Таємні товариства: міфи та реальність



Сторінка6/12
Дата конвертації22.02.2018
Розмір2.18 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

КОМІСАРИ. Ця група, також відома під назвою Пророки Севени, з’явилася у Лондоні на початку ХVІІІ ст. Серед її прихильників був сер Ісаак Ньютон, який, як вважають, був гросмейстером Пріорату Сіону. Комісари чимось нагадували Катарів, оскільки також були гностиками і вважали, що релігія повин­на засновуватися на знаннях, а не на вірі. Вони носили білі туніки та ставили під сумнів божественність Ісуса.

Дивися також: КАТАРИ; ПРІОРАТ СІОНУ.



КАНДОМБЛЬ ЕГЕ-НАГО. Дивися: САНТЕРІЯ.

КАРБОНАРІЇ. Назва означає буквально «лучина». На прапорі групи було зображено горизонтальні смуги: синя — згори, червона — у середині та чорна — внизу. Чорна означала деревне вугілля, золу. Ця група була таємним товариством масонського типу в Італії в ХІХ столітті. Група прагнула звільнити країну від закордонного домінування.

Дехто думає, що вірування групи виникло під впливом вторгнення військ Наполеона в Італію. Прибічники Хоакіно Мурата — шурина Наполеона та «Короля Неаполя» — створили таємне товариство. Виникли різні фракції карбонаріїв, зокрема ложі у Франції та Іспанії, між якими був обмежений контакт.

Востаннє про групу чули у 1840-х роках, але у першій чверті ХІХ століття вони були відповідальні за серію невдалих переворотів та бунтів. Серед них — повстання у липні 1820 року в Неаполі, у березні 1821 року в Біелла та 1828 року в Салерно.

Повстання 1820 року вважається їхнім найбільшим досягненням. Його очолив генерал Гільєрмо Пепе. У ньому брав участь середній клас — ліберали та інтелектуали, далекі від мас, інтереси яких вони мали намір відстоювати.



КАПА БЕТА ПХІ. Найсекретніше товариство Волл-стріт. Створено його 1929 року. До нього входять більш як 250 колишніх фінансових керівників та спеціалістів Нью-Йорка. Для широкої спільноти група вдає із себе філіал Клубу Монахів, ритуали якого дозволяють членам розігрувати один одного.

Членам товариства наполегливо рекомендується дотримуватися ритуалу таємничості, хоча не відомо, чи дають вони сурову клятву, як в інших таємних товариствах.

Принаймні офіційно в групи немає штаб-квартири. Членські внески в дві тисячі доларів на рік — досить прийнятна сума для фінансової еліти. Група проводить щорічні зустрічі у січні в готелі «Сент Реджіс». Оскільки членство є довічним, то члени товариства приходять на зустрічі навіть після завер­шення своєї кар’єри на Волл-стріт.

Вступати до товариства дозволено і чоловікам, і жінкам. Одним з новачків — або, як їх ще називають, «неофітів» — є Діана Тейлор, нью-йоркський банківський керівник та коханка мера Блумберга. Під час обіду неофіти дотримуються ритуалу — заспівати та станцювати. Під час вистави члени кидають у виконавців страви.

Хоча жодного з учасників вистави не змушують до участі у цьому шоу, вони сприймають його дуже серйозно. Для цього навіть є спеціальні тренери, проводяться репетиції.

Традиції клубу архаїчні. До вищих посадових осіб є свої оригінальні зве­р­тання — «Великий негідник» та «Великий ледар». Девіз клубу написано латиною, що означає: «Ми співаємо та ми п’ємо». Членам наполегливо рекомендується дотримуватися правил таємничості стосовно ритуалів клубу.

Серед членів клубу — Давид Команський, колишній голова та виконавчий директор «Меріл Лінч»; Кенет Лангон, у 1999 — 2003 рр. голова компенсаційної комісії нью-йоркської фондової біржі; Мартін Ліптон, один із засновників «Вочтел Ліптон Розен & Кац» тощо.

КАТАРИ. Мирна група, назва якої перекладається як Чисті. Мешкала у провінції Лангедок у північній Франції у ХІІ — поч. ХІІІ ст. Катари, вірогідно, пішли від болгарської секти Богомилів Х — ХІ ст., які мігрували до Франції. Інші вважають, що Катари існували у Франції багато віків, їхня віра докорінно відріз­нялася від віри церкви, яка виникла на зорі християнства.

Жерці Катарів називалися Перфектами (Досконалі). Вони носили довгий темний одяг та сповідували спосіб життя, позбавлений матеріальних благ. Усі члени катарів були рівними у правах, зокрема жінки, однаково — у разі необхідності — виконували обов’язки жреця. Катари прагнули наслідувати життя Ісуса — на принципі любові. Вони вірили у реінкарнацію (перевтілення), надавали перевагу знанням над вірою (знання грецькою — гносіс). У катарів не було церков, вони проводили свої служіння на свіжому повітрі, щоб бути ближчими до природи. У погану погоду для проведення обрядів могла слугувати будь-яка будівля. В основному вони були вегетаріанцями, але їм дозволялося їсти рибу. Група вірила у подвійну природу речей — добро і зло вважалося складником космічної сили. Вони стверджували, що добрий бог створив небеса, а злий — створив людину з її жадібністю. Катари вірили в те, що у ХХ столітті проповідували «хіпі». Більш сумирну групу навряд чи можна було уявити, але для католицької церкви навіть вони становили загрозу. З причин, які досі невідомі. Можливо, тому, що катари не надавали великого значення розп’яттю Ісуса на хресті. Вони також не вірили у хрещення та причастя. Єдине таїнство катарів називалося консоламентум, тобто таїнство непорочності. Це, однак, не означало, що катари були цнотливими, оскільки консоламентум здійснювали тільки на смертному ложі. Або, можливо, тому, що популярність катарів зростала. Їхні групи можна було знайти у Німеччині та на півдні Франції.

Одна з версій, чому церква займала таку жорстку позицію стосовно Катарів, пов’язана з Тамплієрами, які були сусідами з ними у південній Франції. Вірогідно, їхні шляхи пересікалися. Член братства Катарів Бертран де Бланшфор став четвертим гросмейстером Ордену лицарів-Тамплієрів. Бланшфор, який обіймав цю посаду в 1153 — 1170 роках, вважався впливовим гросмейстером. Саме він організував Тамплієрів та перетворив їх на те, що сьогодні називається міжнародною корпорацією. Припускається, що Тамплієри передали катарам таємниці життя Ісуса — про них вони дізналися під час розкопок у пошуках скарбу на місці колишнього Храму Соломона в Єрусалимі. Нібито ці таємниці стосуються тих етапів життя Ісуса, які суперечать офіційній біографії. За цією версією життя Ісуса, він був одружений з Марією-Магдаленою і мав дітей. Після смерті Ісуса Марія-Магдалена, її брат Лазар, сестра Марта, її служниця Марсела та діти Ісуса переїхали до Марселя, у Францію, і там до цього часу є прямими нащадками Ісуса. Оскільки ці нащадки могли претендувати на роль справжніх лідерів християнства, вони становили серйозну загрозу церкві, лідери якої вважали себе прямими нащадками Петра, одного з учнів Ісуса. (Деякі свідчення цієї версії життя Ісуса містяться у Євангелії від Філіпа — гностичному тексті, написаному, як вважається, наприкінці ІІІ ст.).

У відомій книзі «Свята кров, Священний Грааль», дружина Ісуса та його нащадки (він міг бути батьком кількох дітей віком від 16 до 17 років), полишивши Землю Обітовану, знайшли притулок на півдні Франції, у єврейській громаді, де зберегли свій родовід. У V ст. ця лінія породичалася через шлюб з королівською родиною Франків, створивши династію Меровінгів. 496 року від Р.Х. церква заключила пакт з цією династією, відповідно до якого оголосила себе на необмежений термін засновником Меровінгів — вочевидь, добре знаючи справжнє походження цієї династії. Надалі церква вдалася до таємної змови, звинувативши Меровінгів у злочині.

У книзі «Походження Священного Граалю» зазначалося, що попередні лідери християнської церкви прийняли священне писання та вчення, які приховували правду про королівський родовід Ісуса. Багато століть після смерті Марії її спадщина була під найбільшою забороною церкви.

З 1145 року церква вирішила знищити катарів. Щоб заручитися підтримкою мас, їй потрібен був важливий привід для геноциду. Він з’явився 14 січня 1208 року, коли антиклерикальні бунтарі біля Лангедока вбили помічника Папи. Це сталося близько від місця проживання катарів. Хоча не було жодного свідчення при­чет­ності Катарів до цього вбивства, їх одразу ж у ньому звинуватили. 1209 року Папа Інокентій III наказав королю Франції Філіпу II проголосити Катарів єретиками. Хрестовий похід проти Катарів, відомий як Альбігойський похід, був першим, здійсненим Ватиканом проти християн. Під час цієї боротьби лицарі-Тамплієри займали нейтральну позицію.

Один із солдатів походу спитав папського легата: «Як ми розпізнаємо катарів?». Легат відповів: «Вбивайте всіх. Це відомо тільки Богу».

Кого не вбили — того осліпили або відрізали носи.

Це був перший європейський геноцид. За деякими оцінками, було вбито не менше ста тисяч катарів. Допомагав знищувати катарів Домінік Гузман, іспанський фанат, який пізніше створив монастирську групу під назвою «Домініканці», а та, своєю чергою, заснувала Священну інквізицію.

1244 року катари, які залишилися живими, нібито втекли, захопивши все своє золото і срібло. Скарби, сховані в печері, під час метушні при Монсегурі безслідно зникли. Слід зазначити, що Монсегур був лише в півдня їзди конем від Ренн-ле-Шато, де знайдено пергаменти Пріорату Сіону. Є думка, що частина катарів сховалася серед лицарів-Тамплієрів.

Катари сильно вплинули на більш пізнє таємне товариство Карбонаріїв, які, своєю чергою, вплинули на Орден Ілюмінатів. Вірогідно, вони також вплинули на Мартіна Лютера у Німеччині та Джона Кальвіна у Франції, чия Реформація поклала кінець домінуванню католицької церкви у світі.

Дивися також: КАРБОНАРІЇ; ІЛЮМІНАТИ; ПРІОРАТ СІОНУ.



Клуб Левів. Міжнародну асоціацію Клуб Левів було засновано влітку 1917 року чиказьким страховим агентом Мелвіном Джонсом. Він намагався об’єднати успішних підприємців, які могли б використати свій вплив на позитивні перетворення в їхній спільноті та світі загалом. Джонс не хотів миритися з тим, що представники ділових кіл допомагають іншим бізнес-структурам.

Перший національний з’їзд Клубу Левів відбувся у Далласі, штат Техас. Там було обрано його першого президента — доктора Вільяма Вудс зі штату Індіана. Джонс став секретарем клубу, на цій посаді він залишився до самої смерті 1961 року.

Всього лише через два місяця в асоціації нараховувалося більше двадцяти відділів у дев’яти різних штатах. Члени клубу практикували так званий лайонізм, тобто благодійність.

Девіз клубу: «Ми подаємо допомогу». Лозунг: «Свобода та освіченість — безпека нашої країни» (Перші літер и англійських слів означають «Леви» — «(L)iberty, (I)ntelligence, (O)ur (N)ations (S)afety»). Звісно, благодійність членів підтримувалася, однак устав клубу передбачав не використовувати благодійність для особистої вигоди. Це була їхня секретна місія.

1920 року, після заснування в Канаді першого відділу, Клуб Левів став міжнародним. Згодом їх було створено в Китаї, Мексиці та на Кубі.

Наприкінці 1920-х років у світі нараховувалося 60 000 членів та більш як 1 000 відділень. Перший Центральноамериканський Клуб Левів було відкрито 1935 року в Панамі. Перше південноамериканське відділення відкрито 1936 року в Колумбії. Перші Клуби Левів у Європі відкрилися 1948 року у Франції, Швеції та Швейцарії. Перший філіал у Японії з’явився 1952 року.

Сьогодні в Клубі Левів представлено більш як 160 країн. Його члени впізнають один одного за емблемами, які вони носять на лацканах піджаків. Емблема — золота буква «L» на пурпурному тлі. З обох боків літери — два профілі лева, також золоті. (Золото та пурпур — офіційні кольори клубу.) Леви дивляться в різні боки: один — в минуле, другий — у майбутнє. У верхній частині емблеми — слово «Леви», внизу — «Міжнародний».

Комітет 300. «Комітет 300» було створено 1729 року Британською східно-індійською торговельною компанією для проведення операцій з міжнародними банками, а також підтримки комерційних підприємств та торгівлі опіумом.

Колишній агент MІ-6 доктор Джон Колеман зазначав, що «Комітет 300» — це всемогутня група, яка не знає національних кордонів. Не визнаючи міжнародними нормами права, Комітет контролює всі аспекти політики, релігії, торгівлі, промисловості, банківської діяльності, страхування, видобутку корисних ресурсів, наркоторгівлі та нафтової промисловості. Ця група за свою діяльність звітується тільки перед її членами. Колеман стверджує, що «Комітет 300» — це «таємний уряд вищого рівня, який керує Великою Британією та США». Ця версія існує десь з 1909 року, коли Вальтер Ратенау з «Дженерал Електрик» повідомив німецькій суспільності, що «300 осіб, з яких всі знають один одного, визначають економічну ситуацію у Європі та вибирають спадкоємців зі свого числа». Колеман каже, що «Комітет 300» ще називався «Олімпійці» і в нього входив алмазний магнат Сесіл Родс.

Сьогодні «Комітет 300» має у своєму розпорядженні великий бюрократичний апарат, який об’єднує сотні мозкових центрів та офіційних закладів, що керують широким спектром організацій та осіб — від приватного бізнесу до урядових лідерів. Серед світових організацій, що входять до «Комітету 300», найбільші: «Американці за безпечний Ізраїль», Більдербурзький клуб, Канадський інститут міжнародних відносин, Рада міжнародних відносин, Орден «Череп та Кістки», компанія «Брітіш петролеум», Орден «Бідні лицарі-тамплієри», Соціалістичний інтернаціонал, Герметичний орден «Золота зірка», «Клуб четвертого стану свідомості», Орден «Великої матері», «Світове франкмасонство», Світова рада церков, «Чорний орден», «Товариство Туле», «Церков єдиного світового уряду», «Круглий стіл», Тристороння комісія та більш як сто інших установ, які контролюються цією організацією.

Комітет 300 як великий апарат соціальної психіатрії визначає зовнішню та внутрішню політику США. «…Ці люди «Комітету 300» наказали президенту Вільсону виступити проти Німеччини у Першій світовій війні. — пише Колеман, — Це Комітет наказав Рузвельту спровокувати японську атаку на Перл Харбор, аби Сполучені Штати вступили у Другу світову війну. Це він наказав нашій нації воювати у Кореї, В’єтнамі та Персидський затоці. Щира правда, що Сполучені Штати воювали в п’яти війнах в ім’я огидного «Комітету 300».

Що ж ми бачимо? Об’єд­нання людей з дивними ідеями? Безумовно ні. До складу «Комітету 300» входить багато талановитих інтелектуалів, покликаних разом створити повністю тоталітарне та абсолютно кероване «нове суспільство» — насправді воно не є новим, бо свої ідеї взяло із сатанинських культів. Його мета — єдиний світовий уряд, за що агітували масони Джордж Оруелл та Герберт Вельс. Єдиний світовий уряд та єдина система з постійними, а не обраними олігархами, які обирають лідера зі свого оточення у формі федеральної системи, як це було в середньовіччя. У тому світі зростання кількості населення корегуватиметься штучним скороченням кількості дітей в одній сім’ї внаслідок захворювань, воїн та голоду, аж доки на всій Землі залишиться не більш як мільярд людей, які слугуватимуть правлячому класу у чітко окреслених сферах діяльності. Середнього класу не буде — тільки правителі та раби. Всі закони уніфікують у рамках юридичної системи світових судів. Вони будуть використовувати один і той самий кодекс законів, за виконанням якого слідкуватиме поліція світового уряду, а об’єднані озброєні сили єдиного світу силоміць втілюватимуть закони в усі колишні національні країни, які не будуть розділені кордонами. Система діятиме на базі найсильнішої держави. Хто підкориться єдиному світовому уряду, той отримає нагороду у вигляді засобів для життя. Хто застрайкує, того заморять голодом або просто знищать, оголосивши поза законом. Хіба ми нині не бачимо такої політики в дії на прикладі Югославії та Іраку?

Економічна система основуватиметься на правлінні олігархічного класу, який дозволить виробляти рівно стільки продуктів харчування та послуг, скільки потрібно для функціонування таборів масової рабської праці. Всі багатства зосередяться в руках елітних членів «Комітету 300». Кожній людині буде доведено, що її виживання повністю залежить від держави. Світ керуватиметься виконавчими декретами «Комітету 300», які негайно стануть чинними.

Промисловість має бути повністю знищена разом з атомними енергетичними системами. Тільки члени «Комітету 300» та ними обрані люди матимуть право розпоряджатися земельними ресурсами. Сільське господарство буде викуплено та підпорядковано тільки «Комітету 300», а виробництво продуктів харчування суворо контролюватиметься. Коли все це буде зроблено, населення великих міст насильно відправлять до віддалених районів, а хто відмовиться їхати, того знищать випробуваними методами світового уряду, за вказівками якого здійснював експерименти над людьми Пол Пот у Камбоджі.

За планами «Комітету 300», до 2050 року буде знищено майже 4 млрд «зайвих ротів» — через війни, штучні епідемії, смертельні захворювання та голод. Кількість електроенергії, харчування та води підтримуватиметься на рівні, достатньому для нормального життя, передусім для білого населення Західної Європи та Північної Америки, а потім вже й для інших країн. Населення Канади, Західної Європи та США скорочуватиметься швидше, аніж населення інших континентів, доки сягне мільярда, з якого 500 млн становитимуть японці та китайці, позаяк упродовж багатьох століть вони звикли до регламентації населення та підпорядкування владі.

Час від часу штучно створюватиметься дефіцит їжі, води та медичної допомоги, щоб нагадати масам, що їхнє існування повністю залежить від доброї волі «Комітету 300».

Після знищення таких галузей промисловості, як будівнича, автомобільна, металургійна, важке машинобудування, окремі галузі стануть обмеженими і перебуватимуть під контролем.

Розпалюватиметься ворожнеча між протилежними фракціями та групами, між арабами та євреями, африканськими племенами, росіянами та українцями. Їм дозволять воювати між собою на знищення під наглядом спостерігачів НАТО і ООН. Схожу тактику вже було застосовано у Центральній та Південній Америці, Югославії. Ці війни триватимуть доти, доки не буде встановлено світовий уряд; вони точитимуться на всіх континентах, де живуть великі групи людей з різними етнічними та релігійними поглядами: такі, як сикхи, пакистанські мусульмани, індійські індуїсти, християни та юдеї. Етнічні та релігійні суперечності загострюватимуться, їх «регулюватимуть» під час жорстоких організованих конфліктів.

Інформаційні служби та засоби друку контролюватиме світовий уряд. Під виглядом «розваг» влаштовуватиметься регулярне «промивання мізків», що вже практикується у деяких країнах. Діти, яких заберуть від «нелояльних батьків», отримають спеціальну освіту, яка навчить їх жорстокості. Молодь навчать, як охороняти місця позбавлення волі.

«Комітет 300» постійно удосконалює плани руйнування цивілізації. Про це стало відомо з класичної книги Збігнєва Бжезинського «Технотронна ера» та книги одного з засновників «Римського клубу» Ауреліо Печчеї «Перед прірвою».

У книзі «Ієрархія змовників: Комітет 300» (друге видання) доктор Колеман пише: «Комітет 300» — це вище таємне товариство з касти недоторканних, куди входять королеви Великої Британії, Нідерландів, Данії та члени королівських родин Європи. Ці аристократи під час похорон королеви Вікторії, голови Венеціанських чорних гвельфів, вирішили: для забезпечення світового контролю членам аристократичних родин необхідно «йти у бізнес» не з аристократами, а з досить впливовими лідерами корпоративного бізнесу в глобальному масштабі, щоб відкрити двері до вищої влади тим, кого королева Великої Британії називала «людьми з народу». Лідерів закордонних країн, що входять у цю групу, прийнято називати «магами». Сталін придумав власну назву: «темні сили». А президент Ейзенхауер дав таке визначення як «військово-промисловий комплекс».



Комуністична партія. Дивися: Ліга справедливості.

Королівський інститут міжнародних справ (КІМС). Англійська гілка таємного товариства американської гілки, відомої як Рада міжнародних відносин. Створена на зустрічі у Парижі 30 травня 1919 року як перший крок у напрямку створення післявоєнного світового уряду. Вважається, що вони намагаються посилити британський вплив у світі. Групу задумав помічник президента Вудро Вільсона полковник Едвард Мендель Хаус та міжнародна група банкірів. Ця група включила до свого складу таємне товариство «Круглий Стіл».

КІМС проводив свої зустрічі у Лондоні. Більша частина грошей та вплив групи — заслуга Сесіла Родса, власника більшості алмазних шахт у Південній Африці.

Дивися також: Рада міжнародних відносин; Круглий стіл.

Коза-ностра. Дивися: Мафія.

Круглий Стіл. Цю групу, названу на честь легендарного міста зустрічі лицарів короля Артура, створив Сесіль Родс — алмазний магнат. Родса величають «прабатьком сучасних таємних товариств». Ця група являє собою «ску­пчення компаній, організацій, банків та навчальних закладів».

Родс став власником алмазних копалень «Де Бірз Консолідейтед Майнз Лтд» у Південній Африці (Де Бірз був власником землі). Народився він 1853 року, син вікарія, вивчав грецьку філософію.

Родса, який брав активну участь у діяльності англійського масонства, ще в молодості надихнув на це професор образотворчих мистецтв Джон Раскін, який вивчав таємні товариства (наприклад, окультне Теософічне товариство), а також праці Платона. Раскін вірив, що світ стане кращим, якщо ним таємно керуватиме панівний клас.

У сорок років Родс контролював 90% алмазів світу.

Організації «Круглого Столу» виникли як різні напів- секретні групи всередині «Ілюмінатів» та «Масонів» з «внутрішніми» і «зовнішніми» колами та ієрархічною пірамідою. Внутрішнє коле називалося Колом Посвячених (або Обраних), а зовнішнє — Асоціацією Помічників. Двоє членів Внутрішнього Кола Родса були англійськими фінансистами — лорд Віктор Ротшильд та лорд Альфред Мілнер. Група «Круглого Столу» розуміла, що «не слід чекати кризи та безладу; соціальні потрясіння можна створювати та контролювати в особистих інтересах. Таким чином виникають цикли фінансового буму та банкрутств, кризи та переворотів, війн та воєнної загрози; все це підтримується балансом сил».

Сесіл Родс помер 1902 року від серцевого нападу. Його заповіт передбачав «організацію, забезпечення та розвиток Таємного Товариства, метою та об’єктом якого є розширення британського правління у світі, разом із Сполученими Штатами Америки».

До Першої світової війни зустрічі членів «Круглого Столу» відбувалися у семи країнах. Окрім коштів Родса, групу фінансує Британський Фонд Карнегі, Морган, Рокфеллери та Ротшильди. Після Другої світової війни цю групу було перетворено на Королівський інститут міжнародних справ.

Дивися також: Інститут передових досліджень; Королівський інститут міжнародних справ.



Гурток Крейсау. Антинацистська група, створена у Німеччині 1933 року. Групою, яка складалася з професіоналів та кадрових військових офіцерів, керував Гельмут фон Мольтке. Зустрічі відбувалися у маєтку фон Мольтке. Гурток Крейсау будував плани вбивства Гітлера, але змовники зазнали невдачі. Один з її членів Клаус фон Штауффенберг підклав бомбу біля місця виступу Гітлера влітку 1944 року. У результаті цієї невдалої спроби вбивства Гітлера багато членів групи було заарештовано й страчено. Члени гуртожитку Крейсау, що залишилася, відправили листи представникам англійської та американської розвідок, щоб після закінчення війни союзники вважали їх антифашистами.



КУ-КЛУКС-КЛАН (KKK). Після Американської Громадянської війни група незадоволених солдатів Конфедерації, що називали себе Ку-Клукс-Клан, об’єдналася для залякувань, катувань і вбивств ворогів «білої раси» — афроамериканців і євреїв. Вони стали відомі своїми білими каптурами, спаленням хрестів і лінчуваннями.

Таємне товариство було створено для боротьби з Комітетом громадян, затвердженим Конгресом США 3 березня 1865 року, завданням якого був захист інтересів колишніх рабів і надання їм прав на роботу й освіту. Виділялися також кошти на їжу і притулок для колишніх рабів. На спробу Комітету громадян 1866 року розширити свої повноваження президент Джонсон наклав вето. Цього ж року президент наклав вето на білль про цивільні права, який мав захистити рабів, які ставали вільними, від Південного Кодексу Чорношкірих. Відповідно до цього документа, колишнім рабам заборонялося голосувати, обмежувалася їхнє право свідчити в суді проти білих і бути в складі журі в суді. Колишнім рабам також заборонялося працювати на певних видах робіт і носити зброю.

1867 року Конгрес прийняв перший закон, за яким Південь поділявся на п’ять військових округів. Вибори планувалися за участі звільнених рабів, яким дозволялося голосувати. У законі також говорилося, що Південні штати буде повернуто в Союз після ратифікації Чотирнадцятої поправки, що гарантує право голосу всім дорослим чоловікам, незалежно від кольору шкіри. Президент Джонсон наклав вето на закон, але Конгрес швидко його подолав. У відповідь на цей крок 1867 року в Пьюласкі, штат Теннесі, було створено першу гілку KKK, а також багато її відгалужень на місцях, що їх очолили колишні члени Армії конфедератів. Першим Великим мудрецем став колишній генерал Конфедерації Натан Форест. Розгорнулася повномасштабна війна. Перші члени KKK носили маску, білі картонні капелюхи і балахони, зроблені з білих простирадл. Головним завданням було перешкодити чорношкірим у голосуванні.

Потім KKK почав нападати на успішних чорношкірих бізнесменів, членів і лідерів негритянських профспілок. 1870 року президент Грант закликав до розслідування діяльності KKK. У докладі великого журі зазначалося: «з 1868 року існує... організація, відома як Ку-Клукс-Клан, чи Невидима Імперія Півдня, що охоплює своїм членством велику частину білого населення в усіх сферах діяльності. ККК має свою конституцію і статут, яка проголошує, серед іншого, що кожен член суспільства повинен мати пістолет, одяг ККК і сигнальні засоби. Свої ритуали ККК здійснює вночі, і вони незмінно спрямовані проти членів Республіканської партії. ККК виливає свою помсту на кольорових громадян, вриваючись вночі в їхні будинки, витягуючи їх з ліжок, катуючи нелюдськими способами і переважно вбиваючи».

20 квітня 1871 року Конгрес ухвалив Закон про ККК, яким підсилив повноваження президента в боротьбі проти ККК. У результаті KKK майже зник.

1915 року ККК знову відродив проповідник Вільгельм Сіммонс, який став його лідером. На це його надихнув фільм Гріффіта «Народження Нації» і книга Томаса Діксона, що вийшла 1905 року під назвою «Ку-Клукс-Клан». Наступним супротивником ККК стала Національна асоціація з просування кольорових людей (NAACP). Після Першої світової війни KKK додав до свого списку ворогів євреїв, католиків, лібералів та іммігрантів.

1922 року Хірам Еванс став новим Великим мудрецем KKK. Членів ставало дедалі більше. Під його керівництвом члени KKK потрапили до політичних структур. До 1925 року, за деякими оцінками, нараховувалося понад чотири мільйони ККК. Наприкінці десятиліття KKK знову почав став розпадатися. Скандали за участі губернатора Індіани і мера Індіанаполісу скоротили кількість членів. Обвинувачення в убивстві одного з лідерів ККК Д.Стівенсона також викликало розбрат у рядах організації. KKK знову було розпущено під час Другої світової війни.

У 1950-х роках з’явилися маленькі групи, що використовували назву KKK. Вони нападали на чорношкірих, які хотіли брати участь у голосуванні, і активістів недавно створеного руху за цивільні права. Однієї з найбільших груп керував Роберт Шелтон. Вона називалася Білі Лицарі ККК. Діяльність нових груп була ефективною. У Міссісіпі 1960 року 42% населення становили чорношкірі, але негрів було тільки 2% від зареєстрованих виборців.

У листівці, розповсюдженій ККК 1964 року в Міссісіпі, говорилося:

Ось 20 причин, ЧОМУ ви повинні приєднатися, допомагати і підтримувати Білих Лицарів KKK Міссісіпі:

1. Бо це християнська, братерська і доброзичлива організація.

2. Бо це демократична організація.

3. Бо це демократична і справедлива організація.

4. Бо це справді діюча організація.

5. Бо це секретна організація, ніхто не знатиме, що ви її член.

6. Бо це законна організація, ніхто не може бути звинувачений за членство в ній.

7. Бо це політично незалежна організація, що не належить ні до якої політичної партії.

8. Бо це проамериканська організація, що протистоїть антиамериканським ідеям, особам, організаціям.

9. Бо це організація, що присяглася підтримувати Конституцію Сполучених Штатів Америки.

10. Бо вона складається з місцевого білого населення, а не з євреїв і протестантів, з американських громадян, розсудливих і з гарною репутацією.

11. Бо мета KKK — цілковита сегрегація рас і цілковите знищення комунізму в усіх його формах.

12. Бо KKK двічі врятував націю від знищення, що підтверджує історія. (Не відомо, про що йдеться. — Прим.)

13. Бо в житті кожного настав час вибору між правильним і неправильним способом життя.

14. Бо сьогодні багато ворожих сил, які намагаються знищити США.

15. Бо вона інформує своїх членів, а інформований громадянин — це гарний громадянин.

16. Бо Християнське братерство повинно відродити Америку.

17. Бо одна з цілей KKK — державний суверенітет.

18. Бо ні консерватори, ні ліберали не врятують нашу націю, а тільки патріоти.

19. Бо якщо комунізм буде переможено в Америці, то це буде зроблено на Півдні, насамперед у Міссісіпі.

20. Бо нині KKK потрібна твоя допомога в битві за Америку.

Одним з найогидніших злочинів, які коли-небудь скоїла ця група, був вибух 15 вересня 1963 року в Баптистській церкві в Бірмінгемі, штат Алабама. Загинули чотири дівчини від 11 до 14 років, що навчалися в недільній школі. 17 травня 2000 року ФБР заявив, що вибух здійснила група зі складу ККК — «Хлопчики Кахабу». Стверджувалося, що за вибух відповідальні чотири чоловіки.

За минулі сорок років KKK виступав проти дій, що він вважав ворожими стосовно себе. Вони брали участь в антипротестах під час маршів за цивільні права, біля судів, де судили негрів за вбивство білих. Як сказав один з лідерів KKK: «Якщо чорний може уникнути покарання за вбивство білого, то ми не можна карати за вбивства чорних».

1981 року члени KKK лінчували чорного чоловіка Майкла Дональда в Мобілі, штат Алабама. У результаті цивільного позову суддя присудив 7 млн компенсації родині жертви. ККК довелося виплатити цю суму. 6 червня 1997 року Генрі Хейс був притягнутий до суду. Це перший випадок з 1913 року засудження білої людини в США за злочин проти афроамериканця.

Див. Також: ЛИЦАРІ ЗОЛОТОГО КОЛА.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Таємні товариства: міфи та реальність iconТаємні товариства: міфи та реальність Микола Сенченко, Валерій Гастинщиков
Таємні товариства завжди привертали увагу громадськості. Про деякі з них розповідали пошепки. Що ж насправді являють собою ці таємні...
Таємні товариства: міфи та реальність iconМатеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Україна у Другій світовій війні: міфи І реальність»
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Україна у Другій світовій війні: міфи І реальність» (до 70-річчя перемоги...
Таємні товариства: міфи та реальність iconВ. Г. Короленка Пантелеймон Куліш: міфи І реальність
Куліш П. О.: методично-бібліографічні матеріали / оунб ім. В. Г. Короленка; підгот. О. Рижаєва; відп за вип. І. Аліференко. – Чернігів....
Таємні товариства: міфи та реальність iconВалентин Стецюк Історія Товариства Лева Передмова з неба зірвем грона зірок, Ми присягали Леву!
Чим більше буде таких прикладів, тим ліпше для держави. Однак у нас ентузіасти виховання національної гідності здебільшого посилаються...
Таємні товариства: міфи та реальність iconПовідомлення про зміни у проекті порядку денного загальних зборів акціонерного товариства Повне найменування товариства: публічне акціонерне товариство «укрнафта» Місцезнаходження товариства згідно з його статутом
Тво «укрнафта» (надалі пат «укрнафта» або Товариство) повідомляє Вас, що «07» липня 2016 року о 12. 30 годині відбудуться загальні...
Таємні товариства: міфи та реальність iconНаукового товариства
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 11 – Донецьк: Український культурологічний центр. – 2006. – 252 с
Таємні товариства: міфи та реальність iconНаукового товариства
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 12 Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. – 256 с
Таємні товариства: міфи та реальність iconНаукового товариства
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 7 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2005. – с
Таємні товариства: міфи та реальність iconНаукового товариства
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 8 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2005. – с
Таємні товариства: міфи та реальність iconНаукового товариства
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 5 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2004. – с


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка