Таємні товариства: міфи та реальність



Сторінка2/12
Дата конвертації22.02.2018
Розмір2.18 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

А


АБОРІША. Див.: САНТЕРІЯ.

АДЕПТИ АГАРТІ. Див.: ЗЕЛЕНИХ МУЖЧИН, СУСПІЛЬСТВО.

АВІАРІЙ (ПТАШНИК) — невелика група людей з надзвичайно високим рівнем таємності, яка працювала приблизно в 1970-х роках над дослідженням НЛО. Доктор Річард Бойланд вважає, що у «Пташнику» було близько 12 осіб, які спілкувалися один з одним за допомогою кодових імен, частіше всього за назвами птахів — звідси і назва організації.

Бойланд вважає, що є як мінімум кілька збігів діяльності MJ-12 з американською таємною урядовою організацією, яка займається дослідженнями і/або приховуванням контакту НЛО та інших прибульців із землянами.

За Бойландом, до складу Пташника входили: доктор Крістофер Грін, керівник Департаменту біомедичних досліджень «Дженерал Моторс» і, можливо, колишній начальник відділення зразків НЛО при Центральному розвідувальному управлінні (ЦРУ) — «Бюро потойбічних контактів». Кодове ім’я доктора Гріна — Сойка.

Рон Пандолфі, заступник директора ЦРУ з питань науки і технологій та хранитель зразків НЛО у «Бюро потойбічних контактів». Кодове ім’я — Пелікан.

Доктор Брюс Маккабі, відомий експерт НЛО та вчений-дослідник у галузі оптичної фізики та лазерної зброї у лабораторії озброєння Військово-морських сил (ВМС) США, штат Меріленд. Маккабі — консультант з питань фізики та обробки фотозйомок Об’єднаної мережи НЛО (MUFON). Кодове ім’я — Чайка.

Хел Патхоф, фізик Інституту передових досліджень, Остін, штат Техас. Кодове ім’я — Сова.

Підполковник Джон Александер, доктор філософії, Служба розвідки та безпеки командування СВ США. Александер — директор департаменту «несмертельної зброї» національної лабораторії Лос-Аламос. Кодове ім’я — Пінгвін.

Командувач Скотт Джонс, доктор філософії, ВМС США (у відставці), колишній офіцер розвідки ВМС, тридцять років служби у зовнішній розвідці; працював в Управлінні ядерної оборони, Управлінні військової розвідки, Управлінні програм передових оборонних досліджень та інших організаціях. Кодове ім’я — Гаїчка (вид синиці).

Жак Валі, доктор філософії, колишній астрофізик «GEPAN», французька урядова дослідницька організація НЛО. Пізніше працював головним дослідником у програмах управління комп’ютерної мережі Міністерства оборони (МО) США. Доктор Валі написав багато книг про НЛО. Кодове ім’я — Папуга.

Ден Сміт, громадянський дослідник НЛО, який, імовірно, на добровільній основі, був ланкою ланцюга між ЦРУ та іншими організаціями, які займаються вивченням НЛО. Кодове ім’я — Курча.

Капітан Боб Колінс, Військово-повітряні сили (ВВС) США (у відставці); Спеціальний агент, Відділ спеціальних розслідувань, мешкав у Новому Орлеані. Його допитували у ФБР за п’ятьма пунктами розслідування вбивства Джона Кеннеді. 1967 року під час розслідування змови проти Джона Кеннеді новий прокурор Джім Харрісон викликав Новела до суду, однак той втік у Огайо. Харрісон не зміг добитися його видачі. Нині Новел займається дослідженнями так званої позаземної технології отримання енергії та титанових спла-вів для підвищення їхнього потенціалу. Кодове ім’я — Канюк.

Сержант Річард «Дік» Доті, ВВС США (у відставці); спеціальний агент Відділу спеціальних розслідувань ВВС. Відомо про його участь у проектах з дезінформації про НЛО. Кодове ім’я — Сокіл.

Дейл Графф, спеціаліст з питань технологій, пов’язаних з НЛО, колишній ревізор контрактів Управління військової розвідки (DIA) на авіабазі Райт-Петтерсон. Кодове ім’я — Лунь.

Джек Верона, до того, як він зник наприкінці 1990-х років, брав участь у програмі «Спляча красуня», яка займалася дослідженням засобів нейтралізації ворожих «цільових об’єк-тів» — особистого складу за допомогою частотних випромінювань електромагнітних полів. Кодове ім’я — Соловей.

Джамі Шандера, продюсер на кіностудії Голлівуд, ймовірно, входив до складу MJ-12. Кодове ім’я — Дятел.

Дивися також: MJ-12.

АМАРАНТ, ОРДЕН АМАРАНТА — це братство всередині братського товариства. Щоб стати його членом, необхідно мати ступінь магістра всередині масонського братства. Інші кандидати — представники по прямій материнській лінії магістра масонів.

Згідно з веб-сайтом організації (www.amara-nth.org): «Орден Амаранта» — це громадська, братська та благодійна організація, відкрита і для чоловіків, і для жінок, які мають масонське членство. Членство в Ордені — це висока честь, воно відкриває можливість не тільки для служіння, а й для самовдосконалення. Хоча для членства необхідна віра в існування Великого Сущого, Орден — це не релігійна організація, оскільки у ньому представлені різні вірування. 1972 року було створено благодійний фонд — «Трест фонду Амарант для боротьби з діабетом», метою якого було проведення досліджень у пошуку ліків від діабету.

Щоб стати членом, потрібно написати заяву з рекомендаціями двох чле-нів Ордену, оплатити необхідний внесок і подати його до місцевого філіалу на розгляд. Заява розглядається на черговому засіданні. Комісія перевіряє дані претендента на членство.

По суті, комісія — це офіційний орган. Вона зустрічається з претендентами, щоб краще вивчити їх. Вона здійснює контрольну перевірку прийому в масони та відповідає на запитання щодо Ордену. Комісія звітує про результати вивчення на своєму другому від подачі заяви засіданні. Потім — голосування. Якщо претендента обрали, секретар повідомляє йому про рішення та встановлюється дата посвячення. Під час посвячення новий член отримує ступінь «Ордену Амаранта» та стає його членом. Новому члену викладають уроки чотирьох головних чеснот Ордену: Істини, Віри, Мудрості та Милосердя.

Ці уроки проводять під час підготовки посвячення у лицарі. Після посвячення новий член Ордену починає активну діяль-ність, бере участь у благодійності Ордену.

Офіційний друкований орган Верховної ради «Ордену Амаранта» — «Вінець та Меч». Його видають чотири рази на рік — у лютому, травні, серпні та листопаді. Серед публікацій — статті про обрання вищих представників, вищих опікунів та правління Фонду з боротьби проти діабету, а також інформація про підлеглих структури у всьому світі. Кожна Велика царственна особа або царственна особа Верховної ради призначає Почесну Даму або Сера Лицаря.



Американська нацистська партія. Це крайньо реакційна група, яка виникла під впливом Нацистської партії Німеччини на передодні Другої світової війни. Ось що вони стверджують: «Американська нацистська партія — це законностворена політико-виховна організація, метою якої є збереження білої раси, Арійської республіки та західно європейської культурної спадщини. Оскільки світовий суперник провадить війну проти білої раси та західної цивілізації у світовому масштабі, — необхідні рішучі дії. Занадто багато тих, хто намагається замовчати проблему, тоді як ми розуміємо, що настав час піднятися на боротьбу! Тільки свастика, віковий символ білої людини, має пробудити для ліквідації єврейського засилля та змусити білу Америку задуматися над тим, що відбувається. Духовний лідер Джордж Лінкольн Рокуелл заклав основу успіху, лише б не забракло нам мужності здійснити це. Хто вважав, що знає кращий шлях, пішов ним, але їхня поразка тільки запевнила нас у правильності шляху нашого вождя. Тут, у нацистській штаб-квартирі, збираємося ми — найкращі найактивніші борці за білу расу. Ми усвідомлюємо, що це не гра, не клуб — це смертельна боротьба за наш образ життя та білу європейську націю».

Їхній девіз, який вони називають «Чотирнадцять слів»: «Ми маємо стояти на сторожі безпеки свого народу, майбутнього наших білих дітей».

Джордж Лінкольн Рокуелл, засновник Американської нацистської партії, народився 9 березня 1918 року. Його розлучені батьки були акторами у водевілях. Можливо, це пояснює схильність Рокуелла до виступів на сцені та ораторських здібностей. Він отримав ступінь бакалавра в галузі соціології, а потім вступив до Військово-морського флоту США. Його постійно підвищували, доки він став командиром бази Військово-морської авіації США у Ісландії. У 1950 роках Рокуелл створив Американську національну нацистську партію. Першим її бойовим хрещенням стала невдала спроба 1952 року обрання президентом США Мак-Артура замість Гаррі Трумена, який звільнив за надмірну агресивність генерала Мак-Артура з його посади під час Корейської війни. Рокуелл сказав, що Мак-Артура вдалося б обрати, якби не єврейська пропаганда. 1959 року Рокуелл змінив назву партії на Американську нацистську партію. 1965 року, як кандидат від своєї власної партії, він зробив невдалу спробу стати губернатором Вірджинії. Своїми виступам він намагався дестабілізувати ситуацію, оскільки на них часто були ті, хто не поділяв його поглядів.

Якось Рокуелл зустрів­ся з Малькольмом X, тоді представником чорної сепаратистської групи «Нація ісламу». Вони дійшли згоди щодо низки питань, зокрема щодо проблеми чистоти рас. Малькольм X пізніше покинув «Націю ісламу» та змінив свої сепаратистські погляди. Обидва — Рокуелл та Малькольм — загинули від рук убивці.

Рокуелла вбили 25 серпня 1967 року в Арлінгтоні, Вірджинія. Його вбивця, колишній член партії Джон Петлєр вирішив, що Рокуелл має намір розмістити у партійному інформаційному бюлетені матеріал комуністичного змісту.

Сплачуючи щомісячні партійні внески, члени отримують офіційну картку Американської нацистської партії та передплату журналу «Стормтруппер» (Штурмовик).

Див. також: «Арійське братство»; «Нація Ісламу»; «Свастика».

«Американські лицарі» і «Ку-Клукс-Клан»

Орден «Ангел-Павич» — товариство, яке поклоняється сатані. За обрядом посвячення в езіди «Ангела-Павича», за твердженнями деяких дослідників, «священну нить вплітали в чорну та червону шерсть, і її обкручували навколо шиї. Як і священну нить Парсиса, її не можна було знімати; схожу носили тамплієри в часи їхнього переслідування».

Орден вірив, що езіди існували впродовж чотирьох тисяч років, попри великі пробіли у їхній історії. Антрополог Самі Саїд Ахмед 1975 року здійснив фундаментальні дослідження з історії езідів. Він дійшов висновку, що езіди були прабатьками «усіх східних релігій» і, мабуть, групою, яка стала основою єгипетського суспільства, релігії і культури. Можливо, езіди породили систему окультних обрядів, які пізніше про­дов­жили ОТО та послідовники суфізму.

За міфом про езідів, їхня історія сягає початку існування людства, до того ж вони, на відміну від решти людства, започаткованої від Адама та Єви, пішла тільки від Адама, хоча не зрозуміло, як це може бути.

Орден «Ангел-Павич» проголошує, що езіди — нащадки сина, якого Адам створив зі своєї слини. Езіди пішли від Царя Світу Наумі, також відомого як Мелек Міран. Можливо, ця група багато віків існувала під іншою назвою, а під цією стала відома після того, як її очолив чародій Езід.

Див. також: «Ануннакі»; «ОТО»; «Суфії».

«Ангели пекла». Клуб мотобайкерів «Ангели пекла» створено 1948 року в Сан-Франциско, штат Каліфорнія. З того часу філії клубу відкрилися на всій території США та й у всьому світу. Офіційно члени клубу проголосили себе клубом мотобайкерів, любителями їзди на мотоциклах «Харлі-Девідсон», насправді ж «Ангели пекла» — це прикриття для організованої злочинності, про що свідчать часті арешти його членів за нелегальне розповсюдження зброї та продаж наркотиків (метамфетаміну). Захисники організації стверджують, що 99 відсотків її членів — законослухняні громадяни.

Найвідомішим членом групи був колишній лідер оклендської групи Соні Баргер. Він організував «Ангелів пекла» задля безпеки горезвісного кон­цер­ту Роллінг Стоунз в Алтамонті 1969 року. Один з його членів вбив глядача, коли той витягнув вогнепальну зброю.

Членство можливе тільки за запрошенням. Девіз: «Ми не набираємо нових членів — ми їх вітаємо». Нові члени проходять складну процедуру вступу до організації. Вони носять куртки з грубої джинсової тканини з фірмовим знаком («квітами» групи) «Ангелів пекла», вишитим на спині.

2002 року троє людей було вбито, ще тринадцять поранено у Ніваді під час перестрілки між членами «Ангелів пекла» та конкуруючої групи, відомої, як «Монголи».

«Ануннакі». Багато таємних товариств сповідують погляди щодо походження Землі та людства, які відрізняються від юдо-християнської версії Старого Заповіту. Один з таких міфів про «Ануннакі» — групу, яку античні шумери, автори першого літопису історії людства, що дійшла до нас, вважали небесними прибульцями, призначення яких — вершити земні справи.

За сходознавцем З.Сіт­­чиним, «всі стародавні народи вірили в богів, які зійшли з Небес і які вміють літати. Ці фантазії вчені назвали міфами».

У Старому Заповіті анун­накі називаються нефілімами — «ті, що зійшли згори». У сучасних перекладах Біблії нефілімів часто замінюють іншою назвою — «велетні».

У шумерських текстах стверджується, що Земля з’явилася чотири мільярди років тому, коли планета Нібіру, яка рухалася по еліптичній орбіті навколо Сонця, як сучасні комети, надто близько підійшла до великої планети під назвою Тіамат. Гравітаційні сили розвалили Тіамат на кілька частин, у результаті чого виникли Земля та астероїдний пояс. Під час контакту один з Місяців Нібіру відійшов від своєї орбіти і став Місяцем Землі.

Шумери писали, що Ануннакі прибули на Землю 450 тисяч років тому, у період другого Льодовикого періоду Землі. Орбіта Нібіру, утричі більшого за Землю, була далеко за межами орбіт інших планет, але під час кожного свого витка навколо Сонця вона наближалася дуже близько до Землі, викликаючи тим самим сильні кліматичні зміни.

За легендою, ануннакі висадилися зі своїх косміч­них кораблів на Землю саме під час одного з таких зближень та заснували свою «штаб-квартиру» в Месопотамії. Правителем Нібіру був Ану. Він перебував на своїй планеті, однак відправив на Землю двох своїх синів — Енліля та Енкі, які й організували освоєння Землі. Хоча орбіти наших планет дуже відрізнялися — кілька тисячоліть для Землі проти одного року для Нібіру. Видобутком золота займалися прості ануннакі. Припущення, що його добували ще в доісторичні часи, підтвердила у 70-х роках минулого століття англо-американська корпорація — за слідами розкопок, датованими 100 тисяч років тому.

Доктор Д. Хорн, у минулому професор біологічної антропології в Університеті штату Колорадо, у своїй книзі «Позаземне походження людства», писав, що ануннакі добували золото на Землі упродовж ста тисяч років, аж до бунту робітників — це близько 300 тисяч років тому. Хорн писав: «Енліль, їхній головнокомандувач, вирішив суворо покарати заколотників, тож звернувся до Великої Асамблеї Ануннакі, куди входив його батько Ану. Проте останній виявився поблажливішим, позаяк праця робітників була справді надзвичайно важкою, а їхній відчай — занадто великим. Він замислився над питанням легшого видобутку. Енкі запропонував створити примітивного працівника для цієї важкої роботи. Він звернув увагу, що там (у Африці), де він працював, жили примітивні гуманоїди (гомо еректус)».

У результаті яйцеклітину гуманоїда було запліднено спермою ануннакі. Так і виникло перша людина. Перші люди були призначені для рабської праці.

Шумери писали: «Коли було створено людство, воно не знало про хліб, одяг, воно їло траву, як вівці, й пило воду з канави».

Спочатку гуманоїди-гібриди не могли відтворювати собі подібних. За легендою, Адама було клоновано, у нього з’явилася жінка для продовження роду. Ймовірно, це стало основою біблійної історії про Єву, яка було створено з ребра Адама.

З часом чоловіки-анун­накі вступили у зв’язок земними жінками. У Біблії (Життя 6:2) говориться: «І тоді сини Божі побачили доньок людських, що вони красиві; і брали їх собі у дружини, яку хто обрав».

За Хорном, «ануннакі погано поводилися зі створеними ними рабами — на кшталт того, як ми поводимося з домашніми тваринами. Рабство у людському суспільстві стало звичним явищем з часу найдавніших цивілізацій. Ануннакі були пихатими, дріб’язковими, жорстокими, нарешті, визнавали кровозмішання. Вони безжалісно екплуатували рабів. Однак ануннакі дали людству їхню першу цивілізацію — шумерську».

Дванадцять тисяч років тому Нібіру вкотре пересікала нашу Сонячну систему. Ануннакі, які жили на той час на Землі, вийшли у космічний простір на своїх кораблях, щоб уникнути кліматичних катаклізмів, що їх мала викликати поява Нібіру. Вони залишили людей вмирати на Землі. Однак, за шумерською історією, до повернення на свою планету Енкі відкрив «секрети богів» одному зі своїх земних помічників Утнапіштіму — навчив, як будувати кос­міч­ний корабель. Ці секрети стосувалися генної інженерії. Тож Утнапіштіму вдалося пережити кліматичні зміни, а після цих катаклізмів — відродити життя на планеті. У Старому Заповіті Утнапіштім відомий як Ной, а кліматичні зміни, викликані проходженням Нібіру поряд із Землею, — як Великий потоп. Танення антарктичного крижаного пласта призвело до підвищення рівня світового океану.

До потопу раби ануннакі були мисливцями, після потопу вони стали хліборобами. Невідомо лише, як їм вдалося осягнули таємниці хліборобства. Ануннакі, повернувшись на Землю після потопу, вирішили поділити людство на три групи — щоб легше було керувати. На чолі кожної з цих трьох груп поставили людей. Так з’явилися перші царі, яких, за стародавніми джерелами, обрали боги. Різні групи людей почали говорити різними мовами це мало перешкодити їхньому об’єднанню. «Ось один народ і одна у всіх мова…змішаємо там мови їхні так, щоб один не розумів мови іншого», — сказано в Біблії.

Одні опинилися у нижній Месопотамії, другі — в долині Нілу, треті — в долині Інду. Собі ж ануннакі залишили Синайський півострів. Шумерські космодроми (сучасна територія Іраку) були все ще під водою після потопу, тому там побудували нові. Оскільки територія була рівною і не було природних орієнтирів, то побудували дві гігантські піраміди у Гізі та центр управління польотами у горі Моріах (що означає «гора управління») — там, де нині Єрусалим. Син Енліля Ішку спілкувався зі своїми людьми за допомогою приладу, що його нині ми називаємо портативним радіопередавачем. Можливо, саме про нього згадувалося у Біблії, де його називали Ковчегом Заповіту.

Шумерська цивілізація та правління ануннакі на Землі, за шумерськими джерелами, загинула через внутрішню війну. Як ми можемо нині здогадуватися — через використання ядерної зброї.

Шумери писали: «На землі причиною катастрофи стало дещо невідоме людині; невідоме раніше, чому не можна було протистояти. Великий вибух у небі... вибух, який знищив землю... вибух, який змітав усе... теплове випромінювання спопеляло все».

У Біблії про цю подію згадується в історії про Содом та Гомору, знищених вибухом. За шумерами, люди «зникли» і «перетворилися на пар». Знахідки сучасних археологів підтверджують існування близькосхідних поселень, які зазнали спустошення приблизно у 2040 р. до н.е. — до цього у джерелах біля Мертвого моря спостерігається надмірно високий рівень радіації.

За Джімом Маррсом, схоже, тільки недавно сучасна людина почала відновлювати знання, втрачені тисячоліття тому. Виявилося, що туманні фрагменти доісторичних знань вижили у різних езотерич­них формах таємних товариств… Ці малозрозумілі групи зберегли не тільки такі релігійні поняття, як реінкарнація, а й сучасні знання в архітектурі, будівництві, астрономії, агрономії та історії.



АРІЙСЬКЕ БРАТСТВО. Тюремна банда прихильників переваги білої раси, яка діє у в’язницях і виправних установах США. Група з’явилася на західному узбережжі в 1960 роках, проявляє крайню ненависть до чорношкірих і євреїв. За деякими даними, діяльність «Ароги» пов’язана зі здирництвами, наркоторгівлею, проституцією і насильством у в’язницях. Члени братерства мають татуювання — свастику і блискавку нацистської СС.

Група «Ароги» має кон­такти з воєнізованою організацією «Арійські нації», що базується в американському штаті Айдахо, та є прихильницею расового насильства і верховенства білих. У багатьох в’язницях ув’язненим забороняють одержувати літературу від «Арійських націй». Ув’язнені штату Міссурі, які були членами братства, також входили до організацій «Християнська достовірність» та «Християнська Церкви Ісуса Христа». Ця група вважає, що англосакси і неєвреї — це, за Біблеєю, обрані люди, що чорношкірі — все одно що тварини, а євреї — діти сатани.

Див. також: АМЕРИКАНСЬКА НАЦИСТСЬКА ПАРТІЯ.

АСАСИНИ (Вбивці). «Асасини» — ісламська таємна організація вбивць, заснованою шкільним однокласником персидського поета Омара Хайяма Хасаном бін Саббахом в ХІ столітті. Назва пішла від звички її членів курити гашиш перед вбивством. Хасан втік з Персії до Єгипту, щоб уникнути покарання за здирництво. У Єгипті його посвятили в таємниці єврейської Кабали та інші античні секрети. Він створив «Асасини», вивчаючи структуру таємної організації, яка слугувала прикриттям «Великої каїрської ложі» (або «Рука Знання». Асасини іноді об’єднувалися для військових дій з «Лицарями-тамплієрами», наприклад, 1129 року під час нападу на Дамаск під командуванням єрусалимського царя Болдуїна.

Вбивці діяли просто: вони вбивали своїх супротивників і всіх, хто опинявся на їхньому шляху.

Схоже, їхня схильність до насильства і жорстокості стала причиною їхнього занепаду. Серед керівництва «Асасинів», як і серед сучасних гангстерів, виникла непримиренна ворожнеча. Хасана убив його син. Внук Хасана, дізнавшись, що батько готує проти нього замах, випередив батька. Залишившись без керівництва, Ассассини не могли протистояти монгольським ордам, які 1250 року захопили цю територію.

Проте легенда про «Асасинів» і досі живе. Передбачається, що невеликі секти вбивць, які курять гашиш і стверджують, що вони є наступниками справжніх асасинів, все ще існують на Близькому Сході.

Див. також: ВЕЛИКА КАЇРСЬКА ЛОЖА; ЛИЦАРІ-ТАМПЛІЄРИ.

БАДЕР-МАЙНХОФ. Також відома як «Угруповання Червоної Армії». Радикальна західнонімецька група, яка грабувала банки і підкладала бомби в 1960 — 1970 роках для звільнення ув’язнених однодумців і здійснення державних переворотів.

БЕАТІ ПАОЛІ. Можливо, вигадана група, яка наприкінці ХVІІ — початку ХVІІІ століття організовувала змови й боролася проти італійського сваволі. Згадки про організацію «Беаті Паолі» неодноразово з’являлися в творах. За статтею Роберто Савона в електронній версії «Вибране сицилійського журналу» (www.bestofsicily.com/nmg/artl3.htm), вперше про неї згадують у 1830-ті Габріеле Кваттромані та Вінченцо Лінарес. Кармело Піола 1848 року написав про неї книгу. Групу організував відомий італійський письменник Луїджі Натолі, який друкувався під псевдо Вільгельм Гейт. Історія з’явилася 1921 року у вигляді книги, яку було перевидано 1949 року. Під час Другої світової війни фашисти заборонили книгу як революційну. За книгою Натолі зняли фільм «Чорні лицарі в масках», що вийшов на екрани 1947 року.

У книзі Натолі дія відбувається в сицилійській столиці Палермо між 1698 і 1719 роками. Ця секретна секта являла собою щось середнє між масонами і ніндзя. Її члени вбиралися в чорні балахони, в яких нагадували катів. Вони виступали на захист звичайних громадян, яких пригноблював уряд і католицька церква. Уряд з розпусних намісників короля, що перебувають у нього на службі, і церкву вони зображали фанатичними прибічниками інквізиції.

Савона пише: «Цілком можливо, що певні секретні братства таємно зустрічалися в підземеллі Палермо, в катакомбах, історія яких сягала Пунічної ери, і підземних каналах, зроблених арабами і нормандцями. Члени братства могли використовувати деякі коридори цих каналів, щоб непомітно переміщатися по місту. Старий Палермо — це величезний лабіринт вулиць, що беруть свій початок з античних і середньовічних часів. В історії Натолі «Беаті Паолі» має безпосередній стосунок до району Капо, там навіть вулицю і площу названо на честь цієї секти.

Але чи задумувала група «Беаті Паолі» революцію і суспільні зміни? Ми ніколи про це не дізнаємося, позаяк тодішні історики про це нічого не писали. Однак, безсумнівно, та епоха була епохою бунтів, лідери яких почасти невідомі. Це поклало початок думці, що підпілля розробляло план деяких повстань. Найімовірніше, «Беаті Паолі» складалася з дворян і інтелігенції, яка не хотіла відкрито кидати виклик тим порядкам. Також можливо, що під своєю «революцією» вони мали на увазі трохи більше, ніж підпільні зустрічі, де обговорювалися нелегальні плани. Тільки за цим фактом їх могли зарахувати до єретиків або зрадників. Але тут міститься парадокс: якщо це таємне брат­ство, то йому зайвою була б популярність, відповідно й потреба залишити після себе документальне підтвердження свого існування. Зробити це — отже, приректи себе на вірну смерть. Зі свого боку, влада не знала, чи приписувати конкретне вбивство або подію організації, існування якої не більше, ніж «тихий шепіт».




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Таємні товариства: міфи та реальність iconТаємні товариства: міфи та реальність Микола Сенченко, Валерій Гастинщиков
Таємні товариства завжди привертали увагу громадськості. Про деякі з них розповідали пошепки. Що ж насправді являють собою ці таємні...
Таємні товариства: міфи та реальність iconМатеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Україна у Другій світовій війні: міфи І реальність»
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Україна у Другій світовій війні: міфи І реальність» (до 70-річчя перемоги...
Таємні товариства: міфи та реальність iconВ. Г. Короленка Пантелеймон Куліш: міфи І реальність
Куліш П. О.: методично-бібліографічні матеріали / оунб ім. В. Г. Короленка; підгот. О. Рижаєва; відп за вип. І. Аліференко. – Чернігів....
Таємні товариства: міфи та реальність iconВалентин Стецюк Історія Товариства Лева Передмова з неба зірвем грона зірок, Ми присягали Леву!
Чим більше буде таких прикладів, тим ліпше для держави. Однак у нас ентузіасти виховання національної гідності здебільшого посилаються...
Таємні товариства: міфи та реальність iconПовідомлення про зміни у проекті порядку денного загальних зборів акціонерного товариства Повне найменування товариства: публічне акціонерне товариство «укрнафта» Місцезнаходження товариства згідно з його статутом
Тво «укрнафта» (надалі пат «укрнафта» або Товариство) повідомляє Вас, що «07» липня 2016 року о 12. 30 годині відбудуться загальні...
Таємні товариства: міфи та реальність iconНаукового товариства
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 11 – Донецьк: Український культурологічний центр. – 2006. – 252 с
Таємні товариства: міфи та реальність iconНаукового товариства
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 12 Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. – 256 с
Таємні товариства: міфи та реальність iconНаукового товариства
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 7 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2005. – с
Таємні товариства: міфи та реальність iconНаукового товариства
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 8 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2005. – с
Таємні товариства: міфи та реальність iconНаукового товариства
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 5 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2004. – с


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка