Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я



Сторінка38/60
Дата конвертації21.03.2018
Розмір9.75 Mb.
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   ...   60

2. Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими індивідуально
1-й учень (інформаційна довідка про Луї Армстронга)
Одним із найвпливовіших і найважливіших музикантів в історії джазу був Луї Армстронг (англ. Louis Armstrong; 04.08.1901— 06.07.1971; хоча точна дата народження наразі не встановлена) — вокаліст, композитор, творець і керівник джазових оркестрів і ансамблів, кіноактор. Він створив віртуозний імпровізаційний виконавський стиль гри на трубі, якому властиве вільне трактування мелодій.
Луї народився в Новому Орлеані, на батьківщині американського джазу. Дитинство його минуло в одному з бідних кварталів міста, де панували свої закони, що не завжди збігалися з офіційними. Армстронг заробляв на життя за допомогою музики. Спочатку він грав у складі духових оркестрів у барах і на річкових пароплавах, у спортивних залах, на танцях і святах.
1917 року він уже керував одним із джаз-бендів. Доленосною була його зустріч із Джо Олівером, який став його першим наставником. 1922 року він запросив Армстронга другим корнетистом до свого оркестру у Чикаго. Тут Луї вперше почав грати на трубі. Уважають, що саме Армстронг розробив особливу манеру виконання — спів «скетом» (різновид джазового співу, коли мелодію імпровізують, додають до неї безглуздий набір слів; тут спів стає своєрідним додатковим інструментом).
Глухо-горловий голос Армстронга-співака викликав неоднозначну реакцію: його порівнювали то із залізною тирсою, то з рослинною олією на наждачному папері.
Але головним у нього було інше — яскраво емоційна манера виконання, що супроводжувалася білосніжною посмішкою.
Неперевершене звучання «The Prayer» («Молитва») у виконанні Луї Армстронга залишиться в пам'яті поціновувачів джазової музики. «Блюз наповнює мене з голови до п'ят, я сумний сьогодні, я сповнений тривожних передчуттів, коли я йду на Західну околицю, де на мене чекає так багато страждань»,— так співається у цьому блюзі.
(Слухання фрагмента пісні «The Prayer» ( «Молитва» ) у виконанні Луї Армстронга. Аналіз твору за запропонованим планом.)
3.    Слово вчителя
У II половині XX ст. у СІЛА виникло нове явище музичної культури — рок-музика (або рок), що об'єднала музичне, поетичне, сценічне та інші види мистецтва.
У рок-музиці поєдналися різні напрями популярної музики: ритм-енд-блюз, кантрі-енд-вестерн, рок-н-рол.
На початку 1980-х років в американському місті Клівленді було створено Зал Слави рок-н-ролу. Для того щоб потрапити до меморіалу Залу Слави, необхідно мати титул суперзірки не менше ніж упродовж 25 років. Першими такої честі удостоїлися Елвіс Преслі, Рей Чарльз і англійський гурт The Beatles.


4.    Словникова робота
Ритм-енд-блюз — музика афро-американського населення СІЛА, що поєднує танцювальний біт (біт — удар) та урбаністичний (міський) блюз.
Кантрі-енд-вестерн — це ковбойські, дорожні, матроські пісні й кантрі (сільські) блюзи, що мали особливий колорит і надзвичайну виразність.
Рок-н-рол — перший напрям рок-музики, що набув міжнародної популярності в середині 1950-х років. Це водночас новий музичний стиль і новий танець. Він є поєднанням спрощеного і швидкого за темпом ритм-енд-блюзу з музикою кантрі. Від ритм-енд-блюзу рок-н-рол успадкував склад інструментів, де провідну роль відіграє електрогітара, на якій часто виконують сольні партії.


5.    Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими індивідуально
2-й учень (інформаційна довідка про Вілла Хейлі)

На початку 1950-х років записи «чорних» виконавців блюзу та ритм-енд-блюзу посіли у чартах верхні позиції поряд із «білими» виконавцями.


Ритм-енд-блюзові композиції почали виконувати не тільки афро-американці — наприклад, співак у стилі кантрі та вестерн на ім'я Вілл Хейлі (англ. Bill Haley, повне ім'я — Вільям Джон Кліфтон Хейлі; 06.07.1925—09.02.1981).
1953 року він записав кілька пісень, що не тільки увійшли до американського хіта-параду, але й згодом піднялися до 15-го місця. Наступного року він записав платівку з двома піснями: «Thirteen Women» («Тринадцять жінок») та «Rock Around the Clock» («Рок навколо годинника»). До речі, в одній зі своїх пісень
Мадді Вотерз влучно зазначив: «Ритм і блюз народили крихітку і назвали її рок-н-рол».
Пізніше пісня «Rock Around the Clock» («Рок навколо годинника») прозвучала у фільмі «Шкільні джунглі», який мав у американських і британських підлітків приголомшливий успіх. Її показ в кінотеатрах супроводжувався безпрецедентними сценами: тиней- джери виламували стільці в залі, оскільки проходи між рядами не вміщали всіх охочих танцювати. Пісня увійшла до американських чартів у травні 1954 року, а з липня упродовж 6 тижнів очолювала хіт-парад. Протримавшись у рейтингу 40 кращих пісень, композиція стала шлягером.
1957 року Хейлі став першим рок-музикантом із США, який гастролював у Великій Британії. Прибувши до Лондона, він упродовж 20 хвилин не міг пробитися крізь натовп, що зустрічав його, а на концерті в «Домініон-тіетр» його фанати так розійшлися, що деякі члени парламенту навіть намагалися ввести урядову заборону на рок-н-рол. Із часом, звісно, пісні Хейлі зникли з хіт-парадів, але за своє життя він продав більше ніж 60 млн платівок, що свідчить про славу рок-зірки першої величини.
(Слухання фрагмента пісні «Rock Around the Clock» («Рок навколо годинника» ) у виконанні Вілла Хейлі. Аналіз твору за запропонованим планом.)


3-й учень (інформаційна довідка про Елвіса Преслі)
Елвіс Арон Преслі (англ. Elvis Aron Presley або Elvis; 08.01.1935—16.08.1977) народився у Тупіло (штат Міссісіпі, США), у бідній релігійній сім'ї. 1943 року Елвіс переміг на конкурсі юних талантів на ярмарку штатів Алабама і Міссісіпі, заспівавши «Old Shep» («Стара вівчарка»), а через декілька років батько подарував йому першу гітару.
У липні 1953 року Елвіс Преслі завітав до студії «Sun», щоб записати в подарунок матері її улюблені пісні. Він не знав, що робить перший крок у легенду. Співаком зацікавився власник студії — Сем Філліпс; невдовзі у виконанні Преслі було записано пісню «That's All Right, Мата» («Усе добре, мамо»), що прозвучала на місцевому радіо, а через два дні Елвіс підписав контракт із «Sun». У січні 1956 року вийшов перший сингл Елвіса Преслі «Heartbreak Hotel» («Готель горя»). Саме тоді відбувся його дебют на національному телебаченні. 1956 року співак одержав 6 «золотих дисків». Пісня «І Want you, I Need you, I Love you» («Я хочу тебе, я потребую тебе, я кохаю тебе», рок-н-роли «Don't Be Cruel» («Не будьте жорстокі») і «Houd Dog» («Мисливський пес») посіли перші позиції поп-чартів. Щорічно Преслі випускав 2—4 нових альбоми і велику кількість синглів.
У квітні 1977 року Е. Преслі востаннє працював у студії. 26 червня відбувся його останній концерт в Індіанаполісі. 16 серпня, у 42-річному віці, співак помер.
(Слухання фрагмента пісні «Heartbreak Hotel» («Готель горя» ) у виконанні Елвіса Преслі.)


6.    Розповідь учителя
Сучасна поп-музика формувалася паралельно з іншими жанрами, наприклад, рок-музикою, і не завжди виокремлено від них. У 1950-ті та 1960-ті роки її найтиповішою формою був так званий «традиційний поп» (traditional pop), який у СРСР було прийнято називати «естрадна музика», «естрада». Традиційний поп виконує співак-соліст під фоновий акомпанемент. У СІЛА естрада була тісно пов'язаною з джазом (Френк Сінатра), у Франції — з шансоном. Значну частину поп-музичної сцени СІЛА складають чорношкірі виконавці у жанрі соул.
У 1970-ті роки поп-музика витісняє рок-н-рол як основну танцювальну музику на дискотеках, і з цього часу танцювальна музика (dance music) є одним з основних напрямів у поп-музиці.
Завдяки появі музичного телебачення (зокрема, телеканалу MTV) у 1980-ті роки формується культура відеокліпів. У цей час у СІЛА з'являються такі зірки, як Майкл Джексон, Мадонна, Прінс, Вітні Х'юстон. На поп-музику в цей період впливають хіп- хоп, соул і ритм-енд-блюз. У 1990-ті і 2000-ні роки до цього додається танцювальна електронна музика.


Словникова робота.

Поп-музика (англ. pop music, скоро- ченння від popular music — популярна, загальнодоступна музика) — поняття, що охоплює різноманітні стилі, жанри та напрями масового музикування. Нині — розважальна масова музика, що використовує стилі, жанри та форми року. Феномен поп-музики сформувався передусім в англомовних країнах Заходу як явище молодіжної культури.




7.    Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими індивідуально
4-й учень (інформаційна довідка про Мадонну)

Мадонна (англ. Madonna; повне ім'я Мадонна Луїза Вероніка Чикконе; нар. 16.08.1957) — американська поп-співачка, танцюристка, кіноакторка, продюсер, активіст добродійних та правоза- хисних організацій. Із нею зазвичай пов'язують словосполучення «королева поп-музики». Оскільки у продажу розійшлися 120 млн примірників її альбомів, «Книга рекордів Гіннеса» 2000 року визнала Мадонну найуспішнішою артисткою всіх часів. її власна компанія звукозапису Maverick Entertainment, створена 1992 року, що переросла 2005 року у Warner Brothers Records, зафіксувала міжнародний продаж її альбомів — понад 200 млн копій. За інформацією журналу Forbes, Мадонна є однією з найбагатших американських жінок у шоу-бізнесі. 2010 року Британська музична компанія PPL склала список найпопулярніших артистів останнього десятиліття, який очолила Мадонна, обігнавши навіть The Beatles. Найяскравіші студійні альбоми Мадонни — Like a Virgin (1984), Like a Prayer (1989), Erotica (1992), American Life (2003), Hard Candy (2008) та ін.




5-    й    учень (інформаційна довідка про Майкла Джексона)
Майкл Джозеф Джексон (англ. Michael Joseph Jackson; 29.08.1958—25.06.2009) — американський співак, танцюрист і автор пісень, який досяг міжнародної популярності у віці 12 років як соліст дитячого гурту «П'ятірка Джексонів» (англ. Jackson 5), а згодом став одним із найуспішніших сольних артистів у світі. Володар численних премій та нагород; уважається «королем поп- музики».
Найбільше визнання здобули три альбоми М. Джексона, записані під керівництвом продюсера Квінсі Джонса,— «О// The Wall» (1979), «Thriller» (1982) і «Бай» (1987), причому «Thriller» занесено до Книги рекордів Гіннесса як диск, що був розпроданий найбільшим накладом за всю історію музики (108 млн примірників станом на 2010 рік).
В активі М. Джексона 13 премій «Греммі», стільки ж разів його пісні посідали вищі щаблі американських чартів продажів. Двічі його ім'я занесено до Зали Слави рок-н-ролу — як учасника гурту «П'ятірка Джексонів» (1997), так і сольного виконавця (2001).
(Слухання фрагмента пісні «Material Girl» («Матеріальна дівчина» ) у виконанні Мадонни або/та «Billie Jean» («Біллі Джин» ) у виконанні Майкла Джексона. Аналіз твору за запропонованим планом.)
6-    й    учень (інформаційна довідка про Вітні Х'юстон)
Вітні Х'юстон (англ. Whitney Houston, повне ім'я Вітні Елізабет Х'юстон; нар. 09.08.1963) — американська поп-співачка, чка працює також у напрямах R&B та ґоспел. Одна з найуспішніших співачок світу. Кількість проданих нею записів становить 170 млн примірників.
Вітні розпочала творчу кар'єру 1985 року. Зігравши одну з головних ролей та виконавши музичні партії у кінофільмі «The Bodyguard» («Охоронець»), стала популярною. Її балада «I Will Always Love You» («Завжди кохатиму тебе»), виконана у цьому кінофільмі, стала світовим хітом.
Згідно з «Книгою рекордів Гіннеса», Х'юстон має найбільше нагород з-поміж артистів (6 «Grammy», 15 «Billboard Music Awards», 21 «American Music Awards», 2 «Emmy Award», 1 «BET Lifetime Achievement Award» таін.).
(Слухання фрагмента пісні «І Will Always Love You» ( «Завжди кохатиму тебе» ) у виконанні Вітні Х'юстон. Аналіз твору за запропонованим планом.)


VI.    Актуалізація набутих знань
Бліцопитування
♦    Меланхолійна пісня-«скарга», пісня-«протест»:
а)    шансон;
б)    блюз;
в)    свінг.
♦    Стиль фортепіанної гри, для якого є характерним «рваний ритм», попередник джазу:
а)    регтайм,
б)    мініатюра;
в) рондо.
♦    Зміщення акценту із сильної долі на слабку:
а) речитатив;
б)    ритм;
в)    синкопа.


VII.    Підбиття підсумків уроку
Рефлексія
♦    Чи можливо уявити життя без музики?
♦    Яке значення має музика у вашому житті?


VIII.    Домашнє завдання
Для всіх: доповнити сторінкою «Сучасна популярна музика» альбом «Культурна спадщина народів світу».
Індивідуально-групове (для учнів із високим та достатнім рівнем навчальних досягнень): учні класу об'єднуються у 2 групи («Мистецтвознавці театру Но» та «Мистецтвознавці театру кабукі») та готують повідомлення про театральне мистецтво Японії.

11 клас


ТЕМА: Театр Но: єдність драми, танцю та речитативу. Театр кабукі
МЕТА: ознайомити учнів із особливостями та основними елементи художньо-образної мови театрального мистецтва Японії, історією розвитку театрів Но та кабукі, навчити визначити спільні та відмінні риси театрів Но та кабукі, розпізнавати символіку театру, пояснювати умовність сценічних прийомів, аналізувати театр як виразник складних почуттів людини; формувати вміння аналізувати твори театрального мистецтва; виховувати повагу та інтерес до світової театральної спадщини, збагачувати емоційний досвід учнів.
ОБЛАДНАННЯ: мультимедійна презентація або фото фрагментів вистав театру Но та кабукі; відеофільм «Японія в малюнках», фрагменти відеозаписів театральних вистав Но та кабукі; роздавальний матеріал (таблиця «Японський театр»; за кількістю учнів).
Мистецтво актора подібне до торби жебрака:

Усе, що побачиш,— клади у схованку пам'яті.

Соката Тодзюро (актор театру кабукі)


ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

Презентація сторінки «Сучасна популярна музика» альбому «Культурна спадщина народів світу»


III. Актуалізація опорних знань

1. Коментований перегляд відеофільму «Японія в малюнках»

2. Прийом «Снігова куля»

Повна відповідь на запитання формується поступово: учні по черзі відповідають на запитання, щоразу додаючи важливі моменти, формулюючи у такий спосіб колективну відповідь.

Запитання

♦ У чому полягає специфіка культури й мистецтва Японії?

♦ На яких засадах ґрунтується світогляд японців?

♦ Назвіть найпоширеніші види мистецтв Японії.


IV. Мотивація навчальної діяльності

V. Викладення нового навчального матеріалу

Під час викладення нового матеріалу учні мають заповнити таблицю «Японський театр», шаблон якої наведено далі. Наприкінці уроку учні вклеюють заповнену таблицю до зошитів.



Японський театр

Аспект характеристики Назва

театр Но (Ноаґаку) театр кабукі

Історія виникнення

Елементи та атрибути

Основні засади театральної вистави


1. Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими в групах

(Демонструються фрагменти відеозаписів або фото фрагментів вистав театру Но чи мультимедійна презентація.)

1-ша група «Мистецтвознавці театру Но»

Виникнення театрального мистецтва взагалі та театру Но зокрема датують IV чвертю XIV ст. Уважається, що Но як високе театральне мистецтво започатковано 1375 року у храмі Касуга міста Нара із благословення та за підтримки молодого сьоґуна Асікагі Єсіміцу.

У той час Но був жанром розваги для звичайних людей, що містив елементи денґаку (пов'язані із синтоїстськими релігійними ритуалами), саруґаку (вид акробатичних вистав, що трансформувалися пізніше у пісенно-танцювальні постановки), традиційні народні танці й пісенні балади, що сформували усні традиції народного мистецтва.

У період Муроматі Но досяг вигляду, що є майже незмінним донині. Цей театральний жанр значно вплинув на інші види японського драматичного мистецтва (кабукі, буто). Попри те, що під час періоду Мейдзі театр Но втратив заступництво влади, він був одним із офіційно визнаних національних видів театрального мистецтва.

Завдяки драматургам Кан'амі Кійоцугу (1333—1385) та Дзеамі Мотпокійо (1363—1443) театр Но набув розквіту.

Дзеамі Мотокійо написав 1423 року трактат, присвячений навичкам і вмінням, необхідним для акторів Но, що є актуальним до сьогодні.

Переламним моментом у розвитку театру Но вважають постановку п'єси Дзеамі, присвячену подіям періоду Хейан («золотого століття» Японії). Ця п'єса була написана «високим стилем», із дивовижними пасажами і прихованим змістом сюжетних ліній. Вочевидь, саме ця постановка сприяла тому, що Но міцно посів місце елітарного театру, мистецтва для знаті й вищих прошарків японського суспільства (на протилежність театру кабукі).

Театр Но майже не зазнав суттєвих змін із часів періоду Муроматі. Незважаючи на деяке скорочення репертуару театру (у період розквіту у театрі Но виконували понад 1000 п'єс), інтерес до цього жанру не зник і в Новий час.

У виставі театру Но беруть участь декілька осіб: актори (mami- ката), співаки (дзіута-ката) та музиканти (хаясі-ката). Акторів поділяють на три категорії виконавців ролей: головні (сіте-ката), допоміжні (вакі-ката), інтермедійні (кьоґен-ката). Співаки зазвичай виконують ролі головних виконавців (сіте-ката) і музикантів (хаясі-ката), які акомпанують на 3 традиційних для Но інструментах (флейті та різновидах барабанів).

П'єси театру Но у перекладі з японської називаються «пісні й мелодії». Збереглося не більше ніж 250 п'єс, які можуть відтворити сучасні театральні трупи. Вистава триває ЗО—120 хв. Вистави театру Но бувають п'яти типів: божественні, військові, жіночі, змішані, демонічні. Каміута є самостійним типом вистави, що поєднує танець і синтоїстський обряд. Такі п'єси є найдавнішими у репертуарі Но.

Вистави Но виконують на відкритій сцені з декорацією, на якій зображено сосну (вочевидь, утілює синтоїстське повір'я про те, що боги спускаються на землю з небес по сосні). Авансцени — хасіґа- карі (з яп. «місце паузи») є помостом, що веде до правої частини сцени — місця появи персонажів. Сцену традиційно виготовляють із японського кипариса. Уздовж хасіґакарі встановлюють три невеликих сосни, поблизу яких актор під час виходу може зупинятися, щоб промовити репліку до появи на сцені. Перед декорацією розташовується група музикантів, які супроводжують танці й акторські монологи специфічною, таємничою музикою. На лівому боці сцени перебувають 2 ряди співаків (хор), які супроводжують перехід від монологу персонажа або оповідання до танцю. Усе це формує багатий розповідний фон до основної гри акторів. Невелика трупа, мінімум антуражу й декорацій, створюють простір для фантазування глядачів.

Однією з найвідмітніших властивостей постановок Но є маски, які використовують як основний персонаж (сіте), так і його партнер (цуре). Маски перетворюють сіте на стару, молодика, жінку або надприродну істоту. Проте, маску не надягають, коли сіте грає зрілого чоловіка. Актори-підлітки (коката) й актори, які грають персонажів другого плану, масок не надягають.

Маски вирізують із дерева, здебільшого — із кедра. Потім їх покривають гіпсом і розмальовують. Деякі маски є видатними скульптурними творами. Існує досить багато типів масок. Це вимагає певного їх знання для того, щоб відрізняти їх одну від одної.

Іншою відмітною рисою Но є віяло, яке може бути у п'єсі символом різних предметів (меч, люлька, пляшка тощо).

На початок XX ст. збереглося 5 шкіл, у яких навчають виконання ролей сіте; 3 школи, у яких опановують мистецтво другорядних акторів вакі; 2 школи інтермедій та 14 шкіл, де навчають традиційної музики для театру Но.
2-га група «Мистецтвознавці театру кабукі»

(Демонструються фрагменти відеозаписів або фото фрагментів вистави театру кабукі чи мультимедійна презентація.)

Жанр кабукі утворився у XVII ст. на основі народних пісень і танців. Початок жанру поклала Окуні, служниця святилища Ідзумо Тайся, яка 1602 року почала виконувати новий вид театралізованого танцю у висохлому руслі ріки поблизу Кіото. Новий жанр швидко став популярним, Окуні навіть запрошували виступати перед імператором. Успіх нового виду театрального мистецтва сприяв виникненню театру кабукі як поєднанню драматичного й танцювального мистецтва, у якому всі ролі виконували жінки.

Спочатку у кабукі ставили здебільшого грубі та непристойні вистави; багато хто з акторок вів аморальний спосіб життя. Через це для назви кабукі іноді використовували омонім «театр куртизанок, які співають і танцюють».

Завдяки популярності кабукі, місце жінок — виконавиць ролей — із часом посіли юнаки. Водночас змінився характер вистав: більше уваги приділяли драматичному мистецтву, аніж танцю. Проте, це мало вплинуло на моральну сторону вистав. Хлопці- актори були не менш доступними для публіки, аніж їх попередниці. Вистави часто супроводжувалися заворушеннями, що змусило сьоґунат заборонити виступи юнаків на сцені кабукі (1652).

Сцена в театрі кабукі має своєрідну будову. Її авансцена — ха- наміпгі (з яп. «квіткова стежка», або «шлях квітки»), з якої актори виходять на сцену, розташована у глядацькій залі. Театри кабукі були технічно оснащені у XVIII ст. (сцени, що обертаються, механічні люки та ін.), що значно підвищило ефектність театральних постановок.

У кабукі, як, утім, і в деяких інших традиційних японських театрах, зміна декорацій відбувається іноді посеред акту: актори продовжують грати, а завіса не опускається. Робітники сцени, одягнені у чорне (їх уважають «невидимими»), на очах у глядачів змінюють антураж.

Театр кабукі нині складається із 3 типів вистав: дзідай-моно (з яп. «історичні») — створені до періоду Сенґоку; сева-моно (з яп. «простонародні») — створені після періоду Сенґоку; сьосаґо- тпо — танцювально-драматичні п'єси.

З 1653 року у трупах кабукі могли виступати тільки зрілі чоловіки, що спричинило розвиток витонченого, глибоко стилізованого різновиду кабукі — яро-кабукі (з яп. «шахрайський кабукі»). Ця метаморфоза відбулася під впливом також популярного у ті часи в Японії комічного театру кьоґен. Практично до сьогодні всі ролі у кабукі виконують чоловіки. Акторів, які спеціалізуються на виконанні жіночих ролей, називають онаґата або ояма (актори жіночого стилю). Два інших стилі виконання називаються араґото («грубий стиль») і ваґото («м'який, гармонійний стиль»). З-поміж акторів кабукі існують справжні театральні династії, які спеціалізуються на певних стилях гри.

За часів періоду Ґенроку (1688—1704) — часу розквіту японської культури — театр кабукі активно розвивався. Структуру вистав було формалізовано, з'явилося багато елементів стилізації. Упорядкували й типи персонажів. Кабукі й ляльковий театр (згодом зажив слави під назвою бунраку) впливали один на одного. Відомий сценарист Тікамацу Мондзаємон, один із перших професійних авторів п'єс кабукі, створив декілька вистав, що значно вплинули на розвиток театру, хоча найзнаменитіша з-поміж його робіт, «Сонедзакі Сіндзю» («Самогубство закоханих в Сонедзакі»), спочатку була написана для театру бунраку. Як і безліч п'єс для бунраку, «Сонедзакі Сіндзю» була адаптована для театру кабукі та викликала безліч наслідувань (у житті, а не на сцені), що уряд заборонив постановку п'єс про обопільне самогубство закоханих (1723). Цей період характеризується появою мови поз міе та гриму кумадорі, створених Ітпікавою Дандзюро.

До середини XVIII ст. кабукі втратив популярність, а бунраку посів місце найважливішого жанру мистецтв для представників нижчих верств суспільства (почасти, завдяки появі декількох талановитих вистав бунраку). Розвиток кабукі не вирізнявся особливими досягненнями до кінця XVIII ст., коли театр почав повертати собі колишню популярність. 1868 року, унаслідок падіння сьоґу- нату Токуґава та відкриття країни для Заходу, у Японії розпочалися грандіозні соціально-культурні зміни. Це сприяло відновленню колишньої слави кабукі. Поки японська культура пристосовувалася до відсутності національної ізоляції, актори вживали всіляких заходів для підвищення інтересу до кабукі у вищих верствах суспільства, адаптуючи традиційний театральний жанр до сучасних смаків. Ці заходи були успішними — одного разу вистава театру відбулася для імператора Мейдзі.

Під час Другої світової війни бомбування знищили багато будівель театрів кабукі. Окупаційна американська адміністрація заборонила театральні вистави після завершення війни. Заборону було знято 1947 року, і вистави було відновлено.

У сучасній Японії кабукі є найпопулярнішим із-поміж усіх традиційних японських драматичних жанрів. Багато акторів кабукі часто знімаються у кіно і на телебаченні (відомий актор-онаґата Бандо Тамасабуро V зіграв декілька ролей, зокрема жіночих, у кінофільмах).



Театр кабукі нині складається із трьох типів вистав:

• дзідаі-моно — «історичні» п'єси, створені до періоду Сенґоку;

• сева-моно — «простонародні», створені після періоду Сенґоку;

• сьоаґото — танцювально-драматичні п'єси.

У деяких театральних трупах жіночі ролі виконують жінки, а після Другої світової війни сформовано жіночий колектив «Ітікава Кабукі-дза». На честь засновниці жанру 2003 року було встановлено статую Окуні в Кіото.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   ...   60

Схожі:

Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема 1: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Уроків образотворчого мистецтва -6-7 -8 класи (35 годин, год на тиждень) Вчитель Л. В. Папіш
Зародження образотворчого мистецтва: графіки, живопису, скульптури, а також декоративно-ужиткового мистецтва І архітектури. Прагнення...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Історія української культури
Стародавні кочівники кіммерійці, жили на території Північного Причорномор'я в період
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Педагогічні умови вивчення творів українського образотворчого мистецтва
Презентація досвіду вчителя образотворчого мистецтва Нововолинської гімназії Уманця Євгенія Анатолійовича
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Урок образотворчого мистецтва в 6 класі Вчителя Кізілової Г. О
Сху, В. М. Шумило та С. М. Ковальчуком; невеличка виставка графічних портретів учнів попередніх років; зразки графічних портретів,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Дипломна робота «Розвиток у молодших школярів уявлень про народне мистецтво
Кафедра образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та методики їх викладання
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\1. Найдавніший, за писемними джерелами, народ Північного Причорномор’я – це кіммерійці
України. Відповіді на завдання тесту з історії України зовнішнього незалежного оцінювання 2010 року. Друга сесія
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво, 8 клас Урок 18
Тема: Мистецтво бароко. Особливості живопису мистецтва бароко. Види та жанри мистецтва бароко. Творчість живописців Мікеланджело...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво є формою відображення суспільного буття, формою суспільної свідомості
Модуль Феномен мистецтва. Ранні форми мистецтва та особливості його розвитку у країнах Стародавнього Сходу. Мистецтво античності:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка