Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я



Сторінка35/60
Дата конвертації21.03.2018
Розмір9.75 Mb.
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   60

7-ма сторінка «Храми Далекого Сходу»
Поширення буддизму на Далекому Сході зумовило появу нових видів культових споруд — печерних храмів і башт-пагод, пов'язаних з індійською традицією. Квадратні або прямокутні в плані, печерні храми мали поділені на яруси стіни з нішами, прикрашеними скульптурами. їх стелі підпирали кам'яні стовпи, які прикрашали розписами.
Пагоди, що різняться за типами, виконували функції меморіальних пам'ятників, позначок священних для буддистів місць (муma), сховищ реліквій, канонічних книг і культових предметів (шиїта), молитовень (фута), житлових приміщень (шеліта), маяків (гусаота), дозорних веж (ляодіта). Союз із державою приносив церкві неабиякий зиск. Розкішні палаци, храми, пагоди, житла заможних городян, у спорудженні яких дедалі більше використовують камінь і цеглу, височіли на загальному фоні одноповерхових, здебільшого глинобитних жител городян.
Від часів появи першого буддійського храму (за легендою, 552 року) архітектура розвивалася шляхом поєднання корінних і запозичених рис, але в архітектурно-планувальній структурі японські й китайські храми принципово різнилися: перші тяжіли до рівнинної композиції, а в других надавали значення ярусному чи різноплощинному розташуванню споруд, а це заважало створенню єдиного стилю.
Крім того, особливі природні умови Японії зумовили відмінні від китайсько-корейських прототипів конструктивні форми аж до створення специфічних варіантів типових споруд і прийнятого декору. Так, використання одного-двох дерев, кущів як обов'язкової частини архітектурного ансамблю залишається постійним елементом японської будівельної творчості. Пагодам властива особлива легкість, витонченість, ажурність, стрункість форм.
До нашого часу збереглася побудована у перші роки VII ст. найдавніша дерев'яна споруда світу — Центральний архітектурний ансамбль («Золота зала» кондо і п'ятиярусна пагода заввишки 32 м Західного павільйону) храму Хорюдзі. Засновником храму вважають принца Сьотока. Занесений до Світової спадщини ЮНЕСКО та Національних скарбів Японії.
Кійомідзудера — монастир площею 242 м2 у місті Кіото. Повна офіційна назва — Отовасан Кійомідзудера («монастир Чистої води на горі Отова»). Збудований наприкінці VIII — на початку IX ст. як обитель буддійської секти Хоссо. Названий на честь гірського водоспаду Отова, що на південь від монастиря. Занесений до Світової спадщини ЮНЕСКО. Центральний храм монастиря — «Головна зала», яку називають «Помостом Кійомідзу», був перебудований (1633) за наказом сьоґуна Токуґави Іеміцу. Серед давніх архітектурних споруд монастиря виокремлюють дзвіницю і Західні ворота. Основні будівлі мають кам'яний фундамент і оточені кам'яною кладкою. Від центрального входу монастиря — Воріт Ніо — пролягає дорога, що веде до Головного храму. Уздовж дороги розташовані Західні ворота, триярусна пагода, дзвіниця, бібліотека сутр, Храм засновника та Асакурський храм. На сході від Головного храму — храми Шак'ямуні, Аміди та Внутрішній павільйон. На південь від Головного храму протікають три струмки водоспаду Отова. На південь від водоспаду — Долина парчевих хмар. За нею розташовані дочірній монастир Тайсандзі, призначений для молитов за успішні пологи, та маленька триярусна пагода, названа «Породільною». На північ від Головного храму знаходиться Павільйон звершень. Нині всю територію монастиря перетворено на парк.
Кінкакудзі(«Монастир Золотого павільйону») — монастир буддійської секти Ріндзай у місті Кіото. Повна офіційна назва — Хокудзан рокуондзі («монастир Оленячого саду на Північній горі»). Збудований 1397 року як резиденція екс-сьоґуна Асікаґі Йосіміцу, перетворена на дзенівський монастир після його смерті. Названий на честь Золотого павільйону, найкрасивішої будівлі монастиря. Під час громадянської війни 1467—1477 років монастир втратив практично всі культові споруди за винятком Золотого павільйону (згорів 1950), відреставрований (1955—2003). Є складовою Світової спадщини ЮНЕСКО. Головна окраса палацу — Золотий павільйон — квадратна в основі триповерхова будівля, повністю вкрита сусальним золотом і захисним японським лаком урусі. Перший поверх називався Залою очищення. Він був виконаний у класичному стилі японської палацової архітектури. У центрі поверху стояла статуя Будди Шак'ямуні, а ліворуч від неї — статуя сьоґуна- засновника Асікаґі Йосіміцу. Другий поверх мав назву Печера милосердя. Він був збудований у стилі самурайських житлових апартаментів. У ньому вшановували статуї «печерної бодгісаттви» Івая Каннон та чотирьох небесних королів. Третій поверх іменувався Вершина Пустоти. Він нагадував дзенівський храм, у якому зберігали мощі Будди Шак'ямуні. Дах павільйону був покритий корою дерев і прикрашений шпилем із китайським феніксом.
Храми Тайваню — Луншань і Цінтьєн. Храм Луншань («Гора Дракона», 1738) — не тільки храм і визначна екскурсійна пам'ятка, але й пам'ятка історії. Вишукані різьблені ніші та колони мають художню цінність. Двері, балки та колони чудово декоровані. У передній залі є пара колон із бронзовими драконами, а у середній — чотири пари таких колон. Усі скульптурні композиції (як кам'яні, так і дерев'яні) надзвичайно вишукані. Храм Цінтьєн,, що присвячений богу війни Куан-Куангу, розташований на площі більше ніж 7000 м2. Він відомий як Громадський Храм Добродійників; сприяє священному вченню Куан-Куанга, а також 5 моралям і 8 чеснотам, і має приносити мир і гармонію людям. Крім заступництва лицарства, Куан-Куанг також опікується торговими справами, тому храм Цінтьєн у комерційному місті Тай- бей завжди повний відданих прихильників.
Традиційна архітектура корейців відрізнялася від схожих за стилем китайських та японських взірців, яким, як уважають, вона поступається у майстерності виконання й оздоблення. Корейській архітектурі притаманні простота й органічний зв'язок із природним ландшафтом. У мальовничій гірській місцевості зводили монастирі й палаци, будували багатоярусні пагоди з дерева й каменю, зали, брами, мости. Абрис даху пагоди легко запам'ятовується за кінцями, що своєрідно загинаються догори. У пагодах втілено світоглядні уявлення корейців щодо ідеалу гармонії.
Більшість пам'яток давньої архітектури було знищено у вирі історії, а ті, що збереглися, оголошено національними святинями. З-поміж них — найдавніша на Далекому Сході дерев'яна астрономічна вежа у столиці держави доби Сілла м. Кьонджу (647), монастир Пульгукса, пагода в монастирі Пунхванса, південні двоярусні ворота Сеульської фортеці Намдемун (1405), тронний зал королівського палацу Кьонбоккун.


V.    Актуалізація набутих знань
Опитування
♦    Чим готичні культові будівлі відрізняються від романських?
♦    Назвіть основні стильові риси французьких соборів.
♦    Що є характерним для барокових будівель?
♦    Назвіть ознаки модерну в архітектурі.
♦    Якими є особливості архітектури країн Арабського Сходу? Індії? Далекого Сходу?


VI.    Підбиття підсумків уроку
Рефлексія
♦    Мені найбільше запам'яталися такі пам'ятки архітектури...
♦    Сьогодні на уроці мене вразило...
♦    Мене зацікавило...

VII.    Домашнє завдання
Для всіх: завершити заповнення таблиці «Архітектура світу».
Групова робота: дібрати матеріал для першого розділу «Архітектура світу» альбому «Культурна спадщина народів світу» {учні із високим та достатнім рівнем навчальних досягнень — текстовий матеріал; учні із середнім рівнем навчальних досягнень — ілюстративний матеріал).

11 клас

ТЕМА: Відень — центр європейської музичної культури (В. А. Моцарт та ін.). Видатні

композитори - романтики (Ф. Шопен, Ф. Ліст та ін.). Французькі шансоньє

МЕТА: ознайомити учнів із творчістю композиторів віденської школи, композиторів-романтиків, французьких шансоньє, навчити характеризувати творчу спадщину європейських композиторів, класифікувати основні жанри музики, аналізувати музичну творчість, оцінювати внесок митців у світову музичну спадщину; розвивати вміння аналізувати твори музичного мистецтва, визначати головне, обґрунтовувати свою точку зору, формувати пізнавальну активність; виховувати повагу до світової музичної спадщини, зацікавленість її творами й митцями.


ОБЛАДНАННЯ: портрети композиторів (В. А. Моцарта, Й. Гайдна, Л. ван Бетговена, Ф. Шопена, Ф. Ліста, Й. Штрауса) та виконавців (Е. Піаф, Ш. Азнавура, Джо Дассена, П. Каас); роздавальний матеріал («План аналізу музичного твору», один на парту), фрагменти музичних творів композиторів (Л. ван Бетговен. Соната № 23 («Апасіоната»), В. А. Моцарт «Dies ігае», вальси Й. Штрауса та ін.), виконавців (Е. Піаф «Sous Le Ciel De Paris»; Джо Дассен «АNew York»', Ш. Азнавур «LaBoheme», «Мата»; П. Каас «Mademiselle chante le blues» та ін.).




Музика — це мова, що не потребує перекладу,

адже звертається до душі.
Б.Ауербах
ХІД УРОКУ
I.    Організаційний момент
II.    Перевірка домашнього завдання

Презентація сторінки «Паркова культура Заходу та Сходу» альбому «Культурна спадщина народів світу» (2—4 учні)
III.    Актуалізація опорних знань
Опитування

•    Які художньо-стильові напрями музичного мистецтва вам відомі?
•    Який напрям був провідним у європейському музичному мистецтві XVII — початку XIX ст.?
•    Що є характерним для музики епохи класицизму?
•    Що стало підґрунтям для виникнення романтизму в музичному мистецтві?


IV.    Мотивація навчальної діяльності
V.    Викладення нового навчального матеріалу
На початку уроку вчитель роздає учням план аналізу музичного твору (1 на парту).
План аналізу музичного твору
•    Визначте автора музичного твору та його назву.
•    Для якого складу виконавців написаний твір?
•    Які виражальні засоби найяскравіше відтворюють образний зміст музичного твору (темп, мелодія, ритм)?
•    Схарактеризуйте особливості музичної форми твору.
•    До якого жанру належить цей твір?
•    Які почуття та настрої він викликає?


1. Розповідь учителя
Художній стиль класицизм (з лат. зразковий) виник у XVII ст. у Франції. Неперевершеними зразками художньої творчості майстри цього стилю вважали витвори античного мистецтва, тому розробляли античні сюжети й образи. Класицизм у музиці багато в чому не схожий на класицизм у літературі, театрі або живописі.
У музиці неможливо спиратися на античні традиції — вони майже невідомі. Крім того, зміст музичних творів здебільшого пов'язаний зі світом відчуттів людини.
В опері XVIII ст. класицизм представлений творами Крістофа Віллібальда Ґлюка, який створив нове трактування цього виду музично-драматичного мистецтва.
Вершиною розвитку музичного класицизму стала творчість Йозефа Гайдна, Вольфґанґа Амадея Моцарта і Людвіга ван Бетговена, які працювали здебільшого у Відні, що став одним із центрів музичного світу. Композитори створили напрям у музичній культурі другої половини XVIII — початку XIX ст. — віденську класичну школу.
У II половині XVIII ст.— на початку XIX ст. здебільшого сформувався склад сучасного симфонічного оркестру, визначилися й оформилися жанри симфонії, сонати, тріо, квартету та квінтету. У сонатному allegro зароджується, а згодом, у творчості JI. ван Бет- говена, формується новий метод музичного мислення — симфонізм. Суттєвого реформування в творчості К. В. Ґлюка та В. А. Моцарта зазнає оперний жанр, долаючи умовність аристократичної опери.
Важливу роль у становленні віденської школи відігравав музичний побут Відня — найбільшого тогочасного музичного центру Європи, а також музичний фольклор багатонаціональної Австрії. Піднесення віденських класиків взаємопов'язане із загальним розквітом австро-німецької культури, із Просвітництвом напередодні Великої французької революції. Творчі ідеї віденських класиків відображують філософські погляди Ґ. Е. Лессінґа, Й. Ґ. Гердера, Й. В. Ґете, Ф. Шиллера, І. Канта, Ґ. Гегеля, деякі принципи французьких енциклопедистів.


Словникова робота.

Віденський класицизм — художній напрям у європейській музичній культурі II половини XVIII — початку XIX ст. Розквіт віденського класицизму припав на 1780—1810-ті роки. Представниками цієї школи вважають насамперед Й. Гайдна, В. А. Моцарта і Л. ван Бетговена.


Мистецтво віденських класиків сповнене оптимізмом, вірою в перемогу добра та справедливості. Композитори віденської школи запровадили дуже струнку й логічну систему правил побудови твору. Завдяки такій системі найскладніші відчуття втілювали в ясну й досконалу форму. Система жанрів, форм і правил гармонії, розроблена віденською школою, зберігає своє значення й до сьогодні.

2. Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими індивідуально
(Демонструються портрети композиторів, про яких ідеться у виступах учнів.)


1-й учень (життєвий та творчий шлях В. А. Моцарта)
Вольфґанґ Амадей Моцарт (нім. Wolfgang Amadeus Mozart, 1756 — 1791) — австрійський композитор, представник віденського класицизму, якого вважають одним із найгеніальніших музикантів в історії людства.
У музиці Моцарта органічно переплітається художній досвід різних епох, національних шкіл, традицій народного мистецтва. Композитор орієнтувався на створену епохою систему типізованих музичних образів, жанрів, виражальних засобів, водночас переосмислюючи їх.
Стиль Моцарта вирізняється інтонаційною виразністю, пластичністю, багатством мелодії, взаємопроникненням вокальних та інструментальних начал. Моцарт зробив величезний вклад у розвиток сонатної форми і сонатно-симфонічного циклу. Композиторові властиве загострене почуття тонально-гармонійної семантики, виражальних можливостей гармонії (використання мінору, перерваних оборотів та ін.). Фактура творів Моцарта характеризується розмаїттям сполучень гомофонно-гармонічного і поліфонічного складу, форм їх синтезу. У галузі інструментування класична урівноваженість складів доповнюється пошуком різних тембрових комбінацій, персоніфікованим трактуванням тембрів.
Найважливіша сфера його творчості — музичний театр. Творчість Моцарта створила цілу епоху в розвитку опери. Моцарт опанував практично всі сучасні йому оперні жанри. Для його зрілих опер є характерною органічна єдність драматургії й музично- симфонічних закономірностей, індивідуальність драматургії. Спираючись на досвід К. Ґлюка, Моцарт створив свій тип героїчної драми в «Ідоменеї», у «Весіллі Фігаро». На базі опери-буфа вдався до реалістичної музичної комедії характерів. Зингшпіль (різновид комічної опери) Моцарт перетворив на філософську казку-притчу, сповнену просвітницьких ідей («Чарівна флейта»). Багатоплановістю контрастів, незвичайним синтезом оперно-жанрових форм вирізняється драматургія опери «Дон Жуан».
Провідні жанри інструментальної музики Моцарта — симфонії, камерні ансамблі, концерти. Симфонії Моцарта довіденського періоду близькі до тогочасної побутової, розважальної музики. У зрілі роки симфонія Моцарта набуває значення концептуального жанру, складається як твір із індивідуалізованою драматургією (симф. D-dur, Es-dur, g-moll, C-dur). Симфонії Моцарта — важливий етап в історії світового симфонізму. Орієнтуючись на досягнення Й. Гайдна, Моцарт розробив тип камерно-інструментального ансамблю, що вирізняється витонченістю лірико-філософської емоції, складністю гармонії мови.
У клавірній музиці Моцарта відображені риси нового виконавського стилю, пов'язаного з переходом від клавесина до фортепіано. Твори для клавіру, здебільшого концерти для фортепіано з оркестром, дають уявлення про виконавське мистецтво Моцарта з властивою йому блискучою віртуозністю і разом із тим натхненністю, поетичністю, добірністю.
Моцарту належить значна кількість творів інших жанрів, зокрема пісень, арій, побутової музики для оркестрів і ансамблів. Із пізніх зразків найвідомішою є «Маленька нічна серенада» (1787). Хорова музика Моцарта містить меси, літанії, вечірні, кантати, ораторії та ін.; з-поміж видатних творів — «Ave verum corpus» («Радій, істинне Тіло»), «Реквієм», «Dies ігае» («День гніву»).
Творчий доробок Моцарта складають понад 600 творів різних жанрів: більше ніж 40 симфоній, понад 20 опер, велика кількість інструментальних концертів (зокрема, 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, «Реквієм» та багато інших інструментальних та хорових творів. Створена під значним впливом Й. Гайдна, музика Моцарта стала вершиною класичної епохи за чистотою мелодії та форми.
(Слухання музики — фрагмента «Dies ігае» («Дня гніву») В. А. Моцарта. Аналіз твору за запропонованим планом.)
2-й учень (життєвий та творчий шлях Й. Гайдна)
Франц Йозеф Гайдн (нім. Joseph Haydn, 1732—1809) — австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один із засновників таких музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет.
Стиль Й. Гайдна органічно пов'язаний із культурою Відня, що поєднала італійські, південно-німецькі та інші культурні традиції. Музична культура була представлена трьома значними пластами — строгий поліфонічний стиль церковної музики, італійський оперний стиль та міський фольклор. Ці пласти стали чинником формування індивідуального, авторського стилю Й. Гайдна. Композитор уважав, що найбільше на нього вплинула творчість Карла Філіппа Емануеля Баха, сина Й. С. Баха.
Творчість Й. Гайдна охоплює широкий спектр жанрів. У Німеччині й Австрії композитор став відомим завдяки своїм ораторіям — «Створення світу» і «Пори року». Натомість у США, Англії та Франції популярними є його симфонічні твори. Хоча симфонічні цикли писали й до Й. Гайдна, уважають, що саме він підсумував і підніс на новий якісний рівень досвід своїх попередників, відкривши нову епоху у розвитку жанру симфонії.
У камерній музиці Й. Гайдна вважають засновником жанру струнного квартету: 83 квартети Гайдна написані для постійного складу виконавців (дві скрипки, альт і віолончель) і мають 4-частинну (алегро в сонатній формі, повільна частина, менует і фінал або алегро, менует, повільна частина і фінал) або 5-частинну форму (алегро, менует, повільна частина, менует і фінал).
Відкриттям Й. Гайдна вважають також форму рондо-сонати, у якій принципи сонатної форми (експозиція, розробка, реприза) зливаються із принципами рондо. Фінали пізніх інструментальних творів написані саме у цій формі. Оркестрове письмо Й. Гайдна виявляє поступове ослаблення зв'язку зі старою технікою basso continuo, у якій клавішний інструмент або орган заповнював акордами звуковий простір, утворюючи «скелет», на який накладалися інші лінії скромного оркестру тих часів.
(іСлухання музики — фрагмента Симфонії № 45 И. Гайдна. Аналіз твору за запропонованим планом.)
3-й учень (життєвий та творчий шлях Л. ван Бетговена)
Людвіг ван Бетговен (нім. Ludwig van Beethoven, 1770— 1827) — видатний німецький композитор. Творчість Бетговена тісно пов'язана з мистецтвом Німеччини та Австрії. Від перших до останніх творів композиторові незмінно властиві чіткість та раціональність мислення, рівновага між частинами цілого, що є характерними ознаками класицизму в мистецтві взагалі, у музиці — зокрема. У цьому значенні композитора можна вважати послідовником не тільки К. Ґлюка, Й. Гайдна і В. А. Моцарта, а й засновника класичного строю в музиці — француза Ж.-Б. Люл- лі, який творив за 100 років до народження Бетговена й найбільшою мірою проявив себе у сонатно-симфонічних жанрах, які були доопрацьовані музикантами епохи Просвітництва та досягли класичного рівня у творчості Й. Гайдна та В. А. Моцарта. Музика Бетговена значно відрізняється від музики композиторів епохи Просвітництва. їй притаманні потужний заряд енергії, накопичення почуттів та важлива риса бетговенської естетики (як і всіх композиторів-класиків XVIII ст.) — відчуття гармонії зі світом, зв'язок із людством та світом загалом. Його творчість сповнена тієї сили, віри, радості життя, які з'явилися у музиці з початком «романтичної епохи». Завершуючи епоху музичного класицизму,
Людвіг ван Бетговен водночас відкривав шлях прийдешній епосі. Його музика перевершує усе, що було створено його сучасниками. Єдина опера Бетговена — «Фіделіо» (1805—1814) є знаковим явищем у музично-драматичному мистецтві XIX ст.
Вокальна лірика відображена у творчому спадку композитора набагато меншою мірою, ніж великі інструментальні та вокально- драматичні жанри. Він створив приблизно 80 пісень, 20 канонів, кілька арій і ансамблів. Пісенна мініатюра мало була схожою на філософське мистецтво і героїчні сюжети. Не зважаючи на це, до пісенного жанру Л. ван Бетговен звертався впродовж свого творчого життя. Саме у його творчості німецька пісня вперше помітно піднеслася на рівень побутового мистецтва, утіливши різноманітні складні ідеї та почуття. Не тільки ліричні образи, але й філософські теми, громадські мотиви, сатира, гумор знайшли своє місце у вокальній ліриці Л. ван Бетговена.
(Слухання музики — фрагмента Сонати № 23 («Апасіонати» ) JI. ван Бетговена. Аналіз твору за запропонованим планом.)


3. Розповідь учителя
Перехідним етапом від класицистичної до романтичної музики вважають творчість австрійського композитора Франца Шуберта (нім. Franz Peter Schubert; 1797—1828). За своє коротке життя Ф. Шуберт створив понад тисячу фортепіанних та оркестрових творів. Але за життя композитор дістав визнання лише як автор пісень, а його симфонії, сонати, фортепіанні мініатюри на тривалий час забули.
Інструментальна музика Ф. Шуберта пов'язана з традиціями віденської класичної школи. Особливо популярними є Восьма і Дев'ята симфонії композитора. Пісенне обдарування Ф. Шуберта відбилося на всіх сфери його творчості, зокрема на фортепіанній музиці. Значну частину його спадщини становлять невеличкі музичні п'єси (мініатюри). Музику Франца Шуберта слухачі люблять за простоту, щирість, емоційність.
На зламі XVIII—XIX ст. в європейському мистецтві сформувався новий напрям — романтизм. На відміну від представників класицизму, яких передусім цікавили високі суспільні ідеали, романтики звернулися до внутрішнього світу людини.
У музиці особливості романтизму виявилися дуже яскраво. Зміна художнього мислення сприяла зміні системи музичних жанрів. На відміну від композиторів-класицистів (які віддавали перевагу таким жанрам, як симфонія, соната, опера, інструментальний концерт) композитори-романтики розробили ліричну мініатюру, за допомогою якої висловлювали потаємні почуття та порухи душі. Набули розвитку пісня та романс, особливе місце в музиці посіла любовна лірика.
Важливим засобом створення музичного образу стала словесна програма, що розкриває зміст твору. Це поняття тлумачили дуже широко. За програму могла правити назва твору, яка вказувала на певний стан природи або душі людини. Іноді музикою ілюстрували твір літератури або живопису, іноді композитор сам складав сюжет для інструментальної музики (наприклад, для симфонії) та висловлював його у спеціальному поясненні до партитури. У такий спосіб реалізовували популярну в романтизмі ідею синтезу мистецтв — літератури, живопису й музики.
Представникам романтизму властива увага до фольклору. Композитори використовували інтонації, ритми, мотиви народних пісень і танців. У романтичній музиці нерідко зустрічаються фантастичні, казкові образи. Особливе місце в ній посідають картини природи — як віддзеркалення внутрішнього стану людини.
Багато композиторів-романтиків були переконані, що шляхом музичної освіти можна змінити світ і людину, тому чимало сил віддавали публіцистиці та просвітницькій діяльності. Вони прагнули особисто впливати на велику аудиторію і ставали виконавцями або диригентами. Саме романтики створили в Європі систему загальнодоступних концертів.


Словникова робота.

Романтизм — напрям у європейському мистецтві кінця XVIII — початку XIX ст., що виник в атмосфері розчарувань, сумнівів та безнадійності, які панували у тогочасному суспільстві, унаслідок відриву мрії від реальності. Композитори-романтики зосередили увагу на багатому і складному внутрішньому світі людини. У своїй творчості вони надають перевагу жанру мініатюри — як вокальної, так і інструментальної. Представниками романтизму були, зокрема: Ф. Шуберт, Р. Шуман, Ф. Ліст, Е. Ґріґ, К. Вебер, Дж. Россі- ні, Ф. Шопен, Р. Ваґнер, М. Глінка, Ф. Мендельсон, Й. Брамс, О. Бородін, Ж. Бізе, М. Римський-Корсаков, П. Чайковський.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   60

Схожі:

Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема 1: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Уроків образотворчого мистецтва -6-7 -8 класи (35 годин, год на тиждень) Вчитель Л. В. Папіш
Зародження образотворчого мистецтва: графіки, живопису, скульптури, а також декоративно-ужиткового мистецтва І архітектури. Прагнення...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Історія української культури
Стародавні кочівники кіммерійці, жили на території Північного Причорномор'я в період
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Педагогічні умови вивчення творів українського образотворчого мистецтва
Презентація досвіду вчителя образотворчого мистецтва Нововолинської гімназії Уманця Євгенія Анатолійовича
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Урок образотворчого мистецтва в 6 класі Вчителя Кізілової Г. О
Сху, В. М. Шумило та С. М. Ковальчуком; невеличка виставка графічних портретів учнів попередніх років; зразки графічних портретів,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Дипломна робота «Розвиток у молодших школярів уявлень про народне мистецтво
Кафедра образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та методики їх викладання
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\1. Найдавніший, за писемними джерелами, народ Північного Причорномор’я – це кіммерійці
України. Відповіді на завдання тесту з історії України зовнішнього незалежного оцінювання 2010 року. Друга сесія
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво, 8 клас Урок 18
Тема: Мистецтво бароко. Особливості живопису мистецтва бароко. Види та жанри мистецтва бароко. Творчість живописців Мікеланджело...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво є формою відображення суспільного буття, формою суспільної свідомості
Модуль Феномен мистецтва. Ранні форми мистецтва та особливості його розвитку у країнах Стародавнього Сходу. Мистецтво античності:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка