Світова велич Тараса Шевченка



Сторінка1/3
Дата конвертації03.06.2017
Розмір0,52 Mb.
  1   2   3

Тельнова Тамара (Харківська гімназія №6 «Маріїнська гімназія»)
Світова велич Тараса Шевченка
У статті розглядається питання висвітлення творчої діяльності Т.Г.Шевченка, його світова слава. На основі аналізу тогочасної мемуарної літератури та прижиттєвої критики виявляється ставлення фахівців, шанувальників до творчості Шевченка.
Шевченко — явище унікальне. Його немає з ким порівняти в письменстві інших народів. Не тому, що він кращий за інших. Йдеться про особливий генотип культури нашої країни.

Тарас... Просторо в цьому імені. У ньому вся історія наша, усе буття, ява й найпотаємніші сни. Нас просто не існує без нього: Україна — це Шевченко, Шевченко — це Україна. Не знайти такого анатомічного скальпеля, який міг би відділити одне від одного. Синонімічна пара на всі часи, доки й світу.

Уявити себе без Шевченка — все одно, що без неба над головою. Він — вершинна парость родового дерева нашої нації, виразник і хранитель народного духу. Навіть плоть його вознесена на вершину. Іншої такої могили в Україні нема, нема такої могили на всій планеті. Вона — немов козацька вежа, де при наближенні небезпеки запалювали сторожовий вогонь. Вогонь на сторожовій вежі Шевченка не згасає ніколи. Той вогонь — його іменний Глагол. Коли ми необачно віддалялися від нього — більмами бралися наші очі, полуда заступала шлях. Отоді мали те, що мали. Шевченко універсальний. Кажемо: Тарас— і чи є такий українець, який би не знав, про кого йдеться. Росіянин не назве Пушкіна Олександром, англієць Шекспіра — Вільямом, німець не нарече імені Гете чи Шіллера, француз — Гюго. Там інший вимір, там — відчуття дистанції.

Шевченко для свідомості українців — не просто література. Він — наш Всесвіт. Явище Шевченка — виправдання України перед людством, підтвердження нашої національної повноцінності.

«Уже для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється така ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, усе в ньому розуміємо, і він завжди з нами, у нас. Та це тільки ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний», – так сказав про нього Іван Дзюба, видатний сучасний український критик і літературознавець [2,5].

Тарас Григорович мав яскраве творче обдарування: неабиякі здібності співака й художника, поета і прозаїка, драматурга, публіциста і навіть літературного критика. Але, безумовно, найвищий дар – поетичний, відтіснив на другий план кожен із цих талантів і водночас збагатився завдяки їм: поезія навдивовижу мелодійна, пісенна, збагачена епічним струменем, уміло передає кольори, світлотіні, предметну реальність світу (ніби малювання словом), наснажена публіцистичним запалом.

Світова велич письменника визначається багатьма складниками: його місцем у світовому літературному процесі, впливами на читача та хід історичних подій, внеском нових ідей і нових мистецьких засобів та скарбів у загальнолюдську культуру.

Т. Г. Шевченко силою свого полум’яного й мистецького слова, силою своєї загальнолюдської правди переступив кордони рідної й дорогої України. Його твори відразу пробили мур байдужості й ворожості до українського слова, піднісши відразу нашу мову й літературу на нечувану височінь.

Талант Шевченка, його допитливість, незвичайна любов до всього рідного, до свого пригнобленого народу, до своєї культури, а також освіта, начитаність, праця над собою — усе це було ґрунтом для появи геніальних його творів.

Від виходу з друку першого видання «Кобзаря» і до сьогодні про Шевченка, його життя й геніальну творчість надруковано стільки статей, розвідок не тільки в Україні, а й по інших країнах світу, що їх навіть не перелічити [11, 30-33].

Кожний, хто глибоко вивчає творчість великого сина України, неминуче переконується, що має вона світове значення. Ось кілька висловлювань з цього приводу: «Завдяки Шевченкові скарби української душі повною річкою влилися в загальний потік людської культури» (Луначарський); «Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі» (Курелла, Німеччина); «Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками» (Камілар, Румунія); «Поки б'ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка» (Хікмет, Туреччина); «Він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника в світовій літературі» (Якубець, Польща)[13,118].

Інколи справедливо зауважують, що революційно-демократичних письменників у XIX ст. було не так уже й мало, проте жоден з них не піднявся до таких вершин шани й любові народу, як Шевченко. У своїх творах він «випромінював на скривджених всю силу великої любові, цілий океан ніжності, а трагедію сироти чи вдови підносив до рівня світової трагедії» [11, 33].

«Кобзар» знаменував собою демократизацію світової літератури, бо з його сторінок чи не вперше заговорили цілі соціальні материки, які залишалися невідомими для елітарної культури — і це було одкровенням.

Не дивно, що твори Кобзаря перекладені всіма слов'янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською, французькою, датською, грецькою, іспанською, хінді, японською, в'єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма іншими мовами.

Творчість Шевченка постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем, бо досі, як слушно зауважив Вадим Скуратівський, «вікове горе мас, по суті, не мало своїх літературних уст, не розверзалося ними, не прорізалося своїм художнім голосом» [1,6]. Були окремі літературні спроби, але настільки несміливі й наслідувальні стосовно панівної культури, що ставали панською іграшкою, а не грандіозним мистецьким явищем і національно-соціальним викликом, яким була творчість великого Кобзаря. Саме Шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Тому «Кобзар» і має планетарне значення, саме українським словом вперше заговорили невідомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець, він своєю творчістю демократизував європейську та світову літературу [4, 19 - 25].

Аналіз творчого шляху Шевченка свідчить, що це була видатна постать. Навіть невеличка за обсягом книжечка «Кобзар» вже заявила про нього як національного поета, поета великої Нації. Творчість Шевченка за широтою охоплення життя свого народу й загальнонаціональної значущості була художнім феноменом (явищем), який відповідав рівню поезії, скажімо, Пушкіна в російській, Міцкевича в польській або Петефі в угорській літературі. Зокрема, ще П. Куліш, відзначаючи світове значення Шевченка, називав його ім´я поруч із Шекспіром, Шіллером, Міцкевичем, Пушкіним і Гоголем. Світова велич Т.Шевченка визначається його місцем у світовому літературному процесі, внеском у загальнолюдську скарбницю культури [10, 64].

Шевченка не можна було заборонити, хоч офіційна влада забороняла його твори. Він став відомим за межами Росії уже в 1840-х роках, передусім в Австрії, до складу якої входила Галичина. Сюди, в Галичину, потрапили його твори і поширилася інформація про арешт членів Кирило-Мефодіївського товариства. У 1859 р. в Лейпцігу російські емігранти видали збірку «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка», де вони сховали позацензурні твори Шевченка у віршах Пушкіна, щоб відразу не кидались у вічі Шевченкові революційні вірші. Вихід у світ цієї збірки, за І. Огієнком, було визначною подією в історії української безцензурної преси [13, 118].

У другій половині XIX ст. український поет став відомим як у слов’янських, так і в неслов´янських європейських країнах. У прогресивної інтелігенції Росії Шевченко здобув визнання ще за життя. Високо оцінили його творчість і заслуги перед народом три Миколи - Чернишевський, Добролюбов і Некрасов. Зокрема, М. Чернишевський писав: «Имея теперь такого поэта, как Шевченко, малорусская литература также не нуждается ни в чьей благосклонности» [13, 119]. Визнавши Т. Шевченка за великого поета, російські демократи тим самим визнали й право української нації на окрему літературу.

Творчістю Т. Шевченка зацікавилися і європейські літератори та вчені. З´явилися критичні й науково-інформаційні праці про Шевченка і його поезію в Австрії, Німеччині, в Англії та англомовних країнах, у Румунії.

На початку XX ст. Західна Європа та Америка мали можливість ширше ознайомитися з творчістю автора «Кобзаря». У зв´язку з відзначенням у 1911 і 1914 pp. його ювілеїв з´являються ґрунтовні праці про творчість поета, західноєвропейськими мовами виходять перші високохудожні переклади його творів, зокрема німецькою (збірка Ю. Віргінії, 1911) і англійською (збірка Е.Л.Войнич, 1911), активно пропагували його поезію зарубіжні журнали.

У 20 - 80-ті роки XX ст. географічний діапазон обізнаності з Шевченковою спадщиною розширюється. Зростає кількість публікацій про поета та перекладів його творів у Польщі, Чехословаччині, Болгарії, Німеччині, Англії, Франції, Італії, США, Канаді. Виявився інтерес до творчості Шевченка в країнах Азії (зокрема Японії, Китаї, Кореї) та Латинської Америки, Африки та Австралії. Твори Т.Шевченка перекладені більш як 130 іноземними мовами. Наш великий Кобзар посідає друге місце за кількістю поставлених йому пам´ятників у світі. Шевченка шанують. Пам´ятники йому відкриті в Петербурзі, Москві, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі, Буенос-Айресі, Тулузі, Палермо, Братиславі, Варшаві, Ашгабаті - власне на всіх материках.

Про визнання провідного місця Т. Шевченка в українській культурі, високої оцінки його заслуг перед Україною свідчить те, що його ім´ям названо Національну премію України в галузі культури, літератури і мистецтва - найвищу творчу відзнаку в незалежній Україні. Шевченківська премія увінчує найвидатніші твори літератури та мистецтва. За 53 роки її існування лауреатами цієї високої і престижної нагороди стали 545 персоналій та колективів. Першими лауреатами Шевченківської премії були Олесь Гончар, Павло Тичина і Платон Майборода. [9]

Про значимість творчості Т. Шевченка, її неослабного впливу на духовне життя нашої нації свідчить написання за його віршами й поемами вокальних, симфонічних та оперних творів, інсценізація та екранізація багатьох творів Кобзаря. Визнанням великих заслуг Т. Шевченка перед Україною є щорічне відзначення роковин народження і смерті поета (9-10 березня). Творча спадщина Кобзаря спонукала й спонукає до вшанування його пам´яті, посилення уваги до національно-громадських проблем, що особливо проявилося в умовах незалежності України [7].

Тарас Григорович зробив велетенський внесок у пробудження й формування національної свідомості українського народу, в розвиток української та світової культури. Ідеї, думки, уся творчість Шевченкового генія стала тим живим феноменом, який далі розвивається вже в свідомості українського суспільства.

«Те, що зробив Шевченко для України,­­ − наголошує Оксана Забужко, − співставно з тим переворотом свідомості французького народу, який відбувся завдяки Великій французькій революції 1789 року. Якби грамотно та поправно написати біографію Шевченка, то така книжка могла б стати бестселером номер один у перекладах різними мовами. Кожна влада хотіла його привласнити собі, кожна влада хотіла інтерпретувати його на свій лад, кожна сила послуговувалася у своїх інтересах» [3,75].

Підсумовуючи значення творчості Т. Шевченка для української й світової культури, використаємо висновок, зроблений І. Франком у «Присвяті»: «Він був сином мужика - і став володарем у царстві духу. Він був кріпаком - і став велетнем у царстві людської культури» [5, 65].


Література

  1. Вічний народ. Сторінки до біографії Т.Шевченка/Упор. О. Руденко, Н.Петренко.-К., 2008.

  2. Дзюба І. Тарас Шевченко. – К., 2008 рік

  3. Забужко О. С. Шевченків міф України: спроба філософського аналізу. – К.: Факт, 2001 рік. – 198с.

  4. Задорожна С. Тарас Шевченко і виклики сучасної доби / С. Задорожна // Шевченкознавчі студії: Збірник наук. праць. – 2013. – Вип. 16. – С. 19–25.

  5. Наукове товариство імені Шевченка. Енциклопедія. – Том І: А–Бібл / Ред. тому: О. Купчинський, О. Савула, Н. Федорак; Укладання НТШ. Наукове товариство ім. Шевченка; НАН України. Інститут енциклопедичних досліджень. – Львів, 2012. – 600 с.

  6. Пахаренко В. Шкільне шевченкознавство. - Черкаси, 2007.

  7. «Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка» [Електронний ресурс] : Указ Президента України № 257/2012 – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/14680.html. – Назва з екрана.

  8. Смілянська В., Чамата Н.Структура і смисл: спроба наукової інтерпретації поетичних текстів Т.Шевченка.-К., 2010.

  9. The Shevchenko Scientific Society in the US [Elektronic resurse]. – Medhod of assec : http://www.shevchenko.org/. – Title for the screen.

  10. Хоменко О. Засновник шевченкознавства в Японії : Качуске Комацу / О. Хоменко // Дивослово. – 2010. – № 3. – С. 64.

  11. Хун Чжу. Тарасе, тебе люблять у Китаї / Хун Чжу // Слово і час. – 2008. – № 1. – С. 30–33.

  12. Чижевський Д. Т. Шевченко і Д. Штраве: Із промови на Шевченковому святі Укр. пед. ін-ту в Празі 1925 р. / Д. Т. Чижевський // Слово і час. – 2012. – № 3. – С. 18–21.

  13. Чуб Д. Свої і чужі про велич Шевченка // Живий Шевченко / Д. Чуб. – К., 2011. – С. 116–120.



На вічнім шляху до Шевченка

Скрипніченко Надія (ХЗОШ №22)



Життєвий і творчий шлях Т.Г. Шевченка
У статті в доступній формі висвітлюється життєвий і творчий шлях геніального сина українського народу, поета, художника, революціонера-демократа Т.Г. Шевченка. Автор статті торкається деяких питань художньої майстерності поета, зокрема використання в його поезії елементів народної творчості.

Дана стаття розрахована на учнів 9 – 11 класів загальноосвітніх закладів.

Серед геніальних імен світової культури немеркнучою зорею сяє ім’я славетного класика української літератури Тараса Григоровича Шевченка. Саме він перетворив українське слово в могутню зброю проти гнобителів-кріпосників, це його слово вперше на Україні так гучно пролунало на захист прав простої людини-трудівника, так сміливо і нещадно викривало самодержавну владу Росії.

Шевченко сам зазнав тяжкої долі кріпака, і тому в його поезіях назавжди лишилися співчуття до поневолених і ненависть до царя і поміщиків.

«Історія мого життя становить частину історії моєї батьківщини», – писав Тарас Григорович Шевченко в одному з листів. [1, 5] І в його біографії справді відбилася історія народу, з надр якого він вийшов.

Народився Тарас Григорович Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії в убогій сім’ї кріпака.

Безрадісні дитячі роки Тараса минули в селі Кирилівка того ж повіту, куди переїхала жити вся родина Шевченка. Батьки поета були власністю поміщика – деспота Енгельгардта, який не вважав кріпаків за людей і жорстоко знущався з них. Родина Шевченків жила в старій хаті, вкритій почорнілою гнилою соломою. Про цю хату з глибоким сумом згадує не раз поет: «Не називаю її раєм, тії хатиночки у гаї над чистим ставом край села…». Ще в ранньому дитинстві пробудилася в Тараса незвичайна цікавість до всього, що його оточувала. Зелені садки ліси, долини й байраки, чисті як сльоза річки і озера, що так щедро розливалися навколо села Кирилівки, привернули любов допитливого хлопця до розкішної природи рідного краю.

Злидні і тяжка праця рано звели в могилу матір Тараса. Лишившись з п’ятьма малими дітьми батько одружився з удовою, в якої теж було троє маленьких дітей. Згадуючи своє дитинство Шевченко пізніше писав: «Хто бачив хоч здалека мачуху і так званих зведених дітей, той бачив пекло в його найогиднішому торжестві». [1, 7]

Розрадою для Тараса були розмови з його дідом Іваном, який найчастіше розповідав йому про повстання гайдамаків свідком якого він був сам. Допитливий Тарас особливо захоплювався переказами про селянські повстання. Адже вони, зокрема рух Коліївщина, вибухали на батьківщині Тараса.

В тяжких умовах – нужди і злиднів, нестерпного гніву кріпосництва, спалахів народних повстань – виховувався і зростав малий Тарас, майбутній поет і художник – революційний демократ, полум’яний борець за волю і щастя трудової людини.

В одинадцять років Тарас зостався круглим сиротою. Наймався у дяка, відробляючи за навчання, пас громадську череду, служив у попа. Бажання навчатися малювати змушувало Тараса ходити від одного села до іншого, шукаючи вчителя-маляра. У 1829 році поміщик Енгельгардт бере Тараса до себе козачком. Згодом, переїжджаючи до Петербурга, Енгельгардт забирає з собою Тараса. Там укладає чотирирічний контракт із майстром живопису Ширяєвим, у якого має навчатися юний Тарас.

У 1835 році гуляючи Літнім садом Тарас Шевченко познайомився з художником Іваном Сошенком – своїм земляком і учнем Академії художеств. «Мене до глибини душі схвилювала злиденна доля юнака, – згадував пізніше Іван Сошенко, – але допомогти йому я не мав змоги. Та врятувати обдарованого юнака треба було». [1, 11]

Талант Шевченка як художника звернув на себе увагу представників російської культури, зокрема художника Брюллова. Спроба домовитися з поміщиком про звільнення Шевченка без викупу не дала наслідків. За волю Тараса Енгельгардт вимагав 2500 карбованців. Щоб дістати потрібну суму Брюллов намалював портрет поета В.Жуковського, який вирішено було розіграти в лотерею і зібрати таким способом гроші на викуп Шевченка.

Наполеглива праця не минула марно: Шевченко досяг значних успіхів у живопису. Він став чудовим портретистом та великим майстром акварельного малюнка. За успіхи у навчанні Академія нагородила його трьома срібними медалями.

У 1840 році Шевченко видає першу збірку своїх поезій – «Кобзар». У ній вміщено вісім творів: «Думи мої, думи», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ’янека», «Іван Підкова» і «Тарасова ніч». Невеликий за обсягом «Кобзар» мав винятковий успіх. Поетичний талант Тараса Шевченка визнали всі передові люди того часу. Вихід «Кобзаря» був визначною подією в українській і російській літературі.

Під час перебування на чужині поет увесь час був думками з Україною. Після першої подорожі на Україну Шевченко створив ряд революційних творів які увійшли до збірки, відомою під назвою «Три літа». Під час другої подорожі на Україну поет створює ряд визначних творів. Серед них відомі «Єретик», «Кавказ», «Холодний яр», «Заповіт» та інші. Шевченко вірив, що в майбутньому справдяться ідеали передових представників слов’ян. Він закликав, «щоб усі слов’яни стали добрими братами і синами сонця правди». [2, 208] Пропагуючи ідею революційного єднання слов’янських народів, Шевченко боровся за розвиток їхньої національної культури і, зокрема, культури українського народу.

У 1846 році в Києві було засновано таємну організацію – Кирило-Мефодіївське товариство, в якій Шевченко зайняв революційно-демократичну позицію. За це Шевченка було заарештовано і під конвоєм доставлено до Петербурга. Саме тут, у в’язниці Шевченко створив цикл поезії під назвою «У казематі». До нього ввійшли поезії: «Садок вишневий коло хати», «За байраком байрак», «Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні» та інші. Царський уряд злякався революційної сили Шевченкового слова і жорстоко розправився з волелюбним поетом, відправивши його рядовим солдатом до Оренбургу. Далі його було відправлено в Орську фортецю солдатом, заборонивши писати і малювати.

Десять тяжких років був Шевченко на засланні. Ці жахливі роки підірвали його здоров’я, але не вбили його любові до життя, до правди. «караюсь, мучусь, але не каюсь» – ось бойовий девіз Шевченка у неволі. Не маючи можливості вільно писати свої поезії, він, записує свої думки-вірші до малого зошита, який ховав за халявою чобота. У цій «захалявній книжечці» зібрано понад сто творів поета у яких, як і раніше палає ненависть до самодержавно-кріпосницького ладу.

Гарячою любов’ю до рідного краю пройняті поезії Шевченка, де він змальовує чарівні пейзажі України, і на фоні їх – бідний поневолений народ. Поета мучить думка, що його брати кріпаки і сестри кріпачки «німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть». [2, 382]

Після заслання, завдяки наполегливим клопотанням друзів 1 березня 1858 року Шевченко нарешті дістає дозвіл на проживання у Петербурзі. Тут він знайомиться з грузинським поетом Акакієм Церетелі. Це знайомство мало великий вплив на світогляд молодого грузинського поета. Пізніше у своїх спогадах Церетелі говорив: «Признаюсь, я вперше зрозумів з його слів, як треба любити батьківщину і свій народ».

Тарас Шевченко тепло вітає творчість української письменниці Марка Вовчка. Він високо оцінив «Народні оповідання» письменниці, а також присвятив їй поезію «Марку Вовчку». Ще на засланні Шевченко мріяв про подорож на Україну. Після тривалих клопотань у травні 1859 року Тарас Григорович Шевченко нарешті дістав дозвіл на цю поїздку.

Та хоч як багато було творчих задумів у Шевченка, хоч як багато друзів, але його часто пригнічувала самотність. Йому хотілося хоч на старість пожити в своїй хатині в родинному затишку на березі Дніпра з вірною дружиною. Він вирішив одружитися. Поетові припала до душі молода приваблива дівчина Ликера Полусмак – колишня кріпачка, а в той час наймичка в сім’ї поміщиці В. Карташевської, в якої іноді бував поет. Але не судилося Шевченкові прожити на старість в родинному затишку. Поет тяжко пережив розрив з нареченою, не здійснилися його заповітні мрії.

Та все ж Шевченко потроху працює. Він готує до друку збірку своїх поезій. У 1860 році виходить у світ нове видання «Кобзаря», значно повніше, ніж попереднє, але урізане цензурою. Поезії «Кавказ», «Сон», «І мертвим і живим», «Єретик» та інші до збірки не ввійшли.

В останні роки життя Тарас Григорович Шевченко у своїй літературній діяльності підноситься до ще вищого рівня революційної свідомості, його твори ще сміливіше, ще голосніше кличуть до боротьби. У цей час поет все частіше скаржиться на втому та погіршення стану здоров’я . Він мріє про зміну клімату, про поїздку на Україну. Але здоров’я поета було вкрай підірване, тяжка хвороба прикувала його до ліжка.

9 березня був день народження Тараса Григоровича; в цей день він одержав чимало вітальних телеграм, його запрошували приїхати на Україну, йому бажали довгих років життя і щастя… А наступного дня, 10 березня 1861 року, Шевченка не стало. Життя поета обірвалося в повному розквіті творчих сил. Раптова і передчасна смерть була наслідком жахливих поневірянь у тюрмах і на засланні. Йому було 47 років, з яких 24 він був кріпаком, а 10 років був на засланні.

Здійснюються бажання Шевченка бути похованим над Дніпром, його близькі друзі добилися дозволу перевезти тіло поета на Україну. У травні 1861 року прах поета тисячі киян зустріли біля Дніпра. А 10 травня 1861 року в Каневі на Чернечій горі поховали Тараса Шевченка.

Творчість великого Кобзаря який закликав до боротьби проти всякого гноблення і насильства, до єднання і дружби всіх народів на землі, співзвучна нашій сучасності. Покоління людей вчилися у Шевченка любити свою батьківщину, свій народ. Полум’яне слово Тараса Шевченка і через століття було і назавжди лишиться славою і гордістю українського народу, славою і гордістю всього прогресивного людства.



Література

1. Діброва Н.А., Бабанін В.Є. Життя і творчість Тараса Шевченка. – Харків: Основа, 2008. – 40с.

2. Дорошенко К.П., Слово про великого Кобзаря. – К.: Молодь, 1965. – 157с.

3. Доценко Т.В., Безсмертне слово Кобзаря. – Харків: Основа, 2008. – 40с.

4. Шевченко Т.Г. Кобзар. – К:. Державне видавництво художньої літератури, 1964. – 620с.

Життєвий і творчий шлях Т.Г. Шевченка

Карафет Наталя (ХСШ №50)


Історичний внесок українського Кобзаря
У статті висвітлюються участь Тараса Григоровича Шевченка в Кирило – Мефодіївському братстві, його прагнення підвищити соціальний рівень життя українців, боротьба за національне визволення українського народу. Відстоювання державності та незалежності, національної самобутності у творах Тараса Григоровича. Про створення наукового товариства ім. Шевченка, яке перетворилося в академію наук з пріоритетом до проблем українознавства.

Кожний справжній письменник чи поет неодмінно має бути певною мірою психологом, здатним зазирати в глибини людської душі, адже без цього неможливо викликати в читача відповідний емоційний відгук. Коли йдеться про митців видатних, то вони зазвичай є не лише психологами, але і добрими соціологами, що не лише зображують внутрішній світ особистості, а й бачать його зв’язок з різноманітними соціальними явищами і процесами, розкривають їх складний взаємовплив з окремими людськими долями і навіть долями великих країн. Ті ж письменники, яких людство визнало великими, крім цього, є ще й філософами, оскільки вони здатні не лише побачити і висвітлити таємні механізми порухів окремої людської душі, а і зробити масштабні узагальнення, так би мовити, найвищого порядку, поділитися з нами частиною Істини з великої літери. Саме тому Тарас Шевченко для нас не просто видатний український поет, прозаїк і публіцист, а Великий Кобзар.

Все своє життя Шевченко присвятив визволенню українського народу та бажав створення нової незалежної держави - України. Активізація і політизація українського національно-визвольного руху в 40-х роках ХІХ ст. привела до утворення Кирило-Мефодіївського товариства в 1846-1847 рр. Важливо зазначити, який вклад в діяльність цього товариства зробив Тарас Григорович. Ідеологія Кирило-Мефодіївського братства є продовженням ідей українського національно-культурного відродження та поглядів діячів руху слов'янської солідарності і єдності.

У програмі Кирило-Мефодіївського товариства відстоювався механізм українського народу: пригноблений і зневажений, а водночас — найбільш волелюбний та демократичний. Вона вироблялася в гострих дискусіях, передусім між Костомаровим, Шевченком і Кулішем. Спираючись на цей факт, більшість радянських істориків та літературознавців стверджували, що в середовищі кирило-мефодіївців існували дві течії — «реакційна» і «революційна». Насправді, незважаючи на наявність більшої чи меншої радикальності поглядів, члени братства не протиставляли своїх позицій, а узгоджували їх, намагались поєднати, шукали спільних положень. В результаті те, на чому Куліш наголошував в національному питанні, Костомаров — в християнській і загальнолюдській етиці, Шевченко — в соціальних проблемах, увійшло в «Книгу битія українського народу». У 1843-1845 pp.

Вплив поета і художника, вчорашнього кріпака, на членів Кирило-Мефодіївського товариства, на всю тогочасну прогресивну українську інтелігенцію та на всі майбутні покоління був, без перебільшення, величезним. Він вніс в коло вчених та дрібних службовців, що більше опікувались збереженням минулого, ніж створенням нового, животворний струмінь споконвічного народного прагнення до свободи та протесту проти всіх форм гноблення. Національно – політична ідеологія Шевченка сформувалася ще до його знайомства з Костомаровим, і в національних справах, як і взагалі в політичному і національному радикалізмі, Шевченко мав більший вплив на Костомарова, ніж навпаки. Криза кріпосництва і швидке зростання товарно-грошових відносин, суспільно-політичні рухи, повстання декабристів і польських революціонерів, селянські виступи, діяльність кирило-мефодіївців та інших українських національно-визвольних груп розхитували царизм і готували радикальні реформи. Кирило-Мефодіївське братство своїми ідеями і діяльністю зміцнило традиції боротьби української інтелігенції, більшості народу за національне визволення.

Отже, у творчості Шевченка, в його політичних поглядах поєднувались ідеї революційності, демократизму і самостійності України. Його творчість мала великий вплив на розвиток визвольних ідей, національної самосвідомості українського народу, на формування української інтелігенції, здатної до боротьби за ідеали соціальної і національної свободи.

Тарас Григорович написав свої революційні поеми «Сон», «Кавказ», «Великий льох», «І мертвим, і живим...», «Заповіт». Звинувачуючи у поневоленні України російських царів та імператорів, Шевченко відкидає ідею нероздільності Малої і Великої Росії та лояльності до імператорів. Ніколи раніше українські інтелектуали так не протестували проти російського гноблення України. Всіма своїми творами Шевченко відстоював національне і соціальне визволення українського народу, його державність і незалежність. Письменник вивів українську культуру на вищий щабель розвитку, сміливо підкреслюючи її національну самобутність. Це було тим важливо, що і в тодішніх несприятливих умовах українська культура і, зокрема, українська література могли стати лише провінційною складовою «загальноросійської» літератури або « літературою для хатнього вжитку» ( до цього в свої пізні роки схилявся навіть М. Костомаров).

В історію української думки Т. Шевченко увійшов як мислитель, що заклав демократичні основи проникливого розуміння національного минулого свого народу, його великих і сумних сторінок. Поет був людиною широких духовних обріїв. Він перебував на висотах передової суспільної думки свого часу. Така висота його творчості змогла запліднити українську культуру передовими ідеями, які були підхоплені генерацією молодих українських інтелектуалів. Це були загальнолюдські норми життя, національна, державницька ідеї, якими просякнута вся Шевченкова творчість. Проте національно-державницька ідея є панівною в його творчості. Українську ідею Т. Шевченко бачив як активну, дієву волю до національної свободи.

Творчість Т. Г. Шевченка уже в 1860-х роках позитивно вплинула на частину молодої інтелігенції, врятувала її від денаціоналізації, збудила її до активних дій. На Правобережжі до лона українського національно-культурного середовища повернулися представники раніше сполонізованого дворянства. Серед них згадаємо найвизначніших - економіста і публіциста Т. Рильського, історика В. Антоновича, мовознавця К. Михальчука, етнографа Б. Познанського, лікаря Й. Юркевича та ін.

Т. Шевченка без особливого перебільшення можна вважати «батьком» української національної ідеї сформованої в традиційній для цивілізованої Європи формі. Його поезія змогла не лише забезпечити «зв’язок часів», але й поклала початок перетворення української етнографічної маси, що фактично втратила свою власну політичну еліту і, здавалося б, була приречена на повну асиміляцію, в європейську націю. Оцей синтетичний погляд на свою національну (етнічну) спільноту як на єдиний, розгорнутий в соціальному часі й «соціалізованому» просторі континуум і водночас як на суб’єкта всезагального історичного процесу називається в дусі традиційної філософсько-класичної термінології «національною ідеєю».

Також уваги потребує створене у 1783 році Наукове товариство імені Шевченка (НТШ). Це всесвітня українська академічна організація, багатопрофільна академія наук українського народу. Рушійна сила формування та розвитку української науки кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Утворене 1873 року у Львові, як Літературне товариство імені Т. Шевченка, у 1892 назву змінено на Наукове товариство ім. Т. Шевченка (своєрідна академія наук). Особливого розквіту досягло в період головування Михайла Грушевського (1897-1916). У 1920-30-х роках зазнавало переслідувань від польської влади, 1939 зліквідована радянською владою; відновлена 1947 року в Західній Європі та Сполучених Штатах Америки, де стала відома як Shevchenko Scientific Society. З 1989 року організація знову діє на території України.

В українській історії перша суспільна установа, яка, сповідуючи Шевченкові ідеї служіння Україні, присвоїла собі його ім'я (початкова назва інституції — «Товариство ім. Шевченка»). Після першого етапу розвитку, пов'язаного з розбудовою видавничої літературної діяльності, Товариство за оновленим статутом, прийнятим у 1892, перетворюється в багатопрофільну академію наук — з пріоритетом до проблем українознавства.

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що життєвий шлях народного поета є надто складним, адже його життя - це суцільна боротьба. В історії нашої незалежної держави зберігається неоціненний внесок Шевченка, як літератора. Адже саме у літературній діяльності відображено значні етапи формування української державності.

Тарас Григорович зробив велетенський внесок у пробудження і формування національної свідомості українського народу, в розвиток української та світової культури. Ідеї, думки, вся творчість шевченківського генія стала тим живим феноменом, який далі розвивається вже в свідомості українського суспільства.

Ім'ям Тараса Шевченка названо ряд географічних об'єктів (населених пунктів, вулиць), навчальних закладів та інших організацій України. Зокрема, в Києві чотири вулиці Шевченка та бульвар Тараса Шевченка, який разом з проспектом Перемоги становить одну з найголовніших артерій міста. Отже, в історії ще не одне покоління буде вшановувати пам`ять цій видатній постаті нашої держави.

Література



Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Світова велич Тараса Шевченка iconСвітова велич Т. Шевченка
...
Світова велич Тараса Шевченка iconМоральне приниження чи моральна велич жінки? Урок-пошук за поемою Т. Шевченка Катерина
Тараса Шевченка, то починаєш бачити, як той образ жінки-страдниці, матері-великомучениці Оксани, зорі вечірньої виростає до велетенського...
Світова велич Тараса Шевченка iconКонкурсу дослідницьких робіт «Шевченко явище незбагненне» Напрямок: «Стежками долі Кобзаря»
Тараса Шевченка, осмислення та усвідомлення його ролі І місця у процесі самовизначення українців; дослідження фактів, що пов’язують...
Світова велич Тараса Шевченка iconЗагальноклубний творчий проект
Тараса Григоровича Шевченка. Указом Президента України „Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження...
Світова велич Тараса Шевченка iconЛітературний ерудит Шоу знавців життя І творчості Тараса Шевченка
Гора біля Канева, на якій похований Т. Шевченко, називалася … Тема Творчість Тараса Шевченка
Світова велич Тараса Шевченка iconНонна юшкова твори т. Г. Шевченко у фондах роунб
У березні 2014 році вся світова громадськість відзначила 200-річчя від дня народження геніального поета України – Тараса Григоровича...
Світова велич Тараса Шевченка iconСекція: українська література художні засоби у творчості тараса шевченка та у віршах тамари голобородько роботу виконала
Розділ народна та романтична спрямованість у творчості Тараса Шевченка
Світова велич Тараса Шевченка icon«З високим іменем Кобзаря» (до 50 річчя заснування Національної премії імені Тараса Шевченка) Бібліографічний список літератури Київ, 2011
Тараса Шевченка. Список складається з чотирьох розділів, а саме: законодавчі документи, матеріали про історію створення Національної...
Світова велич Тараса Шевченка iconНаказ №165 Про підсумки ІІ (міського) етапу VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студенської молоді імені Тараса Шевченка у 2017-2018 навчальному році
Тараса Шевченка. 28 жовтня 2017 року в м. Новогродівка відбувся ІІ (міський) етап VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка