Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я



Сторінка44/60
Дата конвертації21.03.2018
Розмір9.75 Mb.
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   ...   60

1. Портрет — це зображення людини чи групи людей, які мають риси подіб­ності з тими, що існують у реальній дійсності. Справжнє народження пор­трету як жанру можна датувати XV століттям, епохою Ренесансу. Створю­ючи портрет, художник-живописець виявляє істотні, індивідуальні риси людини. Передача зовнішньої подібності — обов'язкова вимога жанру. Але відтворюючи подібність до людини, художник завжди намагається відна­йти, розкрити сутність її характеру, проникнути в бездонні глибини її внутрішнього світу.

У живописних, графічних портретах існують різновиди залежно від:

а) постави — прямий (анфас), у профіль (збоку), у три чверті;

б) стилю та способу зображення моделі — ідеальний, реалістичний, парадний;

в) кількості зображуваних — персональний, подвійний, груповий (сімейний, корпоративний).

Власний портрет художника, виконаний самим художником, називається автопортретом.



Акт (ню) — це художнє зображення оголеної фігури — як жіночої, так і чоловічої.

Карикатура — це навмисне пародійне зображення обличчя, фігури, події. У XVII столітті у Франції карикатура набула форми гротеску чи так званого капричіо.

Капричіо — це різного роду фантастичні перебільшення, інколи нереальні зображення. У європейському мистецтві XVIII століття капричіо на суспільні теми виконував великий майстер — іспанець Ф. Гойя.



2. Натюрморт (із французького «мертва натура») — це продумана композиція неживих предметів побуту або об'єктів тваринного чи рослинного світу, що становить сюжет художнього твору.

Вперше твори цього жанру з'явились у Голландії на початку XVII століття. До цього жанр натюрморту як самостійний не існував: у мистецтві Середньовіч­чя та Ренесансу елементи натюрморту мали символічне значення, підкреслюю­чи характеристики персонажів, які зображувалися.

Головною особливістю натюрморту є те, що за допомогою неживих речей художник відображає певне бачення фрагментів матеріального світу. Таким чи­ном, художник ніби вселяє у мертві предмети нове життя. Придивіться уважніше до відомих творів цього жанру і ви помітите, що більшість із них містить інфор­мацію не тільки про речі, але й про епоху, побут, звички їх володарів. Предметом зображення є квіти, плоди, дичина, їжа, посуд, меблі, одяг, особисті речі.

Мистецтвознавство виділяє два основних типи натюрморту:

а) той, у якому речі ніби самі розповідають про себе, даючи можливість гляда­чеві познайомитися з їхньою пластикою, кольором, взаєморозташуванням, фактурою;

б) той, що більше розповідає про самого володаря, якому вони служать, але й інколи образ цілої епохи.

3. Пейзаж (із французького «країна, місцевість») — жанр образотворчого мистецтва, в якому основним предметом зображення є природа. Розквіт цього жанру датується XVII сторіччям у мистецтві голландських художни­ків.

Пейзажі класифікують залежно від:

а) представленого мотиву — архітектурні забудови, міста (ведута — місцевий, архітектурний пейзаж); природний (морський — марина, рівнинний, ліс­ний, гірський); сільський (поєднує архітектурний та природний пейзажі);

б) ставлення до зображуваної дійсності — топографічний, уявний.



4. Побутовий жанр — один із традиційних жанрів образотворчого мистецтва, що визначається колом тем та сюжетів із повсякденного життя: звичайно­го, приватного, суспільного та ін. Власне побутовий жанр отримав свій істо­ричний зміст та характерні форми лише як явище світського станкового мистецтва. Галантні бесіди, популярні ресторани та картини домашнього життя, тепле зображення домашнього побуту, суспільні відношення у побу­тових ситуаціях — це теми побутового жанру. Кращі представники жанру: Опоре Домьє, Густав Курбе, Г. Федотов, О. Г. Венеціанов, І. С. Рєпін.

5. Батальний жанр пов'язаний із зображенням битв, військових походів, різ­номанітних бойових дій та епізодів військового життя. З'явився в епоху Відродження. Один із кращих представників жанру — Тиціан.

6. Історичний жанр присвячений історичним діячам та подіям, що є суспіль­не значимими, і є явищем в історії людства. Може входити до історичного міфологічного жанру як елемент інших жанрів: побутового, пейзажного, на­тюрморту.

7. Міфологічний жанр присвячений героям та подіям, про які розповідається у міфах давніх народів. Витоки цього жанру — в пізньоантичному та серед­ньовічному мистецтві. Остаточно сформувався в епоху Відродження.

Матеріали та техніка

1. Живопис олійними фарбами має два способи: багатошаровий (лесування), одношаровий (аля-прима).

2. Акварель — нанесення кольору на папір без білил, відрізняється прозорістю та свіжістю кольору.

3. Гуаш — має густу консистенцію та велику щільність, непрозора.

4. Темпера — фарби розводять водою та готують на олійній суміші.

5. Пастель — пишуть кольоровою крейдою оксамитово-м'яких тонів на сірому папері.

6. Фресковий живопис (монументальний) — кольоровий порошок розводять водою та наносять на сиру штукатурку, яка, висихаючи, міцно скріплює ко­льоровий шар.

7. Мозаїка — містить замість фарб частини смальти (скляний сплав), мармур, камінь, емаль, кераміку.



З а в д а н н я (узагальнення у формі індукції)

Учитель проводить вікторину за слайд-шоу. Учні мають визначити мистець­кий жанр, вказати матеріал та техніку виконання.



VI. БАЗОВИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ П1ДТЕМИ «ГРАФІКА. ХУДОЖНІ ЗАСОБИ. ВИДИ ТА ЖАНРИ»

Будь-яка людина, котра навіть не вважає себе прихильником мистецтва, зустрічається із графікою буквально на кожному кроці: то у вигляді книги, то га­зетної карикатури, оголошення, афіші, плакату. Але знають графіку, є істинни­ми цінителями небагато людей, навіть серед тих, хто серйозно цікавиться мисте­цтвом. Графіка часто асоціюється з чимось легким, навіть несерйозним, не та­ким важливим та відповідальним, як, скажімо, станковий чи монументальний живопис. Насправді ж руки художників, живописців несуть сліди роботи з найгрубішими слюсарськими інструментами та отруйними хімічними речовинами. Те, що здається експромтом, приховує складний технологічний процес.



Графіка (з грецького «пишу, малюю») — вид образотворчого пластичного мистецтва. Як і живопис, пов'язана із зображенням на площині: малюнок або відтиск наноситься, як правило, на аркуш паперу. Лінія, контур, силует у цьому мистецтві відіграють головну роль.

Історична довідка

Цей випадок стався колись у Франції з одним художником. Жив він у край­ній бідності, і ось одного разу він вирішив написати листа генеральному міні­стру фінансів Е. де Силуету, аби попросити його про допомогу. І тільки він вивів його прізвище, як на цьому місці утворилась велика пляма. На одну мить худож­ник засмутився, а потім його рука швидко перетворила пляму на тінь, яка ніби впала від фігури міністра фінансів. Листа все ж таки не було написано, але ма­люнок міністр все-таки отримав. Згодом подібні до цього малюнки все частіше почали з'являтися, і називалися вони силуетами. Потім так назвали вид графіч­ної техніки в образотворчому мистецтві. Силуети, перші графічні роботи, стали виконувати тушшю на світлому фоні або білими фарбами на темному фоні.



Засоби художньої виразності графіки

Графіка — мистецтво малюнку. Плавність або строкатість лінії, її м'якість або твердість, уривчастість або безперервність, ступінь тонкості, сухості чи тов­щини — все це має значення та використовується художником задля різнобічно­го відтворення дійсності. Лінія може передати обриси предметів, їхню фактуру і характер. Графіка — найоперативніший образотворчий вид мистецтва.

Широко використовується у графіці пляма: рівно зафарбована, різна за ко­льором, формою, розміром, густотою, характером тону. Все це дозволяє плямі створити ілюзію об'єму, глибини, допомагає точніше виразити реальність. Чор­но-білі малюнки не здаються однотонними, бо це пояснюється тим, що кожний колір, у тому числі й чорний, має безліч відтінків.

Різниця у градації кольору від найтемнішого до найсвітлішого виражаєть­ся поняттям «тон». Художники відчувають найтоншу градацію одного й того ж тону. Тон допомагає передати якість предмета, його об'єм та інші властивості. Однокольоровий (чорно-білий) малюнок інколи називають тоновим.

Таким чином, лінія, пляма, тон — основні виражальні засоби у графіці.



Різновиди графіки

Станкова графіка

1. Оригінальна графіка — твори виконуються в одному екземплярі на папері різними художніми матеріалами.

2. Естамп (з франц. «відтиск») — вид графіки, що дозволяє тираж, тобто біль­шу чи меншу кількість повноцінних авторських екземплярів твору. На кож­ному авторському відтиску має стояти його підпис та номер — Д15 (сьо­мий із п'ятнадцяти) або Д15\2 (сьомий із п'ятнадцяти з виправленнями). На відміну від типографічної продукції форму для друку естампу виготов­ляє сам автор.

Естамп ділиться на чотири види:

а) високий друк. Висока гравюра — найстаріша серед усіх видів естампу. Вона виникла від техніки «набійки» — друку з випуклих дерев'яних форм на тка­нину, що робилося ще в пізньоантичному Римі. Друк із рельєфних форм на папір з'явився у Китаї в VI—VII столітті. Спочатку для високої гравюри на дереві використовували дошки, розпиляні вздовж волокна. Така техніка називається поздовжньою ксилографією. У 1515 році італієць Угод а Карпі винайшов спосіб отримання кольорового відтиску —кьяроскуро. У XVIII столітті Томасом Б'юїком була винайдена торцева ксилографія (спосіб

гравірування на торці дерева). Аби замінити дерево, в XX столітті худож­ники звернулись до лінолеуму. Так з'явилася ліногравюра;

б) глибока гравюра — офорт, різцева гравюра на металі, другий за віком вид естампу, вона заявилася всередині XV століття. За легендою, яку розповів Д. Вазарі, честь її винаходу належить флорентійцю Мазо Фінігуерре — ювеліру, майстру техніки ніело (чорніння по сріблу). Рельєфність друко­ваної форми є необхідною умовою для глибокого друку. Але цього разу друкуються заглиблені штрихи та крапки, в які забивається фарба, а чиста поверхня стає фоном. Під сильним тиском фарба переходить на спеціаль­ний крихкий зволожений папір, а краї металевої друкованої форми, що вдавлюються у такий папір, створюють характерні рельєфні краї компози­ції — фасети. У 1507 році Д. Хопфер винайшов хімічний спосіб створення заглибленої друкованої форми — «офорт», що в перекладі означає «азот­на кислота». Таким чином, глибоку гравюру можна поділити на два види: хімічного способу виготовлення (офорт) та механічного. Серед глибоких гравюр хімічного способу виготовлення виділяють травлений штрих (Ремб­рандт), акватинту (Ф. Гойя), лавіс, ресерваж, м'який лак. Основні механічні способи: різцева гравюра на металі, суха голка, мецо-тинто;

в) плаский друк — літографія, альграфія, офсет. Родоначальниця цього виду естампу — літографія. Художник, малюючи на камені — вапняку — спе­ціальними олівцями та тушшю, створює водовідштовхуюче середовище. Під час друку перед кожним нанесенням фарби на камінь він змочується водою, яка не лягає на малюнок, а товста друкарська фарба в свою чергу не лягає на воду. Винайдена літографія в 1799 році Алоїзом Зенефельдером, який першим здогадався, що можна друкувати з пласкої форми за рахунок різ­них фізико-хімічних властивостей. Відомі майстри літографії — Т. Жеріко, О. Домьє, П. Гаварні, Д. Уістлер, Ф. Фантен-Латур, К. Кольвіц, російські — М. О. Тирса, М. Ф. Лапшин, В. В. Лебедев, О. Л. Каплан, Ю. О. Васнецов, К. І. Рудаков, О. С. Ведерников,

В. М. Конашевич);

г) трафаретний друк — шовкографія. У шовкографії друкованою формою служить тонка, але міцна тканина, натягнута на раму. Деякі частини цієї тканини, що залишаються незафарбованими елементами композиції, роб­ляться непроникаючими для фарби. Такою перепоною служить або паперо­вий трафарет, що знаходиться між ситом та майбутнім відтиском, або при­готована безпосередньо на ситі особлива полімерна плівка. Відомі майстри шовкографії — Є. І. Чарушин, Ю. О. Васнецов, О. С. Ведерников.

Промислова графіка

Із мистецтвом книги пов'язаний особливий жанр — екслібрис (від латин­ського «з книг») — книжковий знак, який вказує на володаря книги. Екслібрис наклеювався на внутрішній бік книжкової палітурки або обкладинки. Книжкові знаки гравірувались на дереві, міді, лінолеумі, виготовлялися цинкографським або літографським способами.



Види:

— гербовий (ХУІ-ХУИ ст.);

— вензелевий (до орнаменту входять ініціали володаря книги);

— сюжетний (складається з архітектурних мотивів, атрибутів, емблем, які свідчать про смаки володаря книги).

До мистецтва книги входить:

— виготовлення макету;

— оформлення;

— ілюстрації.

Відомий український ілюстратор — В. Базилевич, майстри екслібрису — А. Дюрер, Лукас Кранах, Франсуа Буше, Анрі Матісс, А. М. Бенуа, В. О. Фаворський.

Мистецтво плакату

Виділяють:

— політичний плакат;

— видовищний (театральний, кіноплакат тощо);

— рекламний плакат, або «постер».

Для мистецтва графіки характерний високий ступінь соціального відгуку. Протягом усієї історії вона жваво реагувала на всі докорінні зміни в житті сус­пільства, відповідала і сама стимулювала естетичні потреби людини. Всі найзначніші винаходи у її технологіях, розвиток художньої виразності мови при­падають на особливо гострі, переламні моменти історії культури. Тому для неї характерною є і морфологічна пластичність, змінність того, що входить до ве­ликої та досить різнорідної системи мистецтва графіки.



VII. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТЕМИ УРОКУ У ФОРМІ ІНДУКЦІЙНИХ ЗАВДАНЬ

1. Проаналізувати таблицю, яку учні заповнювали в інформаційному блоку. Обґрунтувати запитання: чи залежить художній образ від матеріалу, техні­ки виконання від жанрових особливостей візуального мистецтва?

2. Учитель демонструє різні види мистецтва з різною технікою виконання. Учні мають назвати вид мистецтва, жанр, техніку виконання. Бажано ви­користовувати мистецький словничок.

VIII. РЕФЛЕКСІЯ

Кожен жанр мистецтва відображає реальний світ своїми художньо-творчи­ми засобами. Кожен твір мистецтва — це погляд або представлення, своєрід­не бачення художника особливостей навколишнього світу. Велике значення має синтез та взаємозбагачення різних видів мистецтва.



IX. ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

Намалювати профіль у техніці силуету.



Силует

В останній третині XVIII — на початку XIX століття, до винайдення фотографії, була широко поширена техніка силуету. У кожному домі можна було побачити однотонні зображення, що прикрашали стіни кімнат та альбоми дам. Найчастіше це були портрети або побутові сцени. Техніка силуетів була різноманітною: їх малювали тушшю на папері чи склі або вирізали із паперу.

Мода на силуети була такою великою, що їх виконували не тільки професіонали, але й дилетанти. Багато портретів видатних людей того часу дійшли до нас тільки у силуетах.

Силует як вид образотворчого мистецтва виник у далекій давнині: чорні пласкі профільні фігури прикрашають грецькі вази VI ст. до н. е. У Греції на­годилася легенда виникнення силуету, коли дочка Дибутада (грецького бога), окреслила тінь свого коханого на стіні дома. У глибину століть йде історія розвитку славнозвісних китайських силуетів.

Але у тому вигляді, що процвітав у нас, силует народився у Франції у І половині XVIII ст. А назва з'явилась пізніше. Походить ця назва від прізвища генерального контролера фінансів

Е. де Силуета (1709—1767 рр.). Коли його звільнили з посади за непопулярні реформи, він тішив себе вирізанням силуетів. Тоді вони здавались надто бідними, простими порівняно з яскравими полотнами художників. Над ним стали потішатися і називати його витвори силуетами. Згодом такі контурні зображення стали з'являтися все частіше і називали їх силуетами. Потім так назвали вид графіки.

Але до початку XX сторіччя він був майже забутий. Силует — пласка форма предмета або спорудження, що упізнається за контуром. Перше, що ми сприй­маємо, навіть мигцем глянувши на предмет,— його силует.

Алгоритм виконання силуету:

1) сфотографувати себе чи близьку людину у профіль та зробити фотогра­фію;

2) зробити ксерокопію з фотографії;

3) скріпити ксерокопію та чорний папір степлером, щоб вони не рухались;

4) вирізати за контуром профіль;

5) наклеїти на білий папір. Зробити рамку у формі овалу з вензелями.



Копія за клітинками:

1) накреслити на фотографії чи малюнку клітинки;

2) накреслити на папері клітинки більші за розміром, ніж на фотографії;

3) перенести малюнок у кожну клітинку.



X. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Принести на наступний урок солоне тісто (2 частини муки, 1 частина солі), кольоровий папір, клей, ножиці.

2. Доповніть таблицю, опрацьовану на уроці, прізвищами майстрів, які внесли вагомий внесок у розвиток жанру.

ТЕМА: ВИДИ ТА ЖАНРИ ЖИВОПИСУ



Слайд № 1

МЕТА: сформувати уявлення про походження живопису, його види та жанри; розвивати відчуття

прекрасного та гармонії у тво­рах мистецтва; виховувати в учнів прекрасні почуття, навіяні

спогляданням творів живопису та порівнювати їх з почуттями та думками, що виникли від

сприйняття інших видів мисте­цтва.

ОБЛАДНАННЯ: ілюстрації картин, використання слайдів.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Оголошення теми і завдань уроку.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

Що таке мистецтво? Питання складне й водночас просте. Словники, енцик­лопедії пропонують багатослівні визначення. Давайте уважно подивимось, що нас оточує. Книжкова ілюстрація, вишитий рушник, стінопис у соборі, ювелірна прикраса — все це твори мистецтва. Тобто мистецтво — це один із видів люд­ської діяльності, в якому художньо відображається її внутрішній і навколиш­ній світ.

Мистецтво поєднує в собі багато видів творчої діяльності людини. Це — лі­тература, музика, театр, кіно тощо. Такі різноманітні види людської творчості мають назву видів мистецтва. Серед них виділяють живопис, графіку, скульптуру, що разом із художньою фотографією становлять образотворче мистецтво. Сама назва його пояснює: це мистецтво, що творить образи, які ми можемо ба­чити очима. Тісно з ним пов'язані архітектура та декоративно-ужиткове мистец­тво, дизайн, садово-паркове мистецтво, комп'ютерна графіка. Уся ця сукупність мистецтв має ще й назву візуального мистецтва. Кожен вид мистецтва має свій спосіб відображення навколишнього світу, в ньому використовуються характер­ні саме для нього матеріали, він по-різному задовольняє людські вимоги.

Отже, сьогодні на уроці ми з вами дізнаємося більше про живопис, засоби живопису, його види та жанри, познайомимося ближче із зразками живопису, поринемо у світ мистецтва.



Слайд № 2

Живопис — найпопулярніший вид образотворчого мистецтва, це зображен­ня фарбами на папері, полотні, стіні або іншій поверхні предметів, явищ, лю­дей тощо.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Кожен вид мистецтва говорить з нами своєю мовою: графіка — мовою ліній, штрихів, темних і світлих плям; живопис — мовою кольорів та їх відтінків; де­коративно-ужиткове мистецтво — мовою орнаменту, візерунків, символів, створює речі корисні й гарні.

Завдяки кольору та майстерності художника живопис може відобразити світ людських почуттів, характерів, стосунків. Живопис має великі можливості для передання реального навколишнього життя і внутрішнього світу людини. Відповідно до призначення живопис поділяється на види: монументальний, станковий, театрально-декоративний, мініатюра.

Зараз ми дізнаємося, що ж нового нам повідомлять учасники творчих груп.

Перша творча група повідомить нам про монументальний вид живопису. За призначенням та особливостями художнього виконання живопис поділяєть­ся на монументальний, декоративний та станковий.

Слайд № З

Першим з'явився монументальний живопис. Це були розписи на стінах і стелях печер, які робили первісні художники. У Стародавньому Єгипті, Рим­ській імперії монументальні розписи прикрашали храми, палаци царів, вельмож. В епоху Середньовіччя у Візантії, країнах Західної Європи храми прикрашали мозаїками (зображення складалося із закріплених на поверхні різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців) та фресками (живопис фарбами по вогкій вапняній поверхні). Ці традиції продовжили і майстри Київської Русі. Мозаїки І, і фрески того часу ми можемо побачити в Софії Київській. Вони були і в Ми­хайлівському Золотоверхому соборі.

У готичних соборах Західної Європи з'являється ще один різновид мону­ментального живопису — вітраж. Це зображення із кольорового скла або його частинок, скріплених між собою. З часом у монументальному живописі почали використовувати й олійні фарби. Для монументального живопису властиве філософсько-епічне розуміння дійсності, суспільне значимий зміст, масштабність задуму, громадянський пафос, високий лад образів, звернення до великої колек­тивної аудиторії тощо.

Монументальний живопис тісно пов'язаний з архітектурою, він підпорядко­вується архітектурній споруді, створюючи синтез-органічну єдність різних видів мистецтв в межах єдиного художнього твору. Синтез тоді досягає повноти, ко­ли різні види мистецтв узгоджуються спільністю ідейного задуму та стилістич­ною єдністю. В ансамблі монументальний живопис виконує також і декоратив­ну роль.

Друга творча група повідомить нам про декоративний вид живопису.

Слайд № 4

Декоративний (декор — система, сукупність декораційних елементів (при­крас) в архітектурі та прикладному мистецтві) живопис є складовою архітектур­ного ансамблю або творів декоративно-прикладного мистецтва і призначений (на відміну від монументального живопису) для оздоблення або підкреслення конструкції та функції предмета. Термін відноситься також до орнаментально­го розпису. В сучасному розумінні декоративний живопис як манера може бути застосований у станковому та монументальному живописі.

Слайд № 5

Отже, термін відноситься до орнаментальних розмалювань та композицій, що не мають самостійного значення: панно, орнаментальне підкреслення функ­цій предмета або оточення великих настінних сцен.

Різновидом декоративного живопису є театрально-декораційний — це ху­дожнє оформлення вистав. У добу Відродження у театр прийшло образотворче мистецтво для зображення місця дії засобами живопису, і виникла нова про­фесія — художник-декоратор. Художники у сучасному театрі не лише малюють величезні картини, але й створюють ескізи костюмів, макети декорацій, проду­мують освітлення сцени протягом усієї вистави.

Третя творча група повідомить нам про станковий вид живопису.



Слайд № 6

Станковий живопис (від слова «станок», «мольберт», на який ставиться приготовлена основа — картон, дошка, полотно для малювання картин, за яким працював художник) об'єднує твори самостійного значення, не пов'язані з архітектурним ансамблем. На відміну від монументальних творів, які є невід'ємними від стіни і частини будівлі, станкові живописні картини можуть змінювати своє місцезнаходження, їх можна переносити з місця на місце, зберігати в житлових приміщеннях, установах, музеях. Станковий живопис виник у добу Відроджен­ня. Але справжнього розквіту цей вид мистецтва набув коли виникла техніка роботи з олійними фарбами на полотні. Вони давали можливість працювати над картиною тривалий час.

Саме в цій техніці виконано переважну більшість шедеврів світового зна­чення.

Мініатюра як вид живопису виникла в часи, коли старовинні книги прикра­шали невеличкими барвистими сюжетними зображеннями. Саме слово «мініа­тюра» походить від «мініум» (так називали червону фарбу, яку дуже цінували в давні часи).

За тематикою живопис поділяється на жанри: побутовий, історичний, де­тальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний, анімалістич­ний, батальний, іконопис.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   ...   60

Схожі:

Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема 1: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Уроків образотворчого мистецтва -6-7 -8 класи (35 годин, год на тиждень) Вчитель Л. В. Папіш
Зародження образотворчого мистецтва: графіки, живопису, скульптури, а також декоративно-ужиткового мистецтва І архітектури. Прагнення...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Історія української культури
Стародавні кочівники кіммерійці, жили на території Північного Причорномор'я в період
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Педагогічні умови вивчення творів українського образотворчого мистецтва
Презентація досвіду вчителя образотворчого мистецтва Нововолинської гімназії Уманця Євгенія Анатолійовича
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Урок образотворчого мистецтва в 6 класі Вчителя Кізілової Г. О
Сху, В. М. Шумило та С. М. Ковальчуком; невеличка виставка графічних портретів учнів попередніх років; зразки графічних портретів,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Дипломна робота «Розвиток у молодших школярів уявлень про народне мистецтво
Кафедра образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та методики їх викладання
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\1. Найдавніший, за писемними джерелами, народ Північного Причорномор’я – це кіммерійці
України. Відповіді на завдання тесту з історії України зовнішнього незалежного оцінювання 2010 року. Друга сесія
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво, 8 клас Урок 18
Тема: Мистецтво бароко. Особливості живопису мистецтва бароко. Види та жанри мистецтва бароко. Творчість живописців Мікеланджело...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво є формою відображення суспільного буття, формою суспільної свідомості
Модуль Феномен мистецтва. Ранні форми мистецтва та особливості його розвитку у країнах Стародавнього Сходу. Мистецтво античності:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка