Таврійський вісник освіти



Сторінка10/15
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.84 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Література:

  1. Алмазов Б.М. Психологическая средовая дезадаптация несовер­шеннолетних. – Свердловськ, 1986.

  2. Личко А.Є. Психопатії і акцентуація характеру підлітків. – М., Медицина, 1983.

  3. Макаренко А.С. Соч. в 7 т. – т. 4. – с.376).

  4. Общая психодиагностика / Под ред. А.А. Бадалева. – М., 1987.

  5. Раттер М.С. Помощь трудным детям». – М., Прогресс, 1987.

  6. Фромм Е. Исскуство любви. – Минск, 1990, – С.25.

Калініченко С.П.*

Особливості проведення різних видів роботи з текстом на уроці читання в початкових класах

Дана стаття представляє собою практичні настанови щодо використання різних прийомів роботи над твором на уроках читання в початкових класах. Матеріал статті допоможе молодому вчителю краще організувати процес спілкування учнів із книгою.

Уроки читання в школі займають провідне місце у формуванні особистості. Вони покликані не лише виробляти й удосконалювати навички читання, а й формувати активного читача, закоханого в книгу.

Звісно, час пропонує новітні технології для пізнання світу. Інтернет як джерело інформації входить сьогодні в кожний дім. Але звернутися до нього і в повній мірі використати його можливості може лише обізнана людина.

Однак значення книги в житті людини є і буде вагомим. Вона починає супроводжувати дитину з ранніх літ, завжди залишатиметься основним джерелом пізнання світу, виховання моралі, формування смаків.

І від учителя залежить, як ставитимуться його вихованці до книги. Вони починають любити те, що любить учитель, і відчувають байдужість, якщо він проявляє її.

Мета статті – обґрунтувати важливість використання різних видів роботи з текстом на уроці читання для виховання свідомого читача.

Сьогодні вчитель початкових класів має розуміти, що виховати активного читача можна лише за умов:


  • любові до книги самого вчителя;

  • бездоганного володіння технікою читання;

  • глибокого розуміння головної думки твору;

  • активної життєвої позиції самого вчителя;

  • володіння сучасними методами і прийомами роботи;

  • знання і дотримання усіх дидактичних принципів;

  • бажання працювати;

  • самовдосконалення тощо.

Тож для того щоб виховати активного читача, на уроках читання слід застосовувати такі види робіт над текстом:

- підготовча робота до сприймання тексту;

- перше читання, бесіда для перевірки сприймання змісту;

- повторне читання;

- аналіз характеристики героїв, мотивів поведінки, зображу­вальних засобів;

- складання плану;

- переказування тексту;

- творчі роботи у зв’язку із читанням;

- узагальнювальна бесіда [1].

Плануючи підготовчу роботу до сприймання тексту слід визначити мету проведення підготовчої роботи; дібрати прийом її проведення; продумати застосування картин, ілюстрацій, ТЗН, музики; вибрати слова, які, на вашу думку, можуть бути не зрозумілі дітям, але необхідні для усвідомлення змісту тексту; продумати способи та прийоми пояснення лексичного значення слів та виразів; запитання перед першим читанням тексту [3.]

Проводячи підготовчу роботу обраним прийомом, треба дотримуватися наступних вимог:

- підготовча робота повинна тривати не більше 5-7 хвилин;

- вона повинна доповнювати зміст тексту, а не дублювати його;

- підготовча робота до різних жанрів складається по-різному;

- підготовча робота має бути добре продумана;

- перед проведенням слід організувати дітей до її слухання (не можна перериватися на зауваження учням);

- підготовча робота не повинна бути переобтяжена датами, фактами;

- матеріал повинен бути доступним і цікавим дітям;

- проведення підготовчої роботи повинно бути емоційним;

- після закінчення її проведення слід витримати паузу, щоб не зруйнувати створений емоційний настрій.

Від організації підготовчої роботи буде залежати весь подальший інтерес учнів до читання, усвідомлення ними подій, образів, авторського задуму.

Наступним етапом роботи на уроці є перше читання твору. До першого сприймання тексту учнями вчителю слід ретельно готуватися:

- вибрати вид читання, за допомогою якого здійснюва­ти­меться сприймання (мовчки, вголос), ураховуючи жанр твору і вік учнів, ступінь їх підготовленості;

- вибрати прийом здійснення сприймання, якщо це читання вголос;

- при необхідності скласти партитуру тексту;

- кілька разів виразно прочитати твір вдома.

Безпосередньо перед сприйманням учнями тексту треба зо­се­редити їхню увагу за допомогою запитання чи постановки зав­дань. Обов’язковим є емоційне (згідно жанру) перше читання твору.

Важливою у канві уроку є бесіда для перевірки сприймання змісту тексту.

Її ефективність досягається правильною постановкою питань, що несуть репродуктивний характер. Перше питання цієї бесіди – питання, поставлене перед першим читанням, яке не є проблемним. У цілому питань у такій бесіді має бути не більше п’яти-шести, і відповіді на них повинні дати стислий переказ твору. Можна здійснити перевірку сприймання через проведення тесту за змістом.

Роль учнів на уроці зростає під час повторного читання тексту.

Зміст повторного читання залежить від жанру, розміру тексту. Невеликий за розміром твір (наприклад, вірш) можна кілька разів прочитати «ланцюжком», «дощиком». Великий за розміром твір (наприклад, оповідання, що складається з кількох частин, а це, як правило, у 3–4 класах) слід зразу ж і аналізувати. Тут звертається увага на мовлення; уточнення лексичного значення слів, які виявилися незрозумілими, виразів; на композицію твору; жанрові особливості тощо.

Слід пам’ятати, що перед кожним новим читанням треба ставити перед учнями інші завдання.

Вибір прийомів, якими здійснюється повторне читання, зале­жить від поставленої мети (наприклад, мета – виробляти швидке читання – орієнтує вчителя і на багаторазове читання тексту).

Аналіз характеристики героїв, мотивів поведінки, зображувальних засобів проводиться вибірковим читанням і роботою над виразним читанням. Давши відповідь на питання, учні знаходять уривки, що підтверджують цю відповідь. Попередньо обговоривши, з якою інтонацією слід читати, учитель дає завдання прочитати виразно.

Цей вид роботи включає також і аналіз композиції. Під час ви­конання завдань слід створювати проблемні ситуації, давати мож­ливість висловитися всім бажаючим, поважаючи думку кожного.

На допомогу учням під час характеристики героїв можна запропонувати пам’ятку:

Пам’ятка до складання характеристики героя


  • Знайди внутрішні монологи героя.

  • Проаналізуй засоби, якими автор користується для створення образу.

  • Проаналізуй, як ставляться інші герої до цього персонажа.

  • Знайди у творі уривки, які пояснюють риси характеру героя.

  • Склади план розповіді про героя.

Під час роботи над образними засобами вчителю слід націлювати увагу учнів на описи діючої особи, предметів, дій, природи, дозволяючи їм ставити олівцем крапку на початку і в кінці описів, помічати слово чи вираз, які влучно передають зміст вислову. Давати завдання підібрати близькі за значенням слова чи вирази, вжиті в прямому значенні, порівняти їх.

Ефективним видом роботи з формування самостійності є організація самостійної роботи над текстом. Діти можуть працювати за певними вказівками:



  • Прочитай записані на дошці (чи в кінці тексту) запитання.

  • Самостійно прочитай текст.

  • Знайди можливі місця – відповіді на питання, олівцем постав крапку біля них.

  • Про себе (без тексту) дай відповіді на кожне з питань.

  • При потребі перевір себе за підручником.

У формуванні вміння логічно і послідовно висловлюватися поділ тексту на частини (складання плану) відіграє неабияку роль.

Учитель, готуючись до уроку, повинен уважно прочитати текст і поділити його на частини, відмітивши початок і кінець кожної частини олівцем. Продумати заголовки, пам’ятаючи, що формулювання їх повинно оформлятися реченнями одного типу (питальні, розповідні, називні, можливі й цитатні (4 кл.), а в 2 кл. – малюнкові) [2].

Навчати ділити текст на частини слід починати з колективної роботи, яка може бути проведена так:


  • На скільки частин ви поділили б текст?

  • Про що говориться в першій частині?

  • Як ми назвемо цю частину?

Учитель вислуховує двох-трьох учнів, кращий заголовок записується на дошці під словом «план». Аналогічно опрацьовуються наступні частини. Навчивши ділити текст на частини, учитель пропонує дітям робити це самостійно, з орієнтацією на поради в пам’ятці:

Пам’ятка до складання плану

  • Самостійно прочитай твір, помічаючи його частини.

  • Поділи весь текст на частини, олівцем постав крапку на початку і в кінці кожної частини. Пам’ятай: початок кожної частини – це розповідь про іншу подію у творі.

  • Прочитай першу частину, визнач головну думку чи тему в ній.

  • Одним реченням назви частину.

  • У кожній частині виконай ці ж завдання.

  • Перевір, чи не пропущене щось головне, чи дотримано послідовність у змалюванні подій.

  • Зверни увагу, чи не повторюються однакові слова у заголовках.

Пам’ятка до складання усних картинних планів

  • Самостійно прочитай текст.

  • Продумай усні картини до його основних подій.

  • Визнач предмети, дійові особи, їх розташування, кольори для змалювання.

  • Пам’ятай: на картині можна намалювати лише один момент дії героя чи кілька одночасних дій різних персонажів.

  • Дай заголовок кожній картині.

З метою розвитку зв’язного мовлення та формування свідо­мого сприймання змісту твору проводиться переказування тексту.

Плануючи проведення переказу на уроці, слід пам’ятати, що не всі жанри творів переказуються (наприклад, ліричний вірш, байка). Обирати вид переказу треба, ураховуючи мету (стислий, повний, вибірковий, творчий).

Здійснюючи цей вид роботи на уроці, слід пам’ятати, що казку (народну) обов’язково треба переказувати повним переказом, що збагачує мовлення учнів; вибірковий переказ слід здійснювати після вибіркового читання; стислий переказ слід проводити після зразка переказу вчителя; творчий переказ є основою для подальшого навчання написання творів, отже, учитель повинен особливу увагу приділяти розвитку уяви, уміння будувати висловлювання в логічній послідовності, добирати точні слова для вираження думки. Творчий переказ здійснюється від І особи, коли йде розповідь від ІІІ особи і навпаки. На допомогу учням можна використовувати поради-правила:

До стислого переказу


  • Самостійно прочитай текст.

  • Склади план до його змісту.

  • Доповни потрібними деталями кожний пункт плану.

  • Зверни увагу на правильність побудови речень.

  • Розповідай образно, емоційно.

До творчого переказу

  • Самостійно прочитай твір.

  • Подумай, як змінити особу оповідача.

  • При потребі доповни окремі частини сюжету.

  • Уяви настрій дійової особи, виясни мотиви її вчинків.

  • З цією метою прочитай відповідні місця в тексті.

Розвитку творчих здібностей сприяють такі види творчих робіт у зв’язку з читанням твору: творчий переказ, словесне малювання, продовження сюжету, розповіді за аналогією.

Під час інших творчих робіт слід націлювати учнів на використання правил:



Правила словесного малювання

  • Визнач особи, предмети для малювання.

  • Розташуй їх на картині.

  • Назви дії героїв.

  • Пам’ятай: один герой може виконувати лише одну дію.

  • Добери кольори для малювання.

  • Виразно перекажи цей епізод.

Правила продовження сюжету

  • Постав запитання для розвитку подій.

  • Добери слова й вирази для висловлення думки.

  • Розкажи, правильно побудувавши речення.

Правила розповіді за аналогією

  • Склади план до сюжету твору.

  • Розкажи за цим планом аналогію до прочитаного з власного досвіду.

Завершується робота над твором узагальнюючою бесідою до змісту тексту. Учителю слід не менш ретельно готуватися до проведення такої бесіди. Метою цієї роботи є розкриття головної думки твору, теми. Пропонується учням пояснити назву заголовка, ще раз звернутися до позитивних рис характеру героїв, порівняти вивчене із навколишнім. Не допустимо переносити негативні висновки на учнів класу. Узагальнююча бесіда не повинна бути довгою.

Отже, як бачимо, використання зазначених прийомів на різних етапах опрацювання тексту на уроці читання вимагає від учителя глибокого вдумливого підходу. Лише при систематичній кропіткій роботі можливо досягти основного завдання уроків читання – виховання активного свідомого читача.

Література:


  1. Методика викладання української мови: Навчальний посібник / С.І. До­ро­шенко, М.С. Вашуленко, О.І.Мельничайко та ін.; за ред. С.І. Дорошенка. – К.: Вища школа, – 1989. – 423 с.

  2. Навчання української мови в початкових класах за ред. О.Н. Хорошковської. – К.: Промінь, 2006.

  3. Українська мова з методикою навчання в початкових класах: Інтегрований курс / за ред. А.Г. Канищенка, Г.О. Ткачук. – К.: Промінь, 2003.

Крайник С.Д.*

Розвиток і виховання дітей раннього віку


на основі традицій українського народу

Стаття розкриває роль народної педагогіки у вихованні малюків у сім’ї. Описані народні засоби впливу на розвиток дитини в натальний період.

Нова парадигма дошкільного виховання передбачає повно­цін­ний розвиток дитячої особистості з перших років життя. І роль батьків у свідомому формуванні рис характеру, розвитку пізна­вальної активності малюків надзвичайно велика. Важливо вихо­ву­вати майбутнього громадянина на основі традицій українсько­го народу, котрі сприятимуть, допомагатимуть природному роз­виткові дитини, формуватимуть у кожному найкращі риси. І радість пізнання дитини прийде до тих батьків, які знайдуть ключ у вихованні, визнають кращі якості, сильні сторони і не зламають психіки, не скалічать душу малюка. Ця проблема є пріоритетною у психолого-педагогічних пошукових дослідженнях основополож­ників педагогіки раннього віку, професорів Н.М.Щемованова і Н.М.Аксаріної, та у працях провідних психологів і педагогів Г.С.Костюка, О.В.Запорожця, М.І.Лісіної, В.О.Сухомлинського. Результати їхніх досліджень стали науковою основою для розв’язання проблем формування особистості в сім’ї з раннього віку. Над цим працюють сучасні науковці: професор О.Л.Кононко, О.Проскура, С.Ладивір, М.Машовець, В.Павленчик та ін. Їхні наукові дослідження переконливо підтверджують, що проблема полягає в непідготовленості переважної більшості батьків до розкриття природжених здібностей своїх дітей. А відтак потрібні нові підходи до роботи з родиною, починаючи від моменту, коли подружжя бере шлюб, а тим більше відтоді, коли чекає на дитину. На часі не тільки перегляд ролі батьків, а й коригування державної освітньої політики, перегляд пріоритетів.

На наш погляд, родина й ранні роки дитини мають посісти в цих пріоритетах головне місце. З народженням дитини перед батьками постає безліч запитань: як створити найкращі умови для розвитку потенційних можливостей малюка; чому виникають перші конфліктні ситуації і як їх розв’язувати тощо. Відповіді на ці незліченні як? коли? скільки? чому? вони шукають у педагогічній пресі, розумних книжках.

Зазначимо: кожен період раннього дитинства має яскраво виражені особливості. Як ураховувати ці особливості в процесі виховання, розкривають Л.Свирська і Н.Петрова [8], Л.Павлова [7], Є.Л.Кононенко [5]. Ураховуючи результати досліджень цих науковців, ми вважаємо за необхідне розкрити підходи народної педагогіки до сімейного виховання дітей раннього віку. Сім’ї народна педагогіка найближча й найзрозуміліша. Її засобами сім’я досягає того, що здоровий малюк відчуває душевний комфорт і рівновагу, він спокійний, не напружений, усміхнений та доброзичливий, виявляє живий інтерес до навколишнього світу, здатний легко адаптуватися в ньому. Тож такі діти вміють радіти життю й дарувати радість іншим, ставити реальну мету й досягати її, тобто вміють бути щасливими.

У зв’язку із цим ми рекомендуємо батькам відомості про вплив Космосу на пренатальний період розвитку дитини, про обереги дитинства. Бажаємо батькам зрозуміти головне: кожний із нас на своєму місці повинен робити усе, залежне від нього, і ще трохи більше, усвідомлюючи, що інвестиції в сьогоднішнього малюка – це внесок не лише в його особисте майбутнє, а й у благополуччя всієї країни.

Сьогодні накреслюється тенденція до зростання народжува­ності дітей в Україні. І актуальною стає проблема поінформова­ності батьків щодо закономірностей та динаміки змін у розвитку плоду, адже ця інформація допоможе в подальшому вихованні дитини. Свідоме ставлення до формування особистості дитини протягом трьох років її життя після народження, відповідальність за її благополуччя та повноцінну реалізацію потенційних можливостей – передумова успішного виховання дітей у сім’ї.

Такі астрологи, як-от: Артур Стенлі Еддінгтон – професор і директор обсерваторії Кембріджського університету, Саймон Нью­ком – видатний американський астроном, Фрідріх Вільгельм Бессель – видатний німецький астроном, Василь Григорович Фесенков – астроном, академік, Григорій Абрамович Шайн – астрофізик, академік – у своїх працях довели вплив планет сонячної системи на дитячий організм в пренатальний період. Ураховуючи такий вплив, батьки зможуть побудувати виховний процес власної дитини.

На основі наукових досліджень ми маємо чітко сформовану систему поглядів на внутрішньоутробний період розвитку дитини. Батько Космос посилає маленьке дитя на Землю задовго до його появи. Дитя вибирає для себе матір, шукає її, витає біля неї, ніби запитує: «Чи може вона його прийняти під своє серце? Чи полюбить його? Бо любов – то велика сила, яка керує і потоком Життя і рікою Долі. Воно звертається до неї:



«Де ж ти так довго була? Я чекав на тебе!»

Дев’ять сонячних і десять місячних місяців мати живе за двох: і за себе, і за дитя і повинна пам’ятати, що в цей час основними оберегами її і її дитини є небесні світила.

На першому місяці дитя охороняє небесне світило – Сонце, воно зв’язує малюка з космічним вогнем, формує його перше «я», його життєві сили. Наші пращури радили молодій мамі на цьому місяці вагітності дружити з молитвою:

Пошли, Боже, моєму дитяті щастя і здоров’я,

Милосердя, доброти, світлого розуму в голівку.

Дай, Боже, йому появитися здоровим, добрим на білий світ

І примножити багатство моєї сім’ї.

На другому місяці дитя знаходиться під опікою Місяця, бо він формує друге «я» малюка, його ставлення до роду, традицій, природи та до матері. Чим більше мати і її рід люблять майбутнього малюка, тим краще для всього роду, бо прийде в рід м’який, романтичний, добрий член сім’ї. Тому на цьому місяці радить народна педагогіка тримати теплі стосунки з родом та оточуючими. На це батьків націлять такі прислів’я: «З родини йде життя людини», «Один рід – один плід», «Який рід, такий плід», «Яке коріння, таке насіння», «Від роду до народу», «Без роду немає народу», «Без сім’ї немає щастя на землі».

Третій місяць оберігається Марсом. Він формує самостій­ність, сміливість, силу волі або боягузтво. Нам радять бабусі в цей місяць багато читати про сміливих, мужніх, сильних та дивитися цікаві фільми про таких людей.

Четвертий місяць – Меркурій. Він впливає на інтелектуальні здібності, тягу до знань, може сформувати лінь або рухливість. Народна мудрість свідчить: якщо вас приваблює веселий гурт, то ваше дитя буде душею будь-якого колективу.

П’ятий місяць проходить під покровом Юпітера – зірки королів. Цей місяць створює всі умови, щоб у дитини сформувалося ставлення до своєї держави, релігії. Дитя запитує в батьків: «Яке моє місце у світі? Як жити? У що вірити?»

Народна мудрість говорить нам, що мати – основний орієнтир і зірка, яка вказує правильний шлях малюку.

Шостий місяць проходить під покровом Венери, яка охоро­няє малюка. Вона закладає почуття прекрасного до навколиш­нього, до мистецтва, танцю та музики. Побільше бувайте на свіжому повітрі.

Сьомий місяць пов’язаний із Сатурном. Він бере під свій за­хист дитя та формує його розум, розсудливість, стійкість, терпін­ня, стриманість, витривалість, працездатність, схильність до порядку. Прабабусі радять молодій матері, щоб вона присвятила себе домашньому господарству, багато вишивала і в’язала.

На восьмому місяці захищає дитину планета Уран. Він закла­дає в дитини тягу до сводоби, любов до подорожі, почуття радості.

Дев’ятий місяць дитина живе під охороною Нептуна, який не тільки охороняє малюка на Землі, а й закладає любов до всього живого.

Десять місячних місяців мати прожила з малюком разом, і їх обох оберігали небесні планети. Дитя не запитує про час появи його на світ. Воно прийде, коли Доля включить свій годинник.

Дитина, що народилася, це не лише рідна кровинка, довгоочікуваний член сім’ї, продовжувач роду, це й окрема людська істота із власною біографією та індивідуальною історією життя, активний суб’єкт життєдіяльності, що вирізняється своїми потребами, інтересами, уподобаннями. Якою мірою людині, що народилася, удасться впродовж життя аналізувати свої потенційні можливості, багато в чому залежатиме від дорослих – їхньої відповідальності, готовності та вміння створювати сприятливі умови для повноцінного зростання особистості.

Поява малюка – це радість, турбота і велика відповідаль­ність дорослих.

Пропонуємо 9 корисних заповідей для майбутніх мам, дотримання яких сприятиме розвиткові дітей раннього віку:


  • відмовтесь від шкідливих звичок ще до зачаття дитини, оскільки ваше харчування й здоров’я закладають основи здоров’я дитини;

  • намагайтесь уникати стресів і не давайте волю негативним емоціям, тому що страх, ревнощі, душевний біль наносять непоправну шкоду психіці очікуваної дитини;

  • пам’ятайте, що негативні риси вашого характеру будуть сприяти виникненню подібних рис у дитини і, навпаки, ваші кращі якості позитивно впливатимуть на її характер;

  • багато рухайтесь і намагайтеся виконувати звичайну роботу, не перетворюйте себе на хвору людину;

  • любіть майбутню дитину, бо любов матері прикриває і захищає дитину від нещастя навіть у найбільш складних ситуаціях;

  • не налаштовуйтесь заздалегідь на хлопчика або дівчинку, бо дитина іншої статі буде почувати себе небажаною;

  • не забувайте про те, що класична музика, мелодійний спів, поезія, мистецтво, спілкування з природою не тільки заспокоюють, дарують радість і щастя, але й сприятливо впливають на розвиток здібностей дитини;

  • думайте про ті якості, які б ви хотіли бачити у своїй дитині: доброту, мудрість, інтелігентність, чесність, духовну красу. Тим самим ви будете її виховувати до народження;

  • розмовляйте з майбутньою дитиною, пояснюйте їй усе, заспокоюйте й підбадьорюйте її, тоді після народження ви вже будете мати з нею духовний контакт [2].

Сьогодення повертає нас до витоків народної педагогіки в розвитку і вихованні дітей раннього віку.

4 заповіді для майбутніх тат:

  • попіклуйтесь про свій стан здоров’я задовго до моменту зачаття, намагайтесь розлучитися зі шкідливими звичками;

  • не чекайте часу фізичної появи на світ дитини, вона вже є, вона – ваша, любіть її і будьте її покровителем;

  • не шкодуйте часу на спілкування з дитиною, розмовляйте з нею, тоді, народившись, вона відразу впізнає вас;

  • ставтеся з ніжністю й увагою до своєї дружини, оберігайте її від переживань, щоб це не відбилося на психічному й фізичному стані дитини.

Відомий педагог, професор, голова першої в Прикарпат­сько­му університеті спеціалізованої Вченої Ради за спеціальністю «Теорія та історія народної педагогіки» Мирослав Гнатович Стельмахович дослідив і визначив вплив народних оберегів на дитину. Він плідно співпрацював з ученими Бельгії, Канади, Німеччини, Польщі. Видав науковий доробок «Українська національна школа і народна педагогіка ХІХ століття», де висвітлив найбільш популярні і дієві народні обереги.

Продемонструємо, що доречно й доцільно використовувати в організації виховання дітей раннього віку поради з народних джерел.

У народі кажуть, що ранок є найкращою порою доби, весна – року, а дитинство – життя. Ми всі так чи інакше у спогадах часто повертаємося в дитячі роки, намагаємося віднайти джерела наших чеснот.

Здавна живуть і передаються з покоління в покоління непорушно традиційні, вироблені в процесі реального життя обереги, які зобов’язують любити, берегти та правильно виховувати дітей. Ці обереги й стали моральною основою дитинознавства, охорони дитинства й материнства. Знання про них формують у дитини впевненість у собі, впевненість у захисті.

Мати є основним і прекрасним оберегом своєї дитини. Про це написано як у класичній, так і в народній літературі:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитятичком малим.

Так оспівав матір і дитя у своїй поезії Т.Г.Шевченко.

Прекрасним оберегом дитини є рослини. Якщо дитина довго не спить або спить погано, біля її голови вішають вінок із хмелю, що має не більше як дванадцять шишок, зрізаних в липні і висушених на горілці. Засушену квітку сон-трави, м’яту теж клали під подушку дитини, яка погано спала.

Траву мати-й-мачуха кладуть за димохід. Вона оберігає душу й тіло дитини.

Колиска, зроблена з тополі, є прекрасним оберегом для неспокійних діток. А колиска з дубу і явору – для спокійних дітей. Ну, а щоб були діти міцні, треба робити колиску з верби, коли ж слабенькі – з калини.

Клали спати малюків на матраци, набиті соломою. Дівчаткам – із пшениці, хлопчикам – із жита, і казали:



«На соломі спав честь і славу знав,

Здоровим зростав, людей дивував».

Бабка повитуха під подушку дитини клала ніж, ножиці, носову хустину з корінням любистку, макову голівку, освячені стеблики зілля, чебрець, м’яту, хміль, промовляючи такі слова:



Хмельку-хмельовий

Служнику землі-матері,

Прошу тебе семенок дати,

Дитя шанувати,

Сон в колисоньку

З вечерньою зорею накликати

На високім кордоні, на великій дорозі.

Чудовим оберегом малюка є доброта і злагода в сім’ї. Татова сильна долоня і мамина ніжна рука все життя оберігають малюка.

Народна мудрість говорить: якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо на десятиліття – саджай дерева, якщо твої плани розраховані на віки – виховуй дітей.

Першим оберегом на Землі, з яким зустрічається дитя, є по­ло­говий будинок, де воно народжується. Учені говорять, що цей будинок повинен бути більш світлим, просторим, з вікнами на схід або північ, бо вся енергія Землі і Неба в такому будинку пре­красно впливає на життя й розвиток малюка в перші хвилини його життя. Вона допомагає дитині легко вступити в навколишній світ.

Вогонь не може вступити свою магічну силу – оберег-воді. Тому наші пращури в першу хвилину народження дитини запалювали свічку, поверталися до вікна і тихо промовляли:

«У вогні є тепло і чистота, сила та мудрість, і я схиляю голову перед тобою. Буду навіки вдячний тобі, коли збережеш здоров’я дружини моєї, а дитя наділиш могутньою силою! Гори, вогню, ясно! Хай світ буде красним».

Брали дитину на руки і говорили: «Нехай сили Землі і Небес бережуть тебе» і підносили дитину до світла.

«Ось проміння вогню, щоб сила була (повертають дитину до вікна). От вікно, щоб видно було. Людина на Землю прийшла – на небі зірка зійшла. А сонце зійде – людина піде дорогою життя по Землі рідній». «Мати-Земле (вклоняється на чотири сторони), благослови мене й дитя моє на життя, на здоров’я, на мудрість роду нашого».

Земля також завжди оберігає й захищає малюка: узята з трьох полів, зав’язана у вузлик, підвішена над малюком, заго­ворена на молитві, вона захищає дитину від злого ока та духу.

Землю прикладають, коли вкусить оса, бджола. Вона допо­ма­гає витягнути жало, допомагає також, коли вкусить гадюка.

У давні часи, особливо, коли була епідемія холери, чуми, оберігали дитину та весь рід часник і цибуля, зубчик яких підвішували дитині на ниточку, і вона носила їх, як намистину.

Іграшки, зроблені руками батьків, оберігають дітей. Сопілочки, зроблені з калини, клали хлопчикам у колиску. А дівчаткам – ляльки, зроблені мамою з клаптиків тканини.

Існують й словесні обереги:



Ой, щоб спало, щастя знало,

Ой, щоб росло, не боліло,

На серденько не кволіло.

Соньки-дрімки в колисоньку,

Добрий розум в голівоньку,

А рісночки в кісточки,

Здоров’ячко в сердечко,

А в ротик говорушки,

А в ніжки ходусеньки,

А в ручечки ладусеньки.

Прабабусі залишили нам заговір, який дитину оберігав від дурного ока, злого погляду:

Мати сина проводжала, місяцем підпоясала.

А зіркою застібнула, а долею обгорнула.

Зустрінь же, Боже, ти моє дитя.

Білі халати, біла маска лікаря є теж оберегом для малюка, який появляється на світ.

Добрі, ніжні руки лікаря своїм біополем зігрівають, заспокою­ють дитину. Прийняти дитя треба з любов’ю. Найсильнішим оберегом новонародженого є весільна мамина сорочка, тому дитя повинне з’явитися на очі рідних на цій маминій сорочці.

Поливали хлопчика водою, настояною на яблуках та медові, а дівчинку водою з материнським молоком. Найцілющою є вода, взята до схід сонця з дев’яти криниць. Треба прийти до води: «Добрий ранок, колодязе Павле і земле Тетяно і ти, водо Уляно, що обливаєш луки, береги, облий тільце моєї донечки».

У свяченій воді змочували чисту хустину і протирали дитячі очі, ротик, щоб добре бачив і добре говорив.

Період раннього дитинства психологи називають «роками чудес». У цей час інтенсивно розвивається мозок і формуються його функції. Згідно дослідженням фізіологів, функції центральної нервової системи легко піддаються впливу саме в період їх природного формування. Без тренування розвиток цих функцій затримується і навіть може зупинитися назавжди.

А для тренування необхідне мовленнєве спілкування.

Наукою доведено, що без мовленнєвого спілкування, без мовленнєвого середовища людська істота не може стати повноцінною.

Психологи та педагоги пропонують правила мовленнєвого спілкування.

Найбільш якісну допомогу своїм малюкам нададуть ті батьки, які намагатимуться дотримуватись наступних правил:



  1. З перших днів життя дитину повинно оточувати повно­цінне мовленнєве середовище. Намагайтеся вашу повсякденну діяльність супроводжувати правильним мовленням, називайте свої дії, предмети домашнього вжитку під час бадьорості немовляти, при цьому частіше давайте йому можливість бачити ваше обличчя, спостерігати за вашою артикуляцією.

  2. Частіше беріть дитину на руки, переодягайте, годуйте: вашому малюку необхідний постійний тілесний контакт з матір’ю.

  3. Заохочуйте будь-які спроби малюка заговорити: ваш ма­люк почне розмовляти тільки тоді, коли ви заохотите його слухати.

  4. Говоріть з малюком повільно, короткими фразами, кори­стуй­тесь правильною мовою, не переходьте на «сюсюкання» і не дозволяйте робити це іншим дорослим.

  5. Приділяйте дитині побільше часу, щоб бути з нею поруч.

  6. У спілкуванні з дитиною використовуйте позитивні емоції, ні в якому разі не показуйте свої проблеми, небажання, поганий настрій.

  7. Задовольняйте допитливість малюка, його бажання спілкуватися з вами.

  8. Не порівнюйте малюка ні з якими іншими дітьми. Він у вас найкращий [7].

Важливу роль у мовленнєвому спілкуванні відіграє дитячий фольклор.

У перші місяці життя немовляти над колискою схилилася мати й тихо наспівує ніжні мелодії колисанки. Кожне її слово переливається в кровинку дитини, стає її надбанням. Таке емоційне спілкування матері з новонародженою дитиною через рідне слово, втілене в колисковій мелодії, є прикладом єднання поколінь, постійного діалектичного взаємозв’язку минулого й прийдешнього.

Саме в цей період сензитивного засвоєння мови народна дидактика пропонує дитині найкращі зразки народної мудрості – малі жанри фольклору: колисанки, забавлянки, потішки, лічилки, примовки, заклички, приспівки тощо. Це не випадково, адже вони легкі для наслідування, водночас вводять дітей у світ дорослого побутового життя, прилучають до споконвічних цінностей, традицій, звичаїв.

Саме в перші роки життя зміцнюється організм малюка, удосконалюється та стабілізується його нервова система, розви­вається руховий апарат. Упорядкованішими, більш координова­ними та складними стають рухи, підвищується їх якість. У цьому віці не лише закладаються основи фізичного здоров’я, а й нагромаджується досвід взаємодії маляти з дітьми та дорослими людьми, формуються базові духовно-моральні цінності [3].

Сучасні дослідження американських науковців Адама Сливоцького і Давида Моррісона переконливо підтверджують виняткові можливості раннього дитинства, адже здатність людини навчатися майже наполовину закладається в перші чотири роки життя, а ще одна третина – до 8 років.

У період раннього дитинства у мозку людини формуються головні нервові шляхи (дендрити), на яких ґрунтується сприйнят­ливість до навчання. І саме від батьків та вихователів залежить, чи стане малюк самодостатньою, успішною людиною в доросло­му житті. Таким чином, розвиткові й вихованню дітей раннього віку на основі народних традицій треба приділяти важливу увагу, адже це сприятиме правильному початку життя дитини, реалізації і врахуванню її психофізіологічних особливостей, від чого залежить «розгін» розвитку механізму творчості людини і здатність реалізувати свої здібності. Про це варто не забувати батькам, першим вихователям та педагогам дошкільної освіти.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Схожі:

Таврійський вісник освіти iconТаврійський вісник освіти

Таврійський вісник освіти iconТаврійський вісник освіти

Таврійський вісник освіти iconТаврійський вісник освіти

Таврійський вісник освіти iconТаврійський вісник освіти

Таврійський вісник освіти iconТаврійський вісник освіти

Таврійський вісник освіти iconТаврійський вісник освіти

Таврійський вісник освіти iconТаврійський вісник освіти

Таврійський вісник освіти iconКонкурсу художньої творчості «Таврійський барвограй»
Додаток до наказу управління освіти, науки та молоді обласної державної адміністрації
Таврійський вісник освіти iconКонкурсу художньої творчості «Таврійський барвограй»
«Таврійський барвограй» серед учнів, вихованців, слухачів загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів Херсонської області»,...
Таврійський вісник освіти iconМетодичний вісник: форми науково-методичної роботи
Методичний вісник (випуск 2) / Упорядники О. Нижник, А. Дутчак, С. Клімковська. – Івано-Франківськ: оіппо, 2009


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка