Тема соціальна думка, соціальні науки та соцiологiя



Сторінка1/14
Дата конвертації26.06.2017
Розмір2,46 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

 С О Ц І О Л О Г І Я - 1

(курс лекцій, 5-та версія)
(C) В.Хмелько, 1997

 ТЕМА 1. СОЦІАЛЬНА ДУМКА, СОЦІАЛЬНІ НАУКИ ТА СОЦIОЛОГIЯ


 1. Соцiальна думка та соцiальнi науки.
Як кажуть суспiльствознавцi, люди за своєю природою - iстоти соцiальнi. Що позначається термiном "соцiальні?". Перш за все те, що люди вiд народження i до смертi живуть i дiють не поодинцi, а взаємодiючи мiж собою та утворюючи різні спільноти. (В цьому розумінні біологи-етологи говорять про "соціальних тварин" та "соціальних комах") Для людей такою спільнотою є, наприклад, й окрема родина, що живе i працює на вiдокремленому сiмейному хуторi, й населення великого мiста, мешканцi якого хоча по бiльшостi опосередковано, але теж взаємодiють мiж собою. Крiм того кожна родина та кожна людина - незалежно від того, чи усвідомлює вона це, чи ні - належить, як правило, до певного суспiльства, тобто мешкає у певнiй країнi, знаходиться пiд владою певної держави.

I наскiльки вiдома людська iсторiя, стiльки нашi предки намагалися збагнути своє соцiальне життя. Вони задавалися, наприклад, такими питаннями:

- Що поєднує людей в спільноти?

- Що роз'єднує людей та спільноти?

- Як і чому утворюються саме такі чи такі об'єднання?

- Чому однi люди багатi, а iншi - бiднi?

- Чому одні люди керують іншими, визначають умови їх життя?

- Що спонукає одних людей порушувати соцiальнi норми i правила

поведiнки, а iнших - дотримуватись цих норм i правил?

- Чому і як саме суспiльства з часом змiнюються?

- Що в цих змінах можна передбачати? Яким чином?

- Що можна зробити, щоб покращити життя людей?


Безумовно, різних людей, різних дослідників можуть цікавити досить різні питання. Мене, наприклад, особливо цікавлять такі:

- Які характеристики суспільства і як саме впливають на формування особистісних якостей людей?

- Що сприяє і що заважає розвитку гуманності людей, формуванню людя-ності особистостей?

А з іншого боку:

- Яким чином змінюються з часом ті характеристики суспільства, котрі впливають на ступінь людяності, гуманності поколінь, що змінюються?

- Завдяки чому змінюються ці характеристики суспільства?


Сукупність таких та подібних запитань, відповідей на них або міркувань стосовно запитань чи відповідей - це і є  соціальна думка.

До нещодавна вiдповiдi на цi та подiбнi питання люди мали тiльки на рiвнi iнтуiцiї, розмiрковувань, припущень, а також iз міфів та забобонiв, що склалися у минулому.

Тільки протягом приблизно одного останнього сторiччя для вивчення людської поведiнки та людського суспiльства люди почали застосовувати науковi методи, що забезпечують виведення вiдповiдей з фактiв, якi збирають шляхом систематичних дослiджень.

З розвитком наукових методiв пiзнання соцiальна думка почала ставати, так би мовити, стереоскопiчною. З часом вона почала все бiльше складатися не тiльки зі синтетичного, образного знання, яке є здобутком мистецького пiзнання свiту, але й з аналiтичного, дискурсивного знання, яке є здобутком власне наукового пiзнання свiту.

Мистецтво та Наука, як кажуть англiйською - Art and Science - це два способи опанування свiту, мовби два ока людства, що пов'язанi з рiзним функцiонуванням двох пiвкуль людського мозку та з домiнуванням тої чи іншої з них.

Але стосовно рiзних сферах дiйсностi рiзнi способи їх опанування розвиваються неодночасно. Так, у сферi соцiального пiзнання науковий метод почав застосовуватися набагато пiзнiше, нiж у сферi пiзнання природи. Можливо, це пов'язано з тим, що соцiальнi системи набагато складнiше, нiж iншi живi системи, подiбно до того, як живi системи набагато складнiше неживих.

Всi науки (якщо казати про Sciences), подiляються на двi основнi галузi: природничi науки та соцiальнi науки (те, що у слов'янських мовах ми називаємо гуманiтарними науками, у романських мовах називають Аrt). Мiж природничими та соцiальними науками є принциповi вiдмiнностi. Але спiльне в них те, що обидвi галузi причетнi до наукового методу. Саме тому обидвi галузi належать до науки (Science).

В якому розумiннi ?

 По-перше, наука - природнича чи соцiальна -  припускає, що в основi  всесвiту лежить певний порядок. Подiї, які вiдбуваються чи то з молекулами, чи то людськими iстотами,  з точки зору науки не є випадковими.

Вони пiдпорядковуються певним закономiрностям, якi є настiльки регулярними, що дають нам можливiсть робити  узагальнення. Зробити узагальнення - це значить сформулювати такi судження, що адекватнi не тiльки окремому випадку, але бiльшостi випадкам того ж типу.

Так, можна узагальнити, наприклад, що кисень та водень завжди перетворюються на воду, якщо вони з'єднуються при вiдповiднiй температурi. З iншого боку, можна узагальнити, що усi людськi суспiльства завжди створюють яку-небудь систему шлюбу та сiм'ї.

Узагальнення є вирiшальними для науки, тому що вони ставлять iзольованi подiї, кожна з яких окремо може не мати сенсу, у такий зв'язок мiж собою, який ми можемо зрозумiти. Тодi стає можливим аналiзувати взаємовiдношення причин та наслiдкiв, i таким чином з'ясовувати

чому дещо вiдбулося та передбачати що за тих самих умов це знову вiдбудеться у майбутньому. Наука створює свої узагальнення та передбачення на основi ретельного, систематичного аналiзу пiдстав, що можуть бути пiдданi перевiрцi - тобто таких пiдстав, перевiрка яких iншими дослiдниками дає тiж самi результати.

З iншого боку, ненауковi пояснення подiй, що виходять тiльки з так званого "здорового глузду", базуються найчастiше на гадках та уявленнях. Наприклад, стародавнi римляни гадали, що кожен день бог провозить сонце по небу у своїй колiсницi, хоча нiхто з них цього дiйсно не бачив. Пiзнiше спостереження вчених привели їх до висновку, що рух сонця по небу, який ми бачимо, спричиняється щодобовим обертанням Землi навколо своєї вісi. Цей висновок може перевiрити кожна людина, яка опанувала вiдповiднi методи спостерiгання небесних тiл та аналiзу їх рухiв. Коротше кажучи, науковий пiдхiд дає бiльш надiйну iнтерпретацiю дiйсностi, нiж та, що базується на припущеннях "здорового глузду".

Коли люди посилаються на здоровий глузд, вони, фактично, приймають на вiру тi чи iншi поширеннi iдеї та використовують зручнi стереотипи, якi допомагають бачити свiт  мов би зрозумiлим. У нашi часи уявлення, що базуються на здоровому глузді найчастiше формуються пiд впливом того, що люди чують по телебаченню та радiо або вiд своїх друзiв чи знайомих, що вони читають у газетах, або просто пiд впливом того, що їм здається правдивим. А такi уявлення досить часто формуються на основi невiрної або неточної iнформацiї.

Це не означає, що здоровий глузд не може давати вiрних пояснень та передбачень. Вiн може це робити i часто робить. Проблема в тому, що  без використання методiв науки немає можливостi визначити, чи дав здоровий глузд правильнi висновки.

У соцiальнiй сферi i сьогоднi багато уявлень здорового глузду насправдi є мiфами. У захiдних пiдручниках соцiологiї наводяться багато прикладів розбiжностей мiж пануючими у суспільстві соцiальними уявленнями та реальними фактами.

Наприклад, данi американських соцiологiв спростовують поширене у 7-х роках у Сполучених Штатах уявлення про те, що  бiльшiсть . бiдних людей завжди була бiдною та завжди буде бiдними. Дослідження ж показали, що тільки невелика категорiя населення є постiйно бiдною, але бiльшiсть сiмей, якi опиняються у тому чи iншому роцi за рискою бiдностi (за американськими мiрками, зрозумiло) - це рiзнi сiм'ї. Так у 7-тих роках у Сполучених Штатах кожного року близько 1 мiльйонiв людей пiднiмалися над рискою бiдностi, а iншi 1 мiльйонiв опускалися за цю риску.

Iнший приклад. У Сполучених Штатах та країнах Захiдної Європи найбiльш поширеною є думка, що представники нижчих соцiальних прошарків частiше чинять злочини, нiж представники вищого прошарку. Але надійна перевiрка фактiв у Сполучених Штатах та в Захiднiй Європi свiдчить, що вiдсоток тих, хто чинить злочини у вищому прошарку такий самий, як i у нижчих прошарках. Але бiднi частiше нiж багатi чинять певнi види злочинiв (наприклад, дрiбнi крадiжки набагато частiше), а крiм того їх частiше заарештовують та засуджують. Про такi проблеми будемо говорити докладнiше, коли мова йтиме про девiантну поведiнку та

механiзми соцiального контролю.

Iнший приклад соцiального мiфу. У Сполучених Штатах 6-7-тих років була поширена думка, що серед американських чорношкiрих знедоленi частiше бувають войовничими нiж тi, що живуть краще. Але в дійсності на протязi 6-х та на початку 7-х рокiв залежнiсть була протилежною: чим вище була освiта чорношкiрих американцiв, престиж їх професiї та їх доходи, тим частiше серед них зустрiчалися войовничi особистостi. Про такi проблеми ми будемо говорити докладнiше, коли мова йтиме про соцiальну стратифiкацiю, мiжрасовi вiдносини, колективну поведiнку та соцiальнi рухи.

Приклад iз сiмейного життя.

Громадська думка вважає, що чоловiки частiше вбивають своїх дружин, нiж дружини своїх чоловiкiв. Фактично ж дружини вбивають своїх чоловiкiв так само часто, як i чоловiки дружин. Хоча чоловiки звичайно сильнiше, але дружини частiше вдаються до такої небезпечної зброї як кухоннi ножi. Про вiдносини чоловiкiв та дружин ми будемо говорити докладнiше у роздiлi, що стосується шлюбу та сiм'ї.

Ще один приклад. У Сполучених Штатах поширене уявлення, що з релiгiйних причин бiльшiсть американських католикiв проти контролю за народжуванiстю i розлучуються менш часто нiж протестанти. Фактично ж бiльш нiж 8 вiдсоткiв американських католикiв висловлюються за контроль за народжуванiстю. А частота розлучень серед американських католикiв вища нiж серед протестантiв.

Останнiй приклад. Американцi в більшості вважають, що лiкарi можуть поставити вiрний дiагноз бiльшостi пацiєнтiв, якi до них звертаються. Опитування ж лiкарiв показують, що бiльш нiж у половини пацiєнтiв лiкарi не можуть визначити хворобу, але своїм пацiєнтам вони

не можуть цього сказати.

Це тiльки деякі приклади розходжень мiж уявленнями, що складаються на грунтi "здорового глузду" або повсякденної свiдомостi та наукових дослiджень соцiального життя.

Здобуваючи та поширюючи такi данi, соцiологiя може сприяти тому, щоб соцiальнi оцiнки у суспiльствi були бiльш адекватними. Соцiологiя також може допомогти людям зрозумiти, чому їх деякi уявлення та оцiннi судження про соцiальне життя були неточними або помилковими.


 . Соцiальнi науки та соцiологiя.
Соцiальне життя, як вiдомо, вивчають рiзнi науки. Так, економiчна наука (Economics) вивчає виробництво, обмiн, розподiл та споживання товарiв, послуг. Але ця наука вивчає взаємозв'язки мiж такими параметрами виробництва, облiку, розподілу та споживання як цiни, вартісні пропорції, податки, процентні ставки, темпи їх змін i такими iншими. Власне ж соцiальнi аспекти того ж економiчного життя - такі як поведiнка людей в економіці, поведінка органiзацiй, якi вони тут створюють, їх чекання (експектацiї) в сферi економiчного життя, мотиви вiдповiдної дiяльностi та багато iнших моментiв є  предметом   економiчної соціології.

Дещо іншим є спiввiдношення полiтологiї та полiтичної соцiологiї.  Полiтична соцiологiя  вивчає політичні організації та полiтичну поведiнку людей, соцiальнi взаємодiї полiтичних діячів. Вона вивчає, наприклад, як люди набувають рiзних полiтичних поглядiв, як спiввiдносяться полiтичнi уподобання батькiв та їх дiтей, або який вплив справляє на полiтичнi ставлення людей шкiльна та унiверситетська освiта, i таке iнше. Iнтереси полiтичних соцiологiв та політологів багато в чому збiгаються. Але полiтична соцiологiя, на вiдмiннiсть вiд полiтологiї, не вивчає, наприклад, стилi дiяльностi конкретних (пойменованих) полiтичних дiячiв, не вивчає вона i форми дiяльностi конкретних полiтичних органiзацiй.

Досить помiтнi також вiдмiнностi мiж соцiологiєю та психологiєю, яка вивчає психiчнi процеси (такi як почуття, сприйняття, мислення, пам'ять, здiбностi, мотивацiю та iншi). Психологiя набагато бiльш нiж соцiологiя концентрує увагу на iндивiдi, на особистостi. Хоча соцiологiя та психологiя мають спiльну сферу iнтересiв, яка отримала назву соцiальної психологiї - вивчення процесiв безпосередньої взаємодiї iндивiдiв у малих групах, вивчення того, як соцiальнi фактори впливають на особу, її особистісні якостi та поведiнку.

У захiднiй науцi найближча до соцiологiї дисципліна - це культуральна антропологiя (cultural anthropology) у тiй її галузi, яку у нас називають етнографiєю. Вона вiдрiзняється вiд соцiологiї головним чином тим, що звичайно фокусує свою увагу на невеликих, так званих "примiтивних суспiльствах".

Узагальнюючи можна сказати, що  соцiологiя - це соціальна наука,  яка   вивчає  людське суспiльство та інші людськi угруповання (групи,  спільноти, органiзацiї) - їх властивостi, складовi частини та   вiдносини мiж ними, а   також тi змiни, що   вiдбуваються зі структурами людських  угруповань, їх   властивостями та вiдносинами. 
 3.   Мiкросоцiологiя та макросоцiологiя.
У сучаснiй соціології склалося досить певне розгалуження двох основних рiвнiв соцiологiчних дослiджень. Якщо у дослiдженнi вивчається мiжособова взаємодiя iндивiдiв (як кажуть англiйською - face-to-face interaction), якщо вивчається, що окремi iндивiди говорять i роблять, як вони утворюють невеликi, так званi, контактнi групи, то такi дослiдження вiдносять до  мiкросоцiологiї.  У цьому термiнi грецьке слово "мiкро" означає "малий". Наприклад, як у термiнах "мiкробiологiя", "мiкроструктура" або "мiкрокосм". Мiкросоцiологiя   має справу з повсякденним життям, наприклад з тим, як знайомляться майбутнi подружжя, як створюються iгровi групи дiтей або спортивнi команди, як утворюються, функцiонують та змiнюються родиннi кола або кола друзiв, яким чином i якi вiдносини складаються у шкiльному класi чи у студентськiй групi й з таким iншим.

Протилежний пiдхiд у соцiологiї - це вивчення побудови суспiльства у цiлому, як певної соцiальної системи, i його найбiльших складових чи пiдсистем - економiки, полiтики, культури, їх взаємозв'язкiв, а також великих соцiальних угрупувань - таких як нацiї або соцiальнi класи. Коли соцiальне життя розглядається на такому рiвнi узагальнення, тодi дiї окремих людей не розрізнюються. Як не розрізнюються, наприклад, поведiнка окремих атомiв та молекул, коли вивчаються морськi течiї, вiтри або рух планет. Цей рiвень дослiджень дiстав назву  макросоцiологiї.  У цьому термiнi грецьке слово "макро" означає "великий", як, наприклад, у термiнах "макроструктура" або "макрокосм".

Макросоцiологiя дослiджує як великомасштабнi соцiальнi об'єкти, так i довгочаснi соцiальнi процеси. На цьому рiвнi аналiзу вивчаються, наприклад, взаємовплив економiчних i полiтичних процесiв у певному суспiльстві, змiни у структурi його релiгiйних конфесiй, вивчається вплив змiн у технологiях суспiльного виробництва на соцiальнi структури суспiльства або фактори змiн його етнiчних структур i таке iнше.

Безумовно, слiд пам’ятати, що мiкросоцiологiя i макросоцiологiя - це взаємопов'язанi галузi соцiологiчного знання, тому що пов'язанi мiж собою тi соцiальнi явища, що вiдбуваються на макро- i мiкрорiвнях. З одного боку, макроструктури створюються завдяки масової повторностi певних форм взаємодiй на мiкрорiвнi. З iншого боку, те, що переважна кiлькiсть людей думає, говорить чи робить, формується пiд впливом певних макроструктур суспiльства. Вивчення відносно сталих та упорядкованих структур суспільства і поведінки індивідів, які діють у суспільстві, з необхідністю доповнюють одне.

Розуміння взаємозв'язку макро- та мiкросоцiальних явищ та розумiння суспiльства, в якому ми живемо, дає можливiсть бiльш повно зрозумiти самих себе. Американський соцiолог Райт Мiллз назвав цей компонент знання "соцiологiчною уявою" (the sociological imagination), маючи на увазi здатнiсть людини побачити своє життя, клопоти, проблеми, сподiвання у зв'язках з широким соцiальним та iсторичним контекстом, у якому людина живе.

Вивчаючи соцiологiю ми краще розумiємо як органiзовано суспiльство, хто має владу, якi переконання спрямовують нашу поведiнку та як наше суспiльство прийшло до того, чим воно є. Бiльш того, можна сказати, що соцiологiя забезпечує нас особливою формою свiдомостi. Ця свiдомiсть дозволяє нам краще зрозумiти соцiальнi сили з якими ми зустрiчаємося, i не тiльки тi, якi обмежують нас, але й тi, що допомагають нашому звiльненню. I тому соцiологiя, за крилатим висловом Пiтера Бергера, є визвiльною наукою (liberting science).

 ТЕМА   . ТЕОРЕТИЧНI ЗАСАДИ   СОЦIОЛОГI°
 1. Практичний досвiд та теорiя,

 або чому науковий   пiдхiд потребу є  теорiї? 


У соцiологiї, як й в усiх iнших науках вирiшальним елементом є теорiя.

Але деякi студенти, якi слухають вступний курс соцiологiї в унiверситетах та коледжах рiзних країн часто запитують: "Навiщо нам мати клопiт з усiма цими теорiями? Чому не дозволити фактам говорити самим за себе?". Теорiя таким студентам здається недоречною навiть бiльш, нiж башта iз слонової кiстки.

Але, нажаль, факти не говорять самi за себе. Факти безмовнi. Для того, щоб факти могли говорити, ми маємо знати вiдношення мiж ними. Наприклад, якщо вам доведеться мати справу з дiтьми, а вони будуть поводити себе не так, як треба, то що ви робитиме ? Чи будете їм дорiкати, чи загрожувати, чи вiдшльопаєте їх, чи забороните займатися якоюсь улюбленою справою, чи обговорюватиме з ними те, що трапилось, чи iгноруватиме їх ?

Те, що ви бутите робити, залежить вiд того, яку саме теорiю виховання дiтей ви подiляєте - свiдомо чи несвiдомо.

Можливо, ця теорiя буде укладатися лише в один вислiв типу: "Шкодувати рiзок - псувати дитину" або "Дiтей треба ростити стiйкими, бо шляхи життя можуть бути жорсткими " або "Дiти просто потребують захисту та любовi " або " Биття дiтей лише породжує емоцiйнi проблеми " i таке iнше.

Теорiя це є спроба зрозумiти значення нашого досвiду. Ми мусимо якось ухопити швидкоплиннi подiї та знайти спосiб, щоб їх описати та пояснити. Тiльки тодi ми можемо передбачати новi подiї та впливати на свiт навiть навколо нас у бажаному напрямку. Теорiя - це "сiтка" , яка нам необхiдна, щоб досягти цих цiлей, щоб "упiймати" факти у їх взаємовiдношеннях. Саме теорiя дає можливiсть побачити взаємозв'язок подiй, що не є очевидним з одних лише даних про факти.

Бiльш того можна сказати, що теорiя - це низка взаємопов'язаних форму-лювань, яка забезпечує пояснення певного класу подiй, тобто - дозволяє так зв'язати ту чи iншу множину фактiв, що дає можливiсть їх зрозумiти.

Крiм того, теорiя дозволяє нам органiзувати пошуки нових знань про багато рiзних, часто загадкових сторiн нашого досвiду. За роки розвитку соцiологiї соцiологи розробили досить багато теоретичних пiдходiв (Perspectives).

Що таке теоретичний пiдхiд? Коротко на це питання можна вiдповiсти таким чином:

теоретичний пiдхiд є способом бачення ряду особливостей свiту, це орiєнтацiя, яка передбачає певнi методи вивчення соцiального досвiду та пошуки його пояснення.

Прихильники рiзних пiдходiв ставлять стосовно суспiльства дещо рiзнi питання, й завдяки тому дають нам рiзнi образи соцiального життя.

Вам не пропонують сприйняти одну модель соцiального свiту та вiдкинути всi iншi. Скорiше теоретичнi пiдходи є засобами - розумовими конструктами - що дозволяють вам чiтко уявити собi той чи iнший об'єкт.

Будь яка певна теоретична модель завжди обмежує досвiд i дає, так би мовити, " тунельний " образ дiйсностi. Але добра модель одночасно розширює горизонт бачення дiйсностi.

У сучаснiй соцiологiї найчастiше видiляють три основних теоретичних пiдходи: функцiоналiстський, конфлiкцiонiстський та iнтеракцiонiстський. Хоча, останнiм часом, видiляють ще й еволюцiонiстський пiдхiд.

Ми будемо звертатися до трьох основних пiдходiв на протязi усього курсу. Зараз же ми дамо кожному з них коротку характеристику.
  Основнi теоретичнi напрямки у сучаснiй соцiологiї . 
 Функцiоналiзм. 
Структурно-функцiональний - або просто функцiоналiстський пiдхiд сформувався у серединi нашого сторiччя в основному спираючись на iдеї двох з класикiв соцiологiї, а саме англiйця Герберта Спенсера та француза Емiля Дюркгейма, якi притримувались великомасштабного - тобто макросоцiального - погляду на соцiальне життя.

На протязi 5-х та на початку 6-х рокiв центром уваги захiдної соцiологiї заволодiли функцiоналiстськi концепцiї американського соцiолога Толкота Парсонса (19 - 1979) та його учнiв.

Пiзнiше, особливо у 7-х роках, функцiоналiзм втратив прихiльнiсть багатьох соцiологiв. Але у 8-х роках iнтерес до робiт Парсонса та iнших функцiоналiстiв вiдродився ( у роботах Хабермаса (1981), Алекзандера (1984), Сцiулi та Герстейна (1985) та iнших).

Розглянемо основнi iдеї функцiоналiстського пiдходу. Основну iдею цього пiдходу коротко можна сформулювати так; Суспiльство як соцiальна система. Що мається на увазi? Функцiоналiсти виходять з погляду на суспiльство як певну систему, поєднання таких частин, що складають єдине цiле.

Функцiоналiсти намагаються зробити двi речi:

-- встановити зв'язки частин суспiльства iз суспiльством у цiлому,

-- та встановити зв'язки кожної окремої частини суспiльства з iншими його частинами. Такi iнститути як сiм'я, релiгiя, економiка, держава, освiта належать до найважливiших складових частин кожного суспiльства.

Функцiоналiсти розглядають структурну побудову соцiальних iнститутiв подiбно до того, як бiологи розглядають структурну побудову органiв тiла.

Далi вони визнають соцiальнi функцiї, що здiйснюються iнститутами. Наприклад, говориться, що головними функцiями сiм'ї є вiдтворення, соцiалiзацiя, пiдтримка дiтей, самореалiзацiя її членiв.

Одна з найважливiших особливостей будь-якої системи, що пiдкреслюється функцiоналiстами, є взаємозалежнiсть її частин. Змiни в одному iнститутi суспiльства створюють вплив на iншi iнститути та на суспiльство в цiлому.

Наприклад, коли у Сполучених Штатах жiнки почали залучатися до роботи в економiцi, вони стали пiзнiше виходити замiж та мати менше дiтей. У свою чергу це вело до скорочення кількості дiтей шкiльного вiку i школи у деяких мiсцевостях зачинялись. Тепер у Сполучених Штатах вiйськовi вiдмiчають нестачу молодих хлопцiв для служби в армiї у 9-х роках.

Другий важливий принцип функцiоналiзму - це принцип рiвноваги.

Функцiоналiсти вважають, що всi суспiльства мають тенденцiю до рiвноваги - тобто здатнi до самопiдтримки iснуючого порядку. Соцiальна система, з точки зору цього пiдходу, досягає певної стабільності через врівноваження рiзних сил. Такi компенсуючi механiзми дають можливiсть суспiльству вiдновлюватися пiсля вiйни або лихолiття.

Цi ж сили спрацьовують у тому випадку, коли члени суспiльства намагаються повернути людей з девiантною поведiнкою до загального порядку.

Але кожна система змiнюється, й динамiчна або рухома рiвновага скла-дається в мiру того як всi частини системи постiйно змiнюються самi та змiнюють свої взаємозв'язки.

З точки зору функціоналізму соцiальнi змiни вiдбуваються без принципових порушень системи та без переворотiв.

Два ключових поняття функцiоналiзму, про якi необхiдно сказати особливо, це -
 Функцiї  та дисфункцiї
Функцiоналiсти звертають особливу увагу на те, якi функцiї виконуються складовими соцiальної системи, перш за все її цiнностями, нормами, iнститу-тами та групами.

Функцiї - це процеси у системi, якi мають те чи iнше позитивне значення для її iснування, служать збереженню її цілісності, її адаптацiї або упорядку-ванню.

Якщо такi процеси не здiйснюються - система руйнується та гине.

Наприклад, щоб забезпечити людей засобами до iснування, цi засоби та засоби їх виробництва мають вироблятися та розподiлятися. Для того, щоб люди були захищеними у повсякденному життi, вони мають органiзувати соцiальний контроль.

Для пiдтримання життя суспiльства необхiдно народжувати дiтей, виховува-ти їх, захищати, надавати їм певної соцiальної позицiї.

Мають забезпечуватись також соцiальна згода та солiдарнiсть, здоров'я та добробут, багато iнших потреб.

Головнi структури, що органiзують, спрямовують виконання та спрямовують цi завдання - це соцiальнi iнститути. Кожен iнститут потрiбен для нормативного вирiшення ряду проблем.

Але iнститути та iншi складовi суспiльства можуть не тiльки пiдтримувати цілісність соцiальної системи, але й, навпаки, порушувати її.

Таким процесам, що зменшують адаптивнiсть системи або її упорядкованість вiдомий американський соцiолог Роберт Мертон дав назву дисфункцiй.

Наприклад, процеси вiдтворення населення можуть бути дисфункцiональними, коли економiка не може забезпечити засобами доiснування швидко зростаючу кiлькiсть населення, як це вiдбувається у найменш розвинутих країнах свiту.

Iнодi певний компонент соцiальної системи може бути функцiональним в одному вiдношеннi та дисфункцiональним в iншому. Американськi соцiологи вважають, наприклад, що їх промисловiсть функцiональна з точки зору забезпечення людей товарами, вiд яких залежить життя суспiльства, але також дисфункцiональна з точки зору забруднення навколишнього середовища.

Iнший приклад - це значення для суспiльства такого явища, як бiднiсть.

Деякi американськi соцiологи (наприклад, Герберт Ганс), аналiзуючи роль бiдностi у американському життi, прийшов до висновку, що бiднiсть забезпечує виконання деяких життєвих функцiй. Перш за все, виконання того, що у суспiльствi розцiнюється як "чорна робота" - мається на увазi робота, яка фiзично є брудною, або тимчасовою, тупiковою, малооплачуваною або лакейською. Дослiдження показали також, що армiя мирного часу може iснувати як професiйна саме завдяки тому, що бiднi люди виявляють бажання нести вiйськову службу.

Але значна кiлькiсть бiдних людей для суспiльства є дисфункцiнальним фактором. Бiднiсть загострює багато соцiальних проблем тих, що пов'язанi iз здоров'ям, освiтою, злочиннiстю та схильнiстю до наркотикiв. Бiльш того, бiднi часто вiдчувають вiдчуженiсть вiд суспiльства та вiдмовляються вiд вiдданостi iснуючiй соцiальнiй системi.


 Явнi та латентнi функцiї . 
Роберт Мертон запропонував також розрiзняти явнi функцiї та латентнi функцiї.

Явнi функцiї - це функцiї, виконавцi яких здiйснюють їх свiдомо та цiлеспрямовано (з намiром).

Латентнi - це функцiї, що часто не усвiдомлюються й можуть виконуватись без намiру.

Це пов'язано з тим, що усвiдомленi мотиви поведiнки людей не обов'язково збiгаються з об'єктивними наслiдками цiєї поведiнки.

Наприклад, школи у суспiльствi мають явну функцiю забезпечення освіченості населення, що є суттєвим для сучасного iндустрiального суспiльства. В той же час, школи виконують деякi латентнi функцiї, якi вони не мали намiру виконувати i навiть не завжди усвiдомлюються. Наприклад, вони завантажують дiтей навчальною роботою й тим самим в значнiй мiрi вилучають їх з вулиць та займають аж до того, поки вони стануть досить дорослими, щоб працювати.

Подiбним чином система соцiального забезпечення має явну функцiю захисту бiдних вiд голодування, але вона має також i латентну функцiю запобiгання соцiального безпорядку та заворушень, що можуть статися в разi, якщо мiльйони людей не будуть мати джерел забезпечення свого iснування.

Важливим поняттям функцiоналiзму є також
 соцiальна згода 
Функцiоналiсти вважають, що для суспiльства суттєвою є згода бiльшостi його членiв, вiдносно того, що є бажаним (вартим) та моральним, та є небажаним, невартим та аморальним (злим), тобто, необхiдно, щоб люди мали згоду щодо суттєвих цiнностей та вiрувань.

Бiльшiсть американцiв, наприклад, подiляють цiнностi та вiрування, що притаманнi демократичним переконанням, вiру у рiвнi можливостi та у значення особистих досягнень.

Функцiоналiсти вважають, що високий ступiнь згоди з'єднує суспiльство, перетворюючи його у добре згуртовану одиницю, тому що забезпечує основу для соцiальної iнтеграцiї та стабiльностi. А у стабiльному суспiльствi бiльшiсть людей шляхом процесу соцiалiзацiї приходить до прийняття правил свого суспiльства, й переважна частина членiв суспiльства звичайно живе за цими правилами.

 Оцiнка функцiонального пiдходу 

У сучаснiй захiднiй соцiологiї функцiональний пiдхiд найчастiше оцiнюється як, корисний засiб опису суспiльства, iдентифiкацiї його складових частин та їх функцiй. Але також пiдкреслюється що функцiоналiзм дає переважно статичну картину суспiльства - картину соцiального життя у певний iсторичний час. Тобто, звертається увага на те, що функцiоналiзм не дає картину розвитку суспiльства.

З точки зору цього напрямку важко дослiджувати соцiальнi змiни, а тому - i iсторичнi процеси в цiлому. Цей пiдхiд не дає можливостi з'ясувати, як складалися тi соцiальнi форми, що iснують зараз.

Тому функцiоналiстiв нерiдко звинувачують у консерватизмi, як таких iдеологiв, що укрiплюють iснуючий соцiальний устрiй.

В цьому вiдношеннi протилежним є конфлiкцiонистський пiдхiд, який дає зовсiм iншу картину соцiального життя.

 3. Конфлiкцiонiзм в сучаснiй   соцiологiї . 

Головною альтернативою функцiоналiзму у аналiзi основних структур суспiльства - є конфлiкцiонiзм.

В той час, коли функцiоналiсти розглядають конфлiкт як дещо ненормальне, як ознаку розладу у суспiльствi, конфлiкцiонiсти, навпаки, розглядають конфлiкт як цiлком нормальний i невiд'ємний елемент соцiального життя, а саме - як головне джерело суспiльного розвитку.

З точки зору конфлiкцiонiзму, суспiльство завжди знаходиться у станi змiн, а джерелом цих змiн є конфлiкт.

Там, де функцiоналiсти знаходять у суспiльствi взаємозалежність i єднiсть, конфлiкцiоналiсти знаходять боротьбу рiзних соцiальних груп за владу, багатство або престиж. А те, що функцiоналiсти називають "контролюванням" конфлiктiв, конфлiкцiоналiсти розглядають як здатнiсть однiєї соцiальної групи пiдкорити на якийсь час своїх суперникiв.

Наприклад, функцiоналiсти вважають цивiльне право засобом зміцнення соцiальної iнтеграцiї у суспiльствi.

Конфлiкцiонiсти ж розглядають цивiльне право, як засiб встановлення та пiдтримання такого порядку, при якому однi соцiальнi групи мають можливiсть здобувати для себе вигоду за рахунок iнших груп.

Наочний приклад протилежностi функцiоналiстського i конфлiкцiоналiстсь-кого пiдходiв - це та рiзниця мiж картинами соцiального життя аеропорту, якi дають цi два пiдходи.

Функцiоналiстський пiдхiд показує, яким чином рiзнi служби аеропорту забезпечують його роботу.

Конфлiкцiонiстський же пiдхiд виявляє суперництво мiж рiзними групами працiвникiв та адмiнiстрацiєю, а також намагання кожної з груп покращити своє становище.

Конфлiкцiонiсти, наприклад, показують, що диспетчери повiтряного руху домагаються збiльшення штату диспетчерiв та додаткового дорогого обладнання; що пiлоти, з iншого боку, постiйно намагаються ускладнити входження до їх професiйної групи, для того, щоб зберегти свою високу зарплату; що вантажники, мийники, iнший допомiжний персонал, належать до войовничих профспiлок; i що всi цi групи конфлiктують з адмiнiстрацiєю авiалiнiй та термiналiв аеропорту, яка намагається знизити витрати та збiльшити прибутки.

Таким чином, основну увагу конфлiкцiонiсти придiляють змiнам у балансi сил суперницьких груп, а не їх взаєможалежностi та спiвробiтництву.


 Б.1  Ця загальна конфлiкцiонiстська орiєнтаццiя базується в основному на трьох взаємопов'язаних припущеннях.

 Перше  полягає в тому, що люди мають сукупнiсть основних "iнтересiв", i що предмети цих iнтересiв завжди є дефiцитними, такими, попит не якi перевищує пропозицiю. До предметiв цих iнтересiв найчастiше вiдносять владу, богатство i престиж.

 Друге  - i центральне - з основних припущень конфлiкцiонiзму - це припущення про особливе значення влади, як стрижня суспiльних вiдносин.

Конфлiкцiонiсти розглядають владу як те, що доступне тiльки для небагатьох членiв суспiльства i що подiляється мiж ними дуже нерiвно. I тому, - з точки зору конфлiкцiонiстiв, - влада, по-перше, - є джерелом конфлiкту, i по-друге, - вона базується на насильствi.

Ций висновок орiєнтує конфлiкцiонiстiв на аналiз розподiлу у суспiльствi тих ресурсiв, якi дають тим, хто їми володiє, ту чи iншу владу.

Наприклад, конфлiкцiонiсти вважають те, що вiдбулося з американськими аборигенами, було невiдворотним, тому що бiлi поселенцi були чисельнiшими, багатшими i мали набагато бiльш досконалу зброю. При такому спiввiдношеннi ресурсiв, бiлi поселенцi - з точки зору

конфлiкцiонiстiв - були просто приреченi на те, щоб захопити землi i надра iндiанцiв i мало що дати їм натомiсть.

З позицiй конфлiкцiонiзму дивно не те, що релiгiйнi та моральнi переконання бiлих поселенцiв їх не зупинили, а дивно те, що iндiанцi не були знищенi повнiстю.

 Трет є   з основних припущень конфлiкцiонiзму полягає втому, що цiнностi та iдеї розглядаються не як засоби солiдарiзацiї усього суспiльства, а як знаряддя певних соцiальних груп, що використовують їх для досягнення своїх власних, групових цiлей.

З точки зору конфлiкцiонiстiв консенсус стосовно цiнностей суспiльства є функцiєю. Вони вважають, що ожновладцi примушують тешту населення до поступливостi i згоди.

У бiльшостi випадкiв конфлiкцiонiсти характеризують iдеї як вiдображення групових iнтересiв. Особливо це стасується iдей економiчних, полiтичних та правових.
 Двi течi ї  у конфлiкцiонiзму: "критична" та "аналiтична". 
Окресленi вище основнi елементи конфлiкцiонiстських теорiй є загальними практично для усiх їх прибiчникiв.

В той же час серед конфлiкцiонiстських концепцiй вирiзняються двi досить рiзнi традицiї.

Найбiльш суттєвi вiдмiнностi цих традицiй полягають у двох аспектах.

 По-перше,  у їх уявленнях про суспiльнi науки.  По-друге,  у їх поглядах, що до можливостi або неможливостi викорення соцiальних конфлiктiв. Детальнiше це можна охарактеризувати таким чином. Представники однiєї з цих течiй у конфлiкцiонiзмi вважають, що у кожного спецiалiста у галузi суспiльних наук є моральний обов'язок займатися критикою суспiльства. Одночасно вони вважаєть, що у суспiльних науках неможливо вiдокремити аналiтичнi судження вiд оцiнних суджень або факти вiд цiнностей.

Крiм того, теоретики цього напрямку у бiльшостi подiляють ту точку зору, що може скластися суспiльство, у якому вже не буде iснувати пiдгрунтя для соцiальних конфлiктiв. У цьому вiдношеннi цих теоретикiв нерiдко називають утопiстами.

Представники другої течiї у конфлiкціонiзмi, навпаки, вважають конфлiкт невiд'ємною та постiйною властивостю суспiльного життя.

Вони також вiдкидають iдею про те, що висновки суспiльних наук завжди цiнностно навантаженi. Прибiчники цiєї течiї у конфлiкцiонiзмi спрямовують свої зусилля на побудову суспiльних наук за тими самими канонами об'єктивностi, за якими функцiонують природничi науки.

Цю течiю у конфлiкцiонiзмi найчастiше називають аналiтичною.

Спецiалiсти з iсторiї соцiологiї, що дослiджують походження сучасних теоретичних концепцiй, вiдзначають, що перша - критична - течiя у конфлiкцiонiзмi має своїм джерелом працi Карла Маркса. До цiєї течiї найчастiше вiдносять сучасний захiдний марксизм, теорiї франкфуртської школи та працi американського соцiолога Райта Мiлса.

До другої течiї у конфлiкцiонiзмi - аналiтичної - найчастiше зараховують таких вiдомих соцiологiв як нiмець Ральф Дарендорф, та американцi Л'юiс Козер i Рендел Колiнз.Iсторики соцiологiї вважають, що вплив Маркса на цю течiю також безсумнiвний, але найглибша наступнiсть тут виявляється до праць Макса Вебера.


 Оцiнка конфлiкцiонiстського пiдходу 
З сучасної точки зору конфлiкцiонiстський пiдхiд збалансовує функцiоналiстськi теорiї. Тобто функцiоналiзм i конфлiкцiонiзм розглядаються як  додатковi  пiдходи, в тому розумiннi, в якому додатковим є процеси функцiонування та розвитку.

Як вiдомо, - функцiонування це таке здiйснення процесiв у системi, яке забеспечує  збереження  її iстотних якостей.

I навпаки, розвиток - це таке здiйснення процесiв у системi, яке забезпечує  змiну  її iстотних якостей.

З погляду таких соцiологiв, як Ральф Дарендорф та Герхард Ленскi функцiоналiстська та конфлiкцiоналiстська теорiї - це два "обличчя" однiєї й тiєї ж реальностi, iї двi сторони. Одна - це стабiльнiсть, гармонiя та згода, а iнша - це змiна, конфлiкт та примус.

Соцiологи прикладають немало зусиль для поєднання цих двох пiдходiв, тому що обидва вони є  макросоцiологiчними. 

Суттєвим доповненням цих макросоцiологiчних пiдхдiв є пiдходи мiкро-соцiологiчнi.

Основний з них -  iнтеракцiонiстський. 
 4.   IНТЕРАКЦIОНIЗМ. 
Крiм тих питань, що розглядаються у макросоцiологiчних концепцiях, соцiологiв турбує й зовсiм iншi питання.

Наприклад, " Як iндивiд та суспiльство зв'язанi один з одним ? Як люди можуть створювати, зберiгати та змiнювати суспiльство, й в той же час формуватися цим суспiльством ? I яким чином люди впливають один на одного, безпосередньо об'єднуються та роз'єднуються один з одним ?"

Такi питання знаходяться у центрi уваги iнтеракцiонiстського пiдходу, який ще називають знаковим, символiчним (Symbolic) iнтеракцiонiзмом.

Його головний архiтектор - вiдомий американський соцiолог Джордж Герберт Мiд. Лекцiї, якi вiн читав у Чикагському унiверситетi мiж 1893 та 1931 роком були зiбранi iз студентських записiв у книгу "Розум, Я (самiсть) та Суспiльство" ("Mind, Self and Society") в 1934 роцi.


 Основнi поняття iнтеракцiонiзму 
 Знаки 
Знаки - Людськi iстоти здатнi створювати та використовувати знаки (символи (Symbols))

Визначити, що таке знаки, дуже коротко можна таким чином: Знаки - це що-небудь, що суто соцiально стає чимось iншим. Знаки можуть мати рiзнi форми - слова, жести, медальйони, предмети одягу,татуювання та iнше. Наша можливiсть користуватися символами має принципове значення. За допомогою символiв ми можемо уявляти свiт у думцi, чисто розумово, й тому ми не обмеженi умовами "тут" i "тепер", як обмеженi звiрi.

Ми можемо упорядковувати свою поведiнку на основi того, що було у минулому або передбачається у майбутньому.

Символи (знаки) дають можливiсть нам спiлкуватися один з одним.


 Суспiльство як взаємодiя. 
Iнтеракцiонiсти звертають особливу увагу на те, що суспiльство не iснує "десь там", воно постiйно створюється та вiдтворюється вiд моменту у процесах наших дiй та взаємодiй один з одним.

Вони вважають, що реально iснують взаємодiючи iндивiди. I що деяким своїм - певним чином взаємодiючим сукупностям - ми даємо iмена типу: "Україна", "Росiя", "Сполученi Штати". I поводимось з ними як з об'єктами.

З точки зору iнтеракцiонiзму - суспiльства виникають саме завдяки цьому (що ми з чимось поводимось як iз таким об'єктом). Ми робимо їх реальними.

Це стосується також усiх груп,усiх органiзацiй, громад. Ми з ними поводимось як з об'єктами повсякденно.

Вiдночас повсякденна дiя кожної особи з iншими - перетворює її у соцiальну iстоту з певною особистiстю.

Люди вiдносяться один до одного та поєднують свою активнiсть тому, що вони є членами суспiльства й як такi набувають здiбностi це робити. В той же час iнтеракцiонiсти усвiдомлюють, що суспiльство передує iндивiдуальним членам: дiти народжуються у родинах, йдуть до школи, потiм до коледжей, потiм працюють у органiзацiях, бiльшiсть яких створена до того, як вони в них прийшли.

Суспiльство та iндивiд фундаментально пов'язанi один з одним. Кожен передбачає iншого, потребує його, й не iснує без iншого. Це двi сторони однiєї медалi.
 Значення. Конструювання реальностi. 
Саме ми, люди придаємо людям, об'єктам, подiям певного  значення. I оскiльки ми iнтерпретуємо реальнiсть й те, що вiдбувається в нiй, iнтеракцiо-нiсти вважають, що реальнiсть виробляється нами.

Iнтеракцiонiсти зауважують, що наш досвiд не має сенсу, поки наш розум його не знаходить.

Вiдомий нiмецький фiлософ i соцiолог Альфред Шютц писав так: "Усi факти - як факти - ми створюємо шляхом iнтерпретацiї подiй".

З точки зору iнтеракцiонiстiв ми реiфiкуємо (уречовляємо) соцiальне життя. I тому вони стверджують, що наш соцiальний свiт є  сконструйованою  реальнiстю.

" Кар'єра, що вимагає на нас". " Кар'єра " не є реальнiстю, але, дiючи, людина перетво-

рює її у реальнiсть (мотивацiя). Iнший приклад - ставлення клеркiв до встановлених процу-

дур дiї ("плюси (+)" та "мiнуси (-)" бюрократiї - адекватнiсть або неадекватнiсть процедур).

Уречевленi процедури стають на шляху постепу, коли вони перестають бути функцiональними.


 Оцiнка iнтеракцiонiстського пiдходу. 
Найбiльш поширеною позитивною оцiнкою iнтеракцiонiзму є визнання його заслуги, як кажуть, у поверненнi до соцiологiї людини.

Саме iнтеракцiонiсти фокусують увагу на тому, що люди - це дещо бiльше, нiж роботоподiбнi iстоти, якi проходять через життя просто виконуючи правила та соцiальнi ролi.

Iнтеракцiонiсти розглядають людей як таких соцiальних iстот, що надiленi здатнiстю до мислення. Через взаємодiї один з одним люди опановують знаки та значення, що дозволяє їм втручатися з подiї соцiального життя i впливати на свої долi.

Саме з iнтеракцiонiстської точки зору люди здатнi не тiльки iнтерпре-тувати ситуацiї, оцiнювати їх переваги та вади, але й робити серед них свiй вибiр.

Якщо казати коротко, то саме iнтеракцiонiсти дали поштовх до створення у соцiологiї образу людей, як активних iстот, що конструюють соцiальну реальнiсть, а не як пасивних iстот, що просто реагуть на вимоги соцiальних реалiй.

Водночас, iнтеракцiонiзм має свої обмеження. Люди не є абсолютно вiльними у формуваннi своїх дiй у повсякденному життi.

Бiльшiсть наших дiй спрямовуються системами значень, вироблених ранiше культурою та соцiальними iнститутами. Але деякi iнтеракцiонiсти переменшують ту роль, яку культура i соцiальнi iнститути вiдiграють у нашому життi.

Вiдповiдно, критики iнтеракцiонiзму пiдкреслюють, що iнтеракцiонiзм може сприяти перебiльшенню значення безпосередньої соцiальної ситуацiї.

Фокусуючи увагу на подробицях мiжособових взаємодiї, iнтеракцiонiсти часто не помiчають тих зв'язкiв, що мають мiсце мiж рiзними епiзодами взаємодiй.

Якщо казати коротко, то можно вiдмiтити, що для iнтеракцiонiзму важно вiдобразити адекватно великомасштабнi аспекти органiзацiї суспiльства та вiдносини мiж рiзними суспiльствами.

Головна увага фокусується на суб'єктивних аспектах людської поведiнки i на тому ситуативному контекстi, у якому вона відбувається.

Що ж стосується об'єктивних реалiй соцiального життя - таких, наприклад, як нерiвний розподiл у суспiльствi богатства, влади i престижу, - iнтеракцiонiсти їми або нехтують, або приймають як такi, що не викликають питань.

За останнi десятирiччя деякi iнтеракцiонiсти робили спроби включити до цього пiдходу структурнi та великомасштабнi компоненти суспiльного життя, але цi спроби ми будемо розглядати пiзнiше, коли будемо вивчати вiдповiднi соцiальнi об'єкти.
 ТЕМА 3. ДОСЛІДНИЦЬКІ МЕТОДИ СОЦIОЛОГI°

(розгорнутий план В.Паніотто)


 а  . Три основні припущення науки ..

1) зовнішній світ існує незалежно від нашого сприйняття його;

2) кожна подія має свої причини, і за тих самих умов, така ж сама причина завжди дає такі самі наслідки (принцип  детермінізму) .;

3) знання, що стосується зовнішнього світу, може бути одержано через об'єктивне спостереження; істинність цього знання може бути емпірично перевірено.


 б .    Наука є  процес , форма соці .а льної  поведінки . Проблема суб'єк тивності і впливу цінностей.
 в  . Логіка науки. . Поняття змінної. Незалежна (причинна) і залежна змінні. Гіпотизи, їх перевірка. Кореляція змінних та передбачення змін. Фальшива кореляція. Контролювання (spirious) кореляція. Контролюванняумов спостереження взаємозв'язків змінних.
 г .  Етапи застосування наукового методу.
1)  Вибір визначення дослідницької проблеми.

2)  Оглядання літератури з проблеми. . Знайомств з існуючими теоріями та результатами досліджень проблеми.

3)  Формулювання гіпотез. . Викладення проблеми у вигляді гіпотез, які можуть бути перевірені емпірично. Конструювання операційних визначень змінних.

4)  Розробка дослідницького проекту. . Вибир дослідницького методу або методів: експерімент, обслідування, спостереженн, використання існуючих даних.

5)  Збір даних.

6)  Аналіз даних. . Переробка інформації у форму, необхідну для інформацї та підтвердженн, відхиення або модифікування гіпотез.

7)  Формулювання висновків. . Обговорення значення знайденого його відношення до існуючих теорій і інших ....
5.  Основні методи збору даних в соціології. .
а)  Експеримент. . Складність знаходження причин подій в реальних - дуже багатофакторних - умовах. Спосіб досліджувати різні компоненти ситуацій окремо - це організація  експериментальної ситуації. .

Це ситуація, в якій виключається   .вплив одних чинників. Основна форма експерименту в соціології (та психології) - це робота з  двома  групами ., що є ідентичними у всіх релевантних (тобто тих, що стосуються справи) аспектах.

 Експериментальна група  .- яка піддається впливу певних змін, а  контрольна група  .- ні.

Контрольна група необхідна, щоб знати, що буде відбуватися, якщо дослідник не втручатиметься.

Лабораторний експеримент (псіхологія, соціальна психологія) і польовий експеримент.

Вивчення впливу на ставлення Американських студентів до Радянського Союзу їх спілкування з радянськими студентами:

а) вимір ставлень до спілкування

б) вимір ставлень після організованої зустрічі, але обов язково:

 не  .тільки в експериментальній, але й в контрольній групі (щоб врахувати вплив інших факторів - ЗМІ, новини).

Поділ первинної групи на дві подібні частини.

Проблеми  експериментального  .методу: - штучність лабораторного експерименту  - обмеженість  .можливостей контролювання польового експерименту -  етичні проблеми  .експерименту не повідомляючи їм про зміст експерименту (захисти від шкоди, від труднощів та страждань)
б)  Обстеження  .( найчастіше -  опитування .; контент-аналіз - обстеження текстів.

Основні поняття:

- генеральна сукупність

- вибірка, проблема репрезентативності, способи побудови репрезентативних виборок (рівноімовірна випадкова вибірка (random), стратифікована вибірка, квотна вибірка)

Специфіка побудови вибірки в країнах без надійних джерел статистичних даних.

Способи опитувань:

- анкетування (особисте, поштове)

- інтерв'ювання (особисте, телефонне)

в)  Спостереження . (  невтручальне . - unobtrusive,  учасницьке . - participant).

Якісни методи (без вимірів)

Кількісни методи
Інтракціоністи наполягають на тому, що для розуміння певної форми життя дослідник має статі її  учасником ..
2)  Архівні дослідження ..

 


Каталог: data -> bib -> Dijscijplinij
data -> Порівняльна характеристика економічних поглядів С. Сісмонді та П. Ж. Прудона Вступ
data -> Освіта. Виховання. Навчання актуальні проблеми дошкілля
Dijscijplinij -> Методичні вказівки до лабораторного заняття з дисципліни " Бази даних в інформаційно-комп'ютерних технологіях" для студентів базового напрямку 091 "Електронні апарати"
bib -> Джоан К. Ролінґ Гаррі Поттер І напівкровний принц
bib -> Частина II
Dijscijplinij -> Львівська політехніка
bib -> Джоан К. Ролінґ Гаррі Поттер І смертельні реліквії


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Тема соціальна думка, соціальні науки та соцiологiя iconБ. В. Попов Попов Б. В
Соціальні практики в глобальному вимірі / Попов Б. В., Фадєєв В. Б., Носова Г. Ю., Багінський В. В., Нельга О. В. – К.: Наукова думка,...
Тема соціальна думка, соціальні науки та соцiологiя iconНазва пріоритетного напряму розвитку науки І техніки
Секція 21. Літературознавство, мовознавство, мистецтвознавство та соціальні комунікації
Тема соціальна думка, соціальні науки та соцiологiя icon1. Соціальна мережа Facebook; Facebook
Фейсбук це найбільша соціальна ме­режа в світі. Вона дозволяє: створювати профіль, що містить фотографію та інформацію про себе І...
Тема соціальна думка, соціальні науки та соцiологiя iconТема. «Леся Українка. Основні мотиви лірики 90-х років XIX ст початку XX ст. \"Contra spem spero!\". \"І все-таки до тебе думка лине \"»
Тема. «Леся Українка. Основні мотиви лірики 90-х років XIX ст початку XX ст. "Contra spem spero!". "І все-таки до тебе думка лине...
Тема соціальна думка, соціальні науки та соцiологiя iconВипуск 6 Дніпропетровськ 2011 ббк 85. 93 Музикознавча думка Дніпропетровщини
Музикознавча думка Дніпропетровщини: Зб наук праць. – Вип. – Дніпропетровськ : Юрій Сердюк, 2011. – 216 с
Тема соціальна думка, соціальні науки та соцiологiя iconВипуск 7 Дніпропетровськ 2012 ббк 85. 93 Музикознавча думка Дніпропетровщини
Музикознавча думка Дніпропетровщини: Зб наук праць. – Вип. – Дніпропетровськ : Юрій Сердюк, 2012. – 174 с
Тема соціальна думка, соціальні науки та соцiологiя iconМетодичні рекомендації з організації самостійної роботи студентів
Тема Предмет, система І завдання науки криміналістики. Методологічні основи науки криміналістики та тенденції їх розвитку
Тема соціальна думка, соціальні науки та соцiологiя iconТема розвиток освіти та науки на українських землях
Тема традиційно-побутова культура та церковне життя в україні другої половини ХІХ ст
Тема соціальна думка, соціальні науки та соцiологiя iconКонспект лекцій з дисципліни «Культурологія» для всіх спеціальностей 2014 Зміст Тема Предмет культурології, як науки про культуру. Функції культури. Культура І цивілізація
Тема Предмет культурології, як науки про культуру. Функції культури. Культура І цивілізація
Тема соціальна думка, соціальні науки та соцiологiя iconЛегенда львівського Оссолінеуму: постаті, видання та соціальна роль бібліотеки Оссолінських в уявленнях галичан хіх–хх ст. Роман Голик
Легенда львівського Оссолінеуму: постаті, видання та соціальна роль бібліотеки Оссолінських в уявленнях галичан хіх–хх ст


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка