Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я



Сторінка15/60
Дата конвертації21.03.2018
Розмір9.75 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   60

V. Актуалізація набутих знань (рефлексія)

1. Проблемне питання

♦ Поясніть вислів дослідника української вишивки В. Стасова: «Орнамент не містить жодної зайвої лінії, кожна рисочка має тут своє певне значення. Це складна мова, послідовна мелодія, що має свою основну причину і призначення не лише для очей, а й для розуму й почуттів».



2. Творче завдання

Нанести на карту України центри народних промислів.



VІ. Підбиття підсумків уроку
VІІ. Домашнє завдання: Допрацювати композицію , створити схему «Декоративні мистецтва та народні промисли»
10 клас

ТЕМА: Народна музика: соціально - та родинно-побутові пісні


МЕТА: з'ясувати особливості народної музики; ознайомити учнів із найбільш відомими народними співаками, різновидами родинно-по­бутових пісень; розвивати почуття прекрасного; виховувати гор­дість за кращі здобутки української культури.
ОБЛАДНАННЯ: комп'ютерна презентація уроку; добірка українських народних пі­сень різних жанрів, зокрема родинно-побутових.
ХІД УРОКУ

Слово вчителя

Українська пісня — «найбільш розкішна і найбільш запашна з усіх гілок світової народної творчості», — так високо оцінив її А. В. Луначарський. Вона є продуктом колективної мудрості й життєвого досвіду народу-трудівника, на­роду-художника. Виступаючи справжнім володарем поетичного слова і збагачуючи його своїм талантом, народ віками складав багатобарвні, прозорі й образні, емоційні й разом із тим глибоко змістовні пісні як вияв свого соціального жит­тя, особистих почуттів і сподівань.

Один із перших збирачів народної пісні М. Максимович зазначав, що в українських піснях звучить душа українського народу і нерідко — його іс­тинна історія. Високу оцінку нашій пісенності дали сотні діячів культури різ­них народів. Наприклад, Лев Толстой дав таку глибоку і містку оцінку нашій національній скарбниці: «Ніякий інший народ не виявив себе в піснях так яскраво і гарно, як народ український... Щасливі ви, що народилися серед на­роду з багатою душею, народу, що вміє так відчувати свої радощі і так чудово виливати свої думи, свої мрії, свої чуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого жахатись за свою будучність. Його час не за горами. Вірите чи ні, що простих пісень жодного народу я не люблю так, як вашого. Під їхню музику я душею спочиваю — стільки в них краси і грації, стільки дужого, молодого чуття і сили».

Українські селяни, керуючись вродженою музичністю, зазвичай не співають в унісон, а одразу розбиваються на різні голоси, і кожен веде свою партію.



(Учні прослуховують українські народні пісні.)
Слово вчителя

Пісні виникли під впливом подій та явищ суспільного життя, громад­ського і родинного побуту, трудової діяльності, боротьби проти іноземних за­гарбників, національного та соціального гноблення і палкої любові до Вітчиз­ни. У народній пісні майже немає розповідної основи — всю увагу зосереджено на відтворенні внутрішнього світу людини (психічного стану, думок, бажань, надій, страждань).

Часто в родинних піснях відчувається біль і туга дорослих дітей за назавж­ди втраченими батьками: «Ой давно, давно в матінки була, а вже тая стежка тер­ном поросла», «Жінка для поради, теща для привіту, а над неньку рідненьку не­ма на всім світі», або «Ой брате мій, брате, де нам отця взяти?»

(Учні пригадують і виконують відомі родинно-побутові пісні.)

Слово вчителя

У потоці історичного життя родинно-побутові пісні розвивалися поряд з ін­шими тематичними циклами ліричних пісень, зокрема — з обрядовими. Силою традицій у селянському народному побуті, а відтак, і в народній пісенності, про­довжує утримуватися прадавній погляд на поняття роду, на непохитність родо­вих зв'язків.



Фантастичні пісні-небилиці — це гумористичні твори, в яких ніби нагро­маджені різні предмети, що їх зміщено зі звичайного місця, усіляко переплутано, поставлено в невластивий їм порядок. Пісні-небилиці швидко запам'ятовуються, виховують смак до влучного слова, розвивають фантазію, привчають самостійно мислити, зіставляти факти, критично підходити до прочитаного або почутого.

Колискові пісні належать до поезії пестування, їхнє головне призначення — приспати дитину: в цьому і міститься секрет монотонності наспіву, одноманіт­ності їхнього ладу, манери виконання, характеру, виразності ритміки, звучності й багатства рим. їхні носії і виконавці — жінки, матері, бабусі чи няні.

Як доведено наукою, колискова пісня має позитивний вплив на розвиток мови, музичних і поетичних здібностей дітей. Під її звуки складаються перші уявлення дитини про світ, перші відчуття радості і задоволення життя, позитив­но формується її особистість.

Цікавими зразками побутової пісенності є також танкові (танцювальні, до танцю) пісні та українські коломийки, що поділяються на групи «до танцю» і «до співу». Ця так звана «коломийкова» форма активно поширилась у різних жанрах традиційного фольклору, прижившись також у професійній українській поезії.

До мотивів українського фольклору в наш час звертаються такі гурти як «Гайдамаки», «Мандри» та ін. Власну інтерпретацію класичних народних пісень пропонує популярний рок-гурт «ВВ» і його лідер Олег Скрипка. А співачка Руслана у 2003 р. випустила альбом «Дикі танці», до основи якого покладено гу­цульські мотиви. Із заголовною піснею з нього вона перемогла у 2004 р. на між­народному конкурсі «Євробачення». Сучасні українські митці використовують фольклорні мотиви та форми не тільки у царині музики, але і в інших галузях культури — літературі, малярстві, дизайні.


Класифікація пісень

1. Соціально-побутові пісні. До цієї групи включаються козацькі пісні, анти-кріпацькі, рекрутські, солдатські, чумацькі, бурлацько-наймитські, заробіт­чанські, стрілецькі та емігрантські.

2. Наступна група — родинно-побутові пісні, пісні любовної і сімейної тема­тики, які розкривають взаємини коханих, а також повною мірою розкрива­ють внутрішньо-сімейні відносини, нелегке життя селянства в умовах крі­пацтва.

3. Окрема група — жартівливі, сатиричні пісні та пісні-хороводи.


Поряд із сумними та інколи тужливими ліричними родинно-побутовими піснями існує такий підвид, як весільні пісні.

У весільних піснях ідеться про свах, про подруг нареченої, світилок, бояр і боярок, про старост і дружб. Співають весільні пісні виключно жінки. Пере­важно це хори, діалоги. Весільні пісні супроводжують замішування короваю, розплітання коси молодої, одягання їй чіпця. Чоловіки у формі монологів та діалогів беруть участь лише у найбільш драматичних епізодах обряду під час нападу бояр та викупу нареченої. Святкуючи перезву, родичі молодої після пер­шої шлюбної ночі йдуть із відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого.



(Різні групи виконують українські народні пісні.)
Розповідь учителя

Поетична й музична обдарованість українського народу забезпечувала високий рівень розвитку музично-пісенної творчості. У XIX ст. продовжували побутувати землеробські пісні календарного циклу, а також колядки, веснянки, колискові, весільні пісні та ін. Популярними були пісні-романси «Їхав козак за Дунай», «Віють вітри», «Сонце низенько», а також створені на вірші Т. Шевченка «Думи мої», «Ой, одная, одна», «Заповіт», пісні про Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса. Зі свого середовища народ висував талановитих співців — кобзарів, лірників (А. Шут, О. Вересай).


Повідомлення учнів

Солдатські, козацькі пісні.

Солдати й козацтво були новими значними соціальними групами зі специфічними умовами побуту, життя. Завдяки розвитку мануфактурної промисловості й гірничорудного виробництва в Україні з'являються робочі люди. Відбувається розвиток так званого робочого фольклору, де головною темою є тема праці. Цим зумовлена поява в народній поетичній творчості солдатських, козацьких і робітничих пісень. Тематика цих пісень відзначається різноманітністю. У них відображені воєнно-історичні події з яскравими картинами битв, розповідається про сміливість і хоробрість воїнів, оспівуються образи полководців. Війна малюється суворими, правдивими фарбами, а інколи навіть і кров'ю. Солдатські пісні воєнно-історичної тематики є абсолютно новим і деякою мірою окремим явищем в українській народній пісенній творчості. У них постають інші образи, сюжети, теми й мотиви. Саме зважаючи на цей вид пісень, можна говорити про історичність, про пізнавальний та навчальний характер пісень. Ці пісні були присвячені відповідним історичним подіям, тому інколи можуть розповісти науковцеві чи учневі більше, ніж книги або інші джерела історичних знань. Герой-солдат із солдатських воєнно-історичних пісень постає перед нами хоробрим, сміливим воїном на тлі суворої війни. Героєм пісень стає і козак, який зображується як невпинний борець за незалежність і справедливість.




Робочі пісні.

Із розвитком в Україні промисловості та проникненням капіталістичних форм виробництва у сільське господарство в пісенній народній творчості з'являється нова тематика: відображення тяжкої праці робітників на мануфактурах, тютюнових та цукрових плантаціях, у рудниках, шахтах, на фабриках і заводах. Крім цього, у піснях йдеться про тяжке життя робочих, важкі умови праці під час кріпацтва. Особливо показовими є пісні гірничо-заводських робочих, яких було силоміць зігнано тодішньою владою до Уралу й Сибіру. У цих піснях показаний також образ господаря фабрики — пригноблювача робочих мас. Головним героєм робочого фольклору є робочий-умілець. Чумацькі й бурлацькі пісні пронизані тугою за родиною, яку довелося покинути, або, навпаки,— сповнені оптимістичного настрою і чекання майбутньої зустрічі з рідною домівкою (наприклад, пісня «Над річкою бережком»). Слова й мелодії у цих піснях дуже близькі до старих селянських протяжних пісень, зберігаються навіть характерні риси українського народного багатоголосся.


Родинно-побутові пісні.

Традиційні ліричні пісні віддзеркалювали родинно-побутові взаємини. Часто вони відображали не тільки життя в сім'ї в епоху патріархальних взаємин, але й стосувалися суспільно-громадської тематики. Наприкінці XIX ст., особливо після падіння кріпацтва, відбувається розширення сімейно-побутової тематики ліричної пісні. У пісню все глибше проникають соціальні мотиви. Поряд із темою одруження (заміжжя) порушуються соціальні питання, наводиться яскрава характеристика соціально-економічних умов життя різних прошарків суспільства, починаючи від коваля, жебрака й завершуючи купцем і боярином. Отже, традиційні пісні із сімейно-побутового плану переходять у план соціально-побутовий. У народній пісенній ліриці значне місце посідає пісня-романс, що інтенсивно розвивається у XVIII ст., особливо у міському побуті. Згодом вона стає одним із найпопулярніших жанрів не тільки в місті, але й на селі. Образно-тематичне коло пісні-романсу дуже широке: крім особистої лірики тут можна знайти і прекрасні зразки ліричних пісень соціального змісту, і пісні, у яких виражається любов до рідного краю, до його чудової природи тощо. Пісні-романси відзначаються задушевністю й емоціональною проникливістю мелодій, яскравою виразністю і глибоким ліризмом музики й тексту. Кращими зразками таких пісень-романсів є «їхав козак за Дунай», «Ой, я нещасний», «Віють вітри», «Сонце низенько», «Думка» на слова М. Петренка, «Дивлюсь я на небо», у якій висловлено гаряче поривання до волі, світла, радості. Вони виконуються соло, ансамблями, хорами, у супроводі інструментів і без супроводу.



(Слухання пісні за вибором учителя.)
Прощальні пісні.

У зв'язку із розвитком капіталізму в традиційні селянські пісні все глибше проникають мотиви розлуки, розставання, прощання. Такий підвид родинно-побутової пісні розвивається у період XIX — початку XX ст. При цьому вона продовжує наповнюватися новим ідейно-тематичним змістом. Змінюються також творчі принципи віддзеркалення дійсності. Символічні образи й мотиви все частіше змінюються реалістичними. Відповідно до нових історичних умов людські образи набувають певної соціальної конкретизації. У таких піснях зображується дівчина, яка просить свого милого, який вирушає до міста або іншого населеного пункту, відкласти від'їзд, але він відповідає, що не може. Засмучена дівчина присягається у вічній любові. Саме такий сюжет наповнює більшість пісень про розставання двох близьких, закоханих молодих людей.


Весільні пісні.

Поряд із сумними й інколи тужливими ліричними родинно-побутовими піснями існує підвид весільних пісень. Україна, як відомо, багата на різноманітні весільні обряди, що у кожному регіоні мають свої відмінності. Значення обряду полягає в тому, що він відбиває світогляд і мораль трудового народу, родинні й суспільні стосунки на кожному конкретному історичному етапі. У ньому з великою теплотою оспівана доля жінки до і після весілля. У весільних піснях ідеться і про свах, і про подруг нареченої, світилок, бояр і боярок та ін. Співають весільні пісні винятково жінки. Це переважно хори, діалоги. Весільні пісні супроводжують замішування короваю, розплітання коси молодої, одягання їй очіпка. Чоловіки у формі монологів і діалогів беруть участь лише у найдраматичніших епізодах обряду під час нападу бояр і викупy нареченої. Святкуючи перезву, родичі молодої після першої шлюбної ночі йдуть із відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого. Найпопулярнішими весільними піснями, що виконуються і зараз на деяких українських весіллях, є такі: «Де ти, калино, росла?», «Ой, думала та гадала», : «Приїхали гості», «Ой, куди ж ви, сірі гуси, полинете?», «Ненько моя та рідненька», «Ой, пливе човен по росі». Тексти цих пісень розкривають цілий світ почуттів і дум дівчини у передвесільну та весільну пору.


Слово учителя

Перебуваючи в тісній творчій взаємодії, селянські, солдатські й робочі пісні є єдиним пісенно-творчим процесом XIX ст. Проте, саме з II половини XIX ст. у піснях цих груп розвивалися яскраві специфічні риси, своєрідність кожної групи пісень, особливо в ідейно-тематичному плані. Виразно та яскраво показаний ліричний герой у піснях XIX — поч. XX ст., де в цій ролі постає колектив. Проте думки й почуття, що розкриваються у народній поезії, не позбавлені конкретності й виражають ідеологію певного класу. Мотиви сюжету в сімейних піснях залишаються традиційними: туга за рідною домівкою, важке життя в чужій родині, тяжкість сімейного життя. І, нарешті, на тлі картин кріпосного життя яскраво постає любов української людини до рідної природи.

Родинно-побутові пісні є віддзеркаленням морально-етичних ідеалів українського народу. У них усебічно відображено родинні взаємини, підневільне становище жінки, тяжку сирітську долю, лунають мотиви співчуття до кохання, на шляху якого постали різні перепони (передусім соціальна нерівність).

Народнопісенна лірика — це історія людських сердець, людської душі — чистої та красивої. У піснях інших народів навряд чи знайдеш такі високі ідеали родинних і міжстатевих взаємин, як в українських. У багатьох із них оспівано скромність, стриманість, вірність у коханні, що вважалися специфічними рисами справжньої української дівчини. Водночас суворо засуджуються зради. Високо підносить українська пісня любов і пошану до батьків. Здорова родина, у якій батьки люблять своїх дітей, а діти шанують батьків, усі живуть у злагоді, була основою світогляду українців. Слова пісень зазвичай метафоричні, насичені специфічною символікою, яскравими порівняннями (наприклад, жінки із зозулею). За емоційністю відображують широкий діапазон настроїв — від світлого суму до високої трагедійності. Шедеврами української ліричної пісні стали «Місяць на небі, зіроньки сяють», «Гаю, гаю, зелен розмаю» та ін. Завдяки красі й емоційності, мелодійній виразності, своєрідному духовному аристократизму українська пісенна лірика здобула світову славу.


Домашнє завдання: Дібрати фотоматеріали, репродукції до теми

10 клас


ТЕМА: Значення творчості С.Гулака-Артемовського та М.Калачевського

М.Вербицький: історія створення твору «Ще не вмерла Україна»
МЕТА: збагачення знань та уявлень учнів з музичного мистецтва; ус­відомлення учнями багатства способів художнього вираження людських почуттів; визначення ролі музичного мистецтва у ху­дожній культурі; розширення кола знань учнів щодо творчості С. Гулака-Артемовського та М. Колачевського; з'ясування історії написання твору «Ще не вмерла Україна».

ЗАВДАННЯ: ознайомити учнів із видами музичного мистецтва; формувати комплекс естетичних, предметних, життєвих компетенцій, які за­безпечують здатність до керування набутими знаннями та вмін­нями у самостійній діяльності, у процесі самоосвіти; виховувати здібності до сприйняття, інтерпретації та оцінювання музичних творів, висловлювати своє відношення до них, аргументувати свої думки й оцінки; виховувати культуру спілкування через вив­чення художніх традицій народів; розвивати в учнів інтерес до ху­дожньої культури, зокрема музичної.


ХІД УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Слово вчителя

Розвиток літератури та театру у другій половині XIX ст. надав потужного імпульсу процесу творення національної музики.

У 1862 р. Семен Степанович Гулак-Артемовський створює першу націо­нальну українську оперу «Запорожець за Дунаєм», в основу якої покладено сю­жет, підказаний М. Костомаровим.
ІІ. ПОДАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Біографічна довідка

Семен Степанович Гулак-Артемовський (1813—1873)— композитор, спі­вак драматичний артист, драматург. Народився в м. Городище (Черкаської обл.) в сім'ї священика.

Закінчив Київське повітове духовне училище, Київську духовну семі­нарію.

Вокальної майстерності навчався в Петербурзі, Парижі та Італії (1839— 1842). Співав у флорентійській опері (1841—1842).

Із 1842 р. до 1864 р. — соліст Російської імператорської опери в Петербурзі, в 1864—1865 рр. — Великого театру в Москві.

Широку популярність йому принесла опера «Запорожець за Дунаєм», яка стала українською музичною класикою. Помітне місце у творчій спадщині Гулака-Артемовського посідають українські пісні, зокрема «Стоїть явір над водою» (присвячена Т. Шевченку, з яким автор дружив із 1838 р.), «Спать мені не хо­четься» та ін.

(Учні прослуховують запис виступу хору з опери «Запорожець за Дунаєм».)
Слово вчителя

До фонду української класичної музики увійшли музична картина з народ­ного життя «Вечорниці» Петра Ніщинського, опери «Мазепа», «Майська ніч», «Облога Дубна», «Богдан Хмельницький» Петра Сокальського, «Українська симфонія» Михайла Колачевського,



Біографічна довідка

Михайло Миколайович Колачевський народився у 1851 р. в с. Федорівка Херсонської губернії.

Його дитячі роки пройшли в оточенні народної музики. Професійну музич­ну освіту він здобув у Лейпцігській консерваторії, яку закінчив у 1876 р.

Невелика частина творчої спадщини М. Колачевського, що дійшла до нас,— це понад 20 романсів, чотири п'єси для фортепіано і партитура «Української симфонії», «Реквієм» і камерні твори досі не винайдені.

Найголовнішим твором Колачевського є його симфонія. Написана як дип­ломна робота композитора, вона прозвучала на випускному екзамені та в пуб­лічному концерті, програма якого складалася з творів випускників консерва­торії.

В Україні симфонію Колачевського неодноразово виконував оркестр під ке­руванням Д. Ахшарумова в Полтаві, а потім — у Харкові та Кременчуці.
(Учні прослуховують твір М. Колачевського -«Українська симфонія.

Слово вчителя

У XIX ст. в західноукраїнських землях на ниві музичної творчості плідно працювали: М. Вербицький, І. Лаврівський, В. Матюк, А. Вахнянин, Д. Січинський.

У 1862 р. на слова Павла Чубинського композитор Михайло Вербицький написав пісню «Ще не вмерла Україна», яка стала національним українським гімном.

Для композиторського стилю Михайла Вербицького було властиве поєднання загальноєвропейських мотивів із національне» специфічними.

За таким же принципом було створено і пісню-хор на слова Павла Чу­бинського «Ще не вмерла Україна», поява якої у творчому доробку композитора не була випадковою: зміст вірша повністю відповідав світоглядним і творчим пози­ціям Вербицького — митця-патріота. До того ж виникнення цієї пісні (як і кантати «Заповіт») безпосередньо пов'язане з потужною хвилею патріотичного піднесення, що .прокотилася Україною під впливом віщого слова Тараса Шевченка.

Цьому сприяв і певний збіг обставин.

Вірш Павла Чубинського не міг бути опублікований у Росії. Вперше він побачив світ, як уже було сказано, у 1863 р., без авторського підпису, у львівському літературно-політичному віснику «Мета» (№ 4, с. 271—272), де відкривав добірку вміщених тут поезій Тараса Шевченка — «Сидячи в неволі» («Лічу в не­волі дні і ночі...»), «Мені однаково», «Н. Костомарову» («Веселое сонечко хова­лось»), «Завішане» («Заповіт»). Тож не дивно, що «Ще не вмерла Україна» довгі роки сприймалася галицьким середовищем, у тому числі, очевидно, й Михайлом Вербицьким, як твір Великого Кобзаря. Тим більше, що за духом і навіть лек­сичними зворотами вірш цілком відповідав поетичній манері геніального спів­ця українського народу.

У вересні 1992 р. комісія з підготовки музичної редакції затвердила клавір Державного Гімну України для чотириголосого хору в супроводі фортепіано (музична редакція М. Скорика та Є. Станковича), а на початку 1993 року бу­ла завершена робота над партитурами для симфонічного та духового оркестрів. І невдовзі (протягом лютого-березня) Державним духовим оркестром (головний диригент А. Кирпань) та оркестром Національної гвардії України (головний диригент А. Молотай), а також Симфонічним оркестром державної теле-радіо-компанії України під керуванням В. Сіренка було здійснено фондовий запис Державного Гімну України.


(Учні прослуховують Гімн України М,Вербицького і П.Чубинського.)
Прийнята 28 червня 1996 р. Конституція України підтвердила рішення, ухвалене раніше Верховною Радою. У ст, 20, де йде мова про Державний си­ньо-жовтий Прапор України, Державний Герб — тризуб, зазначено: «Державний Гімн України — національний гімн на музику М. Вербицького».

6 березня 2003 р. Верховна Рада України ухвалила текст Державного Гім­ну зі словами першого куплету та приспіву вірша П. Чубинського, повернувши згадуваний у ранніх документах варіант першого рядка.

Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу, тіло ми положим за нашу свободу

І покажем, що ми, браття, козацького роду!

Офіційно затверджений Державний Гімн України з текстом Павла Чубинського на музику Михайла Вербицького для мішаного хору в супроводі фортепіа­но в точній відповідності до музичної редакції (Мирослава Скорика та Євге­на Станковича) і тексту було опубліковано у видавництві «Музична Україна» 2003 р. на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення Украї­ни за Програмою випуску соціальне значущих видань.


Фронтальне опитування

• У якому році Семен Гулак-Артемовський створює першу українську оперу? Назвіть її.

• Який твір М. Колачевського вважається найголовнішим? .

• Ким створений гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля»?



ІІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Продовження роботи над альбомом «Видатні діячі української культури».

10 клас

ТЕМА: Народна музика: соціально- та родинно-побутові пісні. Значення творчості С. Гулака-



Артемовського та М. Колачевського. М. Вербицький: історія створення твору «Ще не

вмерла Україна»
МЕТА: дати знання про роль українського народного мистецтва в розвитку національної культури, про види та жанри українського мистецтва; розвивати вміння порівнювати українську художню культуру минулого й сучасності, уміння обґрунтовувати оцінні судження щодо зразків українського мистецтва; виховувати високі моральні якості, інтерес до музичної культурної спадщини.
ОБЛАДНАННЯ: портрети С. Гулака-Артемовського, М. Колачевського, М. Вербицького, М.Лисенка.
ХІД УРОКУ



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   60

Схожі:

Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема 1: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Уроків образотворчого мистецтва -6-7 -8 класи (35 годин, год на тиждень) Вчитель Л. В. Папіш
Зародження образотворчого мистецтва: графіки, живопису, скульптури, а також декоративно-ужиткового мистецтва І архітектури. Прагнення...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Історія української культури
Стародавні кочівники кіммерійці, жили на території Північного Причорномор'я в період
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Педагогічні умови вивчення творів українського образотворчого мистецтва
Презентація досвіду вчителя образотворчого мистецтва Нововолинської гімназії Уманця Євгенія Анатолійовича
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Урок образотворчого мистецтва в 6 класі Вчителя Кізілової Г. О
Сху, В. М. Шумило та С. М. Ковальчуком; невеличка виставка графічних портретів учнів попередніх років; зразки графічних портретів,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Дипломна робота «Розвиток у молодших школярів уявлень про народне мистецтво
Кафедра образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та методики їх викладання
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\1. Найдавніший, за писемними джерелами, народ Північного Причорномор’я – це кіммерійці
України. Відповіді на завдання тесту з історії України зовнішнього незалежного оцінювання 2010 року. Друга сесія
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво, 8 клас Урок 18
Тема: Мистецтво бароко. Особливості живопису мистецтва бароко. Види та жанри мистецтва бароко. Творчість живописців Мікеланджело...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво є формою відображення суспільного буття, формою суспільної свідомості
Модуль Феномен мистецтва. Ранні форми мистецтва та особливості його розвитку у країнах Стародавнього Сходу. Мистецтво античності:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка