Тема. Світ Гуцульщини в повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків "



Скачати 182.57 Kb.
Дата конвертації08.07.2017
Розмір182.57 Kb.

Світ Гуцульщини у повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»






ТЕМА. Світ Гуцульщини в повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків ".

МЕТА: ознайомити з етнографічними джерелами твору, опрацювати художні особливості, визначити жанр; розвивати зв’язне мовлення, пам'ять, ораторське мистецтво, навики аналізу й синтезу прочитаного; виховувати інтерес до вивчення звичаїв українського народу, укорінених у тисячолітній історії, зокрема гуцулів.

ОСНАЩЕННЯ: текст повісті.

ТИП УРОКУ: застосування знань, умінь і навичок

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ: урок-засідання вченої ради.
ЗМІСТ УРОКУ
І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація уроку.

Слово вчителя.

Хіба можна сказати, коли відбувалися події повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків"? Це могло бути й сто і тисячу років тому, як, звичайно ж , й у межах 1911 року. За віки тут нічого не змінилося. Як і в прадавні часи "глибокий язичник – гуцул усе своє життя, до смерті, проводить в боротьбі зі злими духами, які населяють ліси, гори й води". Як і в найперший день існування людської культури, на Гуцульщині досі панує анімістичний світогляд, що єднає воєдино Людину, Природу й Космос.

Митець обирає гуцулів саме за їх неосквернену первісність, за те, що досі осягають світ безпосередньо, дитинно, довіряючи враженням, які струмують від нього, вловлюючи ці враження поміж стулки широко розчинених душ, а відтак їх оформлюючи у єдинім прецікавім світогляді – «враженні вражень».

На сьогоднішньому уроці, який проходитиме як засідання вченої ради, ми ознайомимося з етнографічними джерелами твору, опрацюємо його художні особливості, визначимо жанр.

Для того, щоб розглянути тему уроку глибше й повніше, творчі групи повинні були провести дослідницьку роботу згідно з попереднім завданням:
1. Етнографічна основа повісті М.Коцюбинського "Тіні забутих предків".

2. Особливості жанру твору.

3. Широке використання лексики гуцульського краю у повісті .

4. Екранізація твору М. Коцюбинського "Тіні забутих предків".
ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями матеріалу.

Слово вчителя.

Отже, засідання вченої ради розпочинається. Доповідачам прошу зайняти свої місця за круглим столом. Присутніх у нашій залі попрошу не перебивати виступаючих. Ви можете занотовувати, а коли виникнуть якісь запитання, то поставите їх після закінчення доповідей.



1. Виступ доповідачів І творчої групи на тему «Етнографічна основа повісті М.Коцюбинського "Тіні забутих предків".

Матеріали для довідки

1-ий доповідач.

Християнство та язичництво у світосприйнятті горян

М. Коцюбинський у листі до М. Горького писав: «Гуцу­ли — оригінальний народ, з багатою фантазією, з своєрідною психікою. Глибокий язичник — гуцул усе своє життя, до смерті, проводить у бо­ротьбі із злими духами, що населяють ліси, гори й води. Християнством він скористувався тільки для того, щоб прикрасити язичеський культ».

І, хоч дух «забутих предків» не давав спокою гуцулам, залишаючись язичниками в усьому, що стосується побуту, в усьому, що становить суть їхньої ментальності, вони все ж таки відвідують церкву, постійно й ревно моляться.

На сторінках своєї повісті Михайло Коцюбинський детально відтворює, як гуцули відзначали християнські свята, широким пластом накладаючи на них язичницькі обряди.

Цікавим з цього погляду є приготування до Святої вечері.

«На святий вечір Іван був завжди в див­нім настрої. Наче переповнений чимось таємничим й священним, він все робив поважно, наче службу божу служив» ,— пише М. Коцюбинський.

Традиційними як для гуцулів, так і для більшості українців були такі обряди: настилання в кімнаті сіна (дідуха), приготування дванадцати культових страв, поминання душ померлих, різдвяна молитва. Читаючи повість, ми звернули увагу на деякі звичаї, що не є характерними для нашої території, а саме:


  • обкурювання хати («...обкурював ладаном хату й кошари, щоб одігнати звіра й відьом»);

  • ритуальне годування худоби («...перш ніж сісти за стіл, ніс тайну ве­черю худобі»);

  • закликання на Тайну вечерю нечистої сили («...кликав на тайну ве­черю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких, вовків лісових та ведмедів»);

  • запобігання перед стихіями природи («...кликав бурю, щоб була лас­кава прийти до нього на ситі страви, на палені горілки, на вечерю святу...»).

Гуцули також багато уваги приділяли квітневому святу Теплого Юрія (24 квітня за ст. ст.), яке асоціювалося в них з повнокров­ним пробудженням природи, адже «води, на яких плава земля, підне­суть її вище до сонця, Юрій закосичить ліси і царинки...».

Магічною силою вони наділяли першу росу в Юр'їв день, тому господар повинен був викачатися в ній на своєму полі, це мало забезпечити добрий уро­жай. Звідси й вислів: «Юрієва роса краща од вівса».

Прообразом сонця на землі був вогонь, який гуцули охрестили ватрою. Тому М. Коцюбинський так передає магічне ставлення до культового вогню: «Сьогодні гори цвітуть вогнями і синій дим загортає смереки прозорим серпанком». На Юр'їв день магія живої ватри за­хищає тварин: «А коли сонце знизилось, одцвіли ватри і дими одлетіли у небо, радісним риком обізвалася худоба, перегнана через жар, аби була остра у літі, як тота ватра, аби множилася так, як намноживсь од вогню попіл». Саме таку мету переслідував мольфар, коли наступ­ного дня із самого ранку «почав розсівать по царині попіл од учораш­ньої ватри, аби корови та вівці, що будуть тут пастись, пишно плоди­лись».


Українська демонологія

З традиціями міфологічного мислення гуцулів пов’язані й демонічні образи, змальовані в повісті М. Коцюбинського. Наведемо стислі характеристики окремих міфічних істот, згаданих у творі.

1) Щезник (лісовик). Він боїться чоловіка, але являється тому, хто його не боїться. Лісовик увесь порослий шерстю, на ногах має ко­пита. У лісі пасе звірів. Щезники — нечисті духи. Інколи вони так водять людей, щоб ті не вибралися з лісу.

2) Чугайстир. Цей дух невідомий у міфології інших слов'янських народів. Він до людей ставиться приязно, балакає з ними, гріється біля ватри, а по лісах бігає і розриває лісовиці (нявки). Одежі не но­сить ніякої, а шкіра покрита буйним волоссям. Чоловікові не робить зла, а лише чемно запрошує до танцю, а відтанцювавши, відпус­кає. Деколи обороняє людей від шкоди. Так, у повісті «Тіні забутих предків» Іван зустрічає у лісі чугайстира і, боячись за нявку, в образі якої бачив Марічку, охоче запрошує до свого вогнища і танцює з ним, ще й мелодію грає на флорі, яку підслухав у щезника.

3) Мавки (нявки). Вони живуть у лісі і з'являються людям як молоді, гарні дівчата. Одяг їх тонкий, прозорий, спадає недбало на утлім тілі. Часом вони за­манюють людей і заводять їх у безвість. Кажуть, що відкараскатись від нявки можна лише скинувши сорочку і передівши її навиворіт.
2-ий доповідач.

Обставини життя та праці гуцулів

М. Коцюбинський на сторінках своєї повісті змалював також обставини життя та праці гуцулів. Вівчарство - характерна для них галузь. Вівці були не стільки засобом для існування (харчі, одяг), скільки способом мислення, сенсом буття. Гуцул понад усе тішив­ся худобою. Як лиш її не називав — товаром, дроб'єтами, маржинкою, вірив, що худобина «умудрена природою, вона все відчуває, а що не



скаржиться, то не означає, що її можна безневинно кривдити». Таке ставлення до свійських тварин пояснюється з позиції як язичництва, так і християнства. Тому на сторінках повісті зустрічаємо такі слова, що життя, худоб'яче й людське, «зливалось докупи, як два джерельця у горах в один потік».

Детально змальовує М. Коцюбинський такий обряд, як вигін на полонину, де гуцули пильнують маржинку протягом трьох місяців. Піднявшись у гори, найпершим ділом ватаг розпалював живий вогонь. Він готував суху губку, скалки, лодву, шкіряний ремінь, за допомогою пастуха починав тертя. Усе це робилося в повній тиші, яка панувала до тих пір, аж поки скалка не займалася. Лише після цього «ватаг побожно підняв вогонь і встромив у ватру».

Потім ватаг ішов до стоїща, де мала жити худоба, щоб обкурити його: «Високий ватаг, наче дух полонини, обходить з вог­нем стоїще. Обличчя в нього поважне, як у жерця, ноги ступають твердо й широко...».. Тваринам кидають під ноги жаринку з живого вогню, вона захищатиме товар упродовж літнього сезону.

Тільки спузар мав доступ до розведеної ватри, він займався сокотінням (збереженням) полонин­ської душі — вогню.

Магічна сила ватри триватиме аж до відходу гуцулів додому, її не можна було га­сити, бо «вогонь полонинський, що сам народився, наче бог, сам має й заснути». Процес засинання вогню споглядали лише двоє — ватаг і спузар.
З великою цікавістю читаємо на сторінках повісті Михайла Коцюбинського, як народжується цілюща та поживна страва – будз: «Руки оживають по­троху, то підіймаються вище, то опускаються нижче, закруглюють лікті, чогось плещуть, бігають та гладять там всередині, і раптом з дна посудини, з-під молока, підіймається кругле сирове тіло, що якимось чудом родилось».

Це чудо, «таїнство сироваріння», легко пояснити, знаючи технологію приготування будзу гуцулами: здоєне молоко виливають у велику путину, додаючи до нього ґлєгу Аби зробити ґлєг, треба мати ринзу. Ринза - це шлунок маленького теляти або ягняти, які живилися лише молоком. Цей шлунок вимивали й наповнювали молоком щойно вположеної ко­рови або вівці. До молока додавали перепаленої до червоного кольору солі навпіл з непаленою і непочатої води, взятої до схід сонця. Напо­внений шлунок туго зав'язували й вивішували сушити. Це й називали ринзою. До ринзи додавали молока, розтирали, і так отримували ґлєг. Ватаг насипав ґлєг у посудину з молоком, обертав її коло ватри, аби на­гріти суміш. Від глєгу тепле молоко ловиться в сир — будз.

Сьогодні процес виготовлення будзу значно простіший: у молоко добавляють

спеціальний порошок. Але як хотілося б попробувати того чудо-сиру, звареного ватагом.

Са­мобутній світогляд карпатського народу проявляється також через родинну обрядовість: пологи, похорон.

При народженні дитини важливу роль відводили бабі-повитусі, від якої зале­жала щаслива доля новонародженого. Вже з перших сторінок твору ми дізнаємося про народження Іванка, а також про порушення обрядодійства: «Не «со­котилася» баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свіч­ки, і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня».

Ритуал обкурення хати використовували, щоб за­хистити себе й свою хату від злих духів. Баба-повитуха під час пологів також «не засвітила свічку», а «огонь Святий мститься, якщо його не цінуєш».

Ці промахи баби-повитухи призвели до дисгармонії в по­дальшому житті Івана: «...все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неньо таким глибо­ким, старече розумним зором...».


У «Тінях забутих предків» яскраво й повно відтворено також поховальний обряд. «Мудрий спокій єднав життя і смерть», - саме така гармонізація двох світів і визначила етапи поховального обряду гуцулів.

«В головах тіла невидимо спочивала душа: вона ще не сміла ви­летіть з хати. Палагна зверталась до неї, до тої самотньої душеньки мужа, що сиротливо тулилась до нерухомого тіла.

  • Чому не заговориш до мене, чому не поглядиш, не позавиваєш мозолі на моїх пучках? А в котру он доріжку вибираєшся, мужу, відки виглядати маю тебе? — голосила Паланга, і грубий голос її переривався в жалібних нотах.

  • Файно голосить...— кивали головами старі сусідки і чули одвітні зітхання, що розпливались в шумі людських голосів».

Але коли обряд оплакування і голосіння закінчився, почалися забави. Чому? Наприклад, В. М. Гнатюк у статті «Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків» пише: «Пла­кати за мерцями не годиться, бо вони мусять збирати виплакані сльози в начиннє (збанок або цебер) і носити з собою, куди йдуть, що не належить у них до приємності». Саме так, мабуть, слід пояс­нити цей образ, що корінням своїм сягає дохристиянських віру­вань.

Прощаючись із мерцем, гуцули вірили в невмирущу силу життя, яка проявиться в потойбічному світі. Свідченням цього були мідні гроші, які ставили на груди небіжчику, веселі танці навколо покійника, забави та розваги, що символізувало перемогу життя над смертю.

Велике значення у поховальному обряді відіграють трембіти - в день похорону вони «плачуть під вікном». Голосіння трембіти - це звістка про смерть, про що свідчить давня гуцульська легенда. Суть її зводиться до того, що забаганка бага­того чоловіка заграти на весіллі у своїх дітей призвела до трагічної смерті останніх. Такою була покара за порушення звичаю.

Під час поховання, як і при пологах, «розкладали на подвір'ї вогонь», який очищав небіжчиків від гріхів, поглинаючи їх у своєму полум'ї, відкривав "браму у потойбічний світ, вічний спокій.»



Висновок.

Отже, повість М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" – про людину. У властивому, первісному, значенні цього слова. Людину з "голою душею", людину природну - таку, якою створив її Бог. У Карпатах така людина "доховалась" до новітніх часів. У цій романтичній місцині вона проживала реально. Завдяки високорозвиненому імпресіоністичному світовідчуттю Коцюбинський зумів це впізнати й повірити в те, що ідеальний світ можливий і на землі.


2. Виступ доповідача ІІ творчої групи на тему «Особливості жанру твору».
Матеріали для довідки

У літературознавстві «Тіні забутих предків» визначаються як повість. Повість — це жанр прози, за характером розвитку дії більш складний, ніж оповідання, але менш розгорнутий, ніж роман. Але класичне визначення повісті потребує уточнень щодо конкретного твору. У чому ж полягають особливості повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»? Перш за все, у підході до зображуваваного, у способах сприйняття і передачі образів навколишнього світу. І тут автор виступає як імпресіоніст.

У творі письменник зображує ніби два світи — зовнішній і внутрішній. Причому часто зовнішній світ не деталізується, а пе­редається точними влучними штрихами. На підтвердження цього можна згадати й опис історії одруження Івана з Палагною, переданий так стисло, що здається, авторові жаль слів на не­важливе. Бо це зовнішнє життя.

Описи, яких у повісті не­мало, подаються ніби й реалістично, але в них більш уваги при­діляється враженню героя, ніж просто реальному пейзажу. Враження від навколишнього світу, матеріалізовані в почутті, на­строї, переживанні, — ось що становить організуючий центр повісті Коцюбинського як твору імпресіоністичного.

Наприклад, ось як бачить Іван у дитинстві усе, що його оточує: «Звідти дивився на гори, близькі й далекі верхи, що голубіли на небі, на смерекові чорні ліси з їх синім диханням, на м'яку зелень царинок, що, мов дзеркала, блищали в ранах дерев. Під ним, в долині, кипів холодний Черемош. По зелених горбах дрімали на сонці самотні оселі. Було так тихо і сумно, чорні смереки безпере­станку опускали сум свій і Черемош, а він ніс його долом й опові­дав». Насиченість метафоричністю — ось що відзначає описи М. Коцюбинського. Саме так, за допомогою детального опису внутрішнього сприйняття, автор змальовує тонку чутливу душу свого героя, для якого світ був сповнений чудес.

Отже, подібне зображення зовнішнього світу через світ внутрішній і є першою визначальною рисою імпресіонізму.

Висока духовність героїв передається через їх постійне прагнення до краси, до ідеалу. У повісті «Тіні забутих предків» це досягається шляхом співставлення світу людей і світу природи. Не знаходячи у людсько­му світі нічого, крім «неспокою і горя», Іван, як і Марічка, прагне знайти прекрасне у природі, яку наділяє рисами живої істоти. Не­рідко сили природи постають у персоніфікованих образах. Це надає повісті казкового, фантастичного забарвлення. Застосування прийомів фантастичного, культивування красивого, світлого — це теж риса імпресіонізму, наявна у повісті.

Потяг до краси, до світла характеризує не тільки ліричного ге­роя, а й самого автора. М. Коцюбинський, зливаючись з героєм, відображає свій неповторний індивідуальний погляд на світ, свою глибинну внутрішню культуру, свій спосіб відчування, що надзви­чайно ліризує оповідь, сповнює її особливим світлом. Це ще одна важлива риса імпресіоніз­му у повісті — ліризація оповіді.

Це особливо відзначається у типі опису пейзажу. Адже пейзаж у повісті ліризований, психологізований. Картина природи — це стан душі.
Висновок.

Отже, жанр твору М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» - імпресіоністична повість.



Характерні ознаки цього жанру:

- зображення зовнішнього світу через світ внутрішній;

- застосування прийомів фантастичного, культивування красивого, світлого;

- ліризація оповіді.

Саме використання цих особливостей стилю, притаманного тогочасній європейській літе­ратурі, виводить повість «Тіні забутих предків» на рівень світових шедеврів, робить цей твір важливим здобутком не тільки українсь­кої літератури.


3. Виступ доповідача ІІІ творчої групи на тему «Широке використання лексики гуцульського краю у творі М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».
Матеріали для довідки

Мова становить найсуттєвішу рису народу, його характеру, світог­ляду, способу мислення і життя. Тому вживання місцевої лексики і синтаксичних конструкцій — це вкрай необхідний засіб відтворен­ня колориту Гуцульщини, її духу. Дивна лексика не заважає сприйняттю, вона заворожує, бере у полон музикою слова.

Колоритна мова, наповнена численними діалектами, - це надбання гуцульського народу, частина його світосприйняття. Тому й не дивно, що М. Коцюбинський на сторінках своєї повісті «Тіні забутих предків» використовує лексику гуцульського краю.

Використовуючи діалектизми, автор змушує читача побачити гори і ліси й тих, хто їх населяв, очима гуцулів, у яких склався власний погляд на природу і світ. Тому вживаються слова «щезник», «чугайстир», «нявка», які характеризують саме гуцульські уявлення про нечисту силу лісів. Тому вживається слово «плай» на позначення гірської стежки, «воріння» замість цілої фра­зи — «огорожа з дерев'яних лат». Не кажучи вже про назви деталей одягу — гачі, крашениці (штани), табівки, дзьобні (сумки різних видів), гугля (білий кожушок) .

Причому, деякі слова вживаються паралельно з синонімічними. На­приклад, в одному епізоді описується, як Іван «сідав десь на узбіччі гори, виймав денцівку (сопілку) і вигравав немудрі пісні, яких на­вчився од старших». А потім ми дізнаємось, що він зіграв на денцівці те, що грав щезник, — на флоярі. Тому розуміємо, що є щось спільне в цих словах. Широко використовуючи лексику гуцульського краю, М. Коцюбинський інколи вміщає в дужках пояснення слова. На­приклад: «Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім...» Або: «Одного разу він покинув свої корови і подряпавсь на самий грунь (верх)», «Витягалось найкраще лудіння (одежа)...» Чи можна було обійтися без діалектизмів? Звичайно ж ні. Тому краще сказати «царинка» замість «сінокіс», «дроб'єта» замість «вівці».

Неповторна своєрідність гуцульської говірки передає не тільки ме­лодику мовлення, а й надає твору особливої художньої виразності, допомагає передати національний колорит. Це відбивається в багать­ох епізодах. Наведемо один із них, де своєрідна не тільки лексика, але й побудова фрази, ритм розмовної мови, тип висловлювання, харак­терний для гуцулів. Під час бійки між Палійчуками і Гутенюками розмовляють Марічка та Іван, який щойно кинув у воду її кіснички:

Нічьо... В мене є другі... май ліпші.
Вона наче його потішала.


Здивований лагідним тоном, хлопець мовчав.

Мені неня купила нову запаску... і постоли...і мережані капчурі...



Він все ще не знав, що сказати.

  • Я си обую файно та й буду дівка...

Тоді йому заздрісно стало:

  • А я вже вмію грати в денцівку.


Висновок.

Гуцульські діалекти, як і назви дерев, гір, річок, міфічних істот відобража­ють ментальність народу, спосіб його поетичного і побутового мис­лення. Саме тому так природно зливається у повісті оповідь про події життя реального, зовнішнього і не менш реального для люди­ни внутрішнього світу. Дійсність і вигадка, реальність і фантастика набирають певних національно своєрідних рис і допомагають точні­ше уявити собі дивний край — Гуцульщину,— побачити її народ у проявах духовного і побутового життя.


4. Виступ доповідача VІ творчої групи на тему «Екранізація повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків».

(Фільм за повістю М. Коцюбинського "Тіні забутих предків» варто переглянути в позаурочний час: на факультативі або під час виховної години).
Матеріали для довідки
Режисер Сергій Параджанов згадує: "Я давно мріяв створити фільм, у якому на повний голос можна було б розказати про поетичну, талановиту душу українського народу"'.

1 коли він прочитав повість М.Коцюбинського, йому зразу ж захотілося її поставити. Так літературний твір знайшов свого інтерпретатора, а режисер -повість, яка відповідала його мистецьким уподобанням.

«Ми хотіли, - писав С.Параджанов, - зробити фільм про вільну людину, про Данко цієї землі, про серце, яке хоче вирватися, звільнитися від побуту, від дрібних пристрастей і навичок... Ми відкривали для себе Карпати не як етнографічний матеріал. Любов, відчай, самотність, смерть - ось фрески з життя людини, які ми створювали».

Фільм «Тіні забутих предків» створений колективом талановитих митців-однодумців. Важко відділити художницьке бачення твору сценаристом і постановником С.Параджановим (у співавторстві з І.Чендеєм) від сміливих пошуків оператора Ю.Іллєнка, рухлива кінокамера якого перенесла на екран чарівну красу Карпат і казковий світ героїв; працю прекрасного знавця гуцульського побуту, звичаїв та етнографії Г.Якутовича і композитора М.Скорика, який знайшов точне музично-пісенне оформлення, побудоване на мелодіях народного фольклору. До цього ансамблю слід додати і виконавців ролей: І.Миколайчука (Іван), Л.Кадочникову (Марічка), Т.Бестаєву (Палагна), С.Багашвілі (мольфар Юра), пластична довершеність яких також сприяла успіхові картини. Був у неї ще один співавтор, який багато в чому вирішив долю фільму, надавши йому надзвичайної правдивості, - народ, гуцули, які охоче знімалися в багатьох епізодах і масових сценах.

Автори картини по-новому підійшли до екранізації літературного першоджерела. Натхнені його філософськими ідеями, вони заново пережили і відтворили повість засобами іншого, звукозримого мистецтва, поставивши цілком оригінальний кінотвір, у якому передано художній (а не ілюстративний) образ літературного твору.

Поетичне, образне вирішення фільму - найхарактерніша його риса. Вона виявляється в оригінальній, новелістичній будові твору, в яскравій і принциповій живописності й пластичності, в кольористичній драматургії, музичному вирішенні, в рухові камери і знаходженні образних деталей - метафор, основою для яких часто служить текст Коцюбинського.

Минуло небагато часу, і своєрідний твір українських кіномитців здобув світове визнання. У 1965 р. на VII Міжнародному кінофестивалі в Мар-дель-Плата (Аргентина) фільм удостоєний двох нагород - другої премії "Південний хрест" за краще втілення ідеї, за зміст, художній рівень, за режисерську й операторську майстерність; і там же одержав премію кінокритиків - за операторську роботу, колір і знімальні ефекти.

У 1966 р. на Всесоюзному кінофестивалі в Києві творцям картини — режисеру С.Параджанову, оператору Ю.Іллєнку, художникам Г.Якутовичу, М.Раковському, Л.Байковій, композитору М.Скорику - присуджено спеціальну премію журі за талановитий художній пошук і новаторство.

З великим успіхом фільм демонструвався на Міжнародних кінофестивалях у Сан-Франциско, Нью-Йорку та в Монреалі; кілька місяців ішов у трьох кращих кінотеатрах Парижа (під назвою "Вогненні коні"), викликаючи захоплення критики і глядачів. Про нього багато писали у французькій пресі.

...Так картина українських митців, створена за повістю М.Коцюбинського, стала справжньою подією на світовому екрані.

У 1965 році в кінотеатрі „Україна” відбулася прем’єра фільму „Тіні забутих предків” за повістю М.Коцюбинського. Фільм-легенда, сміливий новаторський експеримент кінорежисера С.Параджанова. Саме на цій прем’єрі Іван Дзюба виголосив промову на захист безневинно засуджених ( з 1965 по 1972 роки відбувалася хвиля арештів української інтелігенції. За гратами опинилися поети, художники, критики, культурологи: Василь Стус, Євген Сверстюк, В’ячеслав Чорновіл...), а Василь Стус запропонував вставанням продемонструвати свій протест проти сваволі влади. Це не могло минути безкарно…

Творча доля неймовірно талановитої людини, кінорежисера С.Параджанова, виявилася трагічною. Керівництво радянського кінематографа намагалося спрямувати творчі зусилля С.Параджанова в „русло соцреалізму”, але це виявилося для нього неможливим, і всесвітньо відомий майстер залишився без роботи. Натомість – судові процеси і принизливі звинувачення. У 1991 році С. Параджанов помер.



ІV. Підсумок уроку.
Тестовий контроль за творчістю М. Коцюбинського.
1. Батьківщина М. Коцюбинського:

а) Вінниччина;

б) Чернівеччина;

в) Сумщина;

г) Чернігівщина.

2. Із якими місцевостями пов’язані життя та творчість М.Коцюбинського?

а) Поділля, Волинь, Слобожанщина;

б) Гуцульщина, Полісся, Покуття;

в) Поділля, Крим, Гуцульщина;

г) Бессарабія, Крим, Херсонщина.

3. У якій комісії працював М. Коцюбинський?

а) археологічній;

б) статистичній;

в) філоксерній;

г) археографічній.

4. М. Коцюбинського називають:

а) Каменярем;

б) Кобзарем;

в) сонцепоклонником;

г) енциклопедистом.

5. У якому році М. Коцюбинський написав повість“ Тіні забутих предків “:

а) 1908 р.;

б) 1903 р.;

в) 1911 р.;

г) 1907 р.

6. За жанром “ Тіні забутих предків “:

а) імпресіоністична повість;

б) експресіоністична повість;

в) соціально-психологічна повість;

г) соціально-побутова повість.

7. Темою повісті“ Тіні забутих предків “є:

а) зображення єдності людини й природи;

б) викриття лібералізму;

в) зображення звичаїв, побуту гуцулів, їх єдності з природою;

г) події 1905 – 1907 років.

8. Слово “імпресіонізм” у перекладі з французької означає :

а) враження;

б) дійсність;

в) вираження;

г) правдивість.

9. Який метод зображення пейзажу вимагає не опису, а звукових вражень:

а) екзистенціалізм;

б) сюрреалізм;

в) футуризм;

г) імпресіонізм.

10. Повість – це:

а) драматичний твір із загостреним сюжетом;

б) прозовий твір, у якому розповідається про один період із життя головного героя;

в) опис однієї незвичайної події;

г) опис думок, переживань ліричного героя.

11. Темі ролі митця у суспільстві присвячена новела:

а) “Сміх”;

б) “Intermezzo”;

в) “Цвіт яблуні”;

г) “Persona grata”.

12. Поетичні натури, натхнені природою (за повістю “Тіні забутих предків”):

а) Іван та Марічка;

б) Іван та Палагна;

в) Юра та Палагна;

г) рід Палійчуків.
Відповіді: 1- а, 2- в, 3- в, 4- в, 5- в, 6- а, 7- в, 8- а, 9- г, 10- б, 11- б, 12- а.
V. Домашнє завдання.

Біографія Лесі Українки.



Данильчак Ольга Ярославівна






Каталог: bitstream -> 123456789 -> 1495
123456789 -> В. Стефаник. Новаторство письменника. Експресіонізм у його творчості
123456789 -> Урок 1 Тема. Як не любить той край Матеріал уроку. Володимир Сосюра "Як не любить той край "
123456789 -> Конспект уроку із світової літератури для 7 класу Тема. Поетизація давньоруської минувшини в баладі О. С. Пушкіна «Пісня про віщого Олега»
123456789 -> 5 клас Тема уроку. Шлях Мауглі від вихованця джунглів до їх володаря. Мета уроку
1495 -> Тема. М. Коцюбинський. Життєвий І творчий шлях. Мета
1495 -> Михайло Михайлович Коцюбинський
1495 -> Тема. Уславлення світлого, здорового життя, яке перебуває в постійній гармонії з природою в повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків "


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Тема. Світ Гуцульщини в повісті М. Коцюбинського \"Тіні забутих предків \" iconТема. Уславлення світлого, здорового життя, яке перебуває в постійній гармонії з природою в повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків "
Та: розкрити ідейно-художній зміст повісті "Тіні забутих предків", дати характеристику образам, відстежити та обґрунтувати проблеми;...
Тема. Світ Гуцульщини в повісті М. Коцюбинського \"Тіні забутих предків \" iconЖиттєвий та творчий шлях М. Коцюбинського. Історія створення повісті Тіні забутих предків
М. Коцюбинcького та усвідомити їх вплив на творчість митця, на суть його світогляду та літературно – естетичних поглядів, дослідити...
Тема. Світ Гуцульщини в повісті М. Коцюбинського \"Тіні забутих предків \" iconМихайло Коцюбинський «Тіні забутих предків». Єдність буття, природи І людини. Мета: ознайомити учнів із змістом повісті «Тіні забутих предків»
Мета: ознайомити учнів із змістом повісті «Тіні забутих предків», розкрити фольклорні джерела повісті,загальнолюдські проблеми в...
Тема. Світ Гуцульщини в повісті М. Коцюбинського \"Тіні забутих предків \" iconВідгук на твір мистецтва
Гімн природі, на лоні якої виникають чисті людські взаємини І почуття, така ідея новели М. Коцюбинського "Тіні забутих предків"
Тема. Світ Гуцульщини в повісті М. Коцюбинського \"Тіні забутих предків \" iconУкраїнська література 10-х років ХХ ст
Знати зміст повісті “Тіні забутих предків”, аналізувати образи Марічки та Івана, розкрити пантеїзм світобачення героїв, виражений...
Тема. Світ Гуцульщини в повісті М. Коцюбинського \"Тіні забутих предків \" iconТіні забутих предків

Тема. Світ Гуцульщини в повісті М. Коцюбинського \"Тіні забутих предків \" iconТема. М. Твен «Пригоди Тома Сойєра». Сонячний, радісно-бешкетливий світ дитинства в повісті. Мета
Увати художні особливості повісті; розвивати навички роботи з підручником, з художнім текстом, уміння виразно читати, переказувати,...
Тема. Світ Гуцульщини в повісті М. Коцюбинського \"Тіні забутих предків \" iconВнутрішній світ дитини в оповіданнях м. Коцюбинського

Тема. Світ Гуцульщини в повісті М. Коцюбинського \"Тіні забутих предків \" icon«Сонячний радісно-бешкетливий світ дитинства в повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра». Том Сойєр і Гекльберрі Фінн справжні друзі»
Тема модуля. Сонячний радісно-бешкетливий світ дитинства в повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра». Том Сойєр І гекльберрі Фінн...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка