Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах



Сторінка3/19
Дата конвертації29.01.2018
Розмір2.92 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Різновиди графіки

Станкова графіка

1. Оригінальна графіка твори виконуються в одному екземплярі на папері різними художніми матеріалами.


2. Естамп (з франц. «відтиск») — вид графіки, що дозволяє тираж, тобто біль­шу чи меншу кількість повноцінних авторських екземплярів твору. На кож­ному авторському відтиску має стояти його підпис та номер — Д15 (сьо­мий із п'ятнадцяти) або Д15\2 (сьомий із п'ятнадцяти з виправленнями). На відміну від типографічної продукції форму для друку естампу виготов­ляє сам автор.

Естамп ділиться на чотири види:
а) високий друк. Висока гравюра — найстаріша серед усіх видів естампу. Вона виникла від техніки «набійки» — друку з випуклих дерев'яних форм на тка­нину, що робилося ще в пізньоантичному Римі. Друк із рельєфних форм на папір з'явився у Китаї в VI—VII столітті. Спочатку для високої гравюри на дереві використовували дошки, розпиляні вздовж волокна. Така техніка називається поздовжньою ксилографією. У 1515 році італієць Угод а Карпі винайшов спосіб отримання кольорового відтиску —кьяроскуро. У XVIII столітті Томасом Б'юїком була винайдена торцева ксилографія (спосіб

гравірування на торці дерева). Аби замінити дерево, в XX столітті худож­ники звернулись до лінолеуму. Так з'явилася ліногравюра;


б) глибока гравюра офорт, різцева гравюра на металі, другий за віком вид естампу, вона заявилася всередині XV століття. За легендою, яку розповів Д. Вазарі, честь її винаходу належить флорентійцю Мазо Фінігуерре — ювеліру, майстру техніки ніело (чорніння по сріблу). Рельєфність друко­ваної форми є необхідною умовою для глибокого друку. Але цього разу друкуються заглиблені штрихи та крапки, в які забивається фарба, а чиста поверхня стає фоном. Під сильним тиском фарба переходить на спеціаль­ний крихкий зволожений папір, а краї металевої друкованої форми, що вдавлюються у такий папір, створюють характерні рельєфні краї компози­ції — фасети. У 1507 році Д. Хопфер винайшов хімічний спосіб створення заглибленої друкованої форми — «офорт», що в перекладі означає «азот­на кислота». Таким чином, глибоку гравюру можна поділити на два види: хімічного способу виготовлення (офорт) та механічного. Серед глибоких гравюр хімічного способу виготовлення виділяють травлений штрих (Ремб­рандт), акватинту (Ф. Гойя), лавіс, ресерваж, м'який лак. Основні механічні способи: різцева гравюра на металі, суха голка, мецо-тинто;
в) плаский друк — літографія, альграфія, офсет. Родоначальниця цього виду естампу — літографія. Художник, малюючи на камені — вапняку — спе­ціальними олівцями та тушшю, створює водовідштовхуюче середовище. Під час друку перед кожним нанесенням фарби на камінь він змочується водою, яка не лягає на малюнок, а товста друкарська фарба в свою чергу не лягає на воду. Винайдена літографія в 1799 році Алоїзом Зенефельдером, який першим здогадався, що можна друкувати з пласкої форми за рахунок різ­них фізико-хімічних властивостей. Відомі майстри літографії — Т. Жеріко, О. Домьє, П. Гаварні, Д. Уістлер, Ф. Фантен-Латур, К. Кольвіц, російські — М. О. Тирса, М. Ф. Лапшин, В. В. Лебедев, О. Л. Каплан, Ю. О. Васнецов, К. І. Рудаков, О. С. Ведерников,

В. М. Конашевич);

г) трафаретний друк — шовкографія. У шовкографії друкованою формою служить тонка, але міцна тканина, натягнута на раму. Деякі частини цієї тканини, що залишаються незафарбованими елементами композиції, роб­ляться непроникаючими для фарби. Такою перепоною служить або паперо­вий трафарет, що знаходиться між ситом та майбутнім відтиском, або при­готована безпосередньо на ситі особлива полімерна плівка. Відомі майстри шовкографії — Є. І. Чарушин, Ю. О. Васнецов, О. С. Ведерников.
Промислова графіка

Із мистецтвом книги пов'язаний особливий жанр — екслібрис (від латин­ського «з книг») — книжковий знак, який вказує на володаря книги. Екслібрис наклеювався на внутрішній бік книжкової палітурки або обкладинки. Книжкові знаки гравірувались на дереві, міді, лінолеумі, виготовлялися цинкографським або літографським способами.


Види:

— гербовий (ХУІ-ХУИ ст.);

— вензелевий (до орнаменту входять ініціали володаря книги);

— сюжетний (складається з архітектурних мотивів, атрибутів, емблем, які свідчать про смаки володаря книги).


До мистецтва книги входить:

— виготовлення макету;

— оформлення;

— ілюстрації.

Відомий український ілюстратор — В. Базилевич, майстри екслібрису — А. Дюрер, Лукас Кранах, Франсуа Буше, Анрі Матісс, А. М. Бенуа, В. О. Фаворський.
Мистецтво плакату

Виділяють:

— політичний плакат;

— видовищний (театральний, кіноплакат тощо);

— рекламний плакат, або «постер».

Для мистецтва графіки характерний високий ступінь соціального відгуку. Протягом усієї історії вона жваво реагувала на всі докорінні зміни в житті сус­пільства, відповідала і сама стимулювала естетичні потреби людини. Всі найзначніші винаходи у її технологіях, розвиток художньої виразності мови при­падають на особливо гострі, переламні моменти історії культури. Тому для неї характерною є і морфологічна пластичність, змінність того, що входить до ве­ликої та досить різнорідної системи мистецтва графіки.


VII. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТЕМИ УРОКУ У ФОРМІ ІНДУКЦІЙНИХ ЗАВДАНЬ

1. Проаналізувати таблицю, яку учні заповнювали в інформаційному блоку. Обґрунтувати запитання: чи залежить художній образ від матеріалу, техні­ки виконання від жанрових особливостей візуального мистецтва?

2. Учитель демонструє різні види мистецтва з різною технікою виконання. Учні мають назвати вид мистецтва, жанр, техніку виконання. Бажано ви­користовувати мистецький словничок.
VIII. РЕФЛЕКСІЯ

Кожен жанр мистецтва відображає реальний світ своїми художньо-творчи­ми засобами. Кожен твір мистецтва — це погляд або представлення, своєрід­не бачення художника особливостей навколишнього світу. Велике значення має синтез та взаємозбагачення різних видів мистецтва.


IX. ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

Намалювати профіль у техніці силуету.



Силует

В останній третині XVIII — на початку XIX століття, до винайдення фотографії, була широко поширена техніка силуету. У кожному домі можна було побачити однотонні зображення, що прикрашали стіни кімнат та альбоми дам. Найчастіше це були портрети або побутові сцени. Техніка силуетів була різноманітною: їх малювали тушшю на папері чи склі або вирізали із паперу.

Мода на силуети була такою великою, що їх виконували не тільки професіонали, але й дилетанти. Багато портретів видатних людей того часу дійшли до нас тільки у силуетах.

Силует як вид образотворчого мистецтва виник у далекій давнині: чорні пласкі профільні фігури прикрашають грецькі вази VI ст. до н. е. У Греції на­годилася легенда виникнення силуету, коли дочка Дибутада (грецького бога), окреслила тінь свого коханого на стіні дома. У глибину століть йде історія розвитку славнозвісних китайських силуетів.

Але у тому вигляді, що процвітав у нас, силует народився у Франції у І половині XVIII ст. А назва з'явилась пізніше. Походить ця назва від прізвища генерального контролера фінансів

Е. де Силуета (1709—1767 рр.). Коли його звільнили з посади за непопулярні реформи, він тішив себе вирізанням силуетів. Тоді вони здавались надто бідними, простими порівняно з яскравими полотнами художників. Над ним стали потішатися і називати його витвори силуетами. Згодом такі контурні зображення стали з'являтися все частіше і називали їх силуетами. Потім так назвали вид графіки.

Але до початку XX сторіччя він був майже забутий. Силует — пласка форма предмета або спорудження, що упізнається за контуром. Перше, що ми сприй­маємо, навіть мигцем глянувши на предмет,— його силует.
Алгоритм виконання силуету:

1) сфотографувати себе чи близьку людину у профіль та зробити фотогра­фію;

2) зробити ксерокопію з фотографії;

3) скріпити ксерокопію та чорний папір степлером, щоб вони не рухались;

4) вирізати за контуром профіль;

5) наклеїти на білий папір. Зробити рамку у формі овалу з вензелями.


Копія за клітинками:

1) накреслити на фотографії чи малюнку клітинки;

2) накреслити на папері клітинки більші за розміром, ніж на фотографії;

3) перенести малюнок у кожну клітинку.


X. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Принести на наступний урок солоне тісто (2 частини муки, 1 частина солі), кольоровий папір, клей, ножиці.

2. Доповніть таблицю, опрацьовану на уроці, прізвищами майстрів, які внесли вагомий внесок у розвиток жанру.

ТЕМА: ВИДИ ТА ЖАНРИ ЖИВОПИСУ



Слайд № 1

МЕТА: сформувати уявлення про походження живопису, його види та жанри; розвивати відчуття

прекрасного та гармонії у тво­рах мистецтва; виховувати в учнів прекрасні почуття, навіяні

спогляданням творів живопису та порівнювати їх з почуттями та думками, що виникли від

сприйняття інших видів мисте­цтва.
ОБЛАДНАННЯ: ілюстрації картин, використання слайдів.
ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Оголошення теми і завдань уроку.
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

Що таке мистецтво? Питання складне й водночас просте. Словники, енцик­лопедії пропонують багатослівні визначення. Давайте уважно подивимось, що нас оточує. Книжкова ілюстрація, вишитий рушник, стінопис у соборі, ювелірна прикраса — все це твори мистецтва. Тобто мистецтво — це один із видів люд­ської діяльності, в якому художньо відображається її внутрішній і навколиш­ній світ.

Мистецтво поєднує в собі багато видів творчої діяльності людини. Це — лі­тература, музика, театр, кіно тощо. Такі різноманітні види людської творчості мають назву видів мистецтва. Серед них виділяють живопис, графіку, скульптуру, що разом із художньою фотографією становлять образотворче мистецтво. Сама назва його пояснює: це мистецтво, що творить образи, які ми можемо ба­чити очима. Тісно з ним пов'язані архітектура та декоративно-ужиткове мистец­тво, дизайн, садово-паркове мистецтво, комп'ютерна графіка. Уся ця сукупність мистецтв має ще й назву візуального мистецтва. Кожен вид мистецтва має свій спосіб відображення навколишнього світу, в ньому використовуються характер­ні саме для нього матеріали, він по-різному задовольняє людські вимоги.

Отже, сьогодні на уроці ми з вами дізнаємося більше про живопис, засоби живопису, його види та жанри, познайомимося ближче із зразками живопису, поринемо у світ мистецтва.


Слайд № 2

Живопис — найпопулярніший вид образотворчого мистецтва, це зображен­ня фарбами на папері, полотні, стіні або іншій поверхні предметів, явищ, лю­дей тощо.
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Кожен вид мистецтва говорить з нами своєю мовою: графіка — мовою ліній, штрихів, темних і світлих плям; живопис — мовою кольорів та їх відтінків; де­коративно-ужиткове мистецтво — мовою орнаменту, візерунків, символів, створює речі корисні й гарні.

Завдяки кольору та майстерності художника живопис може відобразити світ людських почуттів, характерів, стосунків. Живопис має великі можливості для передання реального навколишнього життя і внутрішнього світу людини. Відповідно до призначення живопис поділяється на види: монументальний, станковий, театрально-декоративний, мініатюра.

Зараз ми дізнаємося, що ж нового нам повідомлять учасники творчих груп.


Перша творча група повідомить нам про монументальний вид живопису. За призначенням та особливостями художнього виконання живопис поділяєть­ся на монументальний, декоративний та станковий.
Слайд № З

Першим з'явився монументальний живопис. Це були розписи на стінах і стелях печер, які робили первісні художники. У Стародавньому Єгипті, Рим­ській імперії монументальні розписи прикрашали храми, палаци царів, вельмож. В епоху Середньовіччя у Візантії, країнах Західної Європи храми прикрашали мозаїками (зображення складалося із закріплених на поверхні різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців) та фресками (живопис фарбами по вогкій вапняній поверхні). Ці традиції продовжили і майстри Київської Русі. Мозаїки І, і фрески того часу ми можемо побачити в Софії Київській. Вони були і в Ми­хайлівському Золотоверхому соборі.

У готичних соборах Західної Європи з'являється ще один різновид мону­ментального живопису — вітраж. Це зображення із кольорового скла або його частинок, скріплених між собою. З часом у монументальному живописі почали використовувати й олійні фарби. Для монументального живопису властиве філософсько-епічне розуміння дійсності, суспільне значимий зміст, масштабність задуму, громадянський пафос, високий лад образів, звернення до великої колек­тивної аудиторії тощо.

Монументальний живопис тісно пов'язаний з архітектурою, він підпорядко­вується архітектурній споруді, створюючи синтез-органічну єдність різних видів мистецтв в межах єдиного художнього твору. Синтез тоді досягає повноти, ко­ли різні види мистецтв узгоджуються спільністю ідейного задуму та стилістич­ною єдністю. В ансамблі монументальний живопис виконує також і декоратив­ну роль.


Друга творча група повідомить нам про декоративний вид живопису.

Слайд № 4

Декоративний (декор — система, сукупність декораційних елементів (при­крас) в архітектурі та прикладному мистецтві) живопис є складовою архітектур­ного ансамблю або творів декоративно-прикладного мистецтва і призначений (на відміну від монументального живопису) для оздоблення або підкреслення конструкції та функції предмета. Термін відноситься також до орнаментально­го розпису. В сучасному розумінні декоративний живопис як манера може бути застосований у станковому та монументальному живописі.
Слайд № 5

Отже, термін відноситься до орнаментальних розмалювань та композицій, що не мають самостійного значення: панно, орнаментальне підкреслення функ­цій предмета або оточення великих настінних сцен.

Різновидом декоративного живопису є театрально-декораційний — це ху­дожнє оформлення вистав. У добу Відродження у театр прийшло образотворче мистецтво для зображення місця дії засобами живопису, і виникла нова про­фесія — художник-декоратор. Художники у сучасному театрі не лише малюють величезні картини, але й створюють ескізи костюмів, макети декорацій, проду­мують освітлення сцени протягом усієї вистави.
Третя творча група повідомить нам про станковий вид живопису.

Слайд № 6

Станковий живопис (від слова «станок», «мольберт», на який ставиться приготовлена основа — картон, дошка, полотно для малювання картин, за яким працював художник) об'єднує твори самостійного значення, не пов'язані з архітектурним ансамблем. На відміну від монументальних творів, які є невід'ємними від стіни і частини будівлі, станкові живописні картини можуть змінювати своє місцезнаходження, їх можна переносити з місця на місце, зберігати в житлових приміщеннях, установах, музеях. Станковий живопис виник у добу Відроджен­ня. Але справжнього розквіту цей вид мистецтва набув коли виникла техніка роботи з олійними фарбами на полотні. Вони давали можливість працювати над картиною тривалий час.

Саме в цій техніці виконано переважну більшість шедеврів світового зна­чення.

Мініатюра як вид живопису виникла в часи, коли старовинні книги прикра­шали невеличкими барвистими сюжетними зображеннями. Саме слово «мініа­тюра» походить від «мініум» (так називали червону фарбу, яку дуже цінували в давні часи).

За тематикою живопис поділяється на жанри: побутовий, історичний, де­тальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний, анімалістич­ний, батальний, іконопис.


Слайди № 7, 8

Побутовий жанр — галузь мистецтва, присвячена відображенню у художніх творах подій та сцен повсякденного життя людини.

Історичний жанр галузь мистецтва, присвячена зображенню конкретних історичних явищ суспільного життя минулого та сучасного, а також діяльності історичних осіб.

Детальний жанр в образотворчому мистецтві досконале, реалістичне ви­конання всіх дрібниць та подробиць у зображенні будь-чого. Практика деталь­ного жанру притаманна художникам Раннього Відродження.
Слайд № 9

Портрет — один із провідних жанрів живопису, скульптури, графіки, при­свячений зображенню

певної конкретної людини; окремий художній твір, що належить до портретного жанру. Портрет може відображати одночасно кількох людей. Портретний жанр набув поширення ще у мистецтві часів рабовласни­цької формації (Стародавні Єгипет, Греція, Рим) і, будучи забутим у середні ві­ки, з новою силою розвинувся у добу Відродження — особливо у XVII ст., коли творили великі майстри портрету Рембрандт та Веласкес. Провідне місце в жит­ті тодішнього суспільства посів жанр портрета, розвиток якого розпочався з до-наторських та надгробних зображень. Цей вид портрета був досить поширеним в українському мистецтві.



(Портрети Яна Рорбурта, Костянтина Корнякта.)

Найпопулярнішим був портрет світського призначення, спочатку погруд­ний, згодом у повний зріст. Невеликого формату ранні портрети об'єднані органічно цілим ренесансним сприйняттям людини. У таких портретах пере­плелися впливи західноєвропейського мистецтва з традиціями українського жи­вопису, якому належить провідна роль.


Слайд № 10

Пейзажний жанр — один із жанрів в образотворчому мистецтві, присвяче­ний зображенню первісної або зміненої людиною природи. Окремий художній твір відповідного жанру також називається пейзажем. Як самостійний жанровий різновид пейзаж існує у європейському мистецтві з XVII ст., набувши особливо великого розвитку в голландському живописі цієї доби. Лише у XIX ст. пейзаж став поширеним жанром. З часом він розгалужується на різновиди: парковий, історичний, міський, індустріальний тощо.
Слайд № 11

Натюрморт (від французького «мертва природа») — один із жанрів образ­отворчого мистецтва, присвячений зображенню неживих предметів. Найбільшо­го розвитку як самостійний жанр досяг у XVIII ст. в голландському та іспан­ському живописі.
Слайд № 12

Іконопис в історії мистецтва галузь станкового (духовного) живопису, твори якого були об'єктом культу та поклоніння.

Батальний жанр — галузь образотворчого мистецтва (переважно маляр­ства), присвячена військовій тематиці. Головним чином відображує бойові події. Батальний жанр може розглядатись і як окремий розділ історичного жанру.
Слайд № 13

Анімалістичний жанр — жанровий різновид образотворчого мистецтва, що зображує тварин, птахів.

Художні образи живопису створюються за допомогою малюнка, кольору, світлотіні, колориту і перспективи. Важливу роль відіграє і композиція (лат. соmpositіо — складання, розміщення) — побудова художнього твору, співвідно­шення окремих частин і елементів, що зумовлені його ідейно-образним змістом, характером і призначенням.

Найважливішим зображальним та емоційним засобом живопису є колір. У живописі використовуються фізичні властивості світла, що дає можливість зобразити предмет у кольорі, створювати колорит. Колорит (італ. соlorіо — за­барвлений) — загальне кольорове рішення, система сполучення кольорів та їх відтінків у художньому творі. Якщо у творі домінують сині, зелені, фіолетові відтінки, колорит називають холодним, а коли домінують жовті, червоні, оран­жеві — теплим. За допомогою кольору, приведеного в творі у гармонійну сис­тему, передаються краса й багатство барв реального світу, матеріальність пред­метів, їхнє природне забарвлення і його зміни залежно від освітлення і оточення.

Техніка живопису різноманітна, фарби відрізняються одна від одної харак­тером речовин, що сполучають барвники. Застосовують фарби олійні, клецові, керамічні, силікатні, воскові, темпера.


IV. ПІДСУМОК

Ми вже знаємо, що таке живопис. Він сповнений простору, глибини, як у реальному житті. Складається враження, що там діють живі люди, рухаються тварини, ростуть дерева і квіти, хоча насправді це лише кольорові фарби на пло­щині. Завдяки їм і майстерності художника живопис може відобразити світ люд­ських почуттів, характерів та стосунків, спостереження за природою та сміливі фантазії. Тобто живопис має великі можливості для передання реального нав­колишнього життя і внутрішнього світу людини. Тому це найпопулярніший вид мистецтва, який має багато шанувальників. Глибина і правдивість відображення дійсності, майстерність застосування художніх і технічних засобів визначають силу ідейного і емоційного впливу живопису на глядача. Живопис, як і інші ви­ди мистецтва, є однією із форм суспільної свідомості, засобом пізнання світу, ідейного та естетичного виховання людей.


V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Творчим групам дібрати зразки живопису до тих жанрів, про які вони роз­повідали на уроці.

ТЕМА: Декоративно-ужиткове мистецтво. Різновиди: вишивка, ткацтво, килимарство,

гончарство, іграшка, художня обробка металу, дерева, шкіри, вироби з бісеру. Український

костюм. Костюми народів світу.

(Виконання декоративної композиції – панно для шкільного інтер'єру (колективна роботи)

Створення зразків народної іграшки (з костюмами, прикрасами)

МЕТА: визначити роль декоративно-ужиткового мистецтва в житті людини; вчитися характеризувати

художньо-образний зміст народних творів; вчитися формулювати власні враження під час

спілкування з творами народного мистецтва, використо­вуючи спеціальну мистецьку

термінологію; розвивати вміння інтерпретації художніх творів за змістом і мовними засобами,

формувати пізнавальну активність, повагу, любов до культу­ри рідного краю, до мистецьких

добутків народних майстрів; розвивати здатність давати естетичну оцінку художнім тво­рам;

виховувати духовність, що виникає внаслідок тонкощів бачення та сприйняття світу, інтерес та

любов до цих видів мистецтва.
ОБЛАДНАННЯ: наочний матеріал, ілюстративний матеріал, фрагменти слайд-шоу.
ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань, практичних умінь і навичок.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: декоративно-ужиткове мистецтво, вишивка, килимарство, гончарство, народна

іграшка, лялька, художня обробка ме­талу, дерева, шкіри, вироби з бісеру, костюм.


ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Оголошення теми та завдань уроку.
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Гра «Сніговий ком»

Значення гри полягає в тому, що відповідь на запитання формується пос­тупово, учні по черзі відповідають, додаючи важливі моменти, риси у колектив­ній формі відповіді.


Запитання до гри з учнями:

— Які види мистецтва відносять до просторових? Назвіть їхні спільні риси.

— У чому полягає специфіка скульптури та архітектури як видів мистецтва?

— Які жанри живопису ви знаєте? Назвіть відомих представників кожного з жанрів.

— У чому полягає специфіка графіки як виду мистецтва?
III. ВИКЛАД НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Завдання

По мірі ознайомлення з навчальним матеріалом учні повинні заповнити таблицю.


Декоративно-ужиткове мистецтво
види або жанри техніка та матеріали
Базовий інформаційний матеріал

Завдання з моделювання

(Надання інформаційного матеріалу проводиться учнями у вигляді презентації мистецького жанру. Вчитель наперед ділить клас на малі групи (по два учні), задає домашнє завдання: самостійно опрацювати інформаційний блок, текст, зробити нариси, необхідні малюнки, створити емблему мистецького жанру, розробити презентаційну структуру. Форма презентації обирається уч­нями самостійно. Час виконання презентації суворо регламентований — 5 хв.)


Перша група

Декоративно-ужиткове мистецтво має своє особливе художнє значення і свою декоративну образність та безпосередній зв'язок з побутовими потребами людей. Людина упродовж життя займається різноманітними справами: домаш­нім побутом, широким колом суспільних, трудових, культових функцій, спор­тивних, мистецьких занять та безліч інших. Тому існує велика кількість різних побутових предметів, речей, що допомагають виконувати людині свої справи. Багато з них мають відношення до сфери декоративно-ужиткового мистецтва. Виготовляють їх із найрізноманітніших матеріалів (традиційно з дерева, гли­ни, тканин, скла, металу), тому класифікують твори декоративно-ужиткового мистецтва в основному за матеріалом і технологією виготовлення:

1) художні тканини (килими, вибійка, батик, художнє в'язання, мереживо);

2) художня кераміка (майоліка, фаянс, фарфор, кам'яна маса, шамот);

3) художнє скло;

4) меблі;

5) одяг;

6) ювелірні вироби;

7) художній метал;

8) художня обробка дерева (різьбярство, столярство, бондарство);

9) художня обробка шкіри;

10) народне малювання;

11) народна іграшка.
Історична довідка

З давніх-давен людина у створених виробах задовольняє не тільки свої що­денні утилітарні потреби, але одночасно й свої естетичні потреби, намагаючись прикрасити предмет, яким вона користується. Поява орнаментованих предметів у первісному мистецтві була пов'язана з трудовою діяльністю та обрядом. Як вид художньої творчості декоративно-ужиткове мистецтво остаточно складаєть­ся під час виділення ремесла у самостійну галузь виробництва. До промислово­го перевороту всі вироби виготовлялися вручну майстром та його підмайстра­ми — ковалями, гончарями, швачками...

В Україні сформувалося багато видів народного мистецтва:

— художня обробка дерева, каміння, металу;

— гончарство;

— художня вишивка;

— ткацтво і килимарство;

— декоративний розпис тощо.

Художньо-побутові вироби, які виготовляються вручну, в наш час набули значного розвитку в усіх областях України. Кожен вид декоративно-ужитково­го мистецтва тісно пов'язаний з історією, національними традиціями регіонів і свідчить про мистецьку обдарованість народних майстрів. Назвемо основні ху­дожні осередки:

1. Опішня (Полтавська обл.) — художня кераміка;

2. Решетилівка (Полтавська обл.) — килимарство;

3. Дігтярі (Чернігівська обл.) — килимарство, рушники, плахтові тканини;

4. Петриківка (Дніпропетровська обл.) — петриківський розпис;

5. Кролевець (Сумська обл.) — кролевецькі рушники;

6. Бубнівка (Вінницька обл.) — центр традиційного гончарства;

7. Клембівка (Вінницька обл.) — художня вишивка;

8. Косів (Івано-Франківська обл.) — килими, художні вироби з дерева, кера­міка, шкіра;

9. Вижниця (Чернівецька обл.) — вироби з дерева, оздоблені різьбленням та випалюванням.


Найвищим званням — «Народний художник України» — відзначені:

— К. В. Білокур (народне малювання);

— Д. Ф. Головко (художня кераміка);

— Л. Є. Гоголь (художник килимів і гобеленів);

— І. В. Зарицкий (художнє скло);

— І. С. Литовченко (художнє ткацтво, монументальне мистецтво);

— М. О. При(й)маченко (майстер народного розпису);

— О. Ф. Наєнко (монументальне мистецтво, працював в техніці інкрустації соломкою);

— Л. С. Товстуха (художник -килимів);

— М. К. Тимченко (майстер народного розпису).





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Схожі:

Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconТема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах
Просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах icon9 клас І. Мистецтво в просторі культури Види і мова мистецтв
Види І мова мистецтв. Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні)...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconМатеріали для опрацювання художнякультур а
Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconУрок №1 Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Мистецтво основа художньої культури. Світ людини й образ світу в мистецьких шедеврах
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Мистецтво – основа художньої культури. Світ людини й образ світу в мистецьких...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconЛітература як вид мистецтва. Художній образ
Мета : Виявити ознаки різних видів мистецтва;ознайомити з поняттям «художній образ», та його різновидами – «традиційний образ», «вічний...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconПрограма курсу за вибором зі світової літератури «Мотиви й образи світової літератури в музичному мистецтві»
Заняття Мистецтво. Види мистецтва. Література, музика як види мистецтва
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconУрок 15. Тема. Поліхудожній образ світу
Мета: Поглибити знання учнів про поліхудожній образ світу. Розвивати культуру мислення. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconІ. Франко. «Фарбований Лис». Образ лиса, риси його характеру
Визначити, з яких складових створюється образ. З’ясувати поняття «алегорія» й крізь образ фарбованого лиса побачити людину, її вади....
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconУкр літ клас 70 год на рік, год на тиждень
Вступ. Слово в житті людини. Краса світу й людської душі в художньому слові. Образне слово — першоелемент літератури. Початок словесного...
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах iconКонспекти уроків до теми «Портретний жанр в образотворчому мистецтві» 6 клас Тема уроку: Портрет як жанр образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет людини за уявою
Мета: ознайомити з творчістю Т. Г. Шевченка; дати поняття про зображення голови людини в різних положеннях, пропорції її елементів;...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка