Тема "блудного сина" у повісті "Близнецы"



Скачати 123,33 Kb.
Дата конвертації25.06.2017
Розмір123,33 Kb.

Надія Орлова



До питання єдності образів у доробку

Тараса Шевченка:

тема "блудного сина" у повісті "Близнецы"

та серії "Притча про блудного сина".

Пожвавлення суспільного життя ІІ пол. ХІХ ст. позначилося в літературі. З’являються антикріпосницькі твори Куліша, Герцена, Чернишевського, Гоголя, Салтикова-Щедріна, Гончарова, Тургенєва, Квітки-Основ’яненка. На сторінках тодішньої періодики відверто почали вести дискусії на соціальну тему, важливі політичні та моральні проблеми. Першим розмову розпочали "Современник" і «Морской сборник», які безперечно читав Шевченко. Відірваний від політичного і культурного життя країни в далекому Новопетровському укріплені на пів-острові Мангишлак, Тарас Шевченко, працюючи над літературними й малярськими творами, йшов у ногу з часом. У казармі він відчув на собі і спостерігав найгірше зло, яке гнітило, нівечило, морально і фізично калічило людину: "Солдати - самое бедное, самое жалкое сословие в нашом православном обществе. У него отнято все, чем только жизнь красна: семейство, родина, свобода, одним словом, все", - занотував свої спостереження поет у «Журналі». -...Но офицеры, которым оддано все, все человеческие права и привилегии, чем же они разнятся от бедняка-солдата? (Я говорю о Новопетровским гарнизоне) Ничем они, бедные, не разнятся, кроме мундира.»1. Тому не дивно, що життя солдатів знайшло відображення в його творчому доробку періоду заслання. Питання виховання та морального стану представників середнього класу, зокрема, під впливом військового середовища сформувалося у тему «блудного сина», яку Шевченко розробляє у прозових творах під час перебування в Новопетровському укріпленні. Невелика за обсягом художня проза митця вражає різноманітністю й сміливістю тематики, що хвилювала його впродовж життя. Сюжети повістей взяті із життя простого народу, відтворюють реалістичні картини кріпосницької дійсності., стримано-сатиричний опис життя представників привілейованих класів. Повісті Шевченка мають багато спільного з антикріпосницькими творами вище названих письменників, що своєю творчістю проповідували просвітницькі ідеї. Однак, незважаючи на близькість з цими творами, у повістях Шевченко підняв питання, яких ще ніхто не розробляв: проблеми освіти народу, виховання в нього почуття власної гідності – можливі лише за умови знищення кріпацтва, створення образів героїв-месників із низів, розкриття нелюдської суті солдатчини. Такого поєднання тематики творів із злободенно-політичними питаннями важко знайти в українській, російській та зарубіжній літературі. Мотиві покритки, інтелігента-кріпака, сирітства, аморальних вчинків преставників панівного класу постійно живуть у творах Шевченка, висвітлюються в різних варіаціях, повертаються різними гранями.

У повістях написаних одна за одною у 1855 році: "Капитанша", "Несчастный", «Близнецы»2 - постає образ людини, що порушила традиції батьківського виховання , йде кривим шляхом казнокрадства, марнотрацтва, пияцтва й навіть розбою. Шевченко називає таких героїв «блудними синами». Це - Іпполіт Хлюпін з повісті «Несчастный», Зосим Сокира з повісті «Близнецы». Іпполіт3 з народження обманює матір, замість навчання відвідує шинки й будинки розпусти. Його моральне виродження не має межі. Щоб мати гроші для розваг, він випрошує їх у знайомих на удаваний похорон матері. Й, врешті, любляча матір відправляє його в тюрму, а звідти – на перевиховання до миколаївського війська. З такими суб’єктами поет зустрічався на засланні - це Кампіоні, Чарц, Порцієнко та інші. Про них з іронією розповідає на сторінках «Журналу»: «Все эти конфирмованные , так называемые господа дворяне, с которыми я теперь представлялся перед лицо отца-командира, все они люди замечательные по своим нравственным качествам, но последний субьект, под названием Порциенко, всех их перещеголял. Все их отвратительные пороки вместил в своей подлой двадцатилетней особе. Странное и непонятное для меня явление этот отвратительный юноша. Где и когда успел он глубоко заразиться всеми гнустными нравствеными болезнями? Нет мерзости, низости, на которую он был способен… Рабочий дом, тюрьма, кандалы, гнус и неисходимая Сибирь – вот место для этих безобразных животных, но никак не солдатские казармы, в которых и без их много всякой сволочи…»4.

Один із таких «блудних синів» у повісті «Княгиня»5 осквернив могилу матері і блюзнірствував над нею. За його вбиство навіть були відпущені гріхи розбійнику. “До прибытия моего в Орскую крепость, -писав засланець,- я и не воображал о существовании этих гнустных исчадий нашего православного общества. И первый этого разбора мерзавец меня поразил своим зловредным существованием»6. У повісті «Близнецы»7 Тарас Шевченко значно розкриває тему «Блудного сина» на прикладі двох персонажів твору – братів-близнюків Зосима і Саватія Сокир. Автор наводить на думку, що риси характеру людини не закладені у самій її природі, а формуються й набирають виразних ознак залежно від оточення, в якому вона опиняється. Зося і Ватя були подібними з народження в зовнішності і в поступках, а ж поки не потрапили, за бажанням названих батьків, в різні учбови заклади: Зосим в кадетський корпус, а Саватій – семінарію. Саватій одержує різносторонню освіту, гармонійно поєднуючи різні галузі знань, а обмеженість Зосима стала наслідком низького культурного рівня вихователів військового закладу. Зосим став жертвою військового оточення, в якому остаточно сформувався його характер. Розтлінна аморальна атмосфера вбила в ньому паростки людяності, доброти, чесності, справедливості, що їх дали батьки й вчителі. Він стає на хиткий аморальний шлях у своїй поведінці: спочатку його з гвардії переводять в армію, але за п’нство, бійки – розжалують в солдати і відправляють на службу до Окремого Оренбурзького корпусу. В повісті Шевченко використовує такий прийом, як вплив середовища на двох людей, які дуже близькі між собою навіть через певну біологічну специфіку, щоб контрасніше показати моральне падіння «блудного сина» - Зосима. «На нарах в толстой грязной рубахе сидел Зося и, положа голову на колени, как титан Флоксмана, пел какуюто солдатскую нескромную песню...»8. Митець в уста Саватія вкладає свої висновки: «На самом деле такое превращение невозможно в человека. Такое помертвение всего человеческого.

...Боже мой! Что же тебя так страшно превратило? Неужели воспитание? Нет, воспитание скорее ничего не сделает из человека или только опошлит его, но превратить его в грубое животное никакое воспитание не в силах»9. Як зазначав С.Чавдаров, що у повісті «Близнецы» Шевченко вирізняє три фактори, що мають значення у формуванні особистості: задатки і звички, набуті в ранньому дитинстві; система виховних впливів учбового закладу; вплив того середовища, яке оточує вихованця, вважаючи головним чинником – середовище10.

Майже паралельно з прозовими творами , художник розробляє тему “блудного сина” в малярстві. У нього виникає виникає геніальний задум видання серії малюнків "Притча про блудного сина", що стала завершенням творчих пошуків у цьому напрямку й засвідчує універсалізм та єдність словесного і образого мислення поета-художника. Сцени , сюжети , образи викристалізовуються й доповнюють один одного. Розробляючи в прозових творах тему “блудного сина” - Шевченко одночасно робить начерки окремих сцен до серії “Притча про блудного сина”. Шевченкознавець Г.П.Паламарчук аналізуючи етюд та начерк “Байгуш. Солдати в госпіталі” (1855-1856 рр.) зазначає12, що він сюжетно пов’язаний з записом Шевченка у “Журналі” від 20 червня 1857 р.: “…только нашего брата солдата, также пропившегося до снаги и не имеющего в чем явиться перед лицо отца-командира, Никольский кладет на койки и прописывает слабительное»13. Дослідниця констатує, що ледве помітний начерк цього ж “Байгуша” знаходиться на 23 аркуші автографа повісті «Близнецы».

Питання першопричин створення серії «Притча про блудного сина» широко розглядалося в шевченкознавстві. У дослідників існують різні думки з цього приводу. Л.Хінкулов14 стверджував, що твір Шевченка є ілюстрацією «Повести о горе-злосчастьи» М.Костомарова, опублікованої в 1856 р. у «Современнике», базуючи свою гіпотезу на спогадах І.Алексєєва “До біографії Т.Г.Шевченка”15, автор якої переказує спогади свого брата, що позував для деяких сцен «Притчі...».

Мистецтвознавець Є.Зінгер схиляється до версії, що Шевченка наштовхнула на цей сюжет серія російських лубків на виховну тему з присмаком міщанського моралізування біблейної легенди про блудного сина, що була популярна в Росії в 30-х рр. ХІХ ст.16 . Автор цієї гіпотези опирається на рядки з “Журналу” поета про середній клас, який становить половину населення і йому небхідна «теперь не суздальская лубошная притча о блудном сыне, а благородная, изящная и меткая сатира»17.

Тарас Шевченко звичайно, знав зміст біблейної легенди, в якій іде мова про двох синів, що одержали батьківську спадщину. Молодший син пішов у світ, вів розгульне життя. Злидні, голод повернули до батьківської дому: «Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм». Батько ж прийняв його із словами : «бо цей син був мертвий – і ожив, був пропав – і найшовсь!»18. Відома йому була також робота голландського художника Рембрандта з однойменного твору, що відтворює ідею «Притчі» - всепрощаючу любов батька і каяття сина.

Дійсно, Шевченко читав Костомарова, був знайомий з лубковими картинками на моральну тематику, добре знав суть біблейної легенди, з якої взяв лише назву, – всі ці твори могли наштовхнути Тараса Шевченка на певні творчі роздуми. Основним грунтом, на якому виник творчий задум про блудного сина втілений в літературних й малярських творах було саме життя, з якого черпав митець сюжети. Про це листовно повідомляв Бр.Залеського: «Недавно мне пришла мысль представить в лицах евангельскую притчу о блудном сыне в нравах и обычаях современного русского сословия. Идея сама по себе глубоко поучительна, но какие душу раздирающие картины составил я в моем воображении на эту истинно нравственную тему»19.

У малярській серії він завершив тему трагедії гульвіс «блудних синів» тогочасної Російської імперіїї, яку розпочав у літературних творах. Задумав художник серію як сатиру на «нравы и обычаи среднего сословия»: «Мне кажется, что для нашего времени и для нашего среднего полуграмотного сословия необходима сатира, Толька сатира умная благородная. Такая, например, как «Жених» Федотова или «Свои люди – сочтемся» Островского или «Ревизор» Гоголя»20, - а в процесі роботи сюжети перетворилися на глибоку сатиру на тогочасний лад.

Прототипів для «Притчі…» художник взяв із повсякденого життя серед розбещеного офіцерства, про яких розповідав у «Журналі» - Чарц, Кампіоні, Порцієнко.

Художник не залишив нумерації малюнків «Притчі». Із дванадцяти задуманих – виконав вісім : «…я думаю со временем выпустить в свет гравюре акватинта и собственное чадо – «Притчу о блудном сыне», приноровленную к современным нравам купеческого сословия. Я разделил эту поучительную притчу на двенадцать рисунков они уже почти все сделаны на бумаге. Но над ними еще долго и прилежно нужно работать, чтобы привести их в состояние, в котором они могут быть переданы меди. Общая мысль довольно удачно приноровлена к грубому нашему купечеству»21. Мабуть, Шевченко так і незнайшов типажів для ще 4 сюжетів, які б могли засвідчити початок морального падіння «бессознательного негодяя», як це детально він описав у повісті «Близнецы». А відтак, ми спостерігаємо лише результат.

Приймаючи вже усталену в шеченкознавстві нумерацію серії, в основу якої покладені дослідження Зінгер, Паламарчук, Яцюка22, першим розглянемо сюжет «Програвся в карти», на якому Шевченко показує молодого чоловіка, що піддався азартові гри і програвя до нитки. Біля нього і свиня, що є прозорим натяком на подальші вчинки молодика. На малюнку «У корчмі» автор показує відразу декількох гульвіс, можливо, З.Сокиру, Іпполітушку й Порцієнка, один з яких випрошує у шинкаря горілочку. До речі такий епізод є в повісті, щоденнику. На малюнку «У хліві» художник нашого героя розміщає поряд із свинею, порівнюючи їх у моральному падінні гульвіси. На цьому сюжеті – важлива деталь про приналежність нашого "героя" до військового стану – шинель, на одному погоні якої цифра "23" – номер дивізії, де проходив службу Шевченко. Цим автор показував, що на власні очі бачив, як морально опускалися люди, яких для виправлення відправляли до війська

Малюнок «На кладовищі» розповідає про наміри гульвіси: чи то він кається на могилі батька, чи б’є воші, чи знайшов притулок у тяжкий для себе час. Як пише дослідник В.Яцюк23, що розрита могила – справа його рук, а хрест з розритої могили – символ натяк на неминучу смерть головного героя. Аналогічно завершує своє земне життя “герой” в повісті «Катитанша» - блудний син буде вбитий розбійником за те, що осквернив могилу матері. Розбійнику ж за це вбивство будуть відпущені всі смертні гріхи.

Пограбував свою матір і Зосим Сокира, втративши всілякі синівські почуття, грубо ображає і материнські: «Ни обмороки, ни слезы, ни молитвы, ни даже ваши проклятия не в силах поколебать меня. Это все вздор и чепуха. Одно, скажу я вам, что меня может обратить на путь истинный, - это деньги только деньги»24. Художник у перших чотирьох малюнках, що ми розглянули, показує своїх персонажів у стадії розгулу, поступового морального виродження, а в наступних трьох сюжетах "У в"язниці", "Кара колодкою" та "Кара шпіцрутинами" – наш "бессознательный негодяй" вже несе кару за здійнене.

З убивчою силою відтворений внутрішній вигляд пересильної тюрми на малюнку "У в"язниці", ймовірно, , в такій у свій час в Оренбурзі перебував і сам автор. На передньому плані - два скутих кайданами чоловіки – представники цивільного стану. Один сидить на долівці, другий – лежить. Він босий, обідраний, а сорочка з дорогого полотна сушиться на мотузці. Невеличка борідка і білий картуз на голові – говорять про те, що це вірогідно виходець із середнього стану.

Страхітливо звучить покарання колодкою на однойменому малюнку. Безвусий солдат прив’язаний до ганебного стовпа, а в роті його велика колодка. Безумовно глядачу зрозуміло: «що карається син блудний , а не Божий, то руки його не прибито до хреста, а прив’язано до ганебного стовпа»25 - зазначає Володимир Яцюк.

Найбільш сміливим і викривальним за змістом є малюнок "Кара шпіцрутенами", яким Шевченко відверто висловив свою незгоду з фізичним покарання солдатів. В нерідких випадках - це була смертна кара. Шевченкві було відоме це нелюдське покарання. від свого знайомого Скобелєва. Обговорював він питання жорстокої кари та обурливої розправи за вільнодумство солдатів із Зигмундом Сєраковським, який згодом розробить проект про зміни в армії, в якому наполягатиме про відміну фізичного покарання в армії. На малюнку не показане саме покарання, а лише підготовка до нього. Та й сама робота дещо вірізняється від інших сюжетів "Притчі" Це питання детально розглядає В.Яцюк у своєму дослідженні26..

Завершальним малюнком у серії - сцена "Серед розбійників" (Повернення до Отця»), в якій митець показав результат слизької дороги "блудних синів". В лісі біля зрубаного дерева лежить вбитий юнак. Вбивця зображений зі спини. Він стоїть, повернувшись до багаття, навколо якого розташувалися його братія, тримаючи в руках хрест з убитого. Є Зінгер27 вперше висловлює гіпотезу, що це є завершальний малюнок із серії, що це є кінцевий життєвий шлях "блудного сина". Так завершив свою життєву дорогу й Зосим Сокира. Шевченко в повісті наводить на думку, що після пограбування матері його вбили такі ж гульвіси, як і сам.

У кожному малюнку серії відчутна контрасність. Наприклад герой в серії напівоголений. Змалювання красивого людського тіла, очевидно, потрібно було художнику для протиставлення фізичної краси й досконалості людини ганебному моральному падінні людини і не менш ганебному знущанню над людиною в останніх малюнках.

Варто звернути увагу й на контрасність у плані кольористики: як правило, герой поданий на передньому плані освітленим, решта композицій в темних тонах Інколи освітлення вириває й інші сцени. Художник використовує цей прийом для підсилення головної дії27.

У розкритті теми "блудного сина" значно сильніше проявилася схильність Шевченка до широких узагальнень. Від сцени до сцени в прозі, від малюнка до малюнка в серії, - строго й лаконічно митець веде своїх читачів і глядачів, показуючи моральне падіння людини (в даному випадку різночинця-інтелігента й купецького сина).

П.О.Білецький узагальнив: "Форма графічної серії, особливості її образів, своєрідні іронічні метафори ("кабацький генерал"), можливість глибокого тлумачення зображенеого, яке викриває природні асоціації (людина , ні – весь народ мовчить, бо горло йому заткнули колодкою; тюрма, казарма, кладовище, коряма, -ось, що таке миколаївська Росія)»29.



Розкриваючи тему “блудного сина” паралельно в літератних і малярських творах, Шевченка розпочав цю проблему з висміювання середнього напівграмотного стану, а вилилася вона у гостру сатиру на тогочасний російський лад. Олекса Новицький, порівнюючи Шевченка з англійським художником Гогартом, який також брав сюжети із життя, але зводив ідею лише до моралі, надав перевагу Шевченку як митцю, що взяв із життя картинки нічим не прикрашаючи діювих осіб, висловив свій протест проти миколаївської дійсності з її кабальними порядками30. "Притча про блудного сина" переросла в притчу про оточуючий світ, випередивши російську літературу і малярство на цілі десятиліття.
Література:

  1. Тарас Шевченко. ПЗТ в 12-ти томах. - К., 2003. Т.5. – С.15.

  2. Тарас Шевченко. Т. 3, 4.

  3. Тарас Шевченк. Т.3. – С.240-340.

  4. Тарас Шевченко. Т.5. – С.18.

  5. Тарас Шевченко. Т.3. – С.290-340.

  6. Там же. – С.18.

  7. Тарас Шевченко. Т.4. – С.11-119.

  8. Там же. – С.91.

  9. Там же. – С.91-92.

  10. Чавдаров С.Х. Педагогічні ідеї тараса Григоровича Шевченка. – К., 1953. – С.117-132.

  11. Тарас Шевченко. ПЗТ в 10-ти томах. - К., 1964. –Т.9. - №163.

  12. Г.П.Паламарчук. Нескорений Прометей. – К., 1968. – С.93.

  13. Тарас Шевченко. Т.5. – С.21.

  14. Хинкулов Л. Тарас Шевченко. – М., 1960. – С.264-166.

  15. І.С.Алексєєв. До біографії Т.Г.Шевченка. – В кн.: Спогади про тараса Шевченка. – К., 1983. – С.247-248.

  16. Зингер Е. Притча о блудном сыне. // Искусство, 1956, №2. – С.56.

  17. Тарас Шевченко. Т.5. – С.28.

  18. Валерій Шевчук. Притча про блудного сина: Тема людини, викиненої із суспільства, в поезії та малярстві Тараса Шевченка. - В кн.:"Personae verbum" (Слово іпостасне). К., 2001.

  19. Тарас Шевченко. Т.6. – С.114.

  20. Там же. Т.5. – С.28.

  21. Там же. – С.28.

  22. Зингер Е. Притча о блудном сыне. // Искусство, 1956, №2; Г.П.Паламарчук. Нескорений Прометей. – К., 1968; В.Яцюк. Малярство іграфіка Тараса Шевченка. К., 2003.

  23. В.Яцюк. Малярство і графіка Тараса Шевченка. - К., 2003. – С.260.

  24. Тарас Шевченк. Т.4. – С.108.

  25. В.Яцюк. Малярство і графіка Тараса Шевченка. – С.262-263.

  26. Там же. – С.252-285.

  27. Зингер Е. Притча о блудном сыне. // Искусство, 1956, №2.

  28. З. Тархан-Береза. Шевченко поет-художник. - К., 1985. – С.138-148.

  29. Білецький П.О. Мова образотворчих мистецтв. – К., 1973. – С.79.

  30. Ол.Новицький. Тарас Шевченко як маляр. – Львів-Москва, 1914. – С.25-30.




Каталог: flash-point -> files -> web-site -> publication
publication -> Племянникова Андрія Васильовича портрет
publication -> Остафіїва Людмила
publication -> Думи Оссіана” Джеймса Макферсона
publication -> Бібліографічний покажчик
publication -> Шевченкознавство: Циганська тема у художній спадщині Тараса Шевченка
publication -> Надія Орлова Шевченкіана Лазаревських
publication -> Перші біографи тараса шевченка: василь маслов та його науковий доробок
publication -> Надія Орлова
publication -> Колектив Національного музею Тараса Шевченка бере активну участь у підготовці Повного зібрання творів Тараса Шевченка у 2 томах та Шевченківської енциклопедії у томах, що мають побачити світ до 2014 року
publication -> Національний музей Тараса Шевченка особливості зображення казахів на малюнках


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Тема \"блудного сина\" у повісті \"Близнецы\" iconТема. Влада золота та її філософія в повісті «Гобсек». Романтичні й реалістичні тенденції в повісті. Мета
Тема. Влада золота та її філософія в повісті «Гобсек». Романтичні й реалістичні тенденції в повісті
Тема \"блудного сина\" у повісті \"Близнецы\" iconТема. М. Твен «Пригоди Тома Сойєра». Сонячний, радісно-бешкетливий світ дитинства в повісті. Мета
Увати художні особливості повісті; розвивати навички роботи з підручником, з художнім текстом, уміння виразно читати, переказувати,...
Тема \"блудного сина\" у повісті \"Близнецы\" iconТема. Уславлення світлого, здорового життя, яке перебуває в постійній гармонії з природою в повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків "
Та: розкрити ідейно-художній зміст повісті "Тіні забутих предків", дати характеристику образам, відстежити та обґрунтувати проблеми;...
Тема \"блудного сина\" у повісті \"Близнецы\" iconТема. Андрій Чайковський. «За сестрою». Коротко про митця. Відтворення історичних подій з позицій гуманізму в героїко-романтичній повісті «За сестрою». Напружений динамічний сюжет. Мета
Ричну основу повісті «За сестрою», вдосконалювати навички аналізувати художній твір, визначати його жанрові ознаки; розвивати увагу,...
Тема \"блудного сина\" у повісті \"Близнецы\" iconУрок-подорож Тема уроку : Характеристика образів повісті Я. Стельмаха «Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківки». Повторення тем
Тема уроку: Характеристика образів повісті Я. Стельмаха «Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківки»
Тема \"блудного сина\" у повісті \"Близнецы\" iconУрок 1 тема уроку в. В. Биков. «Альпійська балада». Особливості сюжету І композиції повісті. Мета уроку
Тема уроку в. В. Биков. «Альпійська балада». Особливості сюжету І композиції повісті
Тема \"блудного сина\" у повісті \"Близнецы\" iconСпарений урок (бінарний) 40+40 хв. із перервою між частинами уроку 10 хв. Тема: Морально-етичні проблеми та їхнє осмислення через систему образів у повісті М. Аромштам "Коли відпочивають янголи"
Тема: Морально-етичні проблеми та їхнє осмислення через систему образів у повісті М. Аромштам “Коли відпочивають янголи”
Тема \"блудного сина\" у повісті \"Близнецы\" iconУрок Тема: Конфлікт природної людини Гурона І французького суспільства як центральний у повісті Вольтера «Простак» Мета
Урок Тема: Конфлікт природної людини Гурона І французького суспільства як центральний у повісті Вольтера
Тема \"блудного сина\" у повісті \"Близнецы\" iconТема. Г. Квітка-Основ’яненко. Батько української прози, один з перших у Європі «творців людової повісті» ( І. Франко). «Маруся» — перша українська повість нової української літератури, взірець сентименталізму
Розширити знання про літературний напрям, течію; визначити ознаки сентименталізму й реалізму в повісті «Маруся», розвивати вміння...
Тема \"блудного сина\" у повісті \"Близнецы\" iconУрок №1 Тема. Чарльз Діккенс «Найбільший оптиміст століття». Гуманістичний пафос повісті«Різдвяна пісня у прозі»
Тема. Чарльз Діккенс «Найбільший оптиміст століття». Гуманістичний пафос повісті«Різдвяна пісня у прозі»


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка