Тема. Обличчя української історії



Скачати 101,37 Kb.
Дата конвертації24.06.2017
Розмір101,37 Kb.

Виховний захід

Тема. Обличчя української історії

Мета: Ознайомити учнів з видатними історичними постатями, які залишили свій важливий внесок в історії і стали легендами для кожного українця - Богданом Хмельницьким, Катериною Білокур, Володимиром Івасюком, виховувати почуття національної гідності, гордості за великих патріотів Украіни, бажання пам’ятати та вивчати історію своєї Батьківщини.

Обладнання: презентація, відеопрезентація, запис пісні “Чи я в лузі не калина була?” у виконанні Оксани Петрусенко.
Слайд №1

Виховний захід "Обличчя української історії" нагадає вам про ті видатні історичні постаті, які залишили свій важливий внесок в історії і стали легендами для кожного українця. Мова піде про таких значущих українців, як Богдан Хмельницький, Катерина Білокур, Володимир Івасюк, чиї імена навіки закарбувалися на сторінках історії України та в пам’яті усіх поколінь українців, для яких "держава" - не просто слово, що позначає цілісність території.


Україна - це особистості, які формують обличчя української історії. Гетьман війська запорозького, керівник козацької революції, засновник козацької держави, - таким постає в історії України Богдан Хмельницький.

Слайд №2

Богдан Хмельницький – найвеличніша військово-політична постать України. Багато написано книжок та складено пісень про славного гетьмана українського Богдана Хмельницького. Та про нього можна говорити й говорити, бо до нього Україна не знала на стільки розумного та дипломатичного політичного діяча. Богдан Хмельницький зробив перші кроки до незалежної України.

У старовину говорили, що Богдан – Богом даний козацькій Україні вождь, який зумів вирвати український народ з „лядської кормиги”, створити державу, згуртувати націю і поставити її врівень з народами європейських держав. Богдан Хмельницький намагався підтримувати добрі відносини з багатьма варварськими сусідами, з якими до нього дуже небагато людей спробували би вести переговори. Богдан Хмельницький вірно розумів, що досягти розквіту неможливо, терплячі постійні навали загарбників. Та гетьман намагався під час перемир’я налагодити збройні сили тогочасної України, якими були козацькі дружини.

Особою Богдана Хмельницького можна пишатися, бо в роки усепоглинаючого безграмоття він зміг отримати гарну освіту, все завдяки власній роботі над собою. З цього можна зробити висновок, що які б не були часи, та розумні люди завжди ціняться на рівні з золотом.

Слайд №3
Народився майбутній гетьман України у 1595 році у родині українського шляхтича Михайла Хмельницького. Початкову освіту здобув у школах Чигирина та Києва. Згодом продовжив навчання в єзуїтському колегіумі у Львові. Опанував польську та латинську мови, а з часом ще й турецьку і французьку.

Шаблю він тримав у руках з малих літ, добре освоював і батьківську козацьку науку. Тож нічого дивного нема, що молодий Богдан у 1620 році волонтером разом з батьком взяв участь у нещасливій для поляків битві з турками.

Коли Богдан Хмельницький вийшов на історичну арену, українські землі знемагали під владою Речі Посполитої, яка у 1569 році об’єднала Польське королівство і Велике князівство Литовське. Польська шляхта прагнула привласнити величезні простори української землі та закріпачити її людей. Шлях до цього вона вбачала у полонізації України, окатоличуванні українців. І тому католицька церква і особисто папа іменем Христа благословляли будь-які безумства і розправи над непокірними. Злочини шляхти проти українського народу були страшними. Вони грабили, мучили, знущалися над людьми. Все це поєднувалося з образою національної гідності і віри. Таким у ті тяжкі часи було життя на Вкраїні. Народ не міг терпіти такої наруги. То тут то там спалахували народні повстання. Вони переростали у національно-визвольні рухи, на чолі яких стояли кращі представники народу. Та саме з козацтвом народ український пов’язував свої сподівання на краще майбутне.

Слайд №4

У 1648 році Богдан Хмельницький, проголошений гетьманом українського козацтва, очолив Визвольну війну українського народу проти польського поневолення. Протягом шести років у звитяжних битвах козацьке військо громило Річ Посполиту. Богдан Хмельницький проявив себе у цих битвах справжнім новатором і носієм передових ідей у воєнному мистецтві. Ім’я гетьмана Хмельницького стало відомим усій Європі. Союзниками гетьмана виступили турецький султан і кримський хан. Військово-політична ситуація змінилася. Доля України стала залежати від успіху битв з поляками.

Новатором Хмельницький був і в організації козацького війська, і в державній діяльності. Засновник Української держави, він став і першим організатором адміністративного управління на Україні. Він багато сил доклав до зміцнення зовнішньополітичного становища України. Ніхто як до нього, так і після нього не вмів так уміло використовувати суперечності між Польщею, Османською імперією та іншими країнами.

Життя Богданове було бурхливе, тяжке й нестерпне. Навесні 1656 року Богдан Хмельницький тяжко захворів. Він рідко вставав з ліжка і тільки часом міг приймати сторонніх людей у себе. Та Богдан тішився однією думкою, що передає булаву свою гетьманську до рук сина Юраська. Та говорив, що до булави треба й голови. Він пильно наставляв сина на гетьманську справу. Відтоді хвороба його не відпускала. У першій половині 1657 року вона загострилася і набрала небезпечного характеру. 27 липня (6 серпня за новим стилем) гетьман помер у Чигирині. Ховали його в церкві св. Іллі в Суботові.

Раптова смерть Б. Хмельницького зупинила його величезну діяльність, спрямовану на об’єднання всіх українських земель і зміцнення суверенітету Української держави.

Пам’ять про Богдана зосталася на віки живою і дорогою для козацького війська і нащадків усього народу українського. Народ не забув того добра, що хотів для України славний гетьман.

У 1954 році місто Проскурів було перейменовано на Хмельницький, а в 1943-му місто Переяслав — на Переяслав-ХмельницькийКиєві встановлений пам'ятник Богдану Хмельницькому, якого зображено верхи на коні.

Слайд №5

Також пам'ятники встановлені у багатьох містах України. Іменем Богдана Хмельницького названі вулиці і площі. Портрет Богдана Хмельницького зображено на банкноті номіналом 5гривень. В нашій країні встановлений орден Богдана Хмельницького для нагородження громадян України за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України.


Слайд №6

Наступна наша розповідь про Катерину Василівну Білокур. Майстер сновидінь, ілюзій та мрій, народжена для квітів химерна художниця, чиї картини - нове язичництво, фантастична реальність, або реальна фантастика. Усі ці захоплені відгуки фахівців про творчість унікального митця, художниці-самоуки Катерини Білокур.

Катерина Василівна Білокур народилася 7 грудня 1900 року в селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині це Яготинський район Київської області) в селянській родині. На сімейній раді вирішили: у школу Катрю не віддавати, бо читати вона й так уміє, а економія одягу й особливо взуття – величезна. А от посадити її за прядку – давно пора. Це заняття дозволили поєднувати з читанням букваря.

Коли вона почала малювати – сказати важко, мабуть, не в дитинстві, а вже в отроцтві. Малювала вугіллям на клаптях полотна. У 14 років Катерину застали за цим безглуздим, як усі вважали, заняттям. Були вжиті невідкладні заходи: різки й сувора заборона малювати. Дівчинці доводилося творити потайки. Збереглася, проте, легенда, яка свідчить про неабияку популярність спроб 15-17-річної Катрі і навіть їх визнання. Сусід і родич Білокурів Микита Тонконіг, власник водяного млина, був пристрасним театралом. Зі своїми однодумцями він організував щось на зразок театральної студії. Поставлені Тонконогом п’єси мали неабиякий місцевий успіх. Знаючи, що Катерина Білокур “уміє малювати”, творчий мірошник попросив її допомогти з декораціями. Дівчина із задоволенням малювала, дивилася, а пізніше, до речі, і грала на сцені цього унікального “театру на воді”.

1922 або 1923 р. Катерина Білокур прочитала про Миргородський технікум художньої кераміки. Уперше покинувши Богданівку, вона вирушила до Миргорода. Її багаж складався із двох малюнків: “копії з якоїсь картинки” і начерку дідівської хати з натури, – виконаних уже не на полотнині, а на спеціально для цього випадку придбаному папері. Але розмова у Миргороді почалася й закінчилася одним питанням: чи є документ про закінчення семирічки? Його в Катерини не було, і на її малюнки навіть не глянули.

Вражена, вона йде додому з Миргорода пішки. Від катастрофи її врятувала творчість.



Слайди №7, №8, №9

Малювати Катерина не кинула, навіть почала відвідувати драмгурток, організований Іваном Григоровичем і Ніною Василівною Калитами, подружжям богданівських учителів. Батьки погодилися на її участь у виставах, але за умови: драмгурток не повинен заважати роботі по господарству. Вивчення ролей доводилось поєднувати з роботою на городі.

У драмгуртку зібралася талановита, а головне – цікава молодь. Ставили “Наталку Полтавку” Котляревського, “Сватання на Гончарівці” Квітки-Основ’яненка, “Наймичку” та “Безталанну” Карпенка-Карого та багато чого іншого. Катерина грала самовіддано.

У 1928 р. Катерина Білокур дізнається про набір студентів у Київський театральний технікум і вирішує ще раз спробувати сили. Чому саме театральний – не зовсім зрозуміло. Може, зіграв свою роль драмгурток, а може, хотілося будь-що вирватися з дому й одержати професійну художню освіту. Адже в Києві є і художники, й художні школи. Вступивши до театрального технікуму, можна буде продовжувати малювати, а там її роботи напевне помітять і допоможуть перейти в якусь художню школу. До поїздки в Київ Катерина готувалася ґрунтовно – взяла метрику й довідку про стан здоров’я. Але й там розмова почалася з питання про семирічку – й цим закінчилася.

Катерина Білокур починає опановувати ремесло художника сама. Власне ремесло, тобто технічний бік мистецтва. Малюнки вугіллям на клаптях залишилися в минулому. В минулому й картини, створені фарбами власного виготовлення на картоні й фанері. Аквареллю та олівцем вона завжди працювала мало й неохоче. Художницю найбільше приваблюють олійні фарби. Вони здаються їй сліпучими. Пензлі вона робить сама – вибирає з котячого хвоста волоски однакової довжини: дев’ять, дванадцять або тридцять шість міліметрів. Для кожної фарби – свій пензлик.

Слайд №10

Наставники в олійному живописі в Катерини Білокур, очевидно, таки були. Хтось навчив її ґрунтувати полотно: спершу вона намагалася писати безпосередньо на ньому, але картини швидко темніли й мерхнули. Можливо, їй знову допоміг учитель Іван Калита, теж художник-аматор, а, можливо, – іконописець зі Смотриків, єдиний художник, якого поважав її батько. Але вже в тому ж поворотному 1934 р. Катерина Білокур створює “Берізку” – одну із трьох картин, що принесли їй всесвітню популярність. Через рік народжуються “Квіти над тином” – інший уславлений шедевр.



Слайд №11

У 1939 році художниця відвідала двоюрідну сестру, Любов Тонконіг, що жила через річку – і там, гостюючи, почула по радіо пісню “Чи я в лузі не калина була?” у виконанні прославленої Оксани Петрусенко. Чи то пісня, чи то голос, а може, й те, й інше так вразили Катерину, що вона всю ніч просиділа над листом – і вранці відправила його за досить незвичною адресою: “Київ, академічний театр, Оксані Петрусенко”.



Звучить фрагмент пісні “Чи я в лузі не калина була?”

у виконанні Оксани Петрусенко

Слайди №12, № 13, №14, № 15

Слава співачки Оксани Петрусенко була настільки широкою, що лист Катерини Білокур не загубився й дійшов до адресата. Вкладений у конверт разом із листом малюнок на шматочку полотна – калина, вразив співачку. Вона радиться з друзями – Касіяном, Тичиною, іде в Центр народної творчості, викладає суть справи. У Полтаву надходить розпорядження – з’їздити в Богданівку, знайти Катерину Білокур, поцікавитися її роботами. І от – у Богданівку приїжджає Володимир Хитько, який очолював тоді художньо-методичну раду обласного Будинку народної творчості. Він приголомшений, кілька картин забирає із собою в Полтаву, показує колезі і другу, художнику Матвієві Донцову. Рішення однозначне: негайно влаштувати виставку. І в 1940 р. в Полтавському будинку народної творчості відкривається персональна виставка Катерини Білокур. Виставка складалася лише з одинадцяти картин.



Слайд №16

Офіційна” повоєнна біографія богданівської художниці бачиться цілком благополучно. 1949 р. вона була прийнята до Спілки художників України, у 1951 р. – нагороджена орденом “Знак пошани”, одержала звання заслуженого діяча мистецтв України, 1956 р. – народного художника України. Її творчість вивчають, про неї пишуть. Твори Катерини Білокур регулярно експонуються на виставках – у Полтаві, Києві, Москві, інших містах.

Три картини Білокур – “Цар-Колос”, “Берізка” й “Колгоспне поле” – були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі в 1954 р.

Слайди №17, №18

Там їх побачив Пабло Пікассо. Весь світ облетіли його слова: “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!”

Крім квітів, Катерина Білокур є автором пейзажів та портретів.

Слайди №19, №20, №21, №22, №23

Померла Катерина Білокур у 1961 році у селі Богданівка.

У хаті Білокурів у Богданівці 1977 року було створено Музей-садибу Катерини Білокур.

Слайд №24

У Києві є вулиця, названа на честь Катерини Білокур.

У червні 1989 року засновано премію імені Катерини Білокур за визначні твори традиційного народного мистецтва з метою стимулювання розвитку українського народного мистецтва.

Слайд №25

Пропонуємо переглянути відеопрезентацію про легендарного українського композитора Володимира Михайловича Івасюка.



Слайд №26

А зараз у виконанні дівчат 8 та 9 класів прозвучить пісня «Червона рута». Володимир Івасюк написав її у 1970 році, будучи студентом Чернівецького медичного інституту. Це одна з найвідоміших пісень Володимира Івасюка., символ сучасної української музики.









Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Тема. Обличчя української історії iconВисокий шлях Миколи Лукаша
Без історії українського художнього перекладу немає історії української культури І, отже, історії української нації. Тож українська...
Тема. Обличчя української історії iconЛекція №2. Тема. Тема лекції. Процес формування творчого обличчя художніх колективів Мета
Лекція. Лекція №2. Тема. Тема лекції. Процес формування творчого обличчя художніх колективів
Тема. Обличчя української історії iconАмерханян С. В., учитель української мови та літератури, кваліфікаційна категорія
Тема: Ярослав Мудрий та його роль в історії становлення І розвитку української державності
Тема. Обличчя української історії iconУрок читання в 4 класі Вчитель: с вись О. М. Зош і-ст. С. Вощатин
...
Тема. Обличчя української історії icon1. Вступ. Феномен української історії та культури
Особливості вітчизняної історії. Значення історії України в житті суспільства. Форми І методи роботи над курсом. Проблеми викладання...
Тема. Обличчя української історії iconРозпорядження міського голови Положення про міський фотоконкурс „Молоде обличчя України
Міський фотоконкурс „Молоде обличчя України” (далі – Фотоконкурс) проводиться відділом у справах сім’ї та молоді Уманської міської...
Тема. Обличчя української історії iconЮрій яновський
«Рубай, брати, білу кість!» Пил спадав. Дехто з Андрієвого загону втік. Дехто простягав руки, і йому рубали руки, підіймав до неба...
Тема. Обличчя української історії iconТема майстер-класу: реалізація міжпредметних зв’язків на уроках історії україни та української літератури в старших класах цілі майстер-класу
Тема майстер-класу: реалізація міжпредметних зв’язків на уроках історії україни та української літератури в старших класах
Тема. Обличчя української історії iconУрок з української літератури 6 клас (слайд 1) Тема уроку: Відображення історії українського козацтва в поемах Тараса Шевченка "Іван Підкова", "Тарасова ніч"
Тема уроку: Відображення історії українського козацтва в поемах Тараса Шевченка “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”
Тема. Обличчя української історії iconОгляд польських підручників з історії ХІХ – початку ХХ століть під кутом зору висвітлення подій української історії



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка