Тарас Шевченко – національний Пророк



Скачати 66,33 Kb.
Дата конвертації23.06.2017
Розмір66,33 Kb.

Охрімовецька ЗОШ І-ІІІ ст.

Тарас Шевченко – національний Пророк
Гаврішко Ірина,

учениця 9 класу


Вчитель Пиріжок Г. В.

Я на сторожі коло їх

Поставлю Слово.

Т. Шевченко

Його біографія вкладається у пару сторінок, завчених на уроках літератури в школі. Проте значну частину «Кобзаря» багато українців знає напам'ять. Чимало поезій стали народним піснями. Та ми не перестаєм щоразу вчитуватись у його твори, зачаровані відточеним словом і могутністю духу. І кожен день із його життя має для нас глибокий смисл, сповнений особливого значення. Ми стаємо віч-на-віч з Кобзарем, перевіряючи себе. Життєвий приклад Тараса Шевченка – дзеркало нашої душі, барометр, вимірюючий стан нашої духовності…

Ще у 1927 році один із найвидатніших українських поетів і мислителів, глашатай національно-народної ідеї Євген Маланюк писав: «Процес матеріалізації Шевченкової поезії потужньо триває, і тільки тоді, коли він закінчиться власною державою, ми зможемо сказати, що сучасність доросла до Шевченка. До того часу Шевченко завжди буде силою, що змушуватиме рости».

Відтоді, а власне від своєї появи в суспільному житті уярмленої російською імперією України і дотепер Тарас Шевченко і виконує цю історичну місію. Сучасники називали Шевченка національним пророком. Бо користувалися народною мовою, що постала з біблійного посіву.

Пророк бачить те, чого інші недобачають. Пророк передбачає майбутнє.

Але передусім пророк розмовляє з Богом і виголошує Його істини перед лицем народу.

В усі часи, в усі верстви Шевченко проникав як естетична сила, як чарівник слова. Він співається, запам'ятовується, лягає на душу підсвідомо. Тому навіть у час ворогування з його святинями – його приймали.

…Подумки спливають у пам'яті сторінки біографії поета, поступово відходять на другий план усі біди і лихоліття його страдницького дитинства, але найбільше у пам'яті закарбувався той епізод, коли він, малий і босий, вийшов за село і пішов до обрію – шукати залізні стовпи, що підпирають небо.

Шевченкові все-таки вдалося знайти ті стовпи, на яких світ стоїть, які проголошують духовну основу світу. Недаремно він змалку списував Сковороду, того, що вчив на чім світ стоїть, проповідував єдність трьох світів – мікросвіту(людини), макросвіту (космосу) і світу Біблії (слова-символи). Осягнена в слові єдність неба і душі – то його світ.

Як небо блакитнеє –

Нема йому краю,

Так душі почину і

Краю немає.

Відкривши ті вічні стовпи, прийшов Шевченко в українську літературу – і став її апостолом. До нього були тільки хористи – видатні і менш видатні співаки традиційного хору.

Він перший заговорив, як Той, що має владу і силу, що стоїть над нами. Він обізвався святими словами рідної мови. Це було забуте, зневажене людьми слово, близьке до євангельського:

Я на сторожі коло їх

Поставлю Слово…

Так промовляє Господь в одинадцятому Псалмі. І поет повторює це Слово.

Але для того, щоб підняти над часом і поставити на сторожі СЛОВО, треба було прийняти за правду муки Христа, бо слово освячує офіра. Йому судилася доля на тридцять третьому році життя.

Кажуть, що Шевченко боровся із самодержавством, з імперською офіційною церквою, з лукавими панами… Це правда, але не все. То була не політична боротьба ідей, то було ігнорування історичних оков і неприйняття «суєсловів і лицемірів, Господом проклятих», непрйняття з позицій Вічного Духу.

В поемі «Сон» Шевченко сміється з пародійного ідольського маскараду – світу Російської імперії, бо той світ не приймає «духу істини».

В поемі «Кавказ» поет не приймає духу політичного фарисейства під релігійним покровом, бо то груба сила, що не шанує святої волі.

В «Посланії» Кобзар не приймає того українського патріотизму, за яким немає любові до брата.

…Шевченко прийшов нам відкрити стовпи, на яких тримається людина і людський світ. Він оспівав Любов і Красу, Добро і Правду, щоб ми зробили це своєю вічною піснею…

Воістину поетична творчість Кобзаря є славою і шаною української поезії. Вона збагатила українську літературу не лише новими жанрами і темами, а й образами і почуттями – тому твори поета високо шанувалися ще за його життя.

Вражаючу силу має велика любов Шевченка до України. Він перший полюбив її, як син любить неньку, хай стару, слабу, змарнілу, бідну. Та чи тільки цим відмінна любов Шевченка від любові інших?.. Не тільки цим. Страждання має свою мову. Цю мову не всі чують. Про що писав кобзар у творах? Хто каже, що про панів, кріпаків… Це те саме, що говорити про собор, що то цегла, залізо й дерево.

Шевченко писав про стривожену душу людини, про її боротьбу зі злом, про проривання до щастя крізь безпросвітні хмари й безнадійно скалічене життя. Про це і написане послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» цей твір – обвинувачення і, водночас, це – таки послання: до тих, хто житиме у майбутньому, хто не повинен забувати життя свого народу у минулому, й на усьому минулому вчитися. Роздумуючи, від чого слід відмовитися у прийдешньому, автор послання доходить висновку: від ненависті до брата свого. Думка про братню любов висловлена вже в епіграфі послання: «Аще хто речет, яко люблю Бога, а брата свого ненави-дить, ложь єсть». Лихо і зло не спроможне ніколи породити добро, і де ж тут братня любов, коли «людей запрягають у тяжкії ярма».

Україна – найсвітліший і водночас найдраматичніший образ творчості Тараса Шевченка. У підтексті образу неньки-України, як рівно ж образів Правди, Зорі, Волі, Тихого Світу, міститься і образ Щастя – щастя кожної особи і всього суспільства. Вихідна позиція поета:буде щасливою кожна людина – можемо вважати щасливим народ. Бо коли ми говоримо, що цвіте сад? Тоді, коли цвіте кожна яблуня. За те, щоб той сад розквітнув, боровся і віддав своє життя Великий Кобзар України.

Однією із центральних тем у творчості поета є трагічна доля жінки у тогочасному суспільстві. Саме цій темі присвятив Шевченко низку своїх творів, звертався до неї в усі періоди творчості. Доля жінки-матері була добре відома Кобзареві. З болем у серці він говорить про рідну матір, яку «ще молодою у могилу нужда та праця положила». Не кращою була й доля сестер, до яких поет ставився з особливою теплотою.

Варто звернути увагу на стилістико-семантичне навантаження слова «мати», яке у творах Шевченка має триєдиний вимір: це і рідна ненька, і рідна земля Україна, і Божа Матір як вияв вищої справедливості.

Поєднання любові Бога і милосердя до ближнього – основа Христової науки. Це – лейтмотив багатьох творів Шевченка, де йдеться про материнство. Це ніжний, людинолюбний образ жінки, який формувався в уяві поета на основі читання євангельських текстів, а також спогадів дитинства, коли його рідна мати «Пречистій ставила, молила, щоб доля добрая любила її дитину…»

У часи Кобзаря без молитви і благословення нічого в українській громаді та родині не відбувалося. Людина у Шевченка – це передусім «образ Божий». Мати і Бог у нього поряд: «Мамо моя! Доле моя! Боже милий, Боже!»

Герой «Неофітів» звертається до Богородиці, як до рідної матері, за силою і натх-ненням, просить захистити в неволі:

Благословенна в жонах,

Святая, праведная Мати,

Святого сина на Землі!

Не дай в неволі пропадати…

Автор «Кобзаря» свято дотримувався релігійних обрядів, вважав неділю «святою», Різдво Христове і Великдень – найбільшими святами свого народу, а вчення Ісуса Христа – запорукою спасіння душі, самого ж Христа – «великомучеником, святим пророком». Його вчення, вважає поет, треба завжди пам'ятати, «щоб брат брата не різав і не окрадав». Жити треба так, щоб «не гнівити Бога», боятися гріха, відвідуючи «церкву святую», де «ніби з самим Богом розмовляють». Тому у парі зі словом «Євангеліє» у Шевченка стоїть слово Бог і Правда: «Моліться ж Богові одному, моліться правді на землі», - навчає нас поет, глибоко вірячи, що віра в Бога занепадає. Тільки справжній християнин може заявити: «Не нам діла Твої судить». Кобзар послідовно відстоював думку, що повноцінне духовне життя людини і щастя можливе, коли її почуття, думки і дії пов'язані з ученням Того, хто задля нашого спасіння зійшов на Голгофу. Поет переконував, що поки людина поєднає в своєму серці триєдиний образ Матері (тієї, яка тебе народила, матері-україни та Богоматері), вона, мов «золото в горнилі», буде жити по правді, пам'ятаючи заповіді Христові, переборюючи всі труднощі і спокуси.

Читаймо уважно Шевченків «Кобзар» - і завжди матимемо надійний компас, який не дасть нам розминутися з істиною, з праведним Богом і нашою заступницею - Богоматір'ю.

…Є поети, творчість яких має тільки історико-мистецьке значення. Є поети, творчість яких збагачує мову, літературу свого народу чи його культурні традиції, але не більше. Є, зрештою, поети, твори яких стають активною громадянською силою і впливають на хід розвитку суспільства. Як живі люди – борці. До таких і належать твори Шевченка.

Про безсмертя Кобзаря влучно сказав грузинський поет В. Гапріндашвілі:

Не вмре повік твоє святе ім'я!

Йому, як сонцю, вічно пломеніти!

І буде пісня зроджена твоя,

Мов океан розбурханий, гриміти!

У всьому ти: у колосінні нив,

В дитячій усмішці, у квітів квітуванні,



У всьому, що так віддано любив…


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Тарас Шевченко – національний Пророк icon«Тарас Шевченко»
У статті досліджується питання зацікавленості творчістю Т. Г. Шевченка російськими письменниками. Увага зосереджена на повістях В....
Тарас Шевченко – національний Пророк icon4 клас Вчителя початкових класів Горішньослобідської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Іванців Ярослави Олексіївни Тема. Великий Кобзар. Вступ до теми “Тарас Шевченко”. Матеріал уроку. „ Тарас Шевченко”
Матеріал уроку. „ Тарас Шевченко” (про нього). Т. Г. Шевченко „ Вітер з гаєм розмовляє…”, „Садок вишневий коло хати”
Тарас Шевченко – національний Пророк iconКонспект уроку з української літератури
Тема: Тарас Шевченко – геніальний поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні. Його винятково велике значення. Життєвий...
Тарас Шевченко – національний Пророк iconТарас Григорович Шевченко Великий м
Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії
Тарас Шевченко – національний Пророк iconБіографія: Тарас Шевченко (1814 — 1861)
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії
Тарас Шевченко – національний Пророк iconТарас Григорович Шевченко Тарас Шевченко, автопортрет. 1840-1841 рр
Хата Григорія Івановича І катерини Якимівни Шевченків у Кирилівці. Малюнок Тараса Шевченка
Тарас Шевченко – національний Пророк iconТарас Григорович шевченко
За два роки Тарас навчився читати й писати І засвоїв деякі знання з арифметики. Читав він дещо й крім Псалтиря. У поезії "А. О. Козачковському"...
Тарас Шевченко – національний Пророк iconТарас Григорович Шевченко (1814 1861)
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії
Тарас Шевченко – національний Пророк iconТарас григорович шевченко (1814 — 1861) біографія
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка