Талант людини це божий дар



Скачати 93.97 Kb.
Дата конвертації08.04.2017
Розмір93.97 Kb.

Комарова Н.Г.,

завідувач шкільної бібліотеки

ТАЛАНТ ЛЮДИНИ – ЦЕ БОЖИЙ ДАР
Мета. Поглибити знання учнів про житті та творчість відомого українського композитора Володимира Івасюка. Розкрити глибинну сутність спадщини поета-пісняра. Виховувати в школярів повагу до діячів мистецтва.
Обладнання. Портрет Володимира Івасюка, виставка фотоматеріалів, афіша творів, вислови поета-пісняра, музичне обладнання, рушники.

Вислови В. Івасюка:

«Музика надає привабливості буденщині, розганяє нудьгу і загоює внутрішню кволість, породжену тупою одноманітністю».

«Музикою людина рятується від духовної самотності».

Афіша.




Зірки не падають у небо,

«зірки» ідуть у небеса.

Ю. Рибчинський
(Тихо звучить «Пісня буде поміж нас», на слайді портрет В.Івасюка за

інструментом).

Бібліотекар .Скоро мине тридцять років від того дня , як Володимир Івасюк пішов із життя. І було йому тоді всього лише тридцять, але скільки світла він встиг принести у світ, що воно і досі не меркне, і житиме ще вічно. Якось абсолютно природно він став у 70-і роки символом гарної української музики.

«Ті, чия юність припала на другу половину шістдесятих років, - згадує Василь Зінкевич, - добре пам’ятають, як весняним вихором, стрімким птахом вилетіла в широкий світ пісня Володимира Івасюка «Червона рута». Її прекрасна мелодія, в якій органічно злилися, поєдналися сучасні ритми з кращими елементами традиційного українського співу, звучала повсюдно. Це була, ніби самим народом написана пісня, яка, без перебільшення, можна сказати, стала чи не найвищим проявом української естради, що тільки –но, зрештою, почала зароджуватися».

Сьогодні ми можемо лише вшановувати його пам’ять. У 2009 році Володимиру Івасюку виповнилося б 60. Та не судилося… Молодим і вродливим він покинув рідних, друзів, Україну, але, на щастя, спогади про його творчість, унікальний і неповторний талант живуть у серцях українських шанувальників.

Ведуча. Уже із перших годин народження Володі люди заподіяли йому зло: через недогляд новонародженому закапали очі двадцяти, - а не двопроцентним розчином ляпісу. Якби не захисний рефлекс, дарований природою ( нерозумне дитя інстинктивно закрило повіки, тож розчин не обпік очних яблук) та вчасна допомога, міг би стати він «сліпим музикантом» чи українським Бахом.

Це було на світанку 4 березня 1949 року, коли в родині вчителів Михайла та Софії Івасюків в містечку Кіцмань Чернівецької області народився первісток. «Розглядаю сина довго й жадібно. Моя радість тьмяніє від того, що на личку, упродовж носика, пропалені дві чорні доріжечки. Це краплі ляпісу залишили після себе чорний слід. У голові ворушиться думка, що син при своєму народженні заплакав чорними сльозами»,- описує цей епізод батько митця.

( на слайді- родина Івасюків)

Ведучий. Дивовижно, але факт: великі таланти народжуються й виростають, як правило, у місцині, де раніше вже народжувалися чи жили світочі. І це, мабуть, закономірно, талант проростає в освяченому Богом місці.

«Хата, в якій ми мешкали, - пише батько Михайло Григорович,- побудована на тому місці, де колись зеленіла левада, а потім сад Михайла Воробкевича, дідуся відомого письменника і класика української музики Сидора Воробкевича».

Володимир Івасюк пишався тим, що виріс в тому саду, де пройшли дитячі та юнацькі роки видатного митця. А Софія Ротару згадує: «…Ми слухали схвильовану розповідь і, ніби бачили, як над травами і яблунями Кіцманського саду плили Золоті Човни Мелодій і зрошували, немов Цілющий Травневий Дощ, благословенного краю співучої Буковинської землі у Гамірний Світ, щоби стати Весняним Вітрилом Чарівної Пісні…»

Бібліотекар. Місцина, муза й доля Воробкевичів, немов осяяння, наснажували хлопчика. П’ятирічним він бере до рук скрипку, а вже за два роки його ім.’я з’являється у пресі.

«Не менше люблять юнаки й дівчата скрипку, яку здавна називають у народі «царицею музики»,-повідомляє 14 грудня 1956 року газета «Радянська Буковина».- Ось із нею в руках на середину виходить Володя Івасюк – учень першого класу, педагог Ю.М.Візнюк. Він притиснув гостреньким підборіддям до плеча інструмент, хитнув білявою головою і зіграв «Концертино» композитора М.Бакланової, а потім –«Серенаду» Ф.Шуберта. Чарівна мелодія заполонила присутніх».

За свою прекрасну гру Володимир отримав від земляків подарунок – чудову німецьку скрипку. Він дуже любив Моцарта. Третій скрипковий концерт був його найулюбленішим твором.

( звучить уривок із Третьої симфонії Моцарта).
Ведуча. Рік 1964-й. В Україні, в містечку Кіцмані на Буковині, народжується, певно, перший вокально-інструментальний ансамбль. Звідси й назва «Буковинка». Організатором його був Володя Івасюк – учень дев’ятого класу.

На бажання батьків, Володимир Івасюк вступив до Чернівецького медичного інституту. У цей же період на всю Україну прозвучала його пісня «Я піду в далекі гори» у виконанні Лідії Відаш.

Успішними були 1971-й та 1972-й роки. Василь Зінкевич та Назарій Яремчик, виконуючи його пісні «Червона рута» та «Водограй», стали переможцями Всеукраїнського телевізійного конкурсу «Алло, ми шукаємо таланти»..

(звучить пісня «Червона рута»)



Бібліотекар. Цікава історія написання цієї пісні. Батько- Михайло Григорович Івасюк – письменник, учений-літератор, поліглот, енциклопедист, людина вишуканої культури, мав значний вплив на формування особистості сина- композитора, його мистецький та естетичний смак. Саме у багатющій батьковій бібліотеці юний Володя, тоді ще старшокласник, натрапив на виданий у 1906 році збірник коломийок, упорядкований Володимиром Гнатюком.

Назбирала троєзілля,

червону рутоньку,

та й хотіла вчарувати

мене, сиротиноньку.

Образ червоної рути – такий яскравий, несподіваний, доти невідомий - заворожив юнака. У пошуках його деталізації він багато мандрував Буковиною, Гуцульщиною, Покуттям, слухаючи прадавні легенди, перекази. Квітка не давала йому спокою майже 3 роки. І, зрештою, саме цей, знайдений у книзі батьківської бібліотеки образ, привів до створення у 1969 році пісні , а композитору тоді було лише 19.

Василь Зінкевич, народний артист України сказав: « «Червона рута», «Водограй» уже в момент появи перед широкою аудиторією блискавично вразили, причарували її, стали живильним ковтком свіжого повітря у вакуумі, міцними паростками, які пробилися крізь товстий шар асфальту. Ці прекрасні мелодії, в яких органічно злилися, поєдналися сучасні ритми з кращими елементами традиційного українського співу, звучали повсюдно. Це були пісні, ніби самим народом написані, які, без перебільшення, м стали чи не найвищим проявом української естради, що тільки-но, рештою, почала зароджуватися».

Ведучий. Чернівці… Щасливе для Володимира Івасюка місто. Місто його натхнення, місто, звідки полетіла світами його поетично-композиторська слава.

Те вже було у Львові,

Місто Володиної любові.

Місто Володиної слави.

Місто його трагедії…

Переїзд Івасюка в 1972 році до Львова, ознаменував новий виток не лише в життєвій, але й у творчій біографії молодого медика і композитора. Володимир полонив старовинне місто самобутністю свого таланту. Тут він знайомиться з поетом, головою Львівської спілки письменників Ростиславом Братунем, котрий стає вірним побратимом, співавтором його пісень.

У місті Лева Володимир закінчує навчання у медичному інституті, й після підготовчих курсів вступає до консерваторії.

Проте мало хто знає, що навчаючись на композиторському факультеті Львівської консерваторії імені Лисенка, Володимир Івасюк писав твори й інших, «поважних» жанрів і мав гарні амбіції стати серйозним композитором. На прохання Сергія Данченка, режисера Львівського театру імені Марії Заньковецької, Володя пише музику до вистави «Прапороносці» Олеся Гончара, яка мала феноменальний успіх, перш за все завдяки музичному наповненню. І автор був нагороджений дипломом першого ступеня.



Ведуча. У наближенні до свого 25 – річчя, у розмові з батьком, Володимир Івасюк висловив честолюбний монолог, який, власне, вже тоді був і потім залишився програмою життя і творчості композитора.

« Дивна річ, - казав митець, - нас вважають надзвичайно музикальною нацією. Максим Горький назвав українську народну пісню апофеозом краси, а ми, крім Миколи Лисенка, не дали світові імені, яке б стало в одному ряду з Глінкою, Моцартом, Верді, Шубертом. Гадаю, що місце Шуберта української пісні вакантне. Його треба зайняти. Тому, хто відважиться на це, доведеться докласти багато зусиль, праці, боротьби, пізнати гіркоту розчарувань. Але ж яка благородна, висока мета для таланту!»



Бібліотекар. Талант людини – це, безумовно, великий Божий дар, але, щоб сягнути вершин, стати справжнім майстром, творцем потрібна праця, важка, виснажлива, але така, яка дає насолоду, підносить та облагороджує. «…крило стає крилом тільки під час лету», - це був афоризм, яким часто користувався Володимир Івасюк. А сестра Галина у своїх спогадах відзначає, що працював він фанатично, каторжно, немов боявся не встигнути.

Тексти його пісень у переважній більшості своїй мали історичну чи фольклорну основу, але були й такі, що присвячувались певній людині. Наприклад, пісня «Мила моя». «Ця пісня була написана під впливом якогось неясного образу, хоч я й відчував, що цей образ існує насправді. Під час запису я почав усвідомлювати, що той далекий туман, для якого я писав цю пісню, набуває конкретної форми й перетворюється на тебе, Ніно. Хоч це й дивно, але це так. Я зрозумів, що ця пісня написана під твоїм впливом і по праву вона має бути твоєю», - писав композитор асистенту звукорежисера Чернівецького телебачення Ніні Щербак.

(звучить пісня «Мила моя» )

Ведучий. У 1974 році Володимир Івасюк з піснею «Водограй» стає лауреатом фестивалю естрадної пісні «Сопот – 74». Саме тоді вперше на міжнародному конкурсі прозвучала українська пісня.

(звучить пісня «Водограй», на слайді-фото С.Ротару,Н.Яремчука,В.Зінкевича)

А потім був «Сопот – 77», де Софія Ротару перемагає з його піснею «У долі своя весна».

(звучить пісня «У долі своя весна»)

1978 рік – Всесоюзний конкурс молодих композиторів у Москві. Диплом другого ступеня за «Сюїту – варіації для камерного оркестру» та «Баладу про Віктора Хара». Його нагороджують премією імені Островського, запрошують до участі в роботі журі республіканського конкурсу молодих виконавців.

Бібліотекар. У творчому спадку Володимира Івасюка 107 пісень, 53 інструментальні твори. Він був високоосвіченою людиною, мав дві вищі освіти: медичний інститут і 6 років навчання в консерваторії.

Невипадково навколо композитора гуртуються кращі співаки – виконавці - Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Ігор Кушплер, Людмила Артеменко, Лідія Відаш, Віктор Шпортько, Лідія Михайленко а також вокально-інструментальні ансамблі «Червона рута», «Водограй». «Краяни», «Світязь», «Опришки», «Ватра» та інші.

«Наш народ дуже обдарований і його не здивуєш талантом, - писала Софія Ротару. - Я сотні раз бачила зі сцени, як люди різного віку і професій раділи, хвилювалися, коли в залі лунали його пісні, - вони викликали в серцях подих і захват. Пісні Володимира Івасюка ніхто не слухав з байдужістю».

Ведуча. 18 травня 1979 року тіло Володимира Івасюка знайшли у військовій зоні Брюховецького лісу неподалік від Львова. Похорон композитора, який символічно відбувався 22 травня, в той день, коли тіло Великого Кобзаря перепоховали на Чернечій горі у Каневі, перетворився на багатотисячний мітинг – реквієм. Попри всі намагання влади перешкодити похованню Івасюка на Личаківському кладовищі, львів’яни домоглися, щоб їхнього улюбленого співака поховали серед Пантеону Великих.

Дубову труну, прибрану гілками калини і вишитим рушником, несли на раменах до самого кладовища. Це була небачена на ті роки процесія. Жодної квітки у Львові не знайти, усі вони там – для Володі, останні живі квіти його останньої весни. Тріо Мареничів на вінку написали :

Спасибі, друже, за любов жагучу

До рідної Вкраїнської землі,

Повік твою «Червону руту»

Співати будуть солов’ї.

Тричі могилу підпалювали, але нікому й ніколи не вдасться знищити людську пам’ять і любов до одного із найталановитіших, найвірніших синів України.

( на слайді- пам’ятник В.Івасюку на могилі у Львові).



Бібліотекар. Ми досі ще не до кінця усвідомлюємо, що насправді тоді сталося. А сталася феноменальна річ, неможлива в тоталітарній імперії в принципі. Завдяки пісням юного Івасюка на просторах СРСР відбулася справжня культурна революція з яскраво вираженим українським національним характером. Цим Івасюк підписав собі смертний вирок. Законодавцем у всіх сферах життєдіяльності республік була виключно Москва, котра жорстко контролювала творчість теж.

Безумовно, кожен митець робив свій власний вибір, у залежності від виховання і сили духу. Багато хто приймав ці правила гри. Але Івасюк залишався непохитним, завжди наголошуючи, що він український композитор.

Він став живою легендою. Досі його пісні виконують сучасні виконавці, серед яких «Океан Ельзи», Ані Лорак, Марія Бурмака, Олександр Пономарьов та інші. Пройшли десятиріччя, як Володимир Івасюк покинув цей світ. Але з нами залишились його музичні твори, своїм талантом він зробив їх вічно сучасними.

(звучить пісня «Балада про мальви»)

Слухаємо пісні Володимира Івасюка, глибокі за змістом, довершені за формою, ніжні. Грайливі, веселі й бадьорі, а душу обпікає невимовна скорбота. Гірко й боляче усвідомлювати: страшний квітень 1979-ого року обірвав юне життя, що, «неначе спалах зорі на світанні», згасло у розквіті творчих сил і задумів.

Ведуча. 1989 році «Червона рута» стала назвою однойменного фестивалю, за роки існування якого прослухано 556 учасників. У 1994 році посмертно Володимиру Івасюку була присвоєна Державна премія України імені Т. Шевченка. 4 березня 1999 року в Чернівцях відкрито Меморіальний музей композитора.

18 липня 2001 року на п’ятій Ювілейній Церемонії нагородження лауреатів Всеукраїнської премії у галузі музики та масових видовищ «Золота Жар – птиця» Володимир Івасюк посмертно був нагороджений у номінації «За внесок у розвиток музичної культури України ХХ століття».



Бібліотекар. Перед нами постав образ прекрасної людини, ніжного сина, мудрого брата, старанного учня, талановитого юнака. Здавалося, що життя розкриє перед ним нові незвідані обрії, сонцесяйні вершини поетичної та композиторської творчості. Та не судилося…

…Ідуть літа. Вмиваються дощами квітучі сади, барвисту ковдру стелить осінній ліс, снігами кутаються хати і поля… Мінлива музика життя. Любив його син. У творчих муках, неспокої слухав істину його партитури. До останнього дня. Почуті й відтворені ним мелодії буття залишились назавжди. І не лише в пам’яті тих, хто його знав…

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Талант людини це божий дар iconЗвучить мелодія
Боже Слово, через яке вона краще пізнає Бога, І божий Закон, в якому виражена Його воля, І молитва, якою з ним розмовляє … Мила їй...
Талант людини це божий дар iconБагатогранний талант
Багатогранний талант : до 80-річчя від дня народження І. П. Корнющенка : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка;...
Талант людини це божий дар iconБожий палець у бога все можливе

Талант людини це божий дар iconЛітературний інформаційний вісник Тиждень світової літератури. Позакласний захід
Своїм талантом та вміннями ми демонструємо надзвичайні можливості, розкриваємо таємниці світу, являємо оточенню дарований природою...
Талант людини це божий дар icon«Письменниця Олена Пчілка, її талант і доля. Оповідання О. Пчілки
Тема : Письменниця Олена Пчілка, її талант І доля. Оповідання О. Пчілки
Талант людини це божий дар iconСтипендія ім. Григорія Сковороди
Стипендія ім. Михайла Туган-Барановського (фен) – Лібович Дар`я
Талант людини це божий дар iconКнига м. Київ зміс т валентин Рибалка
Аксіологічний погляд на обдарованість І талант особистості
Талант людини це божий дар iconЗвучить музика пісня Тіни Кароль «Україна –це ти» Староста класу
Та вона як побачила стільки гостей та дар мови втратила.І знову все треба брати у свої руки
Талант людини це божий дар iconСпеціальності 6504 Факультету економіки та управління Ішевська Дар`я Що спільного між цими компаніями?
Кількість угод та обсяг інвестицій на ринку інноваційного бізнесу у 2010-2013 рр в Україні
Талант людини це божий дар iconЗміни в чинному законодавстві, що відбулися у лютому 2016 року
Міністерстві юстиції відбулась зустріч заступника Міністра юстиції з питань європейської інтеграції Сергія Петухова із Головою Відділу...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка