Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби



Сторінка5/16
Дата конвертації25.08.2017
Розмір2.54 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

1.4 Пізнавальна цінність візуальної інформації в соціологічних дослідженнях




1.4.1 Візуальна інформація як особливий вид даних про соціальні факти

Візуальну соціологію цікавить не весь візуальний світ, а лише та його частина, котра містить інформацію про соціальні факти. Тому окремо варто розглянути саме візуальну соціологічну інформацію, та конкретні приклади візуальних артефактів, які можуть використовуватися в рамках соціологічних досліджень як джерела візуальної соціологічної інформації про соціальні феномени.

Соціологія як наука, що вивчає соціальні феномени, через аналіз візуальних даних аналізує прояви та наслідки соціальних феноменів. Так, для прикладу, фотографія квітучого лугу не несе в собі інформації про суспільство, культуру, особистість – така фотографія не цікава в контексті візуальної соціології (за винятком, якщо досліджуються мотиви створення фото квітів). Однак якщо через декілька десятків років на місці квітучого лугу побудовано житловий район, і зроблена вже фотографія будинків, які розташовані там, де колись був квітучий луг, то порівняння цих двох фото свідчить про деякі соціальні зміни, в даному випадку урбанізації, що робить перше фото цінним в контексті дослідження процесу урбанізації. Відповідно візуальну інформацію можна відносити до візуальної соціологічної інформації у випадку, коли вона містить візуальну інформацію про соціальні феномени, однак рішення про «соціологічність» візуальних даних приймається в кожному конкретному випадку окремо.

Відповідно в цій частині буде зроблена спроба розглянути візуальні дані через призму їх соціальності, та показати, як саме соціологічно важлива інформація може проявлятися в візуальному матеріалі різного походження.

Для відповіді на це питання далі буде зроблено аналіз різних видів візуальних даних та показано, яку соціологічно важливу інформацію вони в собі несуть і, відповідно, в якого типу соціологічних дослідженнях можуть використовуватись в першу чергу.

Отже соціологів цікавить саме соціальна сторона візуального. Соціальність візуального артефакту може проявлятися у різний спосіб.



1. Соціальність самого акту створення візуального артефакту.

Розглянемо сам акт створення візуального артефакту, наприклад – фотографії, відео та ін. Це є соціальною дією за самою своєю природою.

Звужуючи візуальний світ до соціально забарвленого візуального світу, потрібно мати на увазі що сфера, яка технічно може бути сфотографована, знята на відео чи візуально відтворена будь-яким іншим чином, перевищує обмежену соціальними імперативами сферу того, що повинно бути сфотографовано, намальовано, чи знято на відео в конкретному акті створення візуального. На це звернув увагу PBourdieu: людина зазвичай не фотографує «що-небудь», вона фотографує те, що на її думку варте уваги. Більше того, вважається, що далеко не все має право бути сфотографованим. Практика фотографування підкорена культурним моделям і естетичному смаку, які відповідають соціальним нормам пануючим в суспільстві. А отже зображення, яке відповідає вимогам пануючих норм, має більше шансів на схвалення та визнання, і відповідно більше шансів бути створеним [18; 80].

Візуальний артефакт, окрім того, що саме зафіксовано, може вказувати і на те, яким чином воно було зафіксовано, на власну історію – соціальний контекст існування візуального в суспільстві.

Таким чином, окрім змісту зображення, соціологічно цінними є відомості про історію його створення. Аналіз історії зображення (або будь-якого іншого візуального артефакту) дає соціологу знання про особливості суспільного, культурного життя, яке детермінувало його історію і в ній відобразилося.



2. Візуальне зображення як фактор соціального конструювання реальності.

Зображення і образи, які воно містить, є конструкцією з огляду на те, що зображення колись кимось створено, сконструйовано для передачі інформації, а отже несе в собі певну історію, яку сприймає глядач. PBourdieu справедливо наголошує, що важливим є те, що зображення (фотографію, відео, малюнок, скульптуру і т.п.) хтось з якоюсь метою створив, витративши час і зусилля.

Для соціології принциповим є питання чи є зображення «записом» чи «конструкцією». Van Leewen, T. Jewitt говорять про те, що кожне зображення тією чи іншою мірою є, і записом реальності, і конструкцією її. Однак, якщо, наприклад, в рекламних зображеннях на перший план виходить конструкційна природа зображення, то в документальних фото або фільмах, зображення є більшою мірою записом реальності [56; 5].



Соціологічно вагомим фактом є реакція, яку візуальне зображення викликає у глядача.

В разі, коли мова йде про відомі або історичні зображення, наприклад, загальновідому фотографію, чи популярну рекламу, важливою для розуміння досліджуваного соціального феномену конструювання реальності є історія зображення – шляху, яке воно пройшло від початкового змісту, котрий в нього вкладав автор, до того змісту, що набуває зображення згодом, через всі проміжні сходинки. На цю особливість візуального образу звертає увагу С. Зонтаг: «Одна з центральних характеристик фотографії – це процес, в ході якого первісне її використання змінюється і зрештою замінюється іншим – особливо художнім дискурсом, який може поширитися на будь-яку фотографію» [183]1.

Характерна особливість візуального полягає в тому, що сприйняття зображення, його конструюючий вплив, є дуже залежним від його історії і контексту, в якому воно знаходиться. В залежності від різних історичних та культурних умов одне й те саме зображення викликає досить різні асоціації, більше того, зображення набувають власної історії. Асоціації є, як правило, результатом культурних норм, які є концентрацією соціального в індивідуальному, тому такий вид реакції на візуальні повідомлення є цінною соціологічною інформацією [179].

3. Візуальне як соціально вагоме повідомлення і складова комунікаційних практик.

Ще одна важлива ознака соціальності візуальних артефактів полягає в тому, що вони містять в собі певне інформаційне повідомлення, і таким чином візуальні артефакти є частиною комунікативних практик. Тому суттєвим є те, яке саме повідомлення глядачі «читають» у візуальній інформації.

Зображення використовується в комунікативних процесах з метою передачі інформації. Це є очевидним та природнім, тому що більшість інформації про навколишній світ людина сприймає саме за допомогою зору. Наряду з комунікативною компетентністю є візуальна компетентність, від якої залежить успішна соціалізація членів суспільства, так дитина вчиться не тільки говорити, вона також вчиться бачити та вчиться тому, яким чином стати побаченою.

4. Візуальне як каталізатор соціальних дій.

Зображення показують з певною метою іншим людям, а вони, в свою чергу, розглядають його, складають про нього своє враження, відчувають емоції, дивлячись на зображення, зберігають його. Візуальне виступає в ролі каталізатора для соціальних відносин та впливає на дії соціальних акторів. Відповідно трансформація цього впливу також становить інтерес для дослідників, які працюють в області візуальної соціології.

Соціальні відносини, каталізатором яких є візуальне, також цікавлять візуальну соціологію і є візуальною соціологічною інформацією. Зображення є інформацією про дії двічі – дію людини, яка була направлена на створення зображення, та дію, яку зображення ілюструє. Ми бачимо що саме художник намалював, і також знаємо – він це намалював. Дії, які зображені на картині, фото або відео, передають символічну і поведінкову інформацію, так само як і сам акт створення зображення складається і з символічної, і з поведінкової частин [36].

Таким чином, візуальна інформація опосередковано містить в собі соціологічну інформацію про:



  1. культурні та соціальні причини, які зробили можливим попадання об’єкту в поле зору художника, об’єктиву камери, тощо в процесі створення;

  2. конструюючу функцію візуального в процесі як його створення так і сприйняття;

  3. комунікативні процеси, для яких це зображення стає інформаційним повідомленням;

  4. соціальні дії, каталізатором яких стає зображення.

Зазначені різновиди соціологічної інформації до певної міри можна знайти у різних видах візуальних даних. Але можна стверджувати, що є візуальні артефакти, в яких переважає якийсь один аспект. Варто розглянути з цієї точки зору деякі найбільш розповсюджені і соціологічно важливі види візуальних даних.
Приклади візуальних даних
Якщо говорити про приклади візуальних даних, які можуть бути використанні в соціологічному дослідженні, то це є потенційно необмеженим рядом даних, який залежить тільки від здатності дослідника методологічно обґрунтувати використання конкретного виду візуальних даних в його дослідженні.
В якості прикладів візуальних даних, які містять цінну соціологічну інформацію про соціальні феномени будуть розглянуті двовимірні дані (фотографія, карикатура), деякі види тривимірних даних та графіти, які можна вважати проміжними видом між двовимірними та тривимірними візуальними даними. В рамках соціологічних досліджень ці види даних вже використовувалися.
1. Фотографія

Наразі фотографія є найчастіше використовуваним джерелом візуальної інформації для соціологів. Тому варто почати розгляд саме з неї і подивитися, яку соціологічну інформацію несе в собі цей вид візуальних даних.

Поширеним поглядом на фотографію є погляд на фото як на засіб збереження даних. Так, M. Emmison та P. Smith стверджують, що фотографія має використовуватися в соціологічних дослідженнях в першу чергу як засіб збереження та презентації інформації, таким чином прирівнюючи фотографію до польових заміток, кодових листів, записів інтерв’ю, графіків [27; 2]. Таку точку зору можна пояснити тим, що часто основною соціальною функцією фотографії є документування та репрезентація світу. Бо зміни, які відбуваються із зображенням реальності при переносі його на матеріальний носій (фотографування, відеозапис), не є перетвореннями. В фотографії зберігаються просторові, світові характеристики та точка перспективи, як і в репрезентованій нею реальності, однак із поправками на масштаб зображення та його перенесення на двомірну площину. Саме через такі можливості фотографії та відео однією з їх важливих соціальних функцій є реалістичне та об’єктивне документування соціальної реальності [148; 41]. Таким чином, сприйняття фотографії як об’єктивної інформації дозволяє використовувати її як матеріал, що є фактологічним свідком епохи, зупиненим часом.

Одна із головних методологічних проблем роботи з документами, а особливо візуальними документами, полягає в тому, що відповідальність за достовірне відображення реальності покладається на автора документу, і дослідник, як правило, вимушений поступитися бажанням знати і досліджувати всі факти, натомість досліджуючи лише ті, котрі були задокументовані. Здавалося б, що фотографія або відео вирішує цю проблему, через те, що не спотворює реальність і передає найбільш повну й вичерпну інформацію, однак це не є зовсім так.

Реалістичність та об’єктивність фотографії справедливі лише до деякої міри, бо все ж фотографії створюються переважно людиною, яка є носієм суб’єктивності. Практика створення фотографії, як і будь якого зображення, є соціальною. Тому що на кожному етапі створення фото, фотограф робить вибір: що саме фотографувати; яким чином зобразити об’єкт на фотографії; які фотографії проявляти/друкувати; які варті того, щоб їх показати іншим людям, які – ні. І немає суттєвої різниці в контексті візуальної соціології чи є цей вибір свідомим, чи випадковим, бо в будь-якому разі зроблений вибір є наслідком приналежності фотографа до певної спільноти – проявом соціальності [133; 155]. В цьому разі, якщо звернути увагу на того, хто зробив фото, і що потрапило в поле зору його уваги, за посередництвом візуального матеріалу є можливість розглядати цінності і смисли, в яких жив автор як свідок епохи.

Більше того, саме те, що фотографія розглядається як реалістичний та об’єктивний вид даних, дає можливість побачити що саме суспільство в цілому, соціальна група або окремий індивід визначає як об’єктивну інформацію про себе. Це можливо саме за допомогою аналізу фотографій, на це вказує PBourdieu: «…в наділенні фотографії гарантією реалізму, суспільство лише підтримує себе в тавтологічній упевненості, що образ реального є відповідним своєму уявленню об’єктивності, а тому є дійсно об’єктивним» [18]1. Соціальна роль фотографії як способу об’єктивної (або начебто об’єктивної) репрезентації реальності становить важливу частину візуальної соціологічної інформації. Таким чином, можна сказати, що фотографія найчастіше є інформаційним повідомленням і цей вид соціологічної інформації зустрічається найчастіше.




2.Карикатура

Цінними візуальними даними, які достатньо яскраво представляють інформацію про певні сфери соціального життя, є карикатури.

Карикатури забезпечують інформацію з більшого історичного періоду, ніж фотографії. Багато популярних журналів та газет почали друкувати на своїх сторінках карикатури ще до винаходу фотографії. Довгий час друковані видання спиралися на карикатури як на основний візуальний медіум, котрий лише згодом потіснила фотографія. Крім того, люди не купують газету, щоб розглядати рекламні зображення, які досить часто стають об’єктом візуального дослідження, а карикатура, навпаки, є зображенням, яке цілеспрямовано розглядають і над яким розмірковують, тому і є особливо цікавою для дослідників [27; 82].

M. Emmison та P. Smith зазначають, що карикатури можуть бути корисними у вивченні громадської думки, а також різниці між «офіційною позицією» і реальним ставленням людей до чогось або когось.

Карикатура використовує прийоми сатири, які є зрозумілими для великих, однак, обмежених соціальних груп, поєднаних національністю, соціальним класом, часом, тощо. Тобто цей вид візуальних даних набагато більше, ніж, наприклад, фотографія залежить від контексту.

Фокус уваги карикатуристів в СМІ складають переважно дві сфери соціального життя: економіка та політика. І спосіб, яким економічні та політичні події знаходять своє відображення в карикатурі, надає соціологам важливі ключі для розуміння того, як економічні та політичні процеси і події сприймаються в суспільстві. Отже в контексті візуальної соціології, карикатури забезпечують «вікно» для перегляду способів, якими суспільство розмірковує про свої економічні на політичні процеси [27]1. Більше того – карикатури спрямовані на активне формування ставлення до суспільних процесів, конструювання у читача відповідного уявлення про них.



3.Тривимірні візуальні об’єкти

Візуальна соціологія може мати справу з візуальними даними, які не завжди є задокументованими на фото чи відео, чи просто намальовані на папері. Хоча будь-які візуальні прояви реальності можна спостерігати, а тому й описати словом, сфотографувати, зняти на відео, замалювати – задокументувати. Як правило результати спостереження детально нотуються в щоденник спостерігача, який таким чином переводить візуальну інформацію в наратив. Тому варто звернути увагу на можливість дослідження тривимірних об’єктів в рамках візуальної соціології. Під тривимірними візуальними об’єктами далі будуть розумітися візуальні артефакти, котрі займають місце в просторі, мають об’єм. Наприклад, скульптури, будинки, паркові скульптури, речі повсякденного вжитку, тощо.

Очевидна перевага таких досліджень полягає в тому, що вони, як правило, відносяться до ненав’язливих методів (unobtrusive measures) дослідження соціальної реальності, котрі не потребують прямого залучення респондентів до збору соціологічної інформації. Соціологічна інформація може бути отримана дослідником, котрий робить спостереження в полі, споглядаючи за діями та поведінкою соціальних акторів, або аналізуючи предмети, якими соціальні актори користуються в буденному житті та способи організації простору, який їх оточує. І в використовуваних предметах, і просторі (тривимірних візуальних об’єктах) міститься багато візуальної соціологічної інформації, до якої однак досить рідко звертаються. Втім подібні спостереження і аналіз тривимірних візуальних об’єктів можуть доповнюватися інтерв’ю чи анкетуванням за для конкретизування значення спостережуваних об’єктів для людей, отримання більш повної картини, перевірки та підтвердження висновків.

В такий спосіб емпірична база візуальних досліджень розширюється від зображення та відео до видимого загалом. Відповідно, процес дослідження зміщується від аналізу змісту різного роду візуальних документів до аналізу об’єктів, які розташовані у просторі.

В цьому разі додається проблема вивчення просторових контекстів та способів, якими люди взаємодіють з цими об’єктами. Дослідження взаємодій з об’єктами, котрі є частиною повсякденного життя людини, дозволяють зробити висновки про те, що люди насправді роблять. Таким чином зникає проблема нормативних відповідей, коли респонденти надають досліднику соціально прийнятну інформацію, яка втім може не співпадати з реальним станом речей [27; 107-110].

Тривимірні дані можуть стати інформативними в дослідженні таких соціальних сфер, як споживання – яким чином речі можуть бути використані для позначення соціального статусу, культурного капіталу, приналежності до елітарної чи масової культури; персоналізація – яким способом люди використовують речі, пристосовують речі масового виробництва під особисті індивідуальні потреби та смак, адаптують їх для відображення власної індивідуальності та ідентичності; культура, релігія і вірування та ідеологія можуть бути дослідженні шляхом вивчення соціальних цінностей, закодованих у різних об’єктах: від поштової марки до пам’ятника архітектури [27; 116].

Так, статуї та пам’ятники є цінним джерелом інформації для вивчення втілення семіотики влади та ідеології в матеріальній культурі. Статуї і пам’ятники спеціально створені для передачі повідомлень, як правило, домінуючих у суспільстві соціальних груп. Вони розташовуються в публічних місцях, що робить їх доступним об’єктом для вивчення, та й окрім цього, дозволяє спостерігати як люди реагують на них, та взаємодіють з ними. Крім того, пам’ятники та меморіали датовані, таким чином досліджуючи історію пам’ятників міста, можна простежити зміни в домінуючих культурних цінностях та переконаннях міської спільноти [27; 123].



Житлові будинки, офіси, школи, лікарні, торгівельні центри, музеї, парки, вулиці – не просто функціональні споруди, і не спонтанно організований простір, вони відображають традиції та кодують суспільні процеси в архітектурі міського простору. Так, наприклад, одна з теорій, що базується на дослідженнях міського простору – теорія розбитих вікон Дж. Вілсона та Дж. Келлінга допускає, що стан зовнішнього предметного оточення має досить сильний влив на соціальну поведінку. Крім того, архітектурний стиль, як правило, відображає знання та переконання того часу, коли споруди були побудовані. Таким чином, дослідуючи архітектуру, наприклад, шкіл або лікарень побудованих в різні роки, можна зробити висновок про зміни в поглядах на освіту та медицину.

Можна сказати, що тривимірні об’єкти найчастіше використовуються в ситуації аналізу соціальних практик, соціальних дій та взаємодій.


4. Графіті

Дещо перехідним видом візуальних даних між двомірними даними та трьохмірними об’єктами, є графіті. Графіти, як правило, має вигляд двомірного малюнку або тексту, однак його особливість полягає в тому, що графіті знаходиться в просторовому контексті – на зміст графіті суттєво впливає розташування, від якого залежить його цільова аудиторія [27]1.

Цей вид візуальний даних є цікавим для соціологів тому, що графіті робиться свідомо і з надією, що інші люди його побачать, а отже є повідомленням про щось важливе для суспільства або окремої соціальної групи, це засіб суспільної комунікації, який є нетривіальним і відносно новим.
Переважна більшість видів візуальних документів та візуальних артефактів ще не потрапляли під пильну увагу дослідників-соціологів. Як вже зазначалося, найбільш використовуваною у візуальному аналізі є фотографія, дещо менше кінострічки та відео. Однак, такі способи візуалізації як, наприклад, різного роду анімації, графіка, в тому числі і комп’ютерну графіка, принти на одязі, логотипи кампаній і багато-багато іншого ще тільки належить дослідити.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconТеоретико-методологічні засади глобального громадянського суспільства
«суспільство», котре до націоналізації соціології використовувалося в універсальному значенні
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconСемінарське заняття №4 соціологія книги І соціологія читання
Методологічні та соціально-історичні аспекти становлення предмета соціології книги І соціології читання
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconАктуальність. Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення
Тема досвіду: Візуальні джерела як засоби формування інформаційної компетенції на уроках історії
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconПрограма соціологічного дослідження
Тема Якісні методи в соціології
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconЛекція №1 Тема. Теоретико-методологічні основи соціології. Мета
Мета. Розглянути специфіку соціологічного підходу до суспільства, ознайомитися зі структурними та методологічними особливостями соціологічної...
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconДержавний заклад
Розділ I. Теоретико-методологічні основи дослідження взаємозв’язку музичних смаків та стильових особливостей життя студентів
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconТеоретико-методологічні засади роботи 7
Крейна І на його сучасників, І на митців наступних поколінь зумовив стійку увагу до нього істориків літератури та літературознавців...
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconОрганізаційно-методичні засади розвитку

Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconПрограма і методичні матеріали до навчального кусу магістерської програми з соціології

Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconПрограма Комплексного вступного іспиту на окр «Спеціаліст» за спеціальність «Соціологія» історія соціології
Основні етапи історії соціології. Основні підходи до переодизації історії соціології. Поняття протосоціології та основні етапи її...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка