Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми



Сторінка5/18
Дата конвертації12.03.2018
Розмір2.75 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

2-га зупинка «Галерея голландського мистецтва XVII ст.»
У пейзажному жанрі (де митці зображували не природу взагалі, а типово голландський пейзаж — знамениті вітряки, пустельні дюни, канали та човни на них та ін.) найвидатнішим майстром був Якоб Ван-Рейсдал (1628—1682) — художник з невичерпною фантазією («Лісове болото», «Водоспад», «Єврейський цвинтар»). Старанно змальовуючи натуру, Ван-Рейсдал водночас досягає монументальності.
Про невибагливість сюжетів голландців свідчать твори анімалістичного жанру Альберта Якобса Кейпа (1620—1691; «Захід сонця на річці», «Корови на березі струмка») та Паулюса По- ттера (1625—1654; «Собака на цепу»).
Блискучого розвитку досягає натюрморт, який найчастіше зображає так звані «сніданки» (Віллєм Хеда (1593(94)— 1680(82)) — «Сніданок з ожиновим пирогом»; Пітер Клас (1596(97)—1661) — «Натюрморт зі свічкою»).
Голландці називали натюрморт «still liven» — «тихе життя», а не «nature mort» — «мертва природа». Колорит цих картин є зазвичай стриманим і водночас вишуканим. Цінності голландського побуту (уповільнений ритм життя, порядок, старанність, ви- віреність розкладу дня) відображені і в картинах (Габріель Метпсю (1629—1667) — «Сніданок», «Хвора і лікар»). Значну увагу приділяли інтер'єру. Особливо полюбляв зображувати інтер'єри Пітер де Хох (1629—1684) — кімнати із напіврозчиненим вікном, забутими кимось мітлою або черевичками... Його «Подвір'ячко» — це застигла мить життя, поетичного у своїй буденності.

3-тя зупинка «Рембрандт: початок та розквіт творчого шляху»
Вершиною голландського мистецтва XVII ст. стала творчість РембрандтаГарменсзона ванРейна (нід. Rembrandt Harmenszoon van Rijn, 1606—1669). Рембрандт народився у багатодітній родині мірошника Гарменса ван Рейна.
Початкову освіту Рембрандт здобув у латинській школі. Ка- толицьки налаштована родина віддала сина на навчання католику Якобу ван Сваненбургу, історичному живописцеві. Художнє навчання Рембрандт продовжив у Антверпені у Пітера Ластмана (1583—1533), який спеціалізувався на біблійних картинах.
1627 року Рембрандт залишив Ластмана і повернувся до Лей дена. Разом із Яном Лівенсом вони відкрили художню майстерню, де за платню навчали охочих живопису. Рембрандт розробляє біблійні сюжети, пише перші портрети, навіть морський пейзаж («Концерт», 1626; «Побиття Святого Стефана», 1629, «Христос в Еммаусі», 1629; «Морський пейзаж», 1630; «Автопортрет біля мольберта», 1628). Художника помічають багаті меценати. Костянтин Гюйгенс (секретар принца Оранського) замовив йому картини для свого господаря. На цьому етапі митець самостійно вивчав мистецтво доби бароко, а також твори фламандця Рубенса.
1631 року Рембрандт залишив майстерню у Лейдені та виїхав до Амстердама. Через рік і Лівенс закрив майстерню та виїхав на заробітки до Англії. Шляхи друзів розійшлися. У столиці він разом зі своїм новим другом Хендріком ван Ейленбюрхом засновує так звану академію живопису, реставрації й торгівлі картинами.
В Амстердамі Рембрандт створив багато портретів. З-поміж десятків портретів, написаних живописцем упродовж 1631—1635 років, найцікавішими є «Портрет Бургграфа», «Портрет корабельного майстра і його дружини», «Портрет Мартіна Дай», «Портрет Мартена Соольманса», «Портрет художника Жака де Гейна». Поряд із передаванням ідеальної схожості, у портретах Рембрандт завжди надає портретованим яскравої соціальної характеристики .
Вершиною портретного мистецтва митця стає картина «Урок анатомїі лікаря Тульпа» (1632), написана на замовлення корпорації хірургів. Як титулований голландець XVII ст. Рембрандт не боявся реалістичних деталей, як великий майстер умів уникати натуралізму. Не забуває митець і про релігійні сюжети («Пророк Ієремія», 1630). Дві картини на релігійний сюжет він написав для штатгальтера Фрідріха-Генріха Оранського («Воздвиження хреста», «Зняття Христа з хреста»), у яких є відчутним уплив барокових гравюр Рубенса.
На хвилі успіху майстер одружився із Саскією ван Ейленбюрх (1634), дочкою бургомістра міста Лаувердена. Завдяки вдалому шлюбу Рембрандт увійшов у коло заможних людей. Він купує оселю в Амстердамі, улаштовує майстерню і починає збирати витвори мистецтва (гравюри, картини, зброю, музичні інструменти, рідкісний одяг та екзотичні заморські речі). У цей період з'явилося і декілька його шедеврів (зокрема, «Автопортрет із Саскією на колінах», 1636). Складні ракурси, динамізм, феєрія світу, багатство кольорових нюансів, світлотіньове моделювання барокових портретів Саскії, згодом стане головним виражальним засобом митця.
1640-ві-1650-ті роки — пора високої майстерності художника. Він звернув свій погляд на принадливість і поетичність повсякденного життя; навіть у сюжетах зі Священного Писання змальовував звичайний побут, простих людей, глибоко розкриваючи їх психологічний стан («Святе сімейство»,«Жертвоприношення Авраама», «Бенкет Валтасара», «Осліплення Самсона філістимлянами»).

4-та зупинка «Рембрандт: пізній період творчості»
Майже кожну картину пізнього періоду творчості Рембрандта можна розглядати годинами, а аналізувати — роками. Тут і груповий портрет «Сіндики» (1662), і «Заколот батавів проти Риму» (1655), і «Єврейська наречена» (1665), і «Повернення блудного сина» (бл. 1669—1669).
Останні 16 років життя були найтрагічнішими для Рембрандта, але саме в цей період він створив найкращі шедеври. Образи цих років монументальні і величні, глибоко філософські і високо поетичні («Пейзаж з руїнами на горі», «Пейзаж з млином», «Зречення апостола Петра», «Аман, Ассур і Есфір», «Євангеліст Матфій», «Апостол Варфоломій», «Портрет Ієремїі Дек- кера»). Гранично простими є зображення людей, завжди цікавих за душевним складом: іноді це портрет-біографія («Портрет старого в червоному», 1652—1654, Ермітаж, Петербург, Росія), іноді — автопортрет. До речі, найбільшого психологізму Рембрандт досяг в автопортретах, із яких збереглося приблизно сто.
Головними виражальними засобами для митця були колір і світло. Композиція живописних робіт будувалася на рівновазі колірних гам. Новизна картин Рембрандта полягала в реалістичному зображенні людей із різних прошарків суспільства, у глибокому відображенні їх внутрішнього духовного світу.
Графічна спадщина Рембрандта є не менш значущою, ніж живописна. Це здебільшого біблійні та євангельські сюжети, але малюнки часто є жанровими. Офорти сповнені філософського змісту, вони присвячені таємницям буття, трагізму людської долі («Сліпий Товіт», «Зняття з хреста», «Поклоніння пастухів» та ін.). Як офортист Рембрандт не має собі рівних у світовому мистецтві. Технічно бездоганні малюнки митця демонструють його еволюцію: від складності композиції та старанного виписування деталей — до класично ясної простоти.
Упродовж 1629—1669 років майстер написав приблизно 60 автопортретів. Спадок майстра складає: приблизно 600 картин, 300 офортів, 2000 малюнків.
Помер митець 4 жовтня 1669 року. Видатного художника поховали на цвинтарі для бідних (могила не збереглася). Лише на стовпі є табличка з написом, що саме тут знайшов свій останній спокій один із найталановитіших художників світу.

5-та зупинка «Найвидатніші твори Рембрандта»
Знамените полотно художника «Даная» (1636), переписане (1645) після смерті дружини, викликало багато суперечок. Мистецтвознавці стверджують, що сюжет картини не відповідає міфу про дочку аргосського царя, до якої у вигляді золотого дощу проникає Зевс, адже його образ на картині відсутній.
На межі раннього періоду створено «Нічну варту» (1642) — груповий портрет стрілецької роти капітана Банінга Кока. Вимоги замовників — «репрезентувати» кожного з портретованих — не були дотримані. Художник розширив межі жанру, змальовуючи історичну картину: він показав, як загін вирушає в похід. Стрільці по-різному поводяться — одні збуджені, інші стримані. Стан перемоги громадянського духу, значущості події передано світлотінню — вихід людей із-під густих тіней арки на яскраве сонячне світло. Згодом картину сприймали як героїчний образ епохи республіканської Голландії. Однак бюргери середини століття не сприйняли картину: не всі обличчя персонажів можна впізнати, живописні прийоми є нетрадиційними. Безглуздою здалася глядачам поява у цій сцені сторонніх, особливо маленької дівчинки у золотаво-жовтій сукні. Із цієї картини починається конфлікт і розрив Рембрандта з патриціанськими колами.
Найкращим полотном Рембрандта (й епілогом творчості) можна вважати картину «Повернення блудного сина» (бл. 1669—1669, Петербург, Росія). Тут передано стільки почуттів, стільки тонких душевних порухів — потрясіння, щастя від повернення втраченого, усепоглинаюча батьківська любов, але водночас і гіркота втрат, приниження, сором, каяття... Дивовижна колористична єдність жовтогарячих і червоних тонів, фону й образів — це все єдиний живописний потік.

6-та зупинка «Рубенс — видатний фламандський живописець XVII ст.»
Пітер Пауль Рубенс (1577—1640) — видатний фламандський живописець, неперевершений колорист і рисувальник, глава фламандської школи живопису у стилі бароко. Він також — архітектор, видатний колекціонер, знавець нумізматики, державний діяч і дипломат.
Початкову художню освіту Рубенс здобув у живописців місцевого значення. 1600 року Рубенс їде до Італії вдосконалювати свою художню освіту. Зупиняється при дворі герцога Мантуанського Вінченцо І Гонзанга, де спочатку копіює картини видатних майстрів. Упродовж 1605—1608 років Рубенс навчається у Римі. Восени 1608 року він отримує звістку про хворобу матері та поспіхом залишає Італію, як виявилося — назавжди.
Вісім років, проведених Рубенсом в Італії, не тільки визначили його живописну манеру, але й дарували йому успіх і визнання, закріпили віру у власні сили. Вони були періодом формування його мистецтва. Майстер намагався об'єднати різні школи, як античні, так і сучасні, і на такому синтезі творити своє художнє бачення.
Його живопис є характерним для бароко, але має національні особливості: насамперед, переважання почуття над безпристрасністю, цілковиту відстороненість від містики та екзальтації, фізичну сила, почуттєвість, часом навіть неприборкану, захоплення природою. Рубенс прославив національний тип краси. Його Діва Марія і Магдалина — світлокосі, волоокі, пишнотілі. Христос і на хресті здається атлетом. Усі композиції нібито сповнені руху.
У 1620-ті роки Рубенс створив 21 картину для прикрашення Люксембурзького палацу — сцени з життя французької королеви Марії Медичі (на її замовлення), у яких історичні особи змальовані поруч із античними божествами, реальні події уживаються з алегоріями. В останнє десятиріччя музою художника була його юна дружина Олена Фоумен. Він малює її на прогулянці разом із собою, у саду, із дітьми, одягненою й оголеною. Рубенс уславлює жінку як символ життя.

7-ма зупинка «Галерея фламандського живопису після Рубенса»
Підписаних Рубенсом робіт — тисячі, що свідчить про значну допомогу художникові його учнів, із-поміж яких виокремлюються Якоб Йордане і Франс Снейдерс. У 1620-ті роки твори майстерні Рубенса заповнили не тільки Іспанські Нідерланди, але й усю Європу. Можна припустити, що для полотен великих розмірів сам майстер виконував тільки початковий ескіз композиції і наносив фарби на ті ділянки, що вимагали особливого опрацювання. Найчастіше він демонстрував клієнтам мініатюрний гризайльний ескіз майбутнього полотна і, отримавши їх схвалення, довіряв його виконання підмайстрам.
Главою фламандської школи після Рубенса став Якоб Йордане (1593—1678). Як реаліст він працював у побутовому жанрі, шукав свої образи в селянському середовищі. Наприклад, у «Святі бобового короля» зображено таку картину: столи вигинаються від наїдків, обличчя вилискують від насолоди. Живопис Йорданса є дуже соковитим, вільним.
У Рубенса був улюблений учень — Антоніс Ван-Дейк (1599— 1641), який уже у 19-річному віці стає самостійним майстром. У нього багато міфологічних і християнських сюжетів («Сусанна і старці», «Се. Ієронім» та ін.), які він вирішує у ліричному плані. Головним жанром Ван-Дейка став портрет. Останнє десятиріччя він жив в Англії, де Карл І подарував йому звання головного королівського живописця та рицарський титул. На віддяку Ван- Дейк створив галерею парадних портретів англійської придворної аристократії: 35 портретів Карл а І, 20 портретів королеви, принців і принцес, королівського почту. В Англії художник плідно працює: за цей час він написав приблизно 400 полотен.
Нове в жанровий живопис вносить Ян Вермеєр (1632—1675), відомий в історії мистецтва як Вермеєр Делфтський. До раннього періоду творчості Вермеєра належать картини «Христос у домі Марти і Марії», «Діана з німфами», герої яких зображені в образах сучасників митця.
По суті, він проклав дорогу імпресіонізму: картини «Дівчина, яка читає листа», «Кавалер і дама біля спінета», «Офіцер й усміхнена дівчина», види Амстердама або Делфта сповнені тиші та спокою, безмежної відданості та любові до свого міста. Та головне в них — передавання світла і повітря. Художник умів створити ілюзію розчинення предметів у світлоповітряному середовищі, що й визначило його славу у XIX ст. Вермеєр робив те, чого ніхто ще не робив у XVII ст.: малював з натури («Вуличка», «Краєвид Делфта»), і це, по суті, перші зразки пленерного живопису.
Він поєднав широкий пензель із дрібним мазком, але пізній його стиль став гладким, із ніжною гармонією блакитного, жовтого, синього, об'єднаних дивовижним перлинно-сірим («Голова дівчини»).
Один із найвизначніших портретистів цієї доби — Франс Хальс (Галс, Халс; бл. 1585—1666). Він створює багато групових портретів — зображує стрілецькі гільдії (корпорації офіцерів для оборони та охорони міст). Бюргери хотіли бути увічненими, і художник мусив пам'ятати про повагу до кожної моделі. Приваблює у цих картинах відображення ідеалів молодої республіки, почуття свободи, рівноправності, товариськості. З полотен на глядача дивляться енергійні, упевнені у собі та в завтрашньому дні люди («Стрілецька гільдія Св. Адріана», «Стрілецька гільдія Св. Георгія»), Зазвичай вони зображені під час дружнього застілля. Із цих приватних осіб завдяки манері художника — широкій, упевненій, насиченій інтенсивними кольорами (жовтим, червоним, синім тощо) — створюється мистецький документ епохи. Багато завзяття, натиску, невгамовної енергії і в індивідуальних портретах з рисами жанрової картини. У пізніх портретах це зникає. У пізній період Хальс досягає вершини майстерності — колорит його картин стає монохромним (зазвичай темний, чорний одяг, із білим комірцем і манжетами, темно-маслиновий колір фону). Живописна палітра лаконічна, але ґрунтується на дуже тонких градаціях.

VI.    Актуалізація набутих знань
1.    Творче завдання
Учні класу об'єднуються у 4 групи. Учитель роздає групам по одній репродукції картин відомих голландських та фламандських художників (за власним вибором). Завдання для груп: створити «живу сценку» за сюжетом картини.

2.    Перевірка заповнення таблиці «Фламандський і голландський живопис XVII ст.»
VII.    Підбиття підсумків уроку
Оцінювання роботи учнів на уроці

VIII.    Домашнє завдання
Для всіх: продовжити оформлення альбому «Культурна спадщина народів світу», доповнюючи його сторінкою «Мистецтво Рубенса, Рембрандта та „малих голландців"».
Індивідуальне (для учнів із високим рівнем навчальних досягнень; 14 учнів): підготувати повідомлення до наступного уроку про життя та творчість І. Ю. Рєпіна, В. І. Сурикова І. І. Левітана, В. О. Сєрова, М. Врубеля із аналізуванням найвидатніших картин митців (13 учнів виступатимуть із повідомленнями, 14-й — демонструватиме репродукції картин, про які йтиметься у повідомленнях).

11 клас


ТЕМА: Історичний живопис (І. Рєпін, В. Суриков, В. Васнецов). Пейзажний живопис (І. Левітан).

Портрети В. Сєрова. Геній М. Врубеля 

МЕТА: ознайомити учнів з історичними умовами розвитку російського живопису, особливостями розвитку жанрового живопису та творчістю І. Рєпіна, В. Сурикова, В. Васнецова, І. Левітана, В. Сєрова, М. Врубеля, навчити характеризувати особливості художньо - образної мови конкретних митців; розвивати зорову пам'ять, зосередженість, увагу, уміння обґрунтовувати свою думку щодо творів мистецтва, складати оповідання за сюжетом картини; виховувати духовність, шанобливе ставлення до пам'яток світового живописного мистецтва.

ОБЛАДНАННЯ: репродукції картин (В. Суриков «Ранок стрілецької страти», «Перехід Суворова через Альпи» та ін.; О. Кіпренський «Портрет О. С. Пушкіна»; В. Тропінін «Мереживниця», «Портрет сина»; К. Брюллов «Портрет поета В. А. Жуковського», «Останній день Помпеї», «Дівчина, яка збирає виноград на околицях Неаполя» та ін.; О. Іванов «Явлення Христа народу»; О. Венеціанов «Жнива»та ін.; П. Федотов «Сватання майора», «Свіжий кавалер»; І. Рєпін «Бурлаки на Волзі», «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» та ін.; І. Левітан «Золота осінь», «Над вічним спокоєм» та ін.; В. Васне- цов «Альонушка», «Іван-Царевич на Сірому Вовку», «Три богатирі» та ін.; В. Сєров «Дівчина з персиками», «Міка Морозов» та ін.; М. Врубель «Демон сидячий», «Царівні-Лебідь» таін.; С. Щедрін «Краєвид озера Немі в околицях Рима» та ін.; І. Іванов «Краєвид Гостиного подвір'я у Санкт-Петербурзі» та ін.); портрети І. Рєпіна, В. Сурикова, В. Васнецова, І. Левітана, В. Сєрова, М. Врубеля; таблиця «Жанри російського живопису XIX — початку XX ст.»; фрагменти музичних творів (опери М. Римського-Корсакова «Казка про царя Салтана», М. Мусоргського «Хованщина» та «Сорочинський ярмарок»; фортепіанний цикл П. Чайковського «Пори року»).

ХІД УРОКУ


I.    Організаційний момент
II.    Перевірка домашнього завдання
Презентація сторінки «Мистецтво Рубенса, Рембрандта та „малих голландців"» альбому «Культурна спадщина народів світу» (1—2 учні)

III.    Актуалізація опорних знань
Опитування
♦    Чи відвідували ви коли-небудь художній музей? У якому місті він розташований? Які картини там експонуються?
♦    Хто є вашим улюбленим російським художником? Назвіть його картини. Чому вони вам подобаються?

IV.    Мотивація навчальної діяльності
V.    Викладення нового навчального матеріалу
1. Слово вчителя
Образотворче мистецтво XIX ст. є розмаїтим щодо художніх стилів, шкіл і напрямів, для нього є характерним зацікавлення суспільства всіма видами мистецтва.
Водночас у Росії діяльність Петербурзької академії мистецтв, заснованої 1757 року, сприяла розквіту класицизму, що став офіційним напрямом у мистецтві, і перешкоджала розвитку інших напрямів, зародки яких з'явилися вже на початку століття.
Академічний класицизм мав беззаперечні переваги: глибоке знання європейської культури минулого, бездоганний рисунок, майстерність у створенні композиції. Передові тенденції в розвитку образотворчого мистецтва цього періоду пов'язані зі становленням нових напрямів — романтизму й реалізму.
Періодом злету російського живопису стало XIX ст. Розвиток отримали як традиційні, так і нові жанри, характерним явищем стало змішування жанрів.

2. Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими індивідуально
(Демонструються репродукції' картин російських живописців, про які згадується у виступах учнів із повідомленнями.)
1-й «екскурсовод» («І. Рєпін — майстер історичного живопису»)
Ілля Юхимович Рєпін (24.07(05.08). 1844—29.09.1930) — визначний російський і український художник-реаліст. Народився у Чугуєві на Харківщині, навчався у місцевій іконописній майстерні, з 1863 року — у Петербурзькій рисувальній школі, у 1864— 1871 роках — у Петербурзькій Академії мистецтв (учень І. Крам- ського), яку закінчив із золотою медаллю і вирушив у студійну подорож до Італії та Франції. Від 1893 року — академік, професор Петербурзької Академії (до 1907); член товариства передвижників (з 1878) і мистецького гурту «Світ мистецтва» (з 1890).
Рєпін — типовий реаліст, який не копіював природу: він перевтілював її мотиви своїм майже експресіоністичним малярством. Майстерно охоплював людську постать у русі, її типаж і вираз, а його соковиті та звучні барви надавали твору ефектної пластичності. Його творчість є продуктом українсько-російського культурного симбіозу, проте з Україною він був пов'язаний не тільки походженням, але й чуттєво. Він був закоханий в українську природу, людину, фольклор та висував проблему українського стилю в мистецтві. Твори І. Ю. Рєпіна на українську тематику: «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1880—1891, один варіант у Москві, другий — у Харківському Державному Музеї образотворчого мистецтва); «Вечорниці» (1881), «Гайдамака» (1902), «Чорноморська вольниця» (1903), «Гопак» (1930, не завершено); численні портрети тогочасних діячів культури, зокрема української (С. Любицької, М. Мурашка, 1877; В. Тарновського, «Гетьман», 1880; Т. Шевченка, 1888; Д. Багалія, 1906); 4 ескізи проекту пам'ятника Шевченку в Києві (1910—1914); ілюстрації до творів М. Гоголя «Тарас Бульба» і «Сорочинський ярмарок» (1872—1882), Д. Яворницького «Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу» (1887); замальовки пам'яток української архітектури та ін.
З-поміж найвідоміших творів Іллі Юхимовича також «Бурлаки на Волзі» (1870—1873), «Іван Грозний і син його Іван» (1881— 1885), «Царівна Софія» (1879), «Засідання Державної Ради» (1901—1903).

2-й «екскурсовод» («З історії створення картини „Запорожці пишуть листа турецькому султанові"»)
Грандіозне полотно І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1880) стало визначним явищем російського та українського історичного жанру.
Сюжетом картини став відомий лист (1676) запорожців турецькому султанові у відповідь на вимоги турецького султана Мухаммеда IV. Із легендою про написання цього листа та обома листами — і турецького султана, і запорожців — ми ознайомлювалися на уроках історії та літератури. У 1870-ті роки катеринославський етнограф-аматор Я. П. Новицький знайшов копію цього листа, зроблену у XVIII ст. Він передав її відомому історикові Д. І. Явор- ницькому, який одного разу зачитав її як курйоз своїм гостям, із-поміж яких був, зокрема, І. Ю. Рєпін. Художник зацікавився сюжетом і 1880 року почав першу серію етюдів.
Після 1880 року Рєпін неквапливо виконував ескізи та добирав моделей. Перший завершений ескіз олією з'явився 1887 року. Рєпін подарував його Яворницькому. Пізніше Яворницький продав його П. М. Третьякову (нині експонується у Третьяковській галереї, Москва, Росія).
Основний (класичний) варіант картини було завершено 1891 року. Після першого публічного огляду художника критикували: на думку багатьох, картина була «історично недостовірною». Проте доля полотна склалася вдало. Після успіху на декількох виставках у Росії та за кордоном (Чикаго, Будапешт, Мюнхен, Стокгольм) картину 1892 року придбав за 35000 карбованців імператор Олександр III. Картина залишалася у царських зібраннях до 1917 року, а після революції опинилася у зібраннях Державного Російського музею.
1889 року Рєпін почав працювати над другим варіантом, роботу над яким він так і не завершив. Це полотно дещо поступається за розмірами початковому варіанту, його художник спробував зробити «історично достовірнішим», але був незадоволений результатом і залишив незавершеним. Другий варіант нині зберігається у Харківському художньому музеї.

3-й «екскурсовод» («Деякі прототипи персонажів картини І. Рєпіна „Запорожці пишуть листа турецькому султанові"»)
(Демонструється репродукція картини І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», на якій позначено окремих головних осіб, про яких ітиметься у повідомленні «екскурсовода».)
Один з дуже колоритних персонажів — козак із хвацько закрученими вусами — змальований із художника Івана Францевича Ционглінського, викладача рисувальної школи Імператорського Товариства заохочення мистецтв, активного учасника пітерського творчого об'єднання «Світ мистецтва».
Красень із благородними рисами обличчя і цілком інтелігентною усмішкою — онучатий племінник відомого російського композитора М. І. Глінки.
Високий казарлюга із пов'язкою на голові — це одеський художник Микола Дмитрович Кузнецов. Жартівник, силач, академік Академії мистецтв, професор, керівник класу батального живопису в Академії.
Для похмурого козака із лукаво прищуреними очима позував Василь Васильович Тарновський, український колекціонер і меценат, власник відомого маєтку Качанівка. У Качанівці Рєпін змальовував козачу амуніцію та самого Василя Васильовича.
Образ козака Голоти змальований із кучера Василя Тарновського — Микити. Рєпін, захоплюючись Микитиними щербаті- стю, одноокістю, нетверезістю і смішливістю, устиг його замалювати, коли вони разом із Тарновським переправлялися через Дніпро на паромі.
Прототипом товстуна, який повинен був зображувати Тараса Бульбу, став професор Петербурзької консерваторії Олександр Іванович Рубець. Із-за Бульби понуро визирає худий, високий довговусий козак. Це музикант, соліст Маріїнського театру, Федір Гнатович Стравінський, батько відомого композитора Ігоря Стравінського.
Писар — Дмитро Іванович Яворницький. Саме він був головним натхненником і консультантом художника. З експонатів Явор- ницького Рєпін змалював значну частину амуніції, зброї та іншої козацької атрибутики. Усмішку писаря, що відображена на картині, Рєпіну вдалося досягти не відразу. Коли Яворницький приїхав позувати, він був вельми похмурий. Але у Рєпіна знайшовся журнал із карикатурами, який він дав переглянути Яворницькому. Розглядаючи їх, Дмитро Іванович заусміхався, і у такому вигляді потрапив до остаточного варіанта картини.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Схожі:

Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconАнтичні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело — утілене відчуття форми
Тема 2: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело — утілене відчуття
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconТема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело — утілене відчуття
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconДитячі роки
Лодовіко одружився вдруге. Мачухою Мікеланджело стала Лукреція Убальдіні. Незабаром Мікеланджело віддали у школу Франческо Ґалатеа...
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconМистецтво, 9 клас Урок 10 Тема: Зламані стереотипи в мистецтві скульптури та архітектури. Олександр Архипенко, Констянтин Бранкусі, Іван Кавалерідзе – великі скульптори модерністи. Зразки модерністської архітектури Вільяма ван Алена, Ле
Тема: Зламані стереотипи в мистецтві скульптури та архітектури. Олександр Архипенко, Констянтин Бранкусі, Іван Кавалерідзе – великі...
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconВесняні обласні семінари з нттум
Технічна творчість розвиває у вихованців відчуття форми, гармонії, композиції, симетрії, розуміння того, що художнє начало присутнє...
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconТема: Початок дослідження території України. Географічні відомості про територію України в античні часи, у літописах І «Повісті минулих літ», відомості в добу Середньовіччя. Перші карти України Г. Л. Боплана

Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconІгор Калинець. «Писанки». Образ найдорожчої людини мами. Відчуття, навіяні великодньою поезією
Тема: Ігор Калинець. «Писанки». Образ найдорожчої людини мами. Відчуття, навіяні великодньою поезією
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconМистецтво, 8 клас Урок 18
Тема: Мистецтво бароко. Особливості живопису мистецтва бароко. Види та жанри мистецтва бароко. Творчість живописців Мікеланджело...
Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми icon«античні витоки європейської раціональності: до 2400-річчя арістотеля»

Тема: Античні скульптори (Мирон, Фідій, Пракситель та ін.). Мікеланджело утілене відчуття форми iconУроку №15 10 клас Тема уроку : Духовна музика
Століттями духовну музику писали кращі представники музичної культури. Виконання багатоголосного твору багатоголосним хором викликає...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка