Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми



Сторінка11/18
Дата конвертації12.03.2018
Розмір2.75 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   18

6-та сторінка «Храми Індії»
Індійське мистецтво упродовж свого розвитку позначене тісним зв'язком із панівними в різні періоди релігійними системами. Майже всі його пам'ятки, що дійшли до сьогодні, мали релігійний характер. Багато з них не збереглося, адже для будівництва використовували різний матеріал: камінь — для релігійних святинь; дерево, цеглу та глину — для світських споруд. Пріоритет релігії в індійській культурі яскраво виявився у сфері мистецтва.
Більшість архітектурних і скульптурних пам'яток датується періодом між IV ст. до н. е. та першими століттями нашої ери. Найсуттєвіші художні надбання належать до часів панування буддизму за династії Маур'їв, особливо за царювання Ашоки. Це був період розквіту міст — центрів ремесла, торгівлі, науки та мистецтва.
На художню культуру давньоіндійського суспільства глибокий вплив справили індуїзм, буддизм та іслам. Художньо-образне сприйняття крізь призму цих релігійних та філософських систем вирізняється витонченістю зображення людини і навколишнього світу, досконалістю архітектурних форм. З цього погляду вражають скельні храми Еллори. Одним із чудес світу є храм Кайла- санатха. Це справді унікальна пам'ятка архітектури: упродовж 150 років давні майстри вирубували цей храм у скелі, оздобивши його численними скульптурними фігурами та барельєфними композиціями від цоколя до пірамідальних веж. У старому Делі з-поміж відомих пам'яток давнини збереглося місто-фортеця Лал- Котп (кінець XI ст.) із унікальною суцільно-залізною колоною, вік якої понад 150 000 років. Поверхня цього металевого велетня й досі блискуча і не ушкоджена іржею. Віднайти призначення колони — завдання для вчених майбутнього.
Індуїстські храми у IV—VI ст. були невеликими за розмірами — дерев'яними, із пласкими дахами і товстими стінами. Згодом їх починають зводити з каменю; вони стають значно вищими. Основною в індуїстському храмі є вежа (шикхара) над невеликим святилищем із фігурами або символами богів. Цю форму використовували також буддисти, наприклад, у спорудженні храму у Бодх-Гаі поблизу місця прозріння Будди.
З IV ст. розвивається світська культура. Поруч із храмами у трактаті з архітектури V—VI ст. описані громадські споруди, палаци. Гуптські царі підтримували різноманітні релігії, але віддавали перевагу культу Вішну (наприклад, у тогочасних написах індуїстські імена зустрічаються вп'ятеро частіше, аніж буддійські або джайністські). Духу ієрархічної спільноти повною мірою відповідала основна ідея індуїзму — служіння Богу та відданості Йому. Найпопулярнішими богами стали Вішну та Шива.
У XII—XIII ст. в Індії з'явилися основні типи культових споруд мусульман, передусім мечеті, мінарети, медресе, мавзолеї. В основних типах архітектурних споруд ранньоісламського періоду простежуються ісламські традиції, але в деталях культових будівель також помітним є вплив індійської архітектури. Колони, деталі архітектурних прикрас із великою кількістю рослинних орнаментів запозичені у буддійських та індуїстських будівель. Також характерною рисою архітектури ранньоісламського періоду є її гармонійне поєднання з навколишнім середовищем.
Пізніше в Індії набули поширення стпамбхи — культові кам'яні стовпи з висіченими на них написами (проповідями). Най- знаменитіший — Сарнатпхський (колона Ашоки). На барабані висічені тварини — символи сторін світу, на капітелі — леви, які несуть колесо закону (образ Будди і знак його прозріння). Визначилися також місця паломництва: Капілавасту, де народився Будда; Гайа, де він прозрів; Бенарес, де він прочитав першу проповідь; Кусінагара, де він досяг стану нірвани.
З III ст. до н. е. з'явилися буддійські храми у печерах Аджанти (найпізніші створені у VII ст. н. е.). На їх стінах добре зберігся живопис: сцени з життя Будди, його втілення, сцени з життя індійців. Зображенням притаманна вишукана естетичність.
Безсмертною пам'яткою індійської архітектури є мавзолей Тадж-Махал (1630—1652), який називають «поемою в камені». Грандіозна (заввишки 74 м) біломармурова споруда з облицюванням із самоцвітів зведена за наказом Великого Могола шаха Джаха- на як мавзолей для його дружини Мумтаз Махал. Для будівництва було залучено 20 000 робітників, витрачено понад 90 млн рупій (грошова одиниця Індії). Тадж-Махал відобразив красу й могутність імперії Великих Моголів.
У основі споруди лежить квадратна платформа зі сторонами понад 95 м, по кутах мавзолею — 4 мінарети. Стіни викладені полірованим мармуром, ззовні подекуди доповнені червоним піщаником. У вікнах та арках — ажурні решітки. Склепінчасті переходи розписані (арабськими літерами) сурами із Корану.
Більшість дослідників вважає, що Тадж-Махал побудовано з матеріалів, які привозили з усієї Індії та Азії. Для транспортування будівельних матеріалів використовували понад 1000 слонів. Білий мармур привозили з Раджастану, яшму — з Пенджабу, нефрит і гірський кришталь — із Китаю, бірюзу — із Тибету, лазур — із Афганістану, сапфіри — зі Шрі Ланки, сердолік — з Аравії.
Ім'я архітектора невідоме, але поширена думка, що в розроблянні проекту брали участь найкращі архітектори Індії та інших країн Сходу на чолі з агрським архітектором Устад-Ісою. Не виключено, що одним із авторів був сам шах Джахан, який мав витончений художній смак.
Навколо Тадж-Махалу шах Джахан висадив сад, причому сам мавзолей стоїть на початку саду. У центрі саду створено мармурове водоймище. Уздовж зрошувального каналу з фонтанами висаджені кипариси.
Навпроти Тадж-Махалу, на іншому березі річки, шах Джахан мав намір побудувати ще одну гробницю, для себе, тієї самої форми, що й Тадж-Махал, але із чорного мармуру. Обидва мавзолеї мали з'єднуватися мостом. Але плани не втілилися в життя. Після смерті шаха Джахана поховали в одному склепі з Мумтаз Махал. На їх могилах лежать плити, прикрашені золотим і срібним орнаментом.


7-ма сторінка «Храми Далекого Сходу»
Поширення буддизму на Далекому Сході зумовило появу нових видів культових споруд — печерних храмів і башт-пагод, пов'язаних з індійською традицією. Квадратні або прямокутні в плані, печерні храми мали поділені на яруси стіни з нішами, прикрашеними скульптурами. їх стелі підпирали кам'яні стовпи, які прикрашали розписами.
Пагоди, що різняться за типами, виконували функції меморіальних пам'ятників, позначок священних для буддистів місць (муma), сховищ реліквій, канонічних книг і культових предметів (шиїта), молитовень (фута), житлових приміщень (шеліта), маяків (гусаота), дозорних веж (ляодіта). Союз із державою приносив церкві неабиякий зиск. Розкішні палаци, храми, пагоди, житла заможних городян, у спорудженні яких дедалі більше використовують камінь і цеглу, височіли на загальному фоні одноповерхових, здебільшого глинобитних жител городян.
Від часів появи першого буддійського храму (за легендою, 552 року) архітектура розвивалася шляхом поєднання корінних і запозичених рис, але в архітектурно-планувальній структурі японські й китайські храми принципово різнилися: перші тяжіли до рівнинної композиції, а в других надавали значення ярусному чи різноплощинному розташуванню споруд, а це заважало створенню єдиного стилю.
Крім того, особливі природні умови Японії зумовили відмінні від китайсько-корейських прототипів конструктивні форми аж до створення специфічних варіантів типових споруд і прийнятого декору. Так, використання одного-двох дерев, кущів як обов'язкової частини архітектурного ансамблю залишається постійним елементом японської будівельної творчості. Пагодам властива особлива легкість, витонченість, ажурність, стрункість форм.
До нашого часу збереглася побудована у перші роки VII ст. найдавніша дерев'яна споруда світу — Центральний архітектурний ансамбль («Золота зала» кондо і п'ятиярусна пагода заввишки 32 м Західного павільйону) храму Хорюдзі. Засновником храму вважають принца Сьотока. Занесений до Світової спадщини ЮНЕСКО та Національних скарбів Японії.
Кійомідзудера — монастир площею 242 м2 у місті Кіото. Повна офіційна назва — Отовасан Кійомідзудера («монастир Чистої води на горі Отова»). Збудований наприкінці VIII — на початку IX ст. як обитель буддійської секти Хоссо. Названий на честь гірського водоспаду Отова, що на південь від монастиря. Занесений до Світової спадщини ЮНЕСКО. Центральний храм монастиря — «Головна зала», яку називають «Помостом Кійомідзу», був перебудований (1633) за наказом сьоґуна Токуґави Іеміцу. Серед давніх архітектурних споруд монастиря виокремлюють дзвіницю і Західні ворота. Основні будівлі мають кам'яний фундамент і оточені кам'яною кладкою. Від центрального входу монастиря — Воріт Ніо — пролягає дорога, що веде до Головного храму. Уздовж дороги розташовані Західні ворота, триярусна пагода, дзвіниця, бібліотека сутр, Храм засновника та Асакурський храм. На сході від Головного храму — храми Шак'ямуні, Аміди та Внутрішній павільйон. На південь від Головного храму протікають три струмки водоспаду Отова. На південь від водоспаду — Долина парчевих хмар. За нею розташовані дочірній монастир Тайсандзі, призначений для молитов за успішні пологи, та маленька триярусна пагода, названа «Породільною». На північ від Головного храму знаходиться Павільйон звершень. Нині всю територію монастиря перетворено на парк.
Кінкакудзі(«Монастир Золотого павільйону») — монастир буддійської секти Ріндзай у місті Кіото. Повна офіційна назва — Хокудзан рокуондзі («монастир Оленячого саду на Північній горі»). Збудований 1397 року як резиденція екс-сьоґуна Асікаґі Йосіміцу, перетворена на дзенівський монастир після його смерті. Названий на честь Золотого павільйону, найкрасивішої будівлі монастиря. Під час громадянської війни 1467—1477 років монастир втратив практично всі культові споруди за винятком Золотого павільйону (згорів 1950), відреставрований (1955—2003). Є складовою Світової спадщини ЮНЕСКО. Головна окраса палацу — Золотий павільйон — квадратна в основі триповерхова будівля, повністю вкрита сусальним золотом і захисним японським лаком урусі. Перший поверх називався Залою очищення. Він був виконаний у класичному стилі японської палацової архітектури. У центрі поверху стояла статуя Будди Шак'ямуні, а ліворуч від неї — статуя сьоґуна- засновника Асікаґі Йосіміцу. Другий поверх мав назву Печера милосердя. Він був збудований у стилі самурайських житлових апартаментів. У ньому вшановували статуї «печерної бодгісаттви» Івая Каннон та чотирьох небесних королів. Третій поверх іменувався Вершина Пустоти. Він нагадував дзенівський храм, у якому зберігали мощі Будди Шак'ямуні. Дах павільйону був покритий корою дерев і прикрашений шпилем із китайським феніксом.
Храми Тайваню — Луншань і Цінтьєн. Храм Луншань («Гора Дракона», 1738) — не тільки храм і визначна екскурсійна пам'ятка, але й пам'ятка історії. Вишукані різьблені ніші та колони мають художню цінність. Двері, балки та колони чудово декоровані. У передній залі є пара колон із бронзовими драконами, а у середній — чотири пари таких колон. Усі скульптурні композиції (як кам'яні, так і дерев'яні) надзвичайно вишукані. Храм Цінтьєн,, що присвячений богу війни Куан-Куангу, розташований на площі більше ніж 7000 м2. Він відомий як Громадський Храм Добродійників; сприяє священному вченню Куан-Куанга, а також 5 моралям і 8 чеснотам, і має приносити мир і гармонію людям. Крім заступництва лицарства, Куан-Куанг також опікується торговими справами, тому храм Цінтьєн у комерційному місті Тай- бей завжди повний відданих прихильників.
Традиційна архітектура корейців відрізнялася від схожих за стилем китайських та японських взірців, яким, як уважають, вона поступається у майстерності виконання й оздоблення. Корейській архітектурі притаманні простота й органічний зв'язок із природним ландшафтом. У мальовничій гірській місцевості зводили монастирі й палаци, будували багатоярусні пагоди з дерева й каменю, зали, брами, мости. Абрис даху пагоди легко запам'ятовується за кінцями, що своєрідно загинаються догори. У пагодах втілено світоглядні уявлення корейців щодо ідеалу гармонії.
Більшість пам'яток давньої архітектури було знищено у вирі історії, а ті, що збереглися, оголошено національними святинями. З-поміж них — найдавніша на Далекому Сході дерев'яна астрономічна вежа у столиці держави доби Сілла м. Кьонджу (647), монастир Пульгукса, пагода в монастирі Пунхванса, південні двоярусні ворота Сеульської фортеці Намдемун (1405), тронний зал королівського палацу Кьонбоккун.


V.    Актуалізація набутих знань
Опитування
♦    Чим готичні культові будівлі відрізняються від романських?
♦    Назвіть основні стильові риси французьких соборів.
♦    Що є характерним для барокових будівель?
♦    Назвіть ознаки модерну в архітектурі.
♦    Якими є особливості архітектури країн Арабського Сходу? Індії? Далекого Сходу?


VI.    Підбиття підсумків уроку
Рефлексія
♦    Мені найбільше запам'яталися такі пам'ятки архітектури...
♦    Сьогодні на уроці мене вразило...
♦    Мене зацікавило...

VII.    Домашнє завдання
Для всіх: завершити заповнення таблиці «Архітектура світу».
Групова робота: дібрати матеріал для першого розділу «Архітектура світу» альбому «Культурна спадщина народів світу» {учні із високим та достатнім рівнем навчальних досягнень — текстовий матеріал; учні із середнім рівнем навчальних досягнень — ілюстративний матеріал).

11 клас

ТЕМА: Відень — центр європейської музичної культури (В. А. Моцарт та ін.). Видатні

композитори - романтики (Ф. Шопен, Ф. Ліст та ін.). Французькі шансоньє

МЕТА: ознайомити учнів із творчістю композиторів віденської школи, композиторів-романтиків, французьких шансоньє, навчити характеризувати творчу спадщину європейських композиторів, класифікувати основні жанри музики, аналізувати музичну творчість, оцінювати внесок митців у світову музичну спадщину; розвивати вміння аналізувати твори музичного мистецтва, визначати головне, обґрунтовувати свою точку зору, формувати пізнавальну активність; виховувати повагу до світової музичної спадщини, зацікавленість її творами й митцями.


ОБЛАДНАННЯ: портрети композиторів (В. А. Моцарта, Й. Гайдна, Л. ван Бетговена, Ф. Шопена, Ф. Ліста, Й. Штрауса) та виконавців (Е. Піаф, Ш. Азнавура, Джо Дассена, П. Каас); роздавальний матеріал («План аналізу музичного твору», один на парту), фрагменти музичних творів композиторів (Л. ван Бетговен. Соната № 23 («Апасіоната»), В. А. Моцарт «Dies ігае», вальси Й. Штрауса та ін.), виконавців (Е. Піаф «Sous Le Ciel De Paris»; Джо Дассен «АNew York»', Ш. Азнавур «LaBoheme», «Мата»; П. Каас «Mademiselle chante le blues» та ін.).




Музика — це мова, що не потребує перекладу,

адже звертається до душі.
Б.Ауербах
ХІД УРОКУ
I.    Організаційний момент
II.    Перевірка домашнього завдання

Презентація сторінки «Паркова культура Заходу та Сходу» альбому «Культурна спадщина народів світу» (2—4 учні)
III.    Актуалізація опорних знань
Опитування

•    Які художньо-стильові напрями музичного мистецтва вам відомі?
•    Який напрям був провідним у європейському музичному мистецтві XVII — початку XIX ст.?
•    Що є характерним для музики епохи класицизму?
•    Що стало підґрунтям для виникнення романтизму в музичному мистецтві?


IV.    Мотивація навчальної діяльності
V.    Викладення нового навчального матеріалу
На початку уроку вчитель роздає учням план аналізу музичного твору (1 на парту).
План аналізу музичного твору
•    Визначте автора музичного твору та його назву.
•    Для якого складу виконавців написаний твір?
•    Які виражальні засоби найяскравіше відтворюють образний зміст музичного твору (темп, мелодія, ритм)?
•    Схарактеризуйте особливості музичної форми твору.
•    До якого жанру належить цей твір?
•    Які почуття та настрої він викликає?


1. Розповідь учителя
Художній стиль класицизм (з лат. зразковий) виник у XVII ст. у Франції. Неперевершеними зразками художньої творчості майстри цього стилю вважали витвори античного мистецтва, тому розробляли античні сюжети й образи. Класицизм у музиці багато в чому не схожий на класицизм у літературі, театрі або живописі.
У музиці неможливо спиратися на античні традиції — вони майже невідомі. Крім того, зміст музичних творів здебільшого пов'язаний зі світом відчуттів людини.
В опері XVIII ст. класицизм представлений творами Крістофа Віллібальда Ґлюка, який створив нове трактування цього виду музично-драматичного мистецтва.
Вершиною розвитку музичного класицизму стала творчість Йозефа Гайдна, Вольфґанґа Амадея Моцарта і Людвіга ван Бетговена, які працювали здебільшого у Відні, що став одним із центрів музичного світу. Композитори створили напрям у музичній культурі другої половини XVIII — початку XIX ст. — віденську класичну школу.
У II половині XVIII ст.— на початку XIX ст. здебільшого сформувався склад сучасного симфонічного оркестру, визначилися й оформилися жанри симфонії, сонати, тріо, квартету та квінтету. У сонатному allegro зароджується, а згодом, у творчості JI. ван Бет- говена, формується новий метод музичного мислення — симфонізм. Суттєвого реформування в творчості К. В. Ґлюка та В. А. Моцарта зазнає оперний жанр, долаючи умовність аристократичної опери.
Важливу роль у становленні віденської школи відігравав музичний побут Відня — найбільшого тогочасного музичного центру Європи, а також музичний фольклор багатонаціональної Австрії. Піднесення віденських класиків взаємопов'язане із загальним розквітом австро-німецької культури, із Просвітництвом напередодні Великої французької революції. Творчі ідеї віденських класиків відображують філософські погляди Ґ. Е. Лессінґа, Й. Ґ. Гердера, Й. В. Ґете, Ф. Шиллера, І. Канта, Ґ. Гегеля, деякі принципи французьких енциклопедистів.


Словникова робота.

Віденський класицизм — художній напрям у європейській музичній культурі II половини XVIII — початку XIX ст. Розквіт віденського класицизму припав на 1780—1810-ті роки. Представниками цієї школи вважають насамперед Й. Гайдна, В. А. Моцарта і Л. ван Бетговена.


Мистецтво віденських класиків сповнене оптимізмом, вірою в перемогу добра та справедливості. Композитори віденської школи запровадили дуже струнку й логічну систему правил побудови твору. Завдяки такій системі найскладніші відчуття втілювали в ясну й досконалу форму. Система жанрів, форм і правил гармонії, розроблена віденською школою, зберігає своє значення й до сьогодні.

2. Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими індивідуально
(Демонструються портрети композиторів, про яких ідеться у виступах учнів.)


1-й учень (життєвий та творчий шлях В. А. Моцарта)
Вольфґанґ Амадей Моцарт (нім. Wolfgang Amadeus Mozart, 1756 — 1791) — австрійський композитор, представник віденського класицизму, якого вважають одним із найгеніальніших музикантів в історії людства.
У музиці Моцарта органічно переплітається художній досвід різних епох, національних шкіл, традицій народного мистецтва. Композитор орієнтувався на створену епохою систему типізованих музичних образів, жанрів, виражальних засобів, водночас переосмислюючи їх.
Стиль Моцарта вирізняється інтонаційною виразністю, пластичністю, багатством мелодії, взаємопроникненням вокальних та інструментальних начал. Моцарт зробив величезний вклад у розвиток сонатної форми і сонатно-симфонічного циклу. Композиторові властиве загострене почуття тонально-гармонійної семантики, виражальних можливостей гармонії (використання мінору, перерваних оборотів та ін.). Фактура творів Моцарта характеризується розмаїттям сполучень гомофонно-гармонічного і поліфонічного складу, форм їх синтезу. У галузі інструментування класична урівноваженість складів доповнюється пошуком різних тембрових комбінацій, персоніфікованим трактуванням тембрів.
Найважливіша сфера його творчості — музичний театр. Творчість Моцарта створила цілу епоху в розвитку опери. Моцарт опанував практично всі сучасні йому оперні жанри. Для його зрілих опер є характерною органічна єдність драматургії й музично- симфонічних закономірностей, індивідуальність драматургії. Спираючись на досвід К. Ґлюка, Моцарт створив свій тип героїчної драми в «Ідоменеї», у «Весіллі Фігаро». На базі опери-буфа вдався до реалістичної музичної комедії характерів. Зингшпіль (різновид комічної опери) Моцарт перетворив на філософську казку-притчу, сповнену просвітницьких ідей («Чарівна флейта»). Багатоплановістю контрастів, незвичайним синтезом оперно-жанрових форм вирізняється драматургія опери «Дон Жуан».
Провідні жанри інструментальної музики Моцарта — симфонії, камерні ансамблі, концерти. Симфонії Моцарта довіденського періоду близькі до тогочасної побутової, розважальної музики. У зрілі роки симфонія Моцарта набуває значення концептуального жанру, складається як твір із індивідуалізованою драматургією (симф. D-dur, Es-dur, g-moll, C-dur). Симфонії Моцарта — важливий етап в історії світового симфонізму. Орієнтуючись на досягнення Й. Гайдна, Моцарт розробив тип камерно-інструментального ансамблю, що вирізняється витонченістю лірико-філософської емоції, складністю гармонії мови.
У клавірній музиці Моцарта відображені риси нового виконавського стилю, пов'язаного з переходом від клавесина до фортепіано. Твори для клавіру, здебільшого концерти для фортепіано з оркестром, дають уявлення про виконавське мистецтво Моцарта з властивою йому блискучою віртуозністю і разом із тим натхненністю, поетичністю, добірністю.
Моцарту належить значна кількість творів інших жанрів, зокрема пісень, арій, побутової музики для оркестрів і ансамблів. Із пізніх зразків найвідомішою є «Маленька нічна серенада» (1787). Хорова музика Моцарта містить меси, літанії, вечірні, кантати, ораторії та ін.; з-поміж видатних творів — «Ave verum corpus» («Радій, істинне Тіло»), «Реквієм», «Dies ігае» («День гніву»).
Творчий доробок Моцарта складають понад 600 творів різних жанрів: більше ніж 40 симфоній, понад 20 опер, велика кількість інструментальних концертів (зокрема, 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, «Реквієм» та багато інших інструментальних та хорових творів. Створена під значним впливом Й. Гайдна, музика Моцарта стала вершиною класичної епохи за чистотою мелодії та форми.
(Слухання музики — фрагмента «Dies ігае» («Дня гніву») В. А. Моцарта. Аналіз твору за запропонованим планом.)
2-й учень (життєвий та творчий шлях Й. Гайдна)
Франц Йозеф Гайдн (нім. Joseph Haydn, 1732—1809) — австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один із засновників таких музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет.
Стиль Й. Гайдна органічно пов'язаний із культурою Відня, що поєднала італійські, південно-німецькі та інші культурні традиції. Музична культура була представлена трьома значними пластами — строгий поліфонічний стиль церковної музики, італійський оперний стиль та міський фольклор. Ці пласти стали чинником формування індивідуального, авторського стилю Й. Гайдна. Композитор уважав, що найбільше на нього вплинула творчість Карла Філіппа Емануеля Баха, сина Й. С. Баха.
Творчість Й. Гайдна охоплює широкий спектр жанрів. У Німеччині й Австрії композитор став відомим завдяки своїм ораторіям — «Створення світу» і «Пори року». Натомість у США, Англії та Франції популярними є його симфонічні твори. Хоча симфонічні цикли писали й до Й. Гайдна, уважають, що саме він підсумував і підніс на новий якісний рівень досвід своїх попередників, відкривши нову епоху у розвитку жанру симфонії.
У камерній музиці Й. Гайдна вважають засновником жанру струнного квартету: 83 квартети Гайдна написані для постійного складу виконавців (дві скрипки, альт і віолончель) і мають 4-частинну (алегро в сонатній формі, повільна частина, менует і фінал або алегро, менует, повільна частина і фінал) або 5-частинну форму (алегро, менует, повільна частина, менует і фінал).
Відкриттям Й. Гайдна вважають також форму рондо-сонати, у якій принципи сонатної форми (експозиція, розробка, реприза) зливаються із принципами рондо. Фінали пізніх інструментальних творів написані саме у цій формі. Оркестрове письмо Й. Гайдна виявляє поступове ослаблення зв'язку зі старою технікою basso continuo, у якій клавішний інструмент або орган заповнював акордами звуковий простір, утворюючи «скелет», на який накладалися інші лінії скромного оркестру тих часів.
(іСлухання музики — фрагмента Симфонії № 45 И. Гайдна. Аналіз твору за запропонованим планом.)
3-й учень (життєвий та творчий шлях Л. ван Бетговена)
Людвіг ван Бетговен (нім. Ludwig van Beethoven, 1770— 1827) — видатний німецький композитор. Творчість Бетговена тісно пов'язана з мистецтвом Німеччини та Австрії. Від перших до останніх творів композиторові незмінно властиві чіткість та раціональність мислення, рівновага між частинами цілого, що є характерними ознаками класицизму в мистецтві взагалі, у музиці — зокрема. У цьому значенні композитора можна вважати послідовником не тільки К. Ґлюка, Й. Гайдна і В. А. Моцарта, а й засновника класичного строю в музиці — француза Ж.-Б. Люл- лі, який творив за 100 років до народження Бетговена й найбільшою мірою проявив себе у сонатно-симфонічних жанрах, які були доопрацьовані музикантами епохи Просвітництва та досягли класичного рівня у творчості Й. Гайдна та В. А. Моцарта. Музика Бетговена значно відрізняється від музики композиторів епохи Просвітництва. їй притаманні потужний заряд енергії, накопичення почуттів та важлива риса бетговенської естетики (як і всіх композиторів-класиків XVIII ст.) — відчуття гармонії зі світом, зв'язок із людством та світом загалом. Його творчість сповнена тієї сили, віри, радості життя, які з'явилися у музиці з початком «романтичної епохи». Завершуючи епоху музичного класицизму,
Людвіг ван Бетговен водночас відкривав шлях прийдешній епосі. Його музика перевершує усе, що було створено його сучасниками. Єдина опера Бетговена — «Фіделіо» (1805—1814) є знаковим явищем у музично-драматичному мистецтві XIX ст.
Вокальна лірика відображена у творчому спадку композитора набагато меншою мірою, ніж великі інструментальні та вокально- драматичні жанри. Він створив приблизно 80 пісень, 20 канонів, кілька арій і ансамблів. Пісенна мініатюра мало була схожою на філософське мистецтво і героїчні сюжети. Не зважаючи на це, до пісенного жанру Л. ван Бетговен звертався впродовж свого творчого життя. Саме у його творчості німецька пісня вперше помітно піднеслася на рівень побутового мистецтва, утіливши різноманітні складні ідеї та почуття. Не тільки ліричні образи, але й філософські теми, громадські мотиви, сатира, гумор знайшли своє місце у вокальній ліриці Л. ван Бетговена.
(Слухання музики — фрагмента Сонати № 23 («Апасіонати» ) JI. ван Бетговена. Аналіз твору за запропонованим планом.)



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   18

Схожі:

Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconАнтичні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело — утілене відчуття форми
Тема 2: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело — утілене відчуття
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconТема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело — утілене відчуття
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconДитячі роки
Лодовіко одружився вдруге. Мачухою Мікеланджело стала Лукреція Убальдіні. Незабаром Мікеланджело віддали у школу Франческо Ґалатеа...
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconМистецтво, 9 клас Урок 10 Тема: Зламані стереотипи в мистецтві скульптури та архітектури. Олександр Архипенко, Констянтин Бранкусі, Іван Кавалерідзе – великі скульптори модерністи. Зразки модерністської архітектури Вільяма ван Алена, Ле
Тема: Зламані стереотипи в мистецтві скульптури та архітектури. Олександр Архипенко, Констянтин Бранкусі, Іван Кавалерідзе – великі...
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconВесняні обласні семінари з нттум
Технічна творчість розвиває у вихованців відчуття форми, гармонії, композиції, симетрії, розуміння того, що художнє начало присутнє...
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconТема: Початок дослідження території України. Географічні відомості про територію України в античні часи, у літописах І «Повісті минулих літ», відомості в добу Середньовіччя. Перші карти України Г. Л. Боплана

Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconІгор Калинець. «Писанки». Образ найдорожчої людини мами. Відчуття, навіяні великодньою поезією
Тема: Ігор Калинець. «Писанки». Образ найдорожчої людини мами. Відчуття, навіяні великодньою поезією
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconМистецтво, 8 клас Урок 18
Тема: Мистецтво бароко. Особливості живопису мистецтва бароко. Види та жанри мистецтва бароко. Творчість живописців Мікеланджело...
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми icon«античні витоки європейської раціональності: до 2400-річчя арістотеля»

Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconУроку №15 10 клас Тема уроку : Духовна музика
Століттями духовну музику писали кращі представники музичної культури. Виконання багатоголосного твору багатоголосним хором викликає...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка