Тема роль мови в житті суспільства



Сторінка4/10
Дата конвертації16.03.2018
Розмір2.29 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
ТЕМА 7. НОРМИ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВОТВОРУ, ФОРМОТВОРЕННЯ І СЛОВОЗМІНИ

1. Словотвірні засоби української мови.

2. Небажаність калькування.

3. Способи творення слів.

4. Основні види помилок, що зустрічаються у мовленні.

5. Утворення форм самостійних і службових частин мови.



Література

1. Мельничайко В.Я. Творчі роботи на уроках української мови: Конструювання, редагування, переклад. - К.,1984.

2. Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Українська мова. Довідник. - К., 1990.

3. Сучасна українська мова.Довідник / Л.Ю.Шевченко та ін. - К., 1993.

4. Українська мова. Ч.І./За ред. П.С.Дудика. - К., 1988.

5. Скуратівський Л.В., Лобода В.В. Українська мова в таблицях: Довідник. - К.,1993.



Короткий зміст теми

Термін словотвір (словотворення) має два значення: 1) процес творення похідних (нових) слів, одне з найважливіших джерел збагачення словникового запасу мови; 2) розділ мовознавства, що вивчає процеси словотворення.

Похідні слова у мові утворюються не хаотично, а за певними типами. Група різнокореневих слів однієї частини мови, звязаних між собою спільним значенням і спільними словотворчими засобами, називається словотворчим типом. Наприклад: тенісист, шахіст, шпажист, футболіст - словотворчий тип назв осіб за видом спорту; кияни, тернополяни, львівяни, харківяни - словотворчий тип назв осіб за місцем проживання; капроновий, нейлоновий, шовковий -словотворчий тип назв ознак предметів за матеріалом.

Слова у мові перебувають між собою в певних словотворчих звязках. Сукупність спільнокореневих слів, розташованих у такій послідовності, в якій вони утворювалися, називається словотвірним гніздом. Наприклад, від слова вода утворилися слова: водиця, водний, водойма, водяний, водявий. Від кожного з утворених слів знову утворюються нові слова. Наприклад, від слова водиця - водичка, водиченька; від слова водний - водник, водність,водніти, заводнити; від третього слова водойма твориться слово водоймище; від четвертого слова водявий утворилися водявість, водявіти і т.д.

1. Словотворчими засобами прийнято називати елементи, які або запозичуються з інших мов, або витворюються мовцями з уже існуючих у даний мові. До словотворчих засобів укрвїнської мови належать твірні слова, твірні основи, афікси (суфікси, префікси, постфікси), словосполучення.

Твірним словом називається те, яке є базою для утоворення іншого слова. Так, іменники - ліс, вода, степ є твірними словами для прикметників - лісовий, водяний, степовий. Далі вже прикметники - лісовий, водяний, степовий стали твірними словами для наступних утворень - лісовик, водяник, степовик.

Слово, яке утворилося на базі існуючого у мові слова, називається похідним.

Спільна частина твірного й похідного слів називається твірною (вивідною) основою. А ті афікси, якими похідне слово відрізняється від твірного, називаються твірними, або словотворчими. Так, у парі рук-а - рук-ав твірною основою є рук-, а твірним суфіксом -ав; у парі рук-ав - рук-ав-иц-я - твірною основою є рукав-, а твірним суфіксом - тільки -иц-.

2. Одним із небажаних явищ в українській мові є калькування. Калька - слово чи словосполучення, складене з українських мовних елементів (морфем, слів) шляхом перекладу структури іншомовного зразка. Кальки, отже, приховані запозичення.

Відповідно до техніки калькування розрізняють такі види кальок: 1) Лексична калька - слово, що виникло в результаті поморфемного перекладу іншомовного слова: підмет від субєкт (лат.). Іноді переклад може бути частковим. Так, у словах - телебачення, бавовна - перекладено тільки другу частину: -бачення, -вовна, а перша частина - теле- і ба- - запозичені прямо.

2) Фразеологічна калька - це послідовний переклад на українську іншомовного фразеологізму: медовий місяць (фр.), мати місце (фр.), жереб кинуто (лат.).

3). Семантичні кальки - це запозичення українським словом значення іншомовного слова, яке відбувається на основі того, що вини вже мають інші спільні значення. Наприклад, слова лівий і правий стали означати політичні поняття під впливом відповідних значень французьких слів; слово блискучий здобуло значення талановитий, прекрасний також під впливом французького.

Часто в українському мовленні зустрічаються ненормативні кальки, запозичені з російської мови: співпадати (рос. совпадать) замість збігатися, багаточисельний (рос. многочисленн?й) замість численний, приймати участь замість брати участь, задавати питання замість ставити питання, рахувати замість вважати, являтися замість являти собою тощо.

3. Розрізняють морфологічні й неморфологічні способи творення спів. До морфологічних способів належать суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, безафіксний, основоскладання, абревіація. До неморфологічних пособів словотворення належать: морфолого-синтаксичний ( перехід слова з однієї частини мови в іншу), лексико-синтаксичний (злиття сполучень слів в одне слово), лексико-семантичний (зміна значення слова).

Префіксальний спосіб - це спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів. Наприклад: заходити, віддавати, дописати.

Суфіксальний спосіб - спосіб творення слів за допомогою словотворчих суфіксів. Наприклад: бадилина, солоненький.

Префіксально-суфіксальний спосіб - це спосіб творення слів шляхом одночасного приєднання до твірної основи словотворчих префіксів і суфіксів. Наприклад: надбрівний, озброїти.

Безафіксний спосіб (відкидання значущих частин) - це спосіб творення слів шляхом укорочення (усічення) твірного слова. Наприклад: відходити - відхід, зелений-зелень.

Складання - це спосіб творення слів шляхом поєднання двох і більше основ (тобто поєднання в одному слові твірних основ кожного зі слів, які входять до базової сполуки слів - підрядної чи сурядної). Наприклад: хмари чесати - хмарочос, всюди ходити - всюдихід. Складанням основ та слів утворюються складні слова. Часто складання основ супроводжується одночасною суфіксацією: шестигранний, турбобудування.

Абревіація утворюється приєднанням початкових частин твірних слів (складів, букв, звуків): вуз, загс, райвно.

Морфолого-синтаксичний спосіб (перехід слів із однієї частини мови в іншу) - це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу.Наприклад: операційна (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло (хати) перехід іменника в прийменник.

Лексико-синтаксичний спосіб (злиття сполучень слів) - це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок зрощення складових частин базової сполуки слів. Наприклад: зірвиголова, добраніч, вищезазначений.

4. Зупинимося на основних видах помилок, які зустрічаються у мовленні.

Поняття помилка узагальнено відображає такі недоліки мовлення, що позначаються словами “неправильно”, “невдало”, “погано”,”незрозуміло”, “недоречно” та ін.

Знання типових помилок допомагає їх уникненню, сприяє формуванню мовленнєвої культури.

У мовленні зустрічаються такі види помилок, як змістові помилки у доборі й використанні мовних засобів, граматичні, орфогрпафічні, пунктуаційні та орфоепічні.

До змістових помилок належать такі:

1. Недостатньо розкрита тема висловлювання.

2. Наводяться думки, що не стосуються теми висловлювання, виходять за її межі.

3. Неправильно повідомляються факти, події.

4. Відсутня основна думка або ж вона нечітко висловлена, недостатньо виділена й доведена.

5. Зміст висловлювання непослідовний, хаотичний.

Помилки у доборі й використанні мовних засобів - це лексичні, стилістичні та словотворчі.

До лексичних помилок належать:

1. Слово вжито у невластивому йому значенні: чисельні замість численні твори, численна замість чисельна перевага, патріот Бальківщини замість патріот, моя автобіографія замість автобіографія.

2. Вжито зайве або ж пропущено потрібне за змістом слово: він дума, що він прийде.

3. Невиправдано повторюються (поряд або недалеко) одні й ті ж чи спільнокореневі або близькі за змістом слова, однотипні за будовою речення: в оповіданні оповідається замість - в оповіданні йде мова.

4. Поєднано за змістом слова, що за мовленнєвою традицією не поєднуються між собою: дати дубової каші замість - дати березової каші.

5. Вжито російське слово замість українського: мені кажеться (замість - здається), виключити (замість вимкнути) світло.

До стилістичних помилок належать:

1. Використані мовні засоби не відповідають мовленнєвій ситуації, змістові висловлювання, меті спілкування: згідно з проханням (замість - на прохання) матері, Чіпка надувся (замість - образився) на своїх товаришів.

До словотворчих помилок належить:

1. Неправильно утворене слово: відпочивший замість - той, хто відпочив, увійшовший замість - той, хто увійшов, телевізорний замість телевізійний, капронний замість капроновий.

Граматичні помилки є двох видів: морфологічні та синтаксичні.

Морфологічні: слово вжите не в тій формі, неправильно утворена форма слова: послати за столярем (столяром), йти до ліса (лісу), не бачити кіна (кіно).

Синтаксичні: неправильно побудовано словосполучення або речення: ставити в (за) приклад, згідно наказу (згідно з наказом), виконувати по вказівці (за вказівкою); повертаючись додому (коли ми повертались додому), почався дощ.

Орфографічні помилки полягають у неправильному написанні слова: виселий замість веселий, дивиця замість дивиться, непрацює замість не працює, свято замість свято, ростирати замість розтирати.

Пунктуаційні помилки полягають у тому, що неправильно поставлені розділові знаки.

Орфоепічні помилки - це неправильна вимова слів: /дивиетса/ замість /дивиец:а/, /середа/ замість /сеиреида/.

Змістові, лексичні, стилістичні, словотворчі, морфологічні та синтаксичні помилки зустрічаються в усному й писемному мовленні, орфогрвфічні та пунктуаційні - тільки в писемному мовленні, орфоепічні - тільки в усному мовленні.

5. Способи творення іменників:

1) Суфіксальний: вершок, метелиця, змагання.

2) Префіксальний: правнук, нещастя, контрнаступ.

3) Суфіксально-префіксальний: підніжка, подробиці.

4) Безафіксний: синь, блакить.

5) Основоскладання, словоскладання, зрощення: лісотундра, світловодолікарня, Іван-чай, диван-ліжко.

6) Складання скорочених основ: продмаг, вуз, ООН.

7) Перехід прикметників і дієприкметників в іменники: придане, пальне, трудящі.

Способи творення прикметників.

1) Суфіксальний: ніздрюватий, кінний, прядильний.

2) Префіксальний: похмурий, співвідносний, недобрий.

3) Суфіксально-префіксальний: піддоний, безтурботний.

4) Основоскладання без суфікса і з суфіксом: рожевощокий, морозостійкий, машинобудівельний.

5) Перехід дієприкметників у прикметники: битий шлях, стояча вода, шиплячий звук.

Способи творення числівників:

1) Суфіксальний: вісім - восьмеро, девять - девятеро.

2) Зрощення: чотири ста - чотириста, пять сот - пятсот, один на десять - одинадцять, два на десять - дванадцять, два десяти - двадцять, три десяти - тридцять.

Способи творення займенників.

1) Суфіксальний: хто-небудь, чий-небудь.

2) Префіксальний: абихто, аніщо, абиякий, аніскільки, ніхто, ніякий, ніщо.

3) Перехід окремих слів з прикметників, дієприкметників, числівників у займенники: цілий (весь), даний (цей), один (якийсь), другий (інший).

Способи творення дієслів.

1) Префіксальний: заграти, довести, розучити, перекласти.

2) Суфіксальний: зеленіти, деревяніти, отаманувати, вищати.

3) Суфіксально-префіксальний: поновити, окрилити, запилювати.

4) Зрощення: вітрогонити, зловтішатися.

Способи творення прислівників.

1) Суфіксальний: охайно, привітно, вороже.

2) Префіксальний: понині, позавчора, дотепер.

3) Суфіксально-префіксальний: по-братськи, по-дружньому.

4) Перехід словоформ змінюваних слів у прислівники: згори, влітку, стоячи, віддавна.

5) Зрощення: праворуч, сьогодні.

Способи творення прийменників.

1) Шляхом складання простих прийменників: з-за, із-за, з-над, з-під, понад, з-поміж, проміж.

2) Шляхом переходу повнозначних слів у прийменники: у звязку з ( у звязку з відрядженням), згідно з, незважаючи на, коло (ставка), навколо (школи), уздовж (тину), посеред (вулиці).

Способи творення сполучників.

1) Шляхом зрощення самостійного і службового слова: займенника з прийменником (зате, проте), займенника з часткою (також, проте), займенника з часткою (теж), прислівника з часткою (також, а також).

2) Шляхом переходу самостійних слів(словоформ): що (займенник), тому що (два займенники), незважаючи на те, що (дієприслівник з часткою не, який писався окремо, прийменник, два займенники).



Питання для обговорення

1. Поясніть значення терміну “словотвір”.

2. Що називають словотвірним типом?

3. Що називають словотвірним гніздом?

4. Яке слово називають твірним?

5. Що називають словотворчими засобами?

6. Яке слово називають похідним?

7. Що називають калькою?

8. Що являють собою лексичні, фразеологічні, семантичні кальки?

9. У чому полягає суть морфологічних і неморфологічних способів творення?

10. Назвіть види помилок, які трапляються у мовленні. Схарактеризуйте їх.

11. Назвіть способи творення іменників, прикметників, числівників, займенників, дієслів, прислівників, прийменників, сполучників.



Практичні завдання

1. Використовуючи суфікси і префікси, утворіть від поданих слів по три-чотири нових слова. Вкажіть їх твірні основи.

Читати, думати, мисливець, малюнок, синь, високий, радісний, поет.

2. Складіть речення, з яких було б видно, що учений і вчений, черговий і черговий, молоді й молоді, завідуючий і завідуючий, майбутнє і майбутнє належать до різних частин мови.

3. Випишіть слова, утворені безафіксним способом та злиттям слів у словосполучення. Виростати, ріст, проростання, нікудишій, вчорашній, пятсот, босоніж, Лівобережжя, молодь, зїзд, переміг, нива, новина, біль, жаль, витвір, розклад, голіруч, Незовибатько, сестрин, ніяковіти, присмерк, світанок, день.

4. Зробіть словотвірний аналіз слів за такою схемою:

1) Твірне слово.

2) Твірна основа.

3) Словотворчий засіб.

4) Спосіб творення слова.

5) Значення утвореного слова.

Сріблястий, заспів, перевірений, підводний.

5. Зробіть зіставний словотвірний так морфемний аналіз слів: довідник, перетворивши.

6. Повторіть тему “Написання складних слів”. Дані слова запишіть разом, через дефіс або з апострофом.

Тепло/воз, чорно/зем, шлако/блок, людино/день, радіо/комітет, гори/цвіт, пройди/світ, Непий/вода, шести/денка пів/яблука, пів/огірка, пів/зошита, полу/кіпок, пів/Тернополя, термо/гідро/динаміка, розтяг/стиск, лікар/еколог, Лисичка/Сестричка, блок/система, штабс/капітан, тонно/кілометр, обер/мейстер, норд/ост, чар/зілля.

7. Повторіть тему “Відокремлення прикладок”. Поставте потрібні розділові знаки, поясніть їх уживання.

1. Іван Дробот молодий танкіст з надзвичайно приємним і скромним лицем хвилювався (О.Довженко). 2. Альбатроси морські мандрівники йшли назустріч людям (П.Панч). 3. Молодість сили життя їй оддам моїй коханій (М.Коцюбинський). 4. Автор “Кобзаря” як глибокий революційний мислитель утверджувач високохудожнього реалізму накреслив шляхи розвитку для всієї новітньої української літератури(О.Гончар). 5. Ліс або як серби кажуть шума це не просто сосни та дуби (М.Рильський).

8. Напишіть звіт.

9. Напишіть правильно дані висловлювання.

Не став на парту портфель. Треба стерти дошку. Говори дальше. Коротше кажучи. А тепер бистро на перерив. Вася! Славік! Не стійте на сквозняку. Закрийте двері - сквозняк! Висловлюю мою власну думку. Не виконав завдання із-за хвороби. Виконав це по дорученню вчителя. Мені повезло: мене не визивали до дошки. Моя завітна мрія - вчитися. Моя автобіографія потрібна? Намагаюся заповнити пробіли у своїх знаннях. Я займаюся в інституті. Коли здаєте екзамен?

10. У звязному тексті (5-6 речень) розкрийте значення фразеологізму стріляний горобець.

Література

1. Антисуржик// За ред. О.Сербенської. - Львів., 1994. - С.56.

2. Український правопис. - К., 1993.- С.31-33.

3. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. - К., 1994.



ТЕМА 8. СИНТАКСИЧНІ НОРМИ
1. Граматична сполучуваність сллів.

2. Узгодження й керування.

3. Закономірності порядку слів.

Література

1. Доленко М.Т. Сучасна українська мова. - К., 1987.

2. Дудик П.С. Синтаксис сучасної української мови. - К., 1973.

3. Лобода В.В., Скуратівський Л.В. Українська мова в таблицях. Довідник. - К., 1993.



Короткий зміст теми

1. Синтаксичні норми - це система певних синтаксичних правил, дотримуючись яких, ми зберігаємо й поповнюємо культуру мовлення.

Виділяються такі основні структурні синтаксичні одиниці мови, які є предметом вивчення синтаксису, - це словосполучення, речення і складне синтаксичне ціле.

Синтасичні звзки між словами в українській мові виражаються такими мовними засобами: а) формами слів, б) службовими словами, в) порядком слів, г) інтонацією.

Синтаксичними називаються форми, які виражають звязки між словами. Наприклад, в іменниках синтаксичними є форми відмінка і числа, у прикметниках - роду, числа і відмінка, у дієсловах теперішнього часу - форми особи, числа. Усі ці синтаксичні форми виражаються у мові в основному відмінковими або особовими закінченнями.

Службові слова у реченні виражають різноманітні взаємовідношення та звязки між словами.



Порядком слів у реченні називається взаєморозташування у ньому членів речення.

Так, зміна порядку слів іноді призводить до зміни синтаксичної ролі слова у реченні і зміни змісту речення в цілому. Порівняйте: 1) Добро завжди перемагає зло. 2) Зло завжди перемагає добро.

Однак зміна порядку слів частіше вносить лише додаткові смислові відтінки в речення, тобто виконує стилістичну функцію, а синтаксична роль і основний зміст речення при цьому не змінюється. Наприклад: Густий осінній туман встає над лісом. - Над лісом встає туман, густий, осінній.

Інтонація служить засобом як для смислового виділення слів і словосполучень у реченні, так і для оформлення самих речень. За допомогою інтонації розрізняємо в усному мовленні розповідні, питальні, спонукальні та окличні речення, зєднуючі і розєднуючі звязки між словами в реченні тощо.

Усі ці синтаксичні засоби вираження смислово-граматичних звязків у мові, як правило, виступають у реченні у взаємодії, доповнюючи один одного.

Слова, повязуючись між собою, можуть утворювати:

словоформи (біля школи, буду читати, біль віддалений);

сполучення слів із сурядним звязком (синє небо, схилити голову, працювати завзято);

предикативні сполучення або речення (Сонце зійшло. Повіяв вітер).



Словосполучення - це синтаксична одиниця, яка складається з двох і більше за змістом та граматично обєднаних повнозначних слів на основі підрядного синтаксичного звязку, що є розчленованим позначенням єдиного поняття.

Словосполучення складаються з головного й залежного слів. Залежне слово повязується з головним за змістом і граматично або лише за змістом. Засобами граматичного звязку служать закінчення залежного слова і порядку слів (безхмарний день, але день безхмарний), закінчення і прийменник (підійти до річки).

За будовою словосполучення поділяються на прості і складні. До простих належать такі словосполучення, що складаються з двох частин і далі не членуються. Компонентами простого словосполучення виступають повнозначні слова, але одним неподільним компонентом простого словосполучення можуть бути:

а) слово і слово: червоний колір, орати землю, леміш плуга;

б) слово й лексичне словосполучення: великий білий гриб, пахуча лимонна мята, ставити знак оклику;

в) слово і фразеологічний зворот: зовсім втратити голову, гукати на весь голос, любить підлити масла в огонь;

г) слово і складена словоформа: буду виконувати (виконуватиму) завдання; більш густий (густіший) ліс.

Складні словосполучення утворюються з простих і якогось одного загального значення не мають. Наприклад: здійснити прогулянку до лісу, вирощувати зернові культури.

Словосполучення виявляють різний ступінь синтаксичної злитості компонентів. Одні з них складаються зі слів, кожне з яких є окремим членом речення. Це синтаксично вільні словосполучення. Наприклад, у реченні: Зацвіла на скелі кремянистій скромна квітка і непоказна... можна виділити такі синтаксично вільні словосполучення: квітка (яка?) скромна ( непоказна); зацвіла (де?) на скелі; на скелі (якій?) кремянистій. Інші словосполучення синтаксично невільні (звязані), становлять собою граматичну єдність, яка виконує роль одного члена речення: пять дерев, багато галасу, кілька годин тощо. Поза реченнями вони сприймаються як синтаксично вільні словосполучення, а у складі речення набувають ознак цілісності й функціонують як один його член: Багато літ перевернулось, води чимало утекло. Твої очі - тиха радість.

Синтаксично вільні й синтаксично невільні словосполучення відрізняються від сталих словосполучень - фразеологізмів. Фразеологізми виступають еквівалентами слів; компоненти, з яких вони складаються, втрачають самостійне лексичне значення. Значення фразеологізму можна передати одним словом: займатися на світ - розвиднятися, втерти носа - провчити.

Не кожне сполучення слів у реченні є словосполученням. Не є словосполученнями:

- граматична основа (це предикативне сполучення слів);

- сурядні сполучення слів: світлі й золоті;

- сполучення повнозначних слів із службовими: у селі, на березі;

- аналітичні (складені) форми слів: буду читати, більш відомий;

- сполучення іменних частин мови, які є дієсловами-звязками: буду математиком, будеш працювати, стане дослідником.

2. Зупинимося більш конкретно на порядку слів у реченні.

Розрізняють прямий і зворотній порядок спів у реченні.

При прямому порядку слів кожний член речення займає властиве йому місце. Підмет, як правило, ставиться перед присудком, додаток - після слова, яке він доповнює; узгоджене означення - перед означуваним словом, неузгоджене означення - після означуваного слова; обставини - за головними членами речення чи перед ними. Наприклад: Вітер заснув, затих десь у глибоких байраках, зарослих шипшиною і глодом (Соб.).

При зворотньому порядку слів члени речення займають не властиві для них місця.

Переставлятися в реченні зі свого узвичаєного місця може будь-який член речення. Наприклад: а) підмет після присудка: Квітує степ на Перекопі, іскриться синь на Сиваші (Дм.); б) присудок - перед підметом: Зайнялась зорі вузенька смужка (Дор.); в) узгоджене означення - після означуваного слова (при цьому воно часто відокремлюється): Накрапав дощ - дрібний і густий (Дес.). г) неузгоджене означення - перед присудком: Подій мінялися відтінки, полків юрмилися ключі (Мал.); д) додаток - перед керованим словом: Степ димом передсвітнім пропах (Перв.).

Обставини, крім виражених прислівниками на -о, -е, як правило, стоять після пояснювальних слів. Але й вони в окремих текстах можуть змінювати місце. Наприклад: В небі зорі засвітила ночі чорної рука (Сос.); Ліворуч, за річкою, темною смугою прямів ліс крізь мряку (Гол.).

Слова автора при прямій мові також зберігають усталений порядок: якщо вони стоять перед прямою мовою, на перше місце виноситься підмет - Батько сказав: ”Додому повернуся пізно”; якщо ж вони стоять після прямої мови, на першому місці - присудок: ”Додому повернуся пізно”, - сказав батько.

Для того, щоб у мовленні не допускати помилок, слід дотримуватися таких правил:

а) керований іменник від керуючого слова відривати не треба: Виявлена молоддю ініціатива принесла успіх ( а не: Виявлена ініціатива молоддю принесла успіх);

б) не можна розривати однорідні члени речення іншими словами: Син продовжував розпочату батьком і його друзями роботу ( а не: Син продовжував розпочату батьком роботу і його друзями);

в) не слід міняти місцями слова у словосполученні, якщо це впливає на зміст вислову: Син приніс матері лист ( бо словосполучення - лист матері - може мати два значення: материн лист і матері приніс лист);

г) у словосполученнях, у яких поєднуються іменники однакового роду, треба уникати поширення їх підрядними: Він узяв руль велосипеда, який стояв під стіною ( що узяв - руль, чи велосипед?, стояв під стіною - руль чи велосипед?).

3. Між головним і залежним компонентами у словосполученні завжди існує підрядний звзок. Розрізняють три основні способи підрядного звязку: узгодження, керування і прилягання.

Узгодження - це синтаксичний звязок, при якому залежне слово стоїть у тій же формі, що головне: полумяне слово, далекі галактики.

Керування - це синтаксичний звязок, при якому залежне слово стає в тому відмінку, якого вимагає головне слово: зібрати (кого? що?) урожай, пишатися (ким? чим?) сином. При зміні головного слова залежне лишається в одній і тій же формі: зібрав урожай, зберу врожай, зберемо врожай.

Прилягання - це синтаксичний звязок, при якому залежне слово приєднується до головного тільки за смислом. Звязком прилягання приєднуються незмінні слова і форми слів - прислівник, неозначена форма дієслова, дієприкметник: швидко пересуватися, озватися стиха.

Питання для обговорення

1. Що таке синтаксичні норми?

2. Якими мовними засобами виражаються синтаксичні звязки між словами?

3. Що таке словосполучення?

4. Які словосполучення називаються простими?

5. Які словосполучення називаються складними?

6. Наведіть приклад синтаксично вільних і синтаксично невільних словосполучень.

7. Які поєднання слів не є словосполученнями?

8. Який порядок слів називається прямим, зворотнім? Наведіть приклади.

9. Назвіть три основні види підрядного звязку. Дайте їм характериститку.



Практичні завдання

1. Поділіть речення на словосполучення. Вкажіть, які службові слова ввійшли у словосполучення, а які - ні. Поясніть, чому. Визначте граматичну основу кожного речення.



Розвиток культури

1920-ті роки були часом небаченого розвитку, відкриттів і сподівань в українській культурі. Дехто навіть називає їх періодом культурної революції або відродженням. Цей багатогранний спалах творчої енергії став можливим завдяки тому, що зайнята насамперед збереженням політичної гегемонії комуністична партія ще не підпорядкувала собі культурну діяльність. Поширення україномовної освіти створило українській культурі таке широке підгрунтя, якого вона давно не мала на східній Україні.

2. Визначте, які з наведених прикладів не є словосполученнями, а являють собою: а) граматичну основу; б) сполучення повнозначних слів із службовими; в) складні форми слів; г) однорідні члени речення; д) фразеологізм.

Працювати сумлінно, вишивати гладдю, шанувати батьків, сад цвіте, щось далеке, дівчина-студентка, буду вчитися, хочу вчитися, батько з донькою, байдики бити, повернутися додому, батьки й діти, інженерно-технічні працівники, надзвичайно охайні, конспект студента, студентський квиток, книга написана, бути досвідченим, ні пари з уст, дехто з нас, далеко, але цікаво, на море чи в гори, мрія про щастя, хотів би допомогти, у кінці травня, студент першого курсу.

3. На основі поданих слів утворіть словосполучення повного чи неповного узгодження.

Річка, дорога, діти, місто, полиця, хата.

4. Відредагуйте висловлювання.

Було два семінара. Провели три конкурсних екзамена. Лекції починаються в вісвм годин. Завтра в інституті день відчинених дверей. Більша половина студентів. Учбовий корпус недалеко. Чи маєте пропуск до учбового корпусу? Завтра залік по археології. Він преподає хімію. Давай зачотку. Він на ведучий учений. В якій області знання проводите дослідження? По нашій кафедрі є два співшукача. Дисертант по цій темі має декілька статей. Прийшов відзив на автореферат. Толковий спеціаліст.

5. Напишіть займенники й поясніть їх правопис.

Де (в) кого, де (з) ким, до (де) кого, ні (до) кого, до (ні) кого, з (казна) ким, казна (з) ким, де (з) ким, з (де) ким, ні (до) чого, на (хтозна) що, на (який) небудь, хтозна (в) який, аби (з) ким, на (будь) чий, до (кого) сь, на (будь) що, за (будь) яких, ні (за) яких, до (де) якої.

6. Повторіть “Відокремлення обставин”. Поставте потрібні розділові знаки, поясніть їх уживання.

1. Луги струшували срібну росу розлягалися співами своїх соловейків голосним кукуванням сивих зозуль(П.Мирн.). 2. Підеш собі зажурившись гаєм по долині (Т.Шевч.).3. Людина! Це ж яке слово! Його треба стоячи говорити й кашкета скидати (М.Зарудн.). 4. Я дивлюсь на морські береги, які відпливають у глибоку далечінь і схиливши голову думаю про всіх трудівників нового моря (О.Довж.).5. Аліна незважаючи на свій жвавий веселий характер читала серйозні книжки (О.Іваненко).

7. Напишіть договір.

8. Складіть звязний текст (5-6 речень) на тему “Книга - джерело знань”, використавши у його структурі: а) означено-особове реченя, б) однорідні присудки, в) вставне слово чи словосполучення, г) складносурядне речення з єднальним сполучником.



Література

1. Антисуржик / За ред. О.Сербенської. - С.56.

2. Ющук І.П. Практикум з правопису українськох мови.-К., 1994.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Тема роль мови в житті суспільства iconМова І суспільство. Функції мови
...
Тема роль мови в житті суспільства iconЗагальні відомості про мову значення мови в житті суспільства
За допомогою мови люди спілкуються між собою, узагальнюють свій досвід, нагромаджують знання І передають їх один одному. Мова, отже,...
Тема роль мови в житті суспільства iconЗагальні відомості про мову значення мови в житті суспільства
За допомогою мови люди спілкуються між собою, узагальнюють свій досвід, нагромаджують знання І передають їх один одному. Мова, отже,...
Тема роль мови в житті суспільства iconУрок №1 Тема: Функції мови І мовлення. Роль мови у формуванні й самовираженні особистості
Ояснити роль мови у формуванні й самовираженні особистості; спонукати до роздумів над необхідністю мовної самоосвіти та безперервного...
Тема роль мови в житті суспільства iconТема уроку: Функції мови І мовлення: комунікативна, когнітивна (пізнавальна), кумулятивна (культуроносна), естетична, експресивна. Роль мови у формуванні й самовираженні особистості. Мета уроку
Поглибити знання про функції мови та мовлення, пояснити роль мови у формуванні й самовираженні особистості, спонукати до роздумів...
Тема роль мови в житті суспільства iconПоурочно-тематичний план з предмета: "Українська література"
Українська література в контексті розвитку суспільства певного часу. Її вимушена історична місія, особлива роль у житті поневоленої...
Тема роль мови в житті суспільства iconУроки розвитку мовлення: усно письмово 1 Уроки поза класного читання (ПЧ) 2
Вступ. Книжка в житті людини, Книги в Київській Русі. Сучасний читач І його роль у новому «житті» твору
Тема роль мови в житті суспільства icon9 клас Урок №1 Тема уроку. Вступ. Роль і місце літератури в житті нації
Обладнання: портретна галерея українських письмен­ників, творчість яких вивчається в 9 класі; дидак­тичний матеріал
Тема роль мови в житті суспільства iconУрок-семінар 10 клас(академічний рівень)
Тема: «Зв’язок механіки з іншими фізичними теоріями, науками, технікою. Роль механіки в соціально-економічному розвитку суспільства....
Тема роль мови в житті суспільства iconІменник, як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль
Рити І поглибити знання учнів про іменник як частину мови, сприяти зміцненню навичок визначення морфологічних ознак іменників; формувати...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка