Стандарт з української мови як іноземної І середній рівень (B 1)



Скачати 376,35 Kb.
Дата конвертації09.10.2017
Розмір376,35 Kb.



СТАНДАРТ

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК

ІНОЗЕМНОЇ
І СЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ

(B 1)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(наказ Міністерства освіти і науки України

від 24.06.2014 № 750)
Укладaчі:

Ніколаєва Н. С., Бондарєва Н. О., Дем'янюк А. А.,

Шевченко М. В., Овдіюк В. В., Якубовська М. Ю.

Запропонований загальноосвітній стандарт покликаний стати основою системи стандартів з української мови як іноземної. У ньому висвітлені мінімальні основні вимоги до I середнього рівня володіння українською мовою.

Досягнення цього рівня володіння українською мовою дозволяє інокомунікантові задовольнити основні комунікативні потреби при спілкуванні з носіями мови в соціально-побутовій і соціально-культурній сферах.

Цей рівень забезпечує необхідну базу для успішної комунікації в умовах мовного середовища. При цьому набір мовних засобів змінімізований згідно з комунікативними потребами цього рівня.




З М І С Т
Передмова 4

Частина І. ВИМОГИ ДО БАЗОВОГО РІВНЯ ВОЛОДІННЯ

УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ЯК ІНОЗЕМНОЮ 6

1. Зміст комунікативно-мовленнєвої компетенції 6

1.1. Інтенції. Ситуації і теми спілкування 6

1.2. Вимоги до мовленнєвих умінь 8

1.2.1. Аудіювання 8

1.2.2. Читання 9

1.2.3. Письмо 9

1.2.4. Говоріння 10

2. Зміст мовної компетенції 11

2.1. Фонетика. Графіка 11

2.2. Словотвір і морфологія 12

2.2.1. Будова слова 12

2.2.2. Словотвірні характеристики…………………………..12

2.2.3.Іменник 13

2.2.4. Займенник 17

2.2.5. Прикметник 17

2.2.6. Числівник 18

2.2.7. Дієслово 18

2.2.8. Прислівник 18

2.2.9. Службові частини мови 19

2.3. Синтаксис 19

2.3.1. Просте речення 19

2.3.2. Способи вираження суб'єктно-предикативних відношень у реченні 19

2.3.3. Способи вираження логіко-cмислових відношень у реченні 20

2.3.4. Порядок слів у реченні 21

2.3.5. Cкладне речення 22

2.3.6. Пряма й непряма мова 22

2.4. Лексика 23

Частина ІІ. ЗРАЗОК ТИПОВОГО ТЕСТУ З УКРАЇНСЬКОЇ

МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ. БАЗОВИЙ РІВЕНЬ (фрагменти) 24

Субтест 1. ЛЕКСИКА. ГРАМАТИКА 24

Субтест 2. ЧИТАННЯ 27

Субтест 3. АУДІЮВАННЯ 29

Субтест 4. ПИСЬМО 32

Субтест 5. ГОВОРІННЯ 32

СТАНДАРТ

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ
І СЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ (B 1)
ПЕРЕДМОВА
Уніфікована система визначення рівня володіння українською мовою як іноземною побудована з урахуванням мети його використання, навичок та вмінь у вживанні мовних засобів для реалізації певних тактик мовленнєвої поведінки в основних видах мовленнєвої діяльності – читанні, письмі, говорінні й аудіюванні. Вона передбачає виділення таких рівнів, яким відповідає система тестів:


  • початкового;

  • базового;

  • І середнього;

  • ІІ середнього;

  • професійного;

  • вільного володіння.

Рівні володіння українською мовою як іноземною відповідають рівням володіння іншими європейськими мовами.


Рівні володіння мовою

Level 1

Level 2

Level 3

Level 4

Level 5

Level 6

Загальноєвропейська шкала

А1

Break-


through

А2

Way-stage



В1

Threshold



В2

Vantage


С1

Effective Operational Proficiency



С2

Mastery


Українська шкала

Початковий

рівень



Базовий

рівень



І середній

рівень


ІІ середній

рівень


Професійний


Вільне володіння

Запропоноване видання презентує стандарт І середнього рівня володіння українською мовою як іноземною. Стандарт складається з двох частин.

У першій частині подано опис вимог до цього рівня володіння українською мовою як іноземною. Опанування мовним, мовленнєвим і власне комунікативним матеріалом, викладеним у цих вимогах, є достатнім для отримання українського сертифіката І середнього рівня загального володіння українською мовою як іноземною. Цей сертифікат свідчить про можливість здійснення певних видів професійної діяльності у колективі, де робочою мовою є українська.

У другій частині видання надані зразки типових тестів цього рівня.



Частина І
ВИМОГИ ДО І СЕРЕДНЬОГО РІВНЯ ВОЛОДІННЯ

УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ЯК ІНОЗЕМНОЮ
1. ЗМІСТ КОМУНІКАТИВНО-МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
1.1. Інтенції. Ситуації і теми спілкування
1.1.1. Під час розв’язання певних комунікативних завдань інокомунікант повинен уміти вербально реалізовувати такі інтенції:

  • вступати в комунікацію;

  • знайомитися з будь-ким;

  • відрекомендовуватися чи відрекомендовувати іншу людину, вітатися, прощатися;

  • звертатися до будь-кого;

  • дякувати, вибачатися, відповідати на подяку і вибачення, вітати; ініціювати, підтримувати, змінювати тему (напрям) розмови;

  • привертати увагу, просити повторити, перепитувати, нагадувати, закінчувати розмову;

  • запитувати і повідомляти інформацію: ставити запитання і повідомляти про факт чи події, особу, річ;

  • про наявність чи відсутність особи чи предмета;

  • про кількість, якість, належність предметів;

  • про дію, час, місце, причину і мету дії чи події;

  • про можливість, необхідність, імовірність, неможливість дії;

  • висловлювати наміри, бажання, прохання (вимогу), побажання, пораду, пропозицію, запрошення, згоду чи незгоду, відмову, дозвіл чи заборону, обіцянку, невпевненість, сумнів;

  • висловлювати своє ставлення: давати оцінку особі, предмету, факту, події, вчинку; висловлювати уподобання, осуд, подив, співчуття, жаль.

1.1.2. Інокомунікант повинен уміти орієнтуватися і реалізовувати свої основні комунікативні наміри в таких ситуаціях спілкування:

  • в адміністративних установах (у деканаті, у дирекції, в офісі і т. ін.);

  • у магазині, кіоску, касі;

  • на пошті;

  • у банку, у пункті обміну валюти;

  • у ресторані, кафе, їдальні;

  • у бібліотеці;

  • на заняттях, на вулицях міста, у транспорті;

  • у театрі, музеї, на екскурсії;

  • у поліклініці, у лікаря, в аптеці;

  • у ситуації спілкування по телефону;

  • у готелі;

  • на вокзалі, в аеропорту.


1.1.3. Інокомунікант повинен уміти здійснювати мовленнєве спілкування в усній і письмовій формах у межах актуальної для І сертифікаційного рівня тематики, яка становить собою три тематичних групи, визначених за характером участі у них мовця.
Людина і її цінності:

  • біографія: дитинство, навчання, зацікавлення;

  • cім’я;

  • навчання і робота: обрання місця навчання чи роботи, професії і т. ін., ставлення до них;

  • cистема освіти (школи, коледжі, інститути та університети в Україні та рідній країні);

  • pоль іноземних мов у житті; вивчення української мови;

  • cпосіб життя (режим дня (навчання, роботи), відпочинок, традиції, спілкування з колегами та друзями);

  • дозвілля, відпочинок, зацікавлення, захоплення (мистецтво, спорт, подорожі і т. ін.).


Людина і суспільство:

  • місто; cтолиця країни; pідне місто; місто як центр культури і туризму; проблеми сучасного міста; життя в місті та селі;

  • країна; Україна, pідна країна: географія, економіка, культура;

  • відомі діячі науки й культури України та рідної країни.


Людина і природа:

  • природа; природа й людина; eкологія.



1.2. Вимоги до мовленнєвих умінь
1.2.1. АУДІЮВАННЯ
Інокомунікант повинен уміти:

  • сприймати на слух інформацію, яка міститься в монологічному висловлюванні: тему, основну ідею, головну і додаткову інформацію кожної змістової частини повідомлення з достатньою повнотою, глибиною, точністю.


А. Аудіювання монологічного мовлення
Тематика тексту актуальна для соціально-побутової та соціально-культурної сфер спілкування.

Тип тексту: повідомлення, розповідь, опис, а також тексти змішаного типу з елементами роздуму. Тексти автентичні (мінімальний рівень адаптації).

Обсяг тексту: 500-600 слів.

Кількість незнайомих слів: до 3 %.

Темп мовлення: 210-230 складів на хвилину.

Кількість представлень: 1-2.
Б. Аудіювання діалогічного мовлення
Інокомунікант повинен уміти:

  • сприймати на слух основний зміст діалогу, комунікативні наміри його учасників.

Тематика діалогу: актуальна для побутової і соціально-культурної сфер спілкування.

Обсяг діалогу: не менший, ніж 10-12 розгорнутих реплік.

Кількість незнайомих слів: до 2 %.

Темп мовлення: 210-230 складів на хвилину.

Кількість представлень: 1-2.
1.2.2. ЧИТАННЯ
Інoкомунікант повинен уміти:

  • використовувати різні стратегії читання відповідно до визначеної комунікативної ситуації;

  • визначати тему тексту, розуміти його основну ідею;

  • розуміти й основну, і додаткову інформацію, яка міститься в тексті, із достатньою повнотою, точністю і глибиною;

  • інтерпретувати інформацію, викладену в тексті, висновки й оцінки автора.

Вид читання: читання із загальним охопленням змісту, навчальне.

Тип тексту: повідомлення, текст описового й розповідного характеру з елементами роздуму. Автентичні тексти чи тексти з мінімальним рівнем адаптації на лексико-граматичному матеріалі, який відповідає цьому рівню.

Тематика тексту актуальна для соціально-культурної сфери спілкування.

Обсяг тексту: 900-1000 слів.

Кількість незнайомих слів: до 5-7 %.

Швидкість читання: при навчальному читанні – 40-60 слів на хвилину; при читанні із загальним охопленням змісту – 80-100 слів на хвилину.
1.2.3. ПИСЬМО
Інокомунікант повинен уміти:

  • будувати письмове монологічне висловлювання продуктивного характеру на запропоновану тему відповідно до заданої комунікативної ситуації;

  • будувати письмове монологічне висловлювання репродуктивно-продуктивного характеру на основі прочитаного тексту відповідно до запропонованої комунікативної ситуації.

Тип представленого тексту: розповідь, опис, повідомлення, а також тексти змішаного типу з елементами роздуму. Тексти автентичні (мінімальний рівень адаптації).

Тематика тексту актуальна для соціально-побутової та соціально-культурної сфер спілкування.

Обсяг представленого тексту: 600-700 слів.

Кількість незнайомих слів: у представленому тексті – до 5 %.

Письмові тексти повинні бути оформлені відповідно до норм української літературної мови. Тексти продуктивного характеру повинні містити не менше, ніж 20 речень.


1.2.4. ГОВОРІННЯ
А. Монологічне мовлення
Інокомунікант повинен уміти:

  • самостійно продукувати зв’язні, логічні висловлювання відповідно до запропонованої теми і комунікативної ситуації;

  • будувати монологічні висловлювання репродуктивного типу на основі прослуханого чи прочитаного тексту різної формально-змістової структури і комунікативної спрямованості;

  • передавати зміст, основну ідею прочитаного чи прослуханого тексту і висловлювати власне ставлення до фактів, подій, викладених у тексті, дійових осіб та їхніх вчинків.

Обсяг представленого тексту: 600-700 слів.

Кількість незнайомих слів: у представленому тексті – до 3 %.

Тип представленого тексту: розвопідь, опис, повідомлення, а також тексти змішаного типу з елементами роздуму. Тексти автентичні (мінімальний рівень адаптації).

Обсяг продукованого тексту: не меншеий, ніж 20 фраз.
Б. Ділогічне мовлення
Інокомунікант повинен уміти:

    • розуміти зміст повідомлень співрозмовника, визначати його комунікативні наміри в певних ситуаціях;

    • адекватно реагувати на репліки співрозмовника;

    • ініціювати діалог, висловлювати свій комунікативний намір у мовленнєвих ситуаціях, актуальних для цього рівня володіння мовою.

Тип діалогу: діалог-розпитування, діалог-повідомлення, діалог-спонукання.

Висловлювання інокомунікантів повинні бути оформлені відповідно до норм сучасної української літературної мови, з урахуванням загальноприйнятих і соціально обумовлених норм мовного етикету.



2. ЗМІСТ МОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
2.1. Фонетика. Графіка
Алфавіт. Співвідношення звуків та літер. Голосні та приголосні звуки. Тверді та м’які, глухі та дзвінкі приголосні. Апостроф. Буквосполучення. Слово, склад. Наголос та ритміка. Правила вимови. Синтагматичне членування. Типи інтонаційних конструкцій: ІК-1 (завершене висловлювання, перелік), ІК-2 (спеціальне запитання, прохання, вимога, звертання), ІК-3 (загальне запитання, незакінчена синтагма, прохання, перепитування, перерахування), ІК-4 (зіставне питання зі сполучником а, перелічення, некінцева синтагма, офіційне питання з відтінком вимоги.); ознайомлення з ІК-5 (оцінка), ІК-6 (вигук, перепитування).

Опанування кириличним письмом, знання правил правопису.


2.2. Словотвір та морфологія
2.2.1. БУДОВА СЛОВА
Основа слова; основа слова і закінчення; корінь, префікс, суфікс.
2.2.2. СЛОВОТВІРНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Іменники: назви осіб чоловічої статі за професією, родом діяльності з суфіксами: -тел(ь), -ник, -ч (-ач, -яч), -ир, -ист (-іст), -ец(ь); назви осіб жіночої статі за професією, родом діяльності, похідні від назв осіб чоловічої статі з суфіксами: -к(а), -иц(я), -ин(я); назви осіб чоловічої / жіночої статі за національністю з суфіксами: -ин, -ец(ь), -анец(ь), -ак (-як), -анин (-янин), ок, -к(а), -ен(я); абстрактні поняття, дії, ознаки, якості і т. ін. із суфіксами: -іст(ь), -ств(о), -цтв(о), -анн(я), -енн(я.); іменники із суфіксами суб’єктивної оцінки: для чоловічого роду: -ок, -ец(ь), -очок, -чик; для жіночого роду: -к(а), -иц(я), -ечк(а), -ус(я); для середнього роду: -еньк(о), -ен(я).

Прикметники: якісні прикметники із суфіксами -ив-, -лив-, -н-, -ивн-, -ичн-; присвійні прикметники із суфіксами: -ин, -ів (-їв), -ач- (-яч-); прикметники із суфіксами суб’єктивної оцінки: -еньк-, -есеньк-, -езн-, -енн-; вищий ступінь порівняння прикметників із суфіксами: -ш- або -іш- (дешевий – дешевший, розумний – розумніший).

Дієслова: із суфіксами: -ува-, -ва-, -и-, -і-, -а-; із префіксами на-, пере-, про-; дієслова руху із префіксами в -(ві-), у- (уві-) ви-, при-, пере-, про-, об-.

Дієприкметники: активні: із суфіксом -л-; пасивні із суфіксами -н-, -ен-, (-єн-), -т-, -ува-, -овува-.

Дієприслівники: із суфіксами -учи(-ючи), -ачи(-ячи).

Прислівники: із суфіксами -о, -е та з префіксом по- і суфіксом -ому, -ему, -и.

Основні чергування звуків у корені.

Осново- і словоскладання, абревіація.


2.2.2. ІМЕННИК
Лексико-граматичні розряди іменників: власні та загальні назви, абстрактні й конкретні, збірні й одиничні, матеріально-речовинні; істоти та неістоти. Рід та число іменників. Відмінкова система іменників. Формотворення; значення та вживання відмінків. Невідмінювані іменники.
Функції і значення відмінків


  1. Називний відмінок:

– суб’єкт як виконавець чи носій дії, стану, ознаки (Марія пише листа додому. Дівчинка плаче.);

– об’єкт як носій дії особи (граматичний суб’єкт у пасивних конструкціях) (Цей будинок спроектований відомим архітектором.);

– стан особи (фізичний, емоційний) у конструкції «у кого що» (У мене застуда. У них радість.);

– наявність предмета, особи (У місті є кінотеатр. У мене є ноутбук).

– об’єкт необхідності (потрібен, потрібна, потрібно, потрібні) (Мені потрібен телефон.);

– об’єкт оцінки (подобатися) (Мені подобається ця пісня.);

– об’єкт порівняння (ніж) (Сеcтра молодша, ніж брат.);

– назва часового відрізка (дня тижня, місяця, пори року) (Зараз зима. Сьогодні п’ятниця.);

– предикат (Моя сестра – вчителька.);

– кількість (два / дві, обидва/обидві, три, чотири) (У мене є три брати. Обидва студенти склали іспит. Мені потрібно купити три зошити і чотири олівці.).


  1. Родовий відмінок

а) без прийменника:

– логічний суб’єкт у конструкціях належності (У брата є машина.);

– власне об’єкт (Дівчина пише листа додому. Читання словників дуже корисне.);

– належність предмета (Це книга моєї подруги.);

– об’єкт бажання, очікування (Кожна людина прагне щастя. Бажаємо Вам щастя і радості.);

– об’єкт як частина від цілого (Я випила склянку молока.);

– відсутність об’єкта після дієслів немає, не було, не буде (У Марини немає собаки.);

– кількiсть, мірa в поєднанні з кількісними числівниками і словами багато, мало, кілька (У місті багато машин.);

– датa (коли?) (Петро приїхав першого січня дві тисячі дванадцятого року.);

– час дії чи події (повна / неповна дата) Це сталося тридцятого липня. Цей дім почали зводити 1951-ого року.);

– неозначена одночасність, неозначена повторюваність (минулий, цей, той, наступний, кожний) (Цього літа я відпочиватиму на морі. Ми зустрілися минулого вівторка. Вона приїде наступного тижня. Він мені телефонує кожного вечора.);

– ознакa особи, предмета (Мій друг людина слова.);
б) з прийменником:

з, (із, зі), від (од), з-за, з-під – напрям руху або дії (звідки?) (Андрій приїхав зі Львова. Марія прийшла від подруги. Візьми валізу з-під стола.);

до – напрям руху (куди?) (Літак летить до Парижа.);

від (од) – напрям руху (від кого?) (Отримав лист від брата.);

до, після, під час, протягом, з, з…до – часова попередність, послідовність; одночасність, тривалість (після концерту, до заняття, з ранку до вечора.);

від – віддалення від об’єкта (Руслан від’їхав від магазину.);

від – об’єкт порівняння (Він молодший від мене.);

біля, між, близько, коло, напроти, посеред, ліворуч від, праворуч від, недалеко від – місце розташування особи (предмета) (Я чекатиму біля театру. Дівчина стоїть навпроти вікна. Машина зупинилася посеред тротуару.);

без – відсутність об’єкта (Я люблю кавy без цукру.);

для, без, від, з (із, зі), до, проти – призначення предмета (У кафе є залa для курців. Це ліки проти грипу.);

для – об’єкт спрямованої дії (Я купив подарунок для матері.);

з (із, зі)матеріал, з якого зроблено предмет (Це іграшка з паперу. Це стіл з дерева.);

для, заради – мета дії (Мені треба вивчити вірш для мами.);

від, з – причина дії (Він заплакав від горя.).


  1. Давальний відмінок

а) без прийменника:

– логічний суб’єкт у конструкціях на позначення віку (Оксані вісімнадцять років.);

– логічний суб’єкт дії зі словами (не) можна, (не) слід, (не) треба, необхідно (Можна нам подивитися фільм? Йому не слід вставати.);

– особа як суб’єкт стану: важко, цікаво тощо (Мені холодно.);

– особа як об’єкт побажання, наміру, ставлення (бажати, радіти, хотітися, подобатися) (Я бажаю вам щастя. Мені хочеться поспати. Мені шкода ваc.);

– об’єкт (адресат) дії (Я дав книжку товаришеві. Мені подарували картину.);

– належність, призначення (Біля університету стоїть пам’ятник Тарасові Шевченку. На столі лежав подарунок батькові.);


б) з прийменником:

завдяки – причина з відтінком сприяння реалізації явища (Завдяки набутому досвіду він отримав престижну роботу.);

всупереч, незважаючи на – допустовість (Всупереч очікуванням наша команда виграла цей матч.).


  1. Знахідний відмінок

а) без прийменника:

– логічний суб’єкт (звати, називати) (Мою сестру звати Олена, але ми всі називаємо її Ляля.);

– прямий об’єкт дії (Віктор читає книжку. Я часто згадую бабусю.);

– означений час тривалої дії (Я вчитимусь увесь місяць. Хлопчик хворів тиждень.);

– кількість, міра ваги, об’єму, вартості (з кількісними числівниками) (Пальто коштує тисячу гривень. Туристи пройшли один кілометр.);


б) з прийменником:

про предмет мовлення, думки (Миколка завжди мріяв про велосипед.);

про, через, у (в), на – ознака предмета (Це книга про кохання.);

у (в), нa, за, піднапрям руху чи дії (Микола їде в інститут, а Наталя йде на пошту. Подивись на мене! Покладіть речі під стіл. Сідайте за стіл.);

через (за) – часова послідовність дій (Моя сестра приїде через (за) тиждень.);

у ), за, на, через – час дії (Ми приїдемо в середу. Він написав твір за годину, а я за три години. Олена поїхала на місяць у відрядження.);

на – об’єкт, на який спрямована дія (після дієслів чекати, ображатися, сподіватися та ін.) (Ми сподіваємося на краще. Я чекатиму на тебе.);

на – об’єкт схожості (Син схожий на батька, а дочка на маму.);

за – об’єкт обміну (після дієслів дякувати, платити, ображатися та ін.) (Я вже сплатив за навчання. Я дякую вам за допомогу.);

за – об’єкт порівняння (Син розумніший за батька.);

з – приблизна міра (Діти пройшли лісом з кілометр.);

через – причина (Він не прийшов на зустріч через хворобу.).


  1. Орудний відмінок

а) без прийменника:

– об’єкт дії, стану після дієслів бути, займатися, працювати, захоплюватися, цікавитися та ін. (Сашко завжди цікавився музикою. Мій батько був лікарем, а я стану вчителем.);

– знаряддя і засіб дії (Цей художник малює олівцем.);

– засіб пересування (Ми їдемо машиною.);

– шлях руху (із дієсловами руху) (Діти бігли вулицею.);


б) з прийменником:

з (зі, із), разом з – об’єкт спільної дії (Іван хотів би подорожувати разом зі шкільними друзями.);

над, під, перед, за, між, побіч з, поруч з, поряд з – місце розташування (Студенти стоять перед інститутом. Картина висить над столом.);

перед, за, між – час дії (Батько завжди читає газети за обідом. Перед іспитами я дуже хвилююся. Я можу тобі зателефонувати між лекціями.);

з (зі, із) – ознака особи (предмета) (Дівчина з cиніми очима.);

з (із, зі) – cпосіб дії (Я із задоволенням відповім на ваші питання.).


  1. Місцевий відмінок


у (в, ві, уві, вві), на, при – місце розташування або перебігу дії (Книжка лежить на столі, а журнал у шафі. Дерево росло при дорозі.);

по – місце руху (Бабуся ходить по городі.);

y (в, ві, уві, вві), на, о (об )– час дії (Марія приїхала до Києва у травні. Ми зустрічалися з друзями на тому тижні. Гості прийшли о сьомій годині вечора.);

на – інструмент дії (Він грає на бандурі.);

по – cпосіб зв’язку (Вони люблять розмовляти по телефону.).


  1. Кличний відмінок

– об’єкт-адресат, до якого звертається мовець (Пане, ви виходите на наступній зупинці? Дівчино, як вас звати?);

– суб’єкт-адресат, який виконує волю мовця (Оксано, ходімо додому. Максиме, дай мені словник.).
2.2.4. ЗАЙМЕННИК
Значення, словозміна та вживання таких розрядів займенників: особових (я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони), присвійних (мій, твій, наш, ваш, свій, його, її, їхній), вказівних (той, цей, такий), означальних (весь, сам, всякий, кожний, інший), питальних (хто? що? який? чий? котрий? скільки?), відносних (хто, що, який, чий, які, чиї, скільки), неозначених (хто-небудь, що-небудь, щось, хтось, абиякий, який-небудь, казна-який, будь-який, якийсь, чий-небудь, хтозна-чий, чийсь), заперечних (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, жодний), зворотного (себе).
2.2.5. ПРИКМЕТНИК
Значення прикметника, його граматичні ознаки. Розряди прикметників: якісні, відносні, присвійні. Узгодження прикметників з іменниками в роді, числі та відмінку (цікава подорож, яскраві враження). Відмінювання прикметників. Тверда та м’яка групи прикметників (сонячний, середній). Ступені порівняння якісних прикметників, творення і вживання вищого та найвищого ступенів порівняння якісних прикметників (синтетичні, аналітичні та суплетивні форми) (розумний – розумніший – найрозумніший, яскравий – менш / більш яскравий, добрий – кращий).
2.2.6. ЧИСЛІВНИК
Кількісні та порядкові числівники. Прості, складні і складені числівники. Відмінювання числівників. Вживання іменників та прикметників у поєднанні з числівниками. Відмінювання числівників (в обмеженому обсязі).
2.2.7. ДIЄСЛОВО
Інфінітив. Дійсний спосіб дієслів. Теперішній, минулий та майбутній час дієслів. Творення і значення часових форм. Основи дієслова, І та ІІ дієвідміна. Імператив. Умовний спосіб. Перехідні та неперехідні дієслова. Наказовий спосіб.

Доконаний і недоконаний вид дієслів. Способи творення доконаного виду. Значення недоконаного та доконаного виду. Вживання дієслів доконаного і недоконаного виду в простому і складному реченні. Вживання інфінітива доконаного і недоконаного виду. Дієслова руху з префіксами та без префіксів. Значення і вживання дієслів на -ся. Безособові форми дієслова на -но, -то.



Дієприкметник. Творення та значення активних і пасивних дієприкметників.

Дієприслівник. Творення та значення дієприслівників теперішнього і минулого часу.
2.2.8. ПРИСЛІВНИК
Розряди прислівників за значенням: обставинні часу (тепер, вранці), місця (угорі, далеко), якісно-означальні (добре, гаряче, міцно), способу дії (раптом, гуртом), міри і ступеня дії (двічі, дуже). Предикативні прислівники на позначення необхідності, доцільності (необхідно, треба, прикро). Ступені порівняння прислівників (важливо – важливіше – більш важливо – найважливіше). Вживання прислівників.
2.2.8. СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ
Прийменники (в, про, на, над, під, за, без, через, після, з, від, до, по, з, у, всупереч, завдяки та ін), їх значення та функціонування.

Сполучники й сполучні слова (і, та, або, а, але, через те, що, тому що, тому, що, щоб, аби, хоча, чи, де, куди, який, до того, як, завдяки тому, що та ін), їх значення та функціонування.

Частки (адже, ж, не, ні, чи, невже, хіба), їх значення та вживання.
2.3. Синтаксис
2.3.1. ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ
Речення за метою висловлювання:

– розповідні (Вчора приїхав мій друг.):

– стверджувальні (Іван слухає музику.);

– заперечні (Родичі не приїхали.);

– питальні (Скільки коштує цей підручник?);

– спонукальні (Ходімо в парк.).


Речення за емоційним забарвленням:

  • окличні (З Новим роком!);

  • неокличні (Весна. Дерева цвітуть.)


Двоскладні речення:

– моделі з особовими формами дієслова (Письменник пише роман.);

– моделі без особової форми дієслова (Сьогодні гарний день.).
Односкладні речення:

– номінативні: головний член речення виражається іменником у формі називного відмінка (На вулиці дощ. Весна.);

– означено-особові: з дієсловом 1-ї чи 2-ї особи теперішнього чи майбутнього часу або наказового способу (Люблю читати книги.);

– неозначено-особові: з дієсловом 3-ї особи множини теперішнього, минулого чи майбутнього часу (Тут купують квитки.);

– узагальнено-особові: з дієсловом 2-ї особи однини, рідко множини (Втрачених можливостей не повернеш.);

– безособові:

– вираження фізичного й психічного стану особи (Мені було сумно. Йому не спиться. Нам добре живеться.);

– вираження стану природи, навколишнього середовища (Тут тепло. На сході вже світає.).

2.3.2. СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ СУБ’ЄКТНО-ПРЕДИКАТИВНИХ ВІДНОШЕНЬ У РЕЧЕННІ
Способи вираження граматичного суб’єкта:

– іменник або займенник у формах називного відмінка (Руслан (він) малює.);

– сполучення іменників із числівниками або займенниковими іменниками (Дві дівчинки гралися разом.);

– із займенниковими прислівниками (На концерті було багато глядачів.).


Способи вираження логічного суб’єкта:

– іменник або займенник у формі знахідного відмінка без прийменника (Мою подругу звати Галина.);

– іменник або займенник у формi родового відмінка з прийменником у (У Наталі є сестра.);

– іменник або займенник у формi давального відмінка (Мені подобається співати. Йому слід більше працювати. Мені час іти додому. Ігореві тридцять років.).


Способи вираження предиката:

– дієслова дійсного, умовного і наказового способу (Він багато працює. Він працював би краще. Попрацюй за мене, будь ласка!);

– сполучення особової форми дієслова з інфінітивом не хочу їсти. Він не вміє готувати. Студенти закінчать читати текст за декілька хвилин.);

– сполучення модальних слів потрібно, неможливо, варто, слід, можна з інфінітивом (Мені потрібно лікуватися.);

– сполучення особової форми дієслова з іменником (Олег працює охоронцем.);

– іменник, прикметник або займенник y формі називного відмінкa (Іван вчитель. Олександр хворий. Книга цікава. Цей підручник мій.);

– прикметник вищого і найвищого ступеня у формі називного відмінкa (Ця вистава цікавіша.);

– предикативний прислівник (Взимку холодно.).


2.3.3. СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЛОГІКО-СМИСЛОВИХ ВІДНОШЕНЬ У ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ
– об’єктні відношення (відмінкові та прийменниково-відмінкові форми іменників, прикметників, числівників, займенників пишу листа. Олена написала нам листа про своє навчання.);

– означальні відношення: а) узгоджене означення (Сашко дивиться пригодницький фільм. Ви не відповіли на моє друге запитання. У кімнаті розфарбованa стеля.); б) неузгоджене означення (Вона ніколи не читає кижок про війну.);

обставинні:

– просторові відношення (прийменниково-відмінкові форми іменників, прислівники місця (Петро живе в нашому домі на четвертому поверсі. Іван живе далеко.);

– часові відношення (прийменниково-відмінкові форми іменників, прислівники часу, дієприслівникові звороти (Брат приїде у січні. Він довго чекав на мене. Прочитавши книгу, Максим відніс її у бібліотеку.);

– відношення мети (прийменниково-відмінкові форми іменників, інфінітив (Ми поїхали у Крим відпочивати. Вона купила квіти у подарунок своїй першій вчитeльці. Діти пішли в ліс по гриби.);

– причиново-наслідкові відношення (прийменниково-відмінкові форми іменників (Через негоду ми не поїхали в ліс. Завдяки хорошій пісні цей співак став популярним.);

– способу дії (відмінкові і прийменниково-відмінкові форми іменників, прислівник, інфінітив з радістю вам допоможу. Ми прийшли пішки. Він дивився на нас посміхаючись.);

– умови (відмінкові й прийменниково-відмінкові форми іменників, дієприслівники і дієприслівникові звороти (Нічого не кажи при ньому. Сумлінно працюючи, все подолаєш.);

– допустові (відмінкові й прийменниково-відмінкові форми іменників (Він хотів жити наперекір yсьому.).


2.3.4. ПОРЯДОК СЛІВ У РЕЧЕННІ
1. Препозиція групи підмета групi присудка (Дівчина малює.);

2. Препозиція групи присудка групi підмета при детермінанті на початку речення (Влітку розпочалися канікули.);

Порядок слів і актуальне членування речення (Марія приїхала рано-вранці. (Коли приїхала Марія?) — Рано-вранці приїхала Марія. (Хто приїхав рано-вранці?)

Особливості розташування слів у словосполученнях при нейтральному порядку слів у реченні
1. Прикметник – іменник (Вчора була цікава лекція.).

2. Стрижневе слово – залежнa відмінковa формa (Оля попросила склянку холодної води.).

3. Прислівник на -о, -е – дієслово (Восени швидко темніє.); дієслово – прислівник з префіксом по- і суфіксами -ому (-єму), -и (Вона пише по-арабськи,).

4. Дієслово – залежна відмінкова форма (Студенти прийшли на лекцію.).




2.3.5. СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
Складносурядні речення зі сполучниками: і, а, але, чи

Складнопідрядні речення, види підрядних речень з різними сполучниками і сполучними словами:

– з’ясувальні (що, щоб, ніби, чи, хто, який, чий, де, куди);

– означальні (який, де, куди, мов, котрий);

– часу (коли, як, поки, з того часу, як);

– умови (якщо, коли);

– причини (бо, щоб, тому що, оскільки);

– наслідкові (так що);

– мети (щоб, аби);

– допустові (хоч, хоча, незважаючи на те, що);

– порівняльні (як, мов, немов, ніби);
2.3.6. ПРЯМА Й НЕПРЯМА МОВА
Пряма мова: відносна лексична і граматична незалежність прямої мови від слів автора (дієслова мовлення говорити, сказати, заявляти, повідомляти, інформувати, обіцяти, оголошувати та ін).

Правила перетворення прямої мови на непряму: використання сполучників, сполучних слів, часток що, щоб, чи, який; зміна особових, присвійних займенників, особових форм і форм способу дієслова; зміна порядку слів.


2.4. Лeксика
Лексичний мінімум I середнього рівня становить 2300 одиниць, що забезпечують спілкування у межах тематичного та інтенціонального мінімумів цього стандарту. Основний склад активного словника цього рівня обслуговує побутову та соціально-культурну сфери спілкування.
Частина ІІ
ЗРАЗОК ТИПОВОГО ТЕСТУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ
І СЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ

(ФРАГМЕНТИ)
Субтест 1. ЛЕКСИКА. ГРАМАТИКА
Частина I
Oберіть правильний варіант.


1. Ми зберігаємо … свого народу.

А) традіції

Б) звички

В) навички


2. Навчатися чи ні – це моя … справа.

А) особиста

Б) особлива

В) особливо


3. Знайомтесь! Це мій … приятель.

А) старий

Б) давній

В) старовинний


4. Громадяни повинні … свою країну.

А) кохати

Б) любити

В) подобатися


5. Чесно кажучи, я не можу сказати, що я … добре.

А) вивчаю

Б) навчаюся

В) вчу




Частина II
Oберіть правильний варіант.


1. Я був радий бачити … .

А) свої друзі

Б) своїх друзів

В) своїми друзями


2. Мені потрібно написати курсову роботу, тому я читаю книги, пов’язані … .

А) з цією темою

Б) для цієї теми

В) до цієї теми


3. Він вийшов iз машини і швидко підійшов … .

А) з людьми

Б) від людей

В) до людей


4. … я подивився чотири нових фільми.

А) В останній тиждень

Б) За останній тиждень

В) На останній тиждень


5. Мені потрібно сьогодні відвідати … .

А) дві подруги

Б) двох подруг

В) двоє подруг



Частина III
Oберіть правильний варіант.


1. Я … до будинку і подзвонив.

А) відійшов

Б) підійшов

В) вийшов


2. На жаль, я не зможу … з тобою, я погано себе почуваю.

А) від'їхати

Б) їздити

В) поїхати


3. Я був змушений … цей роман ще раз, бо вже забув його.

А) зачитати

Б) прочитати

В) дочитати


4. … у ліжку, незручно дивитися телевізор.

А) лежати

Б) лежачи

В) лежавши


5. Всі правила граматики студенти … після літніх канікул.

А) забули

Б) забуті

В) було забуто


6. Роман, … автором у юнацькі роки, приніс йому популярність.

А) написаний

Б) було написано

В) написавши



Частина IV
Oберіть правильний варіант.


1. Цікаво, …зможуть вони доїхати до офісу за півгодини?

А) чи

Б) що


В) якщо

2. Ніхто не вставав зі своїх місць, … поїзд не зупинився.

А) поки

Б) поки не

В) як тільки


3. Ми встигнемо на поїзд, … вокзал недалеко від дому.

А) бо

Б) через


В) завдяки

4. Студентка гарно склала зимову сесію, … вона багато працювала у першому семестрі.

А) тому

Б) тому що

В) через те


5. Я вмію працювати на комп’ютері, … мій брат ще ні.

А) а

Б) і


В) бо



Субтест 2. ЧИТАННЯ
Прочитайте текст 1. Виконайте завдання після нього. Oберіть варіант, який найкраще відображає зміст тексту.
Tекст 1

ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ
В умовах науково-технічного прогресу, розвитку міжнародних зв’язків у галузі науки, техніки і культури практичне знання іноземних мов є однією з важливих характеристик фахівця вищої кваліфікації. Знання іноземної мови включене у спектр якостей, які характеризують фахівця будь-якого профілю. Як відомо, до сучасного спеціаліста висувають таку вимогу, як пошук інформації не лише у вітчизняній, а і в іноземній літературі.

З метою формування особистості фахівця, який практично володіє іноземною мовою, викладач повинен чітко знати, на що спрямовувати свою увагу. Навчання іноземної мови, як і виховання, є процесом взаємопов’язаної діяльності викладача і студента. З одного боку, викладач впливає на студента, а з іншого – студент – на викладача, бо залежно від цього формуються зміст і різні форми навчання.

У студентському віці – найшвидша реакція у вирішенні логічних завдань, найактивніше працює пам’ять.

Проте у 20 років психологи відзначають найгострішу суперечність між мнемічним і логічним розвитком, коли можливості логічних перетворень засвоєного матеріалу зростають, а здатність запам’ятати засвоєний матеріал падає.

Таким чином, можна зробити висновок, що прямі методи навчання іноземних мов неправомірні, оскільки вони сприяють меха­нічному запам’ятовуванню. Студенти під час вивчення іноземної мови вважають за краще не використовувати механічну пам’ять. Вони намагаються перетворити вивчення іноземної мови в логічно організовану мнемічну діяльність. Так, на запитання: «Як ви засвоюєте навчальний матеріал?» – студенти університету відповіли, що вони ніколи не вивчають слова чи правила напам’ять, а намагаються запам’ятати їх у процесі читання, групують слова за значеннями, тематикою.

Як наголошують психологи, важливою мотивацією розвитку пам’яті студентів є їхня спеціалізація. Саме цей фактор слід враховувати під час вивчення іноземної мови.


Завдання 1. Оберіть варіант закінчення речення, який найбільш відповідає змісту тексту.

1. Сучасний фахівець має ... .

А) володіти іноземними мовами

Б) сприяти розвитку науково-технічного прогресу

В) заробляти багато грошей
2. Навчання іноземної мови – це процес взаємопов’язаної діяльності ... .

А) викладача й декана

Б) викладача й студента

В) студента й перекладача


3. У студентському віці ... .

А) найактивніше працює пам’ять

Б) найвищі фізичні показники

В) найширші можливості обрати спеціальність


4. Студенти під час вивчення іноземної мови мало використовують ... .

А) можливості логічного мислення

Б) допоміжні технічні засоби

В) механічну пам’ять


5. На думку спеціалістів, важливою мотивацією для студентів у вивченні іноземних мов є можливість ... .

А) знайти роботу за фахом

Б) використовувати іноземну мову на практиці

В) використовувати іноземну мову у майбутній спеціальності



Завдання 2. Оберіть варіант, за допомогою якого можна стисло викласти зміст тексту.
1. Цей текст присвячений проблемі ... .

А) опанування українською мовою у школі

Б) підготовки до вступу в університет

В) вивчення іноземних мов


2. На початку тексту йдеться про ... .

А) науково-технічний прогрес

Б) розвиток культури

В) необхідність оволодіння іноземними мовами


3. Автор підкреслює важливість ... .

А) взаємопов’язаної діяльності викладача й студента

Б) оволодіння студентами своєю спеціальністю

В) вивчення якомога більшої кількості іноземних мов


4. Автор посилається … .

А) на економістів

Б) на психологів

В) на лікарів


5. Автор робить висновок про те, що ... .

А) прямі методи навчання іноземних мов є непродуктивними

Б) треба вилучити з процесу навчання механічне запам’ятовування

В) студенти повинні вивчати все напам’ять



Субтест 3. АУДІЮВАННЯ

Прослухайте діалог 1. Виконайте завдання 1.



Діалог 1

Наталя: – Алло! Я слухаю!

Олена: – Наталю, привіт! Це – Олена. Якщо ти таку пам’ятаєш…

Н.: – Олена…

О.: – Ми навчалися з тобою в одній групі в магістратурі…

Н.: – Оленко! Скільки років! Куди ти зникла? Як ти? Як справи?

О.: – У мене все гаразд. Нікуди я не зникала, просто не могла ніяк до тебе додзвонитися. Набираєш твій номер, а автовідповідач каже: «неправильно набраний номер». Ніяк не могла зрозуміти, що сталося. Думала, ти переїхала на іншу квартиру…

Н.: – О! У мене вже п’ять місяців як змінився номер…

О.: – Так, я вже знаю. Випадково зустріла хлопця, який з нами вчився у групі, і він дав твій номер телефону.

Н.: – Зрозуміло… То розказуй! Як ти? Де ти зараз? Заміжня?

О.: – О! Так! У мене вже є не лише чоловік, а й син. Правда живемо з батьками… Але жодних проблем. Ти ж пам’ятаєш, у мене двоповерховий будинок: ми займаємо другий поверх, а батьки – перший.

Н.: – То ти зараз не працюєш? Скільки вже дитині? А як назвали?

О.: – Романко у мене вже дорослий. Йому вже півтора року. Я ходжу на роботу. Малого залишаю на маму…

Н.: – І не важко тобі?

О.: – Зараз вже ні. Спочатку, правда, дуже втомлювалася. Просто не могла правильно організувати свій час. Але зараз у мене чіткий графік, тому стало набагато легше. Я викладаю у Славістичному університеті, тому зайнята лише півдня. Після пар – одразу біжу додому. Але що це я: все про себе та про себе… Як ти?

Н.: – У мене теж все гаразд. Працюю, навчаюсь…

О.: – Як навчаєшся? Здобуваєш другу освіту?

Н.: – Та, ні. Після п’ятого курсу я вступила до аспірантури. Паралельно працюю. Одним словом, «вічна студентка». А хто твій чоловік?

О.: – А ти трохи з ним знайома. Пам’ятаєш, хлопець, який постійно ходив за мною, дарував квіти… Ну от тепер маю чоловіка!

Н.: – Зрозуміло. Таки він зміг домогтися свого.

О.: – А ти? Заміжня?

Н.: – Ні. Як ти говориш «не можу організувати свій час». Робота, навчання – нічого не встигаю. Та й не маю зараз такого бажання.

О.: – Зрозуміло… Я хоч не відволікаю тебе від серйозних справ? Бо я щось ніяк не можу зупинитись: все говорю і говорю.

Н.: – Від «серйозних» – ні. Але я вже маю бігти. Вибач…

О.: – Та нічого! Рада була нарешті з тобою поговорити. Але обіцяй – більше нікуди не будеш зникати! До речі, запиши мій номер: у мене він теж частково змінився – 413 15 42.

Н.: – Ну все… Па-па! Дякую, що зателефонувала.
Завдання 1. Oберіть правильний варіант відповіді.


1. Розмова відбулася … .

А) на вулиці

Б) по телефону

В) на вокзалі


2. Розмовляють … .

А) незнайомі люди

Б) колеги

В) давні подруги


3. Дівчата раніше не розмовляли, бо … .

А) Наталя загубила номер телефону

Б) не було часу

В) номер телефону змінився


4. Олена … .

А) не знала, що Наталя навчається

Б) знала, що Наталя навчається

В) не повірила, що Наталя навчається


5. Олена … .

А) працює в університеті

Б) не працює, а дома виховує дитину

В) працює на фірмі




Субтест 4. ПИСЬМО
Завдання 1. Ознайомтеся з ситуацією і виконайте завдання.
1. Ви – секретар. Вашій фірмі потрібен бухгалтер. Керівник попросив вас дати оголошення в газету з приводу роботи. Напишіть текст оголошення.

2. Ви повинні терміново поїхати з міста на декілька днів. Ваша сестра обіцяла допомогти вам прибрати у квартирі, купити продукти і доглянути вашого кота. Залиште для неї записку з інструкціями.



Субтест 5. ГОВОРІННЯ
Завдання 1. Візьміть участь у діалозі. Дайте відповідь на репліку співрозмовника.
1. – Я хочу кудись поїхати відпочивати влітку. Що ти можеш мені порадити?

– …
2. – Вибачте, Ви знаєте, як доїхати до університету?

– …
3. – Слухай, а чому ти не хочеш паралельно навчатися й працювати?

– …
4. – Я загубив гаманець і паспорт. Може, порадите, що мені тепер робити?

– …
5. – Привіт! Чому така сумна? Щось трапилося?

– …
Завдання 2. Розкажіть про свого улюбленого письменника. У своїй розповіді (не менше, ніж 20 фраз) дайте відповіді на такі запитання:


1. Хто ваш улюблений письменник?

2. Коли ви вперше ознайомилися з його творами?

3. Що ви знаєте про його життя і творчість?

4. Про що він пише у своїх творах?



5. Який твір вам найбільше подобається? Чому?


Каталог: img -> zstored -> files
files -> 49 науково-дослідних робіт із 52, які виконувалися за договорами із замовниками у 2013 році, були складовими частинами державних і галузевих програм (планів)
files -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
files -> Проект змін до програми Робоча група
files -> Програма література (російська та зарубіжна)
files -> Програма факультативного курсу «Вчись думати» (основи практичної психології) для учнів 5(6) класів Укладач Глушко Марина Геннадіївна, методист науково-методичного центру
files -> Зі змінами, внесеними у 2015 році для 8-9 класів пояснювальна записка
files -> Пояснювальна записка Сучасна школа, як соціально педагогічна система, покликана забезпечити досягнення таких освітніх результатів, що відповідали б цілям розвитку особистості школярів І сучасних соціальних вимог
files -> Факультетів
files -> Літературне читання


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Стандарт з української мови як іноземної І середній рівень (B 1) iconСтандарт з української мови як іноземної початковий рівень (A 1)
Запропонований загальноосвітній стандарт покликаний стати основою системи стандартів з української мови як іноземної. У ньому висвітлені...
Стандарт з української мови як іноземної І середній рівень (B 1) iconПроект удосконалений стандарт українська мова як іноземна
Запропонований Стандарт покликаний стати основою системи стандартів з української мови як іноземної
Стандарт з української мови як іноземної І середній рівень (B 1) iconПроекту: «Інформатика: ми вивчали тему …» Оберіть та впишіть у заголовок тему, що вивчалась на уроках інформатики та яка вам найбільш запам’яталась
Геометрія параграф 17 початковий та середній рівень + №585 та 586, параграф 18 початковий та середній рівень
Стандарт з української мови як іноземної І середній рівень (B 1) iconМісце лінгвокраїнознавства у вивченні іноземної мови в середній школі Вступ
До цього часу головним завданням радянської освіти було оволодіння учнями спілкуванням іноземною мовою, що передбачало досягнення...
Стандарт з української мови як іноземної І середній рівень (B 1) icon«Розвиток творчої компетенції учнів на уроках іноземної мови»
Пасічник Ольга Ростиславівна має повну вищу педагогічну освіту за спеціальністю вчитель англійської І німецька мови та працює в Центрі...
Стандарт з української мови як іноземної І середній рівень (B 1) iconПрограма співбесіди з української мови як іноземної для іноземців та осіб без громадянства
Програма співбесіди з української мови як іноземної (умі) для іноземців та осіб без громадянства складається з трьох розділів
Стандарт з української мови як іноземної І середній рівень (B 1) iconПроблеми програмно-методичного забезпечення навчання української мови як іноземної
Пальчикова О. О. Проблеми програмно-методичного забезпечення навчання української мови як іноземної
Стандарт з української мови як іноземної І середній рівень (B 1) iconСтандарт вищої освіти україни рівень вищої освіти
Стандарт вищої освіти з підготовки бакалаврів за спеціальністю 232 «Соціальне забезпечення» галузі знань 23 «Соціальна робота»


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка