Тема. Компетентність лідера


МОТИВЦІЯ ДО ТЕМИ. «КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЛІДЕРА». Методика «Дерево»



Сторінка2/5
Дата конвертації04.10.2017
Розмір0,79 Mb.
1   2   3   4   5

МОТИВЦІЯ ДО ТЕМИ. «КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЛІДЕРА». Методика «Дерево».


Після роботи із методикою «Дерево»
Вірш Стивена Гарнера

Крила


Крила потрібні лише тим, хто літає.

Подумай, як живуть люди,

що вони роблять, де вони?

Затримайся та поміркуй, чому

Одні ходять пішки, інші – літають.

Деякі опускають руки,

снують павутину із сюжету буднів.

Хід життя, котрий ніколи не іде

ні догори, ні донизу.

Ми просто йдемо по колу.

Інші не стоять на місці,

змагаючись щоденно

з пересічністю

і прямуючи вперед.

Заперечуючи смерть та мертвих.

І знову хтось запитує:

«Для чого живемо?»

Хтось ходить пішки, а хтось літає…


За словами Дж. Пітера Лоуренса: "Багатьох називають керівниками тільки тому, що вони очолюють команди або знаходяться на верхівці адміністративної піраміди. Але перебуванням нагорі визначає лише видимість керування, а не його сутність".

Справжніх керівників відрізняє наявність специфічної властивості – здатність підібрати для кожної конкретної ситуації щонайкращий механізм впливу на підлеглих, здатність до ефективного лідерства.

Для розуміння сутності лідерства важливо спочатку усвідомити сутність таких категорій:


  1. повноваження;

  2. вплив;

  3. влада.

Повноваження являють собою формально санкціоноване право впливати на поведінку підлеглих.

Вплив - це така поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку іншої. З точки зору управління важливим є не вплив узагалі, а такий вплив, який забезпечує досягнення цілей організації.

Можливість впливати на поведінку інших людей і називається владою.

Чим відрізняються категорії “повноваження” і “влада”? Влада лише частково визначається повноваженнями.

Повноваження дають керівникові владу над підлеглими. Зокрема, підлеглі залежать від керівника у таких питаннях як:


  • підвищення заробітної плати;

  • просування по службі;

  • робочі завдання тощо.

Проте і підлеглі мають владу над керівником. Він залежить від них у питаннях:

  • отримання необхідної для прийняття рішень інформації;

  • встановлення неформальних контактів із працівниками інших підрозділів;

здійснення впливів, які підлеглі можуть чинити на своїх колег тощо
Сім принципів лідерства

    1. Перший принцип: лідерство - не вигода, а людська сутність. Мотивом лідерства може бути вигода, але коли починають користуватися вигодою лідерства, дуже швидко втрачають лідерство і вигоди від нього.

    2. Бути не кращим, а першим - ось другий принцип лідерства.

    3. Перевага духу універсальна і завжди може виступати прикладом лідерства для будь-якого часу, для будь-якої країни - ось третій принцип лідерства

    4. Четвертий принцип - якщо ви прагнете лідерства, ресурси для нього завжди знайдуться. 

    5. Лідерство пов'язане з вихованням та освітою, з релігією та філософією

    6. Лідерство майже завжди пов'язано з лідером. А лідер завжди з'являється по-різному, в різних суспільних процесах, в різних ситуаціях готовності країни до цього.

7. Лідери, що об'єднують, а не роз'єднують, можуть програти або виграти, але справа їх обов'язково переможе - сьомий принцип лідерства.
Серед лідерських функцій слід відмітити слідуючи:

1) адміністративна;

2) стратегічна;

3) експертно-консультативна;

4) комунікативно-регулююча;

5) функція представництва групи в зовнішньому середовищі;

6) дисциплінарна;

7) виховна;

8) психотерапевтична. 
Б. Паригін  виділяє такі степені диференціації лідерства: 

1) За змістом діяльності: а) лідер-натхненник, який пропонує програму поведінки; б) лідер-виконавець, організатор вже заданої програми; в) лідер, який є одночасно як натхненником, так і організатором. 


2) За стилем керівництва: а) авторитарний; б) демократичний; в) лідер, який втілює в собі елементи того й іншого стилів

3)  За характером діяльності: а) універсальний, тобто той, що постійно проявляє свої якості лідера; б) ситуативний, тобто той, що проявляє якості лідера в певній, спеціалізованій ситуації.


Це в свою чергу дозволяє гіпотетично припустити існування слідуючи типів лідерів:

1.    лідер-натхненник (програміст) – авторитарний – універсальний;


2.    лідер-програміст – авторитарний – ситуативний;
3.    лідер-програміст – демократичний – універсальний;
4.    лідер-програміст – демократичний – ситуативний;
5.    лідер-організатор (виконавець) – авторитарний – універсальний;
6.    лідер-організатор авторитарний – ситуативний;
7.    лідер-організатор – демократичний – універсальний;
8.    лідер-програміст – демократичний – ситуативний .

Додаток № 3



  • В американській психології риси лідера фіксувалися особливо ретельно, оскільки вони повинні були стати основою для побудови систем тестів для відбору потенційних лідерів. До числа найбільш особистих якостей ефективних лідерів, що часто згадуються дослідниками, відносяться:

  • інтелект;

  • прагнення до знань;

  • домінантність;

  • упевненість у собі;

  • емоційна врівноваженість;

  • стресостійкість;

  • креативність;

  • заповзятливість;

  • надійність;

  • відповідальність;

  • незалежність;

  • товариськість.

Існує проблема не лише виховання лідерських якостей в особистості, існує також і завдання формування ефективного лідерства в колективі. У
В основі формування лідерських якостей в особистості має бути так звана програма саморозвитку.

Програма саморозвитку і її виконання — одна з найважливіших особистих і професійних цілей менеджера. З яких основних компонентів, напрямків може складатися така програма?

Психологи рекомендують включити до неї наступні аспекти:


  • розвиток особистісних якостей, що сприяють ефективному менеджменту;

  • розвиток професійних умінь, удосконалювання управлінських дій;

  • розвиток комунікативних умінь і навичок.

А зараз кілька вправ для розрядки і зарядки одночасно.
ЗАПИТАННЯ «НА ЗАСИПКУ»: ПІДНІМІТЬ РУКИ ТІ, ХТО З ВАС ВВАЖАЄ СЕБЕ ЛІДЕРОМ ОСВІТИ?

З огляду на те, що навіть в аудиторії директорів шкіл далеко не всі присутні підносять руку, як правило, доводиться ставити такі запитання на розуміння:



  1. Хто з Вас досить часто бере відповідальність не тільки за себе, а й за інших?

  2. Кому з Вас хоч раз у житті доводилося висувати якусь освітню ініціативу, а потім організовувати процес її реалізації?

  3. Чи маєте Ви бажання ділитись ідеями зі своїми колегами? Чи буває так, що вони підхоплюють ту чи іншу ідею і разом з Вами працюють над її втіленням?

  4. Чи доводилося Вам брати «вогонь на себе», захищаючи членів Вашої команди від сваволі з боку «начальства» чи «перевіряльників»?

  5. Чи маєте Ви бажання змінювати на краще існуючий стан справ у Вашій школі? Чи готові Ви заради цього докладати додаткових зусиль?

  6. Чи виступаєте Ви хоч іноді в ролі «законодавця мод» у Вашій школі, який започаткував якісь традиції, новий стиль поведінки?

  7. Ви не просто виконуєте накази «зверху», Ви перш за все прагнете керуватись власними принципами й цінностями?

  8. У вас є довготривалі плани й бачення майбутнього своєї школи?

  9. Ви прагнете вислухати думку своїх колег, знайти «ключик» до кожного з них із тим, щоб стимулювати їх роботу, надати їй сенс і значимість?

  10. Хоча б іноді Ви здатні прийняти рішення інтуїтивно й Вам вистачає сміливості діяти «за покликом серця» без санкції «начальства»?

То хто з Вас є лідером? Ви і є лідерами, якщо даєте стверджувальні відповіді на ці запитання!

Анкета на посаду керівника країни

Роджер Ейлз — консультант, керівник передвиборчої кампанії Джор-джа Буша-старшого — пропонує відповісти на такі питання (це лише розминка, яка дозволяє позбавитись почуття власної значущості) [60]:



  1. Хто Ваш улюблений комедійний актор?

  2. Пригадайте епізод з нової кінокомедії, над яким Ви сміялись.

  3. Коли востаннє Ви голосно сміялись?

  4. Чи намагатиметеся Ви «відійти» від бесіди, якщо до Вас звертаються із проханням?

  5. Чи часто Ви скаржитеся на свої проблеми?

  6. Чи отримуєте Ви внутрішнє задоволення від «читання нотацій» та «закручування газети»?

  7. Коли з Вами діляться новою ідеєю, чи прагнете Ви переконати співрозмовника в її нереальності?

  8. Чи переконані Ви, що інші просуваються службовими щаблями тільки завдяки удачі чи збігу обставин?

  9. Чи вважаєте Ви смішними своїх приятелів?

  1. Чи траплялося так, що Ви розповідали про себе смішне, не соромлячись, і сміялись над собою разом з іншими?

  2. Чи звинувачуєте Ви у своїх проблемах близьких людей?

  3. Як часто Ви користуєтесь словом «Я»?

Планування кар'єри

  1. Самооцінка.

  2. Розробка довгострокових особистих, професійних та управлінських цілей.

  3. Аналіз оточення, вияв можливостей для кар'єри.

  4. Розробка плану досягнення цілей.

  5. Аналіз особистих переваг та недоліків.

  6. Розробка альтернативних варіантів стратегії розвитку кар'єри.

  7. Оцінка та вибір оптимального варіанта розвитку кар'єри, корекція цілей.

  8. Реалізація та періодична оцінка досягнення стратегії.

  9. Етапи формування управлінської діяльності

1етап — передбачає оволодіння менеджером знаннями, всебічною інформацією про управління; дозволяє виокремити основні елементи управлінської діяльності та встановити їх взаємозв'язок, представити нормативну модель

2етап — пов'язаний із визначенням зв'язків з вищими та нижчими рівнями управління, усвідомленням незалежності та відповідальності свого рівня управління, формуванням моделі зв'язку з іншими підсистемами.



3етап — передбачає поступове удосконалення власної управлінської діяльності; узгодження спільної діяльності з вищими та нижчими рівнями управління, формування оптимальної моделі управлінської діяльності

Синдроми 10-річного управління:



  1. «Вигоряння» — нервозність, емоційні зриви, цинізм.

  2. Управлінське самогубство — байдужість, в'ялість.

  1. Набута безпорадність — перебільшення об'єктивних труднощів, виправдання інертності, приділення більшої уваги оперативному управлінню.

  2. Криза — сумніви у правильності обраного шляху, зневіра.

ПРИТЧА ПРО ГУСЕНИЦЮ

Гусениця проводила більшу частину свого життя на землі, заздрячи птахам й обурюючись на свою долю.

Однак Мати-Природа звернулась до неї з проханням сплести кокон. Гусениця була вражена – вона ніколи цього не робила. Вона підготувалась до смерті, загорнулась у кокон і стала чекати кінця. Але за кілька днів перетворилась на метелика – вона могла літати і була прекрасна.

В небі гусениця дивувалась життю й задумам Бога. Мораль: кожна криза – це перехід на інший рівень життя…

Додаток № 4



РИСИ ДЛЯ КАРЄРНОГО УСПІХУ
Риси нового управлінського мислення

  • Націленість на кінцевий результат, критеріальність

  • мислення

  • Селективність, варіативність мислення, бачення ряду рішень і їхнє осмислене порівняння

  • Системність (комплексність, цілісність, інтегративна спрямованість, програмно-цільовий характер, ієрархічність мислення)

  • Педагогічна спрямованість, «дитячість» мислення, його гуманізм

  • Конкретність, націленість на конкретний аналіз ситуацій

  • Об'єктивність, реалізм, тверезість мислення

  • Соціальна орієнтованість, чуйність мислення

  • Практичність, конструктивна спрямованість

  • Оригінальність, нестандартність, самостійність, критичність мислення

  • Динамізм, гнучкість, мобільність, маневреність мислення

  • Установка на пошук і реалізацію об'єктивних закономірностей

  • Узагальненість, економічність мислення (використання схем, моделей, алгоритмів)

  • Установка в мисленні

  • на ресурсозбереження, економію

  • часу, боротьбу з перевантаженням

  • Почуття нового, новаторство мислення

  • Перспективність, прогностичність мислення, здатність передбачення


Його антиподи

  • Слабкий зв'язок з цілями, критеріями, підміна цілей засобами

  • Відсутність установок на вибір, не альтернативність мислення

  • Однорідність, відсутність виділеного головного

  • Антигуманність, технократизм

  • Прихильність до «універсальних» схем, догматизм, стереотипність мислення

  • Суб'єктивізм, утопізм, міфологічність мислення

  • Соціальна глухота або кон'юнктурність мислення («куди вітер дме»)

  • Голий прагматизм або непрактичність мислення

  • Шаблонність, стереотипність, несамостійність мислення, конформізм, оригінальничання під видом новацій

  • «Застиглість», відсталість, лінощі мислення або кидання зі сторони в сторону

  • Релятивізм мислення, сваволя, рух думки наосліп

  • Слабкість абстрактного мислення або абстрактне теоретизування

  • Мислення, що ігнорує фактор часу, витрати мислення

  • Консерватизм або навмисна гонитва за новизною заради новизни

  • «Короткозорість мислення» або утопічне прогнозування

О. Г. Молл проводила дослідження серед школярів 13-17 років. Бажання бути управлінцем розглядалося із трьох позицій:

  • бажання в майбутньому обіймати керівну посаду —10%;

  • можливість у майбутньому бути керівником — 31%;

  • згода за певних умов бути керівником — 53 %. 16 % школярів категорично заявили, що не хочуть бути керівниками н за яких умов. Керівник, на думку школярів, — це людина, яка:

  • уміє працювати з людьми;

  • постійно долає труднощі;

  • вміє красиво говорити;

  • має високу заробітну платню;

  • самостійна. Цікаво, що школярі серед основних засобів досягнення управлінські

  • успішності назвали:

  • гарне навчання (38 %);

  • уміння спілкуватись (38%);

  • заняття спортом (36 %).

2. Менеджерська освіта

Існують різні моделі підготовки керівного складу. Американська модель передбачає превентивну підготовку керівника у ВНЗ і до початку кар'єри. Теоретичні знання є базою для подальшої практичної діяльності. Європейські модель передбачає отримання знань на основі практичного досвіду та подальшу самореалізацію людини у закладах підвищення кваліфікації або спеціальної управлінської підготовки. Проте всі вони вміщують відповідну управлінську освіту. О. Г. Молл наводить типові відповіді російських менеджерів на питання про основні перешкоди на шляху до навчання, серед яких виділяє:



  • відсутність вільного часу — 32 %;

  • новий бізнес — 21 %;

  • відрядження — 17 %;

  • проблеми сім'ї — 15 %;

  • відсутність коштів на навчання — 2 %. З огляду на ці дані зрозуміло, що далеко не завжди брак коштів є головною перепоною для навчання.

3. Мотивація кар'єри

На думку фахівців, потреби, які змушують керівників працювати понад 10 годин на робочому місці, відмовлятись від відпустки, прагнути призначення на нову посаду, передусім такі:



  • досягнення;

  • влади;

  • відчуття особистої значущості;

  • доведення своєї цінності;

  • змагання, конкуренція.

Так, у дослідженні О. Г. Молл, наводяться цікаві факти: у молодих керівників, які мотивовані на кар'єру, основними аргументами є:

  • бажання бути корисним (21 %);

  • прагнення до професіоналізму (19%);

  • прагнення до більшого (16%);

  • задоволення особистих інтересів (8 %);

  • привести у відповідність свої можливості та вимоги діяльності (8 %).


Риси для кар'єрного успіху

Д. Хант та Р. Осборн називають такі риси для кар'єрного успіху:



  1. концептуальні навички — здатність аналізувати та вирішувати комплексні проблеми;

  2. навички планування та організації, що полягають у вмінні обирати напрям діяльності та концентрувати зусилля на досягненні цілей;

  3. навички прийняття рішень — здатність використовувати інформацію та логіку для пошуку альтернативних рішень.


Причини відмови від кар'єри

  1. Людина не бажає змін, боїться нового, інноваційного.

  2. Людина боїться не виправдати довіри вищих керівників, колег.

  3. Людина вважає, що робота — це тільки засіб, а не задоволення в житті.

  4. Людина вже прийняла рішення про достатній для неї рівень кар'єри.

  5. Відсутня мотивація досягнень.

  6. У людини занижена самооцінка.

  7. Людина передбачає збільшення ніяк не стимульованих енергетичних, фізичних, моральних витрат.

  8. Людина вважає, що заслуговує більшого та сподівається отримати іншу вищу посаду.

  9. Людина прогнозує відсутність особистого розвитку і перспектив у межах нової управлінської діяльності.

10. У людини відсутній інтерес до посади, яку пропонують.
Додаток № 5

Основні підходи до управління закладом освіти

У науковій літературі поняття «підхід» трактується як:

а) точка зору, з позиції якої розглядається об'єкт;

б) принцип або сукупність принципів, які визначають мету і зміст діяльності;

в) спосіб перетворення дійсності.

Шкільні керівники свідомо чи несвідомо реалізують ті чи інші підходи до управління. У різних підходів — різні можливості. Тому жоден з них не може бути визнаний найбільш ефективним або зовсім не ефективним. М. М. Поташник виділяє такі підходи до управління: інтуїтивний, емпіричний та науковий.



Інтуїтивний підхід — це управління на основі відчуття.

Інтуїція — це відчуття, безпосереднє бачення істини за допомогою почуттів, без логічного доведення. Синонімічний ряд: раптова згадка, інсайт. У світовій філософії і психології ставлення до інтуїції було досить поважним ще з часів Декарта. Проте, коли про управлінця говорять, що він працює інтуїтивно, то тим самим дають негативну оцінку його діям. Управлінські рішення, які приймаються на основі інтуїції, вважаються неповноцінними. Проте інтуїція виникає, розвивається на основі освіти, знань, ерудиції, попереднього досвіду. П. П. Блонський відмічав, що інтуїція знає, кого відвідувати, тому голову невігласа вона обходить. Процес нетривіального рішення проблеми пов'язаний із інтуїцією. В управлінні школою виникає безліч проблем, ситуацій, коли відсутні об'єктивні критерії для їх оцінки. Саме в критичних, екстремальних умовах інтуїція допоможе знайти вихід. Але інтуїтивний підхід не може бути основним У повсякденній роботі керівника, оскільки:

а) інтуїція може обійти керівника в потрібний момент;

б) інтуїція дозволяє схопити ідею, образ, а в управлінській роботі постійний ланцюг «дрібниць»;

в) інтуїція ніколи не замінить глибокий аналіз;

г) інтуїцію можна переплутати із імпульсивністю і прийняти рішення під


впливом гніву, радощів, жалю тощо.

Емпіричний підхід — це процес спроб та помилок.

Звичне тлумачення: емпіричний — той, що заснований на досвіді.

Позитивне емпіричного підходу:


  • дозволяє швидко реагувати на події;

  • дозволяє швидко аналізувати ситуацію і приймати рішення;

  • дозволяє впевнено себе почувати;

  • дозволяє швидко знаходити плідні ідеї, оптимальні шляхи. З огляду на це, досвід — річ незаперечна. Негативні та слабкі сторони емпіричного підходу:

  • обмеженість керівника;

  • недорозвинене мислення, невміння здійснювати такі операції, як і аналіз, синтез, абстрагування, індукцію, дедукцію тощо. Відтак, з позиції «здорового глузду», Сонце повинно обертатись навколо Землі, а не навпаки. Але саме відмовившись від очевидного, Коперник довів геліоцентричну побудову Сонячної системи. Тому не вірте здоровому глузду!

У східному прислів'ї говориться: не можна йти вперед з головою, по вернутою назад. Не можна управляти, постійно озираючись: як було, я чув, як казали, як реагували... К. Ушинський висловив чудову думку, яки однаковою мірою стосується й управління закладом освіти: «Одна педагогічна практика без теорії — те саме, що знахарство в медицині».

Науковий підхід — це підхід, що спирається на наукові засади. Наукових підходів досить багато. Проте їх об'єднує те, що вони:

а) викладені у вигляді теорій;

б) мають вихідні положення, принципи, доведені дослідницьким шляхом;

в) доведені під час спеціально організованих експериментів або підтверджені досвідом.

Науковий підхідне виключає інтуїцію. Навпаки, він перевіряє, обґрунтовує здогадку, робить інтуїтивне рішення керівника усвідомленим. Наукова гіпотеза — це наукове припущення. У ньому теж міститься певний процент інтуїції. Емпіричний підхід повністю поглинається науковим. Саме через практику роботи, досвід перевіряються всі наукові ідеї та теорії. В. Сухомлинський стверджував: «Ідеї без конкретних справ перетворюються на пустоцвіт».

Таким чином, науковий підхід слід вважати основним у професійній діяльності менеджера освіти.

Наукові підходи утворюють певні моделі управлінської діяльності:





  • системний підхід;

  • ситуаційний підхід (адаптивне, оптимізаційне управління);

  • програмне управління;

  • цільове управління;

  • програмно-цільове управління;

  • управління за кінцевими результатами;

  • кібернетичне управління;

  • діалогічне, колегіальне, партисипативне управління;

  • управління розвитком закладу освіти;

  • управління якістю освіти;

  • адаптивне управління;

  • фасилітативне управління;

  • рефлексивне управління;

  • особистісно орієнтоване управління;

  • оптимізаційне управління;

  • демократичне управління;

  • управління інноваційними процесами тощо. Засоби підвищення ефективності управлінських систем

Категорія ефективність пов'язана із продуктивністю. Продуктивність — це характер діяльності, що показує співвідношення між корисністю отриманих за певний період часу результатів та пов'язаними з цим витратами. Ефективність — це певна характеристика, яка відображає зв'язки між досягнутою і можливою продуктивністю.
Умовами ефективного управління школою (за Є. М. Муравйовим та А. Є. Богоявленською) є такі:

  1. Школа як система науково обгрунтована.

  2. Управління як система науково обгрунтоване.

  3. Управління спрямоване на розвиток навчального закладу.

  4. Є альтернативні управлінські рішення та можливість вибору оптимального.

  1. Директор школи знає реальний стан керованої системи.

  2. Директор відстежує зміни в стані навчально-виховного процесу, розуму фактори, які їх забезпечують.

  3. Директор розуміє та пояснює характер взаємодії школи із зовнішнім середовищем.

  4. Керівник оптимально добирає ресурси (час, кадри, засоби, фінанси і т. д.)|

  5. Керівник володіє і вміє моделювати в системі методів та технологія управління.

10. Директор має чіткі критерії ефективності щодо діяльності заклад) освіти і постійно їх відстежує.

Таким чином, спираючись на наукові дослідження з управління та практики управління навчальними закладами, ми дійшли висновку, що основними засобами підвищення ефективності управлінської діяльності можна вважати досягнення таких властивостей управлінських систем:



  • ціннісний характер управління (наявність пріоритетів);

  • адаптивність управління (пристосування до ситуацій, умов);

  • релевантність (відповідність справі);

  • превентивність (випереджальний характер);

  • прогностичність (визначення перспектив і прогнозів);

  • консолідуючий (об'єднуючий) характер;

  • діалогічність (узгоджуваність з іншими системами організації);

  • інноваційність, творчість (орієнтація на розвиток);

  • демократичний, партисипативний (колегіальний) характер;

  • особистісно орієнтована спрямованість (індивідуальний підхід);

  • гнучкість, мобільність (відкритість до змін);

  • рефлективність (орієнтація на самооцінку, самокоригування, саморозвиток).

Зважаючи на думки вчених та практиків, ми виокремили суттєві ознаки нового управлінського мислення:



  • Людська спрямованість, усвідомлення того, що якість і прибутки — від людини.

  • Соціальне забарвлення менеджменту — збільшення уваги і витрат до соціальних потреб персоналу.

  • Повага та довіра до персоналу.

  • Гуманізація управлінського мислення: система цінностей, дух, переконання організації — це сили, які рухають технологіями, фінансами, бізнесом.

  • Послаблення вертикальних зв'язків та зміцнення горизонтальних.

  • Формула ефективного управління: вести до успіху інших.

  • Узгодження цілей організації, керівництва і персоналу.

  • Децентралізація управління.

  • Філософія тотальної якості: управління за результатами, контроль за якістю кожної підсистеми.

  • Системність у мисленні та діяльності керівників.

  • Інноваційні тенденції в управлінні.

  • Удосконалення організації через оновлення управління.

  • Програмування самоосвіти.

  • Концептуальний підхід до управлінської діяльності.


Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Тема. Компетентність лідера iconУрок позакласного читання Тема: Наталя Забіла. Щасливий дар творити для дітей
Здоров’язбережувальну компетентність – усвідомлювати здоров’я як вищу життєву цінність
Тема. Компетентність лідера iconТема. Світ природи рідного краю в творчості членів літературно-мистецького
Горицвіт, ознайомити учнів з творчістю земляків, осмислити їхній творчий доробок, з′ясувати особливості бачення світу. Формувати...
Тема. Компетентність лідера iconТема. Літературні казки Мета: Ι Формувати компетентність вміння вчитися
Нвк №1 «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад I ступеня» м. Умань Черкаської області
Тема. Компетентність лідера iconУрок зв’язного мовлення у4 класі Тема. Написання переказу «Тарас Григорович Шевченко» Мета
Поглиблювати знання учнів про життя І творчість Т. Г. Шевченка. Формувати загальнокультурну компетентність через ознайомлення з творами...
Тема. Компетентність лідера iconПроблема лідера І нації у поемі Івана Франка
Франка. Ця поема – наче айсберг: читач бачить текст, як маленьку вершину, а вся велич І могутність поетової ідеї схована
Тема. Компетентність лідера iconЗагальноосвітня школа-родина №2 «портрет лідера»
На підставі аналізу біографій відомих особистостей визначити їхні основні лідерські якості, визначити риси характеру, які притаманні...
Тема. Компетентність лідера iconТернопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 Тернопільської міської ради Тернопільської області Заняття «Школи лідера»
Така форма роботи дозволяє відстежувати актуальні проблеми, які є в учасників,,які є в суспільстві сприяє усвідомленню ними своїх...
Тема. Компетентність лідера iconКомпетентність − спроможність особистості сприймати індивідуальні потреби та відповідати на них, кваліфіковано будувати діяльність у будь-якому напрямі, виконувати певні завдання або роботу

Тема. Компетентність лідера iconВ’ячеслав Чорновіл 1937-1999 В’ячеслав Чорновіл
В’ячеслава Чорновіла (1937-1999), державного, громадського, політичного діяча, журналіста, народного депутата України першого-третього...
Тема. Компетентність лідера iconМетодичні рекомендації щодо викладання фізики та астрономії у 2016/2017 навчальному році
Предметна компетентність як особистісна характеристика учня передбачає реалізацію системи вимог, якими є предметні компетенції


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка