Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби



Сторінка8/16
Дата конвертації25.08.2017
Розмір2.54 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16

МЕТОДИЧНИЙ ПРОСТІР ВІЗУАЛЬНОЇ СОЦІОЛОГІЇ – АКТУАЛЬНИЙ СТАН ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ




3.1 Методи візуального дослідження – особливості концептуалізації

Відповідно до бачення дослідницького простору візуальних досліджень, котре було запропоновано у першому розділі, розмова про метод дослідження набуває багатовимірного характеру. Відповідно, концептуалізоване вирізнення методу візуального дослідження та візуального методу соціологічного дослідження дозволяє поставити ряд задач, що буде вирішуватися в третьому розділі:

1. Розглянути існуючі на даний час методи використання соціологічно важливої інформації, яка міститься у візуальному матеріалі;

2. Проаналізувати ці методичні прийоми з точки зору запропонованої схеми розділу на візуальні методи та методи візуальної соціології, особливо звернувши увагу на те, в рамках якого візуального дослідження працює даний метод;

3. Кваліфікувати як методи візуального дослідження методи, які використовуються у дослідженнях, де візуальність з’являється на етапі вибору об’єкту та предмету дослідження, де саме візуальні артефакти культури та практики їх створення є у фокусі уваги.

4. Кваліфікувати як візуальні методи дослідження методичні прийоми, які застосовуються в рамках досліджень, де предметом та об’єктом є не візуальні соціальні феномени (наприклад, цінності, успіх, регуляція поведінки), а візуальність з’являється на етапі збору інформації виключно як методичний прийом.

На початку ще раз варто зупинитися на розумінні поняття методу, яке далі буде використовуватися.

Існує велика кількість визначень понять «метод» та «методологія». Багато з цих понять скоріше заплутують, ніж пояснюють. Тому тут будуть використані найлаконічніші та найпростіші визначення В. Ядова, які є авторитетними в українській соціологічній традиції. Отже В. Ядов визначає методологію як «систему принципів наукового дослідження». Далі він пише: «Саме методологія визначає, в якій мірі зібрані факти можуть слугувати реальним та надійним обґрунтуванням знання» [201]1. Тобто методологія забезпечує гармонію між «зібраними фактами» (емпіричними методами збору та аналізу соціологічних даних) та «надійним обґрунтуванням знання» (соціологічними теоріями). Що стосується обґрунтування візуальних досліджень (соціологічних теорій), то цьому присвячений другий розділ. Тому далі мова буде йти про методи емпіричного збору та аналізу інформації.

Метод дослідження як засіб збору та аналізу емпіричної інформації не є чимось окремим від цілого дослідження. Він є його органічною складовою, яка підпорядкована загальній меті дослідження, предмету та об’єкту. Сучасне розуміння можна сформулювати так: метод є практикою, де дослідник використовує об’єктивний метод, своїм дещо суб’єктивним способом, узгоджуючи метод із метою дослідження, умовами в яких воно проводиться, наявними ресурсами, та вимогами до якості дослідження й отриманої в результаті інформації. Яскравіше ці зміни помітні на рівні процедури та техніки дослідження.

Таким чином, процесуально інтерпретоване розуміння методу – це контекстуально зумовлена практика реального дослідницького процесу. В ньому є загальна рамка-правило, і є реальна конфігурація його відтворення. Розуміючи це, все ж варто зупинитися на загально відомих прийомах-рамках, до яких звертаються соціологи в реальних візуальних дослідженнях. Соціоконструктивістська епістемологічна установка в рамках цієї роботи залишається поза розглядом, хоча і визнається її адекватність реальному дослідницькому процесу. Під такою епістемологією тут мається на увазі погляд на дослідницьку ситуацію, в якому конкретне уявлення про метод роботи у конкретного соціолога є соціально зумовленою конструкцією, що може дещо не співпадати з загальним абстрактним визначення якогось методу.

Стосовно кожного з розглянутих далі методів буде наданий висновок щодо їх місця в просторі візуальних досліджень. Хоча, варто заздалегідь зазначити, це не завжди можна визначити однозначно, частіше кожен з цих методів може виступати в тій чи іншій іпостасі, що залежить від загального дослідницького дизайну.

Особливість емпіричних візуальних даних


Для коректної роботи з візуальними даними необхідно добре усвідомлювати їх особливості та можливості, котрі візуальні дані відкривають для соціології. Ця особливість присутня як і в дослідженнях, котрі відносяться до соціології візуального, так і в дослідженнях де візуальність з’являється на рівні емпіричного етапу та його методу.

На даному етапі розвитку візуальної соціології варто констатувати той факт, що далеко не всі візуальні дослідження можуть похвалитися строгим та системним підходом до методів збору та аналізу візуальної інформації. Цей факт дещо знецінює потенційну користь візуального матеріалу для соціологів з точки зору вимог до якості соціологічного дослідження.

Важливим методологічним моментом є те, що відрізняє використання візуальних даних в соціології від їх же використання, наприклад, в криміналістиці. Сьюзен Зонтаг звертає увагу на те, що «… фотографії не пояснюють, вони підтверджують існування» [183]1. Тобто для соціологічних досліджень фотографії чи відео (або будь-який інший вид візуальних артефактів) є в першу чергу інструментом дослідження, а не способом пояснення суспільних процесів, тому що простим описом фотографії або кінострічки неможливо пояснити соціальні феномени – це є безпідставною спробою пояснити незрозуміле незрозумілим.

Таким чином, для того, щоб візуальний матеріал застосовувався в соціологічних дослідженнях адекватно і так само вільно, як вербальний і числовий, потрібно систематизувати методи використання візуальних даних в соціології та визначити способи врахування особливостей візуальних даних, й, відповідно, візуальних методів.


В цьому контексті важливим є той факт, що візуальні артефакти можуть використовуватися у різних іпостасях. Вони можуть стати безпосереднім об’єктом дослідження, через який для соціолога проявляється соціокультурна реальність, яка спричинила їх існування. Наприклад, сімейні фотографії містять в собі багату і унікальну інформацію про різні соціальні феномени (сімейні цінності, гендерні відносини, культурні норми). Такі дослідження, які присвячені дослідженню саме візуальних артефактів в першу чергу, відносяться до соціології візуального. Інший формат використання візуального матеріалу – це коли він підпорядкований соціологічному дослідженню, котре від початку не було спрямоване на практики візуалізації. Але на емпіричному етапі виявилося доцільним і результативним звернення саме до візуальної інформації. Вона може і не бути результатом спрямованих практик дослідників. Такі дослідження відносяться до тих, де візуальність з’являється на рівні візуальних методів.
Зазначений вище підхід резонує з тим, що говорить з цього приводу Krzysztof Tomasz Konecki. Він виділяє декілька варіантів взаємодії візуальної інформації та соціологічних методів на прикладі уґрунтованої теорії.

Перший варіант взаємодії візуальної інформації та соціологічних методів, коли візуальні дані це, як правило, вторинні данні – вже існуючий візуальний матеріал, – виступають в якості основного, самостійного чи допоміжного джерела інформації щодо соціального феномену, який вивчається. Коли візуальні дані є допоміжною інформацією і використовуються поруч з вербальною інформацією: текстами, інтерв’ю, спостереженнями тощо, різні види даних надають різного роду інформацію про явище чи процес, з різних точок зору, тому візуальна інформація доповнює інформацію вербальну, а не перевіряє її. В нашій моделі – це відноситься до візуальних методів дослідження. Бо на першому місці є соціологічний феномен, що вивчається, а вже для цього використовуються візуальні данні поруч з іншими видами даних.

В якості прикладу дослідження в рамках соціології візуального можна навести роботу Анастасії Рябчук, яка візуалізувала повсякденне життя киян-мешканців аварійного будинку за допомогою фотографій Євгенії Білорусець [165]. В цьому випадку автор фотографій не ставила перед собою дослідницьких задач, її мета і мотивація візуалізувати даний фрагмент повсякденності була іншою. А от для соціолога-дослідника цікавим виявилося як сам факт фотографування так і зміст отриманих світлин.

Інший приклад – піонерське фото-есе, яке зробив документальний фотограф та портретист August Sander «Люди двадцятого століття» (перша публікація була в 1929 році). Воно складається з портретів багатьох людей-сучасників фотографа, які представили різні професії. Піонерським це фото-есе можна назвати з двох причин, по-перше, це, напевно, перша спроба візуалізувати соціальні класи, а, по-друге, візуальна частина чи не вперше виступала домінантною по відношенню до вербальної – фотографії супроводжувалися лише короткими дописами-поясненнями [15; 42-43].

Другий варіант взаємодії візуальної інформації та соціологічних методів, коли досліджуються візуальні прояви соціальних феноменів [53; 137]. Переважна більшість видів людської діяльності має візуальні прояви, тому відповідно достатньо не важко візуалізувати їх. І люди це роблять протягом століть, використовуючи доступні для свого часу способи та засоби візуалізації. Ці способи є культурно зумовленими і для соціолога представляє інтерес як сам спосіб візуалізації, практики, причини, так і, власне, та інформація, яка міститься у візуальних артефактах. В наданій моделі це є соціологією візуального.

До особливостей використання візуального матеріалу в візуальних досліджень, які відносяться до соціології візуального, можна віднести той факт, що чим більше є інформації про те, як конкретні зображення, відео та т. і. були створені і використані, тим більш повним буде розуміння значень образів та смислів, які зображення містять [32; 86]. Контекстуальність візуального необхідно враховувати в соціологічному дослідженні. Окрім історії створення зображень, важливе значення має спосіб їх створення (технічні процедури маніпулювання з зображенням), та ситуація створення (відношення зображення з реальністю). В першому випадку, наприклад, для фотографії, це може бути використання функції zoom для просторового «приближення» об’єкта, чи цифрова обробка фотографії в графічних редакторах, де є можливість внести будь-які зміни в цифрове зображення аж до його повної фальсифікації. В другому випадку, діапазон можливих варіацій починається з невключеної фіксації подій, до постановочних фотографій [164; 73, 75].



Візуальний матеріал може бути використаний соціологами не тільки як джерело даних, але й для інших цілей. Зображення або відео можуть бути використані:

  1. як каталізатор розмови між учасниками дослідження, налагодження взаєморозуміння між дослідником та респондентом. Наприклад, у випадку якщо досліджуються проблеми, з якими стикаються соціальні групи, голоси яких зазвичай звучать занадто тихо порівняно з монологом більшості: діти, люди з певними захворюваннями, представники національних меншин, маргіналізовані суб’єкти або суб’єкти виключені з економічного життя. Представники цих груп переважно важко піддаються інтерв’юванню, використання ж візуального матеріалу в подібних інтерв’ю полегшує встановлення необхідного зв’язку та порозуміння між інтерв’юером та респондентом. В запропонованій класифікації це не відноситься до соціології візуального.

  2. для розуміння соціальних феноменів, які знаходяться поза біографічним досвідом дослідника. Це можуть бути дослідження візуальних артефактів минулих епох, інших суспільств, чи закритих або маргінальних соціальних груп. В такий спосіб візуальність може працювати як в рамках дослідження візуального, так і в рамках візуальних методів у звичайних дослідженнях – залежить від конкретної постановки задачі;

  3. створення візуальної моделі реальності, яка знаходиться поза досяжністю дослідницького спостереження (у випадку, коли для вивчення закритих соціальних груп, дослідник просить інсайдера групи сфотографувати або зняти на відео буденне життя групи). До цієї групи справедливі ті ж висновки, що і до попередньої [29];

  4. для створення своєрідного бар’єру між дослідником і досліджуваним феноменом, надаючи можливість вивчати дуже знайомі ситуації відсторонено, як того вимагає методологія наукового дослідження в більшості випадків. Ця здатність походить від унікальної властивості, яку мають фотографії та відеозаписи. Таку властивість влучно описує С. Зонтаг: «Фотографія, що має безліч нарцистичних положень, є також сильним засобом знеособлення наших відносин зі світом, і дві ці функції доповнюють одна одну. Як бінокль, в який можна дивитися з обох кінців, камера робить екзотичні речі близькими, а звичні речі маленькими, абстрактними, чужими, далекими. Це просте, уже звичне заняття дозволяє нам брати участь в чужих життях і водночас веде до відчуження.» [183]1. Що стосується розрізнення методів візуальної соціології та методів соціології візуального, то такий візуальний матеріал може працювати як в рамках соціології візуального (у випадку фокусування на процесі створення цього бар’єру, самій практиці фотографування, на це спрямованій). А також як особливість візуального методу дослідження інших конкретних соціологічних феноменів (наприклад, повсякденність міського життя, поведінка у транспорті, у черзі). Тут потреба у відсторонені та технологічна можливість досягнення відсторонення мають бути оговорені методикою збору інформації і обґрунтована методичними приписами.

  5. для виокремлення об’єкту дослідження від інших «шумів» – візуальне зображення кадрує, задає «рамку» та надає цінності зображеному, допомагає зосередитись та відділити важливі об’єкти від другорядних [197]. Стосується всіх видів візуальних досліджень.

В якості висновків можна сказати, що в рамках візуальної соціології (візуальних соціологічних досліджень) варто виокремлювати два модуси роботи з візуальними даними.

Тут важливим є той факт, що самі візуальні артефакти можуть використовуватися у різних іпостасях. Вони можуть стати безпосереднім об’єктом дослідження, через який для соціолога просвічує соціокультурна реальність, що їх створювала. Такі дослідження належать до соціології візуального.

Інший формат використання візуального матеріалу – це коли він підпорядкований соціологічному дослідженню, що від початку не було спрямоване на практики візуалізації. Але на емпіричному етапі виявилося доцільним і результативним звернення саме до візуальної інформації. Вона може бути як результатом спрямованих практик дослідників, так і артефактами іншого походження. Такі дослідження відносяться до тих, де візуальність з’являється на рівні візуальних методів.

В обох випадках візуальні дані в цілому потребують таких же зусиль для їх отримання й обробки, як і дані, отримані за допомогою звичних методів інтерв’ю, анкетування або спостереження. Дослідження, в якому візуальні данні використовуються як основне, або допоміжне джерело інформації, складається з такого ж набору процедур, як і будь-яке інше соціологічне дослідження: планування, побудова вибірки, кодування, підрахунок, порівняння, інтерпретація та ін. процедури та техніки, в залежності від вимог конкретного методу емпіричного дослідження [32]1.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16

Схожі:

Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconТеоретико-методологічні засади глобального громадянського суспільства
«суспільство», котре до націоналізації соціології використовувалося в універсальному значенні
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconСемінарське заняття №4 соціологія книги І соціологія читання
Методологічні та соціально-історичні аспекти становлення предмета соціології книги І соціології читання
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconАктуальність. Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення
Тема досвіду: Візуальні джерела як засоби формування інформаційної компетенції на уроках історії
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconПрограма соціологічного дослідження
Тема Якісні методи в соціології
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconЛекція №1 Тема. Теоретико-методологічні основи соціології. Мета
Мета. Розглянути специфіку соціологічного підходу до суспільства, ознайомитися зі структурними та методологічними особливостями соціологічної...
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconДержавний заклад
Розділ I. Теоретико-методологічні основи дослідження взаємозв’язку музичних смаків та стильових особливостей життя студентів
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconТеоретико-методологічні засади роботи 7
Крейна І на його сучасників, І на митців наступних поколінь зумовив стійку увагу до нього істориків літератури та літературознавців...
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconОрганізаційно-методичні засади розвитку

Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconПрограма і методичні матеріали до навчального кусу магістерської програми з соціології

Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconПрограма Комплексного вступного іспиту на окр «Спеціаліст» за спеціальність «Соціологія» історія соціології
Основні етапи історії соціології. Основні підходи до переодизації історії соціології. Поняття протосоціології та основні етапи її...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка