Т. В. Слабко Сумський державний



Сторінка1/4
Дата конвертації14.04.2017
Розмір0.65 Mb.
  1   2   3   4


Сумський державний університет

Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ
Нобелівська премія

та її лауреати


Рекомендаційний список

Суми 2013

Сумський державний університет

Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ

Нобелівська премія

та її лауреати

Рекомендаційний список



Суми 2013

016:06.068НОБЕЛЬ

Н72



Н72
Нобелівська премія та її лауреати : рекомендаційний список. – Суми : Сумський державний університет. Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ, 2013. – 66 с.


Укладачі :

Відповідальний за випуск :


О. О. Миколенко І. Є. Булига
Т. В. Слабко

© Сумський державний

університет, 2013


Передмова

Будь-який винахід і відкриття залишає у свідомості людей незабутній слід, а це дозволяє сподіватися, що в поколіннях, які прийдуть нам на зміну, буде більше тих, хто здатний змінити культуру, зробити її краще і досконаліше.

А.Нобель

Альфред Нобель… Людина зі світовим ім’ям, засновник однієї із найпрестижніших міжнародних премій, винахідник за покликанням, «король динаміту».

Геніальність та винахідливий розум А. Нобеля дали світу безліч ідей: 355 патентів стануть підґрунтям для тих, хто забажає простежити творчий шлях цього невтомного шукача. Він - один із небагатьох людей, у якого підприємницькі здібності поєдналися з талантом науковця.

Бог не дав Альфреду Нобелю дітей, не подарував прямих спадкоємців його багатства і продовжувачів діянь його життя. Проте Бог нагородив Швецію Людиною, що навіки прославила її у світі як державу-мецената, країну міжнародної Нобелівської премії.

Нобель заповідав створити особливий фонд з переважної частини його величезної спадщини для присудження коштів у вигляді премії тим діячам інтелектуальної сфери, які протягом року принесли "найбільшу користь людству":

- у науковій сфері (фізика, хімія, фізіологія та медицина);

-у сфері літератури;

- за особливий внесок у справу зміцнення миру.

Нобелівська премія користується міжнародним визнанням, а її лауреати - це світова інтелектуальна еліта. Отримати дану нагороду – почесно не лише для самого генія, але й для його нації. Ось так А. Нобеля, людину, яка вважала помилкою свою появу на світ, пам'ятають і поважають через багато років після її смерті.

Метою даного рекомендаційного списку є висвітлення питань про життя і діяльність Альфреда Нобеля, історію виникнення Нобелівської премії та лауреатів даної нагороди впродовж усього періоду її існування (1901 – 2013 рр.).

Рекомендаційний список включає в себе книги та статті з періодики, які можна знайти у фонді бібліотеки СумДУ.

Життя і діяльність Альфреда Нобеля

Альфред Бернхард Нобель народився 21 жовтня 1833 р. у Стокгольмі. У цей рік будинок і майно Нобелів згоріли вщент, і це було знаменням. Життя Альфреда йшло при багряному підсвічуванні всепожираючого полум'я, під акомпанемент вибухів.

Батьки Альфреда Нобеля – Іммануіл і Андрієта, були людьми, яким випало все – і успіх, і поразка.

Іммануіл Нобель був обдарованим механіком, креслярем, винахідником. Мати Андрієта народила 8 дітей, і Альфред був третім з чотирьох синів, яким судилося вижити.

Іммануіл зробив усе можливе, щоб його сини одержали гарну освіту. До сімнадцяти років Альфред міг вільно говорити на п'яти мовах: шведській, російській, англійській, французькій і німецькій.

Незабаром юнак виявив свої технічні здібності. Однак він був і великим аматором літературного читання. Коли Альфред зайнявся поезією всерйоз і заявив, що хоче стати письменником, він зустрів протидію з боку батька. У планах Іммануіла Нобеля не було місця сину-літератору: він хотів бачити Альфреда винахідником і технологом.

Тривала закордонна подорож – ось та спокуса, проти якого не встояв Альфред. За умовами, виставленим батьком, він зміг відправитися в далекі країни, лише давши обіцянку забути про кар'єру письменника. Альфред побував у державах не тільки Європи, але й Америки. Однак батько так і не зміг погасити той вогонь, що палав у серце сина: Альфред продовжував складати вірші. Але навіть ставши знаменитістю, він не ризикнув обнародувати свої твори і, зрештою, спалив усе, що написав. Лише у віці 63 років Альфред Нобель публікує свою п'єсу "Немесіс".

Іммануіл робив експерименти майже з усіма видами вибухових речовин, і Альфред пішов по його стопах.

Під час своєї тривалої подорожі по Європі Альфред зустрівся з італійцем Собреро, що декількома роками раніш винайшов речовину з величезними вибуховими якостями: нітрогліцерин. Альфред швидко зрозумів, які можливості таїть у собі ця, на той час ще зовсім не досліджена речовина. Сам Альфред Нобель описує 1860 рік як час, коли він "домігся успіхів з вибухом нітрогліцерину".

Альфред Нобель домігся виключного права на виробництво динаміту. Всього лише за кілька років Альфред Нобель і його винахід підкорив увесь світ.

Згодом Альфред Нобель став людиною заможною і знаменитою. Він одержував безліч запрошень на різного роду прийоми, але, як правило, відмовлявся від них. У 1893 році йому було присуджене звання почесного доктора Шведського університету в місті Упсала. Ось це він прийняв за честь. Поки ж у Франції Альфред випробував свої "Нобелівські запалювачі" на військових полігонах. Він запропонував Франції придбати права на його новий винахід, але одержав відмову. Зробити це виявила бажання Італія. У результаті Нобель був обвинувачений у державній зраді і був змушений залишити Францію. Останнім місцем його проживання стало італійське місто Сан-Ремо, де 10 грудня, 1896 року Альфред Нобель помер.
Історія створення Нобелівської премії
Після смерті "динамітного короля" залишився колосальний капітал. Його 93 заводи випускали 66,5 тис. тонн різних вибухових речовин у рік. Великі суми були вкладені в інші підприємства і цінні папери в багатьох країнах світу. Після ліквідації усього, що належить Нобелю, виручена сума склала 31 млн. шведських крон (по інших джерелах, 70 млн.).

Альфред Нобель залишив після себе наступний заповіт, в якому зазначено: "Усе реалізоване майно, що залишилося після мене, повинне бути розподілене в такий спосіб: виконувачам духівниці слід звернути капітал у надійні цінні папери й утворити з них фонд, прибуток від який буде щорічно видаватися у виді премій тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству. Мій рішучий намір полягає в тому, щоб премії присуджувалися поза залежністю від національної приналежності кандидатів; лауреатом повинен ставати самий гідний, не залежно від того, скандинав він чи ні".

Отже, один з найбільших станів кінця XIX століття заповідалося людству, потомству.

П'ять років продовжувалися у свій час судові розгляди, зв'язані з заповітом, що А. Нобель склав і підписав у Шведсько-норвезькому клубі в Парижі в урочистій обстановці й у присутності великого числа свідків. Причина затримки полягала в тому, що спадщина виявилася надзвичайно великою (до моменту смерті Нобеля його капітал складав 1 млрд. доларів).

За заповітом спадщина повинна була піти на виплату п'яти щорічних міжнародних премій по трьох розділах науки (фізика, хімія, медицина і фізіологія), за діяльність на користь миру, а також по літературі (при чому спеціально обмовлялося, що література повинна мати ідеалістичну спрямованість).

Нобелівські премії вручаються з 1901 року. Першу Нобелівську премію з економіки було вручено 1969 р.

У період 1940-1942 рр. через воєнні події в Європі, спричинені Другою світовою війною, Нобелівська премія не присуджувалася.

Імена нових лауреатів оприлюднюються щороку 21 жовтня – у день народження Альфреда Нобеля. На церемонію вручення премії Нобелівський фонд запрошує лауреатів і членів їхніх родин до Стокгольма і в Осло 10 грудня – у день смерті засновника Фонду. Дипломи й золоті медалі Нобелівських лауреатів в галузі фізики, хімії, фізіології і медицини, літератури й економіки вручаються в Концертному залі королем Швеції після короткої інформації про досягнення лауреата представником відповідного комітету, що затвердив його кандидатуру.



Вручення конверта з чеком на ім'я лауреата відбувається в Стокгольмі в історичному будинку Нобеля, де нині розташований головний офіс Нобелівського фонду. Кошти, що одержує лауреат, підлягають оподаткуванню відповідно до законів тієї країни, громадянином якої він є. Якщо перші лауреати одержували чек на суму близько 40 тис. американських доларів, то сьогодні розмір грошової премії досягає 1 млн. доларів США. Велика заслуга в цьому належить працівникам Нобелівського фонду, які захищають від інфляцій матеріальну частину спадщини Нобеля й врятовують тим самим його духовне надбання.




Альфред Бернхард Нобель


  1. Динамит : в 1867 году Нобель взял патент на открытое им соединение, которое назвал динамитом // 100 великих изобретений / К. В. Рыжов. – М. : ВЕЧЕ, 2005. – С. 157–161. – (100 великих).

  2. Довбенко, М. Меценат світової науки / М. Довбенко // Науковий світ. – 2001. – № 12. – С. 6–9.

  3. Зарабатывайте умом! : вошедший в историю как изобретатель динамита Альфред Нобель был ярым пацифистом // Панорама. – 2012. – № 49. – 28 ноября–5 декабря. – С. 14А.

  4. Іржавий, Ф. Європейський геній Альфреда Нобеля / Ф. Іржавий // Персонал плюс. – 2006. – 15–21 вересня. – С. 10.

  5. Левченко, Ф. Вплив соціально-політичних поглядів Альфреда Нобеля на заснування Нобелівської премії / Ф. Левченко // Нобелівський рух і Україна : збірник праць / редкол. : М. Андрейчин, П. Бубній, М. Довбенко та ін. – Тернопіль : Джура, 2010. – Т. 5. – С. 64–80.

  6. Нобель Альфред Бернхард (1833-1896), шведский промышленник, инженер-химик // Энциклопедия Мира / А. С. Капто. – М. : Книга и бизнес, 2002. – С. 319–320. – (На нашу и вашу безопасность).

  7. Нобель Альфред (1833–1896) // 500 знаменитых людей планеты. – Х. : Фолио, 2006. – С. 547–548.

  8. О Людвиге и его братьях : Нобели // Инженер. – 2005. – № 4. – С. 3.

  9. Чекман, І. С. Великий швед Альфред Нобель / І. С. Чекман // Ваше здоров'я. – 2007. – № 48. – 14 грудня. – С. 15.

  10. Чекман, І. С. Родина Нобелів / І. С. Чекман // Світогляд. – 2007. – № 6. – С. 10–11.

  11. Чекман, І. С. Творчість рятувала від самотності (Динаміт, премія і особисте життя Альфреда Нобеля) / І. С. Чекман // Вісник Національної академії наук України. – 2008. – № 12. – С. 55–59.



Нобелівська премія


  1. 500 знаменитых людей планеты. – Х. : Фолио, 2006. – 991 с.

  2. Лауреати Нобелівської премії. 1901-2001 : енциклопедичний довідник / С. О. Довгий, В. М. Литвин, В. Б. Солоіденко. – Видання ювілейне. – К. : ДІА, 2001. – 768 с.

  3. Лишевский, В. П. Рассказы об ученых / В. П. Лишевский. – М.: Наука, 1986. – 168 с. – (История науки и техники).

  4. Нобелівський рух і Україна : збірник праць / редкол. : М. Андрейчин, П. Бубній, М. Довбенко та ін. – Тернопіль : Джура, 2010. – Т. 5. – 315 с.

  5. Рыжов, К. В. 100 великих россиян / К. В. Рыжов. – М. : Вече, 2000. – 656 с. – (100 великих).

  6. Самин Д. К. 100 великих ученых. – М. : Вече, 2004. – 592 с. – (100 великих).

  7. Сергійчук, В. Що дала Україна світові / В.Сергійчук. – К. : ПП Сергійчук М.І., 2008. – 288 с.

  8. Советские учёные. – М. : Изд-во Агенства печати Новости, 1982. – 447 с.

  9. Соколовская З. К. 400 биографий ученых. – М.: Наука, 1988. – 510 с.

  10. Уилсон М. Американские ученые и изобретатели / под ред. Н. Треневой; пер. с англ. В. Рамзеса – 2-е изд. – М. : Знание, 1975. – 136 с.

  11. Шендеровський, В. Нехай не гасне світ науки / В. Шенде-ровський ; за ред. Е. Бабчук. – К. : Рада, 2003. – 416 с.




  1. Абліцов, В. Премія Нобеля. Виноград, якого так хотілося лисиці: документи, факти й коментарі до теми "Світові престижні премії й вітчизняні інтелектуали" / В. Абліцов // Світогляд. – 2007. – № 6. – С. 12–19.

  2. Блиев, Ю. Портрет лауреата в зеркале статистики : 100 лет Нобелевской премии / Ю. Блиев // Медицинская газета. – 2001. – № 93. – 7 декабря. – С. 15.

  3. Боровський, О. Як у граді у Стокгольмі "Нобелі" вручали : 10 грудня, в річницю смерті Альфреда Нобеля, в Стокгольмі та Осло вручать премії його імені / О. Боровський // Україна молода. – 2009. – № 231. – 10 грудня. – С. 16.

  4. Брюсель привітав європейських лауреатів Нобелівської премії // Євробюлетень. – 2007. – № 10. – С. 21.

  5. Гречаник, А. Нобелевская неделя – 2009 : скандал, сенсация и рекорды / А. Гречаник // Украинская техническая газета. – 2009. – № 42. – 20 октября. – С. 12.

  6. Гречаник, А. Тиждень імені Нобеля / А. Гречаник // Всеукраїнська технічна газета. – 2007. – № 42 –43. – 25 жовтня. – С. 10.

  7. Калашников, Б. Нобелевские парадоксы / Б. Калашников // Знание - сила. – 2007. – № 10. – С. 121–125; № 11. – С. 118–125.

  8. Коваленко, О. Чи міг Нобель уявити? : розпочалася процедура визначення цьогорічних лауреатів Нобелівської премії / О. Коваленко // Освіта України. – 2013. – № 41. – 14 жовтня. – С. 16.

  9. Ковтун, Г. Визнання – 2007: Нобілівські премії / Г. Ковтун // Світогляд. – 2007. – № 6. – С. 2–9.

  10. Ковтун, Г. Нобелівські лауреати – 2006 / Г. Ковтун // Вісник НАН України. – 2006. – № 10. – С. 39–43.

  11. Кокурина, Е. Пасьянс не сложился : Нобелевскому комитету все труднее принимать правильные решения? / Е.Кокурина // Поиск. – 2008. – № 44. – 31 октября. – С. 23.

  12. Кудрявцев, Ю. Что нужно для того, чтобы украинец получил Нобелевскую премию? / Ю. Кудрявцев // Зеркало недели. – 2008. – № 18. – 17–23 мая. – С. 16.

  13. Лауреати Нобелівської премії 2008 року // Науково-технічна інформація. – 2008. – № 4. – С. 67.

  14. Лідери наукового пошуку : хто отримав Нобелівську премію 2008 року // Вісник Національної академії наук України. – 2008. – № 12. – С. 52–54.

  15. Медаль имени Нобеля возрождается! // Инженер. – 2005. – № 4. – С. 2–3.

  16. Нікольська, Л. В. Нобелівська премія – 2007 : особистості в науці / Л. В. Нікольська, Т. І. Невежина // Науково-технічна інформація. – 2008. – № 2. – С. 64–66.

  17. "Нобель" знайшов своїх героїв // Світ. – 2007. – № 39–40.- жовтень. – С. 1.

  18. Новини науки. Нобелівська премія — 2012 // Вісник Національної академії наук України. – 2012. – № 12. – С. 89–95.

  19. Поляков, М. Нинішні нобеліанти й 40 років фактичного пріоритету / М. Поляков, В. Скалозуб // Проблеми науки. – 2005. – № 6. – С. 22–23.

  20. Прядко, І. Дарунок Нобеля нащадкам : Нобелівська премія / І. Прядко // Молодий журналіст. – 2004. – № 8. – С. 5.

  21. Список Нобелівських лауреатів // Нобелівський рух і Україна : збірник праць / редкол. : М. Андрейчин, П. Бубній, М. Довбенко та ін. – Тернопіль : Джура, 2010. – Т. 5. – С. 290–315.

  22. Столетие Нобелевских премий // Наука и жизнь. – 2002. – № 1. – С. 12–15.

  23. Тютюнник, В. Лауреати Нобелівських премій : наукометричні дослідження / В. Тютюнник // Нобелівський рух і Україна : збірник праць / редкол.: М. Андрейчин, П. Бубній, М. Довбенко та ін. – Тернопіль : Джура, 2010. – Т. 5. – С. 24–63.

  24. Феррис Драб. В честь нобелевских лауреатов : выдержки из статей некоторых удостоенных высшей награды ученых, когда-то напечатанных в журнале "В мире науки" / Феррис Дабр // В мире науки. – 2011. – № 8. – С. 30–39.

Нобелівська премія в галузі фізики


  1. Алферов, Ж. И. История и будущее полупроводниковых гетероструктур / Ж. И. Алфе-ров // Физика и техника полупроводников. – 1998. – Т. 32, № 1. – С. 3–18.

  2. Бор, Н. Атомная физика и человеческое познание / Н. Бор. – М. : Изд-во иностранной л-ры, 1961. – 151 с.

  3. Гинзбург, В. Л. О теории относитель-ности : сборник статей / В. Л. Гинзбург. – М. : Наука, 1979. – 238 с.

  4. Гинзбург, В. Л. О физике и астрофизике : статьи и выступления / В. Л. Гинзбург. – М. : Наука, 1985. – 400 с. – (Наука. Мировоззрение. Жизнь).

  5. Капица, П. Л. Научные труды. Электроника больших мощностей и физика плазмы / П. Л. Капица. – М. : Наука, 1991. – 403 с.

  6. Капица, П. Л. Эксперимент, теория, практика : статьи, выступления / П. Л. Капица. – 3-е изд., доп. – М. : Наука, 1981. – 495 с. – (Наука, Мировоззрение. Жизнь).

  7. Ландау, Л. Д. Квантовая электродинамика. / Л. Д. Ландау, Е. М. Лифшиц. – 4-е изд., испр. – М. : Наука, 1989. – Т. 3, 4.

  8. Ландау, Л. Д. Молекулы / Л. Д. Ландау, А. И. Китайгородский. – 5-е изд., испр. – М. : Наука, 1982. – 208 с. – (Физика для всех ; Кн. 2).

  9. Ландау, Л. Д. Собрание трудов. Т. 1–2  / Л. Д. Ландау ; под ред. Е. М. Лифшица. – М. : Наука, 1969. 

  10. Ландау, Л. Д. Теоретическая физика. Механика / Л. Д. Ландау, Е. М. Лифшиц. – 2-е изд., испр. – М. : Наука, 1965. – Т. 1. – 204 с

  11. Ландау, Л. Д. Теоретическая физика. Теория поля / Л. Д. Ландау, Е. М. Лифшиц. – 5-е изд., испр. и доп. – М. : Наука, 1967. – Т. 2. – 460 с.

  12. Ландау, Л. Д. Теоретическая физика. Теория упругости / Л. Д. Ландау, Е. М. Лифшиц. – 3-е изд., испр. и доп. – М. : Наука, 1965. – Т. 7. – 202 с.

  13. Ландау, Л. Д. Физика для всех. Движение. Теплота / Л. Д. Ландау, А. И. Китайгородский. – 3-е изд., стереотип. – М. : Наука, 1974. – 391 с.

  14. Ландау, Л. Д. Физика для всех. Физические тела / Л. Д. Ландау, А. И. Китайгородский. – 4-е изд., исправ., доп. – М. : Наука, 1978. – Кн. 1. – 207 с.

  15. Ландау, Л. Д. Физические тела / Л. Д. Ландау, А. М. Китай-городский. – 4-е изд., испр. – М. : Наука, 1978. – 208 с.

  16. Майкельсон, А. Об эфирном ветре / А. Майкельсон, Э. Морли // Классики физической науки / Г.М. Голин, С. Р. Филонович. – М. : Высшая школа, 1989. – С. 512-523.

  17. Новое направление подготовки – "нанотехнология" / Ж. Алферов, Ю. Таиров, М. Астахов и др. // Высшее образование в России. – 2004. – № 6. – С. 82–90.

  18. Тамм, И. Е. Основы теории электричества : учеб. пос. / И. Е. Тамм. – 10-е изд., исправ. – М. : Наука, 1989. – 504 с.

  19. Эйнштейн, А. Эволюция физики. Развитие идей от первоначальных понятий до теории относительности и квант / А. Эйнштейн, Л. Инфельд ; пер. С. Г. Суворов. – 4-е изд. – М. : Молодая гвардия, 1966. – 267 с.

  20. Эйнштейн, А. Собрание научных трудов : в 4-х т. Т. І–IV / А. Эйнштейн; под ред.: И. Е. Тамма, Я. А. Смородинского, Б. Г. Кузнецова. – М. : Наука, 1965–1967. – (Классики науки).

  21. Эйнштейн, А. Сущность теории относительности / А. Эйнштейн. – М. : Изд-во иностранной л-ры, 1955. – 159 с.

  22. Эйнштейн, А. Физика и реальность : сборник статей / А. Эйнштейн. – М. : Наука, 1965. – 159 с.




  1. Болотовский, Б. М. Свечение Вавилова-Черенкова / Б. М. Боло-товский. – М. : Наука, 1964. – 93 с.

  2. Гернек, Ф. Альберт Энштейн / Ф. Гернек. – М. : Мир, 1984. – 128 с.

  3. Голин, Г.М. Классики физической науки (с древнейших времен до начала ХХ в.) : справочное пособие / Г. М. Голин, С. Р. Филонович. – М. : Высшая школа, 1989. – 576 с.

  4. Голованов, Я. К. Этюды об ученых / Я. К. Голованов. – 3-е изд., доп. – М. : Молодая гвардия, 1983. – 415 с.

  5. Данин, Д. С. Вероятностный мир / Д. С. Данин. – М.: Знание, 1981. – 208 с. – (Жизнь замечательных идей).

  6. Данин, Д. С. Неизбежность странного мира / Д. С. Данин. – М. : Молодая гвардия, 1966. – 376 с. – (Эврика).

  7. Зелиг, К. Альберт Эйнштейн / К. Зелиг. – М.: Атомиздат, 1966. – 231 с.

  8. Зрелов, В. П. Излучение Вавилова-Черенкова и его применение в физике высоких энергий / В.П.Зрелов. – М. : Атомиздат, 1968. – Ч. 1. – 274 с.

  9. Кедров, Ф. Б. Жолио-Кюри / Ф. Б. Кедров. – М.: Атомиздат, 1975. – 160 с.

  10. Кемоклидзе, М. П. Квантовый возраст / М.П. Кемоклидзе. – М. : Наука, 1989. – 272 с.

  11. Кордун, Г. Г. Історія фізики : навч. посіб. / Г. Г. Кордун. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Высшая школа, 1993. – 280 с.

  12. Кудрявцев, П. С. Курс истории физики / П. С. Кудрявцев. – М. : Просвещение, 1974. – 312 с.

  13. Кудрявцев, С. П. Д. Д. Томсон / С. П. Кудрявцев. – М.: Просве-щение, 1986. – 80 с.

  14. Кузнецов, Б. Г. От Галилея до Эйнштейна / Б. Г. Кузнецов. – М. : Наука, 1966. – 518 с.

  15. Кузнецов, Б. Г. Развитие физических идей от Галилея до Эйнштейна в свете современной науки / Б. Г. Кузнецов ; 2-е изд. – М. : Наука, 1966. – 518 с.

  16. Кюри, Е. Мария Кюри / Е. Кюри. – 4-е изд. – М. : Атомиздат, 1976. – 328 с.

  17. Ланцош, К. Альберт Эйнштейн и строение космоса : шесть лекций, прочитанных весной 1962 г. в Мичиганском университете / К. Ланцош ; пер. В. Г. Угаров. – М. : Наука, 1967. – 156 с.

  18. Ливанова, А. Л. Д. Ландау / А. Ливанова. – М. : Знание, 1978. – 192 с.

  19. Львов, В. Жизнь Альберта Эйнштейна / В. Львов. – М. : Молодая гвардия, 1958. – 320 с. – (Жизнь замечательных людей. Серия биографий).

  20. Льоцци, М. История физики / М. Льоцци; пер. с итал. Э. Л. Бурш-тейна. – М. : Мир, 1970. – 430 с.

  21. Лятиль, П. Энрико Ферми / П. Лятиль ; пер. с фр. Н. Е. Гон-фринкель, А. Н. Соколовой. – М. : Просвещение, 1965. – 146 с.

  22. Нильс Бор и наука 20 века : сборник научных трудов / Н. Бор. – К. : Наукова думка, 1988. – 232 с.


  23. Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

Т. В. Слабко Сумський державний iconУправління культури І туризму сумської обласної державної адміністрації
Глухівський, Краснопільський, Недригайлівський, Охтирський, Сумський, Середино-Будський, Тростянецький, Ямпільський райони. За цим...
Т. В. Слабко Сумський державний iconДержавний архів полтавської області підсумки діяльності архівних установ області
Забезпечення збереженості та державний облік документів національного архівного фонду
Т. В. Слабко Сумський державний iconРозпорядження 04 березня 2013 року №119 Про проведення щорічного конкурсу „ Кращий державний службовець Городоцької райдержадміністрації
Нацдержслужби від 15. 02. 12р. №29 „Про затвердження методичних рекомендацій щодо проведення Всеукраїнського конкурсу „Кращий державний...
Т. В. Слабко Сумський державний iconIssn 0130-0914 книжкова палата україни літопис нот Державний бібліографічний покажчик України
Літопис нот –– державний бібліографічний покажчик, що виходить один раз на рік та інформує про нотні видання, зареєстровані Книжковою...
Т. В. Слабко Сумський державний iconДержавний стандарт початкової загальної освіти. Тема вивчається у ІІ семестрі 2 класу
Урок літературного читання розроблено згідно з чинною програмою навчального предмета «Літературне читання» для 2 класу загальноосвітніх...
Т. В. Слабко Сумський державний iconДержавний заклад

Т. В. Слабко Сумський державний iconДержавний вищий навчальний заклад

Т. В. Слабко Сумський державний iconДержавний вищий навчальний заклад

Т. В. Слабко Сумський державний iconДержавний вищий навчальний заклад

Т. В. Слабко Сумський державний iconДержавний стандарт професійно-технічної освіти дспто 516 L 75. 24-2009



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка