Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби



Сторінка2/16
Дата конвертації25.08.2017
Розмір2.54 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

ВІЗУАЛІЗАЦІЯ КУЛЬТУРИ ТА ВІЗУАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В СОЦІОЛОГІЇ

1.1 Візуалізація культури в її соціологічному вимірі

Розвиток електронних і медіа засобів комунікації, відсутність мовного бар’єру в просторі візуальності, збільшення швидкості трансляції видимого тексту, відносна відсутність надмірних інтелектуальних зусиль задля осмислення образного повідомлення – все це обумовлює експансію візуального в сучасному світі. Сприйняття навколишнього світу стає все більш опосередкованим зображеннями. Образи конструюють і формують розуміння світу. Візуальна чутливість замінює або доповнює чутливість текстову. Масовість зображення в нашому оточенні призводить до того, що навколишня дійсність сприймається крізь призму образних зорових стереотипів. Ці процеси знайшли своє відображення в тому, що однією із найбільш характерних тенденцій світової культури останніх десятиліть, та її наукової рефлексії, постає зміна парадигм світосприйняття, яка характеризується переходом від вербального до візуального образу, що спричинило переворот у гуманітарних науках, пов’язаних із вивченням візуальної культури, в тому числі і соціології.

G. Rose виокремлює два підходи до визначення природи зростаючої візуальності сучасної культури, яка характеризує сучасні розвинуті суспільства. Перший підхід полягає в тому, що зір є одним із фундаментальних почуттів і, відповідно, більшість інформації, яку отримує людина із зовнішнього світу є візуальною, і саме тому цей спосіб комунікації наразі один із провідних. В рамках другого підходу візуальність розглядається в контексті історії Західних суспільств, де суспільні перетворення відбувалися на фоні все більшої візуалізації культури [81]1. В рамках історичного підходу зростаюча візуальність розглядається як частина більш масштабних змін, що відбувалися, або досі відбуваються, при переході від до-модерну до модерну, та від модерну до постмодерну. Так, в до-модерних суспільствах візуальні образи були малозначимі, через їх рідкість та нерозповсюдежність, однак значення їх почало зростати з переходом до модерну [62].

Для визначення візуальності сучасної культури Martin Jay використовував термін окуляроцентризм (ocularcentrism), котрий означав використання переважно візуальної інформації для комунікації зі світом.

Джерелом все більшої візуальної диференціації, насичення, збагачення візуальної культури є три процеси, типові для сучасного суспільства. Перший, – прискорений і більш інтенсивний, процес цивілізаційного та технічного розвитку, тобто розширення світу предметів, об’єктів, пристроїв, створених людиною. Іншими словами, тієї сфери візуальної реальності, яка представляє собою людський продукт, і якої не було б, якби не активність homo sapiens. Такі предмети, об’єкти, пристрої мають свою форму, колір, до того ж, чим далі, тим більше вони стають диференційовані і багаті на форму та колір.

Другий процес – це урбанізація. Виникнення великих міст, а тепер і яскраво виражене домінування міського способу життя в багатьох розвинених суспільствах означає незрівнянно більш багате і диференційоване візуальне середовище життя.

Третій процес – це комерціалізація, коли включення величезного числа предметів в ринковий обіг вимагає постійної турботи про їх конкурентоспроможність. Це виражається в прагненні до візуальної привабливості за допомогою упаковки, дизайну, акценту на стиль, модність тощо.

І, нарешті, четвертий процес – це зародження консьюмеристського суспільства, підкореного імперативом невпинної пропозиції нового й оригінального [198]1.

Збільшення кількості наукових візуальних досліджень відбулося завдяки «культурному повороту» в суспільних науках. Одна із важливих цілей «культурного повороту» полягала в тому, щоб показати, що соціальні категорії не є природними, – вони конструюються, в тому числі й візуально. G. Rose, приходить до висновку, що зображення ніколи не є лише зображенням, але завжди є способом побудови та ілюстрацією соціальної диференціації [81; 12]. На цю функцію зображення вказує також і Р. Барт, описуючи свій «код стендінґу». Із початком масового розповсюдження (середина ХХ ст.) зображення стають одним із способів управляння та контролю над масовою свідомістю.

Сучасний світ не тільки репрезентується через фото та відео, але також і конструюється за допомогою різноманітних та багаточисленних зображень двома способами: по-перше, формуючи уявлення соціальних акторів про соціальну реальність, та контролюючи їх дії. Зацікавленість сферою візуального виправдана ще й тим, що візуальне не є лише медіумом, візуальна сфера використовується для створення, забезпечення та підтримки соціального порядку.


Чи не найперші випадки використання зображень в науці належать соціальній антропології та етнографії, де фотографії почали супроводжувати тексти вже з середини ХІХ століття.

Антропологи значно раніше за соціологів почали використовувати в своїй роботі фото та відео – майже одразу після появи цих технічних можливостей. В останні десятиліття ХІХ ст. однією основних тем, які досліджували антропологи, було різноманіття людських спільнот та класифікація рас. Фотографія активно використовувалася для документації цього різноманіття. Однак згодом соціальна еволюційна теорія в антропології була відкинута як ненаукова та расистська, а антропологи переключилися на дослідження соціальної організації суспільств. Соціальна організація суспільства є дещо більш складним для візуалізації соціальним феноменом, ніж відмінності між різними національностями та расами, відповідно фотографія як інструмент антропологічного дослідження на початку 1900-х років відійшла дещо на другий план. Новим поштовхом для активізації використання фотографії в антропології в 1930-ті-40-ві роки стала робота Гр. Бейтсона та М. Мід «Balinese Character: A Photographic Analysis» (1942 р.). Ця робота є значимою для всіх подальших візуальних досліджень. І досі її активно аналізують сучасні дослідники, наприклад в статті Dianne Hagaman «Connecting Cultures: Balinese Character and the Computer» робиться цікавий аналіз того, як би виглядала ця дійсно піонерська робота, якби у Мід та Бейтсона був доступ до сучасних технічних засобів – мережі інтернет, цифрових носіїв інформації, портативних фото- та відеокамер, ноутбуків.

В першій половині ХХ століття, тобто від початку свого існування, відео використовувалося в соціальній антропології, поступово створювалася суб-дисципліни етнографічного фільму (роботи М. Мід та Г. Бейтсона, Дж. Флаерті) та, пізніше візуальної антропології. Вдосконалення і здешевлення відео техніки, та поява і розширення сфер використання якісного підходу дозволило використовувати відео як інструмент дослідження не тільки в рамках антропології, але й в інших соціальних науках, в тому числі й соціології.

Однак в рамках соціологічної науки перші приклади використання візуальних матеріалів можна знайти лише між 1903 і 1915 роками, коли в American Journal of Sociology в серії статей були використані фотографії як ілюстрація або документальне підтвердження. Одним з перших соціологів, котрий звернув увагу на світ візуальності є Зіммель, який в своїй роботі «Соціологія» (1908 рік) говорить про соціологічну функцію ока – різноманітне соціальне значення погляду та зорового контакту, і значимість візуальної інформації для соціальної взаємодії в цілому. Але після 1916 року соціологічні стандарти вимагали замінити фотографії в якості ілюстрації на цифри та статистичні графіки, тому візуальні соціологічні дослідження змістилися на узбіччя дослідницької уваги. Так було аж до 1970-х років, коли почала формуватися візуальна соціологія як самостійна суб-дісципліна в рамках соціології. Не останню роль актуалізації візуальних досліджень в рамках соціології відіграли соціальні та культурні процеси, котрі відбувалися на той час в США. Суспільні проблеми 60-х, 70-х років (війна у В’єтнамі, сегрегація, бідність, сексизм) змусили соціологів звернутися до альтернативних дослідницьких програм та способів пізнання суспільства, бо старі не привносили ясності в існуючи проблеми. Одним із таких способів стала документальна фотографія, за допомогою якої візуалізувалися та актуалізувалися суспільні проблеми, які мали бути вирішені. В той час, за висновками Беккера, візуальні дослідження в соціології вибудовуються навколо таких проблем як проблеми меншин, маргінальних груп, проблема бідності та аналіз соціальних ролей і дослідження міста.

У 1974 р. публікується стаття, автором якої є H. Becker «Фотографія і соціологія». Ця робота цікава тим, що автор зіставляє проекти фотографів і проекти соціологів як дві лінії професійних зусиль, рухомих інтересом до соціальних фактів. H. Becker вибудовує свої ідеї таким чином, що мова не йде про фотографію як інструмент в руках соціолога, він, швидше, обговорює ті вклади, і ті проблеми, які є у кожної групи професіоналів, які фіксують життя суспільства за допомогою камери або інтерв’ю, тим самим, підводячи до думки про продуктивність об’єднання зусиль. У статті H. Becker привертає увагу до значних репрезентативних можливостей вираження соціальних ідей мовою візуальних образів, зазначає загальні проблеми роботи «в полі», тобто формує з’єднувальний фундамент для синтетичного напряму. Працюючи над візуальним дослідженням, соціолог може стати фотографом, а фотограф – соціологом. Так, і соціолог, і фотограф займаються дослідженням суспільства, тому кожен з них може знайти щось корисне в способі пізнання соціальної реальності один одного: соціолог – фотографію, як інструмент пізнання, фотограф – цілісний теоретичний підхід до аналізу суспільних проблем. Ця стаття є індикатором відродження серед соціологів інтересу до функцій візуальних образів суспільства, яке почалося з середини 1970-х років.

В 70-80-ті роки ХХ століття відбувається інституціоналізація візуальної соціології: відкриваються курси з візуальної соціології в університетах США, відповідно, випускаються перші підручники та навчальні матеріали, проводяться конференції. Як реакція на зростаючу візуалізацію суспільства, яка впливає на кожного її представника, з’являються ґрунтовні дослідження візуальності такі, наприклад, як «Photography: A Middle-brow Art» PBourdieu, де досліджується соціальна роль фотографії, та «Gender advertisements» І. Гофмана, котра присвячена дослідженню гендерних стереотипів, які транслюються за посередництвом візуальної реклами. Згодом тематика візуальних досліджень не відставала від появи нових різновидів візуальних артефактів: досліджувалися рекламні сюжети, новини, кінострічки, багатосерійні мильні опери, комп’ютерні ігри тощо. Проте візуальні дослідження протягом 1980-х років частіше проводилися в рамках культурних досліджень та досліджень масмедіа. Це справедливо як для американської соціології, так і для європейської. Центром візуальних досліджень слід вважати Сполучені Штати Америки, однак цей рух розвивається також і в Європі, де використовуються різні назви, наприклад, «sociologie de l’image» у Франції або «Medienwirkungsforschung» в Німеччині, але в центрі уваги знаходиться один і той же предмет.

Перші курси візуальної соціології пропонувалися в американських університетах з середини 70-х років. Перший огляд дослідницьких проектів, виконаних в рамках нової дисципліни, був зроблений H. Becker’ом. У 1981 р. створена Міжнародна асоціація візуальної соціології (International Visual Sociology Association), a з 1986 р. починається видаватися журнал Visual Sociology.

Перший соціологічний словник, в якому з’явилося поняття «візуальна соціологія», – це оксфордський «Словник соціології та суспільних наук» 1994 р. (повн. вид. 2004 р.). Цікаво, що в монументальній 24-томній International Encyclopedia of the Social and Behavioral Sciences під редакцією Нейла Смелзера і Поля Балта можна знайти тільки «візуальну антропологію», а «візуальної соціології» немає. У 1989 р. в Амстердамі відбулася одна з перших теоретичних конференцій, присвячених ролі зображень у суспільних науках, на тему «Візуальна антропологія» [198; 3].


Предмет зацікавленості соціології – смисли, які надають люди соціальним явищам; цінності та норми; поведінка соціальних акторів, її детермінації та можливість прогнозування. У випадку використання візуальної інформації в соціологічному дослідженні, як правило, варто аналізувати два її смислові аспекти: по-перше, смисли, які містить зображення, по-друге, смисли, які зображення викликає у свідомості глядача.

Перший аспект викликаний тим, що фотографія, і візуальне в цілому, є засобом аналізу культури, оскільки розгляду піддається не феномен фотографії, а зображуване, фундоване фотографічним каркасом (Р. Барт). У чомусь таке ставлення до фотографії співзвучно з ідеєю Сьюзен Зонтаг, яка в своїх роботах аналізує суспільство через фотографії.

Але ключовим положенням стає розгляд фотографії як уречевленої форми думки. По суті, це положення приводить до того, що вся оптика, все те, що можна включити в ракурс фотооб’єктива, або просто погляду, відсилає до загальнозначущих культурних положень – ми мислимо візуальними образами, ми здатні побачити тільки те, про що маємо будь-яке уявлення і саме такий акт бачення максимально чітко розкриває роботу певних для визначеної епохи стереотипів. Отже фотографія (і зображення в цілому) слугує вікном, через яке дослідник має змогу роздивлятися дії соціальних акторів, аналізувати цінності і соціальні норми, під впливом яких ці дії чинилися.

Іншим аспектом візуального є те, що візуальність залишає смисли відкритими. Це дозволяє глядачеві самостійно створювати нові смисли в залежності від контексту і конотації, в яких з’являється зображення. Подібна стратегія, звісно, покладає на глядача більшу відповідальність, оскільки він або вона має активно брати участь в сприйнятті та інтерпретації візуальної інформації, а не пасивно сприймати задум автора зображення, або висновки науковця відносно зображення. Чинник активного глядача є важливим для візуальних методів, де має бути врахована активна участь глядача-респондента в дослідженні. Такий спосіб збору візуальної інформації та її аналізу є досить продуктивним, адже знання конструюються всіма учасникам процесу, а не тільки автором дослідження, з’являється компонент множинної інтерпретації, що є більш характерним для сучасного стану науки.

Будь-які візуальні форми несуть певне значеннєве навантаження й роблять смисл видимим. Візуалізації, з одного боку, впливають на кожну людину, а з іншого боку, самі знаходяться під впливом соціуму, еволюціонують, «оскільки людина дивиться очами, але бачить завдяки соціальним і культурним конвенціям» [149]1.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconТеоретико-методологічні засади глобального громадянського суспільства
«суспільство», котре до націоналізації соціології використовувалося в універсальному значенні
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconСемінарське заняття №4 соціологія книги І соціологія читання
Методологічні та соціально-історичні аспекти становлення предмета соціології книги І соціології читання
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconАктуальність. Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення
Тема досвіду: Візуальні джерела як засоби формування інформаційної компетенції на уроках історії
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconПрограма соціологічного дослідження
Тема Якісні методи в соціології
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconЛекція №1 Тема. Теоретико-методологічні основи соціології. Мета
Мета. Розглянути специфіку соціологічного підходу до суспільства, ознайомитися зі структурними та методологічними особливостями соціологічної...
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconДержавний заклад
Розділ I. Теоретико-методологічні основи дослідження взаємозв’язку музичних смаків та стильових особливостей життя студентів
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconТеоретико-методологічні засади роботи 7
Крейна І на його сучасників, І на митців наступних поколінь зумовив стійку увагу до нього істориків літератури та літературознавців...
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconОрганізаційно-методичні засади розвитку

Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconПрограма і методичні матеріали до навчального кусу магістерської програми з соціології

Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconПрограма Комплексного вступного іспиту на окр «Спеціаліст» за спеціальність «Соціологія» історія соціології
Основні етапи історії соціології. Основні підходи до переодизації історії соціології. Поняття протосоціології та основні етапи її...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка