Т. В. Оніпко торговельна діяльність споживчої кооперації україни в період непу ( історико-економічний аспект) монографія полтава рвв пуску



Сторінка22/23
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.33 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23

Висновки до розділу

Запровадження більшовиками широкомасштабної програми інду­стріалізації країни вимагало прискорення товарообороту з метою за­доволення зростаючих потреб населення міст та промислових ново­будов. Відтак споживча кооперація розглядалась союзним та рес­пуб­ліканським партійно-радянським керівництвом як частина народно­гос­подарського плану.

Оскільки у держави коштів для довготермінового кредитування кооперації не вистачало, кооператори протягом 1926–1928 рр. були зо­бов’язані не лише виконувати державне завдання продовольчого за­без­печення населення, але і вишукувати власні джерела само­фі­нан­су­вання. З огляду на це помітну роль у споживчій кооперації відігравали заходи щодо поповнення пайових внесків з метою збільшення власних коштів та зменшення торговельних витрат. Хоча держава продов­жувала сприяти в отриманні споживчою кооперацією кредитів, проте співвідношення власних коштів до запозичених почало змінюватися до користь перших. А отже, практично всі ланки споживчої кооперації України протягом 1926–1928 рр. стали фінансовоспроможними. Ця об­ставина сприяла тому, що віднині держава не раз зверталася до кооператорів за грошовою підтримкою та кредитами. Тобто споживча кооперація України із позичальника поступово перетворювалася на кредитора. Політика індустріалізації також вплинула на оподат­ку­вання кооперації. Якщо у попередні роки споживча кооперація мала суттєві податкові переваги перед іншими торговельними закладами, то протягом другої половини 1920-х рр. держава посилила на неї податкове навантаження, хоча, без сумніву, певні пільги все ж таки зберігалися порівняно з приватним сектором торгівлі.

Протягом 1926–1928 рр. за сприяння органів влади та управління відбулося суттєве поглиблення практики генеральних договорів спо­живчої кооперації з державою промисловістю. Це, без сумніву, сприя­ло раціоналізації процесу товаропросування від виробника безпо­се­редньо до споживача. Система генеральних договорів допомогла ско­ротити число проміжних ланок у процесі надходженні товарів і від­повідно зменшити торговельні витрати. Генеральні договори з під­приємствами державної промисловості допомогли кооператорам за­вою­вати оптовий споживчий ринок і тим самим виконати директиву керівництва країни.

Регулюючи генеральні договори споживчої кооперації з промис­ло­вістю, більшовики мали можливість регулярно відстежувати не лише процес випуску, але й реалізації промислової продукції. Відзначимо, що з одного боку генеральні договори гарантували кооперативним організаціям поповнення товарних ресурсів, а з другого – змушували діяти в строго визначених державою межах (терміни закупівлі та реалізації товарів, їх асортимент, ціноутворення тощо), що в свою чергу обмежувало господарську підприємливість кооператорів.

Водночас зауважимо, що споживчій кооперації протягом 1926–1928 рр. довелося не лише з власної ініціативи, а й під диктат партій­ного та державного керівництва виконувати завдання, спрямовані на зниження цін на промислові товари та продукти харчування, усунення великого розриву між оптовими і роздрібними цінами, між цінами на промислові і сільськогосподарські товари. Без сумніву, ця робота до­зволила вітчизняним кооператорам суттєво зменшити роздрібні ціни на товари першої необхідності, у результаті чого члени споживчої кооперації змогли заощадити свої кошти, не переплачуючи приват­ному торговцеві. Утім ініційовані партійно-урядовими директивами кампанії супроводжувалися ослабленням фінансового стану ряду ко­оперативних організацій, особливо на селі, звуженням асортименту товарів та погіршенням їх якості. Аналіз перебігу кампаній щодо зни­ження цін, які систематично контролювалися не лише громадськістю, але й органами влади та силовими структурами, переконує у тому, що система споживчої кооперації України, яка була складовою частиною системи споживчої кооперації СРСР, усе більше зазнавала адміні­стру­вання та втручання в її господарські справи.



З огляду на розпочату більшовиками програму індустріалізації та підготовку до колективізації села споживча кооперація була змушена не лише добровільно, але й під диктат партійно-радянських розпо­ряджень та вказівок розширити та активізувати свою торговельну діяльність з метою термінового вирішення продовольчої проблеми та задоволення потреб населення у товарах повсякденного вжитку. Зав­дання, поставлене перед споживчою кооперацією державою щодо завоювання ринку і витіснення приватного торговця, протягом 1926–1928 рр. практично було виконане. Споживча кооперація охопила не лише оптову, але й роздрібну торгівлю. Таким чином, особливістю торговельної діяльності споживчої кооперації протягом 1926–1928 рр. було те, що вона здійснювалася в умовах індустріалізації і прого­ло­шення курсу на колективізацію села, тобто в контексті широко­мас­штабних державних програм, що врешті й визначило її місце та роль у задоволенні потреб населення міста та села.

Література до розділу

  1. Коммунистическая партия Советского Союза в резолюциях и решениях сьездов, конференций и пленумов ЦК (далі – КПСС в резолюциях…) /1898–1986 /. – Т. 4. – 1926–1929. – 9-е узд., доп. и испр. – М.: Политиздат, 1984. – С. 15–16.

  2. Коммунистическая партия Украины в резолюциях и решениях сьездов, конференций и пленумов ЦК: В 2-х томах (далі – Компартия Украины в резолюциях…). – Т.1. – 1918–1941 .– К.: Политиздат Украины, 1976. – С. 419–420.

  3. Компартия Украины в резолюциях… – Т. 1. – С. 417.

  4. Генкин А.Б. Итоги 8-й сессии Совета ВУКС / А.Б. Генкин // Ко­оперативный бюллетень. – 1926. – № 6. – С. 3.

  5. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі – ЦДАВО України). – Ф. 296. – Оп. 3. – Спр. 109. – Арк. 44.

  6. ЦДАВО України. – Ф. 296. – Оп. 3. – Спр. 109. – Арк. 111.

  7. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України (далі – ЗУ України). – Харків: Вид-во НК юстиції УСРР. – 1926. – № 13. – Ст. 47. – С. 272.

  8. ЦДАВО України. – Ф. 35. – Оп. 3. – Спр. 272. – Арк. 71.

  9. ЗУ України. – 1926. – № 8. – Ст. 28. – С. 147–148.

  10. Кооперативный бюллетень. – 1926. – № 31. – С. 17.

  11. Збірник статистично-економічних відомостей про торгівлю Ук­раї­ни 1925/26 – 1929/30 рр. – Харків: Б.в., 1931. – С. 78.

  12. ЦДАВО України – Ф. 337. – Оп. 1. – Спр. 4432. – Арк. 32.

  13. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 3. – Спр. 2025. – Арк. 6–6 зв.

  14. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 3. – Спр. 2025– Арк. 8.

  15. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 3. – Спр. 2025– Арк. 13.

  16. Кооперація на Україні в 1925–26 році. – Харків: Третя друкарня імені Фрунзе. Укрголовліт, 1929. – С. 21.

  17. ЗУ України. – 1926. – № 38. – Ст. 271. – С. 600.

  18. Лантух В.В. Становление и развитие торговли на Украине в 1921–1932 гг. / В.В. Лантух – Харьков: Основа, 1992. – С. 88.

  19. Зарудний С. Українська кооперація на десяті роковини Жовтневої революції. 1917–1927 / С. Зарудний. – Харків: Книгоспілка. – С. 35.

  20. ЗУ України. – 1927. – № 20. – Ст. 97. – С. 317.

  21. ЗУ України. – 1927. – № 53–54. – Ст. 217. – С. 1033.

  22. ЗУ України. – 1928. – № 8. – Ст. 78. – С. 207.

  23. Кооперативне будівництво. – 1927. – № 2. – С. 93–94.

  24. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 3. – Спр. 1888. – Арк. 4.

  25. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 3. – Спр. 2025. – Арк. 8.

  26. Юношев М. Місцеві джерела капітального будівництва / М. Юно­шев // Кооперативне будівництво. – 1929. – № 9–10. – С. 50.

  27. Споживча кооперація Української РСР. 1917–1967. – К.: Эконо­мика, 1967. – С. 46.

  28. Дешко Є. Кооперація на Україні / Є. Дешко – Харків: Урядова дру­­карня імені Фрунзе, 1927. – С. 25.

  29. Кооперація на Україні в 1926–27 році. – Харків: Друкарня ім. Пет­ровського. Укрліт. 1929. – С. 27–28.

  30. Витанович І. Історія українського кооперативного руху / І. Ви­та­нович. – Нью-Йорк: Товариство Української кооперації, 1964. – С. 281.

  31. Целларіус В.М. Сучасна українська кооперація (її стан та роз­ви­ток) / В.М. Целларіус. – Харків: Книгоспілка, 1926. – С. 19–20.

  32. Попов М. Вукопспілка в житті української кооперації / М. Попов // Кооперативне будівництво. – 1930. – № 11–12. – С. 32.

  33. ЦДАВО України. – Ф. 296. – Оп. 3. – Спр. 1433. – Арк. 31.

  34. Кооперативне будівництво. – 1929. – № 21. – С. 51.

  35. Кооперативне будівництво. – 1928. – № 22. – С. 32.

  36. ЦДАВО України. – Ф. 296. – Оп. 3. – Спр. 1312. – Арк. 59.

  37. Кистанов Я.А. Потребительская кооперация СССР. Исторический очерк / Я.А. Кистанов. – М.: Издательство Центросоюза, 1951. – С. 271.

  38. Кооперативне будівництво. – 1927. – № 4. – С. 1–2.

  39. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 3. – Спр. 1888. – Арк. 15.

  40. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 3. – Спр. 1888. – Арк. 14.

  41. Сборник законов Союза Советских социалистических респуб­лик. – 1926. – № 68. – Ст. 524.

  42. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 3. – Спр. 1744. – Арк. 4.

  43. ЦДАВО України. – Ф. 1.– Оп. 4. – Спр. 1021. – Арк. 40–41.

  44. ЗУ України. – 1926. – № 38. – Ст. 271. – С. 602.

  45. ЗУ України. – 1926. – № 38. – Ст. 271. – С. 604.

  46. Кооперативный бюллетень. – 1926. – № 12–13. – С. 4.

  47. Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам / Сборник документов. В 5-ти т. – Т. 1. – 1917–1928 гг. – М.: По­лит­издат, 1967. – Т. 1. – С. 535.

  48. Каненгисер М. Достижения и перспективы рационализации то­ва­ропроводящего апарата на Украине / М. Каненгисер // Советская торговля. – 1927. – № 48. – С. 12.

  49. Генкін О. Споживча кооперація / О. Генкін, О. Гречка. – Харків: Б.в., 1927. – С. 53.

  50. Короткий звіт «Вукоопспілки». 1926–1927. – Харків: Вид-во Ву­ко­опспілки, 1928. – С. 58.

  51. Кистанов Я.М. Потребительская кооперация СССР. Истори­чес­кий очерк / Я.М. Кистанов – М.: Издательство Центросоюза, 1951. – С. 240.

  52. ЗУ України. – 1926. – № 35. – Ст. 129. – С. 628–630.

  53. ЗУ України. – 1926. – № 35. – Ст. 130. – С. 631.

  54. ЗУ України. – 1926. – № 35. – Ст. 131. – С. 632–633.

  55. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р-978. – Оп. 1. – Спр. 13.– Арк. 84.

  56. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р-978. – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 122.

  57. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р-1367. – Оп. 1.– Спр. 150. – Арк. 22.

  58. Потребительская кооперация СССР – основные показатели. – М.: Издание Центросоюза, 1929. – С. 26.

  59. ЗУ України. – 1927. – № 20. – Ст. 97. – С. 611–612.

  60. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р-1367. – Оп. 1. – Спр. 110. – Арк. 97.

  61. Український економіст. – 1927. – 9 червня.

  62. Кремнев Г. Развитие кооперации / Г. Кремнев. – Л.: Издательство «Кооперативный строитель», 1928. – С. 165.

  63. ЦДАВО України. – Ф. 296. – Оп. 3. – Спр. 1312. – Арк. 8.

  64. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р-1367. – Оп. 1. – Спр. 115. – Арк. 7 зв.

  65. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р-2178. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 314.

  66. ЗУ України. – 1926. – № 38. – Ст. 271. – С. 602.

  67. ЗУ України. – 1926. – № 38. – Ст. 271– С. 605–606.

  68. Кооперативне будівництво. – 1930. – № 11–12. – С. 33.

  69. Кооперативный бюллетень. – 1926. – № 15–16. – С. 5.

  70. ЗУ України. – 1926. – № 38. – Ст. 271. – С. 605.

  71. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р-2178. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 367.

  72. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р-2178. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 26.

  73. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 3. – Спр. 1963. – Арк. 24.

  74. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р-978. – Оп. 1. – Спр. 14. – Арк. 131.

  75. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 3. – Спр. 1963. – Арк. 15.

  76. Комуніст. – 1927. – 27, 29 березня.

  77. ЦДАВО України. – Ф. 296. – Оп. 5.– Спр. 1372. – Арк. 23.

  78. Про підсумки зниження цін // Комуніст. – 1927. – 2 квітня.

  79. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р-1367. – Оп. 1. – Спр. 110. – Арк. 63.

  80. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р-978.– Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 24.

  81. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р-978.– Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 15.

  82. ЗУ України. – 1927. – № 20. – Ст. 97. – С. 324.

  83. ЗУ України. – 1927. – № 20. – Ст. 97. – С. 325.

  84. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 3. – Спр. 1744. – Арк. 52.

  85. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р-978. – Оп. 1. – Спр. 11. – Арк. 26.

  86. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р-1367. – Оп. 1. – Спр. 114. – Арк. 10.

  87. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р-1367. – Оп. 1. – Спр. 114. – Арк. 12.

  88. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р.-978. – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 38.

  89. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р.-978. – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 46.

  90. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р.-978. – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 31.

  91. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р.-978. – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 94.

  92. Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України). – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 2513. – Арк. 24.

  93. ЗУ України. – 1927. – № 53–54. – Ст. 217. – С. 1030.

  94. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р-978. – Оп. 1. – Спр. 19. – Арк. 24.

  95. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р-1367. – Оп. 1. – Спр. 150. – Арк. 54.

  96. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р-1367. – Оп. 1. – Спр. 114. – Арк. 196.

  97. Київський Центральний робітничий кооператив «Соробкоп». Звіт за 1927/28 господарський рік. – К.: Київ-друк. 4 друкарня, 1929. – С. 44.

  98. ЗУ України. – 1926. – № 22. – Ст. 180. – С. 357.

  99. ЗУ України. – 1926. – № 38. – Ст. 271. – С. 603.

  100. ЗУ України. – 1926. – № 38. – Ст. 271. – С. 605.

  101. ЗУ України. – 1926. – № 3. – Ст. 26. – 38–40.

  102. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р.-1367. – Оп. 1. – Спр. 150. – Арк. 53.

  103. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 2. – Спр. 3961. – Арк. 263.

  104. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р.-2178. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 2.

  105. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р.-2178. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 27–28.

  106. ЦДАВО України. – Ф. 296. – Оп. 3. – Спр. 18. – Арк. 43.

  107. ЗУ України. – 1927.– № 20.– Ст. 97. – С. 310.

  108. ЗУ України. – 1927. – № 20. – С. 325.

  109. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 3. – Спр. 111. – Арк. 320.

  110. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 3. – Спр. 1176. – Арк. 6.

  111. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 3. – Спр. 1199. – Арк. 20 зв.

  112. ЦДАВО України. – Ф.1. – Оп. 3. – Спр. 3336. – Арк. 68.

  113. ЗУ України. – 1927. – № 53–54. – Ст. 217. – С. 1030.

  114. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р.-2178. – Оп. 1. – Спр. 5. – Арк. 37.

  115. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р.-978. – Оп. 1. – Спр. 19. – Арк. 57.

  116. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р-978. – Оп. 1. – Спр. 22. – Арк. 130.

  117. Десять років споживчої кооперації УСРР. 1920–1930. – Харків: Б.в., 1931. – С. 21.

  118. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р-1367. – Оп. 1. – Спр. 110. – Арк. 40.

  119. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р-1367. – Оп. 1– Спр. 221. – Арк. 7.

  120. Державний архів Чернігівської області.– Ф. Р-1367. – Оп. 1– Спр.114. – Арк. 12 зв.

  121. Кооперативне будівництво. – 1927. – № 11–12. – С. 43.

  122. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р.-1367. – Оп. 1. – Спр. 188. – Арк. 30.

  123. Збірник статистично-економічних відомостей про торгівлю Ук­раї­ни 1925/26–1929/30 рр. – Харків: Б.в., 1931. – С. 8–9.

  124. ЦДАВО України. – Ф. 296.– Оп. 3. – Спр. 1433. – Арк. 35.

  125. Состояние товарооборота на Украине (материалы к докладу Нар­комторга УССР на 3-й сессии Всеукраинского Центрального Ис­полнительного Комитета). – Харьков: Книгоспилка, 1926. – С. 7.

  126. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р.-1367. – Оп. 1. – Спр. 221. – Арк. 7.

  127. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 3. – Спр. 1744. – Арк. 49 зв.

  128. Краткий обзор деятельности рабоче-крестьянского правительства Украины за 1925–26 году. – Харьков, ВУЦИК, Центральная Из­би­рательная Комиссия, 1927. – С. 42.

  129. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р.-1367. – Оп. 1. – Спр. 110. – Арк. 48.

  130. ЦДАВО України. – Ф. 296. – Оп. 3. – Спр. 1895. – Арк. 97.

  131. ЦДАВО України. – Ф. 296. – Оп.3. – Спр. 1425. – Арк. 33.

  132. ЦДАВО України. – Ф. 423. – Оп. 2. – Спр. 504. – Арк. 13–13 зв.

  133. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р.-1367. – Оп. 1. – Спр. 150. – Арк. 28.

  134. Омельченко А. Питання організації раціо­на­лі­заторської роботи в споживчій кооперації / А. Омельченко // Ко­оперативне будів­ниц­тво. – 1928. – № 21.– С. 39–43.

  135. ЦДАВО України. – Ф. 296. – Оп. 3. – Спр. 1312. – Арк. 2.

  136. Канатьєв А. Перед нор­мализацией потребительского спроса / А. Ка­натьєв // Коопе­ра­тивне будівництво. – 1927. – № 2. – С. 37.

  137. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р-1367. – Оп. 1. – Спр. 150. – Арк. 16.

  138. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р-1367. – Оп. 1. – Спр. 114. – Арк. 97–98.

  139. Державний архів Чернігівської області. – Ф. Р-1367. – Оп. 1. – Спр. 114. – Арк. 138.

  140. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р.-978. – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 7.

  141. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р.-2178. – Оп. 1. – Спр. 4. – Арк. 48.

  142. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р.-2178. – Оп. 1. – Спр. 4. – Арк. 155.

  143. Державний архів Полтавської області. – Ф. Р-2178. – Оп.1. – Спр. 4. – Арк. 156.


ПІСЛЯМОВА

Отже, представлена монографія є спробою комплексного аналізу історичного досвіду залучення державою вітчизняної споживчої ко­операції до розв’язання продовольчої проблеми та задоволення потреб населення у промислових товарах у роки непу.

На підставі проведеного дослідження слід зазначити, що досягнуті результати торговельної діяльності споживчої кооперації України в аналізований період стали можливими з огляду на ряд факторів. Го­лов­ними з них були наявність міцної теоретичної бази, обґрунтування ролі кооперації в економіці країни, діалектичний підхід до оцінки функцій і завдань кооперативів з урахуванням господарської ситуації, що постійно змінювалася. Без сумніву, глибока теоретична розробка кооперативних ідей була виявом уваги до споживчої кооперації з боку правлячої партії та органів влади як у центрі, так і на місцях. Зро­зуміло, що місце та роль торговельної галузі споживчої кооперації визначалися через призму класової доктрини створення соціалістичної економіки. Наразі ми маємо визнати, а історична практика це під­твер­дила, що ставка більшовиків на споживчу кооперацію як основного товаропостачальника міського на сільського населення в умовах жорст­кої конкуренції на ринку в роки нової економічної політики вия­вилася правильною.

Досягнення торговельної діяльності кооперації України протягом 1921–1928 рр., безперечно, є спільним результатом господарської іні­ціа­тиви організацій споживчої кооперації та підтримки держави. Увій­шовши в ринкову стихію непу практично без фінансових ресурсів та з обмеженими товарними ресурсами, споживча кооперація в перші роки не могла самостійно відновити свої торговельні операції. Швидше політичний прагматизм, а не бажання повернути споживчій кооперації незаконно присвоєну власність у роки «воєнного комунізму», спону­кали партійно-радянське керівництво країни провести ряд заходів, спрямованих на завоювання кооператорами ринку.

Під егідою правлячої партії та органів влади створювався міцний зв’язок між споживчою кооперацією і підприємствами державної про­мисловості, тобто між кооперативним та державним сектором еконо­міки, що дозволило кооператорам регулярно поповнювати товарні запаси товариств та їх спілок і тим самим налагодити безперебійне забезпечення міського населення, робітників промислових центрів та новобудов. Завдяки фінансово-кредитній та податковій підтримці з боку держави споживча кооперація змогла не лише розгалужити свою торговельну мережу, але й збільшити товарооборот і ширше охопити потреби своїх членів. Так, згідно зі статистичними даними, у 1927–1928 рр. питома вага споживчої кооперації в загальному торго­вель­ному обороті України вже становила 65,3 %, а наступного року вона зросла до 70 %.13

Зауважимо, що навіть в умовах постійного тиску та контролю з боку держави, кооператори змогли ініціювати та провести ряд ор­га­нізаційно-господарських реформ, спрямованих на пристосування тор­го­вельного апарату до ринкових умов функціонування. Передусім ідеться про наближення споживчої кооперації до пайовика та спро­щен­ня процесу товаропросування, що, в свою чергу, позитивно впли­нуло на розгортання торговельних операцій і дозволило потіснити приватний сектор торгівлі не лише з оптового, але і з роздрібного ринку.

Без сумніву, активізації торговельної галузі споживчої кооперації сприяв перехід системи на добровільне членство, в результаті чого вдалося суттєво розширити соціальну базу кооперативів, а відтак збільшити власні кошти, які були передусім направлені в торговельну галузь. Разом з тим, розширення соціальної бази споживчої кооперації за рахунок різних верств селянства, службовців, військових, жінок, студентів та учнівської молоді дозволило споживчій кооперації мак­си­мально охопити потреби цих категорій населення і тим самим відвер­нути їх увагу від приватного торговця. Проте зазначимо, що забез­пе­чення членів споживчої кооперації промисловими товарами державної промисловості було налагоджено значно краще, ніж продуктами хар­чу­вання. Наприклад, на кінець 1928 р. споживча кооперація задоволь­ня­ла потреби селян у мануфактурі на 75,4 % та гасі на 57,9 %,14 а реалізація запитів робітників у продуктах харчування кооперативами тоді досягло лише близько 30 %.15

З проведеного дослідження випливає суперечливий висновок, який полягає в тому, що без підтримки держави споживча кооперація про­тягом кількох років навряд чи змогла б стати монополістом ринку, проте впровадження командно-нажимних методів керівництва з боку правлячої партії та органів влади, які грубо порушували кооперативні принципи господарювання, призвело до зниження ініціативи та під­приємливості кооперативних організацій. Нехтування елемен­тар­ними демократичними принципами споживчої кооперації, якого припус­ка­лися партійні та державні органи, ввійшло в систему і нанесло нема­лий збиток її економічній самостійності, зокрема торговельній галузі.

Тобто реальність, з якою не можна не рахуватися, виявлялася в тому, що держава в ринкових умовах непу, дозволяючи наявність різ­них форм власності, віддавала перевагу кооперації. Це було визнання владою потужного потенціалу споживчої кооперації, який вона зуміла прагматично використати, зробивши складовою частиною державно-планової економіки.

Однак зауважимо, що частина провини за одержавлення системи лежить на кооператорах. Погодившись на компроміси із владою та маючи від неї підтримку у вигляді кредитів, податкових пільг, га­рантованих постачальників промислових товарів та інших переваг, споживча кооперація, сама того не бажаючи, все більше потрапляла в залежність від неї. Втручання партії та держави в різні сфери ко­оперативного життя – від принципово важливих до дріб’язкових, – без сумніву, стримувало ініціативу кооперативних організацій. У боротьбі за ринок влада не могла обійтися без споживчої кооперації, а ко­опе­рація, у свою чергу, не могла функціонувати без підтримки держави. Усе це обмежувало можливості споживчої кооперації, але навіть за таких умов відбувався неоднозначний, складний, прогресивний рух уперед. Це положення підтверджується результатами проведеного дослідження.

Нині кооперативний рух охоплює сотні країн світу на всіх кон­ти­нентах. Традиції та досвід, що склалися в різних регіонах, дозволяють упевнено стверджувати, що у ньому є великий потенціал і реальні позитивні перспективи. Сьогодні не викликає сумнівів доцільність і вигідність кооперації. Вирішуючи складні економічні й соціальні проблеми, вона використовує такі методи діяльності, які часто не підвладні державі на певному етапі. Чим краще складаються тісні взаємовідносини держави та кооперації, тим вигідніше і державі, і споживчій кооперації, а найголовніше – пересічним громадянам, які опинилися у сфері впливу споживчої кооперації.

Сучасна Україна прагне створити ринкову економіку, яка б своїми показниками відповідала європейському рівню. Відтак протягом май­же двох десятиліть триває пошук шляхів і напрямів оптимізації спо­живчого ринку з метою якісного задоволення потреб різних прошарків населення. У цьому контексті актуальним, на думку автора, видається необхідність активізації торговельної діяльності споживчої кооперації в умовах зростання конкуренції на ринку товарів та послуг. Наше переконання базується на тому, що головне призначення споживчої кооперації як господарської та суспільно-громадської структури по­лягає в її природній місії соціального захисту громадян.

Наразі перед вітчизняними кооператорами стоїть непросте зав­дан­ня: на всіх рівнях, у всіх сферах діяльності зламати психологію ви­живання, вичікування і рішуче, у найкоротший термін перейти до політики сталого, динамічного розвитку. При цьому, посилаючись на історичний досвід непу, важливо пам’ятати, що будь-яке державне регулювання ніколи не захистить ринкову економіку від кризових явищ і їх негативного впливу на споживчу кооперацію. Відтак уроки нової економічної політики переконливо доводять, що споживча ко­операція України в умовах конкурентної боротьби має передусім «розраховувати на колективний розум, власні сили та єдність в реа­лі­зації спільно вироблених рішень».16

Аналіз торговельної діяльності споживчої кооперації України у період непу з метою завоювання ринку та максимального задоволення потреб як сільського, так і міського населення дозволив автору сфор­мулювати й обґрунтувати ряд практичних пропозицій та реко­мен­дацій, спрямованих на підтримку кооперативного сектора економіки та відродження кращих традицій господарювання споживчої коопе­рації, зокрема в галузі торгівлі.

–  У розробці економічної стратегії України на державному рівні має враховуватися потенціал та роль кооперативного сектора еконо­міки. Відповідно урядовими структурами повинна систематично здій­снюватися глибока теоретична розробка проблем перспектив розвитку споживчої кооперації в умовах функціонування ринку та аналіз су­часного досвіду. Зокрема, до сьогодні ще не зроблено теоретичне об­ґрунтування виходу аграрного сектора з економічної кризи та ролі в цьому споживчої та інших видів кооперації. Глибокого наукового вив­чення вимагає проблема взаємозв’язку особистих підсобних госпо­дарств і споживчих товариств у вирішення таких питань, як продо­вольче забезпечення населення якісними продуктами, сприяння ко­оперативних організацій переробці та збуту продукції фермерських господарств. На нашу думку, слабо вивчені питання моральних і ви­ховних функцій споживчої кооперації.

–  Наразі для споживчої кооперації України, як і для інших видів кооперації, важливо мати гарантії від уряду та відповідних органів вла­ди та управління щодо дотримання раніше ухвалених законо­давчих документів щодо статусу кооперативних організацій у струк­турі господарського механізму країни. Украй важливо забезпечення державою збереження кооперативної власності, створеної за рахунок мільйонів пайовиків, запобігання рейдерським атакам та притягнення порушників кооперативних законів до адміністративної та кримі­наль­ної відповідальності.

–  У період нинішньої фінансово-економічної кризи треба підтри­мати споживчу кооперацію, яка прагне вирішувати соціальні питання. Нині споживча кооперація сама по собі, з огляду на жорстку кон­куренцію, без сприяння не зможе прогресивно розвиватися. Було б доречним надати споживчій кооперації пільги, зокрема податкові, щодо отримання банківських кредитів, транспортних перевезень, оп­лати оренди приміщень та будівель, скидки на будівельні матеріали від державних будівельних корпорацій, зокрема «Укрбудматеріалів» тощо.

–  На підставі проведеного аналізу історичного досвіду торго­вельної діяльності споживчої кооперації України в роки непу та з огляду на суспільні перетворення в економіці України є потреба в продовженні реформування системи, спрямованої на збільшення об­сягів діяльності організацій і підприємств, зміцнення їх конкуренто­спроможності та підвищення ефективності господарювання. У цьому контексті кооператорам важливо систематично здійснювати заходи щодо створення умов фінансово-економічної безпеки організацій спо­живчої кооперації з метою їх стабільної роботи. Для того, щоб змен­шити зовнішні позики та кредитно-грошову залежність від банків­ських та інших кредитуючих структур, потрібно прагнути до більш економного використання власних фінансових ресурсів. Економія у використанні сировинних ресурсів, тепло, водо- та енергозабезпеченні кооперативних організацій також є нагальною сучасною потребою.

–  Підтримка споживчої кооперації з боку влади потрібна пе­редусім з метою пропаганди кооперативних ідей на державному рівні. Надто загальним і неконкретним є уявлення широких верств насе­лен­ня про кооперацію. Споживча кооперація – це об’єднання громадян, які зібрали свої гроші для реалізації тих соціальних проблем, які не вирішуються державою. Відтак кооперативна агітація, на нашу думку, підтримана органами влади як у центрі, так і на місцях, дозволить збільшити чисельність пайовиків, розширити її соціальну базу за ра­хунок практично всіх верств суспільства і відповідно приростити власні кошти споживчих товариств та їх спілок. До речі, варто від­родити традиції споживчої кооперації щодо створення студентських та учнівських кооперативів, які б певною мірою сприяли вирішенню проблеми щодо купівлі товарів першої необхідності, дешевших, але якісніших продуктів харчування тощо. Не виключаємо, що залучення до споживчих товариств безробітних теж може бути засобом під­тримки їх сімей, особливо у період економічної кризи.

–  Зважаючи на рішення уряду щодо передачі більшої частини місцевого бюджету сільським та районним радам, актуальним вида­ється допомога передусім сільській споживчій кооперації, яка за фі­нансової та моральної підтримки спроможна відродити безперебійне забезпечення у найвіддаленіших куточках республіки. Адже приватні торговці та посередники з перепродажу товарів і нині, і в майбутньо­му навряд чи матимуть бажання постачати товари широкого вжитку у віддалені, важкодоступні та малонаселені пункти. Відновлення ро­боти закритих в останні роки торговельних закладів споживчої ко­опе­рації на селі та створення нових – така перспектива можлива й украй потрібна. З огляду на це фінансово-кредитна підтримка ініціа­тиви передусім молодих фахівців споживчої кооперації, які мають за мету відродження чи створення торговельних закладів на селі, має сенс.

–  Переконані, що поява нових споживчих товариств не лише в селах, але і в містах дозволить підвищити зайнятість різних верств суспільства, дещо зменшити безробіття, збільшити доходи сімей, по­повнити ресурси місцевих бюджетів. Відродження споживчої коопе­рації, зокрема, її заготівельної та переробної галузі, сприятиме акти­візації торгівлі. Відтак кооперативні організації зможуть залучити до роботи з переробки та заготівлі велику кількість людей, особливо в селах та районних центрах. Запорукою цього має бути як підтримка держави, так і бажання населення своїми вступними внесками та пая­ми підтримати відродження системи, яка за 140-річну історію до­вела свою здатність захищати менш забезпечені верстви населення.

–  Як засвідчує досвід минулого, споживча кооперація України має все необхідне для того, щоб зробити помітний внесок у насичення ринку якісними продовольчими та промисловими товарами. Життя нагально вимагає більш тісної інтеграції споживчої кооперації з фер­мерськими та особистими підсобними господарствами з метою розши­рення закупівель сільгоспсировини і створення спільних підприємств щодо її переробки. Керівництво споживчої кооперації має приділити максимум уваги збереженню міських ринків, які традиційно пере­бу­вали у власності кооператорів, а нині стали об’єктом незаконного привласнення підприємливими ділками.

–  Збереження якості заготовлених овочів, фруктів, молочних та м’ясних продуктів, їх систематична перевірка у власних лабораторіях кваліфікованими фахівцями та своєчасна доставка споживачеві через мережу магазинів у містах сприятиме підвищенню рейтингу спожив­чої кооперації. Доречним було б відновити практику закупівель у на­селення сільгоспсировини на основі контрактації за договірними ці­нами, виходячи із запитів держави. Така практика дозволить вирі­шити проблему збуту продукції селянам, яким нині доводиться в пошуках заробітку за безцінь продавати свої товари підприємливим приватним заготовачам.

–  На жаль, нині споживча кооперація займається переважно пере­валкою та продажем імпортної продукції, не приділяючи необхідної уваги випуску власних товарів. На нашу думку, відчутну користь принесуть і виробничі підприємства та цехи споживчої кооперації, що випускатимуть промислові вироби, які користуються підвищеним попитом селян. Передусім ідеться про товари домашнього вжитку: бі­дони, відра, миски, решета, діжки, мішки, шпагат, мотузки, сітки для сушіння овочів та фруктів, лійки, марля, рукавиці, гумові чоботи, сільськогосподарський реманент тощо.

–  Видається актуальним проведення регулярних кооперативних виставок, де можна було б проводити дегустацію зразків якісної хар­чової продукції та демонстрацію-продаж промислових товарів, виро­бів народних промислів тощо. Подібні виставки якісних продуктів і товарів, організовані споживчою кооперацією, можуть спонукати органи, на які покладені функції контролю, посилити перевірку якості товарів торговельних закладів інших форм власності.

–  Важливим фактором до розширення обслуговування споживчою кооперацією населення та поглиблення інтересу до неї з боку ділових партнерів є активізація участі організацій системи в роботі міжна­родних, всеукраїнських, регіональних та місцевих ярмарків. Багатий досвід участі споживчої кооперації України в регіональних та між­на­родних ярмарках у період непу залишається актуальним нині і потре­бує глибокого аналізу.

–  Регулярні всеукраїнські та регіональні наради кооператорів з ме­тою поширення передового досвіду, а також стажування у країнах, які традиційно були торговельними партнерами українських кооператорів (Російська Федерація, Білорусь, Молдова, Польща, Німеччина, при­бал­тійські держави) могли б сприяти покращенню підготовки та пе­репідготовки торговельних кадрів.

–  Для ознайомлення населення з історією та досвідом споживчої кооперації як в Україні, так і за кордоном варто здійснити видання та перевидання праць відомих теоретиків та практиків кооперативного руху, зокрема М.І. Тугана-Барановського, О.В. Чаянова, М.І. Бухаріна, М.Д. Кондратьєва, Б.М. Мартоса, О.Д. Билимовича П. Височанського, В. Целларіуса, С. Зарудного, П. Пожарського, О. Моргуна, І. Вита­но­вича та ін.

–  Для пропаганди кооперативних ідей серед учнів та їх батьків, на нашу думку, варто було б організувати безкоштовну передплату для сільських шкіл газети «Вісті центральної спілки споживчих товариств України», а також включення до шкільної програми, передусім у сільських та районних школах, предмету «Історія вітчизняної ко­опе­рації» або хоча б виділення годин на цю дисципліну у рамках нав­чальної програми з краєзнавства. Під час перепідготовки у відпо­відних обласних інститутах удосконалення кваліфікації педагогічних кадрів доцільно дати вчителям можливість прослухати ряд лекцій з історії споживчої та інших видів кооперації.

–  Вважаємо за необхідне посилити теоретичну та практичну під­готовку студентів у вищих навчальних закладах із вивчення теорії та історії кооперативного руху. Для сучасної якісної підготовки конку­рентоспроможних фахівців торговельної галузі потрібно включити до навчальних програм вищих навчальних закладів України економіко- аграрного, юридичного та педагогічного спрямування дисципліну «Іс­торія світової та вітчизняної торгівлі».

–  Суттєвий внесок у сучасний розвиток споживчої кооперації здій­снюють учені вищих навчальних закладів системи, результати до­слід­жень яких публікуються в монографіях та наукових журналах і мають практичне використання. Проте наукове забезпечення реформування системи споживчої кооперації України теж потрібно вдосконалювати. Зокрема, слід звернути увагу на здійснення аналізу досягнутих ре­зультатів торговельної діяльності споживчої кооперації за останні роки і вироблення рекомендацій щодо її подальшого розвитку в рин­кових умовах, особливо враховуючи сучасний кризовий стан еко­но­міки та його негативний вплив на кооперативні організації. Передусім увага вчених має бути зосереджена на розробці таких актуальних на даний час проблемах, як взаємодія з органами влади, оптимізація тор­говельної діяльності з метою задоволення потреб населення у недо­рогих, але якісних товарах, зростання конкурентоздатності споживчих товариств та їх спілок, поглиблення консолідації споживчої кооперації з іншими гілками кооперативного руху, вихід на світовий, зокрема європейський, ринок.

Без сумніву, не всі питання, які окреслені в монографії, отримали глибоке висвітлення. Проте саме звернення до малодослідженої, але актуальної у даний період теми, дає можливість осмислити вже на­бутий досвід щодо торговельної діяльності споживчої кооперації у роки нової економічної політики, який є не тільки цікавим і пов­чаль­ним, але й прийнятним у сучасній практиці.

Звичайно, досягнутий нині рівень суспільних відносин і розпо­чатий процес повернення нашої держави в умови ринкових законів – нагальна потреба сьогодення, набагато глибша й серйозніша порів­няно з непом. Однак для того, щоб реформування вітчизняної еко­номіки у цілому та її кооперативного сектора зокрема були успіш­ни­ми, важливе теоретичне та практичне значення має ґрунтовне вивчен­ня історичного досвіду ринкових трансформацій 1920-х рр. Сподіває­мося, що проведене автором дослідження історичного досвіду тор­говельної діяльності вітчизняної споживчої кооперації та виявлення його позитивних моментів матиме творче використання у нинішніх умовах, адже існує нагальна потреба вдосконалити споживчий ринок для того, щоб підняти його до рівня європейських стандартів, а відтак покращити якість обслуговування населення.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23

Схожі:

Т. В. Оніпко торговельна діяльність споживчої кооперації україни в період непу ( історико-економічний аспект) монографія полтава рвв пуску iconРекламна діяльність рівненської державної обласної бібліотеки: історичний аспект
У статті вперше досліджено рекламну діяльність Рівненської державної обласної бібліотеки за період з 1940–2010 рр. Здійснено аналіз...
Т. В. Оніпко торговельна діяльність споживчої кооперації україни в період непу ( історико-економічний аспект) монографія полтава рвв пуску iconТеоретичні обгрунтування етапів трансформації споживчої кооперації в економіку ринкового типу теоретические обоснования этапов трансформации потребительской
Теоретические обоснования этапов трансформации потребительской кооперации в экономику рыночного типа
Т. В. Оніпко торговельна діяльність споживчої кооперації україни в період непу ( історико-економічний аспект) монографія полтава рвв пуску iconА. О. Ткаченко, І. В. Ткаченко створення І діяльність банківських установ на території україни: економіко–правовий аспект

Т. В. Оніпко торговельна діяльність споживчої кооперації україни в період непу ( історико-економічний аспект) монографія полтава рвв пуску iconОсвіта. Виховання. Навчання авраменко, Олег Борисович
Система "Техносвіт технологічна освіта": науково-методичний аспект : монографія / О. Б. Авраменко; Уман держ пед ун-т ім. Павла Тичини....
Т. В. Оніпко торговельна діяльність споживчої кооперації україни в період непу ( історико-економічний аспект) монографія полтава рвв пуску iconЦентр пам’яткознавства
Розвиток І діяльність історико-культурних заповідників середньої наддніпрянщини
Т. В. Оніпко торговельна діяльність споживчої кооперації україни в період непу ( історико-економічний аспект) монографія полтава рвв пуску icon1. Діагностичний супровід професійної діяльності вчителя початкової школи
Діагностична діяльність майбутнього вчителя початкових класів: теорія І практика: монографія / С. М. Мартиненко
Т. В. Оніпко торговельна діяльність споживчої кооперації україни в період непу ( історико-економічний аспект) монографія полтава рвв пуску iconКультура України ХХ ст. Суспільно-політичні умови розвитку української культури
Непу, українізації аж до так званого "розстріляного відродження"
Т. В. Оніпко торговельна діяльність споживчої кооперації україни в період непу ( історико-економічний аспект) монографія полтава рвв пуску iconТ. В. Кушнірова // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені І. Огієнка: Філологічні науки. Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2009. Вип. 20. С. 330-335
Кушнірова Т. В. Романні обрії російської літератури першої третини ХХ століття: [монографія] / Т. В. Кушнірова. – Полтава : Видавець...
Т. В. Оніпко торговельна діяльність споживчої кооперації україни в період непу ( історико-економічний аспект) монографія полтава рвв пуску iconЛівобережної україни
Особлива увага звертається на стан наукової розробки проблеми та її джерельну базу, тенденції в розвитку теорії І практики української...
Т. В. Оніпко торговельна діяльність споживчої кооперації україни в період непу ( історико-економічний аспект) монографія полтава рвв пуску iconЗвіт ректора Пилатюка І. М. за період з червня 2015 року по червень 2016 року
За звітний період з червня 2015 року по червень 2016 року в Академії проводилась така діяльність


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка