Тема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год



Скачати 213.48 Kb.
Дата конвертації14.04.2017
Розмір213.48 Kb.
ТипМетодичні рекомендації

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Тема № 1. Місце і значення конфліктології в системі юридичних наук– 2 год.

План

1. Історія виникнення та становлення Конфліктології як науки. Теоретичні основи і проблеми позитивного розвитку сучасної вітчизняної конфліктології.

2. Правові аспекти конфліктних відносин і предмет конфліктології. Функції та методи конфліктології.

3. Взаємозв’язок конфліктології з іншими навчальними дисциплінами. Значення навчальної дисципліни “ Конфліктологія” для формування правової свідомості майбутнього юриста.

4. Методи і функції конфліктології.
Методичні рекомендації

Працюючи над першим питанням слід звернути увагу на те, що «Конфліктологія» використовує емпіричні дані, концептуальні засади, теоретичні моделі, методи і засоби практично будь-яких наук, якщо це дозволяє поглибити вивчення конфліктів. Найбільш тісно сучасна «Конфліктологія» пов’язана з соціологією конфлікту, психологією та політологією, конфліктологічні дослідження провадяться в межах історії, філософії, правознавства, педагогіки, військової науки, соціології, прикладної математики, мистецтвознавства, економічної теорії, менеджменту, психіатрії та ін.

Розкриваючи поняття «Конфліктологіії», слід наголосити на тому, що особливу роль у його розвитку належить юридичним наукам . Так як ці науки визначають , що має бути коли протидіють інтереси кількох осіб та організацій , які для юриспруденції є суб’єктами правовідносин, фізичними чи юридичними особами. Щодо предмету «Конфлікології» то ним можна вважати загальні закономірності виникнення, динаміки і закінчення конфліктів. Методологічний арсенал «Конфліктології» складається з такої системи: а) методологічні принципи; б) загальнонаукові дослідницькі підходи; в) спеціальні (або особливі) методи. Методологічні принципи дослідження конфліктів сформульовані як на загальнонауковому, так і на конкретно-науковому рівні.

Теми рефератів:

1. Правові аспекти конфліктних відносин (суб’єкт, мотивація, альтернативність).

2. Концепція “конфліктного слідства” як показник правової культури.

3. Вітчизняна правова конфліктологія: проблеми становлення і перспективи розвитку.



4. Соціологічні теорії суспільного конфлікту на рубежі ХІХ-ХХ століть.

Рекомендована література:


  1. Кохановський В. П. Философия и методология науки : [учеб. для высш. учеб. завед.]. – Ростов н/Д : Фенис, 1999. – 576 с.

  2. Проблемы методологии социального познания / под ред. проф. Штофа. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1985. – 181 с.

  3. Циппеус Р. Юридична методологія / пер., адаптація, приклади з права України і список термінів. – Роман Корнута. – К. : Реферат, 2004. – 76 с.

  4. Сирих В. М. Теория государства : [учеб. для вузов]. - [з-е изд., прераб. и доп.]. – М. : ЗАО Юстицинформ, 2007. – 704 с.

  5. Степин В. С. Теоретическое знание. – М. : Прогресс-Традиция, 2000. – 744 с.

  6. Абрамов В. І. Духовність суспільства: методологія системного вивчення : монографія. – К. : КНЕУ, 2004. – 236 с.

  7. Ловцов Б. И. О окнцепции комплексного подхода // Философские исследования. – 2000. - №4. – С. 158-174.

  8. Аверьянов А. Н. Системное познание мира: методологические проблемы. – М. : Политиздат, 1985. – 263 с.

  9. Рикер П. Человек как предмет филосифии // Вопросы философии. – 1989. - № 2. – С. 41-50.

  10. Скакун О. Ф. Принцип единства логического и исторического методов в сравнительном правоведении : открытая лекция. – К.; Симферополь : Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины, 2007. – 31 с. – (Изд-во «Логос» ; вып. 5).

  11. Порівняльне правознавство у системі юридичних наук: проблеми методології: монографія / за ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Институт держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 2006. – 256 с.

  12. Козлов В. А. Проблемы предмета и методологии общей теории права : [науч. изд.] – Л. : ЛГУ, 1989. – 116 с.

  13. Тарасов Н. Н. Метод и метологичесикй подход в правоведении (попытка проблемного анализа) // Правоведение. – 2001. - № 1. – С. 31-50.

  14. Василенко В. В. Интеллектуальная биография П. А. Сорокина: опыт нового исследования формирования «интегральной» методологиии социально-исторического познания : дис. ... доктора ист. наук : 07.00.02. – Ставрополь, 2006. – 432 с.

  15. Жимиров В. Н. Юридический функционализм: теоретико-методологический анализ : дис. ... доктора ист. наук : 12.00.01. – СПб., 2005. – 334 с.

  16. Проблемы общей теории права и государства : [учеб. для вузов] / под ред. В. С. Нерсесянца. – М. : Норма, 2008. – 832 с.

  17. Краснов Б. И. Конфликты в обществе // Социально-политический журнал. – 1992. - № 6-7. – С. 14-22.

Тема 2. Конфлікт як соціальний феномен. Параметри конфлікту- 2 год


  1. Поняття «конфлікт», «соціальний конфлікт».

  2. Предмет і обєкт конфлікту. Витоки ,причини, рушійні сили та мотиви конфлікту.

  3. Динаміка конфлікту. Етапи і фази конфлікту

  4. . Форми завершення конфлікту.

  5. Конфлікт інтересів. Конфлікт поглядів. Межі конфлікту.


Методичні рекомендації

Розпочинаючи дослідження конфліктів, слід з’ясувати, що під соціальним конфліктом звичайно мають на увазі той вид протистояння, в якому сторони намагаються захопити територію або ресурси, погрожують іншім суб’єктам посягати на їхні інтереси таким чином, що боротьба набуває форми нападу або оборони. Поняття соціального конфлікту включає активність протилежних сторін, суперечки, дебати, торги, суперництво, воєнні сутички, пряме і непряме насилля.

Щодо характеристики основних параметрів конфлікту, тоїх визначають основні його елементи, такі як учасники конфлікту, предмет і об єкт конфлікту, умови в яких відбувається конфлікт, межі, функції.Учасники конфлікту поділяються на прямих і непрямих, кожен з них виконує в конфлікті певну роль.Всякий конфлікт має свою причину і виникає з приводу необхідності задоволеня певних потреб, тому предметом конфлікту є ті цінності, що здатні задовольнити ці потреби і, власне, через які виникає протистояння.Студенти мають зрозуміти відмінності між предметом і обєктом конфлікту, зокрема те, що предмет завжди реальний і яскраво виражений.

Для з’ясування динміки розвитку конфлікту потрібно знати основні його стадії такі як: латентний період, відкритий конфлікт, післяконфліктний період. Основні причини конфліктів потрібно визначити для успішного їх вирішення. Конфліктологи вважають, що їх можна обєднати в чотири групи, такі як: соціально-економічні, організаційно-управлінські, соціально-психологічні, особистісні.




Рекомендована література:

  1. Анцупов А. Я., Баклановский С. В. // Конфликтология в схемах и комментариях. – Питер, 2006. – 288 с.

  2. Бандурка А. М. Друзь В. А. Конфликтология. – Харьков, 1997.

  3. Конфліктологія: [Підручник для студентів вищ. навч. закл. юрид. спец.] / Л. М. Герасіна, М. І. Панов, Н. П. Осіпова та ін.; За ред. професорів Л. М. Герасіної та М. І. Панова. – Харків: Право, 2002. – 256 с.

  4. Кудрявцев В. Н. Юридический конфликт // Государство и право. – 1995. – № 9.

  5. Медісон В. Правова конфліктологія та юридичний конфлікт у приватних правовідносинах // Право України – 2003. – № 9. – С. 39.

  6. Основы конфликтологии: Учебное пособие / Под ред. В. Н. Кудрявцева. – М., 1999.

  7. Скотт Д. Г. Конфликты: пути их преодоления. К., 1991.

  8. Ставицька О. Норма права в системі чинників регулювання соціальних конфліктів // Право України. – 2001. – № 10. – С. 13.

  9. Юридическая конфликтология / Под ред. В. Н. Кудрявцева. – М., 1995.



Тема 3. Типологія та класифікація конфліктів-2 год


    1. Загальні принципи типології конфліктів.

    2. Політичні конфлікти.Конфлікт і політика.

    3. Поняття і причини міжнаціональної та міжнародної конфліктності.

    4. Характеристика трудових конфліктів.

    5. Сімейні та міжособові конфлікти.


Методичні рекомендації

Варто розпочати розмову про типологію конфліктів із конфліктів у сфері ділового спілкування. Це той вид конфліктів з яким кожна людина стикається найчастіше. Серед них можна виділити внутрішньоособові, міжособові, міжгрупові. Стосовно внутрішньоособових конфліктів, то варто зазначити , що їх вирішення пов’язане із зняттям особою внутрішньої напруги, подоланням суперечностей між різними елементами її внутрішньої структури й досягненням стану рівноваги. Позитивне вирішення таких конфліктів веде не тільки до самовдосконалення особи, а й до розвитку структури в якій вона працює.

Якщо конфлікт між будь-якими соціальними групами достатньо серйозний, то рано чи пізно він стає політичним. В нашому суспільстві такі конфлікти є поширеними. Джерелом політичних конфліктів є задоволення базових потреб соціальних груп і індивідів. Політичні конфлікти - це зіткнення суб’єктів політики у їх взаємному прагненні реалізувати свої інтереси і цілі , пов’язані із досягненням влади або її перерозподілом. Особливостями таких конфліктів є їх відкритість, публічність, збільшення кількості та зростаюча значущість. Розмежовують конфлікти демократичних та тоталітарних режимів.

Всі конфлікти, що відбуваються в міжнародній системі або що виходять на її рівень, неминуче пов’язані з поведінкою держав як основних учасників (сторін, суб’єктів) цієї системи – міжнародних відносин. Проте залежно від того, чи представлено обидві сторони в конфлікті державами, або лише одна з них є державою, або держава виступає як третя сторона у внутрішньому конфлікті на території іншої держави, з’являється можливість для первинної класифікації міжнародних конфліктів, для виділення їх окремих видів (категорій, типів).

Для подолання міжетнічних конфліктів, варто знати що етнічна ідентичність обумовлюється насамперед внутрішньо груповими нормами поведінки, особливості яких фіксуються мовними, психологічними, етичними, естетичними, релігійними й іншими засобами культури. Специфіка етнічних конфліктів полягає у їх комплексному, складному характері. Всі вони носять політичний характер. Конфлікти такого типу відрізняють високим напруженням відносин. Більшість з них має глибок історичне коріння і перманентний характер. У сфері таких конфліктів завжди варто пам’ятати, що їх легше попередити ніж вирішити.

Щодо сімейних конфліктів, то тут варто звернути увагу на найбільш конфліктні періоди , а саме: первинний етап, коли відбувається адаптація подружжя один до одного; другий - пов'язаний з народженням дітей і третій етап пов'язаний із появою невісток і зятів. Сімейні конфлікти завжди залишають складні негативні емоції , тому їх краще попереджувати. Для цього пропонуються декілька типів поведінки, а саме: навчитися визнавати свої помилки, виключити із спілкування претензії на перевагу, будь-які зауваження один до одного з’ясовувати наодинці, не втягувати у конфлікт родичів, виробіть єдині позиції на виховання дітей, зміцнюйте зв’язки що зближують вас з дітьми.


Теми рефератів:

  1. Україна та міжнародні відносини: сучасний стан і тенденції розвитку.

  2. Причини і особливості національних конфліктів у сучасній Україні.

  3. Особливості виникнення і розвитку, структура та функції політичного конфлікту.


Література:

  1. Анцупов А. Я., Баклановский С. В. // Конфликтология в схемах и комментариях. – Питер, 2006. – 288 с.

  2. Бандурка А. М. Друзь В. А. Конфликтология. – Харьков, 1997.

  3. Глухова А. В. Политические конфликты и кризисы. Консенсус и политические методы его достижения // Государство и права. – 1993. – № 6.

  4. Джеллінген Джеймс. Запобігання насильству / Пер. з англ. В.В. Штенгелев. – К.: Сфера, 2004. – 168 с.

  5. Конфліктологія: [Підручник для студентів вищ. навч. закл. юрид. спец.] / Л. М. Герасіна, М. І. Панов, Н. П. Осіпова та ін.; За ред. професорів Л. М. Герасіної та М. І. Панова. – Харків: Право, 2002. – 256 с.

  6. Кудрявцев В.Н. Стратегии борьбы с преступностью / В.Н. Кудрявцев. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Наука, 2005. – 366 с.

  7. Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі: У 2 ч. – Чернівці, 1993.

  8. Скотт Д. Г. Конфликты: пути их преодоления. К., 1991.

  9. Словник-довідник термінів з конфліктології / За ред. М. І. Пірен, Г. В. Ложкіна. – Чернівці-Київ, 1995.


Тема 4. Поняття та механізми юридичного конфлікту- 2год
1. Сутність і природа юридичного конфлікту. Причини конфліктів

2. Межі юридичного конфлікту. Соціальна напруга. Психологія учасників юридичного конфлікту.

3.Розвиток конфлікту. Етапи конфлікту. Особливості динаміки юридичного конфлікту.

4. Особливості механізму розвитку юридичного конфлікту.

5. Типологія юридичних конліктів.

Методичні рекомендації
Для студентів юридичного інституту, майбутніх фахівців у сфері права важливо більше дізнатися про юридичні конфлікти. Одна з основних властивостей юридичного конфлікту полягає в тому, що в якій би сфері він не відбувався, він пов’язаний з виконанням (реалізацією) або порушенням тих чи інших норм права, а також з виникненням, змінами або припиненням правових відносин між фізичними чи юридичними особами. До юридичних належать будь-які міждержавні конфлікти, всі трудові, у багатьох випадках сімейні, виробничі, побутові та міжнаціональні конфлікти, угоди між регіонами чи гілками влади, суперечки з приводу визначення статусу нації та ін. Також варто розуміти, що чимало конфліктів мають змішаний характер і містять як правові, так і не правові елементи (наприклад, конфлікти на релігійному або етнічному ґрунті).

Теми рефератів.
1. Погляди С. В. Кудрявцева на юридичний конфлікт.

2. Способи вирішення юридичного конфлікту.

3.. Насильство, роз’єднання та примирення у конфлікті.
Рекомендована література:
1. Кожокарь И. П. Правовой консенсус: общетеоретический анализ : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. - Саратов, 2005. - 223 с.

2. Васильченко В. А. Антропология правового конфликта : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.13. - Ставрополь, 2002. - 153 с.

3. Кривуля О. М. Філософія: Світ. Людина. Дух : [навч. посіб.]. - X. : TOB «Прометей», 2003. - 295 с.

4. Спасъкий А. С. Правовідносини за участю органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях: теоретико-правовий аспект : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. - X., 2007. - 287 с.

6. Небрат О. OL. Правові засоби управління конфліктами в органах внутрішніх справ : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. - X., 2002.- 239 с.

7. Астахов П. А. -Динамика разрешения юридических конфликтов: теоретико-правовое исследование : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. - М., 2002. - 185 с.

8. Бобосов Е. М. Конфликтология : [учеб. пособие для студентов вузов]. - Минск : ТетраСистемс, 2000. - 464 с.

9. Кудрявцев В. Н. Юридический конфликт // Государств: право. - 1995. - №9. - С. 9-14.

10. Современная западная социология : словарь. - М. : Политическая литература, 1990. -432 с.

11. Семенов В. С. Россия в сетях конфликтности: между взрывом и согласием // Социологические исследования. - 1993. - №7.-С. 71-77.

12. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология: теория, история, библиография : [учеб. пособие]. - М. : Мин-во обороны РФ: Военный университет, 1996. - 143 с.
Тема 5: Соціально-правові технології попередження конфліктів- 2год.


  1. Загальні положення про попередження конфліктів.

  2. Прогнозування та профілактика конфліктів. Усунення причин конфліктів.

  3. Способи та прийоми впливу на поведінку опонента.

  4. Підтримка співпраці. Інституалізація відносин.

  5. Нормативні механізми попередження конфліктів.

  6. Форми і методи підвищення конфліктної компетентності юриста..


Методичні рекомендації

Стабілізуючим фактором, що перешкоджає виникненню конфліктів, служать позитивні традиції. Профілактика конфлікту важлива як у соціальному плані, так і в особистісному. Актуальним завданням є оволодіння необхідними нормами соціальної поведінки, відповідними віковим особливостям людини, що відповідають сучасними уявленнями про соціальні компетентності.

Іншим завданням є конфліктологічна грамотність, що припускає оволодіння стратегіями ефективної взаємодії, способами вирішення та попередження конфліктів, можливості переведення конфлікту з деструктивного русла в конструктивне, навичками саморегуляції в конфлікті і т.д. Третє важливе задання - усвідомлене ставлення до власних психологічних особливостей.

Теми рефератів:


  1. Визначте погляди О. Конта на компроміс.

2.Аналіз правового компромісу у історії політичних і правових учень.

3.Вузьке та широке значення правового компромісу.

4. Відображення правового компромісу у типах праворозуміння.
Рекомендована література:


  1. Кумкін І. О. Громадянська злагода як необхідна умова розвитку сучасного українського суспільства: автореф. дис. На здобуття наук. ступеня канд. філос. наук. – Сімферополь, 2007. – 16 с.

  2. Новікова М. До питання правокомпромісної теорії гармонізації суспільних відносин // Право України. – 2006. - № 1. – С. 29-32.

  3. Вебер М. Избранные произведения. – М.: Прогресс, 1956. – 806 с.

  4. Поппер К. Открытое общество и его враги: в 2 т. – Чары Платона / пер. с англ., под общ. ред. и с предисл. В. Н. Садовского. – М.: Междунар. фонд «Культ. Инициатива», 1992. – Т. 1. – 446 с.

  5. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: Соцэкгиз, 1962. – 684 с.

  6. Кравцов М. Ю. Консенсус в системе социального реформирования общества: дис. … канд. филос. наук: 09.00.11. – Волгоград, 1998. – 116 с.

  7. Юдина О. В. Консенсус в демократическом государстве: теоретико-правовой анализ: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 – М., 1997. – 174 с.

  8. Конт О. Катехизис промышленников или система позитивной политики: в 4 т. 1910-1912 / О. Конт. – СПб. : Брокгауз-Ефрон, 1912. – Т. 4. – 563 с.

  9. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Этюд об организации высших обществ / пер. с фр. П. С. Юшкевича. – Одесса : Тип. Г. М. Левинсона, 1900. – 331 с.

  10. Арон Р. Демократия и тоталитаризм / пер. с фр. Г. И. Семенова. – М. : Текст, 1993. – 301 с.

  11. Манхейм К. Диагноз нашего времени / пер. с. Нем. И англ. – М. : Юрист, 1994. – 700.


Тема 5: Теорія і практика вирішення конфліктів
1. Управління конфліктною ситуацією.

2. Розв’язання і регулювання конфлікту.

3. Діагностика в ході розв’язання конфлікту.

4. Стратегії виходу із конфлікту: моделі та стилі.


Методичні рекомендації
Як ми вже переконалися, можливість виникнення конфлікту існує в усіх сферах життя. Вони з’являються на тлі повсякденних розбіжностей у поглядах, спорів і протиборства різних думок, прагнень, бажань, намагань, способів життя, інтересів тих чи інших осіб, груп, соціальних спільнот. Конфлікти, являючи собою ескалацію постійного суперництва і протистояння в галузі принципових чи емоційно зумовлених зіткнень, порушують особистий спокій, соціальну гармонію між людьми. Тому питання врегулювання соціальних конфліктів виходить із можливостей впливу на причини конфліктної ситуації, здатності в такий спосіб спрямовувати перебіг конфліктних подій, щоб передбачити їх результати і закінчення, а можливо, попередити негативні наслідки.

Управління конфліктом являє собою цілеспрямованій вплив на процеси конфліктної взаємодії, який прагне забезпечити конструктивне вирішення соціально важливих завдань, що актуалізувалися в конфлікті. Управління конфліктом передбачає:переведення його в річище раціональної діяльності та взаємодії людей;

продуманий вплив на конфліктну поведінку суб’єктів з метою досягнення бажаних результатів; обмеження протиборства рамками конструктивного включення до суспільних процесів.

В системі управлінських підходів та впливів стосовно конфлікту центральне місце посідає його розв’язання, адже далеко не всі конфлікти можна попередити, тому дуже важливо володіти методологією і технікою виходу із конфліктних станів. Кінцевий етап у динаміці конфлікту традиційно визначають як розв’язання, хоча серед інших форм закінчення конфлікту ще вказують на врегулювання, загасання, усунення, скасування і переростання в інше протиборство.

Діагностика конфлікту починається з аналітичного етапу, під час якого необхідно здійснити низку оцінюючих та вибіркових заходів. Нам вже відомо, що моделей закінчення конфлікту може бути декілька. Головні з них – “переможець-переможений”, “переможець-переможець”, “переможений-переможець”. Але, щоб точніше зафіксувати “ціну” перемоги, конфліктологи ввели додаткові поняття: “максимальний виграш”, “мінімальний програш”, “взаємний виграш”, “поєднання виграшу і програшу”, “синтез конфліктуючих протилежностей” тощо. Діагностуючи реальний конфлікт на предмет його врегулювання і остаточного розв’язання, слід чітко визначитись, на які саме варіанти закінчення конфлікту слід орієнтуватися.

допомагає вирішити конфлікт сприяючи виробленню угоди між конфліктуючими сторонами.


Теми рефератів:

1. Конфліктний медіаторин: основні принципи посередницької діяльності.

2. Консенсус як спосіб вирішення конфліктів.
Рекомендована література.
1. Анцупов А. Я., Баклановский С. В. // Конфликтология в схемах и комментариях. – Питер, 2006. – 288 с.

2. Бандурка А. М. Друзь В. А. Конфликтология. – Харьков, 1997.

3. Конфліктологія: [Підручник для студентів вищ. навч. закл. юрид. спец.] / Л. М. Герасіна, М. І. Панов, Н. П. Осіпова та ін.; За ред. професорів Л. М. Герасіної та М. І. Панова. – Харків: Право, 2002. – 256 с.

4. Кудрявцев В. Н. Юридический конфликт // Государство и право. – 1995. – № 9.

5. Медісон В. Правова конфліктологія та юридичний конфлікт у приватних правовідносинах // Право України – 2003. – № 9. – С. 39.

6. Основы конфликтологии: Учебное пособие / Под ред. В. Н. Кудрявцева. – М., 1999.

7. Скотт Д. Г. Конфликты: пути их преодоления. К., 1991.

8. Ставицька О. Норма права в системі чинників регулювання соціальних конфліктів // Право України. – 2001. – № 10. – С. 13.

9. Юридическая конфликтология / Под ред. В. Н. Кудрявцева. – М., 1995.

Тема 7. Стратегії виходу з конфліктів: моделі та стилі
1. Технології, засоби і методи врегулювання конфліктів.

2. Технології консенсусу і компромісу.

3. Технології конфліктного медіаторингу

4. Характеристика переговорного процесу, як засобу розв’язання конфлікту.


Методичні рекомендації

Моделі завершення конфлікту безпосередньо визначаються стратегіями конфліктної поведінки сторін, які в свою чергу залежать від конкретної ситуації, різновиду конфлікту, рівня його розвитку та ступеня інтенсивності тощо. Якщо, наприклад, передбачається розв’язати конфлікт за моделлю “перемога-поразка” (однієї чи іншої сторони), то опрацьовується стратегія усунення одного із конфліктантів шляхом доведення боротьби до переможного кінця. В ситуації, коли можлива модель “перемога-перемога” чи “взаємний виграш”, розробляється стратегія розв’язання конфлікту через перетворення обох сторін і на цій підставі – стратегія взаємного примирення. Нарешті, в ситуації, при якій жодна із сторін не може виграти протиборство та їх сили поступово виснажуються, доцільною стає стратегія силового придушення конфлікту, майже механічного його усунення. Головними стилями розв’язання конфлікту є:

Стиль конкуренції по суті визначає, що конфліктуючий суб’єкт (опонент) є досить активним і прагне рухатися до розв’язання конфлікту своїм власним шляхом; він не дуже зацікавлений у співробітництві з іншими людьми, але, крім того, він здатний приймати вольові рішення. Такий суб’єкт намагається перш за все задовольнити власні інтереси за рахунок інтересів інших і примушує людей сприйняти його вирішення проблеми. Отже, стиль конкуренції – це фактично стратегія суперництва, яка полягає у нав’язуванні протилежній стороні вигідного для себе рішення.

Стиль пристосування розглядається як вимушена або добровільна відмова від боротьби шляхом здавання своїх позицій. За сутністю це стратегія поступок. Суб’єкт конфлікту діє разом з іншими та не прагне відстоювати свої інтереси; він поступається своєму опонентові і змиряється з його домінування.

Стиль ухилення застосовується у ситуаціях, коли суб’єкт не впевнений у позитивному результаті розв’язання конфлікту для себе і тому не бажає марнувати на це зусилля; або у разі, якщо почуває себе неправим. За змістом це стратегія уникнення від вирішення проблем, тобто прагнення вийти із конфлікту з мінімальними втратами, ушкодженнями і витратами; за характером – досить пасивна стратегія, що спирається на індивідуальні дії.

Стиль співробітництва серед інших вважають найскладнішим, але він дозволяє виробити найбільш задовольняючі обидві сторони рішення у складних конфліктних ситуаціях. Саме тому співробітництво є найефективнішою стратегією поведінки у конфлікті. Сутність співробітництва полягає в тому, що дії опонентів спрямовані на конструктивне обговорення проблеми, на розгляд протилежної сторони як не супротивника, а спільника у пошуку бажаного рішення. щодо опрацювання засобу задоволення реальних бажань обох сторін. Якщо опоненти зрозуміють, у чому полягає причина конфлікту, то виникає можливість разом відшукати нові альтернативи чи опрацювати прийнятні компроміси.

Стиль компромісу полягає в бажанні і готовності опонентів завершити конфлікт завдяки рішенню, що ґрунтується на взаємних поступках. Стратегія компромісу є суміжною з наведеними стратегіями за характером і сутністю, адже активність тут поєднується з пасивністю, а індивідуальні дії – зі спільними. Компроміс характеризує відмова від частини своїх вимог, що висувалися раніше, готовність визнати претензії іншої сторони частково обґрунтованими і навіть схильність багато що вибачити опоненту.

Медіація - це процес у якому нейтральна третя сторона



Рекомендована література:
1. Козер Л. Функции социального конфликта. - М. : Идея - Пресс : Дом интеллектуальной книги, 2000. - 205 с.

2. Белкин А. С., Жаворонков В. Д., Зимина М. С. Конфликтология: наука о гармонии : [учеб. пособие]. - Екатеринбург : Глаголь, 1995. - 96 с.

3. Общая теория государства и права : академический курс : в 3 т. / под ред. М. Н. Марченко. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М. : Зерцало, 2001. - Т. 1. - 534 с.

4. Парк Р. Э. Конкуренция и конфликт // Вопросы социологии. - 1994. - № 5. - С. 62-70.

5. Штаркс Г. М. Социальное противоречие. - М. : Мысль, 1977. - 158 с.

6. Гегель Г. В. Ф. Философия нрава. - М. : Мысль, 1990. – 524 с.

7. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократизация и ее проблемы в Восточной Европе // Вопросы философии. - 1990. - №9. -С. 69-75.

8. Матурана У. Р., Варела В. X. Древо познания: Биологические корни человеческого понимания / пер. с англ. Ю. А. Данилова. - М. : Прогресс-Традиция, 2001. - 224 с.

9. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. - М : Медиум, 1995. - 323 с.

10. Лазарович Н. В. Соціально-субстанційна природа людини в умовах техногенного суспільства: філософсько-культурологічний аналіз : дис. ... канд. філос. наук : 09.00.03. - Львів, 2007. - 212 с.


Тема 8. Розв’язання юридичних конфліктів.



    1. Юридичні засоби розв’язання конфліктів.

    2. Судовий та господарський розгляд справ. Цивільний та кримінальний процес.

    3. Третейський розгляд. Порядок створення та повноваження третейських судів.

    4. Специфіка переговорів із злочинцями.


Теми рефератів:
1.Регулювання конфлікту як засіб його розвязання.

2.Переговори, примирення та посередництво.

3.Адміністративні засоби розв’язання конфлікту.

Методичні рекомендації

Деякі юридичні конфлікти породжуються наявністю правових актів низької якості, до того ж суперечливих, прийнятих несвоєчасно. Такі конфлікти врегульовують шляхом гармонізації. Гармонізація — це процес забезпечення узгодженості щодо правових актів адекватно обсягу повноважень відповідних суб´єктів, погодження планів досягнення цілей, визначених тими чи іншими державними інститутами. Гармонізація дає можливість досягти функціональної рівноваги правових актів, забезпечити той ступінь їх збалансованості один з одним, який у підсумку зумовлює можливість правової системи функціонувати і розвиватись у визначених напрямах. Тим самим гарантується стабільний статус усіх суб´єктів права, долаються відхилення в їхніх діях від нормативної моделі.

Одним із найбільш ефективних, а іноді і єдиним засобом вирішення конфлікту є судовий механізм його врегулювання, який виявляється у діяльності судів загальної компетенції, господарських, третейських судів, Конституційного Суду. Судова процедура розв´язання конфліктів має низку переваг. Вона забезпечує мирне завершення їх і характеризується обов´язковістю рішень суду для суб´єктів конфлікту.

У сучасній юридичній літературі йдеться також про можливість виділення певних стилів вирішення конфліктів, які спостерігаються в юридичній практиці. Під стилем розуміють міру, в межах якої одна зі сторін намагається задовольнити свої інтереси або інтереси іншої сторони шляхом здійснення активних або пасивних, сумісних або індивідуальних дій. Розрізняють такі стилі.

1. Стиль конкуренції (суперництва), для якого характерне намагання задовольнити свої інтереси без урахування інтересів інших осіб.

2. Стиль співробітництва характеризується активністю у відстоюванні своїх інтересів, але з урахуванням інтересів інших суб´єктів, пошуком альтернативи, використанням форм відкритого обговорення проблеми, сумісного аналізу причин конфлікту тощо.

3. Стиль ухилення спостерігається в ситуаціях, коли одна зі сторін ухиляється від процедури вирішення проблеми, висуваючи найрізноманітніші доводи. Простежується явна незацікавленість у найшвидшому прийнятті рішення за наявності ініціативи іншої сторони.

4. Стиль пристосування характеризується намаганням зберегти та продовжити стосунки, забезпечити інтереси партнера, згладити суперечності, уникнути обговорення спірних питань, а також готовністю погодитися з вимогами або претензіями.

5. Стиль компромісу виявляється в ситуаціях, коли сторони намагаються уникнути конфлікту, врегулювати розбіжності, частково задовольнити намагання одна одної. Сторони розуміють об´єктивну неможливість одночасного задоволення їхніх потреб, тому готові до вироблення взаємовигідного (компромісного) рішення, для якого разом із частковим задоволенням потреби характерна також, згода на часткову втрату певної цінності.
Рекомендована література:
1. Козер Л. Функции социального конфликта. - М. : Идея - Пресс : Дом интеллектуальной книги, 2000. - 205 с.

2. Белкин А. С., Жаворонков В. Д., Зимина М. С. Конфликтология: наука о гармонии : [учеб. пособие]. - Екатеринбург : Глаголь, 1995. - 96 с.

3. Общая теория государства и права : академический курс : в 3 т. / под ред. М. Н. Марченко. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М. : Зерцало, 2001. - Т. 1. - 534 с.

4. Парк Р. Э. Конкуренция и конфликт // Вопросы социологии. - 1994. - № 5. - С. 62-70.

5. Штаркс Г. М. Социальное противоречие. - М. : Мысль, 1977. - 158 с.

6. Гегель Г. В. Ф. Философия нрава. - М. : Мысль, 1990. – 524 с.

7. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократизация и ее проблемы в Восточной Европе // Вопросы философии. - 1990. - №9. -С. 69-75.

8. Матурана У. Р., Варела В. X. Древо познания: Биологические корни человеческого понимания / пер. с англ. Ю. А. Данилова. - М. : Прогресс-Традиция, 2001. - 224 с.



9. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. - М : Медиум, 1995. - 323 с.

10. Лазарович Н. В. Соціально-субстанційна природа людини в умовах техногенного суспільства: філософсько-культурологічний аналіз : дис. ... канд. філос. наук : 09.00.03. - Львів, 2007. - 212 с.

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Тема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год icon3 Виникнення І розвиток держави І права США
Значення історії держави І права як науки та її місце її в системі юридичних дисциплін
Тема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год icon1 Історія розвитку макроекономічної науки Суть та місце макроекономіки в системі економічних наук, методи макроекономічних досліджень
Макроекономічні моделі: характеристика, види, значення, використання в макроекономічному аналізі та прогнозуванні
Тема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год iconНауково-практичний коментар
Дніпропетровського' державного універ­ситету; Щерба С. П. — доктор юридичних наук, професор, заслу­жений діяч науки рф; Грузд А....
Тема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год iconУсього 0 год. На тиждень год. Резервний час год
...
Тема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год iconУсього 0 год. На тиждень год. Резервний час год
...
Тема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів
Усього — год. На тиждень — год Текстуальне вивчення творів — 59 год Повторення й узагальнення — год Література рідного краю — год...
Тема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год iconНавчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів лист №14/18. 2
...
Тема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год iconКлас Усього – 70 год. На тиждень – год. Текстуальне вивчення – 62 год. Розвиток мовлення – год. Позакласне читання – год. Резервний час – 2 год
Українська література ХХ ст як новий етап в історії національної культури. Актуалізація проблем: митець І влада, свобода творчості....
Тема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год iconУроки розвитку зв’язного мовлення год. Резервний час год. Зміст навчального матеріалу
Українська література як складова частина світового літературного процесу, її специфіка, тісний зв‘язок з фольклором. Цілісний характер...
Тема № Місце І значення конфліктології в системі юридичних наук- 2 год iconEcts – 3 кредити, 90 год., лекції – 18 год., пр з. – 18 год., Срс – 54 год
Виступ за темою реферату на занятті (лекційному чи практичному) з елементами дискусії за списком запитань


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка