Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах



Сторінка2/19
Дата конвертації29.01.2018
Розмір2.92 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Стиль в архітектурі — поєднання образної системи, засобів художньої ви­разності, що є характерними для мистецтва певного періоду.

(Ілюстративний матеріал щодо стильових особливостей потрібно розглядається під час викладу навчального матеріалу.)
Виділяють:

• античний стиль;

• романський стиль;

• готичний стиль;

• ренесансний стиль;

• барочний стиль;

• класицистичний стиль;

• ампір;


• конструктивізм.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ 1 БЛОКУ

Аналітична вікторина

Учитель презентує слайд-шоу різних архітектурних споруд. Учні мають вка­зати стильовий напрямок, особливі ознаки, прикмети стилю.



Синтетична вікторина

Учитель дає ознаки поняття стилю, учні мають дати йому назву. Перелічен­ня понять стилю потрібно проводити за ключовими словами.


Творче завдання

Архітектор, коли працює над архітектурним проектом, завжди робить макет із картону та паперу. Сьогодні ми виконаємо роботу у техніці паперопластики чи намглюємо архітектурний пейзаж.


Алгоритм виконання акварельного пейзажу:

а) підготувати папір: нанести фон у техніці «по вологому»;

б) намалювати силуети споруд олівцем;

в) домалювати пейзаж та споруди матеріалами за вибором у власній техніці (кольорові ручки, воскові олівці, акварель, гуаш, чорна туш).


2 блок. Скульптура. Об'ємно-просторова пластична мова (кругла скульптура, рельєф)
VI. ВИКЛАД НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ 2 БЛОКУ

Базова інформація

Слово «скульптура» спочатку означало висікання, вирубання фігур із твер­дого матеріалу. Згодом цим поняттям стали називати твори, виконані за допо­могою ліплення.

У живописі або графіці, зображуючи людину, художник відтворює навко­лишнє довкілля, обстановку. Повітря, простір, розмиті навколишні предмети бе­руть участь у формуванні образу, який створює художник.

У скульптурі цієї можливості художник цілком позбавлений, тут усе має бути виражено самою фігурою, її рухом.

Як правило, об'єктом зображення у скульптурі є:

— людина;

— тварина;

— неживий предмет.

Об'ємна скульптурна форма будується в реальному просторі за закона™ гармонії, ритму, рівноваги, взаємодії з навколишнім архітектурним або приро;: ним середовищем і на основі анатомічної особливості тієї чи іншої моделі.
Скульптуру класифікують залежно від: призначення:

— монументальна скульптура (є компонентом архітектурної композиції, адре­сована масовому глядачу, розміщується у громадських місцях, в інтер'єрах гро­мадських установ; відрізняється величністю, вагомим ідейним змістом, має уза­гальнені форми);

— декоративна скульптура;

- станкова скульптура (незалежно від оточення, має камерний характер, розміщується в залах виставок; у зображенні увага зосереджується на тонких нюансах, русі, що відображає внутрішній світ моделі та враження художника);


характеру передачі об'єму:

а) кругла (вільно розміщується у просторі, вимагає огляду по колу):

— голова;

— торс (зображення по пояс);

— бюст (погрудне зображення);

— статуя (зображення у повний зріст);

— скульптурна група;

б) рельєфна — об'ємне зображення, розгорнуте на площині й частково висту­пає і або заглиблене у неї).

Виступаючий рельєф поділяють на низький — барельєф і високий — го­рельєф.

Барельєф — це вид площинної скульптури, у якому зображення виступає над площиною менше ніж на половину об'єму.

Горельєф — це вид площинної скульптури, у якому зображення виступає над площиною більше ніж на половину об'єму.

Існує різновид заглибленого рельєфу — контррельєф.



Контррельєф — це вид площинної скульптури, в якому зображення за­глиблюється у площину.
1. Характер постановки фігури:

— фронтальна;

— статична;

— динамічна.


2. Характер моделювання поверхні:

— узагальнена;

— гладенька;

— негладенька;


3. Матеріал та технології:

— мармурова;

— глиняна;

— гіпсова;

— металева;

— кістяна тощо.

Основний художній засіб скульптури — реальний дотиковий об'єм, колір застосовується у ній обмежено та умовно.

Камінь та дерево потребують великого узагальнення, бронза та міль дозво­ляють невелику деталізацію. Мармур має властивість поглинати світло у себе на 8 см, від чого складається враження, що скульптура світиться.

Будь-яка скульптура, яка вимагає складної техніки виконання, як правило, виконується спочатку в глині: вона більш пластична, недорога.
VII. ЗАКРІПЛЕННЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ У ФОРМІ КОМУНІКАТИВНОЇ ВПРАВИ

Завдання

Ви працюєте в адміністративній службі, яка повинна обрати проекти для створення скульптури відомого історичного діяча сучасності, відомого пись­менника сучасності та видатної події сучасності. Ви маєте запропонувати ідею, обрати прообраз, виразні засоби для створення художніх образів, форму скуль­птурного проекту, обрати виконавців проекту.

Форма відповіді обирається особисто.
VIII. РЕФЛЕКСІЯ У ФОРМІ ІНТЕРАКТИВНОГО ЗАВДАННЯ

Продовжіть речення: «Для мене архітектура і скульптура це —


IX. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Відповісти письмово на одне із завдань :

а) Назвіть сім архітектурних творів мистецтва, яки б ви віднесли до чудес сві­ту. Вкажіть країни, де вони розташовані.

б) Назвіть прізвища сім митців скульптурного жанру, назви творів, які ви вва­жаєте у них найкращими.

в) Складіть аналітичну таблицю, де потрібно порівняти давньоєгипетську та давньоіндійську архітектуру та скульптуру. Вкажіть, що найбільше впли­нуло на розвиток та становлення мистецтва цих регіонів? Назвіть видатні пам'ятки цього мистецтва. Перелічіть виразні засоби, які додають мисте­цтву країни особисту сутність.

г) З'ясуйте, будівлі яких архітектурних стилів збереглися у вашому місті. Уч­ням сільської місцевості визначити, якими є особливості забудов у тій міс­цевості, де вони мешкають; як ці забудови пов'язані зі своєрідністю праці

та побуту села.

д) Дайте порівняльний аналіз давніх та сучасних будівель у вашій місцевості.

У чому їх різниця?

2. Принести на наступний урок свої фотографії (ксерокопію) у профіль, кольо­ровий папір, ножиці та інструменти для креслення.

ТЕМА: Графіка. Художні засоби. Види: оригінальна, тиражна, промислова. Живопис. Художні

засоби. Види: монументальний, станковий. Жанри: пейзаж (сільський, архітектурний,

марина), портрет, натюрморт; анімалістичний, історичний, міфологічний, біблійний,

батальний, побутовий. («Картини, що ожили» — анімація сюжетів (створення діалогів

персонажів, інсценізацій подій). Виконання графічних та живописних робіт у різних жанрах (за

вибором).
МЕТА: визначити роль живопису та графіки в житті людини; вчити­ся відрізняти засоби художньо-

образної мови; вчитися ха­рактеризувати художньо-образний зміст графічних та живо­писних

творів, формулювати власні враження, отримані під час спілкування з мистецтвом,

використовуючи спеціальну мистецьку термінологію; розвивати колористичну грамот­ність,

почуття ритму, просторове мислення, глядацьку, візу­альну культуру, здатність давати естетичну

оцінку художнім творам; виховувати духовність, що виникає внаслідок спілку­вання з

мистецькими творами.
ОБЛАДНАННЯ: ілюстративний матеріал відеофрагментів слайд-шоу, наочні засоби.
ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань, узагальнення та закріплення вивченого.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: графіка, оригінальна графіка, промислова графіка, тираж­на графіка; живопис,

станковий живопис, монументальний живопис; жанри: пейзаж (сільський,

архітектурний, марина), портрет, силует, натюрморт; анімалістичний, історичний,

мі­фологічний, біблійний, батальний, побутовий жанри.


ХІД УРОКУ

Мистецтво — це вічний символ

прагнен­ня людства до добра, істини, досконалості.

Т. Манн
І. ОРГАНІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Оголошення теми та завдань уроку.
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

{Форма актуалізації знань проходить у формі моделювання запитання. Окремі учні отримують запитання, відповідають на нього, але не вимовляють його. У процесі відповіді учні класу мають назвати запитання, на яке відповідав учень, доповнити, якщо потрібно щось додати.)

1. Які види мистецтва вам відомі?

2. У чому полягає специфіка просторових (візуальних) видів мистецтва?

3. Які почуття у вас виникають при зустрічі із творами живопису?

4. Чи маєте ви вдома репродукції відомих картин? Яких саме?

5. Які картини вам подобаються?

6. Хто ваш улюблений художник? Назвіть його картини. Чому вони вам подобаються?

7. Чи є у вашому місті художній музей? Твори яких художників там представ­лені?

8. Чи працюють у вашому місті відомі художники? _,
III. ВИКЛАД НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Живопис вид зображального мистецтва, твори якого виникають за допо­могою фарб, які наносяться на будь-яку тверду поверхню.

У світовій історії мистецтва живопис часто посідав провідне місце. Ця його роль пояснюється переважно тим, що в жодному іншому виді мистецтва не мож­на передати видимі явища світу, образ людини або природи в тій мірі, як у жи­вописі. Більше цього, ця повнота вираження зовнішнього видимого світу до­зволяє розкрити глибинний, внутрішній, зміст та сенс суспільних явищ, духов­не життя людини, її думки, почуття.

Живопис на відміну від інших видів мистецтва має колір як головний зоб­ражально-виражальний засіб. А оскільки у реальній дійсності все має свій колір, то живопис може якнайповніше передати колірну якість матерії.

Виразні засоби живопису — колір, малюнок, світлотінь, виразність мазків, фактури та композиції, що дозволяє виконувати на площині кольорове багат­ство, об'ємність предмета, якісну матеріальну різноманітність, простір, глибину кольорово-повітряне середовище.

Живопис може передати протилежні явища: як стан статичності, так і почуття тимчасового розвитку, спокою і емоційно духовної насиченості рапто­вості ситуації, що минає, та ефект руху. У живописі можлива розгорнута оповідь і складний сюжет.


1. Колір. Колорит — система співвідношення кольорових тонів, що утворюють певну єдність. Характер колориту пов'язаний зі змістом, загальним задумом твору, з епохою, стилем, індивідуальністю автора. Наука про колір — ко­лористика.

Історично склалися дві колоритні тенденції:

а) символічна (кількісно-локальний колір, із символічним значенням);

б) реалістична (повноцінна передача кольорової картини світу, використання вальору та рефлексу).

Відповідно існує хроматична шкала (представлена 10 основними кольорами: червоним, помаранчевим, жовтим, жовто-зеленим, зеленим, зелено-блакитним, блакитним, синім, фіолетовим, багряним) та ахроматична шкала (ряд сірих тонів від чисто білого до чорного).

Основними кольорами хроматичної шкали вважаться ті, що існують у при роді в чистому вигляді (мінерали): жовтий, червоний, синій. Усі інші — додаткові (чи складені). Вони утворюються від змішування основних тонів. Живопис — це не протокольний звіт про наші знання, які мають колір ті чи інші предмети, а така художня передача кольорового оточення, якою ми сприймаємо її в конкретних умовах. На наше сприйняття мають вплив:

— освітлення;

— відстань (повітряний прошарок);

— кольорове середовище.
2. Тон — основний відтінок, який узагальнює та підкоряє собі усі кольори тво­ру, та той, що повідомляє колоритну цілісність.
3. Вальор — відтінок тону, виражає певне відношення світла та тіні. Кожен із відтінків тону перебуває у закономірному співвідношенні та надає послі­довної градації світла та тіні в межах кольорів залежно від освітлення.
4. Рефлекс — виникає тоді, коли на предмет падає відблиск від оточуючих предметів.
5. Кольорова пляма (мазок) — основний технічний прийом, який дозволяє передати багатство аспектів, сприяє пластичному об'ємному ліпленню фор­ми, передачі його матеріального характеру та фактури у співвіднесенні з ко­льором відтворення колористичного реального світу. Характер мазка буває гладеньким, помірним, нерівним, розділеним. Усе це сприяє різноманіттю емоційної атмосфери, передачі безпосереднього почуття та настроїв, спо­собів передачі ставлення до зображеного.
6. Перспектива — система зображень на площині та об'ємних тіл, просторова структура, розташування у просторі та віддалення від спостерігача. Перс­пектива в живописі служить як для відтворення образу видимого світу, так і для тлумачення художніх образів, вираження тієї чи іншої концепції світу. Існує лінійна перспектива, зворотна, повітряна, ярусна, панорамна, куполь­на. Перспектива є невід'ємною частиною живописної композиції.
7. Композиція у живописі — це розташування фігур та предметів, кольоро­вих плям та об'ємних мас із встановленим центром зору (перспективою). Розрізняють три плани зображення:

- передній план, коли всі предмети сприймаються об'ємно за допомогою світ­лотіні та контрастних забарвлень;

— середній план дещо пом'якшений. Будуючи перспективу художник орієн­тується на центральну частину, де сходяться усі головні лінії;

- далекий, де все зображується схематично, в димці.

Залежно від способу втілення ідейного задуму в живописі, як і в скульптурі, існують поняття станкового та монументального твору.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ У ФОРМІ ПОШУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

За законами повітряної перспективи у міру віддалення від глядача (або від джерела світла) предмети поступово втрачають ясність і чіткість абрисів, набу­ваючи холодних відтінків. Подумайте та визначте, як сукупність повітряної та лінійної перспективи впливає на панорамність композиції?



V. БАЗОВА ІНФОРМАЦІЯ П1ДТЕМИ «ЖАНРИ ЖИВОПИСУ»

Аналітичне завдання

По мірі викладання навчального матеріалу учні повинні заповнювати порів­няльну таблицю.



Живопис

Графіка

жанри

виразні засоби майстри

різновиди

виразні засоби майстри


























1. Портрет це зображення людини чи групи людей, які мають риси подіб­ності з тими, що існують у реальній дійсності. Справжнє народження пор­трету як жанру можна датувати XV століттям, епохою Ренесансу. Створю­ючи портрет, художник-живописець виявляє істотні, індивідуальні риси людини. Передача зовнішньої подібності — обов'язкова вимога жанру. Але відтворюючи подібність до людини, художник завжди намагається відна­йти, розкрити сутність її характеру, проникнути в бездонні глибини її внутрішнього світу.

У живописних, графічних портретах існують різновиди залежно від:

а) постави прямий (анфас), у профіль (збоку), у три чверті;

б) стилю та способу зображення моделі ідеальний, реалістичний, парадний;

в) кількості зображуваних — персональний, подвійний, груповий (сімейний, корпоративний).

Власний портрет художника, виконаний самим художником, називається автопортретом.



Акт (ню) це художнє зображення оголеної фігури — як жіночої, так і чоловічої.
Карикатура це навмисне пародійне зображення обличчя, фігури, події. У XVII столітті у Франції карикатура набула форми гротеску чи так званого капричіо.

Капричіо — це різного роду фантастичні перебільшення, інколи нереальні зображення. У європейському мистецтві XVIII століття капричіо на суспільні теми виконував великий майстер — іспанець Ф. Гойя.


2. Натюрморт (із французького «мертва натура») — це продумана композиція неживих предметів побуту або об'єктів тваринного чи рослинного світу, що становить сюжет художнього твору.

Вперше твори цього жанру з'явились у Голландії на початку XVII століття. До цього жанр натюрморту як самостійний не існував: у мистецтві Середньовіч­чя та Ренесансу елементи натюрморту мали символічне значення, підкреслюю­чи характеристики персонажів, які зображувалися.

Головною особливістю натюрморту є те, що за допомогою неживих речей художник відображає певне бачення фрагментів матеріального світу. Таким чи­ном, художник ніби вселяє у мертві предмети нове життя. Придивіться уважніше до відомих творів цього жанру і ви помітите, що більшість із них містить інфор­мацію не тільки про речі, але й про епоху, побут, звички їх володарів. Предметом зображення є квіти, плоди, дичина, їжа, посуд, меблі, одяг, особисті речі.

Мистецтвознавство виділяє два основних типи натюрморту:

а) той, у якому речі ніби самі розповідають про себе, даючи можливість гляда­чеві познайомитися з їхньою пластикою, кольором, взаєморозташуванням, фактурою;

б) той, що більше розповідає про самого володаря, якому вони служать, але й інколи образ цілої епохи.
3. Пейзаж (із французького «країна, місцевість») — жанр образотворчого мистецтва, в якому основним предметом зображення є природа. Розквіт цього жанру датується XVII сторіччям у мистецтві голландських художни­ків.

Пейзажі класифікують залежно від:

а) представленого мотиву архітектурні забудови, міста (ведута — місцевий, архітектурний пейзаж); природний (морський — марина, рівнинний, ліс­ний, гірський); сільський (поєднує архітектурний та природний пейзажі);

б) ставлення до зображуваної дійсності топографічний, уявний.


4. Побутовий жанр — один із традиційних жанрів образотворчого мистецтва, що визначається колом тем та сюжетів із повсякденного життя: звичайно­го, приватного, суспільного та ін. Власне побутовий жанр отримав свій істо­ричний зміст та характерні форми лише як явище світського станкового мистецтва. Галантні бесіди, популярні ресторани та картини домашнього життя, тепле зображення домашнього побуту, суспільні відношення у побу­тових ситуаціях — це теми побутового жанру. Кращі представники жанру: Опоре Домьє, Густав Курбе, Г. Федотов, О. Г. Венеціанов, І. С. Рєпін.

5. Батальний жанр пов'язаний із зображенням битв, військових походів, різ­номанітних бойових дій та епізодів військового життя. З'явився в епоху Відродження. Один із кращих представників жанру — Тиціан.
6. Історичний жанр присвячений історичним діячам та подіям, що є суспіль­не значимими, і є явищем в історії людства. Може входити до історичного міфологічного жанру як елемент інших жанрів: побутового, пейзажного, на­тюрморту.
7. Міфологічний жанр присвячений героям та подіям, про які розповідається у міфах давніх народів. Витоки цього жанру — в пізньоантичному та серед­ньовічному мистецтві. Остаточно сформувався в епоху Відродження.
Матеріали та техніка

1. Живопис олійними фарбами має два способи: багатошаровий (лесування), одношаровий (аля-прима).

2. Акварель нанесення кольору на папір без білил, відрізняється прозорістю та свіжістю кольору.

3. Гуаш має густу консистенцію та велику щільність, непрозора.

4. Темпера фарби розводять водою та готують на олійній суміші.

5. Пастель пишуть кольоровою крейдою оксамитово-м'яких тонів на сірому папері.

6. Фресковий живопис (монументальний) — кольоровий порошок розводять водою та наносять на сиру штукатурку, яка, висихаючи, міцно скріплює ко­льоровий шар.

7. Мозаїка — містить замість фарб частини смальти (скляний сплав), мармур, камінь, емаль, кераміку.


З а в д а н н я (узагальнення у формі індукції)

Учитель проводить вікторину за слайд-шоу. Учні мають визначити мистець­кий жанр, вказати матеріал та техніку виконання.


VI. БАЗОВИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ П1ДТЕМИ «ГРАФІКА. ХУДОЖНІ ЗАСОБИ. ВИДИ ТА ЖАНРИ»

Будь-яка людина, котра навіть не вважає себе прихильником мистецтва, зустрічається із графікою буквально на кожному кроці: то у вигляді книги, то га­зетної карикатури, оголошення, афіші, плакату. Але знають графіку, є істинни­ми цінителями небагато людей, навіть серед тих, хто серйозно цікавиться мисте­цтвом. Графіка часто асоціюється з чимось легким, навіть несерйозним, не та­ким важливим та відповідальним, як, скажімо, станковий чи монументальний живопис. Насправді ж руки художників, живописців несуть сліди роботи з найгрубішими слюсарськими інструментами та отруйними хімічними речовинами. Те, що здається експромтом, приховує складний технологічний процес.



Графіка (з грецького «пишу, малюю») — вид образотворчого пластичного мистецтва. Як і живопис, пов'язана із зображенням на площині: малюнок або відтиск наноситься, як правило, на аркуш паперу. Лінія, контур, силует у цьому мистецтві відіграють головну роль.

Історична довідка

Цей випадок стався колись у Франції з одним художником. Жив він у край­ній бідності, і ось одного разу він вирішив написати листа генеральному міні­стру фінансів Е. де Силуету, аби попросити його про допомогу. І тільки він вивів його прізвище, як на цьому місці утворилась велика пляма. На одну мить худож­ник засмутився, а потім його рука швидко перетворила пляму на тінь, яка ніби впала від фігури міністра фінансів. Листа все ж таки не було написано, але ма­люнок міністр все-таки отримав. Згодом подібні до цього малюнки все частіше почали з'являтися, і називалися вони силуетами. Потім так назвали вид графіч­ної техніки в образотворчому мистецтві. Силуети, перші графічні роботи, стали виконувати тушшю на світлому фоні або білими фарбами на темному фоні.


Засоби художньої виразності графіки

Графіка — мистецтво малюнку. Плавність або строкатість лінії, її м'якість або твердість, уривчастість або безперервність, ступінь тонкості, сухості чи тов­щини — все це має значення та використовується художником задля різнобічно­го відтворення дійсності. Лінія може передати обриси предметів, їхню фактуру і характер. Графіка — найоперативніший образотворчий вид мистецтва.

Широко використовується у графіці пляма: рівно зафарбована, різна за ко­льором, формою, розміром, густотою, характером тону. Все це дозволяє плямі створити ілюзію об'єму, глибини, допомагає точніше виразити реальність. Чор­но-білі малюнки не здаються однотонними, бо це пояснюється тим, що кожний колір, у тому числі й чорний, має безліч відтінків.

Різниця у градації кольору від найтемнішого до найсвітлішого виражаєть­ся поняттям «тон». Художники відчувають найтоншу градацію одного й того ж тону. Тон допомагає передати якість предмета, його об'єм та інші властивості. Однокольоровий (чорно-білий) малюнок інколи називають тоновим.

Таким чином, лінія, пляма, тон основні виражальні засоби у графіці.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Схожі:

Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconТема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах
Просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах icon9 клас І. Мистецтво в просторі культури Види і мова мистецтв
Види І мова мистецтв. Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні)...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconМатеріали для опрацювання художнякультур а
Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconУрок №1 Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Мистецтво основа художньої культури. Світ людини й образ світу в мистецьких шедеврах
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Мистецтво – основа художньої культури. Світ людини й образ світу в мистецьких...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconЛітература як вид мистецтва. Художній образ
Мета : Виявити ознаки різних видів мистецтва;ознайомити з поняттям «художній образ», та його різновидами – «традиційний образ», «вічний...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconПрограма курсу за вибором зі світової літератури «Мотиви й образи світової літератури в музичному мистецтві»
Заняття Мистецтво. Види мистецтва. Література, музика як види мистецтва
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconУрок 15. Тема. Поліхудожній образ світу
Мета: Поглибити знання учнів про поліхудожній образ світу. Розвивати культуру мислення. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconІ. Франко. «Фарбований Лис». Образ лиса, риси його характеру
Визначити, з яких складових створюється образ. З’ясувати поняття «алегорія» й крізь образ фарбованого лиса побачити людину, її вади....
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconУкр літ клас 70 год на рік, год на тиждень
Вступ. Слово в житті людини. Краса світу й людської душі в художньому слові. Образне слово — першоелемент літератури. Початок словесного...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconКонспекти уроків до теми «Портретний жанр в образотворчому мистецтві» 6 клас Тема уроку: Портрет як жанр образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет людини за уявою
Мета: ознайомити з творчістю Т. Г. Шевченка; дати поняття про зображення голови людини в різних положеннях, пропорції її елементів;...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка