Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України)



Скачати 155.67 Kb.
Дата конвертації08.04.2017
Розмір155.67 Kb.

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР

НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ І КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ


СПОРТИВНА СЛАВА УКРАЇНИ
(довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів

Героїв України)

Матеріал підготувала: Л. Антончик

Редактор: В. Квітневий

Львів – 2014


Україна – держава із добре сформованими давніми спортивними традиціями як у любительському так і професійному спорті.

Українські спортсмени знані у всьому світі. Андрій Шевченко – п’ятиразовий чемпіон України, гравець збірної та найкращий нападаючий Ліги чемпіонів кінця 90-х років, володар «Золотого м’яча» 2004 року.

31 грудня 2004 року Шевченка Андрія Миколайовича було нагороджено орденом Держави і присвоєно звання «Герой України» за виняткові спортивні досягнення, визначний особистий внесок у розвитку українського футболу, піднесення авторитету України у світі.

Всесвітньо відомими є брати – боксери Віталій та Володимир Клички. Брати Клички – чемпіони в суперважкій категорії найпристижнішої версії професійного боксу – Всесвітньої боксерської конфедерації.

За визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку спорту, виняткові спортивні досягнення, піднесення міжнародного престижу вітчизняного боксу 31 грудня 2004 року Кличку Віталію Володимировичу було присвоєно звання «Герой України» із врученням ордена Держави.

Лобановський Валерій Васильович – головний тренер футбольної команди акціонерного товариства «Футбольний клуб «Динамо» Київ». 15 травня 2002 року Валерію Васильовичу було присвоєно звання «Герой України» (посмертно) за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку футболу, піднесення міжнародного престижу вітчизняного спорту.

Дерюгіна Альбіна Миколаївна, старший тренер, директор спортивної дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з художньої гімнастики. Бубка Сергій Назарович – олімпійський чемпіон, багаторазовий чемпіон та рекордсмен світу у стрибках з жердиною, член виконкому Міжнародного олімпійського комітету. Клочкова Яна Олександрівна – багаторазова олімпійська чемпіонка з плавання. Ці спортсмени були також удостоєні почесного звання «Герой України» і нагороджені орденом Держави.

Подаємо біографічні дані про кожного із вищезгаданих спортсменів – героїв України.

Шевченко Андрій Миколайович
Андрій Шевченко – український футболіст, заслужений майстер спорту України з 2003 року. Нагороджений найвищою державною відзнакою – «Герой України». у 2003 році став першим українцем, який виграв Лігу чемпіонів. Володар призу «Золотого м’яча» 2004 року, який вручають найкращому футболісту Європи. Один з найрезультативніших бомбардирів єврокубкових турнірів за всі сезони. Найкращий бомбардир Ліги чемпіонів, двічі чемпіонату Італії. Другий бомбардир за всю історію футбольної команди «Мілан».

Андрій Шевченко народився 29 вересня 1976 року в місті Яготин, що на Київщині. Перші роки його життя пройшли у селищі Двірківщина. Згодом, у 1979 році, родина Шевченків переїхала до Києва.

Перші кроки у футболі Андрій розпочав на спортмайданчику середньої школи номер 216. Тут він вчився з першого до десятого класу (з 1983 – 1993 рр.). Виступав за команду ЖЕКу. На одному з дитячих турнірів на Андрія звернув увагу тренер дитячо-юнацької спортивної школи київського «Динамо» Олександр Шпаков, і запросив хлопця до свого класу.

Батьки Андрія спочатку були проти захоплення сина. Микола Шевченко хотів, щоб після закінчення школи спадкоємець пішов по його слідах – став військовим. Та й їздити на тренування треба було через усе місто. Але Шпаков переконав Миколу Григоровича і маму Андрія, Любов Миколаївну, в тому, що їхня дитина має здібність до футболу. Гра у шкіряний м’яч стала для хлопця головною справою у житті.

У 1990-му році юні динамівці виграли в Уельсі «Кубок Івана Раша», а Андрій, що став кращим бомбардиром, одержав у подарунок від знаменитого бомбардира пару бутс.

Уперше побувавши в Італії на стадіоні «Сан-Сіро» Шевченко запалився мрією – зіграти коли-небудь на цій славній арені.

26 квітня 1994-го року Шевченко вперше з’являється на «великому екрані» - українське телебачення транслює зі Львова матч української юніорської збірної проти голландських однолітків. Андрій забиває один із двох м’ячів, демонструючи відмінну техніку й бійцівський характер.

Із 1995 р. Андрій Шевченко стає провідним гравцем команди київського «Динамо» і кращим бомбардиром футбольного чемпіонату України.

Відтоді звертають особливу увагу на 21 річного форварда київського «Динамо» провідні футбольні клуби Європи.

Найактивнішими були представники «Мілана», які заплатили за Андрія 25 мільйонів доларів.



Його перші виступи за «Мілан» підтвердили: «росо-нері» з придбанням Шевченка не помилилися!.. футболіст регулярно забивав, упевнено йшов до свого першого титула «кращого бомбардира» і невдовзі став справжнім лідером команди.

Двічі - у 1999 і 2000 роках - Андрій займає треті місця в референдумі авторитетного французького щотижневика France Football, який визначає кращого футболіста Європи.

Цілком природно, що наявність у лавах «Мілана» гравця, який демонструє високий клас гри і стабільну результативність, не давала спокою босам інших європейських футбольних грандів.

У 2001-му високий інтерес до Шеви проявляв мадридський «Реал», пропонував за нападаючого 90 млн. доларів. Кінець чуткам про можливе розставання з «росо-нері» Андрій поклав голом у ворота «Реала» у двобої Ліги чемпіонів у листопаді 2002-го року. Саме той забитий м’яч можна вважати відправним пунктом до нового сходження «Мілана» й лідера його атак.

Ще одним знаменним голом став м’яч у ворота «Інтера» у півфіналі самого престижного клубного турніру, навесні наступного року. А переможну крапку Шева поставив 28 травня 2003-го, у Манчестері. Основний і додатковий час суперечки «Мілана» і «Ювентуса» за Кубок чемпіонів завершився внічию, а в серії післяматчевих 11-метрових влучнішими виявилися «Червоно-чорні». І вирішального удару завдавав саме Андрій Шевченко. Привізши почесний трофей до Києва, Андрій продемонстрував його біля пам’ятника Лобановському, на знак вдячності своєму тренеру і вчителеві.

2004-й рік став найвдалішим роком Шевченка, що завершиввся довгоочікуваною й заслуженою перемогою в референдумі щотижневика France Football. Третій, після Олега Блохіна й Ігоря Беланова, Андрій Шевченко був визнаний кращим гравцем Європи. Цей успіх він присвятив українському народові. Дві щасливих події відбулися й у його особистому житті: 14 липня Андрій побрався з американською моделлю Крістен Пазік, а 29 жовтня в них народився первісток - Джордан, хрещеник прем’єр-міністра Італії і президента «Мiлана» Сильвіо Берлусконі.

У 2005 році виповнилась давня мрія «Шеви» - збірна України пробилася у фінальний турнір чемпіонату світу. Тричі національна команда, капітаном якої є Андрій, зупинялася за крок від заповітної мети, поступаючись у двобоях плей-офф спочатку Хорватії (1997), потім Словенії (1999) і Німеччині (2001). І от, нарешті, мети досягнуто. Під керівництвом Олега Блохіна Шева і його партнери зайняли перше місце в групі зі збірними Туреччини, Греції, Данії, Албанії, Грузії і Казахстану. Андрій став кращим бомбардиром команди у відбірному турнірі.

У 2006 році Андрій Шевченко став гравцем лондонського «Челсі», власник якого, Роман Абрамович, виплатив за 29-річного нападника 30,8 млн. англійських фунтів (близько 45 млн.євро). Таким чином українець стає найдорожчим трансфером у історії британського футболу.

Після першого сезону до Шевченка застосовували епітети «розчарування сезону», «найдорожча нерухомість у Лондоні» чи «найдорожче місце на лаві запасних». Андрій, якого у Мілані порівнювали до легендарних Нордаля та ван Бастена у «Челсі», забив лише 4 голи, часто був травмованим, у команді не прижився.

У серпні 2009 року Андрій Шевченко повертається до рідного київського «Динамо». На початку сезону 2010/11 рр. став капітаном команди.

У 2013 році Шевченко навчався на тренерських курсах ФФУ, але за його словами, ще не вирішив, чи буде в майбутньому працювати тренером. В одному із інтерв’ю Андрій сказав: «Я поставив крапку в кар’єрі футболіста. За 20 років я віддав все, що міг футболу і отримав від цього величезне задоволення… а зараз хочеться приділити час сім’ї, побути з дітьми…»





Кличко Віталій Володимирович

Віталій Кличко народився 19 липня 1971 року в селищі Біловодську в Киргизстані в родині військовослужбовця, нащадка збіднілого козацького роду, вихідця з Київщини. У 1980–1985 мешкав у містечку Мімонь (ЧССР), де служив його батько — Кличко Володимир Родіонович військовим льотчиком. 1985 року родина перебралася до України

В 1995 році Віталій закінчив Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут, відтак навчався в аспірантурі Національного університету фізичного виховання і спорту України. Захистив кандидатську дисертацію: «Бокс: теорія і методика спортивного відбору» в Національному університеті фізичного виховання і спорту України (лютий 2000 року).

У 2011 р. отримав ступінь магістра за спеціальністю «Управління суспільним розвитком» у Національній академії Державного управління при Президентові України.

 Свій перший професійний боксерський бій Віталій Кличко провів 16 листопада 1996 року в Гамбурзі проти американця Тоні Бредхема. У першому ж раунді американець опинився в нокдауні, а у другому був нокаутований.

     1998 року, ставши інтер-континентальним чемпіоном за версією WBO, і потрапив до Книги рекордів Гіннесса як перший чемпіон, який виграв 26 двобоїв з найменшими витратами часу.

     У жовтні 1998 року Віталій Кличко нокаутував у Гамбурзі Маріо Шіссераа в бою за вакантний титул чемпіона Європи, а в червні 1999 року відібрав в англійця Гербі Гайда чемпіонський пояс за версією WBO. У тому ж 1999 році він провів два успішні захисти. Першої поразки він зазнав від Кріса Берда. Як виявилося, у Віталія була травма плеча, і після бою йому зробили складну операцію.

     Після поразки Віталій провів бій 25 листопада 2000 року проти дуже стійкого німця Тімо Хоффманна. Це був перший бій, який Кличко виграв не нокаутом, а за очками.

     27 січня 2001 року, Кличко в 1-му раунді за 1 хвилину нокаутував відомого американця, Орліна Норріса.   

 8 грудня 2001 року Віталій провів бій проти переможця свого брата американця Роса П'юріті. У 11 раунді бій було зупинено, оскільки П'юріті отримав безліч потужних ударів і вже не міг захищатися. Кличко переміг технічним нокаутом.

     У лютому 2002 року, Кличко в 11-му раунді нокаутував Вона Біна і другий раз захистив титул інтерконтинентального чемпіона.

     21 червня 2003 року на спортивній арені «Staples Center» в Лос-Анджелесі відбувся бій з Ленноксом Льюїсом. Проте, унаслідок сильного розтину лівої брови у Віталія, головний лікар зупинив бій у перерві між шостим та сьомим раундами. Перевага у рахунку на той час було на боці Кличка. На думку суддів, він виграв чотири з шести проведених раундів і загальний рахунок складав 58:56 на користь українського боксера. Усі чекали продовження протистояння двох великих боксерів. Але реванш не відбувся — Льюїс завершив кар'єру боксера.

     6 грудня 2003 року в Нью-Йорку відбувся бій з Кірком Джонсоном, він тривав лише 5 хвилин і 54 секунди і завершився технічним нокаутом Джонсона.

Зустрічі, які відбулися в 2004 році з південно-африканцем Коррі Сандерсом та Денні Уільямсом також завершилися у восьмому раунді технічними нокаутами.

9 листопада 2005 Віталій Кличко оголосив про завершення спортивної кар'єри, однак у січні 2007 повідомив про намір повернутись до професійного боксу та змагатися за звання чемпіону WBC з Олегом Маскаєвим.

     1 грудня 2005 Віталій і Володимир Клички одержали найпрестижнішу медіа-премію Німеччини — Бамбі.

     11 жовтня 2008 Віталій Кличко повернувся в ринг, і переміг у бою Семюеля Пітера технічним нокаутом. Таким чином, пояс за версією WBC знову повернувся до Віталія Кличка. Разом з цією перемогою брати Клички досягли своєї давньої мети та встановили світовий рекорд — вперше в історії професійного боксу чемпіонами у важкій ваговій категорії за версіями найпрестижніших світових організацій IBF, WBC та WBO стали одночасно два рідних брати!

Потому було ще сім перемог.

     Загалом на професійному ринзі Віталій Кличко провів 47 боїв, здобув 45 перемог (41 нокаутом) і зазнав дві поразки. Перша внаслідок пориву зв'язок, інша внаслідок розтину брови, через що бої було зупинено лікарями.

     Після завершення спортивної кар'єри Віталій Кличко розпочав політичну діяльність.

     У квітні 2010 року очолив політичну партію «УДАР» (Український Демократичний Альянс за Реформи)».

12 грудня 2012 року Кличко склав присягу як народний депутат VІІ скликання та був обраний лідером фракції УДАР в Верховній Раді.


Лобановський Валерій Васильович
Легендарний футболіст і видатний тренер Валерій Лобановський народився 6 січня 1939 року в Києві в родині робітника. У 13-річному віці Валерія Лобановського віддали в дитячу спортивну школу до футбольної секції. Буквально відразу Валерій виділявся своїми спортивними здібностями.

У 1958 році Валерій Лобановський став професійним футболістом. Його запросили до київського "Динамо", де він провів 6 років. Згодом виступав за одеський «Чорноморець» і донецький «Шахтар».

Як гравець, Валерій Лобановський провів 253 матчі у чемпіонатах СРСР і забив 71 гол. (у київському "Динамо" - відповідно 144 матчі і 42 голи, в одеському "Чорноморці" – 59 матчів і 15 голів, у донецькому "Шахтарі" – 50 матчів і 14 голів).

У 1965 році Лобановський закінчив Одеський політехнічний інститут, але спеціальність інженера не була йому до душі. Він остаточно перебирає фах футбольного тренера. Великі успіхи Валерію Лобановському приносить робота у київському «Динамо», він виграє 8 чемпіонатів СРСР та 5 чемпіонатів України. У його активі – два Кубки чемпіонатів Європи і безліч кубків різного рівня. За роки своєї кар’єри, він тренував дніпропетровське «Дніпро», і збірну України, збірну СРСР, збірні Кувейту та ОАЕ з футболу. Кажуть, що його тренерська геніальність полягала перш за все в умінні дохідливо пояснити футболістові те, що від нього вимагається. Саме тому «Система Лобановського», в основі якої лежала бездоганна функціональна підготовка гравців з належним коефіцієнтом корисної дії, працювала тільки у нього. Лише Лобановський умів домогтися того рівня самовіддачі кожного окремого футболіста і команди в цілому, який був потрібний для досягнення конкретної мети.

Якщо згадати тепер, яку чудову плеяду зірок світового класу — від Олега Блохіна до Андрія Шевченка — Лобановський таким чином виховав, то назвати його «футбольним Мікеланджело» зовсім не буде перебільшенням. Підтвердженням того є неоціненний внесок, який вніс Валерій Васильович Лобановський у відродження українського футболу в останні роки свого життя.

Суворий, математично вивірений до дрібниць футбол Лобановського, зрозуміло, значною мірою був проекцією його людської суті, складу його душі і характеру, педантично дотримуваних ним норм поведінки. Будучи відомою людиною в своїй країні, він ніколи не жив напоказ, нікого не пускав у своє особисте життя, в якій великому футбольному педагогу пощастило бути і люблячим чоловіком, і турботливим батьком, і двічі — дідом.

 «При всій зовнішній строгості він ставився до нас по-людськи дуже тепло, як до дітей, — згадує один з кращих півзахисників футболу Володимир Безсонов, який грав у «Динамо» в Лобановського майже півтора десятиліття. — Ми його навіть «татом» за очі називали, — хіба це ні про що не говорить!»


7 травня 2002 року Лобановського під час календарної гри чемпіонату з "Металургом" у Запоріжжі Лобановському стало погано його було госпіталізували з діагнозом "інсульт". В лікарні Валерія Васильовича прооперували, але він вже не прийшов до тями. Його серце зупинилося 13 травня 2002 року.

Валерія Лобановського було поховано у Києві на центральній алеї Байкового кладовища.




Дерюгіна Альбіна Миколаївна
Дерюгіна Альбіна Миколаївна народилася 16 березня 1932 року у місті Макіївка Донецької області. Закінчила Дніпропетровський технікум фізичної культури, Київський інститут фізичної культури.

У перші роки роботи А. М. Дерюгіній довелося одночасно поєднувати обов’язки тренера, хореографа, акробата, адміністратора. Але зусилля і старання, наполегливість і працьовитість, віра у свої сили – швидко дали результати. Вже на початку 1970-х років вона примусила з повагою ставитися до Київської школи художньої гімнастики. Зоя Розинко стала її першою вихованкою, запрошеною до складу збірної СРСР.

У другій половині 1970-х років гімнастичний світ затьмарили незрівняний талант і майстерність дочки Альбіни Миколаївни Ірини Дерюгіної – дворазової абсолютної чемпіонки світу (в той час це був найвищий титул у художній гімнастиці), чотириразової переможниці кубку Інтербачення, що збирав тоді всіх зірок світового значення, багаторазової переможниці інших міжнародних змагань.

Альбіна Дерюгіна представила світові незрівняних Олександру Тимошенко та Оксану Скалдіну, які вибороли у 1988 – 1992 роках усі золоті медалі світу.

З 1986 року – Дерюгіна президент Федерації художньої гімнастики.

З 1992 року – головний тренер збірної команди України з художньої гімнастики. Член виконкому Національного олімпійського комітету України. Старший тренер, директор спортивної дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з художньої гімнастики.

Міжнародні змагання з художньої гімнастики на «Кубок Дерюгіної», що започатковано у 1992 році, одержав з 1997 року статус «Гран-прі» - одне з найпомітніших змагань у календарі провідних спортсменок світу.

Як тренер (спочатку збірної СРСР, потім збірної України), Альбіна Миколаївна виховала 7 заслужених майстрів спорту, понад 150 майстрів спорту міжнародного класу. Її вихованці неодноразово піднімалися на олімпійські п’єдестали пошани, вигравали чемпіонати і кубки СРСР та України, Європи і світу, турнірів інтербачення та «Гран-прі». Серед її учениць можна також згадати таких спортсменок як Людмила Євтушенко, Тамара Єрофеєва, Ганна Бессонова, Наталія Годунько, Олена Дзюбчук, Єлизавета Карабаш…

Указом Президента України Леоніда Кучми № 256/2002 від 15 березня 2002 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку спорту, створення національної школи художньої гімнастики старшому тренеру, директору спортивної дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з художньої гімнастики Альбіні Миколаївні Дерюгіній присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

Альбіна Дерюгіна нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак пошани», медалями «За доблесну працю», орденом «За заслуги» ІІ ступеня (16.03.2012р.), за значні особисті заслуги у розвитку вітчизняної гімнастики, утвердження міжнародного спортивного авторитету Української держави, вагомі професійні здобутки Почесною відзнакою Президента України (орден «За заслуги» ІІІ ступеня, 12.09.1995р., за видатні спортивні здобутки, особистий внесок в утвердження авторитету і світового визнання українського спорту); орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (25.07.2013р. за значний особистий внесок у розвиток студентського спорту, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національної збірної команди України на ХХVІІ Всесвітній літній Універсіаді в Казані), Знаком пошани Київської міської державної адміністрації, Почесною відзнакою НОК України, Золотим дипломом президента НОК Росії.

Автор книги «Півтори хвилини Олімпу» (1984р.)

Бубка Сергій Назарович
Бубка Сергій Назарович – легкоатлет, багаторазовий чемпіон та рекордсмен світу, Європи, Олімпійських ігор. Народився 4 грудня 1963 року в селі Кам’яний Брід поблизу Луганська. З десяти років почав займатися легкою атлетикою. В 1983 році став заслуженим майстром спорту. В 1987 році закінчив Київський державний інститут фізичної культури, а в 2002 році став кандидатом педагогічних наук.

З 1983 по 1997 роки шість разів здобував звання чемпіона світу.

Сергій Бубка був переможцем Кубків Світу та Європи (1985), чемпіоном Європи (1986). У 1988 році С. Бубка став чемпіоном ХХІV Олімпійських ігор і м. Сеулі.

Сергій Бубка встановив 35 світових рекордів.

У 2003 році Бубка С. Н. став переможцем загальнонаціональної акції «Зірки України» та був визнаний Чемпіоном ЮНЕСКО зі спорту. Н. С. Бубка занесений до Книги рекордів Гіннеса за найбільшу кількість світових досягнень у легкоатлетичному спорті.

З 1996 року С. Бубка був членом Комісії Атлетів МОК, а з 2002 до 2008 року - її головою. Після складання повноважень у зв'язку із завершенням терміну, С. Бубку обрано почесним членом Комісії Атлетів. В 2007 році Сергія Бубку обрано першим віце-президентом Міжнародної Асоціації легкоатлетичних федерацій, у 2011-му - переобрано на посаду віце-президента. В 2009 році С. Бубку обрано членом Ради Асоціації літніх міжнародних олімпійських федерацій.

З 2002 до 2006 року С. Н. Бубка був народним депутатом України, членом Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту та туризму.

23 червня 2005 року на ХVІІІ позачерговій Генеральній асамблеї НОК С.Н. Бубку обрали Президентом НОК України. 23 листопада 2006 року Сергія Назаровича було переобрано президентом НОК на 2006-2010 роки, а 7 жовтня 2010 року - на наступне чотириріччя.

Нагороди України: Герой України (4 лютого 2001 рік), Орден Держави (2001 рік), Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня (2011 рік), Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2008 рік).

Клочкова Яна Олександрівна

Клочкова Яна Олександрівна – багаторазова олімпійська чемпіонка з плавання. Народилася 7 серпня 1982 року в Сімферополі. Займатися плаванням Яна почала з шести років. Переїхавши до Харкова, поступила в училище фізичної культури і спорту, яке закінчила в 2001 році. Вищу освіту здобула в Київському Національному університеті фізичного виховання і спорту.

Біографія Яни Клочкової переповнена встановленими рекордами. Серед них 50 рекордів України по комплексному плаванню, вольному стилю, естафетному плаванню, плаванню на спині, баттерфляєм в дистанціях від 100 до 1500 метрів. Крім цього нею був встановлений світовий рекорд на 400 м (на олімпійських іграх в Сіднеї) і рекорд Європи (на 200 м) по комплексному плаванню. Тренерами чемпіонки були заслужені працівники фізичної культури Кожух Ніна Федорівна і Кожух Олександр Омелянович.

Спортсменка завоювала п'ять медалей на олімпійських іграх, з них чотири золотих і одна срібна. На початку спортивної кар'єри Клочкова була срібним призером і двократною переможницею Юніорських чемпіонатів Європи. Також нею були неодноразово завойовані титули чемпіонки Європи (Лісабон 1999 рік, Гельсінкі 2000 рік, Валенсія 2000 рік), срібного і бронзового призера Чемпіонату України (1997 рік). Клочкова є двохкратною чемпіонкою світу, срібним призером Чемпіонату світу (Фукуоци, Японія 2001 рік).

18 серпня 2004, згідно указу Президента України за виняткові спортивні досягнення на Олімпійських іграх, виявлені мужність, самовідданість і волю до перемоги, підвищення спортивного авторитету України в світі Яні Клочковій було присвоєно звання «Герой України» з врученням ордена «Золота зірка».

У Клочкової є всеукраїнське прізвисько – «Золота рибка». На офіційному прощанні зі спортом 24 березня 2009 року їй символічно подарували акваріум із золотою рибкою.

Багата українська земля на талановитих спортсменів, які своїми досягненнями возвеличують рідну Батьківщину, добиваючись для неї найвизначніших перемог і спортивної слави.

Рекомендуємо народним домам області використати довідково-інформаційний матеріал «Спортивна слава України» для проведення просвітницьких лекцій для молоді про спортсменів Героїв України.

Людмила Антончик

провідний методист Львівського державного обласного центру



народної творчості і культурно-освітньої роботи



Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України) iconІнформаційний матеріал для використання на уроках у початкових класах
День Незалежності України головне державне свято України, що відзначається щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою урср...
Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України) iconМета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України
Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ...
Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України) iconСценарій про життя І творчість Соломії Крушельницької організація роботи віталень народних домів
Для успішної діяльності культурно-освітніх закладів важливе значення має робота по впровадженню нових форм культурного обслуговування...
Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України) iconЗакону України «Про вибори народних депутатів України»
Рівненським окружним адміністративним судом справ, пов’язаних із застосуванням положень
Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України) iconВеликі Українці От де, люде, наша слава, Слава України!
Таких велетнів духу, геніальних сподвижників І справжніх творців загальнолюдських та національних цінностей Україна має в усіх сферах...
Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України) icon«ми нація єдина!»
Обладнання: зображення Державних Символів України (Державного Прапора України, Державного Герба України, примірник Конституції України,...
Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України) iconУ нашій пам’яті вони назавжди залишились Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні Прапор України, надписи «Герої не вмирають»
Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ...
Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України) iconРішення стосувалося того, що перед голосуванням депутати здійснять письмову реєстрацію, за результатами письмової реєстрації буде виголошено щодо присутності І відсутності народних депутатів, І після того будуть вилучені картки
Верховної Ради України закрите, І я оголошую про те, що ранкове засідання Верховної Ради України закрите. А зараз прошу підготуватися...
Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України) iconІнформаційний (текстовий) звіт 2013 Завдання І зміст роботи
А також проводила вивчення, обговорення, втілення в практику інновацій за такими напрямками: організація роботи з читачами, впровадження...
Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України) iconІнформаційний (текстовий) звіт 2014 Завдання І зміст роботи
А також проводила вивчення, обговорення, втілення в практику інновацій за такими напрямками: організація роботи з читачами, впровадження...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка