Тарас Шевченко. Недоспівана пісня



Скачати 133,51 Kb.
Дата конвертації07.08.2017
Розмір133,51 Kb.

Тарас Шевченко. Недоспівана пісня...
Шевченко

Я - поет,

Я - Шевченко.

Є пісня у серці моєму,

Недоспівана пісня,

Що ляже в інші серця.

Що на гімни обернеться,

Стане рядками в поемі,

Що ніколи не згине,

Ніколи не дійде кінця...

...Покохайте її,

Ту, що я покохати не зміг,

Поцілуйте її,

Ту, яку я не зміг цілувати.

Я розвіюся прахом,

Щоб впасти коханій до ніг,

Я совою злечу,

Аби пісню про біль проспівати.

Я не мав того часу,

У котрий кохають жінок,

Я не вмів цілувати,

Розмазавши вірші губами.

І немає коханої -

Десь вона там, межи тьми...

Я не маю дружини...

У мене немає синів...

А нащадки мої -

То пісні мої, тужні та дужі...

Я-поет.

Я-один.

Я вступаю в смертельні бої..

Світ побачать нащадки мої

Діти віршів моїх...

Я - поет,

Я - Шевченко.

Є пісня у серці моєму,

Недоспівана пісня,

Що ляже у наші серця.

Що на гімни обернеться,

Стане рядками в поемі,

Що ніколи не згине

Ніколи не дійде кінця...

Ведуча1

У кожного великого поета біографія починається з часу народження рідного народу.



Тарас прийшов на світ,коли ще скутий кригою сивів у берегах Дніпро.

Це був час найчорнішої самодержавно- кріпосницької реакції, коли навіть найпередовіша інтелігенція ставила під сумнів існування українського поспільства.

Ведуча 2

Передова думка Російської імперії гласила" :"Литературным языком малоросиян должен быть язык их образованного общества- язык русский. Если в Малороссии и может появиться поэт, то не иначе как под условием, что он был бы русским поэтом"

Саме тоді Господь явив скривдженим, зденаціоналізованим землякам нашим пророка.поета , громадянина, що болісно кликав і кличе приспану совість сучасних йому і майбутніх поколінь, які зганьбили і ганьблять славу предків.

Голос за сценою

Палила спека, хлюпала сльота,

Родила рясно яблуня крислата

Хлопчисько виростав…

Пливли літа

І осідала старілася хата.

Горбата стріха мохом поросла,

Запали вікна, випнулися стіни,

Пооббивав ливняк з причілка глину,

Та хата ще трималась як могла,

Все зберігала спогади про нього,

Про хлопчика білявого, малого.

Малий Тарас

…Наша бідна, старенька біла хата з потемнілою солом’яною покрівлею і чорним димарем, а біля хати на причілку яблуня з червонобокими яблуками, а навколо яблуні квітник, улюбленець моєї незабутньої сестри, моєї ніжної няньки! А біля воріт стоїть стара гілляста верба із засохлим верховіттям... А ще як навесні вишні зацвітуть, як сядемо вечеряти надворі, як соловейко защебече-защебече! Катерина вечерю подає, а мама на нас дивиться і посміхається...А спали ми під відкритим небом, на подвір'ї, а над ними роїлися зорі, і тато казав, що десь там сяє і моя зірка...
Голос за сценою

Тут виріс він, тут бігав він колись,

Торкався ніжками цього порогу.

І від цього порогу почались

Його вогненні, страдницьки дороги.

І бачив тут він правду без прикрас,

Неволю, злидні, знівечену вроду.

Тут виріс із Тарасика Тарас –

Великий син великого народу…

Малі Тарас та Оксана

Тарас

Ти у вінку - найкраща за всіх панянок у світі. А я тобі ще й чобітки справлю із срібними підківками.



Оксана

Срібними...

Тарас

І золотими закаблуками...



Оксана

Ще ні в кого таких не було.


Тарас

А в тебе будуть.

Оксана

За що ж справимо?

Тарас

Одіб'ємось од злиднів. Тоді й усе буде. І по дзвіночках угадаю - ти йдеш...Я без тебе - нікуди.



Оксана

А як до пана покличуть?

Тарас

Не піду, хоч убий, не піду. Я не віддам тебе нікому. А коли що - рішу сокирою!



Оксана

А я втечу до тебе звідки завгодно.

Тарас

А як закують?



Оксана

Не діждуться - мій вінок до тебе припливе.


Танець з віночками

Оксана


Я тебе чекала роки й роки.

Райдугу снувала з рукава

На твої задумані мороки,

На твої огрознені слова.

Я тебе в Закревській поманила,

Я душею билась в Рєпніній.

А в засланні крила розкрилила

В Забаржаді. смілій і тонкій.


Ні мотиль-актриса Піунова.

Ні Ликери голуба мана

Цвітом не зронилася в грозову

Душу вільну, збурену до дна.

Я б тобі схилилася на груди.

Замість терну розсівала мак.

Та мені зв'язали руки люди.

"Хай страждає. - кажуть, - треба так".

Хай у ньому сльози доспівають

В ненависть, в покару, у вогні

І мене, знеславлену, пускають,

Щоб ридали вірші по мені.

Я - Оксана, вічна твоя рана.

Журна вишня в золотих роях,

Я твоя надія і омана.

Іскра нероздмухана твоя.

Пісня "Не тополю високую"
Ведуча1

Кажуть, що поет ридав над долею Катерини, над невинно убієнними дітьми Гонти. Можна без перебільшення сказати, що глибоко національний поет Тарас Шевченко є чи не найбільшим у світі трагіком, рівним хіба що Шекспіру.

Ведуча2

Де спокій твій, знедолена Вкраїно...



Тужило серце, ніби немовля...

Його слізьми ридала Катерина.

Стогнала в горі скривджена земля
Шевченко
Де ти. Катерино?

Де ти причаїлася?

У якій сльозинці закотилася?

У якій бруньці заховалася?

У якому промінчику заіскрилася?.

Де ти, Катерино?

Як тебе знайти?

Кажуть. що бачили тебе вчора,

Ти колоски в полі збирала.

Інші бачили тебе, як ти укладала шпали.

Ще хтось чув тебе у Міланській опері.

Інші бачили тебе у Чорнобильській зоні відчуження.

Хтось зустрічав тебе у Сингапурському борделі.

А ще хтось був на твоїх лекціях у Сорбонні.

Бачили тебе. як ти ведеш малюків до школи.

Де ти?


Як твоє ім"я, Україно моя?

Де ти ,моя Катерино?


Катерина.

Не вернуся!

В далекому краю,

В чужу землю, чужі люде

Мене заховають;

А своєї ся крихотка

Надо мною ляже

Та про долю, моє горе,

Чужим людям скаже…

Не розказуй, голубонько!

Де б ні заховали,

Щоб грішної на сім світі

Люди не займали.

Ти не скажеш… ось хто скаже,

Що я його мати!

Боже ти мій!.. лихо моє!

Де мені сховатись?

Заховаюсь, дитя моє,

Сама під водою,

А ти гріх мій спокутуєш

В людях сиротою,

Безбатченком!..”

Учень 1

Доки буде жити Україна

В теплім хлібі, в барвних снах дітей —

Йтиме білим полем Катерина

З немовлям, притнутим до грудей.
Учень 2

Освятивши невимовним болем

Все прийдешнє, кожну нашу мить,

Йде вона і мов велике коло,

Біле небо навздогін летить.

Учень 3
Про дівочу цноту, про калину

Не співай, поете, не квили,

Бо іде сьогодні Катерина

Тим шляхом, що наші кревні йшли.

Учень 4
Вилами розхитували трони,

Руйнували все старе дотла,

Тільки би Шевченкова Мадонна

В сніжне небуття не полягла!

Учень 5
Тільки би вона донесла сина

До свого народу, до людей.

Біле поле. Біла Катерина

З немовлям, притнутим до грудей.
Ведуча1
Сучасник Шевченка Павло Свенціцький говорив

"За Англію не промовив Байрон. не виявлено в Гете Німеччини, всієї Польщі не добачиш і Словацького.

Ведуча2
Та погляньмо, чи є найменша проява життя України, щоб не відбилась вона у Тарасовій поезії".

Недарма Куліш писав:"Се вже не поет. А національний пророк"...

Козаки

Було колись — в Україні



Ревіли гармати;

Було колись — запорожці

Вміли панувати.
Панували, добували

І славу, і волю;

Минулося — осталися

Могили по полю.


Високії ті могили,
Де лягло спочити

Козацькеє біле тіло,

В китайку повите.
Високії ті могили,—

Чорніють, як гори,

Та про волю нишком в полі

З вітрами говорять;


Де поділось козачество,

Червоні жупани?

Де поділась доля-воля,

Бунчуки, гетьмани?


Де поділися? Згоріло

А чи затопило

Синє море твої гори,

Високі могили?


Мовчать гори, грає море,

Могили сумують,

А над дітьми козацькими

Поганці панують.


Не вернуться запорожці,

Не встануть гетьмани,

Не покриють Україну

Червоні жупани!


Обідрана, сиротою

Понад Дніпром плаче;

Тяжко-важко сиротині,

А ніхто не бачить...


Чайка скиглить літаючи,

Мов за дітьми плаче;

Сонце гріє, вітер віє

На степу козачім.


Ведуча1

2 вересня Рада Петербурзької Академії Мистецтв присвоїла Тарасу Шевченку звання академіка гравюри. Під звуки сурем і литавр із арештантів- в академіки. Чи багато знайдеться аналогій у світовій історії...

Ведуча2

Позаду- десятирічне заслання, далекий Оренбург, страшна Новопетровська фортеця, карцер. заборони. приниження.


Учень1
Тож скільки треба таїть любові

В своїй недолі, в солодкій скруті

І так затятись на вільнім слові,

Щоб з нього й тліти й кайдани куті

Тож скільки треба нести надії

крізь далі темні і невеселі,

Щоб, літа гублячи молодії,

Зорю Вкраїни стрічать в пустелі.


Учень 2
Тож скільки треба в пітьмі недавній

Терпіти кару, як злу недугу,

В убогій книжечці захалявній

Носить недолю свого народу.

І сині гори, й дніпровські шати

Й садок вишневий, що біля хати.

Та над століття, над повінь лиха

Могутній голос говорить стиха:


Шевченко

Нічого , брате, я не звикаюсь..

Караюсь,

Мучусь,


але не каюсь!
Ведуча1

Нарешті воля. Петербург..

Модні салони... Слава... Овації...
Ведуча2

А в снах і мареннях знову і знову приходить Україна. Далека, рідна, заборонена... А він так мріяв жити над Дніпром. Остання зустріч з Україною відбулася за рік до смерті...

А він так не хотів повертатися до Петербурга...
Учень 2

По довгій неволі хотів тут віку дожити,

На Княжій горі, над коханим своїм Дніпром.

Вже так натомився за краєм своїм тужити,

Що вірші, здавалось, ридають уже під пером.

Сльоза закипає. Душа посварилася з Богом.

А небо, а простір, а це під горою село!

І так же тут любо! Дніпро під самим порогом.

І тільки порога… порога чомусь не було.

А вже за плечима хтось приставу пише цидулку.

Крізь решето сіють піщаний берег стрижі.

Земля ж моя рідна! Нема на тобі притулку.

Поети твої – і ті вже тобі чужі.
Шевченко

А завтра поїду. І може, усе це – востаннє.

Цей берег…цей вітер…ці люди привітні в селі…

І вже з Петербурга буду пити листами

Той спогад, ту мрію – жити на рідній землі!

І друзі там є. І «Слепую» писав я, і «Тризну».

А вірші ридають…Отак і життя промине.

Будь прокляті всі, хто відняв у мене вітчизну!

Але у вітчизни ніхто не відніме мене.

Ведуча1


Рік 1861 ...

Що він значив для історії людства ?

Ведуча1

Цього року в США почалася громадянська війна .


Ведуча1

В Угорщині засновано університет.


Ведуча1

19 лютого 1861 року в Росії ліквідовано кріпацтво.


Ведуча1

Офіційно оголошено про створення Обєднаного Італійського королівства.


Ведуча1

Цього року народжуються 2 майбутніх нобелівських лауреати- полярний дослідник норвежець Нансен та індійський поет Рабіндранат Тагор.


Ведуча1

Цього 1861 року о пів на шосту ранку 10 березня після виснажливої безсонної ночі хворий Шевченко сходить вниз до своєї майстерні. ...


Шевченко

Я Шевченко. Я вмер.

Я лежу на порозі майстерні,

І у мене в очах

Застигають блакитні вогні.

Я замовкнув сьогодні навік -

Академік із черні. -

І уперше в житті

Стало дуже спокійно мені.

Не заб'є мене цар.

На фельдфебеля

рисами схожий.

Не скарає фельдфебель.

Подібний лицем до царів.

В каземати, у карцер

Ніхто заточити не зможе.

У реестрах солдатських

Закреслять ім'я писарі.

В потаємних архівах

Убік відкладуть мою справу,

І мене відспівають

Серйозні кудлаті попи.

На могилі моїй

Проростуть те небачені трави

Та предивні квітки.

Де нектар солоніший ропи.

Я - поет.

Я - Шевченко.

Є пісня у серці моєму.

Недоспівана пісня.

Що ляже у і ній і серця.

Що на гімни обернеться.

Стане рядками в поеми.

Що ніколи не згине.

Ніколи не дійде кінця.
На сцені всі учасники свята
Все йде, все минає — і краю немає.

Куди ж воно ділось? відкіля взялось?

І дурень, і мудрий нічого не знає.

Живе… умирає… одно зацвіло,

А друге зав'яло, навіки зав'яло…

І листя пожовкле вітри рознесли.

А сонечко встане, як перше вставало,

І зорі червоні, як перше плили,


А сонечко встане, як перше вставало,

І зорі червоні, як перше плили,


Подивіться на рай тихий,

На свою країну!

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну!

Розкуйтеся, братайтеся!

У чужому краю

Не Шукайте, не питайте

ТОГО, ЩО немає

І на небі, а не тільки

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.


В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.


Не дуріте самі себе!

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.


І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь


Подивіться лишень добре,

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли ,

Ніже тії коми,

Все розберіть... та й спитайте

Тоді себе: що ми?..

Чиї сини? яких батьків?

Ким? за що закуті?..


Чиї сини?

яких батьків?

Ким?

за що закуті?..


Я ридаю, як згадаю

Діла незабуті

Дідів наших. Тяжкі діла!

Якби їх забути,

Я оддав би веселого

Віку половину.

Отака-то наша слава,

Слава України.


Отака-то наша слава,

Слава України.

Отак і ви прочитайте,

Щоб не сонним снились

Всі неправди, щоб розкрились

Високі могили

Перед вашими очима,

Щоб ви розпитали

Мучеників: кого, коли,

За що розпинали!


: кого,

коли,


За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата,—

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотна

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,


І оживе добра слава,

Слава України,


І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє...

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!


Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!



Пісня "Іду до Шевченка



Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Тарас Шевченко. Недоспівана пісня icon«Тарас Шевченко»
У статті досліджується питання зацікавленості творчістю Т. Г. Шевченка російськими письменниками. Увага зосереджена на повістях В....
Тарас Шевченко. Недоспівана пісня icon4 клас Вчителя початкових класів Горішньослобідської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Іванців Ярослави Олексіївни Тема. Великий Кобзар. Вступ до теми “Тарас Шевченко”. Матеріал уроку. „ Тарас Шевченко”
Матеріал уроку. „ Тарас Шевченко” (про нього). Т. Г. Шевченко „ Вітер з гаєм розмовляє…”, „Садок вишневий коло хати”
Тарас Шевченко. Недоспівана пісня iconТарас Григорович Шевченко Великий м
Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії
Тарас Шевченко. Недоспівана пісня iconБіографія: Тарас Шевченко (1814 — 1861)
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії
Тарас Шевченко. Недоспівана пісня iconТарас Григорович Шевченко Тарас Шевченко, автопортрет. 1840-1841 рр
Хата Григорія Івановича І катерини Якимівни Шевченків у Кирилівці. Малюнок Тараса Шевченка
Тарас Шевченко. Недоспівана пісня iconТарас Григорович шевченко
За два роки Тарас навчився читати й писати І засвоїв деякі знання з арифметики. Читав він дещо й крім Псалтиря. У поезії "А. О. Козачковському"...
Тарас Шевченко. Недоспівана пісня iconТарас Григорович Шевченко (1814 1861)
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії
Тарас Шевченко. Недоспівана пісня iconТарас григорович шевченко (1814 — 1861) біографія
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії
Тарас Шевченко. Недоспівана пісня iconУроку музичного мистецтва у 5 класі на тему: " Історія народу в пісні"
Музичний матеріал: українська народна пісня «Дума про козака Голоту», українська народна пісня «Засвіт встали козаченьки»; М. Лисенко,...
Тарас Шевченко. Недоспівана пісня iconТема. Народна пісня у творчості композиторів. М. Лисенко. Увертюра до опери «Тарас Бульба», українська народна пісня «Ой на горі та й женці жнуть» розучування



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка