Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я



Сторінка29/60
Дата конвертації21.03.2018
Розмір9.75 Mb.
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   60

7-ма зупинка «Галерея фламандського живопису після Рубенса»
Підписаних Рубенсом робіт — тисячі, що свідчить про значну допомогу художникові його учнів, із-поміж яких виокремлюються Якоб Йордане і Франс Снейдерс. У 1620-ті роки твори майстерні Рубенса заповнили не тільки Іспанські Нідерланди, але й усю Європу. Можна припустити, що для полотен великих розмірів сам майстер виконував тільки початковий ескіз композиції і наносив фарби на ті ділянки, що вимагали особливого опрацювання. Найчастіше він демонстрував клієнтам мініатюрний гризайльний ескіз майбутнього полотна і, отримавши їх схвалення, довіряв його виконання підмайстрам.
Главою фламандської школи після Рубенса став Якоб Йордане (1593—1678). Як реаліст він працював у побутовому жанрі, шукав свої образи в селянському середовищі. Наприклад, у «Святі бобового короля» зображено таку картину: столи вигинаються від наїдків, обличчя вилискують від насолоди. Живопис Йорданса є дуже соковитим, вільним.
У Рубенса був улюблений учень — Антоніс Ван-Дейк (1599— 1641), який уже у 19-річному віці стає самостійним майстром. У нього багато міфологічних і християнських сюжетів («Сусанна і старці», «Се. Ієронім» та ін.), які він вирішує у ліричному плані. Головним жанром Ван-Дейка став портрет. Останнє десятиріччя він жив в Англії, де Карл І подарував йому звання головного королівського живописця та рицарський титул. На віддяку Ван- Дейк створив галерею парадних портретів англійської придворної аристократії: 35 портретів Карл а І, 20 портретів королеви, принців і принцес, королівського почту. В Англії художник плідно працює: за цей час він написав приблизно 400 полотен.
Нове в жанровий живопис вносить Ян Вермеєр (1632—1675), відомий в історії мистецтва як Вермеєр Делфтський. До раннього періоду творчості Вермеєра належать картини «Христос у домі Марти і Марії», «Діана з німфами», герої яких зображені в образах сучасників митця.
По суті, він проклав дорогу імпресіонізму: картини «Дівчина, яка читає листа», «Кавалер і дама біля спінета», «Офіцер й усміхнена дівчина», види Амстердама або Делфта сповнені тиші та спокою, безмежної відданості та любові до свого міста. Та головне в них — передавання світла і повітря. Художник умів створити ілюзію розчинення предметів у світлоповітряному середовищі, що й визначило його славу у XIX ст. Вермеєр робив те, чого ніхто ще не робив у XVII ст.: малював з натури («Вуличка», «Краєвид Делфта»), і це, по суті, перші зразки пленерного живопису.
Він поєднав широкий пензель із дрібним мазком, але пізній його стиль став гладким, із ніжною гармонією блакитного, жовтого, синього, об'єднаних дивовижним перлинно-сірим («Голова дівчини»).
Один із найвизначніших портретистів цієї доби — Франс Хальс (Галс, Халс; бл. 1585—1666). Він створює багато групових портретів — зображує стрілецькі гільдії (корпорації офіцерів для оборони та охорони міст). Бюргери хотіли бути увічненими, і художник мусив пам'ятати про повагу до кожної моделі. Приваблює у цих картинах відображення ідеалів молодої республіки, почуття свободи, рівноправності, товариськості. З полотен на глядача дивляться енергійні, упевнені у собі та в завтрашньому дні люди («Стрілецька гільдія Св. Адріана», «Стрілецька гільдія Св. Георгія»), Зазвичай вони зображені під час дружнього застілля. Із цих приватних осіб завдяки манері художника — широкій, упевненій, насиченій інтенсивними кольорами (жовтим, червоним, синім тощо) — створюється мистецький документ епохи. Багато завзяття, натиску, невгамовної енергії і в індивідуальних портретах з рисами жанрової картини. У пізніх портретах це зникає. У пізній період Хальс досягає вершини майстерності — колорит його картин стає монохромним (зазвичай темний, чорний одяг, із білим комірцем і манжетами, темно-маслиновий колір фону). Живописна палітра лаконічна, але ґрунтується на дуже тонких градаціях.

VI.    Актуалізація набутих знань
1.    Творче завдання
Учні класу об'єднуються у 4 групи. Учитель роздає групам по одній репродукції картин відомих голландських та фламандських художників (за власним вибором). Завдання для груп: створити «живу сценку» за сюжетом картини.

2.    Перевірка заповнення таблиці «Фламандський і голландський живопис XVII ст.»
VII.    Підбиття підсумків уроку
Оцінювання роботи учнів на уроці

VIII.    Домашнє завдання
Для всіх: продовжити оформлення альбому «Культурна спадщина народів світу», доповнюючи його сторінкою «Мистецтво Рубенса, Рембрандта та „малих голландців"».
Індивідуальне (для учнів із високим рівнем навчальних досягнень; 14 учнів): підготувати повідомлення до наступного уроку про життя та творчість І. Ю. Рєпіна, В. І. Сурикова І. І. Левітана, В. О. Сєрова, М. Врубеля із аналізуванням найвидатніших картин митців (13 учнів виступатимуть із повідомленнями, 14-й — демонструватиме репродукції картин, про які йтиметься у повідомленнях).

11 клас


ТЕМА: Історичний живопис (І. Рєпін, В. Суриков, В. Васнецов). Пейзажний живопис (І. Левітан).

Портрети В. Сєрова. Геній М. Врубеля 

МЕТА: ознайомити учнів з історичними умовами розвитку російського живопису, особливостями розвитку жанрового живопису та творчістю І. Рєпіна, В. Сурикова, В. Васнецова, І. Левітана, В. Сєрова, М. Врубеля, навчити характеризувати особливості художньо - образної мови конкретних митців; розвивати зорову пам'ять, зосередженість, увагу, уміння обґрунтовувати свою думку щодо творів мистецтва, складати оповідання за сюжетом картини; виховувати духовність, шанобливе ставлення до пам'яток світового живописного мистецтва.

ОБЛАДНАННЯ: репродукції картин (В. Суриков «Ранок стрілецької страти», «Перехід Суворова через Альпи» та ін.; О. Кіпренський «Портрет О. С. Пушкіна»; В. Тропінін «Мереживниця», «Портрет сина»; К. Брюллов «Портрет поета В. А. Жуковського», «Останній день Помпеї», «Дівчина, яка збирає виноград на околицях Неаполя» та ін.; О. Іванов «Явлення Христа народу»; О. Венеціанов «Жнива»та ін.; П. Федотов «Сватання майора», «Свіжий кавалер»; І. Рєпін «Бурлаки на Волзі», «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» та ін.; І. Левітан «Золота осінь», «Над вічним спокоєм» та ін.; В. Васне- цов «Альонушка», «Іван-Царевич на Сірому Вовку», «Три богатирі» та ін.; В. Сєров «Дівчина з персиками», «Міка Морозов» та ін.; М. Врубель «Демон сидячий», «Царівні-Лебідь» таін.; С. Щедрін «Краєвид озера Немі в околицях Рима» та ін.; І. Іванов «Краєвид Гостиного подвір'я у Санкт-Петербурзі» та ін.); портрети І. Рєпіна, В. Сурикова, В. Васнецова, І. Левітана, В. Сєрова, М. Врубеля; таблиця «Жанри російського живопису XIX — початку XX ст.»; фрагменти музичних творів (опери М. Римського-Корсакова «Казка про царя Салтана», М. Мусоргського «Хованщина» та «Сорочинський ярмарок»; фортепіанний цикл П. Чайковського «Пори року»).

ХІД УРОКУ


I.    Організаційний момент
II.    Перевірка домашнього завдання
Презентація сторінки «Мистецтво Рубенса, Рембрандта та „малих голландців"» альбому «Культурна спадщина народів світу» (1—2 учні)

III.    Актуалізація опорних знань
Опитування
♦    Чи відвідували ви коли-небудь художній музей? У якому місті він розташований? Які картини там експонуються?
♦    Хто є вашим улюбленим російським художником? Назвіть його картини. Чому вони вам подобаються?

IV.    Мотивація навчальної діяльності
V.    Викладення нового навчального матеріалу
1. Слово вчителя
Образотворче мистецтво XIX ст. є розмаїтим щодо художніх стилів, шкіл і напрямів, для нього є характерним зацікавлення суспільства всіма видами мистецтва.
Водночас у Росії діяльність Петербурзької академії мистецтв, заснованої 1757 року, сприяла розквіту класицизму, що став офіційним напрямом у мистецтві, і перешкоджала розвитку інших напрямів, зародки яких з'явилися вже на початку століття.
Академічний класицизм мав беззаперечні переваги: глибоке знання європейської культури минулого, бездоганний рисунок, майстерність у створенні композиції. Передові тенденції в розвитку образотворчого мистецтва цього періоду пов'язані зі становленням нових напрямів — романтизму й реалізму.
Періодом злету російського живопису стало XIX ст. Розвиток отримали як традиційні, так і нові жанри, характерним явищем стало змішування жанрів.

2. Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими індивідуально
(Демонструються репродукції' картин російських живописців, про які згадується у виступах учнів із повідомленнями.)
1-й «екскурсовод» («І. Рєпін — майстер історичного живопису»)
Ілля Юхимович Рєпін (24.07(05.08). 1844—29.09.1930) — визначний російський і український художник-реаліст. Народився у Чугуєві на Харківщині, навчався у місцевій іконописній майстерні, з 1863 року — у Петербурзькій рисувальній школі, у 1864— 1871 роках — у Петербурзькій Академії мистецтв (учень І. Крам- ського), яку закінчив із золотою медаллю і вирушив у студійну подорож до Італії та Франції. Від 1893 року — академік, професор Петербурзької Академії (до 1907); член товариства передвижників (з 1878) і мистецького гурту «Світ мистецтва» (з 1890).
Рєпін — типовий реаліст, який не копіював природу: він перевтілював її мотиви своїм майже експресіоністичним малярством. Майстерно охоплював людську постать у русі, її типаж і вираз, а його соковиті та звучні барви надавали твору ефектної пластичності. Його творчість є продуктом українсько-російського культурного симбіозу, проте з Україною він був пов'язаний не тільки походженням, але й чуттєво. Він був закоханий в українську природу, людину, фольклор та висував проблему українського стилю в мистецтві. Твори І. Ю. Рєпіна на українську тематику: «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1880—1891, один варіант у Москві, другий — у Харківському Державному Музеї образотворчого мистецтва); «Вечорниці» (1881), «Гайдамака» (1902), «Чорноморська вольниця» (1903), «Гопак» (1930, не завершено); численні портрети тогочасних діячів культури, зокрема української (С. Любицької, М. Мурашка, 1877; В. Тарновського, «Гетьман», 1880; Т. Шевченка, 1888; Д. Багалія, 1906); 4 ескізи проекту пам'ятника Шевченку в Києві (1910—1914); ілюстрації до творів М. Гоголя «Тарас Бульба» і «Сорочинський ярмарок» (1872—1882), Д. Яворницького «Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу» (1887); замальовки пам'яток української архітектури та ін.
З-поміж найвідоміших творів Іллі Юхимовича також «Бурлаки на Волзі» (1870—1873), «Іван Грозний і син його Іван» (1881— 1885), «Царівна Софія» (1879), «Засідання Державної Ради» (1901—1903).

2-й «екскурсовод» («З історії створення картини „Запорожці пишуть листа турецькому султанові"»)
Грандіозне полотно І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1880) стало визначним явищем російського та українського історичного жанру.
Сюжетом картини став відомий лист (1676) запорожців турецькому султанові у відповідь на вимоги турецького султана Мухаммеда IV. Із легендою про написання цього листа та обома листами — і турецького султана, і запорожців — ми ознайомлювалися на уроках історії та літератури. У 1870-ті роки катеринославський етнограф-аматор Я. П. Новицький знайшов копію цього листа, зроблену у XVIII ст. Він передав її відомому історикові Д. І. Явор- ницькому, який одного разу зачитав її як курйоз своїм гостям, із-поміж яких був, зокрема, І. Ю. Рєпін. Художник зацікавився сюжетом і 1880 року почав першу серію етюдів.
Після 1880 року Рєпін неквапливо виконував ескізи та добирав моделей. Перший завершений ескіз олією з'явився 1887 року. Рєпін подарував його Яворницькому. Пізніше Яворницький продав його П. М. Третьякову (нині експонується у Третьяковській галереї, Москва, Росія).
Основний (класичний) варіант картини було завершено 1891 року. Після першого публічного огляду художника критикували: на думку багатьох, картина була «історично недостовірною». Проте доля полотна склалася вдало. Після успіху на декількох виставках у Росії та за кордоном (Чикаго, Будапешт, Мюнхен, Стокгольм) картину 1892 року придбав за 35000 карбованців імператор Олександр III. Картина залишалася у царських зібраннях до 1917 року, а після революції опинилася у зібраннях Державного Російського музею.
1889 року Рєпін почав працювати над другим варіантом, роботу над яким він так і не завершив. Це полотно дещо поступається за розмірами початковому варіанту, його художник спробував зробити «історично достовірнішим», але був незадоволений результатом і залишив незавершеним. Другий варіант нині зберігається у Харківському художньому музеї.

3-й «екскурсовод» («Деякі прототипи персонажів картини І. Рєпіна „Запорожці пишуть листа турецькому султанові"»)
(Демонструється репродукція картини І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», на якій позначено окремих головних осіб, про яких ітиметься у повідомленні «екскурсовода».)
Один з дуже колоритних персонажів — козак із хвацько закрученими вусами — змальований із художника Івана Францевича Ционглінського, викладача рисувальної школи Імператорського Товариства заохочення мистецтв, активного учасника пітерського творчого об'єднання «Світ мистецтва».
Красень із благородними рисами обличчя і цілком інтелігентною усмішкою — онучатий племінник відомого російського композитора М. І. Глінки.
Високий казарлюга із пов'язкою на голові — це одеський художник Микола Дмитрович Кузнецов. Жартівник, силач, академік Академії мистецтв, професор, керівник класу батального живопису в Академії.
Для похмурого козака із лукаво прищуреними очима позував Василь Васильович Тарновський, український колекціонер і меценат, власник відомого маєтку Качанівка. У Качанівці Рєпін змальовував козачу амуніцію та самого Василя Васильовича.
Образ козака Голоти змальований із кучера Василя Тарновського — Микити. Рєпін, захоплюючись Микитиними щербаті- стю, одноокістю, нетверезістю і смішливістю, устиг його замалювати, коли вони разом із Тарновським переправлялися через Дніпро на паромі.
Прототипом товстуна, який повинен був зображувати Тараса Бульбу, став професор Петербурзької консерваторії Олександр Іванович Рубець. Із-за Бульби понуро визирає худий, високий довговусий козак. Це музикант, соліст Маріїнського театру, Федір Гнатович Стравінський, батько відомого композитора Ігоря Стравінського.
Писар — Дмитро Іванович Яворницький. Саме він був головним натхненником і консультантом художника. З експонатів Явор- ницького Рєпін змалював значну частину амуніції, зброї та іншої козацької атрибутики. Усмішку писаря, що відображена на картині, Рєпіну вдалося досягти не відразу. Коли Яворницький приїхав позувати, він був вельми похмурий. Але у Рєпіна знайшовся журнал із карикатурами, який він дав переглянути Яворницькому. Розглядаючи їх, Дмитро Іванович заусміхався, і у такому вигляді потрапив до остаточного варіанта картини.

4 - й    «екскурсовод» («Життєвий шлях В. Сурикова»)
Василь Іванович Суриков (24.01.1848—06.03.1916) — видатний російський живописець, майстер масштабних історичних полотен, народився у Красноярську у козацькій родині. Почав малювати в ранньому дитинстві. Першим учителем малювання для Сурикова став Микола Васильович Гребньов — учитель малювання Красноярського повітового училища. Першим датованим твором Сурикова вважають акварель «Плоти на Єнісеї» (1862, зберігається в музеї-садибі В. І. Сурикова у Красноярську). Після навчання в повітовому училищі Суриков улаштовується писарем до губернського управління — родина не мало коштів на продовження його освіти в гімназії. Під час роботи у губернському управлінні малюнки Сурикова побачив губернатор Єнісейської губернії П. М. Замятнін. Губернатор знайшов мецената — красноярського золотопромисловця П. І. Кузнецова, який оплатив навчання Сурикова в Петербурзькій Академії мистецтв.
11 грудня 1868 року Суриков з обозом П. І. Кузнецова виїхав із Красноярська до Санкт-Петербурга. Суриков не зміг вступити до Академії, і в травні-липні 1869 року навчався у Санкт- Петербурзькій художній школі Товариства заохочення мистецтв. Восени 1869 року Василь склав іспити, ставши вільним слухачем Академії мистецтв, а через рік був зарахований вихованцем.
У 1869—1875 роках Суриков навчався у Академії мистецтв у П. П. Чистякова. Під час навчання Суриков за свої роботи отримав 4 срібних медалі та декілька грошових премій; значну увагу приділяв композиції, за що отримав прізвисько «Композитор».
1881 року Суриков стає членом Товариства пересувних художніх виставок, 1907-го залишає це Товариство, ставши членом Союзу російських художників. З 1893 року Суриков — дійсний член Петербурзької Академії мистецтв.
1910 року Суриков відвідує Іспанію. Цього ж року в Красноярську з ініціативи Сурикова і JI. А. Чернишова відкрито рисувальну школу, для якої митець із Петербурга надсилає наочні посібники.
1915 року Василь Іванович їде лікуватися до Криму. Суриков помер у Москві 6 (19) березня 1916 року від склерозу серця. Похований поряд із дружиною на Ваганьковському кладовищі.

5 -  й    «екскурсовод» («Найвидатніші роботи В. Сурикова»)
На картині «Ранок стрілецької страти» (1878—1881) двоє головних героїв — молодий Петро, який сидить на коні біля кремлівської стіни, і рудий стрілець, який гнівно дивиться на царя. Його руки зв'язані, ноги забиті в колодки, але він не змирився зі своєю долею. У руках він стискає свічку, полум'я якої зметнулося вгору.
Петро поглядає на приречених стрільців не менш гнівним і непримиренним поглядом. Між фігурами стрільця і Петра можна провести діагональну лінію, що зорово демонструє протистояння цих персонажів.
Емоційно зображена також решта стрільців. Чорнобородий стрілець у накинутому на плечі червоному каптані похмуро, спідлоба озирається навколо. Він також не підкорився вироку Петра. Сивий стрілець настільки боїться майбутньої страти, що не бачить дітей, які припали до нього. Солдат вихоплює свічку з його безсилої руки. Поникла голова стрільця, який стоїть на возі, немовби провіщає його майбутню долю. Солдати волочать до шибениці ще одного знесиленого стрільця. На землю кинуті вже непотрібний каптан і ковпак, трохи тліє свічка, що випала з рук. Відчайдушно кричить молода стрілецька дружина, син притиснувся до матері та заховав обличчя у складках її одягу. Важко опустилася на землю літня жінка. Поряд із нею — перелякана маленька дівчинка у червоній хусточці.
Глибокий трагізм моменту підкреслює і темний колорит картини. Художник обрав час зображення страти — ранок після дощовитої осінньої ночі, коли щойно почало світати і над площею не встиг розсіятися холодний ранковий туман. У цій обстановці у темному натовпі виділяються білі сорочки засуджених і мерехтливі вогники їх свічок.
У картині «Ранок стрілецької страти» Суриков застосував композиційний прийом зближення планів, скоротивши відстань між Лобним місцем, храмом Василя Блаженного і кремлівською стіною. Так він отримав ефект величезного народного натовпу, повного життя й руху. Насправді зображено всього декілька десятків персонажів. Важливе значення має також архітектурний фон картини. Строкаті бані собору Василя Блаженного відповідають фігурам стрільців, а кремлівська вежа — фігурі Петра І на коні.
«Ранок стрілецької страти» було представлено 01.03.1881 р. на черговій виставці Товариства пересувних художніх виставок, після якої дочка П. М. Третьякова, А. П. Боткіна, згадувала про Сурикова: «Ніхто не починав так. Він не розгойдувався, не примірявся, а як грім грянув цим твором».
Третьяков відразу ж придбав цю картину для своєї колекції, а пізніше і два наступних історичних полотна Сурикова: «Менши- ков у Березові» та «Бояриня Морозова».
На картині «Меншиков у Березові» (1883) зображений Олександр Меншиков, фаворит Петра І, який за державні інтриги за наказом Петра II був відправлений у вигнання у Березово.
На картині Меншиков зображений із дітьми, які символізують зміну поколінь. Усі герої картини занурені в думи про минуле, Меншиков живе пам'яттю. Історична достовірність картини визначається образами людей, які зображені на ній, а також їх одягом і обстановкою хати, що повністю відповідає тій епосі. В образі Меншикова Суриков розкриває епоху Петра І.
Меншиков зображений на картині як яскрава історична особа, виходець із народу і улюбленець долі, трагічне нагадування про епоху самовладдя і переворотів. Майстерно написані діти Меншикова — старша дочка Марія, яка пригорнулася до батька і глибоко замислилася, син, який машинально знімає віск зі свічника, і молодша дочка, яка вводить у композицію життєствердне начало.
1881 року Суриков виконав перший ескіз «Боярині Морозової», 1884-го почав працювати над картиною. Уперше про бояриню Морозову Василь Іванович почув від своєї тітки, у якої він жив у Красноярську під час навчання у повітовому училищі. Тривалий час Суриков не міг знайти натурницю для боярині. Прототипом Морозової стала тітка Сурикова — Авдотья Василівна Торгоши- на. Її чоловік, Степан Федорович, зображений на картині «Ранок стрілецької страти» як стрілець із чорною бородою. В образі купця ліворуч на картині «Бояриня Морозова» зображено колишнього дяка Сухобузимської Троїцької церкви Варсанофія Семеновича За- коурцева. Закоурцев позував Сурикову для етюду «Усміхнений священик» ще 1873 року у Красноярську. Прочанин із посохом праворуч написаний із переселенця, якого Суриков зустрів дорогою. «Бояриня Морозова» експонувалася на XV Пересувний виставці (1887).

6-й «екскурсовод» («В. Васнецов — майстер міфологічно-казкового живопису»)
Віктор Михайлович Васнецов (03(15).05.1848—23.07.1926) — російський художник, майстер живопису на історичні та фольклорні сюжети. Народився у Вятській губернії (нині Кіровська область, Росія), у сім'ї православного священика. Навчався у духовному училищі (1858—1862), потім у Вятській духовній семінарії, де брав уроки малювання у гімназичного вчителя М. Г. Чернишо- ва. Допомагав засланим до Вятки художникам. Учився живопису в Петербурзі — спершу у І. Н. Крамського в рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв (1867—1868), потім — в Академії мистецтв (1868—1873). Після закінчення Академії їздив за кордон. Виставляти свої роботи почав із 1869 року, спочатку беручи участь в експозиціях Академії, потім — у виставках передвижників. 1893 року Васнецов стає дійсним членом Академії мистецтв.
Разом із багатьма іншими художниками 1915 року брав участь у заснуванні Товариства відродження художньої Русі. Віктор Вас- нецов помер 23 липня 1926 року в Москві, похований на Введенському кладовищі.
Васнецов — основоположник особливого «російського стилю» всередині загальноєвропейського символізму й модерну. Живописець Васнецов переосмислив російський історичний жанр, поєднавши середньовічні мотиви з атмосферою поетичної легенди або казки. Казки часто стають темами видатних полотен митця.
З-поміж мальовничих билин і казок Васнецова — картини «Витязь на роздоріжжі» (1878, Російський музей, Санкт-Петербург); «Після побоїща Ігоря Святославича із половцями» (1880), «Альонушка» (1881), «Три богатирі» (1881—1898), «Цар Іван Васильович Грозний» (1897; усі картини — у Третьяковській галереї, Москва). Деякі з цих творів («Три царівни підземного царства», 1881, там же) є вже типовими для модерну декоративними картинами-панно, що переносять глядача у світ марень.

7-й «екскурсовод» («Найвідоміші твори В. Васнецова»)
Одним із найвідоміших творів Васнецова є картина «Три богатирі» (1881—1898). Художник зобразив на картині трьох билинних богатирів — Іллю Муромця, Добриню Микитича й Альошу Поповича. У кінному дозорі богатирі оберігаючи Русь від навали кочівників. Кожного з персонажів картини митець наділив характером, кожному надав індивідуальних рис. У центрі — Ілля Муро- мець, у кольчузі й шоломі, озброєний залізною палицею, списом і щитом. З-під руки вдивляється могутній богатир на могутньому вороному коні у степові простори. Праворуч від Іллі — Добриня Микитич у візерунковому шоломі, гаптованих чоботях, із мечем і червленим щитом. Богатир нетерпляче стискає руків'я меча. Ліворуч від Іллі — наймолодший із трьох богатирів — Альоша Попович. Юний богатир тримає напоготові лук, споряджений стрілою. Альоша Попович — не тільки воїн: збоку в нього гусла. В образах трьох богатирів Васнецов утілив споконвічну мрію російського народу про непереможного й справедливого захисника.
Роботу над картиною «Альонушка» художник почав 1880 року. Спочатку він малював пейзажні етюди на березі Вори в Абрам- цеві, біля ставка в Ахтирці. Збереглося багато етюдів цього часу. Роботу було завершено взимку 1881-го у Москві. Критик І. Грабар назвав «Альонушку» однієї з кращих картин російської школи.
Відмовившись від конкретного сюжету та дієвості, у картині митець передав душу російської казки, що є спорідненою неяскравій руській природі. В образі Альонушки, написаної з селянської дівчинки, передано страждання лагідної, самотньої, усіма знехтуваної сирітки, яку можна зустріти у багатьох казках. Вона нескінченно довго сидить на білому камені, неначе сама скам'яніла від страждань, у її очах застиг німий відчай; погляд дівчинки притягує немовби вир.
Темна глибина води, у якій проступає примарне відображення, невблаганно вабить Альонушку. Фігурка дівчинки немовби створена із природних форм, вечірніх фарб і візерунків листя та концентрує зосереджений смуток осінньої природи, що дбайливо приховує та охороняє героїню. Природа втішає її, як мати своє дитя.
Пейзажні мотиви картини навіяні поетичними фольклорними образами (наприклад, ластівки, які зібралися на гілочці над головою Альонушки,— добрі провісниці, помічниці у біді, а осики, що трепечуть,— символ гіркої долі).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   60

Схожі:

Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема 1: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Уроків образотворчого мистецтва -6-7 -8 класи (35 годин, год на тиждень) Вчитель Л. В. Папіш
Зародження образотворчого мистецтва: графіки, живопису, скульптури, а також декоративно-ужиткового мистецтва І архітектури. Прагнення...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Історія української культури
Стародавні кочівники кіммерійці, жили на території Північного Причорномор'я в період
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Педагогічні умови вивчення творів українського образотворчого мистецтва
Презентація досвіду вчителя образотворчого мистецтва Нововолинської гімназії Уманця Євгенія Анатолійовича
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Урок образотворчого мистецтва в 6 класі Вчителя Кізілової Г. О
Сху, В. М. Шумило та С. М. Ковальчуком; невеличка виставка графічних портретів учнів попередніх років; зразки графічних портретів,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Дипломна робота «Розвиток у молодших школярів уявлень про народне мистецтво
Кафедра образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та методики їх викладання
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\1. Найдавніший, за писемними джерелами, народ Північного Причорномор’я – це кіммерійці
України. Відповіді на завдання тесту з історії України зовнішнього незалежного оцінювання 2010 року. Друга сесія
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво, 8 клас Урок 18
Тема: Мистецтво бароко. Особливості живопису мистецтва бароко. Види та жанри мистецтва бароко. Творчість живописців Мікеланджело...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво є формою відображення суспільного буття, формою суспільної свідомості
Модуль Феномен мистецтва. Ранні форми мистецтва та особливості його розвитку у країнах Стародавнього Сходу. Мистецтво античності:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка