Тема. Літературно музична презентація з елементами екскурсії постійної експозиції «Правди й вольності Пророк» у Зразковому етнографічному музеї «Берегиня» з нагоди 200 – річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Мета



Сторінка2/4
Дата конвертації10.02.2018
Розмір0.59 Mb.
1   2   3   4

Екскурсовод. Представлення ілюстрацій «Тарасова наука» (О. І. Вовк,

В. Ф. Кондратюк), «Кара різками учнів у дяківській школі» (М. Г. Дерегус).



Ведучий. Згодом Тарас перейшов до священика Нестеровського , де вже навчився писати. Не терплячи безчинства з власної непосидючості, часто залишав школу, блукаючи різними пустирями. Лисянка, Стеблів, Тарасівка…Лисянський маляр-дячок заставляв Т. Шевченка розтирати фарбу на залізному листі, носити воду. На четвертий день хлопець втік у село Тарасівку до дячка – маляра. Той подивився на ліву руку і заявив, що у нього немає здібностей ні до чого, навіть до шевства або бондарства. Мандрував убогий сирота селами і хуторами, «без свити, без хліба, пристрасно бажаючи навчитися чогось корисного. « Ходив я та плакав, та людей шукав, щоб добру навчили»». Утративши будь-яку надію стати бодай посереднім маляром, вернувся до рідної оселі. Старший брат Микита спробував привчити його господарювати та марно.

Ведучий. Із ранніх років прокинулося у Тараса бажання малювати крейдою або вуглинкою, де тільки можна. Шукаючи учителя, хлопець пішов до села Хлипівки. Дяк порадив спершу виклопотати дозвіл у поміщика на вільне мешкання.

Т. Шевченко вирушив до містечка Вільшаної, де була резиденція головного управителя Енгельгардтовими маєтками Дмитренка. Замість видачі свідоцтва, той взяв його до дворової челяді. Слугував козачком у молодого пана Енгельгардта. Це було 1828 року. « Поміщикові, який щойно дістав у спадщину маєток батька, знадобився моторний хлопчик, і обідраний школяр-бродяга потрапив прямо в демікотонову куртку, в такі ж шаровари і, нарешті – кімнатні козачки».

Художник - самоук Превлоцький учив малювати панських дітей у Вільшані. Помітивши у Тараса талант, став його першим учителем. У панських покоях

Т. Шевченко вперше побачив картини справжніх художників. Крадькома намагався їх змалювати, за що часто був битий. « Одного разу, під час нашого перебування в Вільні, в 1829 році пан і пані поїхали на дворянські зібрання. У домі все заспокоїлося, заснуло. Я засвітив свічку в далекій кімнаті, розгорнув свої крадені скарби і, вибравши з них козака Платова, почав з побожністю копіювати. Вже я добрався до маленьких козачків, що гарцюють коло здорових копит генеральського коня, коли позад мене відчинилися двері і увійшов мій поміщик. Він люто нам’яв мені вуха і надавав ляпасів – не за моє мистецтво, ні! А за те, що я міг би спалити не тільки будинок, а й місто. Другого дня він звелів кучерові Сидорці висікни мене добренько». Так почалася нова сторінка життя Тараса - «придатний на хатнього маляра». На щастя, і ця нова посада була лише тимчасовим випробовуванням для майбутнього поета. Виїжджаючи у Вільно, пан взяв його із собою.



Екскурсовод. Представлення ілюстрації « Пан Енгельгардт карає Тараса за малюнки».

Ведучий. У цей час Шевченко познайомився з польською швачкою – Ядвігою Гусаковською, Дуня ошляхетила його душу, піднесла у власних очах, навчила дворового козачка пана Енгельгардта польської мови, розяснила різницю між вільним і кріпаком. Т. Шевченку тоді вперше спало на думку: чому й нам, кріпакам, не бути такими ж людьми, як інші вільні стани? Не обійшлося без офіри: кохана стала вимагати від Тараса зректися хлопської мови на користь шляхетської національності. Наближалася польська революція 1830 року. Поміщик вийшов у відставку й переїхав жити до Петербурга. Разом із челяддю випровадили етапом і Тараса. Від Ядвіги залишилася вишита сорочка, котру вона подарувала Тарасу. Пан Енгельгардт виїхав до Варшави, а далі – до Петербурга.

Презентація стенду «Велике щастя будь вольним чоловіком» ( додаток 3)

Екскурсовод

Тарас на горищі у Ширяєва. Малюнок М. Дерегуса. 1949

Зустріч Т.Шевченка з І. Сошенком у Літньому саду в Петербурзі. Автолітографія П. Борисенка. 1939

Т. Шевченко розмальовує плафон Петербурзького Великого театру. Малюнок

М. Дерегуса. 1949

Євген Гребінка. Портрет роботи Т.Шевченка. 1837

Молодий Т.Шевченко у художника К. Брюллова. Картина Г. Меліхова. 1947

В. Жуковський. Портрет роботи К. Брюллова. 1838

Вручення відпускної Т.Шевченкові. Картина П. Сулименка. 1949

Академія художеств у Петербурзі. Фото

Диплом Т.Шевченка на звання академіка – гравера. Художник Рєзнік. 1849

«Кобзар» Т.Шевченка. Перше видання С.- Петербург. 1840

«Думи мої, думи мої». Ілюстрація до твору

«Перебендя». Картина І. Їжакевича. 1938

«Катерина». Картина Т. Шевченка. 1842

«Гайдамаки». Малюнок І. Їжакевича. 1938

«Гамалія». Малюнок О. Сластьона. 1897

Ведучий. Наступний період у житті поета почався значними змінами. Пан Енгельгардт вирішив віддати свого козачка в учні живописцю В. Ширяєву, маючи на меті зробити з юнака придворного художника. Чотири роки життя у живописця принесли Т. Шевченку розуміння малярства й розвинули художній смак. Через три роки вже був вправним підмайстром, але юнака приваблювало справжнє мистецтво. Коли траплялася нагода, потай від господаря малював у Літньому саду з натури, копіював статуї. У цей час він познайомився із художником І. М. Сошенком, який перейнявся долею талановитого юнака. Згодом Т. Шевченко знайомиться з К. П. Брюлловим, В. І. Григоровичем, письменниками В. А. Жуковським, Є. В. Гребінкою, які допомогли викупити його з кріпацтва. Сталося це 22 квітня 1838 року. Пан Енгельгард дав поету визвольний лист, одержавши за це 2500 карбованців. Гроші були виручені за портрет В. А. Жуковського, написаний художником Карлом Брюлловим і розіграним у лотарею.

Екскурсовод. Демонстрація на стенді картин та ілюстрацій

Тарас на горищі у Ширяєва. Малюнок М. Дерегуса. 1949

Зустріч Т.Шевченка з І. Сошенком у Літньому саду в Петербурзі. Автолітографія П. Борисенка. 1939

Т. Шевченко розмальовує плафон Петербурзького Великого театру. Малюнок

М. Дерегуса. 1949

Євген Гребінка. Портрет роботи Т.Шевченка. 1837

Молодий Т.Шевченко у художника К. Брюллова. Картина Г. Меліхова. 1947

В. Жуковський. Портрет роботи К. Брюллова. 1838

Вручення відпускної Т.Шевченкові. Картина П. Сулименка. 1949

Ведучий. П’янка радість Тараса від волі вкладена в кілька рядків, звернених до

І. Сошенка.



Читець

Соха! До волі я добрів!

Дивись!Читай! Оцей папір

Засвідчує, що я – людина!

Не віл, не пес, не хижий звір –

Людина я! Соха, повір…

Я рівня вам…

«Воля! Воля!Учусь малювати, нікому не кланяюсь і нічого не боюся, окрім Бога – велике щастя бути вільним!» – писав Тарас Шевченко у листі до брата Микити.



Ведучий. Разом із волею перед молодим художником широко розчинилися двері у великий світ знань і мистецтв. Т. Шевченко став студентом Петербурзької академії мистецтв і з головою поринув у навчання. « Самому тепер не віриться, а дійсно так було. Я з брудного горища на крилах перелетів у зали Академії мистецтв». Вирваний ще підлітком із рідного середовища ,він сумував за рідним краєм. Спогади складалися у віршовані рядки. Поет почав писати вірші десь із 1837 року, але соромився показувати навіть друзям. Думки про Україну «стають на папері сумними рядами». Наприкінці 1839 р. Т.Г.Шевченко згодився намалювати портрет Петра Мартоса, поміщика, земляка з Полтавщини. Прийшовши одного разу на сеанс, Мартос випадково підняв із землі шматок списаного паперу і прочитав на ньому поетичні рядки. Зацікавився ними і поніс до Євгена Гребінки, який перший побачив поезії майбутнього генія і умовив автора упорядкувати їх у збірку.

Екскурсовод. Демонстрація на стенді портрета Євгена Гребінки, фото Петербурзької академії

Ведучий. І як результат – коштом Петра Мартоса у Петербурзі 1840 р. з’явився «Кобзар» досі невідомого молодого автора. Книжечку радо зустріли і в Україні, і в Петербурзі. Вона вмить розбудила людей від цілковитої байдужості й породила любов до рідного слова, вигнаного досі з ужитку між культурними малоросами. Реакційні критики охрестили Тараса Шевченка «мужицьким поетом». Із гордістю прийняв це прізвисько. «Нехай я буду мужицьким поетом, аби тільки поет, мені більше нічого й не треба».

Екскурсовод. Демонстрація на стенді обкладинки « Кобзаря» Т. Г. Шевченка 1840 року видання

«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезій, вибухнула, мов джерело чистої і холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову».

Збірка «Кобзар» містила всього 8 поезій : «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ’яненка» , «Іван Підкова», «Тарасова ніч».

Цензор Корсак 1 березня 1840 року підписав дозвіл на друк збірки.



Читець

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Роблять лихо з вами.

Москаль любить жартуючи,

Жартуючи кине;

Піде в свою Московщину,

А дівчина гине —

Якби сама, ще б нічого,

А то й стара мати,

Що привела на світ божий,

Мусить погибати.

Серце в'яне співаючи,

Коли знає за що;

Люде серця не побачать,

А скажуть — ледащо!

Кохайтеся ж, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Знущаються вами.

Екскурсовод. Опис картини Т. Шевченка «Катерина»

Прекрасне, але засмучене обличчя Катерини, чарівна голівка опущена, очі заплакані, почервонілі від сліз, які дівчина ледь стримує.

«Шевченко намалював Катерину в той час, як вона попрощалася зі своїм москаликом і вертається в село; у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже, а вона, сердешна, ледве не плаче,а москаль тіка собі, тільки курява ляга; собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці - могила, на могилі – вітряк, а там уже степ тільки мріє».

Такого епізоду, який ліг в основу живописного полотна, у поемі немає, як і образу діда. Тому вважати картину ілюстрацією до поетичного твору «Катерина» не можна. Це самостійний твір на спільну з поемою тему. Композиція картини побудована з дотриманням настанов академічного мистецтва. Вона являє собою рівнобедрений трикутник (постать Катерини), вписаний в овал, до якого входить зображення москаля – вершника, собачки, діда, стовбура та гілок крислатого дерева. Постать знеславленої дівчини – смисловий центр твору. Модельована теплими фарбами, вона різко контрастує із силуетно зображеною постаттю москаля, який виглядає мізерно, іграшково. Холодний, зеленувато-синій тон підсилює трагедію дівчини-покритки. Відірвана гілка на землі символізує скалічене молоде життя. Автор поетизує героїню, свідомо прикрашаючи її. Біла з довгими пишними рукавами сорочка, барвиста плахта, червоний фартух, вінок на голівці і червоні стрічки – усе це надає картині національного колориту.



Читець

Перебендя старий, сліпий,—

Хто Його не знає?

Він усюди вештається

Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають

І дякують люди:

Він їм тугу розганяє,

Хоть сам світом нудить.

Попідтинню сіромаха

І днює й ночує;

Нема йому в світі хати;

Недоля жартує

Над старою головою,

А йому байдуже;

Читець

Наш отаман Гамалія,

Отаман завзятий,

Забрав хлопців та й поїхав

По морю гуляти,

По морю гуляти,

Слави добувати,

Із турецької неволі

Братів визволяти.

Ой приїхав Гамалія

Аж у ту Скутару,

Сидять брати-запорожці,

Дожидають кари.

Ой як крикнув Гамалія:

«Брати, будем жити,

Будем жити, вино пити,

Яничара бити,

А курені килимами,

Оксамитом крити!»

Читець

Тече вода в синє море,

Та не витікає

Шука козак свою долю,

А долі немає.

Пішов козак світ за очі;

Грає синє море,

Грає серце козацькеє,

А думка говорить:

«Куди ти йдеш, не спитавшись?

На кого покинув

Батька, неньку старенькую,

Молоду дівчину?

На чужині не ті люде —

Тяжко з ними жити!

Ні з ким буде поплакати,

Ні поговорити».

Сидить козак на тім боці,

Грає синє море.

Думав, доля зустрінеться —

Спіткалося горе.

А журавлі летять собі

Додому ключами.
Читець

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

От де, люди, наша слава,

Слава України!

Без золота, без каменю,

Без хитрої мови,

А голосна та правдива..

Як Господа слово.

Читець

Було колись — в Україні

Ревіли гармати;

Було колись — запорожці

Вміли панувати.

Панували, добували

І славу, і волю;

Минулося — осталися

Могили на полі.

Високії ті могили,

Де лягло спочити

Козацькеє біле тіло,

В китайку повите.

Високії ті могили

Чорніють, як гори,

Та про волю нишком в полі

З вітрами говорять.

Свідок слави дідівщини

З вітром розмовляє,

А внук косу несе в росу,

За ними співає.

Ведучий. Поряд із творами, що увійшли до « Кобзаря», Тарас Григорович Шевченко пише поему «Гайдамаки».

Читець

Все йде, все минає і краю немає,

Куди ж воно ділось? відкіля взялось!

І дурень, і мудрий нічого не знає.

Живе... умирає... одно зацвіло,

А друге зав’яло, навіки зав’яло...

І листя пожовкле вітри рознесли.

А сонечко встане, як перше вставало,

І зорі червоні, як перше плили,

Попливуть і потім, і ти, білолиций,

По синьому небу вийдеш погулять,

Вийдеш подивиться, в жолобок, криницю

І в море безкрає, і будеш сіять,

Як над Вавилоном, над його садами

І над тим, що буде з нашими синами;

Ти вічний без краю!..



Екскурсовод. Демонстрація на стенді ілюстрацій до творів Т. Г. Шевченка

Ведучий. За час навчання в академії Т. Шевченка тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Тарас мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися із всесвітніми шедеврами малярства, скульптури, архітектури. Та Академія мистецтв відправила іншого. Друга заповітна мрія – повернутися назавжди в Україну. 13 травня 1843 року Т. Шевченко разом із Є. Гребінкою виїхали білоруським трактом на Україну.
Презентація стенду «На Вкраїні милій» ( додаток 4 )

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу…

Т. Шевченко


Екскурсовод

Поміщицька садиба в селі Качанівці. Малюнок О. Кунавіна. Перша половина XIX ст.

Дуб Т. Шевченка у Качанівському парку. Фото. 1925. (У Качанівському парку є галявина біля старого дуба, де збиралися кріпосні артисти, челядь у вільні вечірні хвилини. Учасником зібрань був і Тарас Шевченко).

Т. Шевченко серед селян на Україні. Картина І. Лося. 1949

Удовина хата на Україні. Малюнок Т. Шевченка. 1843

Віктор Закревський, Ганна Закревська. Портрети роботи Т. Шевченка. 1843

Садиба князя М. Рєпніна в Яготині. Фото. 1923

М. Рєпнін. Копія Т. Шевченка. 1843

Титульна сторінка поеми Т. Шевченка «Тризна». Перше видання

«Сова». Малюнок І. Їжакевича. 1938

«Сон». Малюнок В. Касіяна. 1950

Художник баталіст. Портрет роботи Т. Шевченка. 1843

Мотрин монастир. Малюнок Т. Шевченка. 1845

Титульна сторінка рукописного збірника Шевченка «Три літа»

«Кавказ». Прометей. Малюнок Рєпніна. 1908

Будинок А. Козачковського в Переяславі. Фото

«Єретик». Малюнок І. Їжакевича і Ф. Коновалюка.1949

«І мертвим, і живим…». Малюнок С. Адамовича. 1954

Будинок у Києві, у якому жив Т. Шевченко в 1846 році. Фото

Почаївська лавра зі сходу. Малюнок Т. Шевчека. 1846

Київський університет. Малюнок М. Сажена. 1846

Т. Шевченко серед членів Кирило – Мефодіївського товариства. Картина

П. Ходченка

Арешт Т. Шевченка. Малюнок М. Штаєрмана. 1939



Ведучий. У травні 1843 Т.Шевченко прибув в Україну, зупинився в Качанівці в Тарновського, великого збирача старожитностей. Звідти поїхав до Києва, потім в Убєжище до Євгена Гребінки, а згодом у Мойсівку до Вільховської. На той час був уже досить популярним поетом і художником. Прогресивна інтелігенція України добре знала вірші Т.Шевченка і радо зустрічала відомого поета. Поміщики, вдаючи з себе меценатів, запрошували талановитого земляка до своїх маєтків і замовляли портрети родин, знайомих. У липні 1843 року Великого Кобзаря запросили в тихе містечко Яготин у маєток книзя Рєпніна-Волконського. Там доля звела поета з княгинею Варварою Рєпніною.

Екскурсовод. Демонстрація на стенді Яготинського маєтку та портретів родини Рєпніних-Варвари та батька

Варвара Рєпніна – відома того часу письменниця. Вона розпізнала у Т.Шевченку талант генія, закохалася у нього, але старанно приховувала свої почуття. На її безмовне кохання поет відповів поемою « Тризна» з посвятою В. Рєпніній.



Ведучий. Євген Гребінка запропонував Т. Шевченку поїхати до маєтку Тетяни Волховської – своєрідного українського Версалю. Тут він зустрівся з родиною Закревських і пообіцяв, що приїде в Березову Рудку малювати портрети всіх членів родини. Т. Шевченко створив неперевершені шедеври.

Екскурсовод. Демонстрація на стенді портретів родини Закревських

Віктор Закревський – українізований поляк. Його дружина Ганна Закревська справила на поета особливе враження. Любила носити український одяг, співати народні пісні. Ганна заволоділа палким серцем поета і згодом дала життя багатьом його поезіям.



Читець

Немає гірше, як в неволі

Про волю згадувать. А я

Про тебе, воленько моя,

Оце нагадую. Ніколи

Ти не здавалася мені

Такою гарно-молодою

І прехорошою такою

Так, як тепер на чужині,

Та ще й в неволі. Доле! Доле!

Моя ти співаная воле!

Хоч глянь на мене з-за Дніпра,

Хоч усміхнися...

І ти, моя єдиная,

Встаєш із-за моря,

З-за туману, слухняная

Рожевая зоре!

І ти, моя єдиная,

Ведеш за собою

Літа мої молодії,

І передо мною

Ніби море заступають

Широкії села

З вишневими садочками

І люде веселі.

І ті люде, і село те,

Де колись, мов брата,

Привітали мене. Мати!

Старесенька мати!

Чи збираються ще й досі

Веселії гості

Погуляти у старої,

Погуляти просто,

По-давньому, по-старому,

Од світу до світу?

А ви, мої молодії

Чорнявії діти,

Веселії дівчаточка,

І досі в старої

Танцюєте? А ти, доле!

А ти, мій покою!

Моє свято чорнобриве,

І досі меж ними

Тихо, пишно походжаєш?

І тими очима,

Аж чорними — голубими,

І досі чаруєш

Людські душі? Чи ще и досі

Дивуються всує

На стан гнучий? Свято моє!

Єдинеє свято!

Як оступлять тебе, доле,

Діточки-дівчата

Й защебечуть по своєму

Доброму звичаю,

Може, й мене ненароком

Діточки згадають.

Може, яка і про мене

Скаже яке лихо.

Усміхнися, моє серце,

Тихесенько-тихо,

Щоб ніхто і не побачив...

Та й більше нічого.

А я, доленько, в неволі

Помолюся Богу.

Читець

Якби зустрілися ми знову,

Чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово

Тойді б промовила мені?

Ніякого. І не пізнала б.

А може б, потім нагадала,

Сказавши: «Снилося дурній».

А я зрадів би, моє диво!

Моя ти доле чорнобрива!

Якби побачив, нагадав

Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихеє.

Я заридав би, заридав!

І помоливсь, що не правдивим,

А сном лукавим розійшлось,

Слізьми-водою розлилось

Колишнєє святеє диво!



Ведучий. Улітку 1843 року Т.Шевченко їздив на Катеринославщину на Запорозьку Січ, а звідти на батьківщину в село Кирилівку. Поет думав про зустріч із братами, сестрами, але найбільш бриніло серце при згадці про Оксану. Чи впізнає його вона? Чи промовить хоча слово? Тамуючи крик серця, слухав розповіді брата Микити про гірку долю Оксани. Перед очима спливали рядки з «Катерини», «Мар’яни-черниці», поеми «Слепая», зримі образи покривджених дівчат, чию долю Т.Шевченко ще не раз гірко оплаче у своїх творах. Рідні поета залишалися кріпаками, жили вбого, але щиро раділи за свого Тараса, який вибився в люди, і, як пророкував батько, став «неабияким чоловіком».

Екскурсовод. На мотив поеми «Слепая» Т. Шевченко виконав олівцем і сепією однойменний малюнок, шість начерків та ескізів. На малюнку «Сліпа з дочкою » Оксана спить, поклавши голівку матері на коліна. Мати ніби завмерла, боїться порушити спокій дитини. Критики вважають, що на малюнку зовнішність жінки ідеалізовано. Реалістичніше сліпу та її доньку зображено на ескізах, виконаних олівцем. Героїня щаслива, але в постаті її є щось скорботне. На ескізі, виконаному сепією, ми бачимо палаючі палати, постаті божевільної Оксани та її матері. Ще один ескіз «Жінка на підлозі» має літературне підґрунтя. Твір співзвучний із поемою «Марина», у якій зображено дівчину-месницю. 10 січня 1944 року Тарас Шевченко залишив маєток Рєпніних.

Ведучий. Наприкінці січня 1844 року поет приїжджає до Києва, а у середині лютого після подорожі по Україні – до Петербурга, щоб закінчити Академію художеств і повернутися в Україну. Готував видання «Живописна Україна», мріяв його продати, щоб викупити рідних із кріпацтва: своїх братів і сестру Ірину; його старша сестра Катерина на той час уже померла. Але задуму не судилося здійснитися.

Екскурсовод. Представлення стенду «Мистецтво оформлення Кобзаря»

У 1844 році видана друга збірка Т. Г. Шевченка «Чигиринський Кобзар», у яку ввійшло ще декілька творів: «Гайдамаки», «Причинна», «Слепая» , «Тризна», «Микита Гайдай» , «Назар Стодоля».



Читець

Реве та стогне Дніпр широкий

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

Ведучий. У березні 1845 року Т. Шевченко закінчив Академію художеств і подав заяву до Ради Академії із проханням надати йому звання художника, одночасно – видати документ на право постійного проживання в Україні. Не діждавшись відповіді, у квітні 1845 року поет виїхав в Україну. Найнявся на службу в Комісію для розбірки стародавніх актів, що давало йому змогу їздити країною, зустрічатися з селянами, змальовувати архітектурні пам’ятки та різні краєвиди.

У селі Мар’їнському написав поеми «Єретик», «Сліпий», у Миргороді – містерію «Великий льох», у Переяславі – поеми «Наймичка», «Кавказ», У В’юнищах – «І мертвим, і живим», «Холодний яр», «Минають дні, минають ночі», «Три літа».



Читець

За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні гори горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день Божий добрі ребра

Й серце розбиває.

Розбиває, та не вип’є

Цілющої крові, -

Воно знову оживає

І сміється знову!

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої

І слова живого.

Не понесе слави Бога,

Великого Бога.

І Вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І Вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За Вас правда, за Вас слава

І воля святая!



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Тема. Літературно музична презентація з елементами екскурсії постійної експозиції «Правди й вольності Пророк» у Зразковому етнографічному музеї «Берегиня» з нагоди 200 – річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Мета iconРозпорядження голови районної державної адміністрації1 від 18 квітня 2011 року м. Теребовля №256 Про відзначення в районі
Про відзначення в області 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка та 150-річчя від дня його перепоховання”, враховуючи велике...
Тема. Літературно музична презентація з елементами екскурсії постійної експозиції «Правди й вольності Пророк» у Зразковому етнографічному музеї «Берегиня» з нагоди 200 – річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Мета iconЛітературно-музична композиція, присвячена Дню народження Тараса Шевченка Мета
Мета: Поглибити знання учнів про життя видатного сина українського народу Т. Г. Шевченка
Тема. Літературно музична презентація з елементами екскурсії постійної експозиції «Правди й вольності Пророк» у Зразковому етнографічному музеї «Берегиня» з нагоди 200 – річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Мета iconЧернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. М. Коцюбинського
Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник видатного українського письменника Михайла Коцюбинського було засновано у...
Тема. Літературно музична презентація з елементами екскурсії постійної експозиції «Правди й вольності Пророк» у Зразковому етнографічному музеї «Берегиня» з нагоди 200 – річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Мета iconШевченко І Рівненщина
У 2014 році наша країна відзначає знаменну дату – 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Бібліотекою підібраний матеріал, який...
Тема. Літературно музична презентація з елементами екскурсії постійної експозиції «Правди й вольності Пророк» у Зразковому етнографічному музеї «Берегиня» з нагоди 200 – річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Мета iconЗагальноклубний творчий проект
Тараса Григоровича Шевченка. Указом Президента України „Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження...
Тема. Літературно музична презентація з елементами екскурсії постійної експозиції «Правди й вольності Пророк» у Зразковому етнографічному музеї «Берегиня» з нагоди 200 – річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Мета icon200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка
Тарас Григорович Шевченко-всесвітньо відомий поет, письменник, художник, скульптор, революціонер, українофіл
Тема. Літературно музична презентація з елементами екскурсії постійної експозиції «Правди й вольності Пророк» у Зразковому етнографічному музеї «Берегиня» з нагоди 200 – річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Мета iconДо 200-річчя з Дня народження Т. Г. Шевченка ми нащадки твої, тарасе!

Тема. Літературно музична презентація з елементами екскурсії постійної експозиції «Правди й вольності Пророк» у Зразковому етнографічному музеї «Берегиня» з нагоди 200 – річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Мета iconДо 200-річчя з Дня народження Т. Г. Шевченка ми нащадки твої, тарасе!

Тема. Літературно музична презентація з елементами екскурсії постійної експозиції «Правди й вольності Пророк» у Зразковому етнографічному музеї «Берегиня» з нагоди 200 – річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Мета iconПрезентація «євген коновалець: символ української нації» Мета
Мета: з нагоди річниці від дня народження Євгена Коновальця, розповісти учням про цю непересічну постать української історії першої...
Тема. Літературно музична презентація з елементами екскурсії постійної експозиції «Правди й вольності Пророк» у Зразковому етнографічному музеї «Берегиня» з нагоди 200 – річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Мета iconУрок патріотизму до 200-річчя від дня народження
Мета: розширити знання учнів про життя І творчість Т. Г. Шевченка; розвивати мислення, творчу уяву, активність, працювати над виразністю...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка