«Тарас Шевченко»



Скачати 110.73 Kb.
Дата конвертації16.03.2018
Розмір110.73 Kb.

Шевченкініана російських авторів: особливості сприйняття і трактування

У статті досліджується питання зацікавленості творчістю Т.Г.Шевченка російськими письменниками. Увага зосереджена на повістях В.Репніної «Безмовна любов» , М.Зощенка «Тарас Шевченко» та Костянтина Паустовського «Тарас Шевченко»

Автор : Піщана Юлія Вікторівна, учитель вищої категорії, учитель- методист

Катеринопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №1

Катеринопільської районної ради народних депутатів

Черкаської області

ШЕВЧЕНКІНІАНА РОСІЙСЬКИХ АВТОРІВ:

ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ І ТРАКТУВАННЯ

Творчість Т. Шевченка вперше була оцінена відразу по виході в світ невеличкої, скромно оформленої книжечки із шести віршів і двох поем. Автор цієї оцінки - професор Петербурзького університету , відомий журналіст і критик , (який друкувався під псевдонімом Барон Брембаус), редактор журналу «Библиотека для чтения» О.Сенковський : «Як тільки Пушкін помер, всі мудрі мужі приклали палець до чола і запитали себе: чи є на Русі поет? Довго думали вони, багато витратили часу… і нарешті вирішили… - є такі поети: часом доходять до нас чудові пісні, відрадні явища, які мають на собі відбиток безсумнівного обдарування. До таких явищ належить «Кобзар» пана Шевченка… Якою б мовою він не писав, він – поет. Він уміє відчувати і висловлювати почуття своє вправним віршем; на кожному творі його лежить печать поезії, яка йде прямо до серця»[ 1 ] . А незабаром , у 1841 році, Харківський літературний альманах опублікував вірш поета О.Афанасьєва –Чужбинського «Шевченкові»

Гарно твоя кобза грає,

Любий мій земляче:

Вона голосно співає,

Голосно і плаче. [ 2]

У літературних колах вважають, що цей вірш є початком поетичної Шевченкініани. З того часу про Шевченка склалася багатотомна бібліотека. Авторами її є прозаїки, поети, драматурги різних народів і національностей.

Серед росіян на почесне місце заслуговує Варвара Рєпніна. З Шевченком вона познайомилася у своєму родовому маєтку в 1843 році в Яготині на Полтавщині. Результатом почуття, яке спалахнуло у Рєпніної до поета, стала перша повість про Тараса Шевченка «Безмовна любов», яка перекладена українською мовою О. Чижовим у 2004 році.

Досліджуючи питання «Шевченкіана російських авторів: особливості сприйняття і трактування», ми дійшли висновку, що ця повість є першим епічним твором про Тараса Григоровича і що цей твір можна віднести до жанру біографічних. О.М. Геншерзон у примітці до повісті зазначає: «Псевдоніми до повісті неважко відгадати: Березовський – Шевченко,Віра – сама Варвара Миколаївна, Софія – Глафіра Іванівна, Мудрін – Капніст …»[3].

З – під пера В.Рєпніної Т.Шевченко постає незвичайно обдарованою людиною. Варвара Рєпніна перша назвала тридцятилітнього Шевченка генієм: «Він був із малої кількості обраних, які, будучи щедро обдарованими провидінням, не мають потреби належати до жодного стану суспільства і бувають прийняті усіма з особливою увагою. Він був поет. … Березовський був поет у всій широкості цього слова : він віршами своїми перемагав усіх, він вичавлював з очей тих, хто слухав його, сльози розчуленості і співчуття, він налагоджував душі на високий діапазон своєї захопленої ліри, він вів за собою старих і молодих, холодних і запальних. Читаючи свої дивні твори, він ставав чарівливим: музичний голос його переливав у серця слухачів усі глибокі почуття, які тоді владали ним. Він обдарований був більше ніж талантом. Йому був даний геній, і душа його - чутлива і добра – налагоджувала його цівницю на високе і святе. … Його всі любили, і всі йому бажали щастя й успіхів…. Вона зрозуміла, що він може бути великим, і всіма силами душі прагнула, щоб він завжди і в усьому був великим… Він був добрий до слабкості і душевно легковажний до жорстокості, нерішучий і разом необачний у своїх справах. Його не можна було не любити» [ 4]. Так говорить авторка про Березовського (Шевченка) – поета. Але вона ділиться з читачами й своїми враженнями про свого героя як про звичайну людину. «Залишається сказати кілька слів про нього як про людину. … хто б не увійшов до кімнати, де він знаходився з іншими молодими людьми, яких було так багато – на жаль! – ніяк не міг би поставити його на вищий ступінь від інших. Він міг віддаватися цілі години наймарнішій банальній розмові … Він був добрий до слабкості і душевно легковажний до жорстокост, нерішучий і разом необачний у своїх справах. Його не можна було не любити. Для тих, хто щиро любив його , він був джерелом піклування, безперервних переходів від захоплення до обурення, від співчуття до збайдужіння!»[ 5 ] Як бачимо, В.Рєпніна, пишучи і про – Шевченка - поета, і Шевченка – людину робить висновок, що його не можна було не любити.

Зі сторінок повісті перед нами постає натура сильна . Сильна в тому, що зуміла розгледіти намагання нав’язати свій світогляд , що в разі успіху звело б геній поета до салонної вишуканості, до мистецтва заради мистецтва. Порятунок, який пропонувала йому княжна своїми релігійними настановами й моралізуванням, міг стати для нього мистецькою, духовною, суспільною пасткою.

Письменниця розкриває нам і вади Шевченка. Зокрема, головна героїня повісті переймається схильністю Березовського до пияцтва. Але ця вада не змінює її ставлення до нього, вона ще більше переймається ним. «Вона бачила Березовського над безоднею. Вона чула , як байдуже люди,що не брали великої участі ні в поеті, ні в поезії, … стверджували, що якщо Березовський не кине цієї згубної звички, то мусить неодмінно років за два загинути, тобто втратити творчий свій дар – одним, словом спитися [6].Спочатку вона не хоче вірити в те, що її «улюбленець – поет страждає на нього(пияцтво) не менше простих поселян»[ 7], але коли пересвідчилася, що це так, шукає шляхів,

щоб допомогти йому . «О, як йому допомогти ? Він не повинен загинути. Не даремно ж Бог допустив, щоб я покохала всією душею цю людину» [ 8 ].

Віра прохає Березовського не водити дружби із Завєрбяєвим, який схиляє його до пияцтва: «…шукайте приятелювання доброго, розумного нашого сусіда Мудріна. Покінчіть знайомство із Завербяєвим. Воно шкодить вам. … Я вам бажаю так щиро усього найкращого»[9]. Віра так переживала, що Березовський не кине цієї згубної звички, що навіть змінилася та так, що це стали помічати всі, хто був поруч, дивувалися її зміні. Шукала шляхів і не знаходила .Тоді вона вирішила написати «повість свого життя і присвятила її Березовському, сподіваючись цим душевним дарунком привести його до віри, до бажання, зі свого боку, відкритися у душевній бесіді і вислухати правдиві його поради»[ 10].

І Віра ( прообраз Варвари Рєпніної) пише невелику повість- зізнання «Дівчинка», в якій розповідає про своє кохання. Повість поділена на частини («Дванадцять років», «Вісімнадцять років», «Двадцять п’ять років» і «Тридцять п’ять років»), з яких ми дізнаємося про інтимні почуття, які пробудилися в ній ще у дванадцять років, коли вперше закохалася. Цей твір вона показує Березовському і чекає на його оцінку.

Березовський, прочитавши Вірине зізнання, відправив їй послання, в якому назвав її добрим янголом, який зміцнив у ньому «віру в існування святих на землі" [11].

З повісті ми також дізнаємося, що Віра щиро любила Березовського не тільки як людину розумну, добру,з гарячою душею, яка прихилила її до себе своїм довір'ям, «але і як промінь слави батьківщини, і ще як одного з тих, на кого вона, Віра, покладала високі надії, що втішали її душу, розшматовану підлістю і стражданнями, що оточували її» [12].

З реального життя Т.Шевченка ми знаємо, що Тарас Григорович не відповів Рєпніній взаємністю: між ними була глибока вирва – їх соціальний стан .

Особливість композиції повісті В.Репніної «Безмовна любов» полягає в тому, що впліши в її сюжет «повість свого життя» , авторка ще яскравіше розкриває свої почуття.

Особлива увага російських письменників до особи Тараса Григоровича виявлялася в ювілейні роки. Так у 1939 році Михайлом Зощенком була написана повість «Тарас Шевченко», яку у вступній статті до збірки «Голубая книга. Повести», Олег Кузьменко назвав одою людській витримці й мужності. Образ Кобзаря - уособлення духовної величі людини. Зі сторінок повісті перед нами постає цілісна і надзвичайна у своїй витримці й неприборканості особистість великого поета, чия душа була переповнена любов’ю й співчуттям до кожного пригнобленого й обездоленого . У передмові до повісті М. Зощенко пише:

«Життя Шевченка – це повість про те, що таке мистецтво, в чому його велич, які перешкоди воно може подолати і який страх може нагнати на ворогів.

Здавалося, що все було зроблено для того, щоб Шевченко не був поетом і художником. Спочатку злидні, кріпацтво, свавілля пана – поміщика стояли на шляху до досягнення мети. Потім, коли все було подолано, сама держава загородила шлях поету.

Фізично понівечений в’язницею і засланням, але своє мистецтво проніс до

кінця свого життя. Він до кінця днів своїх залишався таким, яким був,- непримиренним і сміливим.

І це так дивовижно, що мені важко сказати, що більше можна оцінити – його поетичний геній чи його надзвичайну мужність»[13]

До цього висновку автор іде через усю повість: «Детские годы», «Поиски искусства», «Неудача», «Снова неудачи», «Искусство и коммерция», «Последнее припятствие», «Новая жизнь», «На родине», «Арест и ссылка», «Роль личности в истории жизни человека», «Возвращение», «Последние годы», «Смерть Тараса Шевченко» - так назвав М.Зощенко частини своєї повісті. Кожна частина – це певний період життя поета, етап подолання тих труднощів, які постійно ставали на шляху Тараса Григоровича до здійснення мрії. А від наступного ув'язнення і заслання врятувала смерть

… Случай предвиденный, даже желательный…

Тут ему бог позавидовал:

Жизнь оборвалася

(М. Некрасов «На смерть Шевченко»)

І письменник пояснює слова М.Некрасова : «Случай желательный» - следует понимать в том смысле, что для таково человека, как Шевченко, в России готовились более страшные вещи, чем смерть,- тюрьма и каторга.

Так и оказалось. После смерти Шевченко возникло дело о заговоре против помещиков. Будущий сосед Шевченко (у которого покупалась земля) послал донос в полицию на поэта …

Несколько месяцев шло следствие, и, если б Шевченко не умер, он снова был бы в тюрьме и в ссылке. Вот почему так горько звучат слова Некрасова…»[14]

Роком раніше, у 1938 році, Костянтин Паустовський також пише повість «Тарас Шевченко», в якій від першої особи переказує розповіді свого діда про Шевченка.

«Дед мой – старый николаевский солдат – любил поговорить о Тарасе Шевченко». [15]



Далі з розповіді оповідача довідуємося, що дід його був солдатом роти, яка стояла в Гур’єві на річці Урал. Саме через це містечко етапом гнали «известного в последствии человека , бывшего крипака Шевченко. Забрил его

царь в солдаты за мужицкие песни. Гнали его … на Мангишлак, в самое киргизское пекло, где тухлая вода и нет ни травы, ни лозы, никакого даже лежащего дерева ».[ 16] Солдати, які вже давно служили, розповідали , що Шевченко підібрав прутик верби : «В наше время солдата гоняли сквозь строй, били беспощадно мокрыми прутьями из вербы. Один такой прутик и подобрал Шевченко. В память забитого тем прутом солдата он его посадил, и выросло на крови солдатской да его слезах веселое дерево в бедняцкой закаспийской степи» [17]. Ми знаємо, що це не є художнім вимислом автора, дійсно, Шевченко на Мангишлаці посадив вербовий прутик,доглядав його ,і виросла верба.

З перших сторінок повісті зав'язується характер майбутнього поета. Перед читачами постає хлопчик – кріпак, козачок. Не по роках задумливий та допитливий. У нього зарані пробуджується потяг до малювання й поезії. Зустрічі з відомими художниками Сошенком, Брюлловим, Венеціановим допомагають повірити юному Шевченкові у велику силу мистецтва над душами людей.

Читаючи повість, бачимо, як поступово визріває громадська думка письменника. Він боляче переживає закріпачення свого народу, стосунки між поміщиками й кріпаками. К.Паустовський розповідає про один випадок із життя Шевченка. Коли Тарас Григорович під час першої поїздки в Україну гостював у полтавського поміщика Родзянко, то став свідком того, як дворецький ударив по обличчю хлопчика з прислуги. Шевченко вночі залишив маєток Родзянко і більше з ним не зустрічався.

Розповідає К.Паустовський і про стосунки Т.Шевченка з В.Репніною, називаючи їх безмовним самозреченим коханням. Від Костянтина Георгійовича дізнаємося також про те, що коли Шевченко був на засланні, Варвара Рєпніна клопоталася про звільнення поета. І припинила ці клопоти після того, як Третій відділ пригрозив піддати переслідуванню всю її родину.

Сюжет повісті можна поділити на три розділи з Шевченкової біографії : перший закінчується засланням, у яке поета відправлено таємно. «Никто не знал, куда сослан поэт. Первое время по Петербургу ходили слухи, что он увезен на Аландские острова и там повешен» [18]; другий – десятилітнє ув'язнення (солдатчина); третій – об'єднує кілька подій – повернення із заслання, життя в Москві, Петербурзі, знову поїздка в Україну.

К.Паустовський не прагне відтворити всі відомі факти із життя Шевченка.

Багато про що він не пише, а деякі факти висвітлює більш детально.Наприклад, перемовини з паном Енгельгардтом про викуп з кріпацтва. Письменник цей епізод передає за допомогою реплік пана :

-Все это вздор! – сказал он Венецианову. – Все это филантропия! Не в том, батенька, дело.

Коли Венеціанов , червоніючи, запитав у співбесідника, скільки той хоче за кріпака, пан відповів:

- Наконец –то я слышу достойные слова.[19]

Торгівля тривала довго. Енгельгардт не дуже бажав відпускати кріпака, якого можна було використовувати як придворного художника.

Далі ми дізнаємося, що поет дуже хвилювався з цього приводу, навіть задумав убити Енгельгардта.

Для повноти розкриття образу, передачі думок і почуттів поета К.Паустовський « малює» портрети Тараса Григоровича, використовує рядки з поезій Т.Шевченка, а це ще більшою мірою підкреслює майстерність Паустовського – письменника.

«Шевченко облысел, глаза его сузились и потеряли блеск, походка стала тяжелой и медленной. Жизнь как бы кончалась, но не кончалась каторга… Ему снились томительные сны, дрожащие песни кобзарей, деревни… Но наступало пробуждение и поэт с горечью признавался:

Сердце старое черствеет,

И очи не видят

Ни хатенки этой белой

Под синью небесной,

Ни долины приветливой

У темного леса…» [20 ] .

Та це були лише короткі хвилини розслаблення. Бо далі К.Паустовський розповідає, як Шевченко, прагнучи наздогнати втрачене за роки заслання, отримавши волю, будучи фізично ослабленим, бо навіть друзі не впізнавали його: «Они были потрясены видом поэта. Изможденный, в изорванном солдатском мундире,он был больше похож на беглого, чем на освобожденного из ссылки» [21],- поспішав зробити те, чого не зробив, навчитися того, чого раніше не вмів, радикально змінив свої політичні погляди. «Шевченко все реже вспоминал Костомарова, Кулиша… Голоса Герцена, Чернышевского заглушали болтовню «братчиков»…» [22]. Шевченко захопився гравюрою і багато часу віддавав цьому захопленню, бо це був новий, мало вивчений вид мистецтва .

Ось таким мужнім і разом з тим слабким постає перед нами наш безсмертний Кобзар зі сторінок і своїх сучасників, і тих, хто прийшов у літературу через сто і більше років по ньому.

Підтвердженням безсмертя Великого Кобзаря також є наша Інтернет – конференція «Відкриваймо нові грані шевченкознавства» до 200-річчя від дня народження поета. Досліджуючи цю тему, ми збагатили перш за все себе новими відомостями про нашого славного земляка



Використана література

  1. Бібліотечка «Дивослова»,№3., 2008 ,с.63, с.2.

  2. http://www.utoronto.ca/elul/history/Zerov/Nove-pysmenstvo/Stattia%203.html

  3. «Я дуже щиро Вас люблю…»: Шевченко у розповідях сучасників / Упоряд. , передм., прим., О.В.Ковалевського. – Х.:Прапор, 2004.- 352, с10

  4. Там, с.13

  5. Там,с.14

  6. Там,с21

  7. Там, c.18

  8. Там, с.19

  9. Там,с.21

  10. Там,с.28

  11. Там,с .22

  12. Там, с. 27

  13. М.Зощенко. Голубая книга. Повести.- К.: Дніпро, 1988.- 432с.,с.345

  14. Там с. 388

  15. К. Паустовский. Повести и рассказы.- Л.: Худож.лит., 1985.- 320с., с 130

  16. Там, с.131

  17. Там, с.131

  18. Там, с.153

  19. Там, с.141

  20. Там, с.161- 162

  21. Там, с.166

  22. Там, с.167


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

«Тарас Шевченко» icon4 клас Вчителя початкових класів Горішньослобідської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Іванців Ярослави Олексіївни Тема. Великий Кобзар. Вступ до теми “Тарас Шевченко”. Матеріал уроку. „ Тарас Шевченко”
Матеріал уроку. „ Тарас Шевченко” (про нього). Т. Г. Шевченко „ Вітер з гаєм розмовляє…”, „Садок вишневий коло хати”
«Тарас Шевченко» iconТарас Григорович Шевченко Великий м
Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії
«Тарас Шевченко» iconБіографія: Тарас Шевченко (1814 — 1861)
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії
«Тарас Шевченко» iconТарас Григорович Шевченко Тарас Шевченко, автопортрет. 1840-1841 рр
Хата Григорія Івановича І катерини Якимівни Шевченків у Кирилівці. Малюнок Тараса Шевченка
«Тарас Шевченко» iconТарас Григорович шевченко
За два роки Тарас навчився читати й писати І засвоїв деякі знання з арифметики. Читав він дещо й крім Псалтиря. У поезії "А. О. Козачковському"...
«Тарас Шевченко» iconТарас Григорович Шевченко (1814 1861)
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії
«Тарас Шевченко» iconТарас григорович шевченко (1814 — 1861) біографія
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії
«Тарас Шевченко» iconХронологія життя
України. Тарас Шевченко знайомий кожному українцю ще змалечку. Талант його багатогранний. Творчість Шевченка оригінальна – за його...
«Тарас Шевченко» iconПовідомлення №1. Ім’я Тарас походить із грецького tarasso, що означає бентежу, турбую; отже, Тарас
Одна із найкращих наукових біографій Тараса Шевченка, написана видатним українським літератором І громадським діячем О. Кониським,...
«Тарас Шевченко» iconТарас Григорович Шевченко народився 5 лютого березня
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка