Тема розвиток освіти та науки на українських землях



Сторінка3/4
Дата конвертації06.05.2017
Розмір0.91 Mb.
1   2   3   4
Тема 3. Розвиток українського мистецтва.book1

e:\підручник\музыка\семен гулак-артемовский, композитор, оперный певец.bmp


1. Музика.


Семен Гулак-Артемовський

Основою нової музичної культури України, що витворилась у ІІ половині ХІХ ст., стала народна пісенна творчість. Тривало збирання пісень та укладання збірок з нотами: записи Т.Шевченка, «Исторические песни малорусского народа» М.Драгоманова і В.Антоновича, «Чумацкие народные песни» І.Рудченка та ін. Українські народні мелодії використовували в своїх творах російські композитори М.Глінка, М.Мусоргський, П.Чайковський, М.Римський-Корсаков та ін. На їх основі була створена перша українська національна за змістом опера «Запорожець за Дунаєм» (1862) С.Гулака-Артемовського (1813-1873), яка стала фундаментом класичного українського мистецтва. Вперше вона була поставлена 1863 р. в Петербурзі. Характерними рисами опери є життєвість і правдивість образів, виразність музики, що ґрунтується на народнопісенних інтонаціях та барвистому українському національному колориті.

Зробили спробу вивести українську музику на широку дорогу європейського поступу, сприяли поширенню музичної культури серед молоді, популяризували українську пісню П.Сокальський, П.Ніщинський, М.Аркас.

Петро Сокальський (1832-1887), відомий український композитор та фольклорист. В його творчому доробку – опери «Мазепа» (1859), «Майська ніч» (1876) та «Облога Дубна» (1878), кантата «Бенкет Петра Великого» (1859), фортепіанні п’єси, романси, обробки українських, російських та білоруських народних пісень. Крім того Сокальський діяв і як громадський діяч. У 1864 р. брав участь в організації Товариства аматорів музики в Одесі та створенні при ньому музичної школи у 1866 р.e:\підручник\литература драматургия\аркас.jpg


Петро Ніщинський

Петро Ніщинський (1832-1896) не тільки композитор, а й ще поет-перекладач. З 1860 р. працював в Одесі, а з 1875 р. – в м. Ананьєві. Викладав російську і грецьку мови і літературу, а паралельно збирав українські народні пісні: «Байда», «Козак Софрон», «Ой, гук, мати, гук». Відомими стали його власні пісні-романси: «Порада», «У діброві чорна галка». Одним з найкращих творів П.Ніщинського є музична картина «Вечорниці», написаного до п’єси Т.Шевченка «Назар Стодоля».


Микола Аркас

До української оперної класики відноситься й опера «Катерина», на слова Т.Шевченка, лібрето і музику якої написав Микола Аркас (1852-1909), актор і композитор, історик і публіцист. Починаючи з студентських років він старанно записував народні пісні, захоплювався кобзарським мистецтвом. Кобзарів і бандуристів запрошував до Миколаєва з усієї України; поселяв їх у своєму домі. Ці записи й лягли в основу опери «Катерина». e:\підручник\музыка\микола лисенко, композитор.bmp

До поширення українського музичного мистецтва спричинилися численні аматорські трупи, при яких діяли хори та оркестри. Існували хори в Києві – під керівництвом М.Лисенка та О.Кошиця, Харкові, Полтаві, у містах Галичини і Буковини – товариство «Боян».




Віктор Матюх


Микола Лисенко

Цілу епоху в розвитку української музичної культури складає творчість Миколи Лисенка (1842-1912), талановитого композитора, піаніста, диригента, музикознавця, педагога та громадського діяча, творця національного напрямку української музики, який вивів її у коло світового музичного мистецтва. У 70-90-ті рр. Лисенко створює найбільш відомі опери «Наталка Полтавка», «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Тарас Бульба», «Пан Коцький», «Коза-дереза» та ін., пройняті духом народні пісні. Велику шану композитору принесли його вокальні твори під загальною назвою «Музика до «Кобзаря» Шевченка», збірки народних пісень, романси на слова І.Франка, Лесі Українки, М.Старицького.

Остап Нижанківський

Активно продовжують працювати композитори Західної України: Михайло Вербицький (1815-1870) музика до п’єс «Панщина», «Гриць Мазниця», «Галя», сучасний український гімн «Ще не вмерла Україна» на слова П.Чубинського; Іван Лаврівський (1822-1873) хори «Осінь», «Чом, річенько»; Анатоль Вахнянин (1841-1908) – засновник Вищого Музичного інституту ім. Лисенка й організатора музичного життя у Львові, автора хорів «Хор варягів», «Живем-живем», «Шалійте», особливо популярна незакінчена опера «Купайло»; Сидор Воробкевич (1836-1903) – представник «буковинської трійці», автор хорів «Над Прутом», «Сині очі», «Вечір», опери «Убога Марта», «Молода з Боснії»; Віктор Матюх (1852-1912), автор дуже популярної пісні «Веснівка», хори – «Чом так скрито», «До руської пісні», оперети «Капрал Тимко», «Нещасна любов», «Інвалід» та ін. – представники так званої «перемишльської школи», в творах яких оживає церковна музика. e:\підручник\001431_ostap_nyzhankivskyy.jpg

З молодших представників музичного життя в Галичині 80-х рр. ХІХ ст. треба назвати Остапа Нижанківського (1862-1919) – організатора музичного життя в Галичині, феноменального диригента, автора дуже популярних хорових творів «Гуляли», «З окрушків» та солових пісень «Минули літа», «Не видавай мене заміж», «І молилася я» та ін. ; Дениса Січинського (1865-1909) – першого в Галичині професійного музиканта, автора поширених в Галичині солоспівів «Бабине літо», «Як почуєш вночі» й ін.



book1


2. Живопис.

В творчості західноукраїнських художників, які здобували освіту у Відні, Кракові, Мюнхені та інших культурних центрах Європи, виразним був вплив європейських художніх шкіл. Однак вони пов’язували творчість з життям свого народу. До них належать К.Устиянович, Т.Копистинський, І.Труш, на Буковині – Ю.Пігуляк та М.Івасюк. У 1899 р. Івасюк організував у Чернівцях першу художню школу. Живописець Г.Рошкович виконав багато розписів церков у Закарпатті.




Корнило Устиянович

Художником та письменником ІІ половини ХІХ ст. в Західній Україні, що не був визнаний за життя, був Корнило Устиянович (1839-1903), який створив картини та монументальні розписи на історичні теми: «Василь Теребовельський», «Козацька битва», «Літописець Нестор» та ін., портрети. У жанрових картинах він один з перших у Західній Україні змалював життя селян: «Бойківська пара», «Гуцул». e:\підручник\bexhibitphoto1214.jpg e:\підручник\ustyyanovych_kornylo.jpg


"Бойківська пара",

худ. К. Устиянович
Сучасником К.Устияновича був Теофіл Копистенський (1844-1916), йому належать такі праці як, «Гуцулка», «Гуцул з Липовиці», цикл картин-ілюстрацій, як «Галшка з Острога» та ін.

Українським живописцем і громадським діячем цього періоду був Іван Труш (1869-1941). У 1897 р. очолив перше об’єднання художників Галичини «Товариство для розвою руської штуки», яке відіграло велику роль у популяризації та пропаганді українського мистецтва. Своєю творчістю Труш розпочав відродження галицького малярства. Поступово утвердився як художник-реаліст, прекрасний пейзажист, майстер психологічного портрета та побутового жанру. Великою заслугою І.Труша є створення галереї портретів його сучасників – І.Франка, В.Стефаника, М.Драгоманова, Лесі Українки та ін.

Розвиток українського національного образотворчого мистецтва в Наддніпрянщині ІІ половини ХІХ ст. зосереджувався в трьох мистецьких центрах – Одесі, Києві й Харкові. Випускники одеської школи, заснованої ще в 1865 р. членами Товариства красних митців, мали право продовжувати навчання у Петербурзькій Академії мистецтв без вступних іспитів. З 1875 р. в Києві діяла заснована М.Мурашком рисувальна школа, учнями якої були відомі згодом майстри українського живопису М.Пимоненко, С.Костенко, І.Їжакевич, а також російські художники М.Врубель, В.Сєров.e:\підручник\іван труш.jpg


Іван Труш

Академік Микола Пимоненко (1862-1912) працював у побутовому жанрі. Його цікавило життя та побут українських селян, що він зображував на своїх полотнах. Високою живописною майстерністю

відзначаються його картини «Святочне ворожіння», «Весілля в Київській губернії», «Свати» та ін.




К.Трутовський, ілюстрація до повісті М.Гоголя "Страшна помста"


"Біля криниці" худ. К.Трутовський


"Святочне ворожіння" худ. М.Пимоненко


Микола Пимоненко

У 1870 р. було утворено Товариство передвижних художніх виставок. Члени цього товариства звернулись до зображення повсякденного життя та історії народу, зображенню природи, соціальних конфліктів. Художники, що входили до складу Товариства називалися передвижниками. Серед українських художників «передвижником» був Кость Трутовський (1826-1893) , його картини черпали найбільше з народного побуту «Бандурист», «Український ярмарок», «Дівчата біля криниці». e:\підручник\17553513_konstantin_trutovskiy_scena_u_kolodca_szh.jpg e:\підручник\м.пимоненко святочніе гадания.jpg e:\підручник\mykola_pymonenko-avtoportret.jpg


Портрет Миколи Ге,

худ. М.Ярошенко

"Петро І і царевич Олексій", худ. М.Ге

До передвижників належали Микола Ге (1831-1894), його роботи - «Петро І і царевич Олексій», «Христос перед Пілатом», «Розп’яття» - вражають своїм натуралізмом; Олександр Литовченко (1835-1890) – картини «Стрілецький бунт», «Сокольничий» - здобули йому титул академіка живопису. Талановитим представником «ідейного реалізму» 70-х років був талановитий Микола Ярошенко (1846-1893). У художньому доробку цього митця знайшлося кілька добрих портретів та кілька з великим почуттям написаних картин, як «В’язень», «Невський проспект», «Скрізь життя», «Курсистка». e:\підручник\живопись\ярошенко портрет николая ге.jpg e:\підручник\живопись\ге петр первый.jpg e:\підручник\живопись\ярошенко всюду жизнь.jpg e:\підручник\микола ярошенко.jpeg


Художник Микола Ярошенко


"Скрізь життя",

худ. М.Ярошенко

"Запорожці, пишуть листа турецькому султану" худ. І.Рєпін


Художник Ілля Рєпін

Наймогутнішим представником передвижницького руху був уродженець Чугуєва Ілля Рєпін (1844-1928). Живучи у Петербурзі, Рєпін був у постійному зв’язку з рідною Україною, куди приїздив малювати рідну природу, схоплював типи старожилів, студіював минуле України. Своїх славних «Запорожців, що пишуть лист до турецького султана», Рєпін малював довго, дбайливо підшукуючи моделі і вживаючись у психологію своїх буйних e:\підручник\живопись\репин.jpg e:\підручник\живопись\запорожцы пишут письмо турецкому султану репин.jpg

e:\підручник\сергій васильківський.jpeg


e:\підручник\васильківський весняний день на україні.jpeg

"Весняний день на Україні", худ. С.Васильківський



Художник Сергій Васильківський



e:\підручник\васильківський на варті.jpeg

персонажів. Славу здобули й такі роботи, як «Банкрут», «Боягуз», «Не чекали», «Мотря Кочубеївна». Окрім них створена ціла низка жанрових та історичних картин і етюдів з українською тематикою, як «Вечорниці», «Козацькі типи», «Козацькі могили» та зворушливий портрет матері – старої української бабусі.

З початком 80-х рр. ХІХ ст. виступив ряд митців – українців не тільки по крові, але й по своїй глибокій свідомості. З’являється трійця художників – Васильківський, Сластіон, Мартинович.


С.Васильківський "На варті"

Сергій Васильківський (1854-1917) був перш за все свідомим українцем, а вже потім митцем. Він належав до «старшого покоління» національних праведників, котрі зневірившись в успішності будь-якого силового виступу проти влади, віддали всі свої духовні сили й матеріальні засоби на підготовчу працю над пристосуванням грунту для відродження української мистецької культури. «Козача левада», «Весна на Україні», «Козак у дорозі», «Ярмарок у Полтаві», «Біля корчми» та ін. Картини Васильківського не вражають ні своєю експресивною силою, ані оригінальністю, але внесок його в національно-культурний розвиток України величезний.

Серед відомих художників, які не були українцями, але любили Україну, любили її природу, побут і зображували її в своїх картинах, був грек за походженням Архип Куїнджі (1841-1910), який народився під Маріуполем у сім’я чоботаря. Картинами які принесли йому звання «класного художника першого ступеня» були – «Чумацький тракт в Маріуполі», «Українська ніч», «Степ». Окрім них була ще «Ніч на Дніпрі», яка справила незабутнє враження на сучасників. e:\підручник\архіп куїнджі.jpg



e:\підручник\куинджи вечір на україні.jpg



Художник Архип Куїнджі



e:\підручник\куиджи луная ночь на днепре.jpg
А.Куїнджі "Вечір на Україні"




"Ніч на Дніпрі", худ. А.Куїнджі




Робимо опис зображення

  1. Хто зображений на картині?

  2. У яких відносинах один з одним знаходяться зображені на картині люди і природа / предмети, що їх оточують (у гармонії чи протидії)?

  3. Який простір картини? Форми і лінії.

  4. Композиція картини. На чому зосереджено зображення?

h:\фото\ge.jpg

Микола Ге "Христос і Пілат"



3. Архітектура та скульптура.book1


Будинок-резиденція митрополита Буковини, арх. Й.Главка (суч.вигляд)


Театр ім. С.Крушельницької у Львові, арх. З.Горголевський (суч.вигляд)

Розвиток капіталізму в Україні спричинив потребу в будівництві нових архітектурних споруд – заводських корпусів, банків, бірж, готелів, навчальних закладів, театрів і музеїв. У цей період у містобудуванні змішуються різноманітні стилі відповідно до фінансових можливостей і смаків замовників, що призвело до еклектизму (поєднання органічно несумісних елементів). Водночас архітектори спромоглися створити в українських містах низку чудових споруд. e:\підручник\архитектура скульптура\театр им. саломеи крушельницкой в духе эклектизма в 1897-1900.bmp e:\підручник\архитектура скульптура\здание черновицкого ун-та арх чех й.главка 1864-1882.bmp

Архітектура Західної України перебувала під впливом європейської і відображала розвиток будівельної техніки та нових конструкцій, використовувала нові матеріали. В містах Галичини та Буковини з’явилося чимало примітних споруд: у Львові – будівлі політехнічного інституту – архітектор Ю. Захаревич, Львівський театр (суч. Театр ім. Крушельницької) – архітектор З. Горголевський (1897), Галицького крайового сейму – архітектор Ю.Гохбергер, у Чернівцях – будинок-резиденція митрополита Буковини – архітектор Й.Главка, на Закарпатті – мисливський палац графів Шенборнів, будинок Ужгородської синагоги та ін. одесса вокзал




Залізничний вокзал в Одесі

Одеський оперний театр, арх. Ф.Фельнер і Г.Гельмер (суч.вигляд)
Архітектура Наддніпрянської України у ІІ половині ХІХ ст. продовжує відчувати на собі сильний вплив російської та європейської шкіл. На зміну ампіру приходить еклектизм, особливо поширився віденський ренесанс. З орієнтацією на віденську моду побудовані найбільш репрезентативні тогочасні споруди у Києві, Одесі, Харкові, Чернігові. Архітектори, підкоряючись моді, відмовлялися від архітектурних ансамблів і всю свою увагу спрямували на створення окремих будинків, які виділялись своєю пишністю завдяки перенасиченню їх різьбленням, ліпленням, позолотою, але втрачали стрункість форм, красу й завершеність. e:\одесса\одесский оперный театр_ история одессы.files\theatre-opera.jpg

Серед численних споруд цього періоду виділяються більшою мистецькою вдалістю оперні театри в Одесі (1887) – архітектори Ф.Фельнер і Г.Гельмер, Києві (1897) – архітектор В.Шребер, будинки Нової біржі в Одесі (1894-1899)та залізничного вокзалу(1880) – архітектор О.Бернардацці та ін.




Пам’ятник Б.Хмельницькому, арх. М.Мікешин (фото ХІХ ст.)

Скульптурне зображення Терпсихори на Одеському

оперному театрі
Унікальною спорудою цього періоду є Одеський оперний театр. Будівля театру виконана в стилі віденського «бароко». Зовні будівля структурно складається з трьох поверхів. Перший (цокольний) і другий поверхи, скромно прикрашені тільки колонами тосканського ордеру в лоджіях, утворюють одне ціле і виглядають громіздко і фундаментально, надаючи будівлі вигляду статичності, стійкості «на століття». Третій поверх — легший, ажурний, з витонченою обробкою деталей з арочними лоджіями, колонами та пілястрами іонічного ордеру — приховує тяжкість нижніх поверхів і створює ілюзію легкості. Додаткові ефекти вносять витончений портик і куполоподібний дах. В результаті будівля як би «парить» над землею. Над фасадом підноситься скульптурна група, що зображає одну з муз, — покровительку мистецтва Мельпомену. Вона сидить в колісниці, запряженою чотирма розлюченими пантерами, які підкорені нею. Трохи нижче розташовані скульптурні групи, також на сюжети із стародавньої міфології. Зліва — Орфей грає на кіфарі для кентавра; справа — Терпсіхора (сестра Мельпомени і муза танцю) танцює з дівчинкою. На фронтоні портика римськими цифрами вказано декілька дат. e:\одесса\250px-terpsichore-odessa.jpg e:\підручник\108996_904964.jpg

Значних успіхів на рубежі ХІХ – ХХ ст. досягли українські скульптори. Серед них особливе місце посідає Л.Позен – автор ряду скульптурних груп, портретів і статуеток – «Кобзар», «Запорожець у розвідці», «Жебрак». Помітну роль відіграли також скульптори П.Забіла – автор бюстів Т.Шевченка та М.Гоголя, Б. Едуардс – погруддя О.Пушкіна, пам’ятник О.Суворову в Очакові. З творів монументальної скульптури цього часу найвидатнішим є пам’ятник Богданові Хмельницькому в Києві, створений М.Мікешиним у 1888 р.


dramamsk


Висновки.

Українська музика була представлена творчістю композиторів Семена Гулака-Артемовського («Запорожець за Дунаєм»), Петра Сокальського, Миколи Лисенка («Тарас Бульба», «Енеїда»). У творчості Лисенка особливо глибоко відображені українські мотиви.

Український живопис ІІ половини ХІХ ст. представлений іменами великих художників, які розвивали реалістичні традиції. Роботи Миколи Пимоненка («Брід», «Ярмарок») та Кость Трутовського («Бандурист», «Український ярмарок» та ін.) присвячені різним сферам побуту українського народу. Пейзажі Архипа Куїнджі («Місячна ніч на Дніпрі», «Вечір в Україні» та ін.) вражають багатством палітри і використанням художніх деталей. Видатним пейзажистом був Сергій Васильківський («У степу», «Ранок»). Українська тематика пронизує багато творів Іллі Рєпіна («Запорожці, пишуть листа турецькому султану») та Корнила Устияновича («Бойківська пара», «Козацька битва»), соціальні проблеми відбиті у творах Миколи Ярошенка («Усюди життя»). Прекрасним пейзажистом та портретистом цього періоду був Іван Труш, пензлю якого належать портрети багатьох українських письменників.

Для живопису того часу велике значення мають різні товариства художників. 1870р. створено Товариство пересувних художніх виставок, в якому було багато українських художників . В Одесі, Києві, Харкові діють малювальні школи. В Одесі створене Товариство південноросійських художників, в Києві – Товариство художніх виставок, у Львові – Товариство для розвитку руської науки та ін.



Видатним українським скульптором був Леонід Позен. 1888 р. у Києві було відкрито пам’ятник Богданові Хмельницькому, автором якого був Михайло Мікешин. Продовжує розвиватись архітектура. Цей період відомий такими архітектурними спорудами, як Одеський оперний театр (1887) – архітектори Ф.Фельнер і Г.Гельмер, театр у Києві (1897) – архітектор В.Шребер, будинки Нової біржі в Одесі (1894-1899) та залізничного вокзалу(1880) – архітектор О.Бернардацці, у Львові – будівлі політехнічного інституту – архітектор Ю. Захаревич, Львівський театр (суч. Театр ім. Крушельницької) – архітектор З. Горголевський (1897), Галицького крайового сейму – архітектор Ю.Гохбергер, у Чернівцях – будинок-резиденція митрополита Буковини – архітектор Й.Главка.


hh00625_


Питання для самоконтролю

1) Якій твір С.Гулака-Артемовського започаткував українську оперу?

2) Назвіть автора опер «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена».

3) Які опери П.Сокальського були створені на історичну тематику?

4) Вставте пропущене:

«Музику до вірша П.Чубинського «…» створив композитор …. ».

5) Назвіть художників ІІ половини ХІХ ст. яким притаманний побутовий жанр.

6) Які товариства художників були створені у ІІ половині ХІХ ст.?

7) Яких архітекторів того часу ви знаєте?

8) Заповніть таблицю: «Розвиток живопису ІІ половини ХІХ ст.»

Художник

Його твори

Жанр










9) Назвіть найвідоміші скульптурні композиції Леоніда Позена.

10) Заповніть схему: « Архітектура України ІІ половини ХІХ ст.»

Архітектура
Архітектурні споруди Автори


11) Дайте характеристику розвитку українського мистецтва другої половини ХІХ ст.

12) Визначте особливості розвитку української культури в ІІ половині ХІХ ст.



ph02736g


Словник термінів.

Еклектика – стиль у мистецтві, в якому механічно поєднуються стилі різних епох та напрямів, несумісні елементи; змішуються заперечливі деталі, ідеї, теорії.

Лібрето - (італ. libretto, букв. — книжечка), літературний текст опери, оперети, рідше ораторії. Спочатку публікувався у вигляді окремої книжечки (звідси назва).

Передвижники - художники, що входили в російське художнє об'єднання - Товариство пересувних художніх виставок, утворене в 1870. Звернулися до зображення повсякденного життя і історії народів Росії, її природи, соціальних конфліктів, викриття громадських порядків.

an00790_


Віконце допитливих.

Пригоди пам’ятника Богдану Хмельницькому.

Думку про вшанування Б.Хмельницького перший подав М.Юзефович, що ззамолоду був щирим українцем. В цій справі він звернувся до відомого художника Михайла Мікешина, автора монументів «Тисячоліття Росії» та імператриці Катерини ІІ; той з великим бажанням у 1868 р. приїхав до Києва. У 1870 р. цар Олександр ІІ звелів зібрати кошти на побудову пам’ятника по всій Росії. Довго думали де встановити пам’ятник. Спочатку вирішили запроторити його на Бесарабку, але після довгих суперечок у 1881 р. почали копати фундамент під пам’ятник на Софійській площі.

Однак, несподівано, з Петербургу прийшло розпорядження припинити роботи. Виявилося, що київське духовенство поскаржилося в Синод з того приводу, що пам’ятник буде закривати вид на собор з боку Хрещатика та Михайлівського монастиря, до того ж, всякий, хто буде підходити до собору з цієї сторони буде бачити не стіна собору, а задня частина коня.

Незважаючи на це, було вирішено, після довгих суперечок, все ж таки встановити пам’ятник на Софійській площі. Довго тяглася ця справа, бо зовсім не було грошей, аби закінчити будівництво пам’ятника. У 1886 р. з казни було видано 12000 рублів і пам’ятник нарешті закінчили. П’єдестал будував архітектор В.Ніколаєв. Нарешті 11 липня 1888 року пам’ятник Богданові Хмельницькому був посвячений.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Тема розвиток освіти та науки на українських землях iconТема розвиток освіти та науки на українських землях
Розділ духовне життя в українських землях наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ століття
Тема розвиток освіти та науки на українських землях iconСоціально-політичний розвиток І національний рух в українських землях в першиій половині XIX ст
Криза феодально-кріпосницької системи І особливості соціально-економічного процесу в Україні
Тема розвиток освіти та науки на українських землях icon"Соціально-політичний розвиток І національний рух в українських землях в першиій половині XIX ст."
Криза феодально-кріпосницької системи І особливості соціально-економічного процесу в Україні
Тема розвиток освіти та науки на українських землях iconТестове контрольне опитування. Варіант 1 Тема Історія та культура населення України в стародавні часи
...
Тема розвиток освіти та науки на українських землях iconУрок-занурення «реактивний рух. Розвиток космонавтики. ВНЕСОК УКРАЇНСЬКИХ УЧЕНИХ У Розвиток космонавтики.»
К. Е. Ціолковського та українських учених про використання ракет для космічних польотів
Тема розвиток освіти та науки на українських землях iconЛекція українська культура у другій половині ХVII – XVIII століттях
Соціально-культурна ситуація на українських землях в епоху бароко. Іван Мазепа у творенні культури
Тема розвиток освіти та науки на українських землях iconКонспект лекцій для слухачів 2-го курсу Дрогобицького катехитичного інституту Пресвятої Трійці зміст: Тема №1: Політико-релігійна ситуація на українських землях до 988 року
З 1000-х років – літопис Нестора «Повість полум’яних літ». До літопису – юридично-релігійні І законодавчо-документальні джерела:...
Тема розвиток освіти та науки на українських землях iconПродовжувач опришківської справи Лук’ян Кобилиця
Хіх ст які відбувалися на українських землях в даний період; вчити працювати з документами та ілюстраціями, аналізувати матеріал,...
Тема розвиток освіти та науки на українських землях iconТема досвіду роботи «розвиток креативної особистості шляхом використання інтерактивних технологій»
...
Тема розвиток освіти та науки на українських землях iconКурс "Педагогіка" є провідним у системі загальнопедагогічної підготовки студентів педагогічних спеціальностей університету
Викладання курсу передбачає ознайомлення студентів з педагогічними поглядами, діяльністю визначних українських І зарубіжних педагогів...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка