Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми



Сторінка3/18
Дата конвертації12.03.2018
Розмір2.75 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

7. Слово вчителя
Заслуга Рафаеля полягала в тому, що у своєму мистецтві він органічно пов'язав два різних світи — світ християнський і світ класичний. У картинах і фресках Рафаеля перед нами постає ідеально-піднесене зображення церковної легенди, античного міфу й людської історії.

VI.    Підбиття підсумків уроку
Прийом «Мікрофон»
Завершіть речення.
♦    Завдяки роботам Леонардо да Вінчі мистецтво живопису... {...перейшло на якісно новий щабель свого розвитку. Це були рухи у бік реалізму і багато що вже було досягнуто у вивченні перспективи, анатомії, більшої свободи композиційних вирішень. Але в плані живописності, роботи із фарбою, художники були ще доволі умовними та скутими. Лінія на картині чітко окреслювала предмет, і зображення мало вигляд розфарбованого малюнка. Умовним виглядав пейзаж, який відігравав другорядну роль.)
♦    Заслуга Рафаеля полягала в тому, що... (...у своєму мистецтві він органічно пов'язав два різних світи — світ християнський і світ класичний. У картинах і фресках Рафаеля перед нами постає ідеально-піднесене зображення церковної легенди, античного міфу й людської історії.)

VII.    Домашнє завдання
Для всіх: продовжити оформлення альбому «Культурна спадщина народів світу», доповнивши його сторінками «Творчість Леонардо да Вінчі» та «Творчість Рафаеля Санті».
Індивідуальне: учитель роздає інформацію «екскурсоводам» (10 учнів) для попередньої підготовки. На наступному уроці вони мають виступати з повідомленнями про творчість Ель Ґреко, Дієґо Веласкеса, Франсіско Гойї, Сальвадора Далі.

11 клас


ТЕМА: Ель Ґреко — поєднання візантійських та готичних традицій у творчості. Дієґо Веласкес:

вершина іспанського живопису XVII ст. Франсіско Гойя — найвизначніший,

неперевершений живописець і графік XIX ст. Сальвадор Далі — яскравий виразник

модерністських течій у культурі XX ст.


МЕТА: ознайомити учнів з історичними умовами розвитку мистецтва живопису Іспанії, особливостями творчості Ель Ґреко, Д. Веласкеса, Ф. Гойї, С. Далі; розвивати вміння самостійно аналізувати твори живопису, уміння обґрунтовувати свою думку щодо творів мистецтва; виховувати духовність, шанобливе ставлення до живописних пам'яток світової культури.

ОБЛАДНАННЯ: репродукції картин (Ель Ґреко «Есполіо» («Роздягання Христа перед стратою»), «Поховання графа Оргаса», «Преображення Господнє» та ін.; Дієґо Веласкес «Прялі», «Поклоніння волхвів», «Сад вілли Медичі», «Меніни», портрети Папи Інокентія X, кінний портрет короля Філіпа III та ін.; Франсіско Гойя «Процесія флагеллантів», «Тавромахія», «Маха одягнена», «Маха оголена», серія офортів («Капрічос», «Страхіття війни») та ін.; Сальвадор Далі «Сон, викликаний польотом бджоли навколо граната за секунду до пробудження», «Час, що розплився», «Христос Святого Іоанна Хреста», «М'яка конструкція із вареними бобами», «Метаморфози Нарциса», «Розп'яття, або Гіперкубічне тіло» та ін.); таблиця «Особливості розвитку мистецтва Іспанії» (на дошці); фрагменти Іспанської увертюри № 1 («Арагонська хота», «Ніч у Мадриді») М. Глінки.




XVII ст. стало «золотим століттям»

іспанського живопису
Дж. Тікнор

ХІД УРОКУ


I.    Організаційний момент



II.    Перевірка домашнього завдання
Презентація сторінок «Творчість Леонардо да Вінчі» та «Творчість Рафаеля Санті» альбому «Культурна спадщина народів світу»
III.    Актуалізація опорних знань
Творча вправа (робота в групах)
Учні класу об'єднуються у 4 групи. Учитель пропонує групам розглянути по одній репродукції картин іспанського живописця (Ель Ґреко «Есполіо», Д. Веласкес «Меніни», Ф. Гойя «Маха одягнена», С. Далі «Сон, викликаний польотом бджоли навколо граната за секунду до пробудження») та написати про неї 5 речень, починаючи словами: «Я дивлюся — і бачу...». Через 5 хв учитель збирає складені висловлювання, обирає з-поміж учнів 4 «редакторів» (по одному від кожної групи). «Редактори» опрацьовують висловлювання, складають із них колективний твір (роздум-враження) «Переглядаючи твори іспанського живопису» (5 хв) та зачитують його. Учасники груп обговорюють та узгоджують свої враження (2 хв).

IV.    Мотивація навчальної діяльності



V.    Викладення нового навчального матеріалу
Ознайомлення із таблицею «Особливості розвитку мистецтва Іспанії»

Особливості розвитку мистецтва Іспанії
Період     Події (особливості)    Митці
XVI ст.    Виникнення школи маньєризму    Скульптор Алонсо Берругете (1490— 1561);

живописці Луїс де Моралес (бл. 1508—1586)

та видатний Ель Ґре ко (1541—1614);

засновники портретного придворного

мистецтва Алонсо Санчес Коельйо (бл. 1531—

1588) та його учень Хуан Пантоха де ла Крус

(1553—1608)

XVII ст.   «Золоте століття» іспанського живопису    Художники Хусепе Рібера (1588—1652),

Бартоломе Естебан Мурільйо (1618—

1682), Франсіско Сурбаран (1598—

1664) і Дієґо де Сільва Веласкес (1599—

1660)


XVIII— XIX ст.    Занепад іспанського мистецтва    Живописець і графік Франсіско Гойя

(1746—1828)


І половина XX ст.    Відродження іспанської традиції    Архітектор Антоніо Ґауді (1852—1926),

якого називали «генієм модерну»;

зачинатель і яскравий представник

сюрреалізму в живописі Сальвадор

Далі (1904—1989); один із засновників

кубізму Хуан Гріс (1887—1921);

абстракціоністи Хуан Міро (1893—



1983) і Пабло Пікассо (1881—1973)

Вступне слово вчителя
Сьогодні ми здійснимо віртуальну екскурсію залами галереї «Живопис видатних художників Іспанії». У цьому нам допоможуть наші «екскурсоводи», які підготували розповіді про митців та їх твори.
1-ша зала «Ель Ґреко — поєднання візантійських та готичних традицій у творчості»
1. Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими індивідуально
(Демонструється репродукція вівтарного образу пензля Ель Ґреко «Есполіо».)

1-й «екскурсовод»
Ель Ґреко (ісп. El Greco, справжнє ім'я Доменікос Теотокопулос; 1541—1614) — іспанський художник грецького походження (народився на Кіпрі). За своє життя Ель Ґреко написав багато картин, з-поміж яких багато чудових. Також його пензлю належать полотна, які можна назвати шедеврами.
До шедеврів передусім належить «Есполіо» («Роздягання Христа перед стратою», 1577—1579). Створений Ель Ґреко вівтарний образ «Есполіо» у важкій позолоченій рамі розташований на стіні навпроти входу до сакристії собору в Толедо (Іспанія).
Сила впливу картини досягається передусім надзвичайною інтенсивністю та красою колориту. Величезна пляма винно-червоного одягу Христа, що полум'яніє у залі сакристії, є емоційним і образним ключем усієї композиції. У «Есполіо» густий, яскравий і благородний колір хітона немовби зберігає в собі гарячий потік крові. Можливо, він символізує колір життя. Невипадково тут збережений, згідно з Євангелієм, момент, коли перед стратою Христа солдати зривають з Нього одяг. Назву не можна перекласти точно, вона походить від іспанського слова espoliar — грабувати.
Сюжет, до якого звернувся Ель Ґреко, є рідкісним для його часу. Христа притягли на Голгофу та ще й примусили нести важкий хрест. Натовп зібрався подивитися на Того, Кого нещодавно хотіли бачити царем Іудеї, а тепер готували до страти як злочинця. Кат уже зачепив край одягу Христа. Ремісник-тесляр готує хрест для страти і ні на кого не дивиться. Немовби загіпнотизовані на хрест і тесляра дивляться три Марії.
Художник створює цілу гаму людських переживань, що взаємодіють та об'єднані загальним трагічним відчуттям невідворотної загибелі головного героя. Внутрішній драматичний конфлікт показаний у розвитку, у становленні; у емоційному стані персонажів є щось приховане, мінливе.
Натовп, що заповнює майже всю верхню частину композиції, є своєрідним ницим психологічним пластом. Цей натовп, що виступає із сутінку, із безладним рухом списів, відблисками металевих шоломів і плямами яскраво-червоних і білих плюмажів на тлі вузького просвіту синьо-сталевого неба,— збентежений, тривожний. Тут багато майстерно написаних характерних голів: одні активні, грубі, потворні, інші дещо нейтральні. Різномасштабність зображення цих голів (через що ті, які розташовані позаду, виявляються більшими за тих, які попереду), обумовлена сприйняттям простору без скорочення вглиб. З-поміж натовпу, стіни людських тіл, зображено двох розбійників. У їх дивних напівбезумних обличчях переданий стан душевної неосудності. Стан внутрішнього потрясіння, у якому перебувають обидва розбійники, варіюється і видозмінюється у переживаннях інших персонажів картини, немовби згасаючи в деяких із них, сповнених незрозумілості своїх відчуттів.
Відтінок драми, що відбувається, звучить у нижній зоні картини. У лівому нижньому кутку — три Марії, праворуч їм протистоїть сильна фігура солдата, який готує хрест для розп'яття. Ззовні найактивніший з-поміж останніх солдатів своїм байдужим виглядом, відтіняє стан пригніченості, у якому перебувають жінки. Дуже стримано, але майстерно підкреслено відчуття, що об'єднує трьох Марій: вони не можуть відвести очей від знаряддя страти. Як заворожена, дивиться прекрасна білява Марія Магдалина на методичну роботу солдата, немовби закриваючи Богоматір від цього страшного видовища.

2-й «екскурсовод»
Значну роль у психологічній атмосфері «Есполіо» відіграє мова жестів. У мистецтві Ель Ґреко жест найчастіше є засобом вираження духовної єдності людей. Зазвичай він позбавлений енергії, адже це жест переживання, а не дії. Невипадково у ньому є щось недомовлене, миттєве (наприклад, без жодного зусилля руки тримають різні предмети, не охопивши їх пальцями, а ледве торкаючись до них). Особливо виразними є сильні руки солдатів-катів. Дієвим жестам протиставлені жести суто духовного характеру. Так, внутрішня близькість, що відчувається в зображеннях Христа і трьох Марій, звучить у жестах правої руки Христа і лівої руки Магда- лини (у них загальне і типове для жестів персонажів Ель Ґреко розташування пальців — середні з'єднані, указівний і мізинець відставлені). Але якщо жест Христа натхненний його містичним переживанням, то ніжний жест Марії Магдалини, яким вона торкається плеча Богоматері, зігрітий живим людським відчуттям.
«Есполіо» яскраво виявило властиве Ель Ґреко прагнення до багатопланового вирішення теми, до складного образного взаємозв'язку, до підвищеної духовної змістовності, що вирізняють його видатні твори. Надзвичайними виявилися і деякі художні прийоми. Так, майстер висуває крупні фігури до передньої площини полотна. Таке наближення фігур до глядача дозволяє Ель Ґреко своєрідно використовувати характерний для нього прийом (назвемо його умовно прийомом протилежних ракурсів). Якщо відкинута назад голова Христа видна в ракурсі від низу до верху, то його ступні — в ракурсі зверху вниз. У результаті пропорції здаються ще більш витягнутими, фігури набувають підвищеної динаміки, хоча самі по собі й не наділені активним рухом, а головне, досягається дивний ефект фігур, що або летять у просторі, або ледве торкаються землі.
Висунення фігур до передньої площини полотна підсилює їх інтенсивне колірне звучання. На тлі загальної похмурої сизої тональності спалахують великі плями червоного, синього, жовтого, зеленого. Яскраві, звучні фарби поєднуються з ніжними, вишуканими півтонами, які досягають надзвичайної краси в золотистому плащі і сіро-бузковій сукні Марії Магдалини. Мерехтливі рефлекси на зброї лицаря немовби фокусують багатство фарб. Пурпур хітона Христа згасає в холодному віддзеркаленні сталі.
Із-поміж творів Ель Ґреко «Есполіо», мабуть, справляє найпотужніше враження. Водночас художник уперше створює у межах замкнутої композиції відчуття таємничості й безмежності світу.
Неможливо відшукати іконографічні витоки твору. Неможливо знайти подібні композиційні схеми. Лише віддалено щось нагадує ікони видатних і безіменних майстрів Візантії. Проте деякі деталі значно відрізняються від іконописної традиції імперії, що на той час уже зникла.

2. Слово вчителя
(Демонструються репродукції творів Ель Ґреко: портрети (Джуліо Кловіо, Хортенсіо Паравісіно, Алонсо Ерсілья і Суньіга), «Поховання графа Оргаса», «Преображення Господнє», «Хлопчик, який роздмухує вогонь свічки», «Іспанське прислів'я», «Христос зі Св. Йосипом, земним батьком», «Поклоніння волхвів», «Благовіщення», «Христос у Гефсиманському саду» «Відкриття п'ятої печатки», «Лаокоон», «Краєвид та мапа міста Толедо», «Краєвид Толедо під час грози».)
Для творів Ель Ґреко є характерними неймовірна емоційність, несподівані ракурси й неприродно видовжені пропорції, що створюють ефект стрімкої зміни масштабів фігур і предметів. Майстерно написані на релігійні сюжети картини із численними персонажами своєю ірреальністю споріднені поезії іспанських містиків. Такою є, наприклад, урочисто-велична композиція «Поховання графа Оргаса» (1586—1588).
В історії світового живопису творчість художника Ель Ґреко посідає особливе місце. Його творчість неможливо окреслити межами якоїсь художньої школи того часу (критської, маньєристської та ін.). Його мистецтво з точки зору незвичайних образотворчих форм не тільки вийшло за межі будь-якої національної школи, а й далеко випередило свій час.
Світогляд Ель Ґреко сформувався в Італії — країні найрозвиненішої гуманістичної культури. Він сміливо порушував тогочасні мистецькі канони — на відміну від сучасних йому іспанських живописців.
Твори Ель Ґреко, написані на релігійні сюжети, сповнені філософських роздумів про долі людей. У створених образах він синтезував свої уявлення про людські характери. Мистецтво Ель Ґреко відображає кризовий стан художньої культури Пізнього Відродження.
У творчому доробку майстра є побутова картина, де проблема штучного освітлення є головною у творі. Це «Хлопчик, який роздмухує вогонь свічки» (Каподімонте, Неаполь). Загадкою лишається полотно «Іспанське прислів'я», адже й воно вирішено у штучному освітленні.
Ель Ґреко — художник доби маньєризму. Його релігійні картини мають відчутний вплив маньєристів Рима («Страта Св. Маврі- кія», 1582; «Благовіщення», 1696; «Вигнання торговців із храму», «Коронація Діви Марії»). Але талановитий митець щоразу перетинав вузькі кордони маньєризму і сповнював полотна такими деталями, композиційними схемами та особистими знахідками, що про його маньєризм забувають («Відкриття п'ятої печатки», «Лаокоон», 1614).
У Ель Ґреко багато портретів. Вони справляли неабияке враження і на портретованих, і на сучасників, і на художників, які постійно їх копіювали. Досі сперечаються — копією чи оригіналом є портрет поета Алонсо Ерсілья і Суньїга. Важливо, що портрет зберігся і зберіг частку генія Ель Ґреко (Ермітаж, Петербург).
Ель Ґреко зрідка малював краєвиди міста, і тільки Толедо. Він багато читав і розглядав мапи різних міст (мапа Мілана, бл. 1572, картографи Георг Браун і Хогенбург). Але як відрізняється «Краєвид та мапа міста Толедо» Ель Ґреко (1610—1614) від технічної мапи Брауна і Хогенбурга! За експресивністю твори Ель Ґреко наближені до сучасного живопису. Його картини сповнені руху. Наприклад, зображуючи архітектурні споруди міста («Краєвид Толедо»), художник неперевершено передає динаміку навколишньої природи.

2-га зала «Дієґо Веласкес — вершина іспанського живопису XVII ст.»
(Демонструються репродукції, картин пензля Дієґо Веласкеса, про які йдеться у розповіді вчителя.)

1. Розповідь учителя
Дієґо Веласкес (ісп. Diego Rodriguez de Silva у Velazquez, 1599— 1660). Сучасники називали його «художником істини». Веласкес від 1623 року до кінця свого життя був придворним художником іспанського короля Філіппа IV. Головними в його творчості були портрети. Іспанська аристократія не вимагала, щоб її малювали красивішою, ніж насправді,— вона пишалася своїм походженням, тому іспанці на портретах живописця — холодні та врівноважені. Портрети, створені у 1630-ті—1640-ві роки, здобули йому славу майстра. Хоча у портретах Веласкеса зазвичай відсутні жести й рух, проте вони надзвичайно реалістичні. Тло максимально відтіняє фігуру, строга колірна гама пожвавлюється ретельно дібраними сполученнями кольорів. Веласкесу вдавалося у портреті передати характер людини, показати суперечливість рис її характеру.
Веласкес писав портрети членів королівської родини, іспанських дворян та їх дружин. Він ніколи не відступав від зображення правди, малював людину такою, якою вона була. Папа Інокентій, побачивши, яким його зобразив Веласкес, після роздумів промовив: «Занадто схожий». Захоплювався його портретами і король, кажучи, що на них він «як живий», не помічаючи, яким слабким та безхарактерним зобразив його автор.
Найвідоміші роботи Веласкеса — портрети дона Хуана Матеоса, генерала Олівареса, кінний портрет короля Філіпа III, Папи Інокентія X.
Портретам пізнього періоду творчості Веласкеса значною мірою властиві артистизм і психологічна завершеність (інфанта Марія Тереза, 1651; Філіп IV, 1655—1656; інфанта Маргарита Австрійська, бл. 1660).
Наприкінці життя митець створив картину «Прялі», у якій змалював красу простих жінок-робітниць, а поряд з ними — придворних дам, які розглядають готову роботу. Це було останнє полотно Веласкеса.

2. Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими індивідуально
(Демонструються репродукцїі творів Дієґо Веласкеса: «Поклоніння волхвів», «Сад вілли Медичі», «Меніни», «Прялі».)

3-й «екскурсовод»
«Поклоніння волхвів» (1619, музей Прадо, Мадрид, Іспанія) за своїми розмірами належить до картин, що писалися на замовлення церков і монастирів. У трактуванні картини є глибока переконаність Веласкеса в реальності події, що зображується, але сама цю подію автор показує без жодного християнського спіритуалізму. Так вітати із новонародженим могли б і в селянських сім'ях Андалусії. У своєму трактуванні Веласкес не звертається до традиційної для сюжету екзотики: у волхвів немає ані тюрбанів з пір'ям, ані східного одягу; навіть дари, які вони тримають в руках (срібні кубки), є виробами севільських ремісників. Прототипи всіх образів картини «Поклоніння волхвів», узяті художником із реального життя. В образі молодого волхва зі смуглявим обличчям і горбатим носом можна впізнати натурника-цигана, яких чимало у Севільї. Риси обличчя Ісуса є абсолютно портретними, у них немає нічого божественного, крім слабкого сяяння німба навколо тім'ячка Немовляти. Особливо цікавим є образ Марії. Її красиве здоровою красою обличчя позбавлене і святості, і аристократизму. Можливо, моделлю була севільська селянка, у чому також переконують згрубілі від роботи кисті великих рук, якими Вона бережно підтримує Немовля. Дія відбувається посеред руїн. Крізь арку видно вечірнє південне небо, гористий схил і густе листя дерев. У затемненому приміщенні промені світла різко висвітлюють об'єми фігур і облич, рельєфи складок на тканинах одягу...
Не зважаючи на загальний темний тон, картину відрізняють від коричнево-сірої гами бодегонів пошуки яскравих і різноманітних кольорів. На Марії рожева зі сріблястими відтінками кофта і зеленувато-синя спідниця; у Ісуса — темно-блакитна стрічка і жовта ковдрочка; у африканця — яскраво-червоний плащ; у уклінного волхва плащ жовтого кольору, надягнутий поверх блакитного одягу. Подекуди на кольорових тканинах тіні покладені важкою темно-сірою фарбою, але жовта ковдра і особливо рожевий одяг Марії написані абсолютно інакше. У ній зовсім немає чорноти; на гребенях складки світло-рожеві, сріблясті, у поглибленнях червоні, темно-яскраво-червоні.

4- й    «екскурсовод»
Розглянемо пейзаж «Сад вілли Медичі» (1630, музей Прадо, Мадрид, Іспанія), написаний Веласкесом на заході сонця. Художник обрав місце у східному кутку відкритого майданчика, який праворуч замикає ошатний задній фасад вілли, а ліворуч, поряд із деревами,— кам'яна огорожа. У пейзаж Веласкеса потрапила лише одна ніша і відокремлена пілястрами велика лоджія з високою напівкруглою аркою посередині і двома менш високими прямокутними отворами по сторонах. Стіна бельведера — її пропорції, арки, пілястра, колонки, балюстрада, ніші — усі компоненти архітектурного вирішення вирізняються благородством пропорцій і пов'язані в єдине ціле. Але на цьому гармонійному архітектурному монументі позначилися руйнівні сліди часу. Шматок карниза під балюстрадою відвалився, біла штукатурка осипалася, стерлася, й місцями крізь неї проступила цегляна кладка. На мармуровій балюстраді сушиться якась білизна, служниця, перегнувшись через парапет, розмовляє із чоловіками, які стоять унизу.

5- й    «екскурсовод»
«Меніни» («Фрейліни»; 1657, музей Прадо, Мадрид, Іспанія) — найвідоміша з картин Веласкеса і, на думку більшості критиків — кульмінація його генія.
Епізод, зображений в «Менінах», відбувається в одній із палацових кімнат Алкасара, де було влаштоване ательє Веласкеса. Мабуть, церемонія піднесення пиття Маргариті, оточеній менінами, відбувається під час того, як Веласкес писав портрет королівського подружжя. Одна з менін — Марія Сармієнто, преклонивши коліно, подає королеві на срібній таці маленький глечик із червоної ароматизованої глини, наповнений водою. Цієї миті інша меніна присідає в шанобливому реверансі. За доньєю Ісавель видно фігури двох немолодих придворних. Нарешті, у глибині кімнати, на тлі освітленого отвору дверей, видно ще одного придворного, який здалека спостерігає всю сцену. Праворуч карлик намагається розштовхати великого сонного собаку, що розлігся на підлозі. Поряд із ними улюблена карлиця інфанти Маргарити також дивиться у бік короля й королеви, підтримуючи рукою якусь прикрасу на золотій стрічці, якою її, мабуть, нагородили — чи то за службу, чи то за потворну зовнішність, що забезпечує їй міцне становище при дворі.
У картині зображено побут королівської сім'ї; показано ту сферу життя іспанського двору, що за часів Веласкеса була абсолютно недоступною для сторонніх спостерігачів і до «Менін» не підлягала зображенню.
Для Веласкеса є реальними не тільки інтер'єр і людські фігури, але й денне світло та повітря, що заповнює кімнату. Якщо червону розетку, брошку і чорні мережива художник наносить швидкими, нервовими торканнями кисті, то в зображенні обличчя інфанти Веласкес використовує найделікатніші переходи світла і прозорих тіней, рефлекси від золотаво-лляного волосся, і за допомогою ніжного моделювання передає риси і вираз дитячого обличчя. Погляд темно-сірих очей Маргарити стежить з живим інтересом за тим, як карлик будить пса, який заснув, її рум'яні губи, починаючи посміхатися, злегка відкрилися, видно навіть край верхніх зубів. Затемнений інтер'єр анітрохи не зменшив психологічної та живописної виражальності образів. Так, обличчя маленького Ніколасіто, який штовхає собаку, потрапило у півтінь і трохи змазане, підкреслює динаміку його руху.
У «Менінах» дзеркало введено спеціально, щоб через нього вказати на простір, що існує перед картиною, де перебувають король і королева під яскраво-червоною драпіровкою; вони позують Ве- ласкесу, тоді як Маргарита та її почет і не думають про художника, зайняті своїм повсякденним життям.
Встановлене на мольберті полотно звернене до глядача навиворіт, модель нібито не в кадрі картини і про неї можна лише здогадуватися. Проте тим більшого значення набуває образ самого художника у момент творчості.
«Меніни» — картина не тільки про інфанта Маргариту, про її фрейлін, про побут королівської сім'ї або навіть про творчість придворного художника Дієґо Веласкеса. «Меніни» — це картина про могутність мистецтва живопису, це найкращий доказ безмежних можливостей реалістичної станкової картини; це затвердження прав художника відкривати у буденному красу та поезію.

6-й «екскурсовод»
Таким самим багатоплановим є задум картині «Прялі» (1657, музей Прадо, Мадрид, Іспанія) — сцена у королівській килимовій майстерні з фігурами пряль на першому плані відображає немовби цілий світ, що поєднує сьогодення та міф про грецьку майстриню Арахну. Веласкес писав без попереднього нарису, прямо на полотні, органічно сполучаючи безпосередні враження від натури і немовби вільну імпровізацію зі строгою продуманістю композиції.
Картина Веласкеса «Прялі» належить до неперевершених шедеврів живопису. Уперше в історії живопису, не тільки іспанського, але й світового правдиво зображено роботу простих ткаль, проникливо передані поезія і краса людської праці, і цей благородний гуманістичний сенс утілено у високохудожню, довершену живописну форму.
Картина має чітко виражені, навіть протиставлені два плани і зображує два приміщення. На першому плані напівтемна кімната килимарської майстерні, у якій працюють прості, бідно одягнені прялі. Дві сходинки ведуть до сусідньої кімнати, розташованої дещо вище, у глибині картини. Ця кімната залита потоком світла, яке яскравим снопом променів падає зліва зверху, освітлюючи стіни приміщення, завішані красивими гобеленами сріблисто-сіро- блакитного кольору. Перед гобеленами стоять жінки в ошатних сукнях і зачісках за модою XVII ст. Ліворуч на підлозі кімнати із гобеленами, притулений до красивої різьбленої підставки, стоїть великий музикальний інструмент — віола да гамба.
Присутність панянок у майстерні поряд із простими ткалями — це візит учасниць чергової палацової вистави. Придворні пані, фрейліни королеви разом із Веласкесом прийшли до майстерні, щоб дібрати килими для декорацій до майбутньої вистави. Там же, на тлі гобелена, можна було «відрепетирувати» які-небудь фрагменти вистави під музику віоли да гамба.
На задньому плані, у світлому приміщенні висить надзвичайно гарний килим. Фон килима — сріблисто-сіро-блакитний; верх його — небо з білими хмарками і блідо-рожевими, літаючими амурами, низ — море, що йде до горизонту. Праворуч видно групу: на спині білого бика-Юпітера сидить Європа. Зображення бика і Європи виконано бляклими фарбами. На першому плані килима виткано дві жіночі фігури в античному одязі, праворуч — Арахна. На Афіні Палладі — насунений на лоб блискучий шолом зі світлого металу із зеленувато-блакитним відтінком і ясно-блакитний панцир. З-під шолома богині вибивається мідно-червоне кучеряве волосся; на опуклій округлій щоці — кіноварно-грубий рум'янець, вираз очей — злий.
У давніх міфах іспанський реаліст відчув не містику, а великий життєвий сенс і народну мудрість. Цей погляд визначив і роль міфу про Арахну, «процитованого» в картині «Прялі». Веласкес уводить кадр із міфологічною сценою до загальної тканини реалістичної станкової картини не для того, щоб піти від дійсності, а навпаки, щоб наблизитися до неї та розкрити деякі сторони сучасного художнику реального життя.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Схожі:

Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconАнтичні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело — утілене відчуття форми
Тема 2: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело — утілене відчуття
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconТема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело — утілене відчуття
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconДитячі роки
Лодовіко одружився вдруге. Мачухою Мікеланджело стала Лукреція Убальдіні. Незабаром Мікеланджело віддали у школу Франческо Ґалатеа...
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconМистецтво, 9 клас Урок 10 Тема: Зламані стереотипи в мистецтві скульптури та архітектури. Олександр Архипенко, Констянтин Бранкусі, Іван Кавалерідзе – великі скульптори модерністи. Зразки модерністської архітектури Вільяма ван Алена, Ле
Тема: Зламані стереотипи в мистецтві скульптури та архітектури. Олександр Архипенко, Констянтин Бранкусі, Іван Кавалерідзе – великі...
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconВесняні обласні семінари з нттум
Технічна творчість розвиває у вихованців відчуття форми, гармонії, композиції, симетрії, розуміння того, що художнє начало присутнє...
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconТема: Початок дослідження території України. Географічні відомості про територію України в античні часи, у літописах І «Повісті минулих літ», відомості в добу Середньовіччя. Перші карти України Г. Л. Боплана

Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconІгор Калинець. «Писанки». Образ найдорожчої людини мами. Відчуття, навіяні великодньою поезією
Тема: Ігор Калинець. «Писанки». Образ найдорожчої людини мами. Відчуття, навіяні великодньою поезією
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconМистецтво, 8 клас Урок 18
Тема: Мистецтво бароко. Особливості живопису мистецтва бароко. Види та жанри мистецтва бароко. Творчість живописців Мікеланджело...
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми icon«античні витоки європейської раціональності: до 2400-річчя арістотеля»

Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconУроку №15 10 клас Тема уроку : Духовна музика
Століттями духовну музику писали кращі представники музичної культури. Виконання багатоголосного твору багатоголосним хором викликає...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка