Тема суспільно-політичний та національний рух в наддніпрянській україні у 50-60-х рр. ХІХ ст



Сторінка2/5
Дата конвертації19.04.2017
Розмір1.03 Mb.
1   2   3   4   5
Тема 2. Суспільно-політичний та національний рух

в Наддніпрянській Україні у 70-90-х рр. ХІХ ст.

book1


1. Відродження громадівського руху в 70-90-х рр. ХІХ ст.

Унаслідок незначного послаблення імперської цензури на початку 70-х рр. громадівці почали відновлювати свою діяльність. Відновили свою діяльність громади в Києві, Полтаві, Чернігові, залучаючи до роботи нових членів. Найбільшою стала Київська громада - яка була утворена з ініціативи В.Антоновича, до якої увійшли представники наукової і творчої інтелігенції, як М.Зібер, М.Драгоманов, П.Житецький, П.Чубинський, М.Старицький та ін. – так звана «Стара громада».e:\підручник\основатели тайной старой громады.jpg

Назву «Стара громада» організація прибрала для того, щоб відрізнятися від нових, молодих за віком і досвідом студентських громад. Вона фактично згуртувала навколо себе тогочасну українську інтелектуальну еліту, що у своїй практичній роботі утримувалася від політичної діяльності й віддавала перевагу культурницьким та освітнім заходам.


Засновники "Старої громади"

Діяльність українофілів помітно активізувалася із заснуванням у Києві 1873 р. Історичне товариство Нестора Літописця та пізніше Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, яке розпочало роботу з метою вивчення географії, етнографії, економіки і статистики України. Першим головою товариства був Г.Галаган, пізніше – В.Антонович. У роботі товариства брали участь Федір Вовк, Михайло Драгоманов, Павло Житецький, Микола Лисенко, Олександр Русов, Павло Чубинський та ін. Вони видавали цінні наукові серії – «Исторические песни малороссийского народа», збірку казок, збірку чумацьких пісень І.Рудченка, історичних пісень В.Антоновича та М.Драгоманова, думи і пісні кобзаря О.Вересая.


Учасник "Старої громади" Павло Чубинський
З 1875 р. неофіційним органом «Старої громади» стала газета під назвою «Київський телеграф», що була заснована ще у 1859 р. За цей час вийшов 71 номер газети у статтях і матеріалах якої розглядалися питання розвитку українського національного руху, економічних, політичних та культурних проблем в Україні.

Члени громади налагодили міцні зв’язки з українцями в Галичині, активно поширювали там серед своїх однодумців ідеї та погляди, заборонені російським царизмом.

book1

2. Емський указ 1876 р.


Імператор Олександр ІІ

Активна діяльність громад спричинила новий наступ російського царизму на українську мову. У 1876 р. Олександр ІІ (перебуваючи в німецькому місті Емс), видав так званий Емський указ, який був спрямований проти української мови. За цим указом заборонялося ввозити в Україну книги, надруковані українською мовою. Тільки з спеціального дозволу головного управління в справах друку можна було користуватись українськими книжками. Були заборонені театральні вистави українською мовою, друкувати тексти до музичних вистав. Заборонялося використовувати українську мову в початкових школах, судах і державних установах. Зі шкільних бібліотек вилучалися книги написані українською мовою, вчителів-українофілів заміняли на росіян. Заборонена робота Південно-Західного відділення Російського географічного товариства, закрито газету «Київський телеграф» . Перейменовувалися географічні назви. Назва Україна ніде не фігурувала, тільки Малоросія. Почалося переслідування громадівців. e:\підручник\512px-alexander_ii_of_russia_(nikolay_lavrov_01).jpg


Документи та матеріали.

Емський указ Государ імператор в 18/30 день минулого травня височайше наказав:

1) Не допускати ввозу в межі імперії без окремого на те дозволу Головного управління яких би то не було книг і брошур, що видаються за кордоном на малоруському наріччі.

2) Друкування і видання в Імперії оригінальних творів і перекладів на тому ж наріччі заборонити, за винятком тільки:

а) історичних документів і пам'яток і

б) творів красного письменства, але з тим, що при друкуванні історичних пам'яток безумовно додержувати правопису оригіналів;

у творах же красного письменства не допускати ніяких відступів від загальноприйнятого російського правопису і щоб дозвіл на друкування творів красного письменства давати тільки після розгляду рукописів у Головного управління.

3) Заборонити також різні сценічні вистави і читання на малоруському наріччі, а також і друкування на ньому текстів до музикальних нот.

4) Припинити видання газети «Киевский Телеграф». Про цю височайшу волю пропоную Головне управління до належного виконання.

Завдання:

1) Прочитайте документ.



2) Використовуючи текст документу, поясніть, яким чином російський уряд перешкоджав розвитку української культури та діяльності суспільно-політичних організацій?

Указ став доказом того, що великодержавна політика царату залишилася незмінною. Розвиток української культури зазнав тепер серйозних труднощів, а освіта рідною мовою для українців стала недоступною. Указ був сильним ударом по справі українського національного відродження.



3. Розкол серед українофілів. М.Драгоманов та його місце у book1

громадівському русі.


Олександр

Кониський
Емський указ поклав край надіям українофілів на можливість культурницької діяльності в умовах самодержавства. Особливо негативно це вплинуло на М.Костомарова та П.Куліша, які вважали, що треба обмежитися виключно культурницькою діяльністю й слухняно підкоритися політиці російського царизму. В.Антонович та П.Житецький продовжували шукати компромісні варіанти підтримання українського руху, уважаючи, що розвиток культурної самобутності українців можливий і в умовах тісного контакту та впливу російської культури. Вони наголошували, що можна одночасно бути відданими і своїй «вужчій», українській батьківщині, й «широкому» всеросійському суспільству.


Борис Грінченко

На відміну від своїх колишніх лідерів, такі молоді борці за національну ідею, як Б.Грінченко та О.Кониський залишилися послідовними патріотами-українцями й усіма засобами намагалися звести до мінімуму російський вплив на українських землях. Вони стояли на позиціях радикальних реформ та боротьби з царатом, проте в них не було конкретної програми дій.

За нових умов український рух потребував нових ідей. Величезний вплив на українців мали ідеї Михайла Драгоманова (1841-1896). Він був нащадком давнього старшинського роду, здобув гарну освіту, під впливом батька ще в юності став переконаним демократом. У 60-80-х роках ХІХ ст. він брав активну участь у громадському русі. Історик за фахом, працював спочатку в Київському, а потім у Софійському (Болгарія) університетах.




Михайло Драгоманов

Драгоманов вважав, що український рух не повинен обмежуватися культурно-просвітницькою діяльністю і що варто переходити до політичної боротьби. На його думку, втрата Україною незалежності є історичною трагедією, але перспектив для відновлення незалежної держави він не бачив. Більш радикальним був перехід Росії та Австро-Угорщини до федеративного або конфедеративного устрою, причому Україна повинна була мати самоврядування. М.Драгоманов вважав себе соціалістом, але заперечував марксизм із його закликом до світової революції та боротьби класів між собою. Він сподівався на співробітництво між представниками різних верств населення, на перемогу демократії в новому суспільстві. Домогтися таких змін можна було тільки шляхом боротьби з монархією. e:\підручник\драгоманов.jpg


Михайло Павлик


Сергій Подолинський

У 1875 р. М.Драгоманов був звільнений з Київського університету і через переслідування з боку влади був змушений залишити Наддніпрянську Україну та переїхати до Швейцарії (1876). Там, на протязі 1878-1882 рр. разом із Сергієм Подолинським та Михайлом Павликом та приєднавшимися до них М.Зібера, Д.Вовка, Я.Шульгина на кошти київської громади організував видання українського збірника, а потім і першого українського політичного журналу «Громада», який нелегально переправлявся в Україну. Але оскільки це видання дедалі більше схилялося до соціального радикалізму, київська громада, яка неухильно дотримувалася культурно-освітньої орієнтації, відмовилася фінансувати його, тому змушений був переїхати до Болгарії, де прожив останні роки свого життя. e:\підручник\михаил павлик.bmp

Погляди М.Драгоманова мали значний вплив на частину молоді Галичини, яка пізніше утворила першу українську соціалістичну партію.



book1

4. Діяльність молодих громад. Братство тарасівців.

У 80-х рр. ХІХ ст. відбувається пожвавлення діяльності українських громад. Поштовхом до руху громад став вихід журналу «Киевская старина» (1882-1907), який об’єднав навколо себе членів старої громади. Журнал був заснований Ф.Лебединцевим, В.Антоновичем, О.Лазаревським, П.Житецьким на кошти В.Симиренка. В ньому публікувалися праці з історії, археології, етнографії України, історичні джерела, твори художньої літератури, фольклорні матеріали. З часописом тісно співпрацювали і друкували в ньому свої праці В.Антонович, Д.Багалій, В.Винниченко, Д.Яворницький та ін.

Однак, після Емського указу стало очевидно, що однією лише просвітницькою і науковою діяльністю вирішити національні проблеми українського народу неможливо. Молоді учасники українського руху починають створювати власні організації, головною метою яких стає політична боротьба проти самодержавства. Ці організації отримали назву «молоді громади». Молоді громади виникли в багатьох містах Харкові, Полтаві, Чернігові, Києві, Одесі, Єлисаветграді де сформувалася нова плеяда громадівців: С.Єфремов, М.Левицький, В.Мальований, Є.Борисов, Д.Пильчиков, В.Александров, М.Шраг, М.Коцюбинський та багато інших. Основними цілями молодих громад були:


  • Повалення самодержавства;

  • Ліквідація пережитків кріпосного права;

  • Завоювання політичних свобод; шляхом соціалістичної революції

  • Незалежність української держави;

  • Розвиток української культури.

Молодь сприймала ідеї М.Драгоманова, західноєвропейські ліберальні та радикальні теорії, марксизм, але єдності в поглядах серед молодих громадівців не було.




Микола Міхновський


Михайло

Коцюбинський
Все частіше в Україні виникають підпільні організації, що відстоюють національні права українського народу. У літку 1891 р. (за іншими даними, 1892) група студентів з Харкова Іван Липа, Микола Міхновський, Михайло Базькевич та ін. зібралася на могилі Т.Шевченка у Каневі і заснувала організацію під назвою «Братство Тарасівців». Основні ідейні засади організації були викладені в «Декларації віри молодих українців» і опубліковані у квітні 1893 р. у львівській газеті «Правда». Своїм основним завданням Братство Тарасівців ставило боротьбу за національне визволення українського народу та досягнення повної автономії всіма народами, які були поневолені Російською імперією. Тарасівці зобов’язувались вимагати поширення вживання української мови у школах, державних установах та за будь-яких обставин боронити інтереси українського народу. Вони розгорнули широку діяльність з пропаганди своїх ідей серед студентства, шкільної молоді, селянства і робітників. До літа 1893 р. основним осередком Братства був Харків, але після арешту значної частини членів організації центр було перенесено до Києва. e:\підручник\михновский.jpg

Осередки Братства Тарасівців з’явилися в Одесі, Полтаві, Лубнах, Чернігові, Олександрії, Херсоні. До активних діячів Братства належали В.Боржковський, М.Вороний, М.Дмитрієв, В.Самійленко та ін. Одним із тарасівців був письменник М.Коцюбинський.




Володимир Самійленко

Братство Тарасівців діяло в Україні до 1898 р. Під впливом ідей Братства у 1897 р. було засновано Загальну українську безпартійну демократичну організацію (ЗУБДО) за ініціативою В.Антоновича та О.Кониського, яка ставила за мету об’єднання всіх національних сил. До організації входило 438 членів. Значну фінансову підтримку ЗУБДО отримувала від підприємця В.Симиренка.

Керівництво організацією здійснювала рада, яка збиралася щочетверга на квартирі одного зі своїх членів для обговорення поточних справ. Однією зі сфер її діяльності було працевлаштування в земствах національно свідомих інтелігентів та розповсюдження і перевезення з-за кордону в Україну забороненої літератури. ЗУБДО заснувала літературне видавництво «Вік», організувала у Києві велику книгарню, влаштовувала шевченківські свята та ювілеї письменників, надавала допомогу українським діячам, яких переслідувала влада. Поступово діяльність організації почала набувати політичного характеру та у 1904 р. вона перетворилася на Українську демократичну партію.

Отже, вимоги національно-політичного характеру посідали у суспільно-політичному житті України дедалі значніше місце, поступово набираючи загальноукраїнського масштабу.

Висновки.dramamsk

На початку 1870-х рр. поліцейський контроль над життям українського суспільства дещо послабшав. Цим негайно скористалась інтелігенція, яка відновила громади в Києві, Полтаві, Чернігові. У 1873 р. громадівці заснували Історичне товариство Нестора Літописця, а через деякий час Південно-Західне відділення Російського географічного товариства. Київська громада, яка тепер отримала назву Стара громада у 1874-1875 рр. випускала газету «Київський телеграф». Як і раніше, громадівці утримувались від політики, зосередившись на науково-просвітницькій діяльності.

Але й цього разу аполітичність і просвітництво не врятували громадівського руху. У 1876 р. в місті Емс Олександр ІІ видав указ про повну заборону української мови, згідно з яким не дозволявся будь-який друк українською мовою, заборонялись театральні постановки і концерти з українськими піснями. Було заборонено також ввезення в межі Російської імперії україномовних видань з-за кордону. Це призвело до закриття багатьох громадівських установ і переслідувань самих громадівців.

Однак український рух не був знищений. Важливим його етапом стала закордонна діяльність Михайла Драгоманова, якій у Женеві організував видання пропагандистської і наукової літератури українською мовою. Будучи прибічником общинного соціалізму, М.Драгоманов проповідував перебудову Росії на принципах федерації, оскільки не бачив сил, на які можна було б спиратися в боротьбі за незалежність.



Тим часом серед громадівців посилювалося розмежування. Громадівську молодь вже не влаштовували суто просвітницькі форми діяльності. Вона прагнула активних політичних дій. Під впливом драгоманівських ідей почали виникати «Молоді громади», що сприяли політизації українського руху. На початку 1890-х рр. утворилося «Братство Тарасівців», у витоків якого стояли київські і харківські студенти І.Липа, Б.Грінченко, М.Міхновський, які вперше в історії українського національного руху висунули у своїй програмі вимогу повної державно-політичної незалежності України. Свої ідеї Тарасівці поширювали в літературних творах і статтях, які друкувалися в галицькій пресі, а потім нелегально надходили у Наддніпрянщину. Після викриття організації у 1893 р. її члени потрапили під нагляд поліції, але продовжували займатися політичною діяльністю. Студентські Молоді громади і Братство Тарасівців заклали основу для виникнення у Наддніпрянщині національних політичних партій.

hh00625_

Питання для самоконтролю

1) Закінчить речення:

«У 1873 р. «Старою громадою» було засноване українське наукове товариство під назвою … . Члени товариства працювали над вивченням … .».

2) «Київський Телеграф» - це …

3) Коли був виданий Емський указ? У чому його суть?

4) Порівняйте Валуєвський циркуляр та Емський указ. Що в них спільного? Яка основна мета обох документів?

5) Яке значення для українського національного руху мали ідеї М.Драгоманова?

6) Складіть історичний портрет М.Драгоманова.

7) Хто і коли організував «Братство Тарасівців»? Яку основну мету воно переслідувало?

8) Вставте пропущені слова:

«Організація …. ставила за мету – боротьбу за самостійність України, а організація …. – об’єднання всіх національних сил»:

а) «Братство Тарасівців», б) «Загальна українська безпартійна демократична організація».

9) Заповніть таблицю «Громадівський рух в Україні»






Громадівський рух

60-70-ті рр. ХІХ ст.

80-90-ті рр. ХІХ ст.

Причини появи







Лідери







Соціальний склад







Основні течії







Діяльність







10) Робота з картою. Розгляньте карту № 15 та назвіть міста де діяли наступні організації:



а) «Братство Тарасівців», б) «Загальна українська безпартійна демократична організація».

11) Самостійно, на прикладі схеми «Виникнення громад» у § 26, складіть власну схему «Діяльність молодих громад. Братство Тарасівців».


ph02736g


Словник термінів.

Демократія – народовладдя; політичний лад, в якому встановлені і здійснені на практиці демократичні принципи в усіх сферах життя: визнання народу джерелом влади, виборність і підзвітність суспільству органів влади і управління, рівність громадян, наділення громадян широким колом прав і свобод.

Конфедерація – форма державного устрою, яка являє собою об’єднання суверенних держав, що зберігають незалежність (свої органи влади, законодавство, громадянство).

Марксизм – система філософських, економічних, соціально-політичних поглядів. Марксисти вважали, що капіталізм необхідно замінити справедливим суспільним ладом (соціалізмом) шляхом пролетарської революції і встановлення диктатури пролетаріату (робітників).

Радикалізм – ідеологічна і суспільно-політична течія, що поєднує прихильників докорінного вирішення всіх соціально-економічних проблем, проведення повних і глибоких реформ у рамках існуючого ладу.

Соціалізм – суспільний лад, при якому немає приватної власності, експлуатації, влада і власність належать народу, матеріальні блага розподіляються за кількістю і якістю праці.

Соціалістична революція – революція, у ході якої знищується капіталістичний лад, встановлюється диктатура пролетаріату і відбувається побудова соціалізму.



an00790_


Віконце допитливих.

Наукова діяльність громадівців.

У 70-80-х рр. ХІХ ст. громадівці більш широко використовували можливості для легальної діяльності у наукових товариствах та об’єднаннях: Київському Південно-Західному відділі імперського Російського географічного товариства (1873), Історичному товаристві Нестора Літописця (Київ, 1873), Юридичному товаристві (Київ, 1877), Історико-філологічному товаристві при Новоросійському університеті (Одеса), Історико-філологічному товаристві при Ніжинському інституті, товариствах і комісії істориків у Житомирі, Катеринославі, Полтаві, Чернігові.

Результатом розгорнутої великої науково-дослідницької, науково-культурної та видавничої роботи в галузі історії, мовознавства, фольклору, етнографії стало видання 7-томних «Трудов этнографическо-статистической экспедиции Западно-Русского края» за редакцією П.Чубинського, двох збірників «Народных южнорусских сказок», «Чумацких народних песен» (з доданими до них нотами, підготовлених М.Лисенком), укладених І.Рудченком, випуск праці «Исторические песни малорусского народа» с примечаниями В.Антоновича и М.Драгоманова». Громадівці приступили до практичного здійснення видання творів Т.Шевченка, розпочали укладання словника української мови з використанням матеріалів, зібраних у 60-ті рр. ХІХ ст. Було проведено одноденний перепис населення в Києві, організовано проведення ІІІ-го археологічного з’їзду, регулярно велося видання науково-популярних, художніх книжок Т.Шевченка, І.Нечуя-Левицького, М.Драгоманова, М.Вовчок, О.Левицького. Громадівці також утримували книжковий магазин у Києві, щорічно відзначали Шевченківські дні, піклувалися про збереження і впорядкування могили Т.Шевченка.

Така робота була б неможливою без активної діяльності таких представників української інтелігенції, як М.Драгоманов, Ф.Вовк, М.Лисенко, В.Антонович, П.Житецький, О.Русов та інших.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Тема суспільно-політичний та національний рух в наддніпрянській україні у 50-60-х рр. ХІХ ст iconУрок тема уроку. Суспільно політичний рух у 70- 90- Х роках ХІХ ст ( урок 1)
Мета уроку: показати основні напрями суспільно – політичного руху у 70-90 Х рр ХІХ ст
Тема суспільно-політичний та національний рух в наддніпрянській україні у 50-60-х рр. ХІХ ст iconКонспект уроку з історії України. Тема. Суспільно-політичний рух в Україні у другій половині XIX ст
Відділ освіти Софіївської районної державної адміністрації Софіївська загальноосвітня школа I-III ст. №1
Тема суспільно-політичний та національний рух в наддніпрянській україні у 50-60-х рр. ХІХ ст iconСоціально-політичний розвиток І національний рух в українських землях в першиій половині XIX ст
Криза феодально-кріпосницької системи І особливості соціально-економічного процесу в Україні
Тема суспільно-політичний та національний рух в наддніпрянській україні у 50-60-х рр. ХІХ ст icon"Соціально-політичний розвиток І національний рух в українських землях в першиій половині XIX ст."
Криза феодально-кріпосницької системи І особливості соціально-економічного процесу в Україні
Тема суспільно-політичний та національний рух в наддніпрянській україні у 50-60-х рр. ХІХ ст iconРадикальний рух у Галичині
Мета уроку: Ознайомити учнів із зародженням радикального руху у Галичині; показати нові риси, що внесла в суспільно-політичний рух...
Тема суспільно-політичний та національний рух в наддніпрянській україні у 50-60-х рр. ХІХ ст icon«Український національний рух на території Польщі
Тема уроку: Український національний рух на території Польщі
Тема суспільно-політичний та національний рух в наддніпрянській україні у 50-60-х рр. ХІХ ст iconСоціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років
До них належать опозиційні рухи – передусім український національний рух. Попри ті очевидні зміни, які внесла у розвиток цього руху...
Тема суспільно-політичний та національний рух в наддніпрянській україні у 50-60-х рр. ХІХ ст iconПрограма навчальної дисципліни
Змістовий модуль Основні тенденції суспільно-політичного, економічного І культурного розвитку країн Західної Європи І США на рубежі...
Тема суспільно-політичний та національний рух в наддніпрянській україні у 50-60-х рр. ХІХ ст iconТема розвиток освіти та науки на українських землях
Тема традиційно-побутова культура та церковне життя в україні другої половини ХІХ ст
Тема суспільно-політичний та національний рух в наддніпрянській україні у 50-60-х рр. ХІХ ст iconТема: опозиційний рух в україні. Мета
Очікувані результати: після уроку учні будуть знати: --хронологічні рамки першої І другої хвилі арештів дисидентів; форми діяльності...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка