Тема. Компетентність лідера


Основними ознаками успішності керівника вважаються такі



Сторінка3/5
Дата конвертації04.10.2017
Розмір0,79 Mb.
1   2   3   4   5

Основними ознаками успішності керівника вважаються такі:

  • бажання просунутись службовими щаблями;

  • уміння спільно працювати з іншими людьми, високий рівень комунікабельності;

  • здатність брати на себе відповідальність і йти на певний ризик;

  • уміння делегувати повноваження;

  • спеціальна управлінська підготовка та досвід роботи;

  • здатність генерувати ідеї;

  • вміння легко застосувати різні стилі керівництва;

  • сімейна підтримка;

  • гарне здоров'я.


Неприпустимими для менеджера є такі обмеження:

  • невміння керувати собою;

  • розмиті особисті цінності;

  • відсутність або нечіткість особистих цілей;

  • зупинений саморозвиток;

  • недолік творчого підходу;

  • невміння впливати на людей, навчати, формувати колектив однодумців;

  • недостатнє розуміння особливостей управлінської праці. Менеджер-лідер — той, хто веде до успіху інших.




  1. Він відкритий для спілкування та співпраці з кожним. Доброзичливий до всіх.

  2. Більшу частину робочого часу проводить з персоналом. Не прибічник «кабінетного» управління.

  3. Передбачає колегіальне обговорення більшості проблем, вміє слухати і чути.

  1. Будує стосунки з персоналом на довірі, вміє делегувати повноваження.

  2. Толерантно ставиться до критики, визнає позицію інших.

  1. Не прагне шукати винуватих, а шукає причини, які породжують проблеми.

  2. Завжди відкритий для нових ідей, розвиває вміння працювати командою.

  1. Формує сприятливий мікроклімат.

  2. Розвиває творче мислення, для якого характерні:

  • протокольність — відрізняє факти від думок, бажане від реального і т. д.;

  • методичність — послідовність осмислення мети та врахування ситуацій;

  • мобільність — вміння оперативно застосовувати знання та досвід;

  • конструктивність — вміння знайти не тільки причину недоліків, але й раціональні шляхи їх розв'язання;

  • домінантність — вміння виокремити головне і не потонути в дрібницях;

  • нестандартність — здатність знаходити оригінальні, нові підходи до розв'язання навіть типових проблем.

В. Терентьєв визначає цілий ряд цінностей управлінця



  1. Горизонтальна кар'єра — це шлях зростання професійної майстерності.

  2. Управління з будь-якого місця — «надзадача управління», вищий прояв майстерності та мистецтва — полягає у тому, щоб оволодіти умінням використовувати потенціал інших об'єктів (формально не підлеглих) в інтересах своєї справи.

  3. Не скаржитися і не просити — це означає вміти самостійно долати перепони, досягати цілей. Коли скаржаться або просять, то відразу дають собі негативну характеристику. Повинен діяти принцип: «Ніколи

нікому жодного поганого слова проти себе». Якщо керівникові допоможуть, то «пастка» закриється: пам'ятай, кому зобов'язаний.

  1. Пропонуй вигоду — фактично це означає, що керівник пропонує допомогу іншим у досягненні бажаних для них результатів (позитивний імідж, освітні послуги, стаття). Це дозволяє зберегти свободу дій, ніхто не зможе вимагати більшого.

  2. Радість від подолання невдачі. Подолання невдачі передбачає визначення нового шляху до мети, зростання управлінського потенціалу, збагачення досвіду.

  3. Велика (значна) мета. Якщо керівник хоче стати великим (успішно робити свою справу і передати її людям), необхідно поставити перед собою мету, яку в межах своєї діяльності (чи життя) повною мірою він не реалізує. Велика мета — це мета всього життя. її продовжуватимуть послідовники. А це — пам'ять.


Поле діяльності директора

В. Сухомлинський у книзі «Розмова з молодим директором» висловив декілька слушних думок про поле діяльності керівника школи:

  • директор — це перш за все педагог, і педагог першокласний;

  • якщо ви хочете бути хорошим директором, намагайтеся насамперед стати гарним педагогом, гарним вихователем дітей.

  • директор-садівник (метафоричне бачення ролі директора): він з любов'ю обробляє землю, яка дає життя, і робить будь-який паросток культурним;

  • зв'язок управління із процесами самоорганізації дитячого та дорослого товариства сприяє тому, що зникає проблема опору, з'являються добровільність, відповідальність, інтерес.


Моделі директора сучасної школи

Л. Калініна виділяє чотири моделі директора сучасної школи

1. Директор-вчитель тяжіє до педагогічної діяльності, він учитель вищої категорії. Багато уваги приділяє підготовці та проведенню своїх уроків, виховних заходів. Бере активну участь у методичній роботі школи. Дає відкриті уроки, запрошує вчителів до себе на заняття. Залюбки надає консультації з актуальних та складних педагогічних проблем. Цікавиться новими підходами до викладання навчальних предметів. Особисто впроваджує інновації. Створює умови для оптимізації навчально-виховного процесу в закладі освіти. Користується авторитетом у дітей та батьків як учитель.


  1. Директор-дослідник особливу увагу приділяє експериментально-дослідницькій роботі у школі. Він відстежує новаторські ідеї, підтримує міцні зв'язки з ВНЗами, ученими. Як правило, сам пише дисертацію або допомагає у цьому іншим, створюючи на базі школи експериментальний майданчик. Великого значення надає участі у різного роду конкурсах, олімпіадах, турнірах. Бере участь у конференціях, друкується у фахових газетах та журналах.

  2. Директор-господарник добре дбає передусім про матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу. Він уміє знайти додаткове фінансування, не боїться створювати різного роду благодійні фонди. Дбає про своєчасний ремонт будівлі, озеленення шкільної садиби, побудову спортивних майданчиків.

4.Директор-менеджер орієнтований у своїй діяльності на професійний підхід до управління. Він має відповідну менеджерську підготовку. Володіє знаннями щодо ефективного управління та використовує їху практичній діяльності. Основна управлінська технологія — управління за результатами.
З повагою ставиться до персоналу, мотивує та стимулює до новаторства педагогів. Прагне створити педагогічний колектив з високим творчим інтелектуальним потенціалом. Залучає педагогів, батьків, учнів до співуправління. Гідно поводить себе з вищими органами управління.
Додаток № 6

Так що ж ТАКЕ ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ І НАВІЩО ВІН ПОТРІБЕН?

З 90-х років минулого століття предметом обговорення стало поняття емоційного інтелекту, EQ – це уміння співпереживати іншій людині, уміння спілкуватися з іншими людьми, уміння усвідомити свої емоції і розуміти відчуття інших людей

Важливо розвивати емоційний інтелект лідерам, керівникам і тим, хто прагне досягти успіху в кар'єрі.

Поняття емоційного інтелекту (emotional quotient (EQ) вперше було використане у 1990-му році американськими психологами Джоном Маєром та Пітером Соловеєм (таке милозвучне українське прізвище).


Найактивнішим популяризатором EQ вважається Д. Гоулмен, американський журналіст і психолог, який у книзі „Emotional Inteligence” на матеріалах психологічних досліджень і опитувань довів, що успіх в житті залежить не стільки від логічного інтелекту - IQ, скільки від здібностей управляти своїми емоціями - EQ.

І все ж, чому ми, кажучи про лідерство, говоримо про емоційний інтелект. Лідери погоджують дії людей, мотивують, надихають і спонукають до дії. Для цього лідеру важливо уміти знайти контакт з іншою людиною.

Багато людей слухають з наміром відповісти, а не зрозуміти. Вони або говорять, або готуються щось сказати.

Але лише небагато володіють емпатичним слуханням, яке полягає в умінні вислухати співбесідника, зрозуміти його відчуття розумом і серцем. Потім висловлюйте свої думки, висувайте свої пропозиції.



Чому розвинутий емоційний інтелект важливий для лідера?

Як ви гадаєте, яку дію ми найчастіше виконуємо у своєму житті? Ми перебуваємо у процесі постійного спілкування. Як зробити, щоб це спілкування у нашому житті було якомога ефективнішим, кориснішим, цікавішим?

Насправді ми сьогодні поговоримо про стосунки. Тому, що на справді, як сказава НІЛ ДОНАЛД УОЛШ «Стосунки — це найважливіше в нашому житті. Без них ми — ніщо». Чому?


  • фактично, все, що ми знаємо і відчуваємо по відношенню до себе, ми розуміємо в контексті наших взаємостосунків.

  • Із цієї причини стосунки священні, і саме тому ми прагнемо до стосунків, наповнених великим сенсом для нас.

  • стосунки — це найважливіша частина нашого життя, яку ми створюємо самі. Без стосунків із іншими людьми — ми ніщо, тобто я можу зрозуміти, хто я є лише через стосунки з іншими людьми.

  • у стосунках я, визначаючи себе, відтворюю те, що я є по відношенню до того, хто ви є.

  • ми різні. Але нас руйнує не те, що ми різні, насправді нас руйнує нетерпимість до того, що ми різні, що хтось думає не так, як я, поводить себе не так, як мені б хотілося і т.

  • ми прийшли у цей світ тільки тому, що ми у цьому світі — один для одного, а не кожен сам по собі.

Мета лідерства полягає в мобілізації людей на високі досягнення у вибраному ними напрямку роботи (Бенгт Карлоф, Свен Седерберг).

Тож, серцевина лідерства – це енергія. Лідерство спрямоване на мобілізацію, а не на марнування енергії. Причому завдяки лідерству працівник, який віддав додаткову енергію, відчуває задоволення, йому цікавіше працювати.
Управляйте своїми емоціями! Умійте регулювати свої відчуття: коли потрібно, стримуйте злість і роздратування, а коли потрібно – проявляйте радість. Знайте: лідери створюють себе самі, вибираючи свою реакцію в тій або іншій ситуації. Це означає, що Ви самі вирішуєте, які у Вас цілі, цінності і життєві пріоритети.

Навчившись управляти своїми емоціями, розвивайте в собі здатність співпереживати, дивитися на світ очима іншої людини. Навчіться не тільки чути, але і відчувати співбесідника. Вам допоможуть в цьому жести і міміка опонента, Ваша інтуїція.

В широкому розумінні емоційний інтелект трактується як здатність диференціювати позитивні і негативні почуття, а також знання про те, як змінити свій емоційний стан з негативного на позитивний.

Кожна людина народжується з обов’язковим потенціалом емоційної сенситивності, емоційної пам’яті, емоційної обробки та емоційного научання.

Ці чотири вроджені компоненти формують серцевину емоційного інтелекту. Людина може розпочати життя з високим рівнем емоційного інтелекту, але з часом він може знизитися, якщо особистість набуває згубних емоційних звичок у дитинстві в сім’ї, де її ображають і зневажають [1].

За Д. Гоулменом, емоційний інтелект - це здатність усвідомлювати власні почуття, почуття інших людей, мотивувати самого себе та інших, управляти емоціями як наодинці з самим собою, так і стосовно інших. Емоційний інтелект може допомогти людині в різних сферах життя. Наприклад, маючи розвинутий ЕQ, можна стати хорошим батьком чи матір’ю, чоловіком чи дружиною, досягти успіху у праці, особливо якщо йдеться про професійну або службову кар’єру.

Емоційний інтелект відображає внутрішній світ і його зв’язки з поведінкою особистості і взаємодію з реальністю.

Емоційний інтелект проявляється у двох видах емоційної компетентності – ОСОБИСТОЇ ТА СУСПІЛЬНОЇ. А що ж таке ОСОБИСТА КОМПЕТЕНТНІСТЬ? – це уміння управляти самим собою.


Є 5 основних складових емоційного інтелекту:

  • самосвідомість

  • самоконтроль

  • емпатія

  • навички стосунків

  • мотивація.

Ми поговоримо про самосвідомість та самоконтроль.

Самосвідомість

Самоконтроль

  • Емоційна самосвідомість - здатність аналізувати власні емоції та їх вплив, використовувати інтуїцію під час прийняття рішень.

  • Адекватна самооцінка – знання своїх сильних та слабких сторін.

  • Упевненість у собі, віра в себе – почуття власної цінності та усвідомлення своїх можливостей.

  • Емоційний самоконтроль – уміння володіти своїми емоціями та імпульсами.

  • Відкритість – чесність, надійність, порядність.

  • Гнучкість - уміння пристосовуватися до нових ситуацій та перешкод.

  • Спрямованість на успіх – прагнення досягти усе кращих результатів, яке базується на внутрішніх високих стандартах.

  • Ініціатива – готовність діяти та використовувати нові можливості.

  • Оптимізм – уміння побачити позитивні сторони ситуації.




А тепер про СУСПІЛЬНУ КОМПЕТЕНТНІСТЬ. ЦЕ УМІННЯ УПРАВЛЯТИ ВЗАЄМОВІДНОСИНАМИ.

Усвідомлення себе у суспільстві

Управління взаємовідносинами

  • Емпатія – відчуття емоцій інших, розуміння інших, зацікавленість їхніми проблемами.

  • Організаційна свідомість - розуміння поточних тенденцій, системи прийняття управлінських рішень та політики на рівні організації.

  • Готовність допомогти – увага до потреб підлеглих, партнерів, клієнтів та їхнє задоволення.

  • Інспірація – керування та мотивування за допомогою позитивного бачення.

  • Здійснення впливу – використання різних технологій.

  • Розвиток інших – за допомогою зворотної інформації та порад.

  • Ініціювання та управління змінами.

  • Управління конфліктом – вирішення суперечок різними стилями.

  • Командна робота – співпраця, побудова команди.




Додаток № 7

А.Петровський виділяє чотири типи відносин між лідером і групою : 


1) Демократичний стиль керівництва (максимум централізації і максимум демократизму) – повновладдя і самодіяльність колективу, відповідальність керівника перед колективом і свідоме підкорення керівнику, порядок і свідома дисципліна, добровільне підкорення особистих інтересів суспільним, соціально цінним і перетворення спільних інтересів в сфері суспільно корисної діяльності в особисті інтереси кожного члена колективу.

2) Авторитарний стиль керівництва (максимум централізації і мінімум демократизму) символізує відносини, для яких характерні свавілля керівника, його волюнтаризм сувора регламентованість.

3) Ліберальний або поступливий стиль (мінімум централізації, максимум демократизації) – відсутність спільної діяльності, навичок її здійснення; при високому рівні гуманних відносин між людьми відсутня організація і управління, відповідальна залежність; лідерство має тимчасовий, ситуативний характер, немає вимогливості і контролю за виконанням, неформальні лідери (якщо такі є) конкурують з офіційним керівником (якщо його призначають), взаємна терпимість. 
4) Анархічний стиль керівництва (мінімум централізації і мінімум демократизації) свідчить про анархію в системі взаємовідносин, право сильного, ієрархізацію відносин влади, про бездуховність і негуманність внутрішність зв’язків, про відсутність організованості і управління. 


Стівен Кові каже, що «найголовніше з усіх бачень, які потрібно розвивати – це бачення самого себе, своєї мети і значення, відчуття своєї долі, своєї унікальної місії та ролі в житті».


ВИЗНАЧЕННЯ ВАШОГО СТИЛЮ УПРАВЛІННЯ

Запропоноване дослідження допоможе краще розібратись у своєму стилі управління та його впливі на оточуючих.

Як допомогу при визначенні Вашого стилю управління використайте запропоновані твердження. У кожному випадку позначте відповідь, яка найбільше Вам імпонує.

1.

А. Я докладаю всіх зусиль, щоб утриматись на плаву.



Б. Я рідко буваю лідером, але часто надаю посильну допомогу.

В. Я вмію надихнути себе й інших.

Г. Я підтримую стабільний темп роботи.

Ґ. Я докладаю багато зусиль, і оточуючі приєднуються до мене.

2.

А. Моє почуття гумору, безперечно, справляє на інших враження.



Б. Я використовую своє почуття гумору для підтримки добрих взаємин або в напруженій ситуації, коли потрібно відволікти загальну увагу від проблеми.

В. Мій гумор боляче вражає.

Г. Мій гумор рекламує мене чи моє становище.

Ґ. Мій гумор рятує мене навіть у найскрутніших ситуаціях.

3.

А. Я переважно займаю нейтральну позицію, і мене важко розхвилювати.



Б. У напружених ситуаціях я реагую м'яко й по-дружньому.

В. Якщо справи просуваються не належним чином, я захищаюсь або чиню опір продуманими аргументами.

Г. У критичній ситуації я вагаюсь, як себе повести, щоб уникнути тиску.

Ґ. Коли я знервований, то стримую себе, але мій неспокій помітний.

4.

А. Коли виникає конфлікт, я тримаюсь осторонь.



. Я намагаюсь не допускати конфліктів, але якщо вони все-таки трапляються, я прагну згуртувати та заспокоїти людей.

В. Якщо трапляється конфлікт, я намагаюсь припинити його або використати на свою користь.

Г. Якщо виникає конфлікт, я намагаюсь бути справедливим, але твердим, і шукаю компроміс.

Ґ. Якщо трапляється конфлікт, я намагаюсь встановити причини й віднайти його приховані виміри.

5.

А. Я погоджуюся з ідеями, думками та сприйняттями інших, щоб не переходити на чийсь конкретний бік.



Б. Я швидше погоджусь із думками й ідеями інших, аніж запропоную свої власні.

В. Я наполягаю на своїх ідеях і пропозиціях, навіть якщо це вражає інших.

Г. Якщо чиїсь погляди й пропозиції не збігаються з моїми, я пропоную компроміс.

Ґ. Я вислуховую ідеї інших, навіть якщо вони прямо опозиційні до моїх, і хоч мої переконання тверді, я можу обговорювати чужі ідеї, мимохідь змінюючи власні.

6.

А. Я приймаю рішення інших.



Б. Я високо оцінюю й намагаюсь підтримувати гармонійні стосунки. В. Я високо оцінюю продумані рішення. Г. Я шукаю реальні, хоч і непопулярні, рішення. Ґ. Я високо оцінюю творчі рішення, які забезпечують розуміння та згоду.

Тепер запишіть свої результати в таблицю:

А

Б

В

Г

Ґ
















Найбільша кількість балів вказує на Ваш домінантний стиль управління. Рівна кількість балів у двох чи більше колонках — показник того, що Ви керуєтесь тим чи тим стилем залежно від обставин.

Як інтерпретувати Ваші бали

Тест ґрунтується на дослідженнях А. Блейка та Б. Моултона, які розробили «Сітку управління». Менеджмент (управління) — це процес поширення організаційних завдань між членами робочої команди. Існує два зовнішньо полярних напрями ефективного управління:



  • ставлення до людей;

  • ставлення до виконання завдань.

Це дослідження визначає п'ять управлінських стилів (схема):

Стиль А

Ставлення до людей та до виконання поставлених завдань знаходяться однаково на низькому рівні. Менеджери з подібним стилем управління переважно зрікаються своїх прямих обов'язків або їх уникають. Вони приймають рішення інших та уникають самовизначення на чиюсь користь. Вони займають нейтральну позицію та стоять осторонь у конфліктних ситуаціях, тому рідко налаштовані на конфронтацію.

їхній гумор часто є недоречним; вони докладають рівно стільки зусиль, скільки потрібно, щоб втриматись на роботі. Мотивуються інстинктом самозбереження. Такі менеджери мінімально контактують з оточуючими. Вони виконують функцію інформаторів. Будь-яке напруження вони намагаються якнайшвидше мінімізувати. Люди не люблять працювати з ними, бо з ними ніколи не асоціюється творчість і підтримка.

Стиль Б

Ставлення до виконання намічених завдань незадовільне, а взаємини з людьми оцінюються досить високо. Такі менеджери вірять,

що якщо люди щасливі, робота якимось чином виконається сама собою. Вони надають великого значення добрим взаємовідносинам з оточуючими і досить часто поступаються власними інтересами, приймаючи точки зору інших. Менеджери стилю Б намагаються уникати конфліктів або, якщо вони все-таки мають місце, вгамовувати емоції оточуючих. Вони спілкуються з іншими досить тепло та дружньо. Своє почуття гумору вони переважно використовують, щоб відволікти загальну увагу від серйозних проблем. Вони рідко задають тон у роботі, але ніколи не відмовлять у наданні цінної допомоги.

Темп роботи буде зручним для Вас, якщо Ви працюєте з менеджером такого типу. Люди заохочуються, а не «накручуються». Підлеглим варто працювати просто для того, щоб не дратувати керівництво, і вести себе так, щоб здобути прихильність адміністрації. Хоре па дружна команда — це повсякчасна гармонія та найкращий механі: м успішної роботи. Цей стиль дуже часто порівнюють зі стилем, звичним для управління сільським клубом — велика підтримка, але мало вимог і заохочення до роботи.




Стиль В

Вимогливе ставлення до роботи переважає над уважним ставленням до підлеглих. Такі менеджери автократичні та майстри в сенсі розподілу завдань. Вони високо цінують добре продумані рішення. У своїх переконаннях непохитні, що часто може вразити оточуючих. Вони намагаються відвернути конфлікт і тим самим ще більше утвердити свої позиції. Якщо це їм не вдається, вони захищаються, наполягають на своєму, сперечаються. їхній гумор дуже часто недоречний і межує із сарказмом, що «накручує» їх самих та оточуючих.

Людей такі керівники вважають гвинтиками великої машини. їхня філософія: «Досягай результату або ти вибуваєш з гри». Стосунки з іншими мінімізовані вкрай, а якщо й трапляються, то з метою встановлення влади та для забезпечення покори. Конфлікти придушуються, і метою цього стає ще один бал на свою користь.

Через певний час реакція на такий стиль управління — супротив автократії, страх перед подібним управлінням і брак повноважень. Багато вимог, але повна відсутність підтримки чи заохочення індивідуальності.



Стиль Г

Ставлення до роботи та до персоналу досить врівноважене і прийнятне. Вони дбайливо збалансовані. Більшість менеджерів послуговуються

власне цим стилем. Вони шукають вигідні, можливо, не завжди досконалі рішення. Вони займають центральну позицію й намагаються прийти до прийнятних для всіх рішень. В екстремальних умовах вони, щоправда, вагаються, на чий бік стати. Вони використовують своє почуття гумору, щоб набити собі ціну, а також прагнуть стабільності. Спілкування приємне в їхній присутності. Люди працюватимуть, якщо Ви скажете, що це є необхідним. Превалює компроміс. Формально працює інформаційна система, щоб люди знали, що від них вимагають.


Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Тема. Компетентність лідера iconУрок позакласного читання Тема: Наталя Забіла. Щасливий дар творити для дітей
Здоров’язбережувальну компетентність – усвідомлювати здоров’я як вищу життєву цінність
Тема. Компетентність лідера iconТема. Світ природи рідного краю в творчості членів літературно-мистецького
Горицвіт, ознайомити учнів з творчістю земляків, осмислити їхній творчий доробок, з′ясувати особливості бачення світу. Формувати...
Тема. Компетентність лідера iconТема. Літературні казки Мета: Ι Формувати компетентність вміння вчитися
Нвк №1 «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад I ступеня» м. Умань Черкаської області
Тема. Компетентність лідера iconУрок зв’язного мовлення у4 класі Тема. Написання переказу «Тарас Григорович Шевченко» Мета
Поглиблювати знання учнів про життя І творчість Т. Г. Шевченка. Формувати загальнокультурну компетентність через ознайомлення з творами...
Тема. Компетентність лідера iconПроблема лідера І нації у поемі Івана Франка
Франка. Ця поема – наче айсберг: читач бачить текст, як маленьку вершину, а вся велич І могутність поетової ідеї схована
Тема. Компетентність лідера iconЗагальноосвітня школа-родина №2 «портрет лідера»
На підставі аналізу біографій відомих особистостей визначити їхні основні лідерські якості, визначити риси характеру, які притаманні...
Тема. Компетентність лідера iconТернопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 Тернопільської міської ради Тернопільської області Заняття «Школи лідера»
Така форма роботи дозволяє відстежувати актуальні проблеми, які є в учасників,,які є в суспільстві сприяє усвідомленню ними своїх...
Тема. Компетентність лідера iconКомпетентність − спроможність особистості сприймати індивідуальні потреби та відповідати на них, кваліфіковано будувати діяльність у будь-якому напрямі, виконувати певні завдання або роботу

Тема. Компетентність лідера iconВ’ячеслав Чорновіл 1937-1999 В’ячеслав Чорновіл
В’ячеслава Чорновіла (1937-1999), державного, громадського, політичного діяча, журналіста, народного депутата України першого-третього...
Тема. Компетентність лідера iconМетодичні рекомендації щодо викладання фізики та астрономії у 2016/2017 навчальному році
Предметна компетентність як особистісна характеристика учня передбачає реалізацію системи вимог, якими є предметні компетенції


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка