Тема роль мови в житті суспільства



Сторінка9/10
Дата конвертації16.03.2018
Розмір2.29 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
тематичним. Він будується за спеціальним планом, складеним при вивченні якого-небудь теоретичного питання. Метою тематичного конспекту є глибше, всесторонньо вивчити певну проблему, підготувати матеріал для доповіді, лекції. Складанню тематичного плану передує підбір необхідної літератури, тобто тих творів, запис змісту яких увійде в нього. Потім ця література ретельно вивчається і на цій основі складається план конспекту. Відповідно до плану складаються тези конспекту, відповідно до тез складається тематичний конспект. Він подібний до реферату або до виступу на певну тему. Тематичний конспект постійно доповнюється новими фактами, матеріалом, творчо перероблюється.

2. Писемний текст конспектується не одразу при першому читанні. Доцільніше спочатку одержати загальне уявлення про зміст в цілому, а лише після цього, при повторному його читанні, починати конспектувати.

Приступаючи до складання конспекту, потрібно насамперед записати прізвище автора твору, повну назву роботи, вказати рік видання, видавництво. Якщо конспектується стаття, то обовязково треба вказати, в якому журналі чи збірнику вона надрукована. Після цього текст статті чи книги членується на декілька частин і в кожній частині виділяється основне, найбільш суттєве, що й записується. Як текст так і конспект може ділитися на більші чи менші частини за розділами. Заголовки беруться авторські, які є у творі, що конспектується. Для виділення у конспекті найбільш важливих місць можна цитати супроводжувати позначенням сторінки; на полях робити короткі підзаголовки, що розкривають зміст розділу; головні положення тексту виділяти підкресленням, новим рядком, розміщенням літер, застосуванням різних шрифтів тощо.

Конспектують також і усне мовлення (наприклад, студенти конспектують тексти лекцій). Конспектування усного мовлення проходить набагато важче, ніж писемного. І це тому, що конспектування усного мовлення проводиться без попереднього ознайомлення з текстом, який слід конспектувати. Його неможливо розчленувати і вибрати основне. При конспектуванні усного мовлення важливу роль відіграють: 1) професіоналізм лектора (мотивація, послідовність викладу, виділення основного, членування усного висловлювання на частини, підведення підсумків); 2) уважність і заінтересованість слухача; 3) уміння конспектувати, техніка конспектування слухача, його вправність.

Техніка конспектування та способи оформлення усного і писемного мовлення однакові.

Конспект містить у собі всі інші форми запису, тобто план і тези. Так, обовязковим елементом конспекту є план тексту, тому що без точного, ретельно продуманого плану не можна скласти гарний конспект. Щоб навчитися правильно конспектувати, треба насамперед навчитися складати план і тези тексту.



Питання для обговорення

1. Що таке конспект?

2. Назвіть види конспектів.

3. Що передбачає робота над текстуальним конспектом?

4. Який конспект називається вільним?

5. Схарактеризуйте тематичний конспект.

6. Розкажіть про техніку конспектування усного і писемного мовлення.

Практичні завдання

1. Напишіть конспект статті “Україно-американці” (розділ 28: “Українська діаспора”) з історії О.Субтельного.

2. Напишіть план, тези і конспект тексту “Володимир Великий - “ясне сонечко України” як він Христову віру утвердив і Україну зміцнив”. (З кн. Ольги Олійник “Світ українського слова” - К., 1994. - С. 145-147).

3. Запишіть правильно.

Хоч не застав Івана дома, за/те пройшовся. За/те оповідання його похвалили. Сказав, що/усі прийшли. Що/б ви сказали коли б я не приїхав? Як/би тут був мій товариш. Як/би краще виконати завдання! Як/що хочеш, допоможу тобі. Як/що трапиться, нарікай на себе.

4. Запишіть слова у формі родового відмінка однини.

Трикутник, пісок, Дунай, малюнок, Павло, живопис, сік, роман, гвинт, інженер, ансамбль, десяток, хліб, будинок, вуж, текст, парк, кінь, табун.

5. Поставте розділові знаки.

Місто освітлене вогнями лежало в долині (Газ.). На ньому незмінна коротенька фуфайка потерта сива як і його голова та вуса (Борис Комар). Поклав руки свої мозолясті натруджені протяг до столу і важко впав на них головою (А.Головко). Розумна дотепна товариська невтомна добра завжди і в усьому щира вона користувалася загальною любовю і вчителів і учнів (Ю.Збан.). То сполошена несподіваною перервою в грі бігла сюди ворожа команда (Ю.Смолич).

6. Визначте тип речення і побудуйте його структурну схему.

...Того весняного дня за цвинтарем стояв голодний ярмарок, на якому мучилися люди й худоба: тут за безцінь збувалися і память дідизни, й остання сорочка; тут темніло сонце в людських очах і темніли старого письма боги та й за відро бараболі переходили в чужі руки (М.Стельмах).

7 У звязному тексті (5-6 речень) розкрийте значення фразеологізму море по коліна.

8. Напишіть характеристику і підготуйте повідомлення про неї.

9. Як правильно:

незабаром чи у самий найближчий час; не зявляються на заняття чи мають місце випадки неявки на заняття; прошу надати мені відпустку чи прошу Вашого дозволу про надання мені відпустки; треба направити чи повинен бути направлений, присутні одностайно схвалили пропозицію неухильно виконувати чи одностайне схвалення дістала пропозиція про прийняття до неухильного виконання; згідно з наказом чи згідно наказу; згідно з розпорядженням чи згідно розпорядження; відповідно до постанови чи відповідно з постановою.

10. Відредагуйте дані висловлювання.



Торгівля

Магазин працює з 10.00 по 19.00. Магазин буде відкритий з обіда. Магазин закритий. У неділю ярмарка. В неділю в нас торги. Зараз перерив. Переучот. Де ваша продавщиця? В россрочку. Купля-продажа. У вас комерческий магазин? Два продавця, але одна очередь. Продали товар зверху плану. Розгрузимо, тоді будемо продавати. Там велика очередь. Хто крайній? Виручені гроші. У вас велика виручка? То вже уцінили? Розщитайтеся з людиною. Дайте мелоч. Я вам дала пятьорку. У вас товар дорожчий.



Література

1. Антисуржик// За ред О.Сербенської. - К., 1994. - С. 32-33.

2. Олійник О. Світ української слова. - К, 1994. - С. 145-147.

3. Субтельний О. Україна.Історія. - К., 1991. - С. 479-484.



  1. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. - К., 1989.


ТЕМА 18. РЕФЕРАТ І АНОТАЦІЯ ТЕКСТУ

1. Поняття про реферат.

2. Ознайомлення з анотацією.

Література

1. Український Радянський Енциклопедичний Словник, т.1 і 3 - К.,1990.

2. Пустовалов Т.С., Сенкевич М. П. Пособие по развитию речи. - М., 1987.

Короткий зміст теми

1. Реферат( у перекладі з латинської - доповідати,повідомити) - 1) короткий виклад (усний або писемний) наукової праці, вчення, змісту книги, результатів наукового дослідження тощо; 2)доповідь на будь яку- тему, що складається з огляду літературних та інших джерел. Особливий вид реферату - це автореферат.

Автореферат - короткий виклад автором своєї наукової праці. Відомі автореферати кандидатських і докторських дисертацій, вони оформляються у вигляді брошури.

Говорячи про реферат як доповідь на будь-яку тему, слід зауважити, що виголошенню доповіді передує копітка підготовча праця. Адже текст доповіді повинен бути попередньо викладений на письмі й оформлений у вигляді реферату. В основу змісту реферату кладемо не одне, а декілька джерел - статей, брошур, книг.

Процес підготовки реферату охоплює таку послідовність дій: а) добір відповідної літератури; б) опрацювання дібраних джерел із робочими стислими помітками, закладками в книжці; в) написання поширеного плану; г) концентрація зібраного матеріалу, положень, фактів, цифр, цитат навколо кожного пункту плану згідно з провідною думкою реферату; ґ) оформлення вступу; д) обгрунтований виклад основного змісту; е) перелік основних висновків і узагальнень; є) повторне редагування реферату в цілому з метою усунення допущених недоліків.

Написаний реферат треба декілька разів уважно прочитати, усунути зайве, удосконалити стиль викладу, домогтися належної мовної довершеності. Щоб зручно було виголошувати зміст реферату, текст його пишемо на одному боці стандартного листка.

2. Анотація (у перекладі з латинської - зауваження - стисла характеристика книги, статті, рукопису за їхнім змістом, ідейно-політичним спрямуванням, оформленням, часто з критичною її оцінкою. Анотація складається: 1) з бібліографічних особливостей книжки (автор, назва і т.д.); 2) короткого викладу матеріалу змісту; 3) вказування, для кого дана книжка призначена.

Реферати друкуються в спеціальних реферативних журналах, а анотації розміщуються на картках бібліотечного каталога у виданнях довідкового характеру. Реферат може бути написаний на основі не одного, а декількох первинних текстів, присвячених одній проблемі. У цьому випадку необхідні уміння для зіставлення різних точок зору про один і той же обєкт дослідження.



Питання для обговорення

1. Що таке реферат, автореферат?

2. Назвіть послідовність дій при підготовці реферату.

3. Що таке анотація?

4. З яких частин складається анотація?

5. Які відмінності між анотацією, рефератом і конспектом?

6. Де розміщуються реферати й анотації?

Практичні завдання

1. Напишіть анотацію на підручник “Український правопис” за 1993 р. та на підручник “Україна.Історія” (Ореста Субтельного).

2. Напишіть реферат на тему “Мовленнєвий етикет і культура спілкування”.

3. Числівники 58, 67, 89, 195 запишіть у родовому, давальному, орудному і місцевому відмінках.

4. Запишіть словами 11, 14, 16, 186, 356, 494, 25-тисячний, 1 Травня, 8 Березня, 137-мільйонний.

Поясніть правопис числівників.

5. Поставте розділові знаки.

Чудовий піаніст Лисенко надзвичайно тонко й художньо передавав твори Шумана Шопена Ліста (В.Дяченко). Молодість сили життя їй отдам моїй коханій. Як справжній син трудового народу Іван Франко розглядав народні та свої власні пісні поряд в одному ряду бо походили вони зі спільного джерела яким було багатогранне і складне народне життя (О.Дей). Атоли тобто кільцевидні коралові острови трапляються найчастіше в Тихому океані (Газ.). На клумбах - скромні квіти а саме петунія і красоля кручені паничі і резеда бальзаміни і півонія (Ю.Смолич).

6. Визначте тип речення і побудуйте його структурну схему.

Під цей качиний перестук іде сон третього класу, ідуть лозові кошики, схожі на колиски, ідуть сонні матері, на руках яких замовкли білі вузлики немовлят, ідуть печалі навколо стиснутих уст і йдуть надії на всміхнених лицях.

(М.Стельмах).

7. Відредагуйте дані висловлювання.


Торгівля

Покупателі довольні. Частний магазин. По якій ціні хліб? В продажі є мука. Поступив у продаж рис. Ви ще маєте творожене печення? Маєте дєтські тортики? Заплатіть за пирожене. Два кілограми пряників. Дві бутилки молока. Бутилочне молоко. То не сливки? Дєтська смєсь. Згущонка. Творог привезли? Колбасний сир вкусний. Скільки сливочного масла? Дві-три сельодки зважте. Ставрида в маслі. Жаркоє, жарке. Посне масло. Масло з осадком. Курине яйце. Говядина фасована. Говяжа ковбаса. Чи у вас можна заказати мясо? Печоночний пашет. Гусина печінка. Чи хватить фарша?

8. Побудуйте стимулюючі репліки, які висловлювали б прохання, захоплення, впевненість і невпевненість та відповіді на них, розраховуючи на співрозмовників різного віку ( 2-3 діалогічні єдності на кожну тему).

Література

1. Антисуржик// за ред. О.Сербенської. - Львів, 1994. - С. 33.

2. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. - К., 1989.

3. Формановская Н.И. Речевой этикет и культура общения. - М, 1989.



  1. Томан Іржі. Мистецтво говорити. - К., 1985.


ТЕМА 19. УСНЕ ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ

1. Найважливіші особливості усної форми спілкування.

2. Обставини спілкування.

3. Вимоги до усного мовлення.



Література

1. Коваль А.П. Культура ділового мовлення.-К., 1982.

2. Карнеги Дейл. Как заво?в?вать друзей и оказ?вать ...-Л., 1991.

Короткий зміст теми

1.Розглянемо найважливіші особливості усної форми спілкування. Усна форма спілкування відрізняється від писемної насамперед матеріальною формою реалізації: вона витворюється мовним апаратом людини і сприймається на слух. Усне мовлення характеризується ще й такою особливістю, як непідготовленість, спонтанність. Переважно спілкування навіть у діловій сфері здійснюється як непідготовлений акт.

Мало уваги приділяється усній формі висловлювання, зокрема пошукам нових його форм. Звідси й виникає в нашому усному мовленні стільки готових синтаксичних конструкцій. Сюди належать форми вітання, прощання, поздоровлення тощо. Загалом побутові діалоги містять дуже багато готових “штампів”, але оскільки вони полегшують і спрощують нам процес спілкування, ми цієї їх“штампованості” не помічаємо.

Усне мовлення характеризується надлишковою інформативністю.

Додаткова інформація усного мовлення міститься в інтонації, в міміці, жестах, а головне - в обсттавинах живого спілкування мовців. Часом пауза в розмові несе в собі більше інформації, ніж усе висловлене попередньо ( скажімо, пауза перед відповіддю на поставлене запитання).

Таким чином, “штампованість” нашого мовлення - деяка лексична його обмеженість - значною мірою компенсується обставинами спілкування.

Надлишковість усього мовлення проявляється в тому, що в наших репліках слів уживається значно більше, ніж це потрібно для висловлювання думки. Цими словами є займенники, вказівні частки, прислівники, які повторюють уже назване іншими - повнозначними- частинами мови (ось, от, так; такий, якись, певний; таким чином, отже, так от та ін.).

Надлишковість усного спілкування проявляється і в наявності багатьох поворотів.

2. Обставини, за яких відбувається усне ділове спілкування, дуже неоднакові: адже зовсім інші вимоги ставить перед ним розмова з одним співрозмовником, з кількома - і з цілим залом слухачів; по-іншому ми будуємо свою розмову, якщо людина сидить перед нами - і якщо вона звернулась до нас по телефону та ін.

Тому усне ділове спілкування залежно від кількості співрозмовників і завдань поділяють на публічне і приватне.

3. А.П. Коваль у своїй книжці “Культура ділового спілкування“ пропонує такі найзагальніші вимоги до усного мовлення культурної людини:

- ясність у формуванні думки;

- логічність, смислову точність, звідси - небагатослівність мовлення;

- відповідність між змістом мовлення і мовними засобами;

- відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення;

- співмірність мовних засобів і стилю викладу (одностильність уживання одиниць мовлення);

- укладання природних, узвичаєних словосполучень; вдалий порядок слів;

- різноманітність мовних засобів (багатство лексики);

- самобутність, нешаблонність в оцінках, порівняннях; у побудові висловлювання;

- ефективність мовлення; красномовство ( з урахуванням доречності й доцільності їх);

- милозвучність, виразність, дикції, відповідність між темпом мовлення, силою голосу, з одного боку, і ситуацією мовлення - з другого.

Дейл Карнегі у своїй книжці “ Как заво?в?вать друзей...” звертає увагу на культуру спілкування, яка містить - правила мовленневого етикету.

Етикет - це зовнішній прояв внутрішньої дисципліни людей, їх прагнення до порядку й порядності. Тактовна людина, починаючи розмову, завжди спробує зясувати, чи зацікавить співрозмовника те, що вона збирається йому розповісти, чи не буде йому нудно, чи має він час і настрій її вислухати... Отже, ввічливість - це зовнішні прояви внутрішніх якостей людини; але це найчастіше не індивідуальні, а загальноприйняті прояви. Існують різні сторони ввічливості. Вони мають свої імена: коректність - підкреслено офіційна, чисто службова і дещо сухувата, холодна ввічливість; шанобливість - поштивість - ввічливість, яка підкреслює повагу до людини; любязність - прагнення бути приємним і корисним; делікатність - ввічливість у поєднанні з особливою мякістю й тонким розумінням внутрішнього стану та настрою інших людей. І найважливіше правило ввічливості, яке діє в усьому світі однаково, - усміхатись! Усмішка - засіб встановлення добрих стосунків між людьми.

Найважливішими складниками поняття “ділове спілкування” - це встановлення контакту, вміння розмовляти й слухати. Встановлення контакту починається з привертання уваги співрозмовника.

У службовій обстановці діє ціла низка звертань: на імя, якщо люди одного віку, давно й добре знають одне одного; на імя та по-батькові - коли люди різного віку, коли ситуація стає більш офіційною; на прізвище з обовязковим пане, добродію чи друже, товаришу: на імя з обовязковим пане (пані, панно) - у строгій, офіційній ситуації. Звертання лише на прізвище широко вживається при зустрічі людей старшого покоління, до молодих, які є учнями, студентами тощо.

Таким чином, у людини з високою мовною культурою завжди знайдеться з чого вибрати ввічливу форму звертання для встановлення контакту й продовження спілкування. Основні вимоги до спілкування є такі:

1. Намагайтесь, щоб після розмови з вами люди були задоволені й переконані, що їх визнають; не чекайте на якісь особливі події, щоб висловити свої визнання; намагайтесь похвалити людину за кожну дрібницю, за невеликі успіхи в роботі; не починайте розмову з критики, а з похвали. Розмовляйте спокійно і витримано.

2. Усміхайтесь.

3. Щиро цікавтесь іншими людьми.

4. Памятайте, що імя людини - це найважливіший, найсолодший для нього звук на будь-якій мові.

5. Будьте гарним, уважним слухачем. Заохочуйте інших говорити про себе.

6. Говоріть про те, що цікавить вашого співрозмовника.

7. Викликайте у вашого співрозмовника усвідомлення його значення і робіть це щиро.

8. Єдиний спосіб одержати перемогу в суперечці - це ухилитись від неї.

9. Проявляйте повагу до думки вашого співрозмовника. Ніколи не говоріть людині, що вона не має рації.

10. Якщо ви не маєте рації, визнайте це швидко і рішуче.

11. Із початку розмови дотримуйтесь дружного тону.

12. Нехай більшу частину часу говорить ваш співрозмовник.

13. Щиро старайтесь дивитись на речі з точки зору вашого співрозмовника.

14. Ставтесь співчутливо до думок і бажань інших.

15. Ніколи прямо не вказуйте на помилки інших. Спочатку поговоріть про власні помилки, а потім уже критикуйте свого співрозмовника.

16. Давайте людям можливість врятувати свій престиж.

17. Створюйте людям гарну репутацію, яку вони будуть старатися виправдати.

18. Застосовуйте заохочення. Створюйте враження, що помилки, які ви хотіли б бачити виправленими, легко виправити; робіть так, щоб те, до чого ви спонукаєте людей, здавалось не важким.

19. Добивайтесь, щоб люди були раді зробити те, що ви пропонуєте.

20. Не потрібно чіплятися.

21. Не старайтеся перевиховати свого товариша.

22. Не критикуйте.

23. Висловлюйте один одному щиру вдячність.

24. Будьте уважні один до одного.



Питання для обговорення

1. Назвіть найважливіші особливості усної форми спілкування.

2. Назвіть різновиди усного ділового спілкування.

3. Які вимоги до усного мовлення?

4. Які найважливіші складники ділового спілкування?

5. Назвіть соновні вимоги до ділового спілкування.



Практичні завдання

1. Побудйте діалогічні єдності за такими моделями:

а) - привертання уваги до себе;

- відповідь на привертання уваги до себе.

Назвіть усі відомі вам форми звертання і відповіді на них.

б) - ввічливе запитання (як спосіб привертання до себе уваги);

- відповідь на запитання;

в) - ввічлива спонукальна репліка;

- відповідь на просьбу-спонукання.

2. Прочитайте діалогічні єдності і скажіть, чи їх стимулюючі репліки відзначаються особливою ввічливістю. До кого ми так звертаємось?

а) - Послухай! Ти брав мій конспект?

- Ні, звичайно.

б) - Послухайте! Це ж зовсім неправда!

- Можна подумати.

в) - Можна вас запитати?

- Будь ласка.

г) - Дозвольте вас запитати!

- Я слухаю.

г) - Можна вас на хвилиночку?

- Будь ласка.(Або:-Звичайно).

д) - Дозвольте звернутися!

- Звертайтесь.(Або: - Будь ласка).

3. Назвіть репліки, з допомогою яких ви зможете висловити:

а) щиру вдячність; б) радість при зустрічі.

4. Напишіть реферат на тему: “Жести, які супроводжують наше мовлення”.

5. Відредагуйте дані висловлювання.



В установі

Директор приймає по службовим справам з трьох годин. Директор прийде пів другої. Секретар пішов по ділам служби. Працюємо по слідуючому графіку. Багаточисленні відвідувачі. Ви по якому питанню? Не мішайте пряцювати. Подайте смєту. Ми загружені роботою, що далі нікуди. Їй добавили зарплату. Це внєштатна посада. Почасова оплата. Добавочна вартість. Подоходний податок. Податок з добавленої вартості. Приходно-розхідна книга. Відчислення на зберкнижку. Список працюючих. Лицеві картки. Вкладиш.

6. Напишіть слова разом, окремо або через дефіс; поясніть правопис.

Де/який, будь/де, хтось/то, що/правда, ані/когісінько, ні/хто, ні/в/кого, ні/за/що, ні/звідки, як/от, аби/де, хтозна/як, не/яби/який, не/аби/що, як/най/дорожче, коли/б/то, ні/би/то, хтось/такий, аби/тільки, все/ж, ото/ж, а/як/же, як/раз, а/все/ж/таки, з/яким/не/будь, таки/пішов, зробив/таки, не/мов/би/то, не/наче/б/то, то/ж, дарма/що, хто/зна/який, ні/би, чим/дуж.

7. Поставте розділові знаки поясніть їх уживання. Повторіть тему “Розділові знаки в складнопідрядних реченнях”.

А сонечко встане як перше вставало (Шевч.). Так мені чогось сумно й боязно що аж серце моє мре (Вовч.). Чайка скиглить літаючи мов за дітьми плаче (Шевч.). Малі дерева схожі на дорослих як діти на своїх батьків (Синг.). Над голубими вітряками плив журавлиний караван неначе кликав у дорогу (Сос.). Між горами старий Дніпро неначе в молоці дитина красується любується на всю Україну (Шевч.). Куди серце летить туди й око глядить (Н. тв.). Звідки ласка звідти й казка (Н. тв.). Це було як співав соловей над рікою (Сос.). Я вірю в ті чари я вірю в ту силу бо серцем я їх почуваю (Л.Укр.). Слухайте ж щоб дітям потім розказать щоб діти знали... (Шевч.).

8. Визначте тип речення і побудуйте його структурну схему.

Лиха заздрість будила ворожнечу поміж людьми й не сприяла їм дійти до згоди, одностайно на чому-небдь стати, глуха віра нищила душу і не давала спромоги знятися вгору, побачити інші світи; а безнадійність довічна вязала силу й перечила добуванню кращої долі... (П.Мирн.).

9. Складіть розповідь (5-6 речень) про змагання з будь-якого виду спорту, використавши 2-3 пари антонімів.

Література

1. Антисуржик/ за ред. О.Сербенської. - Львів, 1994. - С. 45-46.

2. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. -К., 1990. - С. 202-205.

3. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. - К., 1993.



ТЕМА 20. ПУБЛІЧНІ ВИСТУПИ

1. Види публічних виступів.

2. Підготовка до публічного виступу.

3. Поради оратору.

4. Обговорення виступів.

Література

1. Гурвич О.С., Погорілко В.Ф., Герман М.А. Основи риторики. - К., 1976.

2. Карнеги Д. Как завоев?вать друзей... - М., 1990.

3. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. - К., 1982.



Короткий зміст теми

1. Найважливішими жанрами публічного мовлення є доповідь, промова, лекція, бесіда, дискусія.



Доповідь - одна з найпоширеніших у нас форм публічних виступів. Політична доповідь; як правило, виголошується партійним діячем, а тому є програмною. У політичній доповіді наявні елементи, властиві агітації і пропаганді.

Звітна доповідь - це промова, в якій офіційна особа повідомляє уповноваженому зібранню про здійснену колективом роботу, аналізує й оцінює її результати.

Ділова доповідь - це документ, який містить виклад певних питань з висновками й пропозиціями; на відміну від інших документів, така доповідь призначена для усного читання. Ділова доповідь завжди містить значний обсяг інформації і розрахована на обізнаних слухачів. У такій доповіді ставляться і розвязуються назрілі в певній галузі життя проблеми і часто визначається практична мета.

Промова - це агітаційний виступ на мітингах або масових зборах; вона охоплює значну тему, яка хвилює слухачів.

Мітингова промова має гостро політичний характер і присвячується завжди злободенній проблемі.

На мітингу виступає переважно не один, а кілька ораторів, і кожен з них виголошує коротку промову. Така промова повинна бути гарячою, закличною; оратор повинен говорити вільно й звертатися насамперед до почуттів своїх слухачів.

В усіх випадках вона повинна відзначатися яскравою емоційністю, граничною напруженістю інтонації і високим пафосом.

Крім мітиногових, є ще промови судові, дипломатичні, виборчі та ін.



Агітаційна промова має основне завдання - розяснити щось, зорієнтувати в чомусь; вона звернена переважно до емоцій, до почуттів і уяви слухачів. Досвідчений промовець завжди памятає про необхідність психологічного впливу на своїх слухачів, тому й користується яскравими образними засобами.

Ювілейна промова присвячується певній даті, ювілеєві підприємства, організації, установи, а може бути виголошена і на честь окремої особи, яка має заслуги перед народом. Промова на честь окремої особи переважно коротка, урочиста, пафосна, а водночас і сердечна, дружна: вона містить схвальні відгуки про ювіляра, висловлює добрі побажання. У таких промовах жарт, дотепна характеристика якоїсь риси ювіляра, спогади про цікаві факти з його біографії є обовязковою їх рисою, це окраса їх.

Лекція є також однією з форм пропаганди. Найважливішою її ознакою є науково-теоретична база, що й зближує лекцію з іншими формами пропагандистських висупів. Тема, мета й основна проблема лекції - це три моменти, без точного визначення яких неможливий успішний публічний виступ. Від них залежить і ступінь дійовості лекції; ці три моменти визначають і характер добору матеріалу.

У вступній частині лекції важливо пояснити, чому це питання є актуальним і в ньому необхідно розібратися, у звязку з чим воно виникло, чому потрібне саме цій аудиторії.

Основна частина лекції, за свідченням психологів, може містити не більше семи вузлових питань або значних за обсягом смислових частин.

Огляд (міжнародний огляд) - це публічний виступ, у якому освітлюються події за певний (порівняно невеликий проміжок) час.Такий виступ має інформаційно-коментарський характер. Тут окремі події, факти, державні і політичні діячі та ін., згадуються досить побіжно; важливим є створення загальної картини того, що є предметом огляду.

Бесіда - це типово агітаційний виступ; проводиться вона, звичайно, з великою кількістю учасників і охоплює порівняно незначне коло питань. Агітатор просто, стисло й дохідливо викладає основні положення своєї теми, відповідає на запитання, які виникають у слухачів під час бесіди, намагається викликати їх самих на розмову.

Дискусія - це різновид колективного обговорення суспільно важливих або наукових питань.

Ведучий, відкриваючи дискусію, повинен обовязково підкреслити, що кожний присутній має право висловлювати свою точку зору, заперечувати будь-якому виступаючому, сперечатися з ним, не допускаючи грубощів. Мета дискусії - в полеміці.



Полеміка - це публічна суперечка з метою захистити свою точку зору і спростувати точку зору опонента. Тоді як дискусія - це публічна суперечка з метою захистити свою точку зору і спростувати точку зору опонента. Тоді, як дискусія - це публічна суперечка з метою добитися істини шляхом зіставлення різних точок зору з обговорюваних питань.

2. Чому виступ одного оратора хвилює і справляє сильне враження, а виступ іншого втомлює слухачів і змушує їх нудитися?

Не применшуючи ролі індивідуальних природних даних і здібностей в ораторському мистецтві, слід особливу увагу звернути на роль підготовчої роботи у досягненні ораторської майстерності. Ціцерон підкреслював, що ораторами не народжуються - ораторами стають. Відомий юрист, адвокат і оратор Ф.Н.Плевако іноді складав до восьми варіантів своєї наступної промови, а потім виголошував новий, десятий варіант.

У чому полягає підготовка до публічного виступу? Які основні її етапи?

Виділяють такі найважливіші етапи підготовки кожної промови: визначення цільової настанови промови, збирання матеріалу, продумування логічної послідовності промови, вдосконалення культури мовлення, психологічна підготовка до виступу, добір технічних засобів та наочності.

Цільова настанова промови

Знаючи тему виступу, оратор насамперед визначає цільову настанову промови. Він коротко формулює основні ідеї майбутнього виступу, зясовує для себе, що саме він хоче повідомити слухачам, у чому переконати їх.

Кожний виступ має освітню, інформативну і виховну сторони. І саме поєднання у лекції двох цих засад - загальноосвітньої і виховної - допомагає досягти бажаної ідейної спрямованості промови.

Готуючись до виступу, оратор повинен зясувати, який характер майбутньої аудиторії, рівень її знань загальної культури, уявляти собі віковий склад слухачів, їхні інтереси.



Збирання матеріалу

Від якості і широти зібраного матеріалу залежить обізнаність оратора у даній темі. Широта і глибина знань мають вирішальне значення для успіху промови.

Матеріал, зібраний промовцем, має бути доброякісним. Для цього важливе вивчення першоджерел. Усі факти, цифри, імена, приклади, дати, цитати, які оратор збирається навести у своїй промові, мають бути ретельно перевірені.

Якісному і швидкому збиранню матеріалу допоможе вміння самостійно працювати над книгою.

“Точні знання зумовлюють точність висловлювання думки”, - підкреслював видатний теоретик красномовства П.С.Пороховщиков. Тому просто і зрозуміло говорить селянин про польові роботи, рибак - про море, скульптор - про мармур.

Успіх промови залежить від підготовки ілюстративного і документального матеріалу, засобів наочності, ТЗН тощо. Важливим етапом у підготовчій роботі оратора до виступу є відбір матеріалу. Ціцерон з цього приводу говорив, що добрий оратор не тільки той, хто знає, що треба сказати, а й той, хто знає, чого не треба говорити. Оратор добирає для повідомлення найважливіше і найпереконливіше.

Лекція не повинна бути перевантажена фактичним матеріалом - його має бути не більше, ніж для забезпечення розуміння питання. Відповідно добирається й ілюстративний матеріал.

Ілюструється лише те, що являє собою основу знань і без демонстрації чого аудиторія не розуміє основного з необхідною повнотою та ясністю.



Продумування логічної послідовності викладу

Після того, як матеріал до промови відібрано, завдання оратора полягає в тому, щоб підпорядкувати його виклад загальним логічним вимогам.

Промова має бути складена у вигляді детального логічного міркування. Кожна окрема частина цього міркування має бути викладена, як самостійне логічне ціле, а ці частини поєднані між собою в одне нерозривне ціле. Це означає розподіл матеріалу і визначення послідовності викладу його згідно з основними частинами виступу: вступом, головною частиною, закінченням.

Вступ має на меті привернути увагу аудиторії, активізувати думки слухачів, їхні почуття, збудити в них бажання не тільки слухати, а й міркувати.



Вступ має бути коротким і цікавим. Він відіграє особливо важливу роль у масовій аудиторії. Адже по ньому “зустрічають” оратора, лектора. Тому в масовій аудиторії промову чи лекцію доцільно починати з якогось яскравого факту, з ефективного риторичного прийому, який відразу міг би привернути до себе увагу слухачів.

У виступі нічого не має бути зайвого, такого, що може відвернути увагу слухачів від основної теми виступу. Кожна деталь має вести до розуміння основної ідеї промови.

Якої б форми вступ не мав, він повинен бути заздалегідь підготовлений. Це допоможе ораторові подолати хвилювання - “ораторську лихоманку”, - яку він відчуває перед виступом, робить початок промови чітким, упевненим. Щоправда, Сократ говорив, що хвилювання є вираз поваги до слухачів.

Найважливішою частиною промови є її головна частина, в якій оратор послідовно розвиває думку, веде слухачів до розуміння основної ідеї промови, застосовує різноманітні докази правильності положень, які він висуває, ілюструє їх прикладами, цифрами, наочними посібниками.

Від змістовної головної частини залежить успіх промови. Тому головна частина виступу має бути розкрита якомога повніше і на високому ідейно-теоретичному рівні. Це визначається глибиною постановки питання, широтою залучення матеріалу, звязком теми із сучасністю.

Виклад матеріалу головної частини має бути зосереджений навколо головних питань. Матеріал не варто подрібнювати, слід уникати зайвої деталізації, натомість зосередивши увагу на узагальненні найістотнішого.

Головна частина промови чітко поділяється на окремі розділи і підрозділи. Усі вони підпорядковані безпосередньому розвиткові теми. Це сприяє кращому засвоєнню і запамятовуванню змісту промови. Якщо ж головна частина дається у формі безперевного потоку і окремі частини промови зливаються, тоді важко вловити логіку мислення оратора.

У добре побудованій головній частині промови всі питання обєднуються єдиною провідною, “наскрізною” ідеєю, і це забезпечує логічність виступу.

У головній частині виступу оратор керується принципом розмірності, пропорційності її складових частин.

Кращі оратори античності вважали, що головна частина промови має складатися з “розповіді”, “доказів” і “спростування”.

У розповіді викладаються обставини справи або суть суперечки. Це має особливе значення у судових промовах. Проте майстерність оратора найяскравіше виявляється в доказах.

Давні теоретики красномовства розрізняли два види доказів: прості і штучні. До перших належать такі докази, які говорять самі за себе і не потребують дальших пояснень: фактичні дані, документи, цитати із законів, постанови, договори, заповіти, показання свідків тощо.



Штучні грунтуються на непрямих доведеннях, здогадках і припущеннях. На противагу прямим вони мають лише певний ступінь імовірності.

Спростування - це особливий вид доказів. Вони застосовуються там, де ораторові доводиться виступати після свого противника і він має справу із обвинуваченнями, вже висловленими. Тоді оратор може спрямувати свої заперечення на точно визначені пункти.

Оратор не може обійтися без короткого закінчення, в якому підводяться підсумки промови. Тут доцільно зробити висновки зі сказаного.

Закінчення може бути побудоване по-різному. У лекціях на етичні й естетичні теми, які часто досягають великої емоційної наснаженості, не варто закінчувати промову констатацією висновків. Тут краще зібрати їх в узагальнений образ.

Методична підготовка

Після добору матеріалу і продумування логічної послідовності оратор переходить до методичного етапу підготовки промови. У композиції промови має бути лише одна головна тема, а всі допоміжні пункти, всі факти, цифри, приклади, докази, коментарі ведуть до її розкриття.

Для остаточного визначення структури промови необхідно скласти план-конспект чи повний текст промови.

У плані визначаються головні питання теми. Обмежитися одним планом і коротенькими виписками до окремих його пунктів або читати зовсім без папірців може тільки оратор, лектор, який має дуже добру память і досконало володіє матеріалом.

Конспект складається з трьох елементів:

- плану,


- тез ,

- фактичного матеріалу.

Конспект може мати різний ступінь деталізації - бути стислим або розгорнутим.

У визначенні основної структури промови велике значення має розподіл часу на окремі питання.

Методична підготовка включає і низку інших аспектів: методику роботи з книгою, першоджерелами, архівним матеріалом, довідковим виданням, словниками тощо.

Одне із найважливіших завдань оратора - вдосконалення мови і мовлення. Арістотель у своїй “Риториці” підкреслює, що ясність - головна позитивна якість промови.

Умовою ясності є точність. Оратор завжди має добирати такі слова, за допомогою яких можна було б найточніше висловити думки і почуття. Мистецтво говорити, - вважав Л.М.Толстой, - полягає в умінні кожного разу поставити єдино потрібне слово на єдино потрібне місце.

Однією з найважливіших ознак досконалості мови є її простота.

Простота допомагає слухачеві глибше проникнути в суть явищ, краще запамятати почуте, керуватися ним у своїх практичних справах.

Неодмінною умовою простоти мови є її зрозумілість, дохідливість, відсутність пишномовних загальних фраз. Ясною, точною робить мову чистота.



Образність мови

Які ж художні, естетичні елементи роблять мову яскравою, образною? Ефективними художньо-естетичними елементами ораторської мови, насамперед, є використання багатств фольклору.

Народні порівняння - це фразеологічні сполучення, в яких на основі спільних ознак зіставляються люди, явища, речі, предмети з метою створити яскраві уявлення або викликати відповідну емоційну реакцію.

Використання прислівїв і приказок робить промову яскравою і переконливою.

Оратор у процесі підготовки до виголошення промови використовує крилаті вислови, образи художньої літератури.

Однак художні засоби повинні використовуватися лише такою мірою, якою вони необхідні для глибокого розуміння основних науково-теоретичних положень промови.

Притупляють образність мови, її влучність і щирість - шаблони, штампи. Тому уникати штампів, оберігати мову від шаблонів - одне з найперших завдань оратора.

Психологічна підготовка

Відібраний, продуманий, підготовлений матеріал має бути засвоєний оратором. Тут на перший план виступає психологічний етап підготовки виступу.

Насамперед слід відзначити роль памяті у цьому процесі. “Зазубрювати” весь текст лекції не варто. Доцільно запамятати опорні пункти розвитку думки, приклади, факти. Корисно запамятовувати і переходи від одного положення до наступного.

Особливе значення з погляду підготовки психологічно-емоційної обстановки в аудиторії має добір певних яскравих життєвих фактів, відомих ораторові (слухачам). Наукова цінність таких спостережень може бути незначна, але психологічний вплив їх на аудиторію - великий.

Найкраще, коли лектор не просто викладає окремі наукові положення, певні закони, теорії, формули у їхньому готовому вигляді, а показує шляхи наукового пошуку, процес становлення і розвитку наукової думки.

Питання для обговорення

1. Назвіть види публічних виступів.

2. Схарактеризуйте різновиди доповідей.

3. Схарактеризуйте промову.

4. Лекція, її складові частини.

5. Бесіда, її характеристика.

6. Полеміка і дискусія. Спільне й відмінне.

7. Підготовка до публічного виступу:

а) цільова настанова промови;

б) збирання матеріалу;

в) продумування логічної послідовності виступу;

г) методична підготовка;

г) образність мови;

д) психологічна підготовка.



Практичні завдання

1. Підготтуйте лекцію на одну із тем: “День матері”, “Великдень”, “Богдан Хмельницький”, “Українська народна пісня”, “Українська мова”.

2. За тлумачним словником знайдіть значення слів: промова лекція, полеміка, бесіда, дискусія.

3. Напишіть вітальну промову з нагоди завершення навчального року.

4. Поставте розділові знаки.

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну аби на морі шторм утих (Котл.). Якби мені мамо намисто то пішла б я завтра у місто (Шевч.). Хоч не рідний син Ярема а щира дитина (Шевч.). І настрілявшися вертались ми щасливі дарма що промахів чимало в нас було (Рил.). На дні тієї щілини був мочар росла осока та очерет так що ніяк не можнв було туди прокласти шлях (Н.-Лев.). Одвернись од мене слово, коли думка мов полова (Забаш.). За високою стрункою дзвіницею що так поривається вгору десь у білому підхмарї зникають лебеді... (Стельм.).

6. Визначте тип речення і побудуйте його структурну схему.

Вона вся вставала перед ним, гарна, як рай, чудова, як дівчина першої пори своєї краси, вся засаджена садками, виноградом і лісами, вся обмита ріками й каналами, з багатими городами і селами (І.С.Нечуй-Левицький).

7. Напишіть цифри словами; поясніть відмінювання і правопис.

До 376 додати 7; від 292 відняти 24; до 3 624 додати 9; від 3 112 383 відняти 11; від 1 632 відняти 23; сума чисел дорівнює 203; визначити добуток від множення 535 на 7; скільки разів 8 місться в 72? скільки разів 11 міститься в 187?

8. Відредагуйте дані висловлювання.

Вибачаюсь, я хотів поговорити на рахунок квартири. Поговорили по душам. Я зайду до вас в десять годин. Я позвоню в три години. Роздався телефонний дзвінок. Мене визивають до начальника. Він поводився високомірно. Я вже настроївся на роботу. Напишіть слідуючу обяву. Слід перевести обяву на українську мову. Ми не конкурентноспособні. Дирекція не прогадає. Редакція приносить свої вибачення. Списки направляти в місцеві органи.

9. Напишіть і відтворіть усно вітальний адрес з нагоди дня народження (доберіть оригінальні вітання, тости).
Література

1.Антисуржик /За ред. О. Сербенської. - Львів. -С. 46 - 47.

2. Ющук І. П. Практикум з правопису української мови. - К., 1991.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Тема роль мови в житті суспільства iconМова І суспільство. Функції мови
...
Тема роль мови в житті суспільства iconЗагальні відомості про мову значення мови в житті суспільства
За допомогою мови люди спілкуються між собою, узагальнюють свій досвід, нагромаджують знання І передають їх один одному. Мова, отже,...
Тема роль мови в житті суспільства iconЗагальні відомості про мову значення мови в житті суспільства
За допомогою мови люди спілкуються між собою, узагальнюють свій досвід, нагромаджують знання І передають їх один одному. Мова, отже,...
Тема роль мови в житті суспільства iconУрок №1 Тема: Функції мови І мовлення. Роль мови у формуванні й самовираженні особистості
Ояснити роль мови у формуванні й самовираженні особистості; спонукати до роздумів над необхідністю мовної самоосвіти та безперервного...
Тема роль мови в житті суспільства iconТема уроку: Функції мови І мовлення: комунікативна, когнітивна (пізнавальна), кумулятивна (культуроносна), естетична, експресивна. Роль мови у формуванні й самовираженні особистості. Мета уроку
Поглибити знання про функції мови та мовлення, пояснити роль мови у формуванні й самовираженні особистості, спонукати до роздумів...
Тема роль мови в житті суспільства iconПоурочно-тематичний план з предмета: "Українська література"
Українська література в контексті розвитку суспільства певного часу. Її вимушена історична місія, особлива роль у житті поневоленої...
Тема роль мови в житті суспільства iconУроки розвитку мовлення: усно письмово 1 Уроки поза класного читання (ПЧ) 2
Вступ. Книжка в житті людини, Книги в Київській Русі. Сучасний читач І його роль у новому «житті» твору
Тема роль мови в житті суспільства icon9 клас Урок №1 Тема уроку. Вступ. Роль і місце літератури в житті нації
Обладнання: портретна галерея українських письмен­ників, творчість яких вивчається в 9 класі; дидак­тичний матеріал
Тема роль мови в житті суспільства iconУрок-семінар 10 клас(академічний рівень)
Тема: «Зв’язок механіки з іншими фізичними теоріями, науками, технікою. Роль механіки в соціально-економічному розвитку суспільства....
Тема роль мови в житті суспільства iconІменник, як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль
Рити І поглибити знання учнів про іменник як частину мови, сприяти зміцненню навичок визначення морфологічних ознак іменників; формувати...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка