Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я



Сторінка25/60
Дата конвертації21.03.2018
Розмір9.75 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   60

Картка для 3-ї групи
«Значення творчості Мікеланджело Буонарроті»
Виступ доповідача
За своє майже 90-річне життя цей неперевершений творець, пристрасний патріот, упертий і свавільний, створив багато шедеврів. Велич Мікеланджело полягала в тому, що основною темою його творчості є ідея боротьби. Сприйняття Мікеланджело реальності як утіленого в матерії духу поза сумнівом сходить до неоплатони- ків. Для нього скульптура була мистецтвом звільнення фігури, закутої в кам'яному блоці. Деякі з його неперевершених за силою дії творів, які здаються незавершеними, могли бути навмисно залишені такими, тому що саме на цій стадії «звільнення» форма найадекватніше втілювала задум художника.
Деякі з провідних ідей кола Лоренцо Медичі стали джерелом натхнення і терзань Мікеланджело у його подальшому житті, зокрема суперечність між християнським благочестям і язичницькою чуттєвістю.

Картка для 4-ї групи
«Найвидатніші твори Мікеланджело Буонарроті»
Виступ 1-го доповідача
Найвидатнішими творами Мікеланджело Буонарроті є «Оплакування Христа» («П'єта»), «Давид», «Мойсей», гробниця Медичі, фрески Сікстинської капели.
Монументальний твір Мікеланджело — «Оплакування Христа», чи П'єта (термін в образотворчому мистецтві, що позначає зображення сцени оплакування Христа Марією), що зберігається у Ватикані (собор Св. Петра). Мармурові фігури Діви Марії і Христа натуральних розмірів 24-річний майстер створив на замовлення французького кардинала Жана Білера для його гробниці. У XVIII ст. статую перенесли в одну з капел базиліки Св. Петра у Ватикані. Під час транспортування були пошкоджені пальці лівої руки Мадонни. Ватиканська «П'єта» — один із творів, у яких історики мистецтва вбачають межу між Раннім і Високим Відродженням. Італійський майстер переосмислив у дусі високого гуманізму традиційне для північної готики скульптурне зображення бездиханного Христа на руках Матері. Незважаючи на складність поєднання в одній статуї двох таких значних фігур, композиція «П'єти» є бездоганною. Фігури трактовано як єдине ціле, їх поєднання вражає злитістю. Водночас скульптор тонко протиставляє чоловіче й жіноче, живе й мертве, оголене й прикрите, вертикальне й горизонтальне, чим додає композиції елемент напруження. «П'єта» стала зразком для подальших трактувань цього іконографічного сюжету. Складки вбрання Мадонни, що ламаються, не лише навмисно посилюють драматичний злам Тіла, яке лежить на Її колінах, але й є своєрідним п'єдесталом для усієї пірамідальної композиції. У цих витончених складках приховано потужність, як духовну, так і фізичну, що контрастує із м'якими рисами обличчя Богоматері. Завершеністю й опрацюванням деталей «П'єта» перевершує інші скульптурні твори Мікеланджело.

Виступ 2-го доповідача
Образ Давида був традиційним у Флоренції. «Давид» — мармурова статуя роботи Мікеланджело, що вперше з'явилася перед очима флорентійської публіки на площі Синьйорії 8 вересня 1504 року. Відтоді 5 -метрову статую вважають символом Флорентійської республіки й однією із вершин не лише мистецтва Відродження, але й людського генія. Статуя, що призначалася для кругового огляду, зображує оголеного Давида, зосередженого на майбутній сутичці з Голіафом. У цьому сюжеті полягало іконографічне нововведення, оскільки Вероккіо, Донателло й інші попередники Мікеланджело вважали за краще зображувати Давида у момент урочистості після перемоги над гігантом. На відміну від них, «Давид» роботи Мікеланджело зображений під час підготовки до бою із ворогом, який перевершує його в силі. Він спокійний і зосереджений, але м'язи його напружені. Через ліве плече він перекинув пращу, правицею підтримує нижній кінчик пращі, лівою — стискає камінь. Вільна поза героя — класичний приклад контрапосту — уже готує смертоносний рух. Мікеланджело працював над «Давидом» упродовж 2 років. Після завершення роботи комітет громадян вирішив, що скульптура повинна охороняти головний вхід у будівлю уряду, палаццо Веккіо, перед яким тепер стоїть її копія. На цьому місці «Давид» змінив двометрову бронзову групу «Юдіфь та Олоферн» роботи Донателло. Давид став уособленням вільної республіки, готової перемогти будь-якого ворога.

Виступ 3-го доповідача
Нова сакристія церкви Сан Лоренцо (капела Медичі) складала пару Старої, побудованої Брунеллескі сторіччям раніше (1420— 1428); вона залишилася недобудованою через від'їзд Мікеланджело до Рима

( 1 534). Нова сакристія була задумана як меморіальна капела Джуліано Медичі, брата римського Папи Льва X, і Лорен- цо, його племінника, які померли молодими. Лев X помер 1521 року, і незабаром на папському престолі опинився інший член сім'ї Медичі, Папа Климент VII, який активно підтримував цей проект.


У вільному кубічному просторі зі склепінням Мікеланджело розмістив гробниці з фігурами Джуліано та Лоренцо Медичі. Із одного боку розташований вівтар, навпроти — статуя Мадонни із Немовлям, яка сидить на прямокутному саркофазі з останками Лоренцо Прекрасного і його брата Джуліано. З обох боків розміщені гробниці молодших Лоренцо і Джуліано. Ідеалізовані статуї Джуліано та Лоренцо Медичі розміщені в нішах; погляди звернені до Богоматері із Немовлям. На скосах саркофагів — лежать фігури: алегорії Дня, Ночі, Ранку й Вечора. Коли Мікеланджело 1534 року виїхав до Рима, скульптури ще не були встановлені, навіть не всі були завершені. Нариси, що збереглися, свідчать про напружену роботу, що передувала їх створенню: існували проекти єдиної гробниці, подвійної гробниці та ін. Скульптури Джуліано та Лоренцо побудовані на контрастах. Лоренцо — задумливий і споглядальний. Алегорії Вечора та Ранку, що розташовані під ним, настільки розслаблені, що, здається, можуть зісковзнути із саркофагів, на яких лежать. Фігура Джуліано, навпаки, напружена; він тримає в руці жезл полководця. Розташовані під ним Ніч і День — могутні, атлетичні фігури у болісному напруженні. Правдоподібним є припущення, що Лоренцо втілює споглядальне начало, а Джуліано — дієве.

Виступ 4-го доповідача
Композицію надгробка Папи Юлія II називають трагедією Мікеланджело, адже працював він над нею впродовж 40 років. Юлій II зробив це замовлення генієві 1505 року. Мікеланджело з юнацьким ентузіазмом узявся за втілення ідеї. Гробниця повинна була стояти вільно і мати розміри 6x9 м. Усередині планувалося овальне приміщення, а ззовні — близько 40 (!) статуй. Це було неможливим, але і Папа римський, і митець були нестримними мрійниками.
Юлій II (через надмірну увагу до будівництва Собору Св. Петра) згодом утратив інтерес до надгробка, а після його смерті Мікеланджело був зайнятий іншими замовленнями. Митець упродовж усього життя не забував про незавершену роботу: кілька разів він спрощував свій задум, і, зрештою, монумент було створено, хоча особисто Буонарроті належать тільки 3 фігури: Мойсея, Лії та Рахілі, що символізують активність і споглядальність. Решту робіт виконали його учні. За контрактом Мікеланджело мав особисто виконати тільки одного Мойсея, але скульптор «перевиконав план» для того, щоб позбутися звинувачень з боку спадкоємців Папи Юлія II у привласненні грошей. 1545 року надгробок Юлія II було завершено і встановлено в одній із найдивовижніших церков Рима — Сан П'єтро ін Вінколі (Св. Петра в оковах).
Виступ 5-го доповідача
Мойсей приголомшує своєю величчю та загадковістю. Його зображено тієї миті, коли він спускається з гори Сінай і несе людям заповіді, але народ за час його відсутності почав уклонятися золотому тельцеві. Мойсей застигає, побачивши це: його здивування змінюється на гнів, усе тіло напружується, роздуваються вени на могутніх руках, і він готовий уже розбити золоті скрижалі із заповідями від відчаю і усвідомлення безплідності своїх старань. Мойсей зображений настільки натурально, що сам Мікеланджело повірив у те, що його скульптура жива, і спересердя вигукнув: «Чого ж ти мовчиш?!» — і, не отримавши відповіді, ударив молотком по коліну скульптури. На «доказ» правдоподібності цієї історії екскурсантам зазвичай показують ледь помітну вм'ятину на коліні Мойсея.

3. Підбиття проміжних підсумків
Учні (за потреби) ставлять уточнювальні запитання за прослуханою інформацією учасникам груп, які опрацьовували відповідні картки й виступали із повідомленнями. Члени групи радяться (за потреби) й відповідають на поставлені запитання.

VI.    Актуалізація набутих знань
Вправа «Знайди зайве»

Учитель демонструє зображення (3—4 скульптурних пам'ятки античного мистецтва та 1 скульптурну пам'ятку будь-якого іншого часу, наприклад, у стилях бароко чи ампір).
Завдання: знайти «зайвий» елемент та назвати твори античності, що зображено на репродукціях, та їх авторів.

VII.    Підбиття підсумків уроку
1.    Рефлексія
♦    Сьогодні на уроці я дізнався про...
♦    Я хотів би більше дізнатися про...

VIII. Домашнє завдання
Для всіх (групова робота). Учні класу об'єднуються у 5 груп. Кожна група має підготувати повідомлення:
група 1-ша «Історики» — загальна характеристика епохи Відродження;
група 2-га «Біографи Леонардо да Вінчі» — життєвий та творчий шлях Леонардо да Вінчі;
група 3-тя «Знавці творчості Леонардо да Вінчі» — найви- датніші твори Леонардо да Вінчі («Мадонна у скелях» («Мадонна у гроті»), «МонаЛіза» («Джоконда»), «Тайна вечеря»);
група 4-та «Біографи Рафаеля Санті» — життєвий та творчий шлях Рафаеля Санті;
група 5-та «Знавці творчості Рафаеля Санті» — найвидат- ніші твори Рафаеля Санті («Сікстинська Мадонна», «Прекрасна садівниця», «Афінськашкола»).
Індивідуальне : продовжити оформлення альбому «Культурна спадщина народів світу», доповнивши його сторінками «Антична скульптура», «Скульптури Мікеланджело Буонарроті — утілене відчуття форми».

11 клас


ТЕМА: Леонардо да Вінчі. Живопис як одна з форм утілення всеосяжної геніальної натури митця

(«Джоконда», «Тайна вечеря»). Рафаель. Зображення чистоти та чарівності жіночого

образу, його духовного зв'язку з природою(«Сікстинська Мадонна», «Прекрасна

садівниця»), благородного і духовного спілкування людей (фреска «Афінська школа») 

МЕТА: ознайомити учнів з історичними умовами розвитку мистецтва епохи Відродження, особливос-тями творчості Леонардо да Вінчі та Рафаеля Санті; розвивати вміння самостійно аналізувати твори живопису, уміння обґрунтовувати свою думку щодо творів мистецтва; виховувати духовність, шанобливе ставлення до живописних пам'яток людства.

ОБЛАДНАННЯ: репродукції картин та фресок (фрески капели дель Арена Джотто ді Бон доне; фрески «Гріхопадіння», «Вигнання з раю» Мазаччо; Сандро Боттічеллі «Весна», «Народження Венери»; Леонардо да Вінчі «Мадонна у скелях», «Мона Ліза» («Джоконда»), фреска «Тайна вечеря» та ін.; Рафаель «Покладання у труну», «Прекрасна садівниця», фрески «Сікстинська Мадонна», «Афінська школа», «Парнас», «Диспути» таін.); роздавальний матеріал (2 конверти із розрізаними репродукціями картин «Джоконда» Леонардо да Вінчі та «Тайна вечеря» Рафаеля Санті); фрагменти музичних творів («Ave Maria» К. Сен-Санса та Ф. Ліста).


Тобі дано можливість упасти до рівня тварини,

водночас ти маєш змогу піднестися до рівня Бога

лише завдяки своїй внутрішній волі...
Піко делла Мірандолла «Про людську гідність»

ХІД УРОКУ


I.    Організаційний момент



II.    Перевірка домашнього завдання
Презентація сторінок «Антична скульптура», «Скульптури Мікеланджело Буонарроті — утілене відчуття форми» альбому «Культурна спадщина народів світу»

III.    Актуалізація опорних знань
1.    Вправа «Мозаїка»
Учні класу об'єднуються у 2 групи. Кожна група отримує конверт із розрізаними (не менше ніж на 32 частини) репродукціями картин «Джоконда» Леонардо да Вінчі та «Тайна вечеря» Рафаеля Санті. Завдання: скласти із пазлів картини, назвати ці твори та їх авторів.

2.    Опитування
♦    Із якою епохою в розвитку мистецтва пов'язані імена Леонардо да Вінчі та Рафаеля Санті? (Відродження)
♦    Назвіть характерні особливості культури цієї епохи. (Відповіді учнів.)

IV.    Мотивація навчальної діяльності



V.    Викладення нового навчального матеріалу
1.    Слово вчителя
Термін Відродження (Ренесанс) уперше запровадив Джорджо Вазарі (1511—1574) — архітектор, живописець та історик мистецтва XV ст. для визначення історичної епохи, перехідної від середньовічної культури.
Словникова робота.

Відродження — доба розвитку культури в Італії XIV ст. та в країнах Західної Європи XV—XVI ст.


Термін «Відродження» означає відродження традицій античної культури.
На минулому уроці ви отримали завдання — підготувати повідомлення в групах про художників епохи Відродження — Jleoнардо да Вінчі та Рафаеля Санті. Про особливості їх творчості та історичні події, що вплинули на неї, ми дізнаємося зараз.

2.    Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими у групах
1-ша група «Історики»
В Італії раніше, ніж в інших європейських країнах, почався процес розкладання феодальних і зародження нових, буржуазних відносин. Для Італії є характерним ранній і дуже швидкий розвиток міст завдяки вигідному географічному розташуванню, що зробило її головною торговою посередницею між Сходом і Європою. Разом із тим, зазнала змін промисловість — з'явилося мануфактурне виробництво. Склалася нова соціальна структура суспільства, руйнував середньовічний соціальний розподіл. Важливу роль відіграло звільнення селян від кріпацтва цехового ладу. Характерна особливість ранньої буржуазії — складна економічна база (торговельні, банківські операції, мануфактура, земельна власність), поява інтелігенції, яка відігравала провідну роль у формуванні культури Відродження.

3.    Слово вчителя
(Демонструються художні твори різних періодів італійського Відродження.)
Новий гуманістичний світогляд епохи Ренесансу насамперед втілився у мистецтві. З-поміж інших особливостей мистецтва Відродження можна зазначити його світський характер, активне використання наукових досягнень, сприймання людини як основної цінності світу. Пошук шляхів передавання глибини простору в живописі сприяв відкриттю законів лінійної перспективи, започатку- ванню нарисної геометрії.
В італійському мистецтві епохи Відродження виокремлюють такі періоди:
•    XIV ст.— Перед відродження (або Проторенесанс);
•    XV ст.— Раннє Відродження;
•    кінець XV—XVI ст.— Високий Ренесанс;
•    кінець XVI — початок XVII ст.— Пізнє Відродження.
Початок XVI ст. був для Італії часом економічного занепаду, політичної кризи і початку іноземної інтервенції. Однак, саме в цей період, усупереч роздробленості, і міжусобним війнам, зростає розуміння загальнонаціональної єдності, настає небачений розквіт мистецтва. У мистецтві Високого Відродження центральне місце остаточно посіла людина. Образ прекрасної, гармонійно розвиненої, сильної тілом і духом людини стає головним змістом мистецтва. Мистецтво Високого Ренесансу зрікається подробиць, незначних деталей в ім'я узагальненого образу. Природно, що творцями такого мистецтва стали справжні «титани» епохи. Одним із них був Леонардо да Вінчі.

4. Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими у групах
2-га група «Біографи Леонардо да Вінчі»
15 квітня 1452 року в поселенні Анкіано, поблизу містечка Вінчі, на світ з'явився майбутній геній доби Відродження — Леонардо да Вінчі. Його вабили кам'янисті вершини на горизонті, глибокі ущелини, бездонне блакитне небо. Ще в ранньому дитинстві Леонардо запитаннями з математики дивував викладачів. Водночас він захоплювався грою на лірі. Але найбільше його цікавили малювання та ліплення, а також архітектура, фізика, хімія, біологія, анатомія, астрономія, військове мистецтво, філософія, література, ботаніка, зоологія, винахідництво. Сім тисяч аркушів із малюнками, ескізами, кресленнями, записами залишив Леонардо. Він проектував «ідеальні міста», вулиці та майдани з фонтанами, розробляв проекти будівель, потужних метальних апаратів, каналів, мостів. У своїх наукових експериментах Леонардо да Вінчі був художником, а в мистецтві — мислителем і вченим. Нотатки, пояснення до малюнків, ескізів, проектів він писав живою італійською мовою, яскравою і барвистою, а його сучасники та послідовники ще упродовж 200 років використовували латину.
Він часто говорив: «Наставницею собі я взяв природу, учительку всіх учителів». Як частину природи Леонардо да Вінчі розглядав і людину, тіло якої підвладне фізичним законам і разом із тим є «дзеркалом її душі». Свою любов до природи Леонардо да Вінчі виявляв у тому, що прагнув відкрити її закони, у тому, що зображував навколишній світ, малюючи з тією самою уважною старанністю і квітку, що розпускається, і виразний рух людини, і туманний серпанок, який укриває далекі гори. Адже для того, щоб правдиво і ретельно зобразити навколишній світ, потрібно в нього вдивлятися і вдумуватися. Він говорив своїм учням: «Щастя приходить до того, хто багато працює». Мистецтво, наука і винахідництво тісно переплітались у діяльності митця.
Саме Леонардо винайшов ефу мато, що пом'якшувало обриси постатей і предметів, створювало враження, що вони наче губляться у ніжних напівсутінках, які прозорим димком огортали зображення
Леонардо знався на анатомії, геометрії, фортифікації, меліорації, лінгвістиці, віршуванні, музиці. Коли він запропонував свої послуги герцогу в Мілані, то насамперед назвав свої навички військового інженера (будівника мостів, фортифікатора, суднобудівника), меліоратора, зодчого, а вже потім скульптора і живописця. Мистецтво він досліджував як науку: спостерігав, обчислював, експериментував.
Усе життя видатного художника і вченого минуло в переїздах він не мав ані власного будинку, ані сім'ї. Жив і творив у Флоренції, працював у Мілані. 1516 року король Франції Франциск І запросив Леонардо до себе, обіцяючи створити геніальному майстрові всі умови для спокійної праці. І він переїхав до Франції. Та сили поступово залишали митця. 23 квітня 1518 року Леонардо склав докладний заповіт. Помер видатний італієць у замку Клу, поблизу міста Амбуаз, 2 травня 1519 року у віці 67 років.

3-тя група «Знавці творчості Леонардо да Вінчі»
Перший визначний живописний твір Леонардо міланського періоду — «Мадонна у скелях» («Мадонна у гроті»), композиція якого вже вирізняється логічністю та точністю. Постаті Мадонни та ангела, які випромінюють спокій, але водночас і певну таємничість, викликають тривожне почуття, що підкреслено фантастичним виглядом самого грота і пейзажем. Це вже не просто пейзажний фон, а певне середовище проживання персонажів. Створенню цього середовища сприяє винайдений митцем метод виконання зображення —сфумато.
Справжньою вершиною живописного мистецтва Леонардо є «Джоконда» («Мона Ліза») — портрет молодої жінки (бл. 1503—1507). Картина є одним із найвідоміших творів живопису у світі. Виставлена в Луврі (Париж, Франція). Картину вивчали історики й копіювали живописці. Вона ще тривалий час залишалася б відомою лише знавцям мистецтва, якби не її історія.
1911 року «Мону Лізу» було викрадено і лише через 3 роки, завдяки випадковим обставинам, повернено музею. Упродовж цього часу «Мона Ліза» не сходила з обкладинок газет і журналів усього світу. Тому не дивно, що її копіювали частіше за решту живописних творів. Картина перетворилася на об'єкт поклоніння як шедевр світової класики. Загадка Джоконди й до сьогодні притягує до Лувру щорічно мільйони відвідувачів.
На перший погляд, композиція картини здається простою та лаконічною — поясний жіночий портрет на фоні чудового пейзажу. Але ця простота є оманливою. Художник розв'язує доволі складне завдання — за цілковитої статичності моделі передати порухи її душі, її внутрішній світ. Спокійна поза і скромний одяг Джоконди фіксують увагу глядача на її обличчі. (На героїні — проста оливково-зелена сукня з тонкої тканини з круглим вирізом, злегка розшитим золотою ниткою. Звернімо увагу на руки Джоконди. Виділяючись світлою плямою на фоні темного одягу, вони також привертають нашу увагу.) Удивляючись в портрет, бачиш, що зображення настільки правдиве і живе, що в ньому можна побачити і биття пульсу на шиї Джоконди, і тремтіння губ в її загадковій посмішці; вираз обличчя постійно змінюється, воно справляє враження живого. Але це — лише початок ефекту, за деякої зміні кута зору, навіть зовсім незначної, обличчя набуває раптом зовсім виразних обрисів черепа, скроневі западини заглиблюються, очі починають провалюватися... Перед нами вже не всміхнена жінка, а якійсь знущальний оскал самої смерті. Це дуже добре видно під час перегляду оригіналу, але зовсім не передається в репродукціях. Виникає сильний психологічний ефект, ефект контрасту, коли в одному образі поєднані два абсолютно протилежних начала. І чим сильнішим є контраст, тим сильнішим є вплив, але сильнішого контрасту, ніж життя і смерть, придумати неможливо... Загадка в тому, як митцеві вдалося досягти саме зображення черепа, смерті, що мерехтить крізь гарне жіноче обличчя, адже це майже неможливе завдання, але це — рівень думки і духу видатного художника й філософа...
Придивіться до картини — і ви побачите, що сфумато надає їй урочистості, створює живу атмосферу, яка поєднала постать Мони Лізи та начебто місячний пейзаж за спиною жінки і простір між Джокондою та глядачами. Сучасники Леонардо захоплено сприймали Джоконду, бачили в ній живу істоту. Джорджо Вазарі, автор біографій італійських художників, стверджує, що Мона Ліза (скорочене від Мадонна Ліза) була третьою дружиною флорентійського торговця на ім'я Франческо дель Джокондо (іт. Francesco del Giocondo), чий портрет Леонардо виконував упродовж 4 років, проте не завершив його.
У наш час уже неможливо милуватися «вічнорусявим» волоссям Мони Лізи: воно потемніло і стало майже чорним. її руки потонули в мороці, одяг також утратив яскравість, а дивний пейзаж став ледве помітним. Але ця граційність, ці чудові темні очі сповнені пристрасті і водночас чисті, наче сама невинність,— це врода, яку варто назвати божественною.
Одним із найвищих досягнень Леонардо да Вінчі є «Тайна вечеря» («Таємна вечеря», 1495—1497) — усесвітньо відомий стінопис у монастирі домініканців Санта Марія делла Грація в Мілані.
Працюючи над цим твором, Леонардо не тільки виконував начерки, але й записував свої думки про дії окремих учасників сцени: «Той, хто пив і поставив кубок на місце, повертає голову до того, хто говорить; інший з'єднує пальці обох рук і з насупленими бровами дивиться на свого товариша, ще один показує долоні рук, знизує плечима до вух і висловлює здивування ротом...»
У записах не зазначені імена апостолів, але Леонардо, швидше за все, чітко уявляв дії кожного з них і місце, яке кожен мав посі" сти в загальній композиції. Імовірно, за його версією, апостоли розташовуються так (ліворуч, до Христа): Варфоломій, Яків (молодший), Андрій, Іуда Іскаріотський, Петро (позаду Іуди), Іоанн. Від Христа праворуч: Фома (позаду), Яків (старший), Пилип, Матвій, Фаддей, Симон Зілот. Уточнюючи в малюнках пози і жести, він шукав такі форми вираження, які поєднали б усі фігури в єдиному вирі пристрастей. Митець намагався зберегти в образах апостолів живих людей, кожен з яких по-своєму реагує на події, що відбуваються. Існують також інші тлумачення цієї фрески.
Неканонічність «Тайної вечері» заклав сам Леонардо. Особливо часто до цього сюжету зверталися художники XV ст. До Леонардо вже була ціла низка «Тайних вечерь» (у Андреа Кастаньйо, у Гірландайо-батька). Неканонічність стінопису Леонардо да Вінчі помічав і Дж. Вазарі: «Леонардо відкинув звичайні канонічні традиції — і розмістив Іуду Іскаріота поміж апостолів, а не вдалині, по інший бік столу, як це робили до нього». Після «Тайної вечері» Леонардо Іуду у роботах живописців упізнаватимуть за гаманом зі срібняками, що той тримає у руці, та острахом, що відображений на його обличчі.
Леонардо вбачав у людському тілі оселю душі людини, а в манері поведінки, міміці, гримасах — відображення душевних порухів, прекрасних чи потворних.
Доля «Тайної вечері» є трагічною: художник спричинив осипання стінопису, адже експериментував із фарбами, змішуючи темперу з олією. Згодом у стіні було пробито двері, і в трапезну почала проникати волога. Наприкінці XVIII ст. бонапартисти, які вдерлися до Італії, улаштували у трапезній стайню, а згодом — тюрму. Під час Другої світової війни у трапезну влучила бомба, але стіна вціліла. У 1950-ті роки розпис було фундаментально відреставровано.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   60

Схожі:

Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема 1: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Уроків образотворчого мистецтва -6-7 -8 класи (35 годин, год на тиждень) Вчитель Л. В. Папіш
Зародження образотворчого мистецтва: графіки, живопису, скульптури, а також декоративно-ужиткового мистецтва І архітектури. Прагнення...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Історія української культури
Стародавні кочівники кіммерійці, жили на території Північного Причорномор'я в період
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Педагогічні умови вивчення творів українського образотворчого мистецтва
Презентація досвіду вчителя образотворчого мистецтва Нововолинської гімназії Уманця Євгенія Анатолійовича
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Урок образотворчого мистецтва в 6 класі Вчителя Кізілової Г. О
Сху, В. М. Шумило та С. М. Ковальчуком; невеличка виставка графічних портретів учнів попередніх років; зразки графічних портретів,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Дипломна робота «Розвиток у молодших школярів уявлень про народне мистецтво
Кафедра образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та методики їх викладання
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\1. Найдавніший, за писемними джерелами, народ Північного Причорномор’я – це кіммерійці
України. Відповіді на завдання тесту з історії України зовнішнього незалежного оцінювання 2010 року. Друга сесія
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво, 8 клас Урок 18
Тема: Мистецтво бароко. Особливості живопису мистецтва бароко. Види та жанри мистецтва бароко. Творчість живописців Мікеланджело...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво є формою відображення суспільного буття, формою суспільної свідомості
Модуль Феномен мистецтва. Ранні форми мистецтва та особливості його розвитку у країнах Стародавнього Сходу. Мистецтво античності:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка