Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я



Сторінка17/60
Дата конвертації21.03.2018
Розмір9.75 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   60

V. Актуалізація набутих знань

1. Прийом «Мікрофон»

Закінчіть речення:

- «У солдатських піснях співалось про...»;

- «Родинно-побутові пісні поділяються на...»;

- «Почуття, що віддзеркалюються у родинно-побутових піснях, — це...»
2. Бесіда

1. Як виникла і за яких обставин підтримувалась дружба С. Гулака-Артемовського з Т. Шевченком?

2. Якими сольними та ансамблевими номерами характеризуються головні герої опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм»?

3. Які духовні та світські жанри були провідними у творчості М. Вербицького?

4. Який твір М. Колачевського є найвідомішим?

5. У яких навчальних закладах М. Лисенко вдосконалював свою професійну майстерність як піаніст та

композитор?

6. Скільки опер він написав?

7. Хто з відомих композиторів XX ст. навчався у М. Лисенка?

8. Які навчально-музичні заклади заснував М. Лисенко?

9. Які форми музичної освіти існували у XIX ст.?
VІ. Підбиття підсумків уроку
VІІ. Домашнє завдання: «Видатні діячі» продовження роботи над альбомом

10 клас


ТЕМА: М.Лисенко - основоположник національної композиторської школи в Україні.

Музикальне виконавство і освіта.
МЕТА: поглибити й узагальнити знання учнів про творчість М. В. Лисенка; розкрити перед ними значення творчості митця як осно­воположника національної композиторської школи; ознайомити з концертною та виконавською діяльністю, педагогічною й етно­графічною спадщиною; розвинути образно-асоціативне мислен­ня учнів, здатність до сприймання та аналізу музичної творчості; виховувати естетичний смак учнів, інтерес до національної кла­сичної-музики, зокрема — до творчості М. В. Лисенка.

Обладнання: комп’ютер, наочно-дидактичний матеріал; фрагменти творів М. В. Лисенка (опера «Тарас Бульба», «Молитва про Україну», романс «Безмежнеє поле», «Баркарола», кантата

«Радуйся, ниво неполитая», вальс ре-мінор; презентація (слайд-шоу).


ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Учні заходять до класу під звучання романсу «Безмежнеє поле», готують­ся до уроку.

Учитель повідомляє тему і мету уроку.
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Перевірка домашнього завдання.


III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Звучить гімн «Молитва про Україну». Учні аналізують твір та порівнюють його з гімном «Ще не вмерла України...», висловлюють свої думки.

Учитель проводить бесіду про життєвий і творчий шлях композитора.

Слово вчителя

Народився Микола Віталійович Лисенко 10 березня 1842 р. в с. Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської обл. Батько, Віталій Романович Лисен­ко, офіцер орденського кірасирського полку, був людиною освіченою, мав пе­редові погляди на розвиток суспільства, добре знав і любив літературу, народне мистецтво. Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького ро­ду Луценків. Навчалася вона в петербурзькому Смольному інституті шляхет­них дівчат. Аристократичне виховання наклало свій відбиток на все подальше життя Ольги Єреміївни, вигранивши її характер та світогляд. Розмовляла вона виключно французькою мовою, в усьому намагаючись створити таку атмосферу, яка б не мала навіть натяку на щось народне, українське.

Село Гриньки належало двоюрідному дядькові Ольги Єреміївни, поміщи­кові М. Булюбашу, в якого вона виховувалася. Він надзвичайно любив свою племінницю, а народження Миколи стало для нього справжньою радістю.

Тут, у Гриньках, як згадував пізніше М. Старицький, над М. Лисенком «... зіткнулись два цілком протилежних і навіть ворожих впливи; з одного бо­ку — французька мова, манери й аристократична манірність (мати і гувернан­тка), із другого боку — українська мова... пестощі і зайва простота манер. Пер­ша сторона переслідувала не тільки простонародне слово, але навіть і російське, забороняючи всякі зносини з «пейзанами», а друга, навпаки, заохочувала всяку простоту, зацікавлювала розум і фантазію дитини казками народними та пісня­ми, а вечорами відпускала весь полк служниць для забав із паничем; звичайно, забави ці полягали в різноманітних народних іграх.

Протести матері тут були безсилими, і вперта наполегливість і сльози ди­тини, яку енергійно підтримувала обожнююча свого внука бабуся (М. В. Булюбаш), переважали протести, тим більше, що і батько став на сторону тітки».

У такому середовищі і зростав майбутній композитор. Але саме народна стихія, культура і побут народжували в серці малого Миколи невгасиму любов до рідної пісні, мови, мистецтва.

У 1852 р. хлопця відвезли до Києва в пансіон Вейля, звідки він, провчив­шись усього декілька місяців, переходить до іншого— пансіону француза Гедуена. У цьому закладі музика займала не останнє місце у вихованні та навчан­ні. Одинадцятирічний хлопчина показав себе майже одразу як у здібностях, так і у старанності.

Літні канікули Микола завжди проводив у рідному селі. На той час ту­ди приїжджав із Полтавської

гімназії і Михайло Старицький, троюрідний брат М. Лисенка. Це товаришування зіграло свою

благодатну роль у подальшому житті обох велетнів нашої культури.

Після закінчення пансіону Миколу віддають до 2-ї Харківської гімназії. У 1859 р. Микола Віталійович вступає на природничий факультет Харківсь­кого університету. Провчившись у ньому всього один рік, він разом із батьками перебирається до Києва. Навчання в університеті, який він успішно закінчив у 1865 р., М. Лисенко вдало поєднував із заняттями музикою, яка все більше і більше захоплювала його. У цей же час він багато пише, притому звертаєть­ся не лише до дрібних інструментальних жанрів, але й до музично-драматичних творів.

Подорожуючи, композитор ніколи не втрачав нагоди записати завершені зразки пісень до спеціального нотного зошита, з яким ніколи не розлучався.

Музика не тільки вабила М. Лисенка, ай поступово заповнювала все його життя. Він прагнув більших і Ґрунтовніших знань, хотів удосконалювати вико­навську майстерність.

Із 1867 по 1869 рр. він навчається у Лейпцігській консерваторії, аз 1874 по 1876 рр.— в Петербурзі, у класі блискучого майстра оркестру М. Римсько­го-Корсакова.

Повернувшись до Києва, Микола Віталійович, із властивими йому енергією і запалом, поринає у творчість, не забуваючи при тому педагогічну, виконавську та музично-громадську діяльність.

На українському народному грунті М. Лисенко створює високохудожні ком­позиції на шевченківську тематику, народні опери «Різдвяна «іч» та «Утоплена», оперу-сатиру «Енеїда», монументальну народну музичну драму «Тарас Бульба».

Починаючи з 1869 р. Микола Віталійович продовжував невтомно виступа­ти в концертних програмах.

У 1904 р. Лисенко відкриває першу в Україні національну музично-драма­тичну школу (із 1913 р. — ім. М. В. Лисенка), яка працювала за програмами ви­щих мистецьких навчальних закладів.

Разом із О. Кошицем організував у 1905 р. музично-хорове товариство «Київський Бонн», головою якого був до кінця життя.

М. Лисенко був засновником і головою ради правління «Українського клу­бу» (1908-1911).

Серед творчої спадщини композитора основне місце посідають опери: «Різ­двяна ніч» (1873 р.), «Утоплена» (1883 р.), «Тарас Бульба» (1890 р.), «Наталка Полтавка» (1889 р.), «Енеїда» (1910 р.), «Ноктюрн» (1912 р.), дитячі опери «Коза-Дереза» (1888 р.), «Пан Коцький» (1891 р.), «Зима й Весна» (1892 р.).

Микола Віталійович Лисенко був одним із найкращих інтерпретаторів «Кобзаря» Т. Шевченка, на тексти якого написав понад 80 вокальних творів різних жанрів.

Безцінною спадщиною великого композитора стали обробки пісенних зраз­ків української народної творчості.

Смерть М. Лисенка 6 листопада 1912 р. була непоправною втратою для ук­раїнської музичної культури.


IV. ПОДАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ-

Слово вчителя

Сьогодні ми називаємо М. В. Лисенка композитором, але його офіційним заняттям була педагогічна діяльність.

Понад 30 років життя Лисенко віддав справі музичної освіти. Він викладав у Київському інституті шляхетних дівчат, працював у музичній школі С. Блюменфельда, займався приватною педагогічною практикою. Підсумком його діяльності на ниві музичної освіти стала Київська національна музично-драма­тична школа.

Багато років композитор мріяв про справжню музично-драматичну шко­лу, про талановитих учнів. І ця мрія почала втілюватися в життя у 1904 р., ко­ли Лисенко орендував приміщення по вул. Підвальній, 15. Він вважав, що в йо­го школі повинні виховуватись актори та музиканти для української сцени. За основу навчання у школі було покладено програму Санкт-Петербурзької кон­серваторії та Московського театрального училища, вперше було відкрито клас бандури, викладачем якого був Іван Кучугура-Кучеренко. Уже в перший рік нав­чалося більше 300 учнів, більшість з яких були людьми середнього статусу і бід­няками. Школа не мала дотацій, існувала лише на оплату учнів, тому Лисенко часто входив у борги, брав кредити, та все ж у школі викладали найкращі викла­дачі, втілювалися в життя передові ідеї тогочасної України.

Із різних куточків тягнулась молодь до Лисенкової музично-драматич­ної школи, щоб потім зробити свій внесок у розвиток української культури. Із 1918 р. вона має назву «Вищий музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка». Цей заклад закінчили видатні діячі музичного мистецтва: композитори Кирило Стеценко, Левко Ревуцький, Олександр Кошиць та багато інших.

Помітний відбиток в історії національної музичної культури залишила діяльність М. Лисенка як етнографа та знавця музики.

У цьому відношенні велику цінність представляє запис весільного обря­ду (з текстом та музикою) у Переяславському повіті, запис дум і пісень кобза­ря Остапа Вересая, наукові праці «Характеристика музыкальных особенностей малорусских дум и песен, исполняемых кобзарем О. Вересаем» (1874 р.), «Про торбан і музику пісень Водорта» (1892 р.), «Народні музичні інструменти на Вкраїні» (1894 р.).

Із 1865 по 1867 рр. разом із батьком він збирає та записує фольклор, пуб­лікує працю «Про історичні вподобання у смаках і модах народного одягу у Сквирському та Тарашданському повітах».

Усі його роботи стали першими дійсно науковими дослідженнями українсь­кого музичного фольклору. Відомий російський фольклорист, професор О. Міллер вважав М. Лисенка видатним ученим, збирачем української народнопісен­ної творчості.

Окрім композиторської, педагогічної та етнографічної діяльності, Лисенко виступав також як виконавець, хоровий диригент, громадський діяч.

Під час навчання у Лейцдігської консерваторії Микола Віталійович на­був високої професійної майстерності, опанував репертуар світових корифеїв — Л. Бетховена, Ф. Шуберта, Ф. Шопена, успішно концертував зі своїми власни­ми творами. Із численних виступів митця потрібно згадати про його участь у слов'янському концерті у Празі 26 грудня 1867 р. Запрошений як представ­ник української музики, він із великим успіхом виконав у Празькій філармонії свою -«Концертну фантазію» на теми українських народних пісень.

Навчаючись у Петербурзі, Лисенко постійно виступає як піаніст, організо­вує, етнографічні українські концерти. Після повернення в Україну, він завж­ди був у центрі музичного і національно-культурного життя Києва, виступав із концертами як піаніст, організовував хори, концертуючи з ними Україною. Брав участь у «Філармонічному товаристві любителів музики та співу», «Гуртку лю­бителів музики» Я. Спиглазова, в організації недільної школи для хлопців-селян. Пізніше брав участь у підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділення Російського Геогра­фічного товариства, організовував щорічні Шевченківські вечори, був організа­тором музичного товариства «Боян» у 1905 р. разом з О. Кошицем.

Також у 1905 р. був створений «Український клуб» замість «Літературно-аристократичного товариства».

«...Треба нам, діячам культури, об'єднатися в ці важкі часи, спільно, дружно нести знання, слово, пісню людям...», — говорив Лисенко драматургу й актору Садовському. Український клуб став культурно-освітнім центром і першою ле­гальною українською громадською організацією. У клубі проводилися літера­турні та музичні вечори, читалися лекції, виступали відомі художники, актори, співаки, музиканти, письменники, проходили репетиції хору, заняття дитячої та спортивної секції, організовувалися вистави, виставки, працювала бібліотека.


Музична вікторина

Учні прослуховують і називають фрагменти музичних творів М. В. Лисенка (за вибором учителя).


V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Слово вчителя

Постать М. В. Лисенка — величезний і неоціненний скарб української нації, музичний символ України.

Засновник національної музично-творчої школи, основоположник українсь­кої класичної школи, талановитий педагог, яскравий музикант, музикознавець, громадський діяч, справжній український патріот. Своєю творчістю він уперше спробував підвести підсумок величезному періоду розвитку вітчизняної музи­ки. Його музиці притаманна органічна єдність змісту і форми, глибока ідейність, реалізм, висока майстерність.

Невтомний організатор, закоханий у свою справу подвижник, таланови­тий художник, палкий і активний пропагандист української музичної культури, Лисенко завжди і всюди ставив собі за мету, визначав як найважливіше завдан­ня відкривати невичерпні художні перлини талановитого українського народу. Оцінюючи значення діяльності М. Лисенка, відомий театральний режисер К. Станіславський писав: «Я гаряче люблю українську музику. Якщо Чайковського ми називаємо чарівником російської музики, то Лисенка, цього чудового композитора, який захоплює красою своєї музики, ми сміливо можемо назвати сонцем української музики».


Закріплення набутих знань

Учні висловлюють власні думки та враження від уроку. Учитель оцінює роботи учнів.


VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Створити кросворд «Музична спадщина композитора Лисенка». Написати твір-роздум «М. Лисенко — сонце української художньої куль­тури».

ТЕМА: Театр корифеїв. Перший український стаціонарний театр у Києві. Творчий шлях

М.Заньковецької
МЕТА: прослідкувати за змінами, які сталися в театральному мистецтві України у XIX — на початку XX ст.; ознайомити учнів із життям і творчістю Марії Заньковецької; розвивати комунікативні якості у процесі спільної роботи; виховувати на прикладі життя видат­них людей України почуття патріотизму.
ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Запитання до учнів

• Хто із драматургів створив перші сценарії українських вистав? (Іван Кот­ляревський.)

• Як вони називалися? («Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник».)

• Яка вистава Михайла Старицького була екранізована і стала шедевром кі­номистецтва? («За двома зайцями».)

• Коли почалося активне формування українського національного театру?( У другій половині XIX ст.)

• Ким був Михайло Щепкін? (Видатним актором, а також талановитою і високоморальною людиною.)


III. ПОДАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Урок проводиться у формі рольової гри, в якій кожен учень класу може ста­ти активним учасником. Залежно від кількості учнів, учитель розподіляє фак­тичний матеріал, вибирає на ключові ролі найбільш активних та обдарованих учнів. Текст із головними акторами він готує заздалегідь, а всі учні отримують свої ролі безпосередньо на уроці.


Дійові особи

Кореспонденти газет (3—4 учні)

Ведучий (учитель)

Марія Заньковецька

Микола Садовський

Петро Чайковськй

Антон Павлович Чехов

Лев Толстой

Сучасники подій (інші учні класу)

Ведучий. Наближалося до кінця XIX ст. Які ж події відбувалися в цей час у театральному житті?

1-й сучасник. Друга половина XIX ст. ознаменувалася появою в Єлісаветграді першої української професійної трупи під керівництвом Марка Кропивницького за участю Марії Заньковецької, Миколи Садовського та інших.

2-й сучасник. А під кінець століття виникають трупи під керівництвом Миколи Садовського, Петра Саксаганського та Івана Карпенка-Карого. Діяли також кілька українсько-російських труп.

3-й сучасник. У 1891р. в Києві організований перший постійний росій­ський театр Миколи Соловцова. Протягом першого десятиріччя XX ст. відкри­лися театри у Чернівцях, Станіславі.



Ведучий. Кажуть, що на початку XX ст. виник перший національний те­атр. Цікаво, що про це писали в газетах?

1-й кореспондент. А писали ось що: «У 1907 р. Микола Садовський, взявши в оренду Троїцький народний будинок (тепер це театр оперети), заснував перший український стаціонарний театр. Саме в ньому продовжився твор­чій шлях Марії Заньковецької.

2-й кореспондент. Це був тільки початок. У цей час виникають твор­чі організації діячів театру: у Станіславі — «Товариство імені Івана Тобілевича» а у 1915 р. — «Товариство українських акторів». Створення стаціонарного театру дало можливість поставити українські оперні вистави: «Запорожець за Дунаєм», «Різдвяну ніч», «Енеїду», «Наталку Полтавку», «Катерину» та інші.

Ведучий. Шановні співрозмовники, ви щойно пригадали кілька прізвищ. Не могли б ви коротко розповісти про цих людей?

1-й кореспондент. Коротко не розповіси. Давайте почнемо з найвиз­начнішої постаті в нашій культурі - Марії Костянтинівни Заньковецької, а всі інші герої нашої розповіді з'являтимуться поступово.

Ведучий. А що ми знаємо про Марію Заньковецьку?

4-й сучасник. Знаємо, що народилася вона в козацькій родині Адасовських, що осіла в селі Заньки на Чернігівщині. Батько гарно співав, керував церков­ним хором, а мати надзвичайно розумна жінка, була знахаркою, лікувала людей.

5-й сучасник. Вона змалечку вже почувала себе актрисою. Писала вірші, співала тарним «янгольським» голосочком, а пізніше брала уроки співу.

6-й сучасник. Уперше на сцену вона вийшла ще коли навчалася в пансіоні Осовської в Чернігові, а пізніше ще й у Ніжині.

Марія Заньковецька. Шлях на велику сцену почався для мене з ко­хання. Я покохала Олексія Хлестова — капітана артилерії. Він був порядною, відданою та щирою людиною. Із ним я подорожувала аж до Бандер, що в Мол­давії. Там я і зустріла його...

7-й сучасник. Це був молодий красень Микола Тобілевич із талановито­го роду Тобілевичів. Його брати взяли псевдоніми: Іван став Карпенком-Карим, Панас - Саксаганським, а Микола згодом став Садовським.

2-й кореспондент. Дебют актриси відбувся у 1882 р. у п'єсі Котлярев­ського «Наталка Полтавка», а було тоді Марії 22 роки. Коли її знайомили з Мар­ком Кропивницьким, він і гадки не мав, яка талановита ця сором'язлива тендітна дівчина. Так Кропивницький став сценічним батьком Марії і дуже пишався цим.

8-й сучасник. Уявіть, що через деякий час засновник російської драми у Києві Суворій, запропонував їй переїхати до Москви для роботи в Малому театрі.

Марія Заньковецька. «Наша Украйна слишком бедна,чтобы ее можно было покинуть. Я слишком люблю ее, мою Украйну, и ее театр, чтобы принять ваше предложение».

Ведучий. Кажуть, що не тільки українці шанували талант Марії. Хто знає про ставлення до неї видатних російських митців?

Чайковський. После спектакля в Одессе я преподнес ей лавровый венок с надписью «Бессмертной от смертного».

Толстой. А я как реликвию хранил платок, подаренный Марией Константиновной в Петербурга после спектакля «Наймичка».

Чехов. Мы были большими и искренними друзьями. Мария даже собиралась помочь мне приобрести «хуторок» в Украине.

Ведучий. А чи було щасливим особисте життя Марії?

Марія Заньковецька. Ні! Перша зустріч із Миколою Тобілевичем перекреслила все моє особисте життя. Я покохала його всім серцем. Але я була заміжньою жінкою. Мій чоловік щиро кохав мене, проте розлучення було не­минучим. Церква наклала на мене, людину глибоко віруючу, епітимію. Батько відвернувся від мене, тільки матінка розуміла. Життя з Миколою теж виявило­ся драматичним. Ми розлучилися.

Микола Тобілевич. Вже літньою людиною я приходив до Марії, щоб попросити вибачення, але вона не відчинила двері.

Ведучий. Але коли він пішов із життя; вона попросила покласти на йо­го труну ладанку на знак примирення і прощення. А коли вона сама померла у 1934 році, її поховали на Байковому кладовищі поруч із ним.

Вона пішла зі сцени у 1922 р. їй було 62 роки. Коли вона грала уривок з вистави «Безталанна», майже всі глядачі плакали.

«У той голодний час найціннішим подарунком, який їй піднесли на знак прощання, був мішок пшеничного борошна та мішок гречаної крупи».

Вона простояла на сцені шість годин, приймаючи поздоровлення, їй першій було присвоєне звання народної артистки Республіки


IV. ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

Запитання до учнів

• Яке враження справила на вас постать Марії Заньковецької?
V. ОЦІНЮВАННЯ РОБОТИ УЧНІВ НА УРОЦІ
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Переглянути у записі виставу за участю великих українських акторів. Відві­дати український драматичний театр і переглянути виставу із класичного репертуару.

10 клас

ТЕМА: Значення драматургії для розвитку українського театру. Творчість М.Щепкіна. Театр у



Галичині та на Буковині
МЕТА: дати уявлення про особливості формування театральної культу­ри України; поглибити знання учнів про драматургію; ознайомити їх із творчістю класиків української драматургії; розвивати асо­ціативне мислення та вміння висловлювати власні враження під час спілкування; виховувати мистецький смак, повагу до культур­них надбань свого народу, його духовних святинь.
ОБЛАДНАННЯ: портрети драматургів, слайд-шоу, словник-довідник.
ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Відбувається показ інсценізованого фрагменту п'єси І. Котляревського «Наталка Полтавка».

Завдання і запитання для учнів

• Опишіть ваше враження від побаченої сцени.

• Згадайте, хто є автором цієї п'єси.

• Як ви вважаєте, хто з виконавців найкраще справився зі своєю роллю?



Слово вчителя

Як ми знаємо, в основі театральної вистави лежить текст. Процес роботи над спектаклем полягає у перенесенні драматургічного тексту на сцену. Це сво­го роду «переклад» з однієї мови на іншу. У результаті літературне слово стає словом сценічним.

Плануючи поставити спектакль, його творці спочатку вибирають п'єсу, тоб­то неодмінно звертаються до драматургії.
Учитель повідомляє тему уроку та формулює мету.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Учитель проводить групове усне опитування за матерілами 9 класу.



Учитель. Зараз ми попрацюємо у групах. Перша група пригадає, коли ви­ник театр. Друга - види театру. Третя - театральні професії.

Індивідуальне експрес-опитування (на картках)

Картка


Завдання

З'єднайте лінією назву твору та його автора.

«Наймичка» Іван Карпенко-Карий

«Кайдашева сім'я» Григорій Квітка-Основ'яненко

«Сто тисяч» Тарас Шевченко

«Сватання на Гончарівці» Микола Гоголь

«Ревізор» Іван Нечуй-Левицький

Петро Гулак-Артемовський

Учитель проводить перевірку домашнього завдання.

Словничок-довідничок

Драматургія (від грец.складати драму) — це теоретичні прин­ципи створення сценічних образів і мистецтво створення емоціонального пере­живання у літературних, театральних, музичних, кінематографічних або теле­візійних творах та постановках.
Учитель.

Окрім того, драматургія є сферою професійної діяльності у те­атрі та кіно — якщо з метою створення театральної постановки авторського тво­ру потрібно окреслити його сюжет, структуру з певних елементів. Розробка та­кого «дизайну» і є завданням драматурга.

Отож, драматургія — теорія і мистецтво побудови драматичного твору, а та­кож сюжетно-образна концепція такого твору.

Драматургією називають також сукупність драматичних творів окремого письменника, країни або народу, епохи. Розуміння основних елементів драма­тичного твору і принципів драматургії історично мінливі. Драма може охоплю­вати проміжок часу в декілька годин, як у французькій класичній драмі, або ба­гато років, як, скажімо, у Шекспіра.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   60

Схожі:

Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема 1: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Уроків образотворчого мистецтва -6-7 -8 класи (35 годин, год на тиждень) Вчитель Л. В. Папіш
Зародження образотворчого мистецтва: графіки, живопису, скульптури, а також декоративно-ужиткового мистецтва І архітектури. Прагнення...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Історія української культури
Стародавні кочівники кіммерійці, жили на території Північного Причорномор'я в період
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Педагогічні умови вивчення творів українського образотворчого мистецтва
Презентація досвіду вчителя образотворчого мистецтва Нововолинської гімназії Уманця Євгенія Анатолійовича
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Урок образотворчого мистецтва в 6 класі Вчителя Кізілової Г. О
Сху, В. М. Шумило та С. М. Ковальчуком; невеличка виставка графічних портретів учнів попередніх років; зразки графічних портретів,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Дипломна робота «Розвиток у молодших школярів уявлень про народне мистецтво
Кафедра образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та методики їх викладання
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\1. Найдавніший, за писемними джерелами, народ Північного Причорномор’я – це кіммерійці
України. Відповіді на завдання тесту з історії України зовнішнього незалежного оцінювання 2010 року. Друга сесія
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво, 8 клас Урок 18
Тема: Мистецтво бароко. Особливості живопису мистецтва бароко. Види та жанри мистецтва бароко. Творчість живописців Мікеланджело...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво є формою відображення суспільного буття, формою суспільної свідомості
Модуль Феномен мистецтва. Ранні форми мистецтва та особливості його розвитку у країнах Стародавнього Сходу. Мистецтво античності:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка