Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я



Сторінка55/60
Дата конвертації21.03.2018
Розмір9.75 Mb.
1   ...   52   53   54   55   56   57   58   59   60

Періоди у культурно-історичному процесі розвитку художньої культури:

Первісна культура

Культура прадавніх цивілізацій. Єгипет. Месопотамія

Антична культура. Давня Греція. Давній Рим

Середньовічна культура. Візантія. Романський. Готичний

Ренесанс (Відродження)

Новий час. Бароко. Класицизм. Романтизм. Імпресіонізм

Новітній час. Модернізм. Постмодернізм



Стиль (від грецьк. — гостра паличка для письма).

Стиль епохи — це встановлена єдність художніх принципів, прийомів та за­собів, які використовують при створені витворів мистецтва. В основі кожного стилю лежить спільна ідея, характерна для домінуючої соціальної групи у пев­них історичних умовах.

У мистецтві (художній стиль) — єдність морфологічних особливостей, що відрізняє творчу манеру окремого майстра, національну або етнічну художню традицію, мистецтво епохи, цивілізації.

У мистецтвознавстві виділяються історичні стилі - етапи розвитку мисте­цтва, що відрізняються формальною та змістовною єдністю, єдиним образно-пластичним ладом у добутках архітектури, скульптури, живопису, декоративно­го мистецтва (готика, Відродження, бароко, класицизм та ін.)

Картки-завдання для організації інтерактивної частини уроку за ме­тодом «Ажурна пилка»



Первісна культура

Мистецтво виникло разом із іншими видами первіс­ної культури в період становлення первісної людини як соціальної істоти. Найдавніші художні твори — від­битки людської руки, малюнки звірів «штрихами» або заплутаними лініями — належить до часів 100-50 тис. років до н. е. Пізніші наскельні малюнки зображали звірів, сцени полювання. Таким чином, найдавнішим видом образотворчого мистецтва є графіка.



Стоунгендж Піраміда майя, Мексика

Живопис вперше з'явився близько 15 тис. років тому на стінах печер — печерний живопис. Первісні худож­ники, використовуючи природні пігменти, створюва­ли кольорові розписи, героєм яких був звір — джерело життя (їжа) і водночас смертельна загроза для лю­дини.

Перші скульптурні твори також належать до первісно­го мистецтва. Це були жіночі фігурки — символи ро­дючості, скульптурні або рельєфні зображення звірів. Ще у первісних людей з'явилася потреба прикрашува­ти свій одяг, речі, якими вони користувалися. Заро­джується декоративно-прикладне мистецтво — мабуть, найбільш популярний і розповсюджений вид мистец­тва.

Одне із найдавніших мистецтв — архітектура. Вже в первісні часи вона задовольняла не тільки практич­ні потреби людини в житлі, але й більш складні: пер­вісні люди створювали дивні споруди з велетенсько­го каміння — мегалітичне мистецтво, що відповідало релігійним, культовим потребам, а також використову­валось для перших астрономічних спостережень. Про­тягом 100 тисяч років у первісному суспільстві йшло формування основних видів образотворчого мистецтва



Культура прадавніх цивілізацій.

Єгипет. Месопотамія Великий сфінкс (початок III тис. до н. е.) Колонада храму Амон-Ра Статуя фараона Рамзеса II (1250 рр. до н. е.)

Одна із найдавніших в світі — культура Стародавньо­го Єгипту. На межі IV—III тисячоліть до н. е., коли формувалася єдина держава під міцною владою фара­она, склався єгипетський канон зображення людини на площині. Це незручний поворот фігури, з'єднання фасу і профілю. Шедевром світової скульптури є пре­красний, вражаючий внутрішньою свободою, образ цариці Нефертітті. Але найбільш знамениті творіння єгипетської культури — це піраміди, що ведуть свою історію від невеликих мастаб («мастаба» — лава) — надгробних плит, потім — східчастих пірамід до най-величезніших у світі пірамід в Пзі. Безліч легенд і таємниць окутують камені цих пам'ятників фарао­нам, пам'ятників великій людській праці й таланту. Величезний єгипетський храм являв собою витягну­тий прямокутник, поділений усередині на три части­ни, розташовані одна за одною: перистильний двір, об­рамлений з усіх боків одним або двома рядами колон, гіпостильна зала, святилище. Будівельна конструкція єгипетських споруд — це стійково-балочна конструк­ція. Незмінюваність цієї конструкції пояснюється її простотою, чіткістю, логічністю.

Колони розподілялися на три типи: пальмоподібні, папірусоподібні, лотосоподібні. У цих формах стилі­зовано рослинні мотиви. Стіни храмів прикрашалися розкішним живописом. Фресковий живопис по шту­катурці, композиція рельєфів, ієрогліфів були ліній­ними, геометричними, розташованими у вигляді гори­зонтальних стрічок

Антична культура. Давня Греція. Давній Рим

Парфенон. Афінський Акро­поль (V ст. до н. е.)

Античною називають культуру Стародавньої Греції і Риму. Цю культуру називають крито-мікенською. Вона мала три основні центри: острів Кріт із леген­дарним «лабіринтом Мінотавра», місто Мікени, нав­коло якого були зведені могутні «циклопічні» стіни, місто Троя.

Грецький храм, що за ІІІ-ІУ сторіччя пройшов шлях від найдавнішого наосу до досконалої краси класично­го типу храму — періптера («окрилений»), дав світові славнозвісні класичні грецькі ордери, які й досі ши­роко використовуються в архітектурі всіх країн світу. Архітектурний ордер - це композиція з колон і гори­зонтальних тримальних балок.

Грецький живопис майже не зберігся, але з літератур­них джерел відомо про його велику красу. Славетні митці Стародавньої Греції: Фідія, Мирон, Поліклет.



Римська культура

Колізей. Рим (75—80 рр. н. е.)

Римська культура грунтувалася на культурі етру­сків і стародавніх греків, але була більш утилітарною, практичною, ніж піднесена грецька. Вона подарувала світові такі архітектурні елементи, як арка, купол, ак­ведук, театр, бібліотека, базиліка. Базиліка — це дов­гаста будівля із трьох або п'яти поздовжніх частин — нефів. Нефи розділені колонами. Централь­ний неф — найвищий. Одним із найважливіших при­значень мистецтва було прославлення влади. Тому мистецтву Риму притаманна монументальність, парадність, велич. Портрети вражають своєю майстер­ністю та психологічністю.

Досягнення античної культури стали фундаментом по­дальшого розвитку людства

Середньовічна культура. Ві­зантія. Романський. Готичний

Собор Нотр-Дам де Парі, м. Париж Кьольнський собор св. Петра і Марії XIII ст.

Середньовічним мистецтвом називають мистецтво Ві­зантії (IV—XVII ст.) і Стародавньої Русі (X-XVII ст.), країн Західної Європи (У-ХІУ ст.), мистецтво арабських народів і країн Південно-Східної Азії (IV—XIX ст.). В епоху Середньовіччя особливий розвиток мала архітектура, що синтезувала і в значній мірі підкорила собі всі інші просторові мистецтва. Романський стиль характеризується масивними стро­гими формами. Товсті стіни, вузькі вікна, могутні вежі лицарських замків, монастирів, храмів повинні були перш за все захищати від ворога. Романський храм — хрестово-купольний храм.

Готика (від італ. йоїісо, буквально — готський, або варварський) — художній стиль, що став заключним етапом у розвитку середньовічного мистецтва країн Західної, Центральної й частково Східної Європи й існував між серединою XII—XV—XVI ст.

Готичне мистецтво, що змінило романський стиль, залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним у своїх основах, воно відрізнялося висо­кою художньо стильовою єдністю: домінування лінії, вертикалізм композицій, віртуозна деталювання, що підкорена логіці цілого, неподільний зв'язок скуль­птури та архітектури. Моделлю світобудови стає го­тичний собор, смілива і складна каркасна конструкція якого, безліч пластичних мотивів зі строгою системою їхньої супідрядності, виражали як ідеї небесної та зем­ної ієрархії, так і велич творчих сил людства. Собор був і головним осередком готичного образо­творчого мистецтва — скульптури і живопису (пере­важно у вигляді вітражів). У готичній скульптурі за­стиглість і замкнутість романських статуй змінилися рухливістю фігур, свого роду динамічною відкритістю пластики



Ренесанс (Відродження)

Мікеланджело Буонарроті, Фрагмент фрески Сікстинської капели

Відродження, Ренесанс (франц.— гепаІ5$апсе, італ.— гіпазсітепіо, епоха в культурному розвитку ряду країн Європи (в Італії XIV—XVI ст., в інших регіонах — XV—XVI ст.), перехідна від Середньовіччя до Ново­го часу й відзначена зростанням світських тенденцій, гуманістичним у своїй основі світоглядом, звертан­ням до античної культурної спадщини, свого роду її відродженням.

Художня культура Відродження була для людства не­минущою неповторною цінністю. На її тлі розвива­лась передова художня культура нового часу. Величез­ний розквіт відбувся у цей час в мистецтві живопису, а також архітектурі та скульптурі. Ця культура була великою мірою світською, значно менш регламентова­ною і догматичною, ніж середньовічна. Вона звернула­ся до давньої античної культури, слідів якої особливо багато було в Італії.

В архітектурі та образотворчому мистецтві епохи Відродження, пронизаних пафосом ствердження краси й гармонії світу, вірою у творчі можливості людини, відкриття почуттєвого багатства і різноманіття навко­лишньої дійсності сполучалося з її аналітичним ви­вченням, розробкою законів лінійної та повітряної перспективи, теорії пропорцій, проблем анатомії тощо

Культура Ренесансу --- антифеодальна, гуманістична, стверджувала уявлення про свободу та гідність осо­бистості. Образ людини в творах Відродження - кон­кретний і психологічний на відміну від ідеального образу античного героя. Великі досягнення були в об­ласті кольору, портретного жанру, в архітектурі. В історії цей час - період великих соціальних конф­ліктів і воєн, час встановлення абсолютистських мо­нархій. Це період великих відкриттів у науці. Це — вік Просвіщення

Леонардо да Вінчі.



Новий час. Бароко. Класицизм. Романтизм. Імпресіонізм

Стиль бароко виник в Італії ще в XVI ст. Пов'язаний з ім'ям великого архітектора та скульптора Лореи-цо Берніні. Термін «бароко» означає «незвичний>, «вигадливий». Для бароко характерні вигнуті фор­ми, поривчастість, драматизм, напруженість, вели­ка кількість різноманітного декору, що підкреслював велич і розкішність. Цей стиль став придворним, він уславлював міць влади і церкви. Собори та палаци багато прикрашені скульптурою та живописом, різ­номанітним декором. В образотворчому мистецтві бароко ідеалізація образів сполучається з несподіва­ними композиційними та оптичними ефектами, реаль­ність — з фантазією, релігійна афектація — з підкрес­леною чуттєвістю.



П. Рубенс. Сімейний портрет

«Зимовий палац» — найбільш яскравий приклад петербурзь­кого бароко

Класицизм — друге в історії мистецтва після Відро­дження звернення до ідеалів античності. Класи­цизм був дуже регламентований та канонізований (обов'язкова золотисто-коричнева гама, античні або біблійні сюжети, класична центральна симетрична композиція та ін.)- У живописі Класицизму основни­ми елементами моделювання форми стали лінія і світ­лотінь, локальні кольори чітко виявляють пла­стику фігур і предметів, розділяють просторові плани картини. Класицизм XVIII—XIX ст. (у закордонному мистецтвознавстві він часто називається неокласициз­мом) формувався переважно в лоні французької куль­тури, під впливом ідей Освіти.



Ж. Суфло. Пантеон (колишня церква Сент-Женевьєв у Парижі). (1755-1789 рр.)

Е. Делакруа. «Свобода на барикадах». Лувр. Париж (1830 р.)

Романтизм (франц.— готапїімпе) — ідейний і ху­дожній рух у європейській та американській культурі XVIII—XIX ст. Зароджений як реакція на раціоналізм і механіцизм естетики класицизму і філософії Освіти, що затвердився в епоху революційного зламу старо­го світоустрою, романтизм протиставив утилітаризму й нівелюванню особистості спрямованість до безмеж­ної волі та нескінченного бажання досконалості і від­новлення, пафос особистої незалежності



І. Айвазовський. Дев'ятий вал (1850р.)

Новітній час. Модернізм. Постмодернізм

Наприкінці XIX ст. у Європі склався стиль модерн («сучасний»), що виник із потреби звільнитися від змішання стилів еклектики, із необхідності створи­ти новий стиль, що відповідав би сучасним потре­бам. Найбільш цікаві досягнення цього стилю були в архітектурі, інтер'єрі, декоративно-прикладному мистецтві, у книжковій графіці та плакаті. Для модер­ну характерна зовнішня декоративність. Головна роль відводилась красивим плавним текучим лініям. Як оз­доблення використовувались рослинні мотиви: ви­гнуті стебла казкових квітів, похилені пелюстки, зви­висті водорості. Часто серед рослин — жіночі фігури, крилаті феї. У живописі модерну зовнішнє, форма • було головним, глибина змісту відходила на другий план. В архітектурі були використані нові технічно-конструктивні засоби. Будувалися споруди із підкрес­лено індивідуальним виглядом та асиметричною ком­позицією.



Ф. Ходлер. Волнування (1900 р.)

Мунк. Крик (1893) Національна галерея. Осло Експресіонізм

З'явлення обличчя Афродіти Книдської в ландшафті

Основні з течій модернізму:

Фовізм (франц.— «хижак», «дикий») — головним засобом виразності обрано колір; експресіонізм («вираз­ність») — зображення, форма, колір — все підкорене прагненню до підвищеної виразності. Кубізм — деформація світу геометричними формами.

Футуризм («майбутнє») — спроба створити мистецтво майбутнього, відкинувши досягнення минулого. Сюрреалізм («надреальне») — реальні предмети та іс­тоти з'являються у неймовірних сполученнях, що дає дивні або жахливі враження від картин.

Дадаїзм («нісенітниця») — абсурд, безглузді колажі, своєрідний анархічний бунт, породження потрясінь років війни.

Абстракціонізм — найбільш складна течія. Це безп­редметне мистецтво, відмова від зображення видимої реальності.

Оп-арт («оптичне мистецтво») — передача оптичних ефектів, освітлення картин, конструкцій.

Поп-арт («популярне мистецтво») — витончена розва­га вищого класу

Алгоритм роботи учнів у групах за інтерактивним методом «Ажурна пилка»

Метод дозволяє учням працювати разом, щоб вивчити значну кількість ін­формації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати одне одному «вчитися навчаючи».

Під час роботи за допомогою методу «Ажурна пилка» учні працюють у різ­них групах (спочатку — в «експертній групі», а потім об'єднуються у домашні «різнокольорові» групи).

Колективна робота виконується у групах, які мають завдання різної тема­тики. Учні об'єднуються у сім груп «однокольорових» (за кількістю періодів у культурно-історичному процесі розвитку художньої культури). Кожна група отримує від учителя свою картку-завдання.

Після цього учні об'єднуються у нові «різнокольорові» групи, де вони ста­ють експертами з тієї теми, яку вивчили. У новій групі учні працюють за схе­мою.



«Різнокольорова»- група






















Експерт

Експерт

Експерт

Експерт

Експерт

Експерт

Експерт

з питання

з питання

з питання

з питання

з питання

з питання

з питання

Первісна

Культура

Антична

Серед-

Ренесанс

Новий

Новітній

культура

прадавніх

культу-

ньовічна

Відро-

час. Баро-

час. Мо-




цивіліза-

ра. Дав-

культура.

дження

ко. Кла-

дернізм.




цій. Єги-

ня Греція.

Візантія.




сицизм.

Постмо-




пет. Месо-

Давній

Роман-




Роман-

дернізм




потамія

Рим

ський. Го-




тизм. Імп-













тичний




ресіонізм




Алгоритм написання синквейну

П'ятихвилинний твір з метою підбиття підсумків уроку та фіксування ду­мок і висновків, що сформулювалися на уроці з теми.

1. Одне слово. Іменник. Тема.

2. Два слова. Прикметники. Опис теми.

3. Три слова. Дієслова. Опис дій за темою.

4. Фраза з чотирьох слів. Відношення автора до теми.

5. Одне слово. Синонім до першого.

ТЕМА: Європейські стилі. Класицизм, романтизм, реалізм, імпресіонізм: загальні риси та національні особливості стилю.

МЕТА:дати поняття «стиль»; ознайомити із найбільшими європей­ськими стилями, із творами мистецтва

різних європейських стилів; розвивати естетичні смаки, потяг до вивчення мистец­тва, почуття пре

красного через споглядання творів; виховувати інтерес до культурної спадщини різних народів.

ОБЛАДНАННЯ: підбірка ілюстрацій за стилями (античність, готика, ренесанс, бароко, класицизм),

відеоряд, записи музичних творів.

ТИП УРОКУ: урок-подорож.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Оголошення теми та завдань уроку



II. ПОДАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Стиль сукупність найтиповіших ознак, засобів виразності, що склалися у певного народу в певний історичний період.

VI ст. до н. е. — V ст. н. е. Античний стиль

З часів античності протягом століть в оформленні фасадів будинків засто­совувалися ордери.



Ордер (від лат.- ряд, лад) - це поєднання тримаючих (вертикаль­них) і балочних (горизонтальних) частин конструкції будівлі, їхня структура та художня обробка.

Доричний, іонічний, коринфський

Це класичні грецькі ордери, їхні назви походять від назв областей у Греції.

Мужньою простотою відзначається доричний ордер, найдавніший. Коло­ни іонічного ордера мають завитки-волюти. Коринфський ордер від іонічного відрізняється капітеллю у вигляді кошика із стилізованого листя і завитків -більш пишний і декоративний.

V ст. н. е. - XIV ст. Середньовічні стилі

У Середні віки в архітектурі Європи з'являються романський і готичний стилі.



Романський - характерні масивні стіни, напівкруглий верх віконних про­різів, використання в оформленні фасадів декоративних поясків, невеликих арок, скульптурних фризів.

(Споглядання. Віндзорський замок —резиденція англійських монархів.)

Готичний - спрямованість угору, використання легких конструкцій, будів­лі отримали жорсткий каркас, що складався з пучків тонких і елегантних колон та склепінчастих кам'яних ребер — нервюр.

Замість віконного скла в соборах і церквах встановлювалися вітражі з ко­льорового скла. Готичні споруди пишно прикрашалися скульптурою та різьбою по камінню.



(Споглядання. Собор у Кьольні (1248 р.).)

XIVXVI ст. Відродження

Архітектура епохи Відродження ґрунтується на античних зразках, від­значається ясністю та асиметричністю композицій, застосовуванням ордерної системи в поєднанні з арками та склепіннями. В цю епоху зодчі створювали палаци - палаццо та заміські вілли, будівлі храмів, університетів, бібліотек, лі­карень.



(Споглядання. Вілла «Ротондо» (Італщ); палаццо К'ерикати; Леонардо да Вінчі^ «Автопортрет», «Мадонна Літта»; Мікеланджело. «Давид*; Рафаель Санті. «Автопортрет», «Сікстшкька мадонна»; Собор се. Петра в Римі.)

XVII—XVIII ст. Бароко, класицизм, реалізм

Бароко XVI—XVIII ст.— пишний, декоративний, велика кількість ліпних прикрас і скульптури. Бароко — «чудернацький», «химерний», «дивний». Особ­ливість побудови — несиметричність, мінливість композицій.

(Споглядання. Л. Берніні «Аполлон і Дафна».)

Рококо — XVIII ст.— легке, вишукане, примхливе мистецтво XVII—XIX ст.

Класицизм упорядкованість, пропорційність частин, чіткість задуму, прагнення до врівноваженості та симетрії. Геометричне правильні форми.

(Споглядання. Версаль — резиденція французького короля Людовіка XIV; Пуссен. «Пейзаж із Поліфеном»; Собор се. Павла в Лондоні.)

Романтизм II чверть XIX ст.— стиль, що передавав мрійність, поетич­ність почуттів.

(Споглядання. Т. Жеріко, Е. Делакруа. «Свобода на барикадах».)

Реалізм правдиве зображення, не бездумне копіювання натури, а свідо­мий відбір найважливіших рис того, що має намір зобразити живописець.

(Споглядання. Рембрандт. Автопортрет; Суриков. «Бояриня Морозова»; Шишкін. «Жито».)

XIX ст. Імпресіонізм

«Ітрressіоп» — відчуття, враження. Прагнення передати миттєве враження від природи, від людини, не вдаючись у психологічну глибину і нехтуючи усіма канонами та традиціями живопису.

(Споглядання. К. Моне. «Скелі в Белъ-1лъ»; О. Ренуар. «Сніданок веслярів».)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   52   53   54   55   56   57   58   59   60

Схожі:

Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Тема 1: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я
Лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Уроків образотворчого мистецтва -6-7 -8 класи (35 годин, год на тиждень) Вчитель Л. В. Папіш
Зародження образотворчого мистецтва: графіки, живопису, скульптури, а також декоративно-ужиткового мистецтва І архітектури. Прагнення...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Історія української культури
Стародавні кочівники кіммерійці, жили на території Північного Причорномор'я в період
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Педагогічні умови вивчення творів українського образотворчого мистецтва
Презентація досвіду вчителя образотворчого мистецтва Нововолинської гімназії Уманця Євгенія Анатолійовича
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Урок образотворчого мистецтва в 6 класі Вчителя Кізілової Г. О
Сху, В. М. Шумило та С. М. Ковальчуком; невеличка виставка графічних портретів учнів попередніх років; зразки графічних портретів,...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Дипломна робота «Розвиток у молодших школярів уявлень про народне мистецтво
Кафедра образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та методики їх викладання
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\1. Найдавніший, за писемними джерелами, народ Північного Причорномор’я – це кіммерійці
України. Відповіді на завдання тесту з історії України зовнішнього незалежного оцінювання 2010 року. Друга сесія
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво, 8 клас Урок 18
Тема: Мистецтво бароко. Особливості живопису мистецтва бароко. Види та жанри мистецтва бароко. Творчість живописців Мікеланджело...
Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор\Мистецтво є формою відображення суспільного буття, формою суспільної свідомості
Модуль Феномен мистецтва. Ранні форми мистецтва та особливості його розвитку у країнах Стародавнього Сходу. Мистецтво античності:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка