Тема: Провідна роль поезії у 20-ті роки. Павло Тичина —найбільший модерніст цього періоду. Феномен «Кларнетизму». «Арфами, арфами…»,«О панно інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить?» Мета



Скачати 181.24 Kb.
Дата конвертації30.10.2017
Розмір181.24 Kb.

Тема: Провідна роль поезії у 20-ті роки. Павло Тичина —найбільший модерніст цього періоду.Феномен «Кларнетизму». «Арфами, арфами…»,«О панно інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить?..»
Мета: допомогти учням зрозуміти основні тенденції української поезії 1920-х років, познайомити із життєвим і творчим шляхом П. Тичини, його ранніми збірками, формувати вміння характеризувати основні мотиви ранньої творчості, розвивати навички аналізу поезій, особливих ознак індивідуального стилю поета, удосконалювати навички виразного читання, виховувати почуття людяності, любові до мистецтва, розвивати розуміння прекрасного.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет П. Тичини, виставка творів поета, аудіозапис романсів та хорових творів на слова поета, книга В. Стуса «Феномен доби», репродукції картин Сандро Ботічеллі «Весна», Михайла Жука «Біле і чорне», опорна схема аналізу ліричного вірша.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Повідомлення учня «Роль поезії у 20-ті роки»
2. Виступ вчителя» 
Павло Тичина — один із найвидатніших українських поетів, рівнихякому знайти дуже складно. Народжений у бідній родині, він бачив життя села, міста, церкви, літературної громади, інтелігенції особисто та зсередини.
Тичина бачив національне відродження, радянське будівництво, бачив мирі війни — і все те викарбувалося на сторінках його книг. Поет, який бачив Україну в найрізноманітніших її проявах, який став Україною, переплавив її в собі, а потім виплеснув зі свого серця, подарувавши іншим. Вивчення та дослідження творчого спадку Павла Тичини є дуже актуальним, необхідним для правильного розуміння українського національного духу — поет відчув його найглибшу сутність, яка полягала в піснях, у народнопісенній поезії.
Перша друкована збірка Павла Тичини — «Сонячні кларнети» вийшлана початку 1919 року, коли поетові було вже двадцять вісім, але відомо,що писати він почав набагато раніше. Перший відомий вірш датовано 1906 роком — роком смерті батька. Цей вірш, який називався «Під моїм вікном» і був присвячений батькові, почуттям, які охопили дітей після його загибелі. Небагату родину небіжчика Григорія Тичини — бідного дяка з селаПіски — тепер і поготів обсіли злидні:
А як батько вмер —
Мов прийшла зима:
Жити стало гірше, тяжче —
Хліба…й то нема.
Незважаючи на тяжкі обставини, юнак продовжив тоді займатися в монастирському хорі, в Чернігівській семінарії, а душевний смуток виливав у поезії.
Тичина познайомився з літературними колами Чернігова, з 1911 року частопо суботах відвідував літературні вечори в Михайла Коцюбинського, де читавсвої вірші, спілкувався з талановитою молоддю.
Підтримка маститого письменника окрилила юнака, допомогла йому рухатися на шляху до себе, творчо розвиватися. Пізніше Тичина згадував: «Коцюбинський, від’їжджаючи з Чернігова до Італії, повіз із собою й мої юнацькі вірші, щоб прочитати їх Горькому». Дружба з такими людьми, як Коцюбинський, дуже допомагала Тичині. В його творах того періоду часто з’являютьсямотиви смутку, проте поетичне відчуття пересилило печаль, і рання поезія митця все більше наповнюється радісними, оптимістичними нотами, як наприклад, у вірші «Блакить мою душу обвіяла», де Тичина пише:                                      
Блакить мою душу обвіяла,
Душа моя сонця намріяла.
Душа причастилася кротості трав
Добридень я світу сказав!
Наступна строфа цього віршу розкриває патріотичні настрої юного поета, любов до рідної землі, до її природи й сільського життя:
Струмком серед гаю як стрічка
На квітці метелик мов свічечка
Хвилюють, маюють, квітують поля —
Добридень тобі, Україно моя!
Ентузіазм молоді можна черпати з його віршів повними долонями — Тичина ладен кинути виклик усьому світові, один з його віршів 1911 рокупочинається й закінчується словами:
Молодий я, молодий,
Повний сили та одваги,
Гей, життя, виходить на бій,
Пожартуєм для розваги!
В інших віршах цього періоду також відчувається глибоке переживання селянської долі, і це не просто співчуття селянам, а переживання сільського хлопчика, який залишився свого часу без батька, з п’ятьма сестрами та чотирма братами, маючи занадто швидко подорослішати, щоб вижити. Щостосується описів природи в ранній ліриці Тичини, то вони ніколи не стаютьпросто пейзажами, їхнє місце поруч із головним ліричним героєм.

Навчаючись найкращих, наймелодичніших поетичних прийомів, Тичинане став нічнім послідовником, не намагався когось переписати. Юний поетнеухильно проступав шляхом мистецького становлення, формував і вдосконалював свій власний стиль.


3. Виступ другого учня-«літературознавця» 
У багатьох віршах раннього періоду (1906–1915) помітно, як молодий Тичина невтомно поширював тематичні й стилістичні обрії своєї літературної творчості. Цікаво в цьому сенсі проаналізувати перший друкований віршТичини «Ви знаєте, як липа шелестить…» (1911). Складається він з двох шестирядкових строф, у яких перші рядки — запитання, а останні — стверднавідповідь. Така композиція поезії-мініатюри робить її стрункою і елегантною.
Від української народної пісні взятий прийом паралелізму: шелестіння липи місячної весняної ночі й сон коханої, сон старих гаїв-дідуганів і солов’їне тьохкання.
Картина-елегія намальована лаконічними засобами: короткі речення передають схвильований стан душі ліричного героя. Не міг палкий юнак із ліричним хистом оминути в ранній творчості своїй і кохання до жінки. Щирістюпочуттів і мистецькою довершеністю позначений, наприклад, вірш «Колив твої очі дивлюся…» (1911). Ліричний герой в очах коханої, «чудових, ясних»побачив і «небо прозоре», і справжнє диво — «брильянтових зір ціле море».
Але досить їй заговорити, як одразу ж розкривається душевна вбогість обраниці, і на думку спадає затуманене осіннє поле, де тільки «суха бадилина хитається…Спить груддя важке».
Привабливість людини — передусім її інтелектуальному розвитку, зокремав світтовідчуванні, в мові. Заговорить така людина — мов пісня з її вустполлється. Зовсім інша героїня поезії — байдужа, нецікава. З душевнимболем ліричний герой звертається до неї у поезії: «Кохана, чом серце твоїне таке?» Не таке, як її принадні чудові очі…
Рання поезія Павла Тичини — це свідоцтво, свідок і освідчення. Свідоцтво того, що від першого вірша, від першої пісні поетична творчість Тичини  була сповнена глибокого ліризму, мелодійності та хисту. Свідок процесутворчого зростання поета, який, обдарований римами та нотами, зміг розвинути свій талант і стати справжнім майстром, від якого в захваті сучасникита нащадки. Освідчення поета в коханні — в коханні, яке охоплює й жінку, й Батьківщину, й увесь білий світ, що йому сам поет кидає виклик. Творчість Тичини — це освідчення у виклику. Його стиль повен ентузіазму, віршінасичені питаннями, прозріннями та пориваннями. Таким підійшов ПавлоТичина до видання своєї першої збірки — до гри в безсмертя на кларнеті.
Перша друкована збірка Павла Тичини — «Сонячні кларнети» вийшлана початку 1919 року, коли поет був уже відомим, і збірки від нього чекали.
Тичина вже давно писав, і вже майже сім років друкувався в журналах —перед виходом «Сонячних кларнетів» він мав уже чималий поетичний доробок, що міг би скласти першу, «передкларнетну» збірку. Збірка «Сонячні кларнети» явила найкраще зі здобутків Павла на шляху творчої реалізації, відобразила його експерименти зі словом, із піснею, з розмірами та стилями.
Тут сповна розкрилося як те, чого поет навчився в народу, так і те, що вінстворив сам, і з народом поділився.
У «Сонячних кларнетах» Тичина відкрив поліфонію не в поєднанні різних типів інтонації — наспівної, говірної, ораторської, — а в самому наспівному інтонаційному ладі. Специфічна властивість інтонаційної структури вірша в збірці «Сонячні кларнети» — раптові емоційні сплески в оповідному тексті (вигуки, запитання) — якесь достоту людське зітхання, спонтанний, внутрішній, незбагнений порух душі, емоційні пориви. Наприклад, у поезії «Дощ»можна добре побачити, як посеред спокійного чистого тексту, з’являєтьсясхвильований вигук:
Квітчастий луг і дощик золотий,
А вдалині, мов акварелі, —
Примружились гаї, замислились оселі…
Ах, серце, пий!
Повітря, мов прив’ялий трунок.
Якщо з наведеної строфи прибрати четвертий рядок, вірш втратить суто тичинівську інтонацію тієї схвильованості, живої сердечності, яка й робить лірику поета неповторним феноменальним явищем справжнього мистецтва.
Особливості синтаксису й архітектоніки в ранніх збірках поета дістали наукову оцінку в нарисі Ф. Майфета «Матеріали до характеристики творчості Тичини», в якому автор спеціально дослідив словесно-композиційні повтори у вірші поета 20-х років, показав величезне розмаїття численних типів синтаксичного паралелізму й дав їх класифікацію:
1) повтор піввіршів («Над мною, підо мною, Горять світи, біжать світи»); як його різновид — обернений паралелізм, так званий хіазм — повтор однорідних словоформ на початку й кінці рядка («Квітчастий луг і дощик золотий»);
2) повтор рядків («Тікай шепнуло в береги, — лягай, — хитнуло смолки»);
3) повтори у межах періодів, строф, вірша («О люба Інно…») та інші. За цими ж параметрами досліджені такі звукові й синтаксичні фігури, як анафори, епіфори, стик кільця.
Присутність повторів свідчить і про певний характер вірша. Збільшення кількості повторів — це й збільшення кількості емфатичних пауз, які, своєю чергою, посилюють словесні й фразові акценти й, отже, сприяють загальній тонізації вірша. Посилення ролі емфатичних пауз — одна із основних ознак вірша Тичини 20-х років ХХ ст. певною мірою вона виявляє особливості психічної структури поета — імпульсивність, гостроту, динаміку його емоційних реакцій. Універсальна система повторів і емфатичних пауз у Тичини визначає сугестивність, впливовість його вірша. Оскільки впливова сила ритму є силою повторів, то поєднання різних типів повторів (метричних, звукових, словесних, фразових тощо) багатократно збільшує їх дієвість. Впливовість ритму підвищується тим, що повторюється формакола; коло — рядкове, строфічне, композиційне — найбільш сугестивнаритмічна форма, властива танку, музиці, поезії (хоровод, хороколо). Колоє найчастіше вживаним засобом композиційного розподілу матеріалу у поезії
Павла Тичини 20-х років.                                      
У створенні оригінальної, тонко розгалуженої завершеної строфи поет поєднуєрізнометричні стопи, причому не в межах рядка (кожний рядок у йоговірші чистий, однометричний), а тільки в межах строфи, надаючи строфічнійцілості виняткової заокругленості, інтонаційної чистоти (отже, користуєтьсярядковими, а не рядково-стопними логаедами (логаеди з грець. словоспів).
Індивідуальні «словоспіви», мелодійні строфи ми знаходимо в цілому ряді віршів збірки «Сонячні кларнети» («Я стою на кручі», «Хор лісових дзвіночків», «На стрімчастій скелі», «З кохання плакав я», «О панно Інно…» та ін.).
Отже, перша збірка лірики Павла Тичини є значним поступом як на творчому шляху самого митця, так і для української поезії в цілому. На етапі її створення Тичина вже випрацював неповторний власний стиль, який запозичив мелодійність та інструментарій народнопісенної поезії, але вдосконалив її новими зворотами, компонуванням кількох розмірів і жанрів у межах одного вірша, драматичним ліризмом тощо. Вірші молодого Тичини мелодійні,співучі та ліричні, тут мало говірних віршів, а багато з творів, які ввійшли до «Сонячних кларнетів», пізніше були покладені на музику видатними композиторами.

4. Читання учнями поезії «Ви знаєте, як липа шелестить..?»


6. Виступ учня-«критика»
Перша книжка поезій П. Тичини з незвичайною назвою «Сонячні кларнети» (тоді писалося «Сонячні») вийшла друком у 1918 р. На обкладинці —соняшники.
Кларнет — духовий інструмент. Назва його походить від латинськогоclavus, що означає «ясний». Так названо інструмент за його звук — чистий,ясний, бадьорийСонячні кларнети — музика сонця, а сонце — джерело всього живого,символ життя, радості, розквіту, щастя. Винесений у заголовок книжки цейнезвичайний образ-символ якнайкраще відбиває сутність індивідуальногостилю молодого Тичини. Назва збірки — це поетичне вираження авторського розуміння гармоній всесвіту.
«Сонячні кларнети» — збірка Тичини, яка стала епохальною книжкою поезій, про яку заговорила вся літературна Європа. В. Стус у книжці «Феномен доби» пише, що«Компліменти були великі».
7. Виступ учня-«літературознавця»
У віршах збірки «Сонячні кларнети» поєдналися дві музи — музика й поезія з братом живописом. Тому картини заговорили звуками, звуки утворилиполотна, слова засяяли барвами. До збірки П. Тичина включив найкращі своїтвори. «Сонячні кларнети» поділяються на три тематичні групи.
До першої належить лірика з пейзажними й любовними мотивами.
Це музичні, граційні, живописні вірші (уже відомі нам) «Гаї шумлять», «А я у гай ходила», «Хор лісових дзвіночків» та такі, як «О панно Інно…», «Арфами, арфами…», «Ви знаєте, як липа шелестить..?» та інші. Поезії вражають красою образів і глибинним розумінням законів природи. Цю групувіршів справді можна назвати «Світлою нотою збірки».
Друга збірка — це вірші про народне горе, принесене Першою Світовоювійною. «Хтось гладив ниви…», «Іще пташня…». У них відчувається справжній трагізм; поет майстерно передає найтонші настрої й почуття.
Третя група тематично поєднується з другою: Україна й революція («Одчиняйте двері…», «По блакитному степу», «Скорбна мати» та інші). Поет з позицій власного розуміння добра і зла, справедливості й народної моралі осмислює, що несе революцію рідному народові. Ці дві групи можемо назвати «скорбними нотами» збірки.
8. Літературознавець Олександр Білецький
«Ніби щойно прокинувшись, він (П. Тичина), відкрив очі на світ і основне начало всесвіту побачив у ритмічному русі, гармонійному звукові, музиці.
Цей ритм всесвіту і є «Сонячними кларнетами».
Поет Микола Бажан
«Ніколи не забуду тієї безсонної ночі дев’ятнадцятого року, коли мій другприніс мені книжку з рясними соняшниками на обкладинці. Ми з ним сиділи в лісі при багатті (бо виїхали всім технікумом на заготівлю дров): читали, і п’яніли, і кричали з радості, насолоджуючись красою українського слова, яке з такою нечуваною нами досі музичністю грало, співало, бриніло, гриміло, лилося зі сторінок тієї книги…»
Критик Леонід Новиченко
«Сонячні кларнети» явили вже поета сформованого і високо оригінальногов художньому розумінні. Наче відбувся якийсь могутній внутрішній стрибок…
Звідки взяв молодий поет ці розливи сонячного світла, що струменять у його віршах? Звідки прийшла до нього, нарешті, дивовижна, незрівняна музика, якою все перейняте в його поетичному світі, музика, що поступає не лише як провідний принцип віршованої форми, але й однією з основ образної системи і всього світовідчуття поетового? Марно шукати відповіді на подібніпитання, тут — таємниця таланту».
Письменник Василь Барка
«Тичина — кларнетист, можливо, був найвизначніший лірик світу у свої«класичні роки (1914–1924)».
9. Аналіз поезії «Ви знаєте, як липа шелестить..?»
Жанр поезії — пейзажна. Це своєрідна форма художнього пізнання людської душі.
Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить..?» — пейзаж-паралелізм, що нагадує фольклорні зразки, де картини природи пов’язуються душевними настроями, а події людського життя часто замальовуються як певна паралель до явищ природи.
Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передаєтьсявсією силою барв, мелодій, голосів рідної землі.
Картини природи і людські почуття чергуються:
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? (пейзажний етюд)
Кохана, спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі (переживання ліричного героя)
Такий паралелізм збуджує в читачів роздуми й переживання.
Риторичні запитання («Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?», «Ви знаєте, як сплять старі гаї?»), риторичні окличні речення («А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, Як сплять гаї!) привертають увагу до красивесняної ночі, готують слухача до сприйняття наступної картини.
Вражають інтонації цього твору: ніжність, мелодика слова, чаруюча принадність пейзажних картин незрівняної української ночі.
Тичининська ніч нагадує пізній вечір картини Білокур, відтворений на картині «Квіти і берізоньки ввечері» (Учні розглядають картину).
У музиці «Сонячних кларнетів» оживає ніжна любов, таємниць світу, чаримолодості, краса природи. Доказом цього є поезія «Арфами, арфами…».
10. Виразне читання учням вірша «Арфами, арфами…»
12. Аналіз вірша за схемою (фрагменти виступу)
У поезії всього чотири строфи. Фабула розмежована й поділена за строфамирівномірно. У першій змальований прихід весни. Поет подає дивної красиїї живописний портрет: «Йде весна, запашна, квітами-перлами закосичена».
Друга строфа віщує грозу картиною хмар — дум, якими вкривається небо.
У третій — ліричний герой милується весною, що дзвенить потічкамий співом жайворонка.                                           
В останній строфі в артистичній асоціативно-образній формі розкриваєтьсяпіднесений душевний стан персонажа, який звертається до коханої із закликом відкрити своє серце весні.
Композиції кожної строфи відповідає певна структура фрази з виділенням найважливіших слів-епітетів. Вони виносяться на кінець речення й віршованого рядка (самодзвонними, ніжнотонними, перламутровими), символічніза змістом позиції.
Головні, ударні рядки в поезії закінчуються чоловічими римами, наповнюючи енергією й усі інші рими. Для надання урочистості, відкритості, поетмайстерно користуєтьсявластивостями голосних звуків. Візьмемо в першійстрофі звук «а», яким розпочинається вірш:«Арфами, арфами… Йде весна запашна». Він створює ілюзію широти, лунності, розложистості. Звуки [а] й [о] — музичні крила цієї поезії. Характерно, що вірш написаний не одним розміром, а кількома. Це створює дивну музикальність і тонку мелодійність, які відзначилися ще літературознавцями 20–30-х років.
«Арфами, арфами…» вражає не тільки гармонійністю звуків, а й чарівнимиживописними картинами. Передусім портретом закосиченої весни (бачимо тут спектр райдуги). А далі сріблястий тон («квіти-перли») переплітається з голубим кольором, що допомагає ліричному герою вираженню глибокої романтичної задуми. Живописна палітра розширюється: «золотистими», «блакить», «перламутровий», «вогневий». Кольори поєднуються, виграють різними відтінками, допомагаючи відтворити складний спектр почуттів юної закоханої душі.
Переконавшись, що дівчина його не кохає, перестраждавши й перемучившись, Тичина напише вірш «О, панно Інно…» і подарує сестрі Поліни.
15. Виразне декламування вірша вчителем
16. Аналіз поезії учнями
Для вираження глибокого драматизму ліричного почуття автор використовує взаємодію музичного й живописного. Він двічі звертається до зорових образів. Білим кольором зимового пейзажу («сніги») підкреслюється самотність героя, який мучиться й страждає від кохання. А думка-загадка, щолюбов загублено, подається в супроводі такої промовистості деталі «цвілилуги». Музикальність, яка йде від логічних, ритмічних і психологічних пауз, обірваних і номінативних речень («Вікно. Сніги. Зимовий вечір… Тиша.Ми), від цілої системи синтаксичних повторів та зорової образності, надаєпоезії великої естетичної цінності. Переживання персонажа такі глибокі, що здорові враження переплавляються в музичні, і навпаки, — в здорові: наприклад: «Я ваші очі пам’ятаю, як музику, як спів» (зорові перейшли в музичні); «І раптом небо … шепіт гаю… О ні! То очі Ваші» (музичні перейшли в зорові).

Вірш «О, панно Інно…» складається всього з двох восьмирядкових строф (рівновеликі ямбічні рядки скріплені двома римами), а скільки в ньому трепетного почуття, щему, ніжності. Здається, перед нами звичайні прості слова.


Але тисячі разів чужі слова письменник увів у свій контекст, і вони набрали особливої ритмічності
образності, заграли, як відшліфований діамант.
17. Звучить романс «О, панно Інно…»
18. Виступ учня-«теоретика»
Вітаїзм також — віталізм (від лат. vitalis — життєвий). Стильова течіяпочатку ХХ ст., проявилася в кількох модерністських напрямах (неоромантизм, футуризм, експресіонізм). Головна ознака — відтворення безперервного потоку життя, погляд на людину як на біологічну істоту. Джерело вітаїзму — учення Ф. Ніцше про «діонісійське» (темне,інстинктивне) началокультури. В українській літературі вітаїзм також стверджував життєвість,незнищенність нації. Представлений творами М. Хвильового, Є. Маланюка,
О. Ольжича, У. Самчука.
Експресіонізм (від франц. expression — вираження, виразність) — літературно-мистецька стильова тенденція авангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку ХХ століття.
Основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб’єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст.
Визначальні риси експресіонізму: зацікавленість глибинними психічними процесами; заперечення як позитивізму, так і раціоналізму; оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос; суб’єктивізм і зацікавленість громадянською темою.  
Кларнетизм — світоглядно-естетична концепція Павла Тичини, унікально виражена за допомогою багатьох поетичних засобів: звукових (асонанс, алітерація, звуконаслідування, анафора й епіфора), зорових (епітет, метафора, індивідуально-авторські слова), формальних (розміщення строф і рядків у них) тощо.
Термін, запропонований Ю. Лавріненком та В. Баркою для позначеннястильової якості синтетичної лірики раннього П. Тичини й походить від назвийого збірки «Сонячні кларнети» (1918). Кларнетизм указує на «активно ренесансну одушевленість життя» (Ю. Лавріненко). Синтетичне мислення схильного до «кольорового слуху» та «слухового кольору» П. Тичини («Арфами, арфами…», «Гаї шумлять…», «Пастелі» та ін.) зумовлювало одночасну «мальовничу музичність» і «музичну мальовничість» його лірики. Водночас кларнетизм виявився містком, що перекидався від ідейно-естетичних, почастиврізнобіч спрямованих пошуків попередніх поколінь до синтетичного типумислення, що не вкладалося в жодну стильову течію. Так, органічний дляП. Тичини символізм переплітався з елементами авангардизму, імпресіонізму, імажинізму, про що поет писав у щоденнику, а разом з тим — і неоромантизму, неореалізму та необароко. Вплив тичининськогокларнетизмуна українську літературу XX ст. виявився одним із визначальних.
IV. Закріплення вивченого матеріалу
1. Визначте найголовнішу ознаку поезій збірки «Сонячні кларнети»
Найголовнішою ознакою поезій є тонке спостереження навколишнього світу, замилування його гармонією. А ще — несподіваність першовідкриття.
Побачити все довкола ніби вперше — на це здатний не кожен. Так дитинавідкриває світ… Душа поета теж дитина, сповнена любов’ю і захопленням.
У поетичному сплаві «Сонячних кларнетів» поєднані розповідь, музика,спів, живопис — усе, що було близьким натурі поета. Кожна картина —жива, радісна, інтонаційно багата. І все ж тут переважає музичне світовідчуття. Василь Стус у книжці «Феномен доби» наводить слова А. Ніковського:«З духу музики зародилася ця лірика»).
2. Розкрийте особливості творчої манери, поетичного новаторства П. Тичини
Надзвичайно висока, порівняно з попередниками й сучасниками, образність відтворення світу.
Створення разом з іншими поетами світової літератури (Поль Верлен,Лайнер Марія Рільке, Артур Рембо) нової поетичної мови ХХ ст.
Своєрідне порівняння фольклоризму та модернізму.
Слово вчителя
Тичина став поетом, яким Україна пишається перед світом. Оригінальний стиль, щирість інтонацій, дивовижність його поезій кличуть нас у світ, де панує гармонія і краса. «А серед усього того, — пише Сергій Єфремов, — стоїть цей дивний мрійник із очима дитини і розумом філософа, з вразливою, спраглою краси душею художника й потужною мовою справжнього майстра слова…».
Так, ідеал П. Тичини — гармонія природи й людини, інтелекту й духовності,почуття й обов’язку, національного й загальнолюдського, землі й космосу.
V. Домашнє завдання
1. Вивчити напам’ять вірші «Арфами, арфами…», «О, панно Інно…»
2. Написати акварель за мотивами збірки «Сонячні кларнети».
3. Скласти міні-твір «Мої враження від світлої ноти «Сонячних кларнетів» або «Мій найулюбленіший вірш П. Тичини».
Кларнетизм — світоглядно-естетична концепція Павла Тичини
Кларнетизм — світоглядно-естетична концепція Павла Тичини, унікально виражена за допомогою багатьох поетичних засобів: звукових (асонанс, алітерація, звуконаслідування, анафора й епіфора), зорових (епітет, метафора, індивідуально-авторські слова), формальних (розміщення строф і рядків у них) тощо.
Термін, запропонований Ю. Лавріненком та В. Баркою для позначення стильової якості синтетичної лірики раннього П. Тичини й походить від назви його збірки «Сонячні кларнети» (1918). Кларнетизм указує на «активно ренесансну одушевленість життя» (Ю. Лавріненко). Синтетичне мислення схильного до «кольорового слуху» та «слухового кольору» П. Тичини («Арфами, арфами...», «Гаї шумлять...», «Пастелі» та ін.) зумовлювало одночасну «мальовничу музичність» і «музичну мальовничість» його лірики. Водночас кларнетизм виявився містком, що перекидався від ідейно-естетичних, почасти врізнобіч спрямованих пошуків попередніх поколінь до синтетичного типу мислення, що не вкладалося в жодну стильову течію. Так, органічний для П. Тичини символізм переплітався з елементами авангардизму, імпресіонізму, імажинізму, про що поет писав у щоденнику, а разом з тим — і неоромантизму, неореалізму та необароко. Вплив тичининського кларнетизму на українську літературу XX ст. виявився одним із визначальних.
Аналіз «Ви знаєте, як липа шелестить?»
Автор: П. Тичина
Рік: 1911
Літературний рід: епос
Жанр «Ви знаєте, як липа шелестить?»: ліричний вірш або елегія
Вид лірики: інтимна та пейзажна
Провідний мотив: світле й радісне почуття кохання весняної ночі.
Тема «Ви знаєте, як липа шелестить?»: Показ кохання через призму кольорів природи Ідея «Ви знаєте, як липа шелестить?»: Возвеличення найкращіх людських почуттів
Художні засоби«Ви знаєте, як липа шелестить?»:
Епітети: місячні ночі
Риторичні питання («Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?», «Ви знаєте, як сплять старі гаї?»),
Риторичні окличні речення («А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, Як сплять гаї!)
Звертання риторичне ствердження,
метафори Присутня синекдоха — „дідугани” (дерева).
Віршовий розмір «Ви знаєте, як липа шелестить?»: ямб (Вірш написаний чотиристопним ямбом з незакінченою стопою, жіноча рима чергується з чоловічою, римування перехресне)
Композиція: дві шестирядкові строфи. Композиційно вірш поділяється на дві частини. Обидві починаються риторичними питаннями. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить, у другій частині він ширшає – це вже гаї, вони сплять, але „все бачать крізь тумани”.  Простір враз стає глобальним – «місяць, зорі»,  а потім швидше звуковий образ — ”солов’ї”. У творі паралельно (настроєво суголосно) зображуються два світи — світ природи і світ людини (прийом паралелізму). Вдало застосовані тропи, майстерне створення словесно-музичних асоціацій роблять поезію стрункою й елегантною. Вірш написаний 1911 року і, за деякими джерелами, є першим друкованим віршем Павла Тичини. 
1911 рік — це лише період становлення майбутнього поета як особистості, рік навчання в Чернігові, перші зустрічі з творчою молоддю Чернігівщини. Проте вірш засвідчив неабиякий талант майбутнього символіста. Вірш не належить до жодної збірки, лише пізніше входить до збірки „Сонячні кларнети”. Темою вірша є вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя, перших і тендітних почуттів кохання.
Ідейне навантаження вірша не чітке. Тут змішані хвилюючі ноти передчуття щастя і глибинне злиття з природою, а  отже, уславлення гармонії. Ліричний герой — закоханий юнак, сповнений почуттів, він звертається з риторичними запитаннями до уявних опонентів, які теж мають відчувати те, що і він, він закликає до рішучості, проте сам не виявляє цієї рішучості. Лише щира, закохана душа здатна бачити символічні образи природи, а закохані, очевидно, бачать спільні образи. І тому риторичне питання на початку вірша трансформується в риторичне ствердження. Ліричний герой знайшов однодумців, він не самотній  у своїх почуттях! Головних героїв тут цілий ряд. Безперечно, спочатку варто відзначити кохану, яка абсолютно не візуальна, вона навіть бездіяльна, бо просто спить… Але і у своєму сні вона – це все для ліричного героя. «Ви знаєте, як липа шелестить?»
Вірш «Арфами, арфами» Павла Тичини — гімн весні, молодості, вірі в щастя.
1. Тема вірша «Арфами, арфами»— зображення краси природи, прихід весни.
2. Головна думка вірша «Арфами, арфами» — автор передае у творі красу природи.
3. Художні засоби «Арфами, арфами»: Епітети(плач перламутровий, золоті арфи), метафори(йде весна) повтори, пестліви слова, неологізми(ніжнотонні, самодзвонними)
4. Ліричний герой мрійливий і обдарований.
5.Жанр вірша «Арфами, арфами»— Пейзажна лірика
6. Римування перехресне.
7. Віршований розмір «Арфами, арфами» — Дактиль з хореем.
Аналіз вірша «Арфами, арфами» У цій поезії передано відчуття наближення весни. Текст можна прочитати на трьох рівнях: ідеться про пору року в природі, про прихід життєрадісної юності ліричного героя і про весну воскресіння, відродження рідної землі. Мотив вірша «Арфами, арфами»: гімн весні, молодості, вірі в щастя. У вірші постає прекрасний персоніфікований образ дівчини-весни, до ніг якої схиляються й квіти, і живодайні дощі, і громи, і веселки. Цей образ творять вишукані неологізми (самодзвонними, ніжнотонними), епітети (золоті, голосні арфи, перламутровий плач), порівняння (поточки, як дзвіночки) та ін. Невичерпну музичну енергійність приходу весни передають постійні повтори, алітерації, асонанси, чергування довгих і коротких рядків: Арфами, арфами — золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Поезію написано під впливом вірша М. Вороного «Блакитна панна». Павло Тичина по-своєму талановито розвинув і поглибив звуко-зорові експерименти свого вчителя. Уражає асоціативне багатство твору: шум гаїв нагадує ліричному героєві мелодію арф; він просить чи то весну, чи кохану, чи Україну: «Ой одкрий // колос вій!» Ця красива метафора — заклик до молодої людини, молодої нації пильно, удумливо й сміливо подивитися в майбутнє і бути готовими не тільки до злетів, а й випробувань: «Сміх буде, плач буде //Перламутровий». Зверніть увагу на дату написання вірша: улітку 1914 р. розпочнеться Перша світова війна, яка стане початком бурхливих змін у світі, відкриє шлях надіям і розчаруванням, тріумфам і трагедіям XX ст. Поет пророче відчув наближення цієї нової епохи та и суперечливу суть.
Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Тема: Провідна роль поезії у 20-ті роки. Павло Тичина —найбільший модерніст цього періоду. Феномен «Кларнетизму». «Арфами, арфами…»,«О панно інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить?» Мета iconУрок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до
Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до «вічних» тем у поезіях «Арфами, арфами…»,...
Тема: Провідна роль поезії у 20-ті роки. Павло Тичина —найбільший модерніст цього періоду. Феномен «Кларнетизму». «Арфами, арфами…»,«О панно інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить?» Мета iconТема: Потужне ліричне «Я» як символ нової людини, життєвий пафос, поєднання тенденцій символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму. Феномен «кларнетизму»
Наскрізна оптимістична тональність, життєствердна настроєність: «Арфами, арфами», «О панно Інно», «Ви знаєте як липа шелестить…»,...
Тема: Провідна роль поезії у 20-ті роки. Павло Тичина —найбільший модерніст цього періоду. Феномен «Кларнетизму». «Арфами, арфами…»,«О панно інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить?» Мета iconТеорыя літератури
Наскрізна оптимістична тональність, життєствердна настроєвість (зб. «Сонячні кларнети»): «Арфами, арфами», «О панно Інно», «Ви знаєте,...
Тема: Провідна роль поезії у 20-ті роки. Павло Тичина —найбільший модерніст цього періоду. Феномен «Кларнетизму». «Арфами, арфами…»,«О панно інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить?» Мета iconТема. Поезія. Провідна роль поезії у 20-ті рр Потужне ліричне самовираження, емоційні переживання пореволюційної епохи, її духовних катаклізмів. П. Тичина – найбільший модерніст 20-хрр
Провідна роль поезії у 20-ті рр Потужне ліричне самовираження, емоційні переживання пореволюційної епохи, її духовних катаклізмів....
Тема: Провідна роль поезії у 20-ті роки. Павло Тичина —найбільший модерніст цього періоду. Феномен «Кларнетизму». «Арфами, арфами…»,«О панно інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить?» Мета iconПз №1. Вступ. Українська література 1920-1930 рр. Поезія (огляд)
Пз №2. Павло Тичина. „Арфами, арфами ”, „Пам’яті тридцяти”, „Гей, вдарте в струни, кобзарі ”: емоційні переживання пореволюційної...
Тема: Провідна роль поезії у 20-ті роки. Павло Тичина —найбільший модерніст цього періоду. Феномен «Кларнетизму». «Арфами, арфами…»,«О панно інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить?» Мета iconУрок в 5 класі Тема. Павло Тичина «Не бував ти у наших краях!»
Тема. Павло Тичина «Не бував ти у наших краях!». Майстерне відтворення краси природи, вираження життєрадісних, патріотичних почуттів...
Тема: Провідна роль поезії у 20-ті роки. Павло Тичина —найбільший модерніст цього періоду. Феномен «Кларнетизму». «Арфами, арфами…»,«О панно інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить?» Мета iconУроку Зміст програмового матеріалу к-сть годин Дата При мітка
Поезія. Провідна роль поезії у 1920-ті роки. Потужне ліричне самовираження, емоційне переживання пореволюційної епохи, її духовних...
Тема: Провідна роль поезії у 20-ті роки. Павло Тичина —найбільший модерніст цього періоду. Феномен «Кларнетизму». «Арфами, арфами…»,«О панно інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить?» Мета iconУроку : «Павло Тичина» (про нього), П. Тичина «Гаї шумлять»
Матеріал уроку: «Павло Тичина» (про нього), П. Тичина «Гаї шумлять», «Хор лісових дзвіночків»
Тема: Провідна роль поезії у 20-ті роки. Павло Тичина —найбільший модерніст цього періоду. Феномен «Кларнетизму». «Арфами, арфами…»,«О панно інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить?» Мета iconЗнайомий І незнайомий Павло Тичина (До 120 річниці від дня народження) Для учнів 7-9 класів
Поет, мабуть, світового масштабу, Тичина формою глибоко національний, бо зумів у своїй творчості використати все багате попередніх...
Тема: Провідна роль поезії у 20-ті роки. Павло Тичина —найбільший модерніст цього періоду. Феномен «Кларнетизму». «Арфами, арфами…»,«О панно інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить?» Мета iconУрок української літератури (11 клас)
Тема. Павло Тичина – «дивний мрійник з очима дитини І розумом філософа». Світла нота «Сонячних кларнетів»


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка