Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я



Сторінка26/60
Дата конвертації21.03.2018
Розмір9.75 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   60

5.    Слово вчителя
Леонардо да Вінчі був генієм, який відкрив нові горизонти у мистецтві. Кожний із залишених ним творів — це етап у розвитку культури, а деякі його наукові відкриття і ідеї становлять інтерес і сьогодні.
Словникова робота. Сфуматпо — термін, що позначає м'якість живописного виконання, плавність тональних переходів, розпливчастість контурів як наслідок повітряної перспективи. Увів у вжиток у добу Ренесансу Леонардо да Вінчі.
Завдяки роботам Леонардо да Вінчі мистецтво живопису перейшло на якісно новий щабель свого розвитку. Це були рухи у бік реалізму, і багато що вже було досягнуто у вивченні перспективи, анатомії, більшої свободи композиційних вирішень. Але в плані живописності, роботи із фарбою, художники були ще доволі умовними та скутими. Лінія на картині чітко окреслювала предмет, і зображення мало вигляд розфарбованого малюнка. Умовним виглядав пейзаж, який відігравав другорядну роль.
Ідеї монументального мистецтва Відродження, у яких злилися традиції античності і дух християнства, найяскравіше відображає творчість Рафаеля Санті. У його мистецтві віднайшли зріле розв'язання два основних завдання: пластична досконалість людського тіла, яке відображувало внутрішню гармонію всебічно розвиненої особистості (у чому Рафаель наслідував античність), і складне розмаїття світу.

6.    Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими у групах
4-та група «Біографи Рафаеля Санті»
Рафаель Санті народився 6 квітня 1483 року в родині Джованні Санті — придворного поета і живописця урбінських герцогів. Предки Рафаеля були дрібними торговцями, які походили з невеликого містечка Кольбордоло поблизу Урбіно. Дитячі та юнацькі роки Рафаеля минули в оточенні мистецтва. Батько був першим учителем Рафаеля, він зміг прищепити хлопчикові смак до прекрасного, ознайомити його зі світом тогочасного мистецтва.
1491 року Рафаель утратив матір, а через 3 роки помер батько. Одинадцятирічний хлопчик залишився сиротою під опікою дядька Фра Бартоломео. Після смерті батька, приблизно протягом 5 років, хлопчик навчався у майстерні придворного живописця урбін- ських герцогів Тімотео Віті. Сприйнятливий, чуйний до зовнішніх впливів Рафаель жадібно вбирав художні враження, з-поміж яких не останнє місце посідали роботи його вчителів.
1500 року Рафаель прибув до майстерні П'єтро Перуджино, у ті роки провідного представника умбрійської школи. Ранній період творчості Рафаеля справедливо називають «перуджинівським». Приблизно між 1503 і 1504 роками на замовлення сімейства Альбіцціні Рафаель написав для церкви Сан-Франческо у невеликому містечку Чітта ді Кастелло вівтарний образ «Заручини Марії» — твір, який гідно завершив ранній період його творчості. У цій композиції «усе приведено до золотої міри»

(А. Бенуа), у ній немає нічого, що відволікало б від головної групи — Марії та Йосипа. Архітектурна декорація — найважливіша основа всієї композиції. 1503 року Перуджино перебрався до Флоренції, куди за ним восени 1504 року приїхав Рафаель.


Завдяки Перуджино Рафаель зблизився із флорентійським архітектором і будівельником Баччо д'Аньоло, у майстерні якого збиралися живописці, скульптори та зодчі Флоренції. Тут молодий Рафаель зустрічався з архітектором Кронаком, скульптором Андреа Сансовіно і живописцями Грааччі, Гірландайо та Сангалло. У будинку Баччо д'Аньоли він познайомився зі своїм майбутнім покровителем — Таддео Таддеї.
1514 року Папа Лев X призначив Рафаеля головним архітектором будівництва собору Св. Петра.
Рафаель прожив коротке життя, але залишив величезну кількість шедеврів. Він помер 6 квітня 1520 року у Римі (несподівано захворів і кілька тижнів страждав на гарячку) та похований у римському Пантеоні. Могилу Рафаеля прикрашає мармурова статуя Мадонни, яку виконав учень митця — скульптор Лоренцо Лорен- цетто. Епітафія на надгробку, що написана латиною, повідомляє: «Тут покоїться той Рафаель, за життя якого велика природа боялася залишитися переможеною, а після його смерті боялася вмерти».

5-тa група «Знавці творчості Рафаеля Санті»
За 4 роки перебування у Флоренції Рафаель створив найвідо- міші зображення мадонн, утіливши в них гуманістичні ідеали високого Відродження. Його твори зображають здебільшого мадонн, яких художник малював поетично і водночас просто за своєю композицією. Одним із найперших творів майстра є фреска «Мадонна із Дитям» (1498), яку Рафаель виконав у 15-річному віці. Ані до, ані після Рафаеля жоден художник не спромігся створити стільки довершених і водночас різноманітних картин із зображенням Мадонни із Немовлям. Діва Марія на його картинах — то зовсім юна і ніжна дівчина, то стомлена селянка; то надійно тримає Немовля Ісуса у руках, то бавиться з ним на тлі різноманітних пейзажів.
Неповторні за красою, духовним багатством і сповнені особливого ліризму мадонни Рафаеля починаються з «Мадонни Конестабіле» (1500—1502), у якій уся чарівність юності, дівочий тендітний образ Марії, чистота спогадів художника дитячих років, проведених в Урбіно. Далі — «Мадонна в зелені» (1505), де відчувається вплив Леонардо да Вінчі, але вже звучить пластика Рафаеля. Велична й задумлива «Мадонна дель Грандука» і «Мадонна із безбородим Йосипом» (обидві 1505), і, нарешті, приголомшлива своєю ласкавою гармонією та щастям «Мадонна із Немовлям» (1506). Потужніше звучить інтонація, що надає цим картинам особливого трепетного стилю, зовсім позбавленого будь-якої сухості, що відрізняється від усіх попередніх художників. Замість прийнятих канонів ілюстрацій до біблійних сюжетів Рафаель пропонує глядачеві світ реальний, одухотворений своїми спостереженнями, сповнений світла і добра. «Прекрасна садівниця» завершує сюїту мадонн Рафаеля.
«Прекрасну садівницю» Рафаель створив 1507 року. Картина зберігається у Луврі (Париж). У цьому творі майстер оточує групу сповненим сяйва і радості пейзажем. Теми материнства, жіночності, ідеалу краси гармонійно поєднуються в цій картині. Установлено, що картини «Мадонна великого герцога тосканського», «Мадонна в зелені», «Мадонна зі щигликом», «Прекрасна садівниця» написані між 1504 і 1507 роками. У композиції останніх трьох картин вбачають вплив Леонардо да Вінчі. Усі три твори побудовані за єдиним принципом: у центрі пірамідальної групи — постать жінки, яка сидить у вільному скромному вбранні (традиційна для Марії червона сукня, стягнута в поясі, і синій плащ із мальовничими складками). Основа піраміди — дві нижніх оголених фігурки хлопчиків (Ісус та Іоанн Хреститель), які притулилися до колін жінки. Вони чи бавляться пташкою, чи тримаються за тонкий довгий хрест, чи просто завмерли на хвилинку. Емоційний зв'язок між трьома постатями яскраво виражений: це безмежна ніжність, довірливість, любов у поглядах, у дотиках рук, у тому, як горнуться діти до материнських колін. На всіх картинах такий самий тип жіночого обличчя, правильного, миловидного, з опущеними долу очима. Так само на всіх картинах хлопчики схожі між собою.
1507    року Рафаель написав картину «Покладання у труну». Замовлення на цей твір він отримав від знатної умбрійської пані Аталанти Бальоне. Тему обрала замовниця (вона пов'язана із загибеллю її сина). Від фігур тих, хто несе тіло, віє величною силою; із надзвичайним знанням анатомії та почуттям міри й гармонії зображено мертвого Христа, Його наготу. Так само як «Заручини Мадонни» підбили підсумок умбрійського періоду, «Покладання у труну» завершило роки перебування Рафаеля у Флоренції.
1508    року Рафаель приїжджає до Рима, щоб розписувати папський палац у Ватикані. У розписах станціє (розмальована зала у палаці) Рафаель продемонстрував талант видатного майстра композиції. Він розмалював 4 зали: станца дель Інчендіо, за нею розташовані станца делла Сеньятура (перекладається як «Кімната підписів» — тут Папа підписував важливі папери), станца д'Еліодоро і станца Константина.
Свою роботу художник розпочав зі станци делла Сеньятура. Саме тут він помістив усесвітньо відомі фрески «Парнас», «Диспути» і «Афінська школа» (1508—1512). У них Рафаель продемонстрував вміння змальовувати античні теми, емоції та сутність кожного із зображених персонажів. Наступну залу — станца д'Еліодоро (1512—1514) — прикрашають 4 фрески: «Вигнання Еліодора», «Меса в Больсені», «Визволення Апостола Павла з темниці» і «Зустріч Аттіли». Станцу дель Інчендіо виконували здебільшого учні Рафаеля під його керівництвом (1514—1517). Майстер працював над іншими замовленнями: будівництвом палаццо Каффареллі-Відоні та вілли Джуліо Медичі (відома під назвою вілли Мадама).
У фресці «Афінська школа», уособлюючи філософію, Рафаель представив Платона і Аристотеля в оточенні філософів і вчених різних періодів історії. їх жести (один вказує на небо, другий — на землю) характеризують відмінність і усталеність їх учень.
Платон та Аристотель немовби повільно виходять із глибини, стають у центр групи вчених. За ними — інтер'єр чудового купольного храму, прикрашеного статуями Аполлона й Мінерви. Праворуч в образі Евкліда Рафаель зобразив свого великого сучасника — архітектора Браманте; далі — знамениті астрономи й математики; у групі праворуч художник зобразив себе. На сходах стоїть глава школи кініків Діоген, у групі ліворуч — Сократ і Піфагор; на передньому плані — задумливий Геракліт Ефеський. Величний образ Платона, за припущенням деяких дослідників, навіяний непересічним образом Леонардо, а в Геракліті зображений Мікеланджело. Головне — це загальна атмосфера високої духовності, глибокої шани до могутності людського духу і розуму. Логіка, абсолютна сталість, ясність і простота композиції створюють враження надзвичайної цілісної та дивовижної гармонійності.
У фресці «Парнас», яка уособлює поезію, зображений Аполлон в оточенні муз і поетів — від Гомера і Сапфо до Данте. У великій композиції «Диспути» зображено розмову отців церкви і вчених теологів про таїнство причастя. У ній земні персонажі (з-поміж них і художники та філософи кватроченто — Фра Анжеліко, Савонаро- ла та ін.) об'єднуються із зображенням Трійці в оточенні святих та ангелів. Ми бачимо тут порівняння світу небесного з видінням Страшного Суду. Є тут навіть схожість вигляду й пози Христа із зображенням алегорії «Правосуддя» на склепінні станци. Вочевидь, програма «Диспути» містить ідею Божого суду, божественної справедливості.
Працюючи над станцами, Рафаель намалював славетну картину «Сікстинська Мадонна» (бл. 1512—1514). Вона впродовж тривалого часу перебувала у церкві Св. Сікста у П'яченці, де була вівтарним образом. Близько 1515 року Рафаеля відвідали в Римі «чорні монахи» — бенедиктинці із монастиря у П'яченці, які замовили йому картину «Сікстинська Мадонна». Рафаель уперше особисто натягує на підрамник величезне полотно і без будь-якої допомоги учнів пише свій шедевр. «Сікстинська Мадонна» — це апофеоз його творчості й один із найвидатніших творів світу.
У «Сікстинській Мадонні» набула найповнішого виразу можливість перевтілення давньої іконографії «Богоматері розлучення», теми сумного материнського передчуття, немовби усвідомлення жертви, яку Мати Христа повинна принести людям. У «Сікстинській Мадонні» бачимо трагічне відчуття, яке випромінюють ідеально прекрасна молода Жінка із Немовлям на руках, Якого Вона віддає на спокутування людських гріхів. Погляд Мадонни, що спрямований повз глядача, сповнений скорботного провіщення трагічної долі Сина (погляд Якого також не по-дитячому серйозний). «Сікстинська Мадонна» — один із найдосконаліших творів Рафаеля щодо образної мови композиції: постать Марії із Немовлям чітко вимальовується на тлі неба, поєднана загальним ритмом рухів із постатями Св. Варвари та Сікста IV, жести яких звернені в напрямку Мадонни, як і погляди двох ангелів у нижній частині композиції. їх постаті об'єднані також загальним золотим колоритом, що нібито символізує божественне світло. Але головне — це обличчя Мадонни, у якому втілений синтез античного ідеалу краси з духовністю християнського ідеалу, що було характерним для світогляду Високого Відродження.
1754 року картину придбав Август III Фрідріх за 20000 цехінів (цехін — венеціанська золота монета), що становило приблизно 70 кг золота, та відправив. Під час Другої світової війни гітлерівці заховали картину разом із іншими творами мистецтва. У травні 1945 року радянські солдати знайшли її у штольні неподалік Дрездена. 1955 року разом із іншими картинами її було повернуто до Дрездена. «Сікстинська Мадонна» силою свого впливу на глядача перевершує всіх інших мадонн, навіть створених Рафаелем.


7. Слово вчителя
Заслуга Рафаеля полягала в тому, що у своєму мистецтві він органічно пов'язав два різних світи — світ християнський і світ класичний. У картинах і фресках Рафаеля перед нами постає ідеально-піднесене зображення церковної легенди, античного міфу й людської історії.

VI.    Підбиття підсумків уроку
Прийом «Мікрофон»
Завершіть речення.
♦    Завдяки роботам Леонардо да Вінчі мистецтво живопису... {...перейшло на якісно новий щабель свого розвитку. Це були рухи у бік реалізму і багато що вже було досягнуто у вивченні перспективи, анатомії, більшої свободи композиційних вирішень. Але в плані живописності, роботи із фарбою, художники були ще доволі умовними та скутими. Лінія на картині чітко окреслювала предмет, і зображення мало вигляд розфарбованого малюнка. Умовним виглядав пейзаж, який відігравав другорядну роль.)
♦    Заслуга Рафаеля полягала в тому, що... (...у своєму мистецтві він органічно пов'язав два різних світи — світ християнський і світ класичний. У картинах і фресках Рафаеля перед нами постає ідеально-піднесене зображення церковної легенди, античного міфу й людської історії.)

VII.    Домашнє завдання
Для всіх: продовжити оформлення альбому «Культурна спадщина народів світу», доповнивши його сторінками «Творчість Леонардо да Вінчі» та «Творчість Рафаеля Санті».
Індивідуальне: учитель роздає інформацію «екскурсоводам» (10 учнів) для попередньої підготовки. На наступному уроці вони мають виступати з повідомленнями про творчість Ель Ґреко, Дієґо Веласкеса, Франсіско Гойї, Сальвадора Далі.

11 клас


ТЕМА: Ель Ґреко — поєднання візантійських та готичних традицій у творчості. Дієґо Веласкес:

вершина іспанського живопису XVII ст. Франсіско Гойя — найвизначніший,

неперевершений живописець і графік XIX ст. Сальвадор Далі — яскравий виразник

модерністських течій у культурі XX ст.


МЕТА: ознайомити учнів з історичними умовами розвитку мистецтва живопису Іспанії, особливостями творчості Ель Ґреко, Д. Веласкеса, Ф. Гойї, С. Далі; розвивати вміння самостійно аналізувати твори живопису, уміння обґрунтовувати свою думку щодо творів мистецтва; виховувати духовність, шанобливе ставлення до живописних пам'яток світової культури.

ОБЛАДНАННЯ: репродукції картин (Ель Ґреко «Есполіо» («Роздягання Христа перед стратою»), «Поховання графа Оргаса», «Преображення Господнє» та ін.; Дієґо Веласкес «Прялі», «Поклоніння волхвів», «Сад вілли Медичі», «Меніни», портрети Папи Інокентія X, кінний портрет короля Філіпа III та ін.; Франсіско Гойя «Процесія флагеллантів», «Тавромахія», «Маха одягнена», «Маха оголена», серія офортів («Капрічос», «Страхіття війни») та ін.; Сальвадор Далі «Сон, викликаний польотом бджоли навколо граната за секунду до пробудження», «Час, що розплився», «Христос Святого Іоанна Хреста», «М'яка конструкція із вареними бобами», «Метаморфози Нарциса», «Розп'яття, або Гіперкубічне тіло» та ін.); таблиця «Особливості розвитку мистецтва Іспанії» (на дошці); фрагменти Іспанської увертюри № 1 («Арагонська хота», «Ніч у Мадриді») М. Глінки.




XVII ст. стало «золотим століттям»

іспанського живопису
Дж. Тікнор

ХІД УРОКУ


I.    Організаційний момент



II.    Перевірка домашнього завдання
Презентація сторінок «Творчість Леонардо да Вінчі» та «Творчість Рафаеля Санті» альбому «Культурна спадщина народів світу»
III.    Актуалізація опорних знань
Творча вправа (робота в групах)
Учні класу об'єднуються у 4 групи. Учитель пропонує групам розглянути по одній репродукції картин іспанського живописця (Ель Ґреко «Есполіо», Д. Веласкес «Меніни», Ф. Гойя «Маха одягнена», С. Далі «Сон, викликаний польотом бджоли навколо граната за секунду до пробудження») та написати про неї 5 речень, починаючи словами: «Я дивлюся — і бачу...». Через 5 хв учитель збирає складені висловлювання, обирає з-поміж учнів 4 «редакторів» (по одному від кожної групи). «Редактори» опрацьовують висловлювання, складають із них колективний твір (роздум-враження) «Переглядаючи твори іспанського живопису» (5 хв) та зачитують його. Учасники груп обговорюють та узгоджують свої враження (2 хв).

IV.    Мотивація навчальної діяльності



V.    Викладення нового навчального матеріалу
Ознайомлення із таблицею «Особливості розвитку мистецтва Іспанії»

Особливості розвитку мистецтва Іспанії
Період     Події (особливості)    Митці
XVI ст.    Виникнення школи маньєризму    Скульптор Алонсо Берругете (1490— 1561);

живописці Луїс де Моралес (бл. 1508—1586)

та видатний Ель Ґре ко (1541—1614);

засновники портретного придворного

мистецтва Алонсо Санчес Коельйо (бл. 1531—

1588) та його учень Хуан Пантоха де ла Крус

(1553—1608)

XVII ст.   «Золоте століття» іспанського живопису    Художники Хусепе Рібера (1588—1652),

Бартоломе Естебан Мурільйо (1618—

1682), Франсіско Сурбаран (1598—

1664) і Дієґо де Сільва Веласкес (1599—

1660)


XVIII— XIX ст.    Занепад іспанського мистецтва    Живописець і графік Франсіско Гойя

(1746—1828)


І половина XX ст.    Відродження іспанської традиції    Архітектор Антоніо Ґауді (1852—1926),

якого називали «генієм модерну»;

зачинатель і яскравий представник

сюрреалізму в живописі Сальвадор

Далі (1904—1989); один із засновників

кубізму Хуан Гріс (1887—1921);

абстракціоністи Хуан Міро (1893—



1983) і Пабло Пікассо (1881—1973)

Вступне слово вчителя
Сьогодні ми здійснимо віртуальну екскурсію залами галереї «Живопис видатних художників Іспанії». У цьому нам допоможуть наші «екскурсоводи», які підготували розповіді про митців та їх твори.
1-ша зала «Ель Ґреко — поєднання візантійських та готичних традицій у творчості»
1. Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими індивідуально
(Демонструється репродукція вівтарного образу пензля Ель Ґреко «Есполіо».)

1-й «екскурсовод»
Ель Ґреко (ісп. El Greco, справжнє ім'я Доменікос Теотокопулос; 1541—1614) — іспанський художник грецького походження (народився на Кіпрі). За своє життя Ель Ґреко написав багато картин, з-поміж яких багато чудових. Також його пензлю належать полотна, які можна назвати шедеврами.
До шедеврів передусім належить «Есполіо» («Роздягання Христа перед стратою», 1577—1579). Створений Ель Ґреко вівтарний образ «Есполіо» у важкій позолоченій рамі розташований на стіні навпроти входу до сакристії собору в Толедо (Іспанія).
Сила впливу картини досягається передусім надзвичайною інтенсивністю та красою колориту. Величезна пляма винно-червоного одягу Христа, що полум'яніє у залі сакристії, є емоційним і образним ключем усієї композиції. У «Есполіо» густий, яскравий і благородний колір хітона немовби зберігає в собі гарячий потік крові. Можливо, він символізує колір життя. Невипадково тут збережений, згідно з Євангелієм, момент, коли перед стратою Христа солдати зривають з Нього одяг. Назву не можна перекласти точно, вона походить від іспанського слова espoliar — грабувати.
Сюжет, до якого звернувся Ель Ґреко, є рідкісним для його часу. Христа притягли на Голгофу та ще й примусили нести важкий хрест. Натовп зібрався подивитися на Того, Кого нещодавно хотіли бачити царем Іудеї, а тепер готували до страти як злочинця. Кат уже зачепив край одягу Христа. Ремісник-тесляр готує хрест для страти і ні на кого не дивиться. Немовби загіпнотизовані на хрест і тесляра дивляться три Марії.
Художник створює цілу гаму людських переживань, що взаємодіють та об'єднані загальним трагічним відчуттям невідворотної загибелі головного героя. Внутрішній драматичний конфлікт показаний у розвитку, у становленні; у емоційному стані персонажів є щось приховане, мінливе.
Натовп, що заповнює майже всю верхню частину композиції, є своєрідним ницим психологічним пластом. Цей натовп, що виступає із сутінку, із безладним рухом списів, відблисками металевих шоломів і плямами яскраво-червоних і білих плюмажів на тлі вузького просвіту синьо-сталевого неба,— збентежений, тривожний. Тут багато майстерно написаних характерних голів: одні активні, грубі, потворні, інші дещо нейтральні. Різномасштабність зображення цих голів (через що ті, які розташовані позаду, виявляються більшими за тих, які попереду), обумовлена сприйняттям простору без скорочення вглиб. З-поміж натовпу, стіни людських тіл, зображено двох розбійників. У їх дивних напівбезумних обличчях переданий стан душевної неосудності. Стан внутрішнього потрясіння, у якому перебувають обидва розбійники, варіюється і видозмінюється у переживаннях інших персонажів картини, немовби згасаючи в деяких із них, сповнених незрозумілості своїх відчуттів.
Відтінок драми, що відбувається, звучить у нижній зоні картини. У лівому нижньому кутку — три Марії, праворуч їм протистоїть сильна фігура солдата, який готує хрест для розп'яття. Ззовні найактивніший з-поміж останніх солдатів своїм байдужим виглядом, відтіняє стан пригніченості, у якому перебувають жінки. Дуже стримано, але майстерно підкреслено відчуття, що об'єднує трьох Марій: вони не можуть відвести очей від знаряддя страти. Як заворожена, дивиться прекрасна білява Марія Магдалина на методичну роботу солдата, немовби закриваючи Богоматір від цього страшного видовища.

2-й «екскурсовод»
Значну роль у психологічній атмосфері «Есполіо» відіграє мова жестів. У мистецтві Ель Ґреко жест найчастіше є засобом вираження духовної єдності людей. Зазвичай він позбавлений енергії, адже це жест переживання, а не дії. Невипадково у ньому є щось недомовлене, миттєве (наприклад, без жодного зусилля руки тримають різні предмети, не охопивши їх пальцями, а ледве торкаючись до них). Особливо виразними є сильні руки солдатів-катів. Дієвим жестам протиставлені жести суто духовного характеру. Так, внутрішня близькість, що відчувається в зображеннях Христа і трьох Марій, звучить у жестах правої руки Христа і лівої руки Магда- лини (у них загальне і типове для жестів персонажів Ель Ґреко розташування пальців — середні з'єднані, указівний і мізинець відставлені). Але якщо жест Христа натхненний його містичним переживанням, то ніжний жест Марії Магдалини, яким вона торкається плеча Богоматері, зігрітий живим людським відчуттям.
«Есполіо» яскраво виявило властиве Ель Ґреко прагнення до багатопланового вирішення теми, до складного образного взаємозв'язку, до підвищеної духовної змістовності, що вирізняють його видатні твори. Надзвичайними виявилися і деякі художні прийоми. Так, майстер висуває крупні фігури до передньої площини полотна. Таке наближення фігур до глядача дозволяє Ель Ґреко своєрідно використовувати характерний для нього прийом (назвемо його умовно прийомом протилежних ракурсів). Якщо відкинута назад голова Христа видна в ракурсі від низу до верху, то його ступні — в ракурсі зверху вниз. У результаті пропорції здаються ще більш витягнутими, фігури набувають підвищеної динаміки, хоча самі по собі й не наділені активним рухом, а головне, досягається дивний ефект фігур, що або летять у просторі, або ледве торкаються землі.
Висунення фігур до передньої площини полотна підсилює їх інтенсивне колірне звучання. На тлі загальної похмурої сизої тональності спалахують великі плями червоного, синього, жовтого, зеленого. Яскраві, звучні фарби поєднуються з ніжними, вишуканими півтонами, які досягають надзвичайної краси в золотистому плащі і сіро-бузковій сукні Марії Магдалини. Мерехтливі рефлекси на зброї лицаря немовби фокусують багатство фарб. Пурпур хітона Христа згасає в холодному віддзеркаленні сталі.
Із-поміж творів Ель Ґреко «Есполіо», мабуть, справляє найпотужніше враження. Водночас художник уперше створює у межах замкнутої композиції відчуття таємничості й безмежності світу.
Неможливо відшукати іконографічні витоки твору. Неможливо знайти подібні композиційні схеми. Лише віддалено щось нагадує ікони видатних і безіменних майстрів Візантії. Проте деякі деталі значно відрізняються від іконописної традиції імперії, що на той час уже зникла.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   60

Схожі:

Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема 1: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Уроків образотворчого мистецтва -6-7 -8 класи (35 годин, год на тиждень) Вчитель Л. В. Папіш
Зародження образотворчого мистецтва: графіки, живопису, скульптури, а також декоративно-ужиткового мистецтва І архітектури. Прагнення...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Історія української культури
Стародавні кочівники кіммерійці, жили на території Північного Причорномор'я в період
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Педагогічні умови вивчення творів українського образотворчого мистецтва
Презентація досвіду вчителя образотворчого мистецтва Нововолинської гімназії Уманця Євгенія Анатолійовича
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Урок образотворчого мистецтва в 6 класі Вчителя Кізілової Г. О
Сху, В. М. Шумило та С. М. Ковальчуком; невеличка виставка графічних портретів учнів попередніх років; зразки графічних портретів,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Дипломна робота «Розвиток у молодших школярів уявлень про народне мистецтво
Кафедра образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та методики їх викладання
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\1. Найдавніший, за писемними джерелами, народ Північного Причорномор’я – це кіммерійці
України. Відповіді на завдання тесту з історії України зовнішнього незалежного оцінювання 2010 року. Друга сесія
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво, 8 клас Урок 18
Тема: Мистецтво бароко. Особливості живопису мистецтва бароко. Види та жанри мистецтва бароко. Творчість живописців Мікеланджело...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво є формою відображення суспільного буття, формою суспільної свідомості
Модуль Феномен мистецтва. Ранні форми мистецтва та особливості його розвитку у країнах Стародавнього Сходу. Мистецтво античності:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка