Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я

VI. ПОВІДОМЛЕННЯ УЧНІВ

Засоби реклами

Щоб захопити увагу читача, рекламісти застосовують сучасні види друку, фотоілюстрації та репродукції, виконані в різноманітних кольорових рішеннях. Реклама сьогодні більш ніж будь-коли залежить від зримих образів, і комуніка­тивний процес створюється за такою формулою: 10 % письмового тексту, 20 % усного тексту, 70 % зображення.

Беручи свій початок із народної творчості, реклама і нині використовує її традиційні виразні засоби. Такі форми усної народної творчості, як прислів'я, приказки, частівки, казки знаходять своє сучасне вираження у рекламних сло­ганах (девізах), закликах, текстових коментарях до відеоряду, пісенному супроводі. Близькими до народної є й інші риси рекламної творчості: створення іде­альної реальності та певних стереотипів, особлива форма побудови сюжету та його повторюваність, казкове перевтілення та антропоморфізм (надання речам людських рис). Проте на відміну від народної творчості, рекламні сюжети завж­ди оптимістичні, акцентують увагу на позитивних аспектах життя.

Сучасна реклама, створена професіоналами, також стає джерелом народної творчості: частівок, анекдотів, приказок і сприймається своєрідним кодом у спіл­куванні. Рекламне світобачення демонструє нам казковий довершений і устале­ний світ реалізації можливостей та задоволення потреб. Таким чином, реклама, збагатившись засобами та методами народної творчості, рухається далі.

На ранньому етапі свого розвитку реклама збагатилася новими художніми засобами, запозиченими з модернізму. У рекламі стали використовувати майже всі засоби та методи цього напряму мистецтва — подання утилітарних речей як предметів мисгецтва, надання їм ознак нової технократичної краси та трансля­ція в уявленні споживача.

І нині у рекламній творчості знайшли своє відображення краса урбанізова-ного світу, відкрита футуристами; захоплене гпіилення до кольору та лінії як у абстракціоністів; порівняння виробів масової продукції з творами мистецтва як у дадаїстів. Кубізм запропонував по-новому побачити й оцінити красу пред­метного світу, проникати у мистецтво, сюрреалізм збудив фантазію рекламістів своєю абсурдністю. Нове ставлення до речі призвело до вивільнення кольору, який і тепер є основним виражальним засобом реклами. Важливу роль у цьому відіграло удосконалення процесів репродуціювання та тиражування, що вико­ристовують у своїй рекламній творчості представники мистецтва постмодерніз­му, зокрема поп-арту.

Прогрес фотографії, поліграфії, телебачення, комп'ютерної техніки, зокрема комп'ютерної графіки, розвиток масової культури відбились на рекламній твор­чості, яка ввібрала в себе художній потенціал модернізму, використовуючи різні прийоми: асоціативні композиції та геометричну абстракцію, колаж, натуральні предмети в живопису, оригінальне сполучення лінії та кольору тощо. Новатор­ство модернізму було втілене у рекламному дизайні, виявилося у виникненні нових друкарських стандартів тощо.

З часом реклама, що досягла певного художнього рівня, виробила свої влас­ні засоби виразності й почала безпосередньо впливати практично на всі види сучасної художньої творчості. Вона захопила в орбіту свого впливу живопис, театр, кіно, телебачення, літературу, наклала специфічний відбиток на повсяк­денний побут, навіть на прояви суспільної поведінки.

Учитель.

Реклама як особливий вид художньої творчості починає впли­вати у зворотному порядку не тільки на суспільне життя, а й на мистецтво та художню культуру, які в свою чергу вбирають у себе засоби та методи реклам­ної творчості. У сучасному мистецтві відображаються специфічні ознаки рекла­ми: емоційно-ігрові засади, гранично природна простота, загальнодоступність, наочна плакатність, часом цілеспрямований наївний примітив. Характерна для реклами і естетизація утилітарних, звичайних речей, що знайшло відобра ження у сучасній художній культурі.

Сучасній рекламі притаманні яскраво виражений утилітарний характер, на­явність художньої виразності. Для дієвого впливу на споживача вона звертаєть­ся до засобів і методів мистецтва. Це дає можливість дивитись на рекламу як на особливий нетрадиційний вид сучасного мистецтва.

Оскільки рекламу націлено на реальне задоволення потреб та масове сприйняття, у ній поруч із естетичним присутнє утилітарне начало, тому рекламне мистецтво не може бути елітарним. Розглядаючи механізм ко­ристування речами, реклама сприяє поширенню правил етикету, інформує про них через образну систему знаків, звертає увагу на манери та пристой­ність. Вона дає зразки культури спілкування, непрямо викладає елементар­ні правила ввічливості. Через створену модель втілюються зразки поведінки та статусні ролі. Реклама пропонує споживачеві вже естетизовану схему по­ведінки та зовнішнього вигляду, показуючи за допомогою художніх засобів, якими мають бути мова, одяг, міміка, жести і т. ін. Товар у рекламі набуває візуального вираження і естетичного «оформлення», а, ставши модним, фор­мує певний стиль життя.

Як вид соціальної взаємодії реклама апелює до загальнолюдських цінно­стей, використовуючи механізми художнього сприйняття, несе в собі велику образність, яскравість і видовищність, ще дає їй можливість естетизувати по­ведінку людини. Через наслідування, переконання, стандартизацію та схема­тизацію реклама деякою мірою закріплює у свідомості споживача реклами як такої естетичні цінності, норми його поведінки на рівні повсякденного буття. Будучи оригінальною формою відображення дійсності, особливим нетрадицій­ним тривіально-синтетичним видом сучасного мистецтва, реклама використо­вує весь арсенал художньо-виразних засобів для впливу на свідомість спожи­вача і його поведінку.

Рекламу зазвичай спрямовано не на високі духовні переживання людини, а на повсякденні потреби та інтереси. Вона має бути простою і зрозумілою, адже розрахована на середньостатистичного споживача та стандартизовану колектив­ну поведінку, тому її виразність є спрощеною, доступною для всіх. У той же час не можна не відзначити позитивної ролі для громадськості соціальної реклами та значення політичної реклами у житті держави.

Специфічність реклами як специфічного виду мистецької діяльності зумов­лена її спрямованістю на побут і повсякденність, проте вона буденне підносить до рівня прекрасного, спонукаючи споживача відчути естетичну насолоду від контакту з речами тривіальними і повсякденними.

Реклама вбирає у себе всі складові культури від науки до мистецтва, син­тезує їх та адаптує до повсякденної свідомості, стає своєрідною культурною уні-версалією. У створенні реклами органічно поєднуються художні засоби різних видів мистецтва: архітектури, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, графіки, живопису, літератури, театру, кінематографії.

Можливості реклами у нашій країні реалізовані недостатньо. Хоча реклама насамперед націлена на товари першої необхідності, вона не є тільки споживаць­ким феноменом, вона також є частиною художньої культури. Використовуючи нові засоби виразності, реклама впливає на естетичну свідомість людей, сприяє формуванню принципу єдності краси та користі у повсякденності.

Проте для формування естетичного смаку та художньої культури людей сьогодення потрібно спрямувати рекламу на твори мистецтва. У розповсюджен­ні інформації про розвиток і становище мистецтва реклама може краще виявити себе як явище художньої культури. На нинішньому етапі реклама всебічно про­никає у загальні культурні процеси, зрощується з ними і стає своєрідним відоб­раженням тривіальної культури.

VIІ. ПІДСУМОК УРОКУ

Експрес-опитування

• Чому XX століття називають століттям дизайну та реклами?

• Поясніть значення термінів «дизайн», «реклама».

• Який вплив має реклама на суспільство?

• Назвіть основні види дизайнерської діяльності.

• Як здійснюється розповсюдження рекламної інформації через засоби масо­вої інформації?

• Які напрями мистецтва здійснили вплив на формування дизайну, рекла­ми?

• Які художні зображальні засоби використовує реклама?

• Наведіть приклади високохудожньої реклами.

• Як сучасні науково-технічні досягнення та технологічні умови впливають на розвиток дизайну?

• Назвіть засоби розповсюдження рекламної продукції.

• Що дає підстави вважати дизайн феноменом художньої культури XX сто­ліття?

• Висловіть власні судження про роль реклами у розвитку художньої культу­ри.

VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

На вибір:

• створити ескіз дизайну побутового виробу у руслі «культурологічного під­ходу»;

• запропонувати власний сценарій рекламного відеоролика про охорону дов­кілля або шкідливість тютюнопаління;

• виконати рекламний плакат про роботу шкільного самоврядування, спор­тивної секції, танцювального гуртка тощо.

ТЕМА: Пам’ятки культури і мистецтва рідного краю. Культурно-мистецькі заклади (театри,

музеї, концертні зали тощо)

МЕТА: охарактеризувати особливості архітектури II половини XVIII ст., познайомити дітей з пам'ятками архітектури рід­ного краю, розглянути вплив бароко і класицизму на архі­тектурні пам'ятки рідного краю, формувати систему цінніс­них орієнтацій, виховувати у дітей витонченість сприйняття творів мистецтва.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Оголошення тами та завдань уроку.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вступне слово вчителя

XVIII століття — доба розквіту та піднесення української національної куль­тури. Саме на цьому етапі Україна здійснила якісний прорив у всіх напрямках художньої творчості. Наприкінці XVIII ст. в українському мистецтві з'явилися ознаки нового європейського стилю — класицизму, але повноцінного виявлення він набув уже у наступному столітті.

Руїна кінця XVIII століття накладала відповідний карб на всі напрями ду­ховного життя, спричинила занепад професійної художньої творчості. Під ти­ском украй несприятливих історичних реалій висхідний розвиток художньої культури було загальмовано. В українській архітектурі II половини XVIII ст. співіснували різні стилі. Вашій увазі пропоную розглянути стилі бароко, роко­ко і класицизму в Україні та країнах Європи.

III. ПОВІДОМЛЕННЯ УЧНІВ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Учитель. Заслухаємо доповіді учнів.

(Розповіді супроводжуються переглядом архітектурних споруд.)

Бароко

Для українського бароко характерні зовнішні ознаки: динамічність форм, нерівність та розірваність ліній, тяжіння до драматизму, широке застосування декоративних оздоблень, символічних та алегоричних образів. Проте водночас воно має власні духовні витоки. В оригінальних формах нього стилю зводив будівлі Степан Ковнір. За його участю споруджено ковнірський корпус, дзві­ниці на Дальній і Ближній печерах Києво-Печерської лаври, Кловський палац у Києві, церкву Антонія і Феодосія у Василькові. Кращі риси українського ба­роко розвинув Іван Григорович-Барський. Першою роботою будівничого ста­ло спорудження міського водогону в Києві. Центральною спорудою в його ро­боті був павільйон-фонтан «Феліціан». За його проектами у Києві споруджено Надбрамну церкву з дзвіницею у Кирилівському монастирі, Покровську церкву, церкву Миколи Набережного на Подолі, бурсу Києво-Могилянської академії, дзвіницю Успенського собору.

У творчості простежуються перші паростки класицизму.

Першим зразком стилю бароко можна вважати церкву Іль-Джезу в Італії, архітекторами якої є Дж. Б. де Віньоло та Дж. дела Порте. Великий вклад у ство­рення церковної архітектури бароко внесли майстри: Карло Мадерна, Франче-ско Барроміні, Лоренцо Берніні.

За часів Єлизавети Петрівни розцвітає бароко в Росії. Представником цьо­го стилю був італієць Франческо Бартоломсо Растреллі (Зимовий палац, Вели­кий палац у Петергофі, палац Катерини у Царському Селі, собор Воскресіння у Смольному монастирі).

Записи

Риси бароко: динамічність форм, нерівність та ршірпаність ліній, тяжіння до драматизму, широке застосування декоративних оздоблень, символічних та алегоричних образів. Великий вклад у створення цсркошшї архітектури бароко внесли майстри: Карло Мадерна, Франческо Барроміні, Лоренцо Берніні.

Рококо

Рококо у Франції виникло в останні роки правління короля Людовіка XIV. Більшість будівель рококо — власні будинки французької аристократії. В епоху рококо побудований готель Субіз у Парижі, ансамбль трьох майданів у Лота­рингії, цей ансамбль завершив епоху рококо.

В середині XVIII століття в українську архітектуру прийшов новий захід­ноєвропейський стиль рококо. Він є подальшим розвитком бароко і відрізняєть­ся від нього деталями декоративного оздоблення. На зміну досить важким і гро­міздким барочним формам приходять делікатні ажурні прикраси рококо. Будівлі в цьому стилі на українських землях споруджувалися переважно за проектами іноземних будівничих. У стилі рококо збудовані Андріївська церква у Києві за проектом В. Растреллі, Собор Святого Юра у Львові — архітектором М. Ур-банік та Я. де Вітт, міська ратуша в Бучачі — архітектор Б. Меретіні.

Записи

Риси рококо: витонченість, грайливість, легка розважність. Виявився стиль у декоративних мотивах. Прийшов стиль із Франції

Класицизм

В архітектурі утвердився новий художній напрямок — класицизм, що ґрун­тувався на античних традиціях мистецтва Давньої Греції та Давнього Риму. Осно­вним принципом архітектури стало застосування античної ордерної системи на тлі простих і чітких геометричних форм. Як і в усій Європі, в Україні з кін­ця XVIII століття будуються поміщицькі маєтки з великими парками, пишними палацами й численними службовими приміщеннями. Класицизм був своєрід­ною реакцією на бурхливий і напружений стиль бароко. У спокійних і суворих класичних формах зведено палаци гетьмана К. Розумовського в Почепі, Яготині, Глухові, Батурині (архітектор Ч. Камерон), палац П. Заводського в Ляличах (ар­хітектор Д. Каваренгі).

В архітектурі Франції перехід від замку до палацу можна простежити, порівнявши дві будівлі: Люксембурзький палац у Парижі та палац Мезон-Лаф-фід під Парижем. Саме у Франції сформувався новий стиль у мистецтві — кла­сицизм. Вершиною розвитку нового напрямку в архітектурі став Версаль — ре­зиденція французьких королів.

Жоден із європейських стилів не існував у мистецтві Англії у XVII—XVIII ст. тому що вони прийшли до Англії пізніше. Риси бароко і класицизму могли пе­реплітатися у творчості одного зодчого або навіть в одній будівлі. Зміни в анг­лійській архітектурі прийшли з ім'ям Ініго Джонса («Куниз-Хаус», «Банкетінг-Хаус») та Крістофера Рена («Собор Св. Павла»).

Записи

Класицизм сформувався у Франції. Вершина розвитку цього напряму - Версаль.

IV. РОЗГЛЯД ПАМ'ЯТНИКА АРХІТЕКТУРИ МИХАЙЛО-АРХАНГЕЛЬСЬКОІ ЦЕРКВИ

Учитель.

Михайлівська церква була побудована в 1787 році, тобто в той час, коли класицизм ще тільки входив у моду. Невідомі будівники з простих російських та українських селян побудували цей монументальний пам'ятник архітектури. Він не відрізняється особливою пишністю форм, хоча саме вони притаманні українському зодчому. Тут інша школа. Більшість будинків, палаців і культових споруджень ще будувалися за старими зразками. Тут перед глядачем постала чітка архітектурна гармонія із найпростіших просторових гам. Будинок різко відрізнявся від сучасних. Інші ритми, композиція, деталі. Пам'ятники, які збереглися, підтверджують це.

Споруда одна з перших на Південній Україні — витвір суворої класики, без завитків і різьблення, які відрізняли українське бароко.

У наш час частину будови приписують поміщикам Міоковичам. Це тому, що на стіні південного переділу за колонами портика зберігся меморіальний надпис: «Состроена Авраамом и Исааком Миоковичами, 1787 г.».

Зовнішньому вигляду церкви цілком відповідає його інтер'єр, являючи со­бою високий, світлий зал без хор, який переходить у високий простір. Тут роз­міщений невеликий круглий зал, він представляє собою ротонду, вписану у куб зовнішнього об'єму, увінчану сферичним куполом. Стовпів і колон приміщення не має. Підробних коштовностей немає.

Живопис під куполом і на лопатках люнет — масляний. Картини являють собою біблійні мотиви. Ці малюнки мають художню та історичну цінність. Знач­ну художню цінність мав дерев'яний іконостас, але він не зберігся.

У центральному барабані — купольне сферичне покриття. Дах залізний, на­гадує дзвони. По колу барабана розташовані напівкруглі вікна. Вежа побудована в стилі строгого класицизму, однак, не дивлячись на це має свій неповторний ві­зерунок. Будова має ще два входи, але на даний час їх не використовують. Вхід до дзвіниці (головний вхід) побудований у вигляді арки. Над ними розташовані ікони, присвячені життю і проголошенню дива Архангелом Михайлом.

Західна башта була збудована пізніше основної будівлі, але з того ж матеріа­лу. Будівля збудована практично і міцно. Тошцииа стін дорівнює 1,3 м. Панів­ний фасад будівлі охоплює два поверхи. Верхній і нижній шар вікон повторю­ються в розмірах по усій будівлі. Фундамент міцно тримає стіни будівлі. При основі блоки більші, ніж при карнизі. Узорів на стінах немає, крім природного візерунка каміння.

Записи

Михайлівська церква була побудована у 1787 році. Споруда одна із пер­ших на Південній Україні — витвір суворої класики, без лавитків і різьби, які відрізняли українське бароко. Архітекторами церкви вважають братів Міоковичів — Авраама та Ісаака.

V. ВИС

Сьогодні ми познайомилися з видами архітектури — бароко, рококо, класицизм. Побачили, у чому їхня різниця. Познайомилися з найвидатнішими архітекторами та їх роботами, а також дізналися про витвір мистецтва, яке знаходиться в нашому селі. Михайло-Архангельська церква для нас — це частина нашої історії, це гордість нашого села. Адже тільки відчуваючи гордість за досягнення того, що маємо, що ми збережемо для майбутнього — ми можемо сподіватись, що молоді українці виростуть справжніми патріотами.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Написати відгук на тему «Пам'ятки нашого селища».

ТЕМА : Поняття «Художня картина світу», «художній образ світу». Полі культурність суспільства

сучасної доби.

МЕТА: у ході дискусії репрезентувати найбільш яскраві риси культур­ної спадщини кожного з континентів (від Європи до Антарк­тиди); створити єдиний образ планети Земля, підкресливши у культурах різних народів загальні риси; у ході рольової гри сформувати особистісно значиме поняття «я — громадянин Світу»; формувати в учнів культуру полеміки, вміння слухати опонента, терпимість до іншої точки зору.

Підготовка до уроку:

1. Випереджуюче завдання: підготуватися до Першої міжпланетної конферен­ції «Знайомтеся, це наша планета», де необхідно буде презентувати Землю (особливості, історію виникнення, населення та культуру), бути готовими до різних питань з боку представників інших планет.

2. Розбивка класу на групи журналістів, які готують інформаційні блоки. Ви­значити склад кожної групи.

3. Постановка та роз'яснення завдання кожної груп.

4. Підготовка групи інопланетян (краще учнів старших класів або вчителів для того, щоб дискусія була на високому інтелектуальному рівні). Підго­товка запитань.

5. Список необхідної літератури.

ХІД УРОКУ

Коли вивчалась спадкова інформація людей, що живуть у різних кінцях Землі, вчені-генетики у 2002 році дійшли висновків, що усі вони — американці, азіати, європейці та австралійці — є віддаленими нащадками однієї пари людських істот, які мешкали майже дві тисячі віків тому в глибинних районах Ефіопії. Таким чином, ми усі — одна велика родина, кровні родичі, брати та сестри.

(А. А. Климов. «Я пізнаю світ»)

І. Організаційний момент

Перед початком уроку клас перетворюється на конференц-зал, де для пред­ставників планети Земля заготовлені вісім місць. Ці місця займають керівники журналістських груп. Вони готували інформацію про Землю за темами:

1) Загальні відомості (версії виникнення, місцезнаходження у Всесвіті, мовлення, світові релігії, найдавніші культури);

2) Європа;

3) Азія;

4) Африка;

5) Північна Америка;

6) Південна Америка;

7) Австралія та Океанія;

8) Антарктида.

Місця навпроти займають представники інших планет.

Також необхідно призначити оператора, щоб зробити відеозапис цієї зустрі­чі, фотографа та протоколістів (за бажанням вчителя), що зафіксують усі питан­ня та відповіді, які прозвучать у ході конференції. Вони ж можуть упорядкува­ти увесь матеріал, що зібрали учні до уроку. Значно посилюють ефект справж­ності костюми або хоча б деталі таких (наприклад, бейджики із назвами різних планет).

Слово вчителя

Вчитель оголошує про початок конференції, представляє учасників один одному, пропонує інопланетянам ставити мигання до представників Землі, від­криває дискусію.

Хід дискусії

1. Виступають представники планети Земля із докладами (регламент 2—3 хви­лини) за підготовленими темами.

2. Інопланетяни висувають першу гіпотезу про те, що при такій кількості ціл­ковито різних культур на планеті Земля ніколи не буде злагоди, таким чи­ном вона приречена на вічні суперечки, безлад, війни та загибель.

3. Завдання землян: спростувати цю гіпотезу,показати напрямки, у яких куль­тури усього Світу перетинаються, мають : загальні риси, схожості, як резуль­тат — розуміння та прийняття одне одного. Доречним будуть приклади взаємопроникнення та вплив одне на одною культур різних народів.

4. Інопланетяни висувають другу гіпотезу, за якою кожен народ на Землі ви­рішує тільки свої проблеми. У жителів планети не маг інтересу та почуттів до самої планети, яка перебуває у плачевному стані (природа, екологія то­що).

5. Завдання землян: спростувати гіпотезу, зазначинши глобальні проблеми, над вирішенням яких працюють усі земляни: це проблеми оточуючого се­редовища, зміни клімату, перенаселення, життя у відсталих країнах, пробле­ма продовольчих та енергетичних запасів тощо. Кожен учасник групи може додати інформацію зі свого континенту додатково.

6. Питання інопланетян можуть мати провокаційний характер, наприклад, яка раса на Землі найрозумніша (найгарніша, найсильніша) або якщо на Землі такі різні релігії, чи не приведуть вони до нескінченних війн.

7. Завдання землян: довести, що безглузді видумки расистів щодо перевага одних рас над іншими у наш час просто смішні, а щодо релігій — жодна з них не вчить ненависті та ворожнечі.

8. Цікавим для дискусії буде таке питання. Останнім часом культура людс­тва стаг все більш одноманітною: у різних країнах людині пропонують одні й ті ж книги, фільми, музику, їжу, одяг. Як ви вважаєте, чи не опиниться люд­ство у глухому куті, якщо різниця між культурами повністю зітреться, чи необхідно цьому протистояти? Якщо так, то як?

Підведення підсумків дискусії

1. Найголовнішим завданням дискусії є створення в учнів бажання говорити від імен громадян Світу, особливо коли вони захищають та відстоюють по­зитивні позиції свого громадянства, та коли вони наводять приклади та усі відомі факти про життя і культурний розвиток різних народів нашої пла­нети.

2. Можливо, підсумкові висновки про єдність і різноманітність культур на Землі пролунають із уст інопланетян, та матимуть характер захоплюю­чого відгуку чи дивовижного відкриття.

3. Обговорювання результатів роботи груп (співвідношення результатів гру­пової роботи із загальними проблемами та окремими виступами).

4. Оцінка усіх учасників.