Тема роль мови в житті суспільства



Сторінка2/10
Дата конвертації16.03.2018
Розмір2.29 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
ТЕМА 3. ВИДИ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Мова і мовлення.

2. Взаємозвязок мови і мовлення.

3. Мовленнєва діяльність.

4. Види мовленнєвої діяльності.

5. Спільне й відмінне в усному і писемному мовленні.



Література

1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення.- Львів.,1990.

2. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. - К.,1982.

3. Лобода В.В., Скуратівський Л.В. Українська мова в таблицях. Довідник.- К., 1993.

4. Русский яз?к//Под ред Л.Ю.Максимовой.- М.,1989.

Короткий зміст теми

1. Мова - явище суспільне. Мова твориться протягом довгого історичного періоду. У ній відкладається досвід усіх сфер діяльності народу і завдяки йому передається з покоління у покоління.

Мова - це система фонетичних, лексичних і граматичних засобів, яка є знаряддям висловлювання думок, почуттів, волевиявлень, і яка служить важливим засобом спілкування людей. Вона створює органічну єдність із мисленням, тому що мова без мислення не існує.

Мова є: 1) універсальним засобом навчання і спілкування людини; 2) енциклопедією людського досвіду; 3) першоосновою нагромадження культурних цінностей, 4) засобом вираження змісту культури, 5)способом введення окремої людини у процес суспільного культурного розвитку; 6) одним із компонентів духовної культури суспільства; 5) засобом координації всіх виробничих процесів; 6) функціонуючою системою, нерозривно звязаною з усіма галузями життя.



Мовлення - це: 1) спосіб існування і вияву мови; мова в дії; мовний процес у його формах і видах (говоріння, письмо, слухання, читання), мовчазна розмова із самим собою, обдумування свого чи сприйнятого від інших повідомлення; 2) вияв процесу формування ( а не втілення) думки, вияв одиниць мови усіх рівнів і правил їх поєднання; 3) засіб конкретизації (мовного) спілкування.

Функціонально мова характеризується як засіб мовлення, як процес і результат функціонування мовлення.

Мовлення можна розглядати з двох боків: психофізичного та лінгвістичного. У творенні мовлення як психофізичного явища бере участь мовленнєвий апарат і центральна нервова система, яка регулює процес мовлення. Мовлення - це пізня функція головного мозку, окремі частини якого “спеціалізуються”, виконуючи різні призначення; це приведення органів мовлення в рух, забезпечення розуміння свого мовлення і мовлення іншої особи. Із лінгвістичного боку мовлення розглядають як діяльність мовця, який використовує засоби мови для спілкування з іншими членами певного мовленнєвого колективу або звертання до самого себе. Для цього існує мовлення зовнішнє (вголос) і внутрішнє (мовчки, “про себе” ). Уперше взаємозвязок між мовою і мовленням відмітив швейцарський лінгвіст Фердінанд де Соссюр: “Без сумніву, обидва ці предмети тісно між собою звязані. Мова необхідна, щоб було зрозумілим мовлення і виконувало певну дію; мовлення у свою чергу необхідне для того, щоб встановилася мова; історичний факт: мовлення завжди передує мові”.

2. Отже, мова і мовлення взаємоповязані. Мовлення неможливе без мови, а мова створена для того, щоб здійснювати процес мовлення. Мова - це передусім система засобів спілкування і пізнання, а мовлення - це не тільки мовні засоби, а й висловлені за їх допомогою думки, почуття, спонукання.

Мова є спільною для всіх, хто нею користується. Мовлення ж завжди індивідуальне. У мовленні людей наявні неповторні риси. Це пояснюється тим, що мовні засоби кожен із нас застосовує по-своєму. У процесі мовленнєвої діяльності відбувається розвиток і збагачення мови. Якщо мовленнєва діяльність засобами певної мови припиняється, тобто мова виходить з ужитку, то зупиняється і розвиток мови і вона переходить у розряд мертвих. Такими мовами, наприклад, є латинська і старогрецька, давньоруська і староанглійська, санскрит тощо.

3. Мовна система реалізується у процесі її функціонування , тобто в мовленні. Мовлення - це діяльність людей, які використовують засоби для спілкування. Нерідко використовується термін “мовленнєва діяльність”, цим підкреслюється той факт, що мовлення - процес, у якому можуть бути виділені окремі його елементи - мовленнєві дії. Якщо мовленнєва діяльність - поняття абстрактне, узагальнене, то мовленнєва дія - поняття конкретне, звзане з конкретною ситуацією і володіє закінченістю.

Мовленнєва діяльність - це говоріння, слухання, читання, письмо. Мовленнєва діяльність складається з трьох частин: мотиваційно-спонукальної, аналітико-синтетичної і виконавчої. У мовленнєвій діяльності тісно переплітаються факти мови, мовлення і позамовні чинники.

4. Відповідно до функцій розрізняють зовнішнє і внутрішнє мовлення.



Внутрішнє мовлення - це мовне оформлення думки без її висловлювання, усного чи писемного. Процес внутрішнього мовлення протікає з великою швидкістю; воно неоднакове і розрізняється ступенем мовної сформованості залежно від її мети.

У житті сучасної людини внутрішнє мовлення відіграє досить важливу роль як засіб теоретичної, пізнавальної діяльності: людина внутрішньо усвідомлює й осмислює інформацію, постійно через рецептори, що поступають із зовнішнього світу, мовчки читає і переробляє почерпнуті з книг відомості, приходить до певної думки. Внутрішнє мовлення призначене тільки для самого себе, і субєкт, який думає, розуміє себе буквально “з півслова”; воно фрагментарне, уривчасте, дуже динамічне, позбавлене граматичного оформлення.



Зовнішнє мовлення класифікується за різними ознаками. Розрізняється: усне і писемне мовлення, монологічне й діалогічне. Розрізняють різні стилі мовлення, різні за жанрами тексти.

Мовленнєва діяльність поділяється на такі види й підвиди: 1) сприймання мовлення: слухання, читання; 2) продукування мовлення: говоріння, письмо.

Як і всі види мовленнєвої діяльності, слухання має мотиваційну частину (мету), аналітико-синтетичну (сприймання, розуміння), виконавчу (наступного говоріння, прийняття рішення на основі одержаної інформації). Сприймаючи початок думки, потрібно передбачити, що буде сказано далі. І в тому випадку, якщо ця гіпотеза неправильна, потрібно висувати нову. У своєму здогадуванні насамперед треба орієнтуватися на ситуацію спілкування, на мовні засоби - синтаксичні структури, їх лексичне наповнення, граматичне оформлення, а також на інтонацію, тон, міміку, жести мовця, на орієнтири, адекватні тим, які у внутрішньому мовленні утримують смисл речень і тексту в цілому (ключові слова, наочні образи). Треба зберігати в памяті початок висловлювання, щоб зрозуміти зміст і смисл висловлювання. У процесі слухання важливе здогадування, смислова орієнтація, еквівалентні зміни.

Читання, як вид мовленнєвої діяльності, здійснюється переважно мовчки. Розрізняють різні види читання: ознайомлювальне, вивчаюче, пошукове, вибіркове, оглядове.

Переважно, вивчаючому і пошуковому читанню передує оглядове, а також ознайомлююче з метою ознайомлення зі спільним змістом книги, її автором, змістом частин або параграфів. Вивчаюче, пошукове й ознайомлююче читання розвивається у процесі самостійної роботи з книжкою і має свою технологію. При вибірковому або пошуковому читанні опрацьовується матеріал із декількох книг, зіставляючи його, роблячи висновки.



Говоріння має трискладову структуру: мотив, аналіз-синтез, виконання. При підготовці до говоріння мовець виходить із того, чи цікава, чи потрібна співрозмовникові тема розмови. При реалізації задуму у висловлюванні добираються слова, що найбільш точно передають думку мовця. Їх потрібно не тільки промовляти, але й утримувати в памяті уже сказане. Те ж відбувається і з цілим текстом висловлювання. Мовцю потрібно памятати початок промовленого тексту, тому він зберігається у внутрішньому мовленні, де слова заміщені наочними образами і плануються смислові віхи продовження тексту. Плануючи, потрібно намітити основну тезу тексту, обдумати, як її розкрити, тобто визначити основу тексту, його початок (вступ) і закінчення (висновки, кінцівку). Зміст висловлювання можна виразити не тільки з допомогою лексичних значень і їх сполучень, але й інтонації, яка членує текст і робить мовлення емоційним, зверненим до співрозмовника.

Письмо - продуктивний вид мовленнєвої діяльності, який має ті ж механізми, що й говоріння. Однак думки у письмовому мовленні передаються тільки з допомогою мовних засобів. Використовуються такі види письма - письмо-слухання і письмо-читання. Коли слухають і пишуть (написання диктантів, переказів, планів, тез, конспектів, лекцій) або коли читають і пишуть (плани, тези, конспекти, анотації, реферати). Записи не тільки зберігають прочитаний або прослуханий матеріал, але й допомагають його засвоїти. Тому з навчальною метою широко використовуються такі види записів, як тези, план, конспект.

5. Між усним і писемним мовленням спостерігаються певні відмінності. Писемне мовлення:

- є вторинним стосовно до усного мовлення, оскільки виникло пізніше, ніж усне;

- фіксується графічними, матеріальними знаками і сриймається зором; самі по собі ці графічні знаки неоднорідні - серед них є літери українського алфавіту, цифри, різні наукові символи, умовні позначки, малюнки;

- дає можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження і відтворення чийогось мовлення у просторі й часі ( тобто значно пізніше того, як воно було висловлене);

- воно монологічне;

- відзначається більшою регламентацією мовних засобів, ніж усне;

- у ньому відсутні такі супровідні елементи, як жести, міміка, інтонація, які наявні в усному мовленні.

Усна форма мовлення відрізняється від писемної матеріальною формою реалізації: вона твориться мовним апаратом і сприймається на слух (як цілісний відрізок мовного потоку, а не як “ланцюжок” грфічних знаків).

Особливість усного мовлення - спонтанність, а залежно від ситуації і форми - підготовленість або непідготовленість. Усне мовлення характеризується надлишковою інформацією. Однак взаємовідношення усного і письмового мовлення у житті сучасних людей досить складні: спостерігається збільшення ролі писемного мовлення і вплив його на усне мовлення, що не завжди призводить до його збагачення. Порівнюючи ці два види мовлення, ми бачимо, що за ступенем уживання явно переважає усне мовлення; однак кількість зафіксованих усних текстів (звукозаписів) поки що невелика у порівнянні з писемними - книжками, журналами, рукописами тощо. Писемне мовлення завжди вважалося правильним, зразковим, його вивчали мовознавці. Усне ж почало вивчатися порівняно недавно.

За характером породження усне діалогічне мовлення завжди менш підготовлене, ніж усне чи писемне монологічне, оскільки в діалогічному мовленні більше безпосередності, стихійності, випадковості, ніж у монологічному. Писемне мовлення - це мовлення підготовлене. Воно строгіше, повніше за змістом, переважно відповідає літературній нормі. У ньому точніший вибір слів, складніші речення тощо. В усному мовленні синтаксис простіший, часто трапляються повтори, еліпси (пропуски елементів висловлювання), вигуки тощо. Усне мовлення володіє засобами звукової виразності: інтонацією, темпом, висотою, тембром, паузами, логічними наголосами, силою звучання. Крім цього, усне мовлення може супроводжуватися жестами й мімікою.

Різноманітні норми усного та писемного мовлення: до усного мовлення предявляються орфоепічні вимоги, до писемного - орфографічні й пунктуаційні, а до рукописного варіанту - ще й каліграфічні.



Питання для обговорення

1. Що таке мова?

2. Що таке мовлення?

3. Назвіть спільне й відмінне між мовою і мовленням.

4. Що розуміють під мовленнєвою діяльністю?

5. Назвіть види мовленнєвої діяльності. Розкрийте їх особливості:

а) зовнішнє і внутрішнє мовлення;

б) характеристика слухання;

в) читання як вид мовленнєвої діяльності;

г) говоріння та його структура;

r) письмо та його різновиди.

6. Відмінності між усним і писемним мовленням.



Практичні завдання

1. Вивчіть напамять гімн України.



Ще не вмерла Україна

Ще не вмерла Україна,

І слава, і воля,

Ще нам, браття-українці,

Усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки,

Як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття,

У своїй сторонці!

Душу й тіло ми положим

За нашу свободу

І покажем, що ми, браття,

Козацького роду.

Станем, браття, всі за волю

Від Сяну до Дону.

В ріднім краї панувати

Не дамо нікому.

Чорне море ще всміхнеться,

І Дніпро зрадіє,

Ще на славній Україні

Доленька наспіє.

Душу й тіло ми положим

За нашу свободу,

І покажем, що ми, браття,

Козацького роду.

(П. Чубинський)


2. Прочитайте тексти згідно з правилами орфоепії.

Воскреснемо, брати і сестри, бо земля наша хоч і розпята на хресті історії, але свята.

Воскреснемо! Бо ми вічно були на цій Богом даній землі як народ, і рідне небо хай пошле нам силу для життя.

Воскреснемо! Бо світить нам у віки пророцтво Тараса:“Не вмирає душа наша, не вмирає воля”.

Встаньмо з колін, розірвімо пута, якими нас віками приковано до чорних скель, високо підведімо голови, як це одвіку було написано нам на роду.

Пречиста блакить ясніша у безмірній високості України, як праведна душа народу. Веселковою барвою розлилася вона в небесах віковічним знаменом, на якому палає золото сонця, мов святий німб.

Ні, немає на світі кращого неба, ніж небо України. Високе, мов наш дух, воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від рідної матінки-землі.

Подивімось на своє небо і думкою, як у тій чудовій-пречудовій пісні, полиньмо до сонця й зірок і гляньмо на трепетну Землю. І тоді відкриється нам на зелено-голубому лику планети край, що нагадує собою серце - це Україна!

Малюю уявою з глибокої високості краї її володінь і бачу в самому центрі старої матінки-Європи воскреслу державу Україну - бачу землю, бережно обведену хвилястою, ламаною лінією, яка здається мені пуповиною, і думаю про те, що ця звивиста свята стрічка і справді з правіку вросла у нашу землю, кревно єднає нас з Україною, як звязує природа матір і дитину.

А через усю Україну, посеред щедротних степів і ланів широкополих бандурно пливе Дніпро-Славутич, мов та, оспівана народом голуба стрічка в русій косі, що спадає аж до пояса, - історичний символ і образ України (Я.Гоян).

Дайте відповідь на запитання до тексту.

1. Які почуття викликає прочитаний текст?

2. З чим порівнює автор дух українського народу?

3. Поясніть значення слів і словосполучень: святий німб, бандурно пливе, Дніпро-Славутич.

3. Вставте з або с .

Ро.пис, вро.сип, .кат, .цементувати, ро.чин, .формувати, .тискач, .чепити, ро.кис, .прожогу, .пад, бе.крилість, ро.сув, .чавити, .хов, ро.сіл, .шити, не.проста, ро.тин,бе.платно.

4. Відредагуйте дані висловлювання.

У який час ви обідаєте? У цій столовій смачно готують. Чотири блюда. Хлібна корочка смачна. Овощний суп. Костний відвар Пшонна каша. Гречнева каша. Дати вам дві катлети? Візьми два пиріжка. Картофельне пюре. Вкуснятина! Ячменева каша найдешевша. Блінчики тільки з грибами. Двійна порція. Смажені циплята. Печені індюки. Свекольний салат.

5. Поясніть розділові знаки, побудуйте схему речення.

Він став докладно розповідати про сьогоднішній бій, про втрати на батареї, про те, скільки снарядів було випущено, а Духнович, притулившись до нього, зігрітий вогким розпареним теплом його твердого плеча, вже ледве чув його крізь дрімоту, таку солодку після двох безсонних ночей (О.Гончар).

6. Напишіть довідку.

7. Чим різняться між собою адрес і адреса?

8. Складіть звязний текст (5-6 речень) на тему “Батьківський дім”, використавши у його структурі: а) однорідні означення; б) іменній складений присудок; в) відокремлену обставину, виражену дієприслівниковим зворотом; г) складнопідрядне речення з підрядним мети.

Література

1. Антисуржик.// За ред. О.Сербенської.-Львів.,1994.-С.36; С.65.

2. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови.-К.,1993.

ТЕМА 4. НАВЧАЛЬНА МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ

1. Структура мовленнєвих дій.

2. Вимоги до різних видів мовленнєвої діяльності.

Література

1. Капинос В.И. и др. Развитие речи: теория и практика обучения: 5-7 кл. - М., 1991.

2. Мельничайко В.Я. та ін. Удосконалення змісту и методів навчання української мови. - К.,1982.

3. Мельничайко В.Я. Творчі роботи на уроках української мови.- К., 1984.

4. Практикум по развитию речи//Под ред. Г.Г.Городиловой и А.Г.Хмар?.- Л.,1988.

Короткий зміст теми

1. Будь-яка діяльність містить у собі певну систему дій. Кожна дія, крім мети, має свій операційний склад, тобто складається з операцій (способів здійснення дій). Хід операцій залежить від умов спілкування. Структуратусих мовленнєвих дій однакова, вона складається з чотирьох фаз: орієнтування, планування, реалізації і контролю.

Перша фаза - орієнтування - передбачає визначення для себе місця, ролі висловлювання в діяльності спілкування, а також його форми (усної чи писемної, монологічної чи діалогічної), стилю висловлювання.

Друга фаза - планування - полягає у виборі змісту, доборі матеріалу, його систематизації, побудові висловлювання за попередньо складеним планом .

Третя фаза - перехід від програми до її реалізації. Для неї характерні операції вибору слів, відбору і зіставлення синтаксичних варіантів, відбору мовних засобів, які адекватно передають предмет мовлення, розкривають тему й основну думку, відповідно до умов і завдань спілкування.

Четверта фаза - фаза контролю - складається із зіставлення результатів мовленнєвої дії і завдання спілкування.

Навчальна мовленнєва діяльність передбачає розвиток мовлення людини. Зміст роботи з розвитку мовлення складається з питань про:

- створення звязного висловлювання, послідовно, з належною повнотою висвітлюючи тему;

- надання викладові структурної чіткості і композиційної виразності;

- використання засобів звзку між реченнями в тексті;

- семантику і структуру звязного висловлювання;

- комунікативне призначення мовлення;

- два обєкти, присвячені структурі тексту, - абзац і складне синтаксичне ціле.

2. Основними вимогами до побудови висловлювання в усному чи письмовому вигляді є такі:

- мовець повинен говорити або писати на задану тему;

- добирати найістотніші факти і відомості про розкриття теми та основної ідеї висловлювання;

- викладати матеріал логічно й послідовно (встановлювати причинно-наслідкові звязки між фактами і явищами, робити необхідні узагальнення і висновки);

- правильно використовувати мовні засоби для оформлення висловлювання;

- будувати висловлювання у певному стилі (розмовному, науковому, публіцистичному) залежно від мети та ситуації спілкування (на уроці, зборах, у поході тощо);

- відповідати чітко, дотримуючись логічних наголосів, пауз і правильної інтонації;

- акуратно оформляти будь-які письмові ви-словлювання, дотримуватись орфографічних та пунктуаційних норм.

Грамотно оформленим слід вважати висловлювання, в якому дотримуються правил: 1) вимови й наголосу; 2) уживання слів відповідно до їх значення й особливостей використання в різних стилях мови; 3) утворення і зміни слів, словосполучень і речень відповідно до умов граматики; 4) орфографії і пунктуації.

У читанні є чисто технічний бік і творчий. Читання повинно бути правильним, свідомим, виразним і швидким. Ці риси набуваються з допомогою тренувального читання. Вони необхідні для отримування інформації з текстів наукового чи ділового стилів, а також для читання з метою досягнення естетичної насолоди, розваги, відпочинку.

Уміння слухати - одне із найскладніших комунікативних умінь, що безпосередньо стосується культури спілкування.

Співрозмовник, який перебуває у ролі слухача, повинен уміти: 1) уважно вислуховувати партнера, не перебиваючи його, не вставляючи недоречних зауважень, вибираючи з мовлення потрібну інформацію і не перетворюючи слухання у власне говоріння; 2) слухати доброзичливо, з повагою й терпеливістю; 3) зберігати прийняту дистанцію між собою і партнером; 4) дати співрозмовникові можливість проявити себе у мовленні, підкреслювати зацікавленість до його слів мімікою, жестами, вигуками, підтверджуючи контакт уваги, розуміння. У телефонній розмові - проявляти контактний звязок численними вигуками: Ага; Угу; Так-так; А-а-а тощо; 5) вчасно оцінити висловлювання партнера, відреагувати дією чи словесно; 5) заохочувати інших говорити про себе.

Основними вимогами до монологічного мовлення є такі: 1) адресування мовлення одному чи багатьом слухачам або читачам; 2) дотримування однієї теми висловлювання, певного задуму, композиції, закінченості; 3) підготовка монологічного висловлювання заздалегідь: обдумування, складання плану, побудова самого висловлювання, удосконалення готового тексту й доведення до слухача.

Вимого до діалогічного мовлення: 1) дотримування еліптичності (використання неповних речень), клішованості (готових зворотів), фразеологічності (використання фразеологізмів), ситуативності, стилістичної диференційності; 2) застосування жестів, міміки, інтонації; 3) дотримування емоційності: уживання звертань, вигуків тощо; 4) дотримування культури спілкування: уживання форм мовленнєвого етикету.

Питання для обговорення

1. Яка структура усіх мовленнєвих дій?

2. Схарактеризуйте кожну фазу мовленнєвої дії.

3. Назвіть вимоги до різних видів мовленнєвої діяльності (читання, слухання, монологічного й діалогічного мовлення).



Практичні завдання

1. Вивчіть напамять “Молитву за Україну”, розкажіть з інтонацією.

Боже великий, єдиний!

Нам Україну храни!

Волі і світла промінням

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Люд її просвіти.

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже єдиний,

Нам Україну храни.

Всі свої ласки, щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю,

Дай йому долю,

Дай доброго світа.

Щастя дай, Боже, народу

На многая, многая літа ( О.Кониський).

2. Прокоментуйте вислови:

“Народе мій, до тебе я ще верну

І в смерті обернуся до життя

Своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син тобі доземно уклонюся

І чесно гляну в чесні твої вічі,

І з рідною землею поріднюсь” (В.Стус).

“Чом, чом, земле моя,

Так люба ти мені?”(Нар.пісня)

3. Подбудуйте усну розповідь, використавши висловлювання як початок:

“Україно моя, мені в світі нічого не треба,

Тільки б голос твій чути й ніжність твою берегти”

(А.Малишко)

4. Правильно вимовте слова. Поясніть, від чого залежить звукове значення буквосполучень дж і дз . Поділіть подані слова на склади для переносу.

Джаз, дзеркало, подзвонити, джем, бджоли, заходжу, піджартовувати, дзвіночок, приїжджий, підзолистий, джерельний, надзвуковий, передзимній, джура, кукурудза.

5.Утворіть від поданих слів прикметники, використовуючи суфікс -ськ-.

Виборг, Кобеляки,Тбілісі, Коростень, турист, Оскол, Буг, Кагарлик, Ніжин, Золотоноша, солдат, Бучач, чумак, гігант, Онега, латиш, Відень, Токмак, ткач, матрос, Абхазія, Збараж, Дрогобич, Прага, Кавказ, брат, Сиваш, Овруч, Рига, калмик, Ірпінь, Прилуки, Острог, Ладога, Норвегія.

Повторіть “Зміни приголосних при додаванні суфікса -ськ-”.

6. Від поданих прикметників утворіть за допомогою суфікса -ин- іменники.

Київський, словацький, сумський, німецький, гуцульський, гайдамацький, вояцький, полтавський, кріпацький, львівський, тернопільський, хмельницький, козацький, одеський, батьківський, винницький, переяславський, турецький.

7. Запишіть подані сполуки слів у формі звертання. Якщо існують варіанти, наведіть їх.

Пан Ярослав, добродійка Пащенко, панна Наталя, пан госодар, Майя Олексіївна, добродій Зайчук, друг Олесь, колега Марія, пані Залецька, товариш генерал, добродій Павлюк, пані Катерина, добродій Роман, товариш підполковник, панна Олена, Орест Михайлович, юнак, голубка Катруся.

8. Поставте потрібні розділові знаки між групою підмета і групою присудка.

Боротьба за демократичне суспільство ось сенс життя (І.Франко). Молодість буйність, а старість не радість (Нар.тв.) Ми гінці весни крилаті, знаменосці днів нових (В.Сосюра). У справедливих армій доля завжди прекрасна (О.Гончар).

9. Поясніть у реченні розділові знаки, зробіть синтаксичний розбір, побудуйте схему.

У небі чистім, сріблястім від сонця, вже пропливають бушляки, літають над нами степові чайки; чайок дуже багато, вони підлітають до нас зовсім близько, і Стьопа-бригадир суворим тоном попереджує мене. що бити їх не можна, що вбити чайку - це сором і ганьба для мисливця ( О.Гончар).

10. Відредагуйте сполучення слів та речення:

У нас построїли школу. Наші діти тоже вчаться в музикальній школі. Документи можете здавати в любий технікум. Напиши заяву директору Івану Петровичу Коваленку. Брат поступив у желізнодорожний технікум. Училище випускає штамповщиків. Учителя прийшли. Учні приймають участь у різних гуртках. Клас дижурить у столовій. На батьківських зборах було біля двісті чоловік. На вечір прийшли бувші учні.

11. Напишіть доповідну записку.



Література

1. Антисуржик // За ред. О.Сербенської.-Львів.,1994.-С.53-54.

2.Олійник О.Знаки-чаклуни.- К.,1994, 88 с.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Тема роль мови в житті суспільства iconМова І суспільство. Функції мови
...
Тема роль мови в житті суспільства iconЗагальні відомості про мову значення мови в житті суспільства
За допомогою мови люди спілкуються між собою, узагальнюють свій досвід, нагромаджують знання І передають їх один одному. Мова, отже,...
Тема роль мови в житті суспільства iconЗагальні відомості про мову значення мови в житті суспільства
За допомогою мови люди спілкуються між собою, узагальнюють свій досвід, нагромаджують знання І передають їх один одному. Мова, отже,...
Тема роль мови в житті суспільства iconУрок №1 Тема: Функції мови І мовлення. Роль мови у формуванні й самовираженні особистості
Ояснити роль мови у формуванні й самовираженні особистості; спонукати до роздумів над необхідністю мовної самоосвіти та безперервного...
Тема роль мови в житті суспільства iconТема уроку: Функції мови І мовлення: комунікативна, когнітивна (пізнавальна), кумулятивна (культуроносна), естетична, експресивна. Роль мови у формуванні й самовираженні особистості. Мета уроку
Поглибити знання про функції мови та мовлення, пояснити роль мови у формуванні й самовираженні особистості, спонукати до роздумів...
Тема роль мови в житті суспільства iconПоурочно-тематичний план з предмета: "Українська література"
Українська література в контексті розвитку суспільства певного часу. Її вимушена історична місія, особлива роль у житті поневоленої...
Тема роль мови в житті суспільства iconУроки розвитку мовлення: усно письмово 1 Уроки поза класного читання (ПЧ) 2
Вступ. Книжка в житті людини, Книги в Київській Русі. Сучасний читач І його роль у новому «житті» твору
Тема роль мови в житті суспільства icon9 клас Урок №1 Тема уроку. Вступ. Роль і місце літератури в житті нації
Обладнання: портретна галерея українських письмен­ників, творчість яких вивчається в 9 класі; дидак­тичний матеріал
Тема роль мови в житті суспільства iconУрок-семінар 10 клас(академічний рівень)
Тема: «Зв’язок механіки з іншими фізичними теоріями, науками, технікою. Роль механіки в соціально-економічному розвитку суспільства....
Тема роль мови в житті суспільства iconІменник, як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль
Рити І поглибити знання учнів про іменник як частину мови, сприяти зміцненню навичок визначення морфологічних ознак іменників; формувати...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка