Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я



Сторінка45/60
Дата конвертації21.03.2018
Розмір9.75 Mb.
1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   ...   60

Слайди № 7, 8

Побутовий жанр — галузь мистецтва, присвячена відображенню у художніх творах подій та сцен повсякденного життя людини.

Історичний жанр — галузь мистецтва, присвячена зображенню конкретних історичних явищ суспільного життя минулого та сучасного, а також діяльності історичних осіб.

Детальний жанр — в образотворчому мистецтві досконале, реалістичне ви­конання всіх дрібниць та подробиць у зображенні будь-чого. Практика деталь­ного жанру притаманна художникам Раннього Відродження.

Слайд № 9

Портрет — один із провідних жанрів живопису, скульптури, графіки, при­свячений зображенню

певної конкретної людини; окремий художній твір, що належить до портретного жанру. Портрет може відображати одночасно кількох людей. Портретний жанр набув поширення ще у мистецтві часів рабовласни­цької формації (Стародавні Єгипет, Греція, Рим) і, будучи забутим у середні ві­ки, з новою силою розвинувся у добу Відродження — особливо у XVII ст., коли творили великі майстри портрету Рембрандт та Веласкес. Провідне місце в жит­ті тодішнього суспільства посів жанр портрета, розвиток якого розпочався з до-наторських та надгробних зображень. Цей вид портрета був досить поширеним в українському мистецтві.



(Портрети Яна Рорбурта, Костянтина Корнякта.)

Найпопулярнішим був портрет світського призначення, спочатку погруд­ний, згодом у повний зріст. Невеликого формату ранні портрети об'єднані органічно цілим ренесансним сприйняттям людини. У таких портретах пере­плелися впливи західноєвропейського мистецтва з традиціями українського жи­вопису, якому належить провідна роль.



Слайд № 10

Пейзажний жанр — один із жанрів в образотворчому мистецтві, присвяче­ний зображенню первісної або зміненої людиною природи. Окремий художній твір відповідного жанру також називається пейзажем. Як самостійний жанровий різновид пейзаж існує у європейському мистецтві з XVII ст., набувши особливо великого розвитку в голландському живописі цієї доби. Лише у XIX ст. пейзаж став поширеним жанром. З часом він розгалужується на різновиди: парковий, історичний, міський, індустріальний тощо.

Слайд № 11

Натюрморт (від французького «мертва природа») — один із жанрів образ­отворчого мистецтва, присвячений зображенню неживих предметів. Найбільшо­го розвитку як самостійний жанр досяг у XVIII ст. в голландському та іспан­ському живописі.

Слайд № 12

Іконопис — в історії мистецтва галузь станкового (духовного) живопису, твори якого були об'єктом культу та поклоніння.

Батальний жанр — галузь образотворчого мистецтва (переважно маляр­ства), присвячена військовій тематиці. Головним чином відображує бойові події. Батальний жанр може розглядатись і як окремий розділ історичного жанру.

Слайд № 13

Анімалістичний жанр — жанровий різновид образотворчого мистецтва, що зображує тварин, птахів.

Художні образи живопису створюються за допомогою малюнка, кольору, світлотіні, колориту і перспективи. Важливу роль відіграє і композиція (лат. соmpositіо — складання, розміщення) — побудова художнього твору, співвідно­шення окремих частин і елементів, що зумовлені його ідейно-образним змістом, характером і призначенням.

Найважливішим зображальним та емоційним засобом живопису є колір. У живописі використовуються фізичні властивості світла, що дає можливість зобразити предмет у кольорі, створювати колорит. Колорит (італ. соlorіо — за­барвлений) — загальне кольорове рішення, система сполучення кольорів та їх відтінків у художньому творі. Якщо у творі домінують сині, зелені, фіолетові відтінки, колорит називають холодним, а коли домінують жовті, червоні, оран­жеві — теплим. За допомогою кольору, приведеного в творі у гармонійну сис­тему, передаються краса й багатство барв реального світу, матеріальність пред­метів, їхнє природне забарвлення і його зміни залежно від освітлення і оточення.

Техніка живопису різноманітна, фарби відрізняються одна від одної харак­тером речовин, що сполучають барвники. Застосовують фарби олійні, клецові, керамічні, силікатні, воскові, темпера.



IV. ПІДСУМОК

Ми вже знаємо, що таке живопис. Він сповнений простору, глибини, як у реальному житті. Складається враження, що там діють живі люди, рухаються тварини, ростуть дерева і квіти, хоча насправді це лише кольорові фарби на пло­щині. Завдяки їм і майстерності художника живопис може відобразити світ люд­ських почуттів, характерів та стосунків, спостереження за природою та сміливі фантазії. Тобто живопис має великі можливості для передання реального нав­колишнього життя і внутрішнього світу людини. Тому це найпопулярніший вид мистецтва, який має багато шанувальників. Глибина і правдивість відображення дійсності, майстерність застосування художніх і технічних засобів визначають силу ідейного і емоційного впливу живопису на глядача. Живопис, як і інші ви­ди мистецтва, є однією із форм суспільної свідомості, засобом пізнання світу, ідейного та естетичного виховання людей.



V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Творчим групам дібрати зразки живопису до тих жанрів, про які вони роз­повідали на уроці.

ТЕМА: Декоративно-ужиткове мистецтво. Різновиди: вишивка, ткацтво, килимарство,

гончарство, іграшка, художня обробка металу, дерева, шкіри, вироби з бісеру. Український

костюм. Костюми народів світу.

(Виконання декоративної композиції – панно для шкільного інтер'єру (колективна роботи)

Створення зразків народної іграшки (з костюмами, прикрасами)

МЕТА: визначити роль декоративно-ужиткового мистецтва в житті людини; вчитися характеризувати

художньо-образний зміст народних творів; вчитися формулювати власні враження під час

спілкування з творами народного мистецтва, використо­вуючи спеціальну мистецьку

термінологію; розвивати вміння інтерпретації художніх творів за змістом і мовними засобами,

формувати пізнавальну активність, повагу, любов до культу­ри рідного краю, до мистецьких

добутків народних майстрів; розвивати здатність давати естетичну оцінку художнім тво­рам;

виховувати духовність, що виникає внаслідок тонкощів бачення та сприйняття світу, інтерес та

любов до цих видів мистецтва.

ОБЛАДНАННЯ: наочний матеріал, ілюстративний матеріал, фрагменти слайд-шоу.

ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань, практичних умінь і навичок.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: декоративно-ужиткове мистецтво, вишивка, килимарство, гончарство, народна

іграшка, лялька, художня обробка ме­талу, дерева, шкіри, вироби з бісеру, костюм.

ХІД УРОКУ



I. ОРГАНІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Оголошення теми та завдань уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Гра «Сніговий ком»

Значення гри полягає в тому, що відповідь на запитання формується пос­тупово, учні по черзі відповідають, додаючи важливі моменти, риси у колектив­ній формі відповіді.



Запитання до гри з учнями:

— Які види мистецтва відносять до просторових? Назвіть їхні спільні риси.

— У чому полягає специфіка скульптури та архітектури як видів мистецтва?

— Які жанри живопису ви знаєте? Назвіть відомих представників кожного з жанрів.

— У чому полягає специфіка графіки як виду мистецтва?

III. ВИКЛАД НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Завдання

По мірі ознайомлення з навчальним матеріалом учні повинні заповнити таблицю.

Декоративно-ужиткове мистецтво

види або жанри техніка та матеріали

Базовий інформаційний матеріал



Завдання з моделювання

(Надання інформаційного матеріалу проводиться учнями у вигляді презентації мистецького жанру. Вчитель наперед ділить клас на малі групи (по два учні), задає домашнє завдання: самостійно опрацювати інформаційний блок, текст, зробити нариси, необхідні малюнки, створити емблему мистецького жанру, розробити презентаційну структуру. Форма презентації обирається уч­нями самостійно. Час виконання презентації суворо регламентований — 5 хв.)



Перша група

Декоративно-ужиткове мистецтво має своє особливе художнє значення і свою декоративну образність та безпосередній зв'язок з побутовими потребами людей. Людина упродовж життя займається різноманітними справами: домаш­нім побутом, широким колом суспільних, трудових, культових функцій, спор­тивних, мистецьких занять та безліч інших. Тому існує велика кількість різних побутових предметів, речей, що допомагають виконувати людині свої справи. Багато з них мають відношення до сфери декоративно-ужиткового мистецтва. Виготовляють їх із найрізноманітніших матеріалів (традиційно з дерева, гли­ни, тканин, скла, металу), тому класифікують твори декоративно-ужиткового мистецтва в основному за матеріалом і технологією виготовлення:

1) художні тканини (килими, вибійка, батик, художнє в'язання, мереживо);

2) художня кераміка (майоліка, фаянс, фарфор, кам'яна маса, шамот);

3) художнє скло;

4) меблі;

5) одяг;

6) ювелірні вироби;

7) художній метал;

8) художня обробка дерева (різьбярство, столярство, бондарство);

9) художня обробка шкіри;

10) народне малювання;

11) народна іграшка.

Історична довідка

З давніх-давен людина у створених виробах задовольняє не тільки свої що­денні утилітарні потреби, але одночасно й свої естетичні потреби, намагаючись прикрасити предмет, яким вона користується. Поява орнаментованих предметів у первісному мистецтві була пов'язана з трудовою діяльністю та обрядом. Як вид художньої творчості декоративно-ужиткове мистецтво остаточно складаєть­ся під час виділення ремесла у самостійну галузь виробництва. До промислово­го перевороту всі вироби виготовлялися вручну майстром та його підмайстра­ми — ковалями, гончарями, швачками...

В Україні сформувалося багато видів народного мистецтва:

— художня обробка дерева, каміння, металу;

— гончарство;

— художня вишивка;

— ткацтво і килимарство;

— декоративний розпис тощо.

Художньо-побутові вироби, які виготовляються вручну, в наш час набули значного розвитку в усіх областях України. Кожен вид декоративно-ужитково­го мистецтва тісно пов'язаний з історією, національними традиціями регіонів і свідчить про мистецьку обдарованість народних майстрів. Назвемо основні ху­дожні осередки:

1. Опішня (Полтавська обл.) — художня кераміка;

2. Решетилівка (Полтавська обл.) — килимарство;

3. Дігтярі (Чернігівська обл.) — килимарство, рушники, плахтові тканини;

4. Петриківка (Дніпропетровська обл.) — петриківський розпис;

5. Кролевець (Сумська обл.) — кролевецькі рушники;

6. Бубнівка (Вінницька обл.) — центр традиційного гончарства;

7. Клембівка (Вінницька обл.) — художня вишивка;

8. Косів (Івано-Франківська обл.) — килими, художні вироби з дерева, кера­міка, шкіра;

9. Вижниця (Чернівецька обл.) — вироби з дерева, оздоблені різьбленням та випалюванням.



Найвищим званням — «Народний художник України» — відзначені:

— К. В. Білокур (народне малювання);

— Д. Ф. Головко (художня кераміка);

— Л. Є. Гоголь (художник килимів і гобеленів);

— І. В. Зарицкий (художнє скло);

— І. С. Литовченко (художнє ткацтво, монументальне мистецтво);

— М. О. При(й)маченко (майстер народного розпису);

— О. Ф. Наєнко (монументальне мистецтво, працював в техніці інкрустації соломкою);

— Л. С. Товстуха (художник -килимів);

— М. К. Тимченко (майстер народного розпису).



Друга група

Суспільний розподіл праці вже на стадії мануфактури, розвиток промисло­вості призвели до того, що користь і краса, функції та прикраси виготовлених предметів стали цариною різних фахівців. У період розвитку машинного ви­робництва, для того щоб зберегти естетичну цінність виробів, запрошувався ху­дожник, завданням якого було не вироблення продукції у цілому, а лише його прикрашання: художник став як би уживати своє мистецтво до готового про­дукту. Органічне злиття форми предмета, яка чітко виражає його призначення, з художньо-зображальними засобами, що роблять річ красивою, відображає про­фесійну майстерність автора того чи іншого твору.

З часом виникає художня промисловість — машинне виробництво деко­ративно-ужиткових художніх виробів, якими оздоблюють житлові та громад­ські споруди, речі хатнього вжитку. В наш час крім художніх промислів ма­сове виробництво творів декоративно-ужиткового мистецтва забезпечується спеціальними підприємствами художньої промисловості. В Україні ця галузь промисловості набула широкого розвитку.

Найбільші художньо-промислові підприємства:

1. Барановський, Коростенський (Житомирська обл.), Полянський (Хмельни­цька обл.), Бориславський (Львівська обл.) фарфорові заводи.

2. Будянський (Харківська обл.) фаянсовий завод.

3. Заводи художнього скла в Костянтинівці (Донецька обл.), Києві, Львові, Стрию (Львівська обл.).

4. Текстильні комбінати в Києві, Херсоні, Черкасах, Луцьку, Рівному, Чернівцях.

5. Меблеві підприємства в Ужгороді, Львові, Закарпатті (Рухівська меблева фабрика) тощо.

Упродовж тривалого часу декоративно-ужиткове мистецтво та художня промисловість відзначались відданістю традиціям, збереженням вироблених і відшліфованих віками свої форм і елементів декоративного оздоблення.

«Будь щасливим, користуючись мною»,— награвірував на маленькій срібній ложці майстер далекої римської епохи. Цей девіз можна віднести до всіх видів ужиткового мистецтва — нехай будуть щасливими люди, для яких раціональне невіддільне від поетичного.

Протиставлення народного декоративного мистецтва професійному (ре­меслам та промислам) відбувається за двома передумовами. По-перше, народ­не мистецтво створюється самим народом і для себе, тобто людьми, які зайняті хліборобством, скотарством, мисливством, а не спеціалістами — художниками й майстрами, які займаються виключно мистецтвом. По-друге, це мистецтво під­коряється своїм законам, а не закономірностям стильового розвитку, тому має особливий характер, зміст і художню структуру виробів.

Народне декоративне мистецтво -- багатофункціональне явище. У його основі лежать практична, обрядова, естетична, ідейно-смислова, виховна функції.



Основні характеристики народно-декоративного мистецтва:

1. Утилітарність, побутова функція.

2. Створюється на колективній основі, традиційна наступність.

3. Високий ступінь художнього узагальнення, який стосується форми та змі­сту. Причому зміст визначається ідеями добра, життєстверджуючого актив­ного перетворення дійсності, що визначає образну специфіку.

4. Варіативність (одного центру виробництва — петриківський розпис).

5. Канонічність.



Третя група

Природа ужиткового мистецтва

Трудова діяльність людини породжує трудові ритми — повтори тіла, змахи рук. Не виключено, що найдавніший вид мистецтва — трудові пісні, які грунту­ються на робочих ритмах, свідчення того, що людина давно збагнула значення ритму. Почуття ритму — один із фундаментів естетичного засвоєння дійсності.

Можна говорити про те, що ритм є єднальною ланкою між матеріальним та ду­ховним світом, допомагаючи в праці, розвиваючи здатність людини сприймати світ, відтворювати його. Механічні подряпини та сліди обробки матеріалу на­бували характеру ритмічного повтору. Виникало зображення, яке ми називає­мо орнаментом. Найяскравіше своє виявлення народний орнамент виявив в ма­лярстві та вишивці.

Види ужиткового мистецтва

Народні промисли



1. Українська народна вишивка — прикрашання одягу та побутових предметів з тканин, на яких вишивається орнамент або зображальний мотив. Техніки вишивки найрізноманітніші — хрестик, гладь, ажурна, мережка тощо. Дуже часто вони комбінуються, доповнюючи один одного. Розрізняють білу (однокольорову) та багатокольорову. Під руками народних майстринь простий шматок домотканого полотна ставав справжнім витвором мистецтва. Орнамен­товані вишивками рушники, підзори, наволоки, декоративні тканини оживляли інтер'єр традиційного народного житла, входили до складу фольклорно-естетич­ного контексту селянського побуту; прикрашений вишивкою одяг був органіч­ним компонентом святково-обрядових свят.

Історична довідка

З давніх-давен традиція вишивання жила серед народу, її коріння губиться ще у дохристиянських культурах. Про це свідчать археологічні знахідки, а також символічне значення вишитої тканини орнаментами. Наприклад, розміщення вишивки на рукавах жіночої сорочки пов'язане із вшануванням рук як знаряддя праці, побажання сили, вправності. Живучість традиції використання рушників у інтер'єрі житла, в обрядах певною мірою пояснюється її зв'язком з релігійни­ми віруванням охоронної функції. З плином століть магічне значення вишитої тканини вивітрилося з народної пам'яті і у її використанні стали переважати естетичні та архітектонічні функції: розвішані над вікнами й дверима рушники фіксували конструктивні деталі житла, вишиті на комірі і рукавах орнаменти підкреслювали край сорочки. Час не владний над художнім образом вишивки. І хоча кожне з поколінь вишивальниць вносить в орнаментику своє світоспри­йняття, але в численних повторах її мотивів збереглися елементи світоглядних уявлень людей, символіка пізніших землеробських культур Європи.

Найпростіші геометричні орнаменти розшифровуються: пряма горизон­тальна лінія — земля, хвиляста — вода, змія; квадрат — засіяне поле. Зміст гео­метричних і рослинних орнаментів розкривається у термінології візерунків, ча­сто пов'язаній з практичною діяльністю людей, тваринним і рослинним світом.

Художні особливості вишивки були завжди тісно пов'язані з технологією і матеріалом. Геометричний орнамент виконувався набиранням, низзю, занизу­ванням, гладдю, хрестиком, тобто швами, що пов'язані з рахуванням ниток тка­нини. Рослинні орнаменти виконувалися поверхневими швами: полтавською гладдю, художньою гладдю. Вільно пливуть по поверхні тканини тамбурний та рушниковий шви. Легкість і прозорість вишитих виробів досягається завдяки виколюванню і вирізуванню, оздобленню мереживом і бахромою.

Багаті художні традиції вишивального мистецтва набули подальшого роз­витку в художніх промислах, які виникли і сформувались у XX ст. Було ство­рено низку кооперативних майстерень у відомих центрах мистецтва — на Пол­тавщині, Київщині, Поділлі. Демонстрацією багатства української народної вишивки стала перша виставка народного мистецтва 1936 року, на якій експо­нувалось близько 700 оригінальних, майстерно виконаних експонатів із різних областей України. У 40-і й наступні роки широкої популярності набув вишива­ний портрет, що імітував живопис, сюжетні вишивки стають тематично багат­шими. У галузі вишивального мистецтва на Україні працює багато талановитих умільців, серед них — заслужені майстри народної творчості України — П. Березівська, О. Василенко, О. Великодна, О. Гасюк, Г. Герасимович, Р. Горбач, К. Горобець, Я. Грицишин, О. Гуцул, І. Дерцені, П. Клим, Г. Козак, 3. Крако-вецька, І. Куцик, Т. Левицька, Г. Леончук, 3. Магеровська та ін.



Четверта група

2. Український народний декоративний розпис пов'язаний з художнім оздобленням предметів побуту. Українці з давніх-давен прикрашали стіни хат та господарські будівлі, дерев'яний хатній інтер'єр, меблі, посуд, господарські речі. Найдавнішим і найпоширенішим видом народного малярства був настін­ний розпис хат, який відзначався великою різноманітністю мальованих орна­ментальних мотивів у кожній зоні та області. Розписом покривалися стіни хат, призьба, фриз, що йшов угорі, стіни, наріжні пілястри, підвіконня, обрамлення вікон та дверей, самі двері, віконниці. А в інтер'єрі хати — піч, стеля, сволок, обрамлення вікон та дверей, образів тощо. У декоруванні фасадної стіни основ­ним орнаментальним мотивом виступали «квіти у вазоні».

Важливе місце у художньому орнаменті житла в Україні посідали декора­тивні розписи на дереві, якими прикрашали меблі, господарські речі, дерев'яний посуд, дитячі іграшки і особливо, скрині. Народний декоративний розпис увій­шов яскравою сторінкою в історію культури українського народу. До нього на­лежать:

1) настінний розпис культових приміщень (церков), жител і надвірних госпо­дарських споруд;

2) різнобарвні малюнки на папері, відомі як мальовки;

3) станковий народний живопис і графіка;

4) оздоблення олійними фарбами дерев'яних виробів (скринь, мисників, вули­ків, віялок, дерев'яного посуду, іграшок, музичних інструментів);

5) писанкарство;

6) розпис тканин;

7) малюнки на склі (поширені переважно в західних областях України).

Настінний розписце живописне зображення, виконане безпосередньо на стіні й пов'язане з архітектурою. Настінні розписи мають форми мозаїки, панно тощо. Розписи бувають тематичними й орнаментальними, виконуються технікою фрески, темпери, клеєного, силікатного та воскового живопису із за­стосуванням синтетичних матеріалів.

Мальовка — декоративний малюнок на тонкому папері, виконаний анілі­новими фарбами — «манійками», що прийшов на зміну настінному розпи­су в оформленні інтер'єру хати. З кінця XIX століття були винайдені яскраві анілінові барвники, тому майстрині настінного розпису починають малювати не на стінах, а на паперових аркушах-мальовках відповідного розміру та фор­мату. Паперові прикраси — квіти в овалі, вазони-букети. Прямокутні килимки наклеювали на стіни, дотримуючись традиційних правил оздоблення хатнього інтер'єру (на каміні та сволоку, над вікнами та підлогою). З початку XX століт­тя відомим центром виготовлення мальовок стає с. Петриківка Дніпропетровсь­кої області.

Петриківський декоративний розпис виник у селі Петриківка (нині Царичанського р-ну Дніпропетровської обл.). З часу свого заснування у 1772 році Петриківка була важливим адміністративним і торговельним центром Протовчанської паланки, де тричі на рік збирався ярмарок, на якому місцеві майстри продавали килими, вибійчасті тканини, а також вироби з дерева, розмальо­вані самобутнім рослинним орнаментом. Після ліквідації Січі село стало ка­зенною слободою, жителі якої не зазнавали постійного кріпацького гніту, що також сприяло розвитку народного мистецтва. Петриківські декоративні роз­писи розвивались у вигляді стінопису житлових приміщень та декору речей гос­подарського і хатнього вжитку. В XIX столітті Петриківка вже була центром розповсюдження стінопису в Україні, орнаментика якого бере початок від ста­родавньої традиційної орнаментики, що широко застосовувалася у побуті за­порізьких козаків для оздоблення їхнього житла, начиння та зброї. Характерним для мистецтва петриківського розпису є рослинний орнамент, що продовжує традиції орнаментики українського бароко. Він ґрунтується на уважному ви­вченні реальних форм місцевої флори та створенні на цій основі фантастичних, неіснуючих у природі форм квітів.

Широкого застосування у розписі набули мотиви садових і лугових квітів та ягід — калини, полуниці, винограду. Характерним для "петриківського орна­менту є також зображення акантового листя (папороті), пуп'янків, перистого ажурного листя.

Роботи сучасних петриківських майстринь, виконані на папері темперою, експонувались на Першій виставці українського народного мистецтва в Києві та Москві (1936 р.). У 1936—1941 роках у Петриківці існувала школа декоративно­го народного малювання, в якій композицію петриківського орнаменту виклада­ла відома майстриня петриківського розпису, майстер народної творчості Укра­їни

Т. Пата та її дочка В. Кучеренко. З 1958 року в Петриківці відкрито цех підлакового розпису, де виготовляють скриньки й декоративні тарілки із пре­сованої тирси, розписані олійними фарбами. З 1970 року в експерименталь­ному цеху стали виробляти декоративні панно, відточені з дерева декоративні вази, тарілки, кухлі, цукерниці, яйця-мальовки. У наш час діє Центр народної творчості «Петриківка» (директор В. Г. Биленко). Відомі майстри петриківсько-го розпису —-Т. Я. Пата, В. Ф. Палко, Т. Г. Куліш, М. К. Тимченко та ін.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   ...   60

Схожі:

Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема 1: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Уроків образотворчого мистецтва -6-7 -8 класи (35 годин, год на тиждень) Вчитель Л. В. Папіш
Зародження образотворчого мистецтва: графіки, живопису, скульптури, а також декоративно-ужиткового мистецтва І архітектури. Прагнення...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Історія української культури
Стародавні кочівники кіммерійці, жили на території Північного Причорномор'я в період
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Педагогічні умови вивчення творів українського образотворчого мистецтва
Презентація досвіду вчителя образотворчого мистецтва Нововолинської гімназії Уманця Євгенія Анатолійовича
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Урок образотворчого мистецтва в 6 класі Вчителя Кізілової Г. О
Сху, В. М. Шумило та С. М. Ковальчуком; невеличка виставка графічних портретів учнів попередніх років; зразки графічних портретів,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Дипломна робота «Розвиток у молодших школярів уявлень про народне мистецтво
Кафедра образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та методики їх викладання
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\1. Найдавніший, за писемними джерелами, народ Північного Причорномор’я – це кіммерійці
України. Відповіді на завдання тесту з історії України зовнішнього незалежного оцінювання 2010 року. Друга сесія
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво, 8 клас Урок 18
Тема: Мистецтво бароко. Особливості живопису мистецтва бароко. Види та жанри мистецтва бароко. Творчість живописців Мікеланджело...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво є формою відображення суспільного буття, формою суспільної свідомості
Модуль Феномен мистецтва. Ранні форми мистецтва та особливості його розвитку у країнах Стародавнього Сходу. Мистецтво античності:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка