Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах



Сторінка12/19
Дата конвертації29.01.2018
Розмір2.92 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   19

Історичні типи культур

Світова культура визначається власною системою загальнолюдських цін­ностей і об'єднує різні типи культур:

1. Культурні епохи.

2. Національні культури — синтез культур різних класів, соціальних шарів і груп певної нації.

3. Культури етнічні — створені окремим етносом (це найстародавніший шар національних культур, він охоплює сферу побуту, мораль, мову, релігію, фольклор, міфологію, звичаї).

4. Регіональні культури — конгломерат різних культур, створених різними народами, що живуть у певному географічному ареалі. Схожість природ­них умов життя, економічні, культурні зв'язки між народами забезпечують спорідненість культур ареалу.

5. Класові культури — властиві певному класу суспільства.

6. Професійні культури.

7. Особливості культури різних психологічних типів окремих людей.

8. Народні культури.



Виділяють також такі види культур, характерні для суспільства:

локальна — культура конкретного, історично визначеного суспільства. Кож­на із локальних культур має свої специфічні риси і особливості, що залежать від географічних та соціально-історичних умов;

масова — різновид культури, що орієнтує духовні та матеріальні цінності, які вона поширює на усереднений рівень розвитку масових споживачів;

домінуюча — сукупність цінностей, вірувань, традицій, звичаїв, якими ке­рується більшість членів суспільства;

елітарна — культура привілейованих груп суспільства, що характеризуєть­ся принциповою відмінністю, духовним аристократизмом і ціннісно-змістовною самодостатністю;

політична — сфера культури, що виробляє уявлення про цивілізаційні фор­ми політичного прогресу, оцінки, рівня його розвитку; включає в себе політич­ну думку, зв'язок культури і політичної філософії; оцінку політичних структур з точки зору культури, політичної самосвідомості та політичної поведінки су­спільства.

Завдяки процесу накопичення, збереження, передачі досвіду попередніх поколінь в усіх галузях діяльності і творчості, новим поколінням не потрібно кожного разу зай­матись «винаходом велосипеду».



Висновок: суспільна роль культури полягає у накопиченні, збереженні, відтворенні та передачі досвіду новим поколінням в усіх галузях діяльності та творчості.
2. Складові духовної культури

Засвоєння знань проходить у формі культурологічної вікторини. Учитель пропонує знайти правильний культурологічний термін, який відповідатиме по­даному визначенню.


IV. КУЛЬТУРОЛОГІЧНА ВІКТОРИНА «СКЛАДОВІ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ»

1. ... — сфера пізнавальної діяльності людини, за допомогою почуттів та думок; специфічний вид духовного виробництва.

2. ... — процес поширення знань і культури в суспільстві.

3. ... — світогляд та світосприймання, а також відповідна поведінка, заснована на вірі у існування Бога та надприродного.

4. ... — специфічна форма опанування світом людиною, у якій формуються і розвиваються її здібності творчо перетворювати оточуючий світ і себе.

5. ... — сукупність засобів, які створено задля здійснення процесів виробниц­тва та обслуговування потреб суспільства.



Відповіді: Наука (1). Освіта (2). Релігія (3). Мистецтво (4). Техніка (5).

Учням пропонується самостійно визначити, яка сфера культурної діяльності відповідає предметно-речовому виміру (5), а які — ідеально-образному (1, 2, 3, 4).


V. РОБОТА В ЗОШИТАХ

Складові духовної культури:

Предметно-речовий вимір

Ідеально-образний

Техніка


Наука

Освіта


Релігія

Мистецтво

Мистецтво — ядро художньої культури
Учитель.

Уявіть собі таку ситуацію: в результаті археологічних розкопок було знайдено тільки деякі твори мистецтва, які дійшли до нас від цивілізації, що загинула, і про неї немає ні письмових джерел, ні решток міст, знарядь праці, зброї, предметів побуту... Які б висновки про рівень розвитку тогочасного суспільства ви би зробили?

(Демонструються приклади античних чорно-фігурних ваз, барельєфів.)

(Можливі відповіді: високий рівень розвитку мистецтва, освіти, художньої майстерності, економічне процвітання, міфологічний характер світогляду.)

(Учитель доповнює вислови дітей.)


Учитель.

Досвідчений археолог звернув би увагу також і на матеріал, з якого вироблено цей твір (вид кераміки, сплав металу, порода дерева), на необхідні знаряддя праці та технологію його виготовлення (обпалювання в печі, полива глазур'ю, карбування, різьблення тощо).



Висновок: твори мистецтва певною мірою зберігають інформацію про рі вень розвитку суспільства, його матеріальні і духовні потреби.
Мистецтво — це специфічна форма духовного опанування світу людиною, в якій формуються та розвиваються її здібності творчо перетворювати оточу ючий світ і себе.

Мистецтво є ядром художньої культури людини, яка є частиною її загаль ної культури.

Але мистецтвознавчі методи пізнання світу дуже відрізняються від наукових, таких, як дослід, спостереження, експеримент. Наприклад, в літературному творі ціле життя людини вміщене на декількох сторінках, але мета художнього твору не в хронологічному описі подій, а в тому, щоб зосередити нашу увагу на чомусь важливому, зробити акцент на тому, на що в повсякденному житті ми

і не звернули би уваги. Переконливі художні образи впливають на свідомість людини, примушують замислитися над своїми вчинками, навіть увесь сенс життя може стати зовсім іншим.

У процесі творення художнього образу також є і зворотній зв'язок. Біографи великого німецького композитора Людвіга ван Бетховена повідомляють, що у віці 30 років він знаходився за крок від самогубства. Безвихідність ситуації з погіршенням слуху привела його до думки про неможливість подальшого жит­тя музиканта, який не чує. Але музичні образи нової Третьої симфонії, які почали народжуватися саме в цей час, настільки були мужніми, сильними, героїч­ними, що композитор відчув на собі їх перетворюючий вплив, упевнився у своїх силах, можливостях, вдачі й зрозумів, що він сильніший за обставини.

«Я схвачу свою судьбу за глотку, ей не удастся сломить меня»,— читаємо ми в особистих щоденниках Л. Бетховена.

(Звучить «Героїчна симфонія» Л. Бетховена.)
VІ. ПІДСУМОК УРОКУ

На будь-якому рівні свого існування культура не просто перебуває поряд з іншими сферами життя, а проникає у всі його сфери, виявляючи себе і в полі­тичній діяльності, і у ставлення до праці; в мистецтві — створенні його творів та розумінні їх.

Культура — це ланцюг від життєвого сенсу до втілення його в дію.

Розвиток культурних цінностей, їхній вплив на життя суспільства та окре­мої особи необхідно розглядати у всіх сферах життєдіяльності людини, а це можливо лише за умови оволодіння відповідними конкретними знаннями. Час, у який ми живемо, непростий і ми з сумом і жалем спостерігаємо деградацію духовного життя суспільства і окремих людей. Не допускати цього, сприяти відродженню та розвитку культури як умови повноцінного життя суспільства та особистості — завдання кожного з нас.


VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знайти в різних джерелах і порівняти визначення слово -«культура».

Навести приклади до питання «Які твори сучасного мистецтва, на вашу думку, найяскравіше показали би культурний рівень сучасного суспільства, ві­добразили би духовні та матеріальні потреби наших сучасників?».

ТЕМА: Народна і професійна, духовна (сакральна) і світська культура: характерні риси,



відмінності, взаємопроникнен­ня. Національна художня культура. Збереження культур­ної спадщини
МЕТА: розкрити зміст основ­них понять; сприяти формуванню духовних потреб; розвива­ти навички

аналізу творів мистецтва, підвищувати загальний інтелектуальний рівень, виховувати художній

смак
ПОНЯТТЯ: субкультура, національна художня культура, народна, про­фесійна, світська, сакральна

субкультура.


ТИП УРОКУ: комбінований.
ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Оголошення теми та завдань уроку.
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Запитання:

• Про що йшлося на минулому уроці? Які питання з'ясовували?

• Які визначення терміна «культура» ви знайшли?

• У чому полягає роль культури в суспільстві?

• Назвіть складові духовної культури.

• Які з них належать до ідеально-образної сфери?

• Чому мистецтво вважається ядром художньої культури?

• Що таке мистецтво?


ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Поняття «субкультура»

Учитель.

Роздивіться ілюстрації та визначте, духовні потреби представ­ників яких суспільних груп можуть відображати твори мистецтва, що пропо­нуються:

• ікона «Ангел — золоте волосся»?

• косівська кераміка?

• К. Малевич «Часткове затемнення»?

• рекламний плакат?



(Можливі відповіді: перший приклад відображає духовні потреби віруючої людини; другий — шанувальника народного мистецтва; третій — представника професії, пов'язаної з мистецтвом; останній — молоді.)

Учитель.

Дійсно, через мистецькі уподобання часто можна визначити со­ціальну та етнічну приналежність людини, її вік, фаховий стан тощо.

• Чому це можливо?

Вчені-соціологі відокремлюють у суспільстві декілька різних суспільних груп, що мають орієнтації на певні культурні цінності (спосіб, стиль життя), норми, традиції, які відрізняються від загальноприйнятих норм і традицій пе­реважної більшості населення. Для визначення відмінностей усередині певного суспільства використовується поняття «субкультура».



Субкультура — це специфічна культура певних груп, яка визначає стиль життя, ціннісну ієрархію і менталітет (світосприймання) її носіїв.

Субкультура існує з давніх часів. Основними чинниками, що впливають на утворення тієї, чи іншої субкультури є: соціальний стан; етнічне походжен­ня; освіта; професійний статус; релігія; вік.

Якщо не збігаються культурна орієнтація певної групи спільноти із загаль­ноприйнятими або культурні цінності однієї спільноти насаджуються іншій (на­приклад, процес колонізації), тоді в суспільстві виникає конфлікт. Найраціональнішим шляхом розвиток й сприйняття культури в суспільстві відбувається тоді, коли індивід відчуває гордість за культуру своєї групи, в той же час ро­зуміє поведінку представників інших груп, визнає їхнє право на існування та розвиток.
(Демонструються приклади.)

Висновок: усі культури світу рівноправні, кожна із них є складовою світового культурного цілого, створеного людством протягом тривалого історич­ного часу.
2. Народна та професійна субкультури. Характерні риси і відмінності

Учитель.

З'ясуємо характерні риси деяких субкультур.



Народна — найдавніша із субкультур, виникла в період становлення тієї чи іншої етнічної спільноти. Мова піде про народну субкультуру східних слов'ян. З курсу народознавства, музики, історії та ін. нам відомі давні народні традиції, родинно-побутова обрядовість, морально-етичні норми суспільного життя, особ­ливості народно-прикладного мистецтва, яскраві приклади фольклору.

Учитель пропонує учням навести приклади щодо успадкування ними норм народної культури: участь в обрядових діях, приготування традиційних кулінар­них страв, використання малих форм фольклору (прислів'я, приказки, пісні...)

Учитель підводить до висновку про передачу здобутого досвіду в суспільс­тві шляхом безпосередньої комунікації.

• Чи потрібно вам для засвоєння попереднього досвіду минулих поколінь спеціальна професійна підготовка? Фахова освіта?



Висновок: народна культура успадковується в процесі спілкування лю­дей різних поколінь способом безпосередньої комунікації, наслідуванням норм, установлених суспільством.
Професійна — на відміну від народної субкультури виникла з появою кла­сового суспільства. У класовому суспільстві вперше відбувся поділ мистецтва на народне і професійне. Спеціально підготовлені музиканти, скульптори, архі­тектори, художники виконували замовлення пануючого класу. Мистецтво було поставлене на службу державі й релігії. На сучасному етапі професійну куль­туру ототожнюють з елітарною (високою) культурою, носієм якої є інтелекту­альна еліта суспільства.

Якщо роздивитися подані ілюстрації, то можна визначити надзвичай­но високу технічну майстерність виконання та професійну підготовку митців далекого минулого, їхні твори демонструють нам художню досконалість та ви­тончений смак.



(На тлі звучання менуета Беккеріні демонструються: погруддя цариці Нефертіті, Золота маска Тутанхамона, Золоте крісло Тутанхамона, розпис єгипет­ської гробниці, Гіпостильний храм.)

Висновок: вища освіта, широка загальна освіченість, обізнаність у гумані­тарній сфері формують більш високі духовні потреби особистості, наближають її до професійної субкультури.

Засвоєння «характерних рис народної та професійної культури» проводить­ся у формі культурологічного диктанту. Учитель читає тези, які характеризу­ють дані культури у довільному порядку, учні записують характеристику у два стовпчики.




Характерні риси

народної культури

професійної культури

колективна, анонімна творчість;

висока технічна складність;

усна форма поширення;

витонченість, естетична якість;

передача способом безпосередньої комуні­кації;

зафіксоване авторство митця;

Характерні риси

народної культури

професійної культури

зв'язок з вікйвими народними тради­ціями;

обов'язкова фахова освіта та професійна підготовка;

імпровізаційність, багатоваріативність;

певна залежність творчості від духовних потреб замовників;

етнічна специфічність



Після перевірки письмової роботи учитель підводить учнів до висновку про те, що у процесі розвитку відбувається процес взаємопроникнення та взаємо­вплив народної та професійної субкультур. В історії світової та вітчизняної культури збереглося безліч переконливих прикладів про взаємний вплив фоль­клору на професійну музику, літературу, театр... (наприклад, творчість М. Ли­сенка, Т. Шевченка, І. Котляревського, М. Гоголя, А. Міцкевича, Ф. Шопена, Е. Гріга, М. Римського-Корсакова).

На прикладі архітектурної споруди Новомосковського Троїцького собору учитель доводить, що простий козак-самоук Яким Погрібняк побудував шедевр дерев'яного зодчества доби бароко без жодного цвяха, тобто майстерність народ­ного митця дуже часто сягає вершин професійної майстерності.

Розмову продовжує повідомлення про художній промисел декоративного розпису на базі с.Петриківки, який зараз поставлено на професійну основу за­вдяки викладанню у Дніпропетровському художньому коледжі майстрами ви­сокого класу як навчальної дисципліни.



(Демонструються ілюстрації.)

(Звучить музика у виконанні ансамблю троїстих музик.)

Слово вчителя

Духовна культура — одна із сторін загальної культури людства, вона про­тиставляється матеріальній культурі (але вони тісно пов'язані між собою). Ду­ховною культурою є явища, пов'язані із свідомістю, інтелектуальною, а також емоціонально-психологічною діяльністю людини,— це мова, звичаї, вірування, знання, мистецтво.

Художня культура — одна із спеціалізованих сфер культури, що функ­ціонально вирішує завдання інтелектуально-чуттєвого відображення дійсності в художніх образах, а також різні аспекти забезпечення цієї діяльності.

Художня культура — складне багатошарове явище, вона об'єднує:

— усі види мистецтва;

— сам процес художньої творчості;

— його результати;

— систему заходів зі створення, збереження та розповсюдження художніх цін­ностей;

— виховання творчих кадрів і глядацької аудиторії.

Художня картина світу — це створений мистецтвом образ дійсності.

Художній образ — це естетична категорія, у якій відбита об'єктивна дій­сність через специфічні закони мистецтва і художньої творчості. Художній образ існує та функціонує як форма активної діяльності розуму людини.

В основі мистецьких творів лежить певна ідея, кордон між художнім і ре­альним світом завжди був рухливим — ступінь умовності відображення дій­сності залежить від специфіки мови кожного виду мистецтва.

Створення художнього образу та його сприйняття становлять дві сторони одного художнього процесу, що відбувається у спільному просторі. Митець на­дає імпульсу програмі для переробки інформації, стимулює думку глядача, за­прошує його до співпраці, той же час порівнюючи художній твір з дійсністю, намагається відтворити образ, що виникає в уяві митця. Істина для нього — те, як він зрозумів твір, а не те, що відобразив художник.

Художня культура є активним творчим феноменом, що зумовлений як ху­дожньою картиною світу конкретної епохи, так і внутрішніми художніми про­цесами. Митецк є тим ланцюгом, який пов'язує внутрішньохудожні процеси і світоглядні настанови суспільства.

Справжнє розуміння мистецьких творів потребує залучення до художньо­го сприйняття всього масиву знань щодо історичної епохи, засобів художнього мислення автора і його прийомів тлумачення світу, особливостей мови виду та жанру мистецтва, до якого належить твір — все це зумовлює рівень культури сприйняття художнього твору.

Для розгляду учням пропонується три картини одного виду (живопис), жанру (портрет), але абсо­лютно різних за художнім почерком художників наприклад:

1) Ян Матейко «Портрет дружини в весільному вбранні».

2) Сальвадор Далі «Сферична».

3) Анрі Руссо «Портрет жінки».

(Учні висловлюють власні думки щодо картин, визначають професійне і ама­торське виконання, мотивуючи свою думку.)
Як висновок учні роблять спробу визначити професійне і народне мисте­цтво та різницю між ними.

В структурі культури виділяють такі поняття.



Народна культура — вона створюється анонімними творцями, що не мають професійної підготовки. Народ виступає як суб'єкт культури, він бере участь у самому процесі художньої творчості, є її творцем. Одночасно він є кінцевим адресатом і споживачем своєї культури. У зв'язку з цим основною умовою на­родної культури є доступність її сприйняття народом, співзвучність з його ін­тересами і світоглядом.

В основі народної культури лежать традиції, що відіграють роль генетичної пам'яті людей. Народна культура завжди відображає психологічно-етнонаціо-нальні особливості країни або окремих її регіонів. Яскравим прикладом є мі­фи, легенди, сказання, епос, казки, пісні, танці, архітектура і живопис дерев'яних церков та ін.



Професійна культура створюється людьми, які пройшли відповідну підго­товку, мають освіту за фахом, який відповідає процесам їхньої творчості.

Було б хибним вважати, що між народною і професійною культурою не існує зв'язку: народна культура не протистоїть загальнохудожнім процесам розвитку. Народна культура засвоює не всю систему художніх форм професійної культу­ри, а лише окремі її елементи, трансформуючи їх і поєднуючи з традиційними художніми прийомами.

Водночас народна культура живить своїми цілющими силами професійну культуру.
3. Світська і сакральна (релігійна) субкультури та їх взаємопроникнення

Твори мистецтва світської субкультури відображають повсякденні потреби людини, сакральне мистецтво висвітлює релігійні канони суспільства. Поміркуйте і наведіть приклади творів мистецтва цих субкультур.



Культурологічна довідка

У слов'янські землі освіта та професійне мистецтво прийшли разом із прий­няттям християнства із Візантії.

Візантія — перша християнська імперія, центр православного світу Серед­ньовіччя.

Із IV ст н. е. з'являється нова світова релігія — християнство, що заро­дилася у надрах Римської імперії, стає державною. Своєрідність візантійської культури — у поєднанні традицій пізньоантичної, східної та середньовічної куль­тур. Православ'я було головним фактором цілісності держави. Церква — голо­вним замовником творів мистецтва. Культові ритуали Візантії вражали надзви­чайною пишністю та багатством.

Земне життя не могло запропонувати надійної опори віруючим у період краху Римської імперії, тому свої погляди віруючи почали звертати до неба. Першими прихильниками християнства стали найменш забезпечені (бідні та безправні). Головний принцип християнства — рівність усіх перед Богом — ро­бив і раба, і володаря братами у Христі, що було новим для ідеології пізньоан-тичного суспільства.

В архітектурі з'явилися нові архітектурні форми (базиліка, хрестово-купольний храм).



Базиліка — архітектурна форма прямокутна в плані, поділена опорами на три чи п'ять поздовжніх нефів, середній ширший за бокові. У східній ча­стині храму знаходилась напівкругла апсида, у якій розміщувався вівтар.

Хрестово-купольний храм — квадрат у плані з чотирма стовпами — опора­ми, які поділяють внутрішній простір та підтримують центральний купол. Бо­ковий неф перетинав центральний, утворюючи в плані хрест — головний сим­вол християнства.

Ідеї християнства докорінно відрізняються від пізньоантичних: відкинуто все, що в Римі вважалось цінним (багатство, слава, земні насолоди). Були про­голошені інші цінності: духовна краса, прагнення до духовного світла, до само­вдосконалення. Фізичній красі були протиставлені глибокий аскетизм. Образи, що створені на іконах, наповнюються глибокою хвилюючою красою, кличуть людину до практичного втілення божественного ідеалу. Провідними видами об­разотворчого мистецтва стають мозаїка, фреска, ікона.



(Демонструється Храм св. Софії у Константинополі (Стамбул)

Цей храм вважається класичним зразком культового будівництва Візантії, побудований у VI ст. н. е. зодчими Анфімієм та Ісідором.

За переказами, при будівництві храму майстри ніби змагались із своїми по­передниками, що колись створили храм Соломона у Єрусалимі. Грандіозність творіння візантійців дозволяє стверджувати: вони перевершили самого Соломо­на! Висота храму 55 метрів, бокова сторона — більше 70 метрів. Він побудова­ний за типом тринефної базиліки. Його вінчає велетенський купол (D = 30 ме­трів), піднесений на «парусах» — вигнутих сферичних трикутниках-арках, що спираються на чотири потужні опори. Велетенський купол ніби відрізаний від внутрішнього простору храму сорока вікнами. Потоки сонячних променів, що проникають через вікна, заливають храм світлом і здається, що купол ніби ви­сить у повітрі, позбавлений опори. Внутрішнє вбрання храму вражає пишні­стю та красою: колони із зеленого, жовтого мармуру, червоного порфіру, яшми, граніту із золотими капітелями, вівтарна частина прикрашена різними сплава­ми металів та коштовним камінням, мозаїчні картини із золотавої смальти при­крашали стіни храму св. Софії.

У слов'янських землях богослужіння (за візантійською традицією) про­ходить у супроводі багатоголосного співу без інструментальної підтримки (а сарреllа). Винятком можна вважати використання дзвонів. Дзвонарство по­ступово розвинулось у самобутнє мистецтво. Спершу призначенням дзвонів бу­ло закликання віруючих до храму. Пізніше церковний дзвін оповіщав про важ­ливі моменти церковної служби, створював певний емоційний настрій.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   19

Схожі:

Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconТема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах
Просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах icon9 клас І. Мистецтво в просторі культури Види і мова мистецтв
Види І мова мистецтв. Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні)...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconМатеріали для опрацювання художнякультур а
Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconУрок №1 Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Мистецтво основа художньої культури. Світ людини й образ світу в мистецьких шедеврах
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Мистецтво – основа художньої культури. Світ людини й образ світу в мистецьких...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconЛітература як вид мистецтва. Художній образ
Мета : Виявити ознаки різних видів мистецтва;ознайомити з поняттям «художній образ», та його різновидами – «традиційний образ», «вічний...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconПрограма курсу за вибором зі світової літератури «Мотиви й образи світової літератури в музичному мистецтві»
Заняття Мистецтво. Види мистецтва. Література, музика як види мистецтва
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconУрок 15. Тема. Поліхудожній образ світу
Мета: Поглибити знання учнів про поліхудожній образ світу. Розвивати культуру мислення. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconІ. Франко. «Фарбований Лис». Образ лиса, риси його характеру
Визначити, з яких складових створюється образ. З’ясувати поняття «алегорія» й крізь образ фарбованого лиса побачити людину, її вади....
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconУкр літ клас 70 год на рік, год на тиждень
Вступ. Слово в житті людини. Краса світу й людської душі в художньому слові. Образне слово — першоелемент літератури. Початок словесного...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconКонспекти уроків до теми «Портретний жанр в образотворчому мистецтві» 6 клас Тема уроку: Портрет як жанр образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет людини за уявою
Мета: ознайомити з творчістю Т. Г. Шевченка; дати поняття про зображення голови людини в різних положеннях, пропорції її елементів;...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка