Теоретико-методологічні основи обдарованості особистості в системі освіти



Дата конвертації17.01.2018
Розмір109 Kb.

Веретеніна І.В.

Комунальний заклад «Нікопольська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 5», місто Нікополь, ruzon777@mail.ru

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБДАРОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В СИСТЕМІ ОСВІТИ

В статье проведен анализ становления теорий одаренности, рассмотрены возможные толкования сущности способностей и задатков личности. Охарактеризованы основные современные концепции одаренности. Проанализированы особенности педагогического воздействия в формировании одаренной личности.

The article analyzed the formation theories of giftedness discussed the possible interpretation of the essence of the individual capabilities and inclinations . The is a characteristic of basic modern concepts of gifts. The is the analyses of pedagogical influence on formation gifted person.
Відслідковуючи генезіс становлення теорії обдарованості та розглядаючи можливі трактування сутності здібностей та задатків особистості, можна виокремити декілька підходів до розуміння обдарованості.

Обдарованість можна трактувати як психофізіологічну якість особистості, яка визначається показниками функціонування окремих структур центральної нервової системи.

Наукові дослідження, що були проведені Б.М.Тепловим та В.Д. Небиліциним [9] при дослідженні основних властивостей нервової системи, дозволили зробити висновок про те, що зміна параметрів нервової системи впливають на фізіологічні, психологічні та поведінкові характеристики людини, що відбивається на задатках та здібностях особистості. Це дозволяє зробити висновок про те, що змінювання параметрів нервової системи може використовуватися як інструмент вимірювання оюдарованості. Після проведення експериментальних досліджень нейроного коду головного мозку О.М.Лебедєв [6] висунув гіпотезу про залежність параметрів фонової активності енцефалограми з особливостями психічних процесів, станів та властивостей особистості, а саме здатності до навчання.

Обдарованість можна пояснювати як психогенетичну якість, яка забезпечується впливом генетичних властивостей організму на здібності, а також взаємодією генетичних факторів та факторів середовища. Обдарованість, в даному випадку, розглядається в рамках природничо-наукового підходу відносно біологічного та психологічного розвитку людини.

Аналіз робіт Ф.Гальтона [3] вказує на те, що у другій половині ХІХ століття видатні здібності (геніальність) – це результат дії факторів спадковості. До цього висновку Ф.Гальтон прийшов, аналізуючи біографії представників соціальної еліти (Ч.Дарвін, І.Бах, І.Ньютон). Головна причина високих досягнень особистості знаходиться в самій людині і передається біологічним шляхом до іншого покоління. [3] Сучасні дослідження в галузі диференціальної психології вказують на те, що властивості нервової системи можна розглядати як ознаки, обумовлені генотипом. Тобто, дані ознаки є найбільш стійкими та практично не змінюються протягом життя людини. Окрім того, акцентується увага на спадковосі особливостей особистості. Дослідження Т.М.Марютіної вказують на те, що соціальний досвід, який отримує людина в процесі навчання та виховання, «є головним джерелом психічного розвитку. Біологічні фактори (генетичні, морфологічні, фізіологічні) є умовами, які уможливлюють розвиток психіки. Ці умови в ході онтогенезу змінюються, створюючи на кожному етапі специфічні передумови для засвоєння якісно нового досвіду та формування нових психічних можливостей. Індивідуальні відмінності в цих біологічних передумовах мають суттєве відношення до обдарованості. [4]»

Обрарованість можна трактувати як високий рівень розвитку інтелекту або розумових здібностей, які можна виміряти за допомогою тестів інтелекту.

В процесі вивчення обдарованості робляться спроби виміряти якісні та кількісні показники оюдарованості людини, що призвело до розвитку тестологічних методів, спрямованих на:

1)виявлення основних рис обдарованої особистості, які визначають її розвиток (Г.Айзенк, Р.Кеттелл),

2) визначення структури інтелекту та загальних здібностей (Р.Амтхауер, Д.Векслер, Дж.Гілфорд, Дж. Равен, Т.Симон),

3) встановлення рівня творчого потенціалу, креативності та мотивації, які забезпечують досягнення високих результатів (А.Мєднік, Е.Торренс),

4) визначення спеціальних здібностей (Дж. Фланаган).

В наукових здобутках Л.С.Виготського, П.Я.Гальперіна, Л.Ф. Бурлачука, Я.О.Пономарьова, О.К. Тихомірова та інших обдарованість розглядається як сукупністьмислення та когнітивних функцій [5]. В рамках цього підходу можна виокремити два основних направлення розуміння обдарованості. Перший розглядає обдарованість як набір загальних або спеціальних здібностей (О.В.Брушлинський, К.М.Гуревіч, В.М.Дружинін, В.О.Крутецький, С.Л. Рубінштейн, Б.М.Теплов, Е.Торндайк, Ч.Спірмен та ін.)

Б.М.Теплов ствердує, що немає сенсу говорити про обдарованість «взагалі», оскільки можлива тільки обдарованість у чомусь, тобто в якійсь діяльності. Виходячи з цього, він виокремив два види обдарованості: спеціальну обдарованість, яка створює можливість досягнення успіху у визначеній діяльності, та загальну обдарованість, яка робить можливим успішність опанування широкого кола видів діяльності.

С.Л. Рубінштейн [14] також підходить до розглядання поняття обдарованість з точки зору загальних та спеціальних здібностей. Він відмічає, що «в ході історичного розвитку у людства зявляються різноманітні спеціалізовані здібності. Всі вони є проявами здібностей людини до самостійної трудової діяльності та до засвоєння в процесі навчання того, що було створенолюдством в його історичному розвитку. В результаті диференціюються спеціальні здібності до різних видів діяльності та загальні здібності». У звязку з цим загальні здібності часто називають терміном «обдарованість».

Друге направлення трактує обдарованість як високий рівень креативності (творчості), який виражається у високій досліджувальній активності людини (Д.Б.Богоявленська, О.М.Матюшкін, А.Осборн, П.Торренс та ін.)

Засновник Центру з вивчення обдарованих дітей (Центр творчої обдарованості) О.М.Матюшкін [8] вважає, що «психологічна структура обдарованості співпадає з основними структурними елементами, які характеризують творчість та творчий розвиток людини». В «Концепції творчої обдарованості» О.М.Матюшкіна наголошується, що творчий потенціал – основа для розвитку обдарованості, найбільш узагальненим структурним компонентом здібностей дитини є познавальні потреби, а в якості головного джерела всіх здібностей (познавальних, мотиваційних, особистісних) є творчі здібності дитини.

Обдарованість також розглядається як результат взаємодії когнітивної обдарованості (інтелектуальної, творчої, соціальної), некогнітивних особистісних особливостей (мотивації, інтересів, Я-концепції, емоційного статусу) та соціального оточення (сімейний та шкільний клімат, критичні події життя). Прихильниками цієї концепції є Ф.Монкс, В.І Панов, Ч.Перлет, К.Хеллер та ін.

В.І.Панов [10], вважаючи у якості базової характеристики творчу активність людини розглядає обдарованість як 1)системну властивість психіки, яка виникає в результаті пізнавальної та/або іншої діяльнісної взаємодії міжіндивідом та освітнім середовищем;

2) особлива властивість психіки для прояву та розвитку якої необхідною умовою є наявність не тільки природних задатків, але й відповідного (варіативного та розвиваючого) освітнього середовища, включаючи відповідні види діяльності (екопсихологічний аспект обдарованості);

3) індивідуальну характеристику пізнавального, емоційного та особистісного розвитку людини, яка виражається у індивідуально-своєрідному поєднанні властивостей пізнавальної, емоційної та особистісної сфер свідомості даного індивіда, що забезпечує можливість досягати ним найбільш високих результатів розвитку здібностей в соціально значущих видах діяльності.

Обдарованість розглядається також як сукупність розумових здібностей та особистісних особливостей в контексті вікового підходу. М.С.Лейтес використовує поняття «вікова обдарованість», тобто вікові передумови обдарованості, які проявляються в процесі розвитку. Причому, їх наявність на тому або іншому віковому етапі ще не означає збереження цього рівня їх розвитку та своєрідності в більш зрілому віці. Віковий підхід дає реальну можливість для практичної роботи з дітьми, які проявляють ознаки підвищених здібностей, та дозволяє більш адекватно відноситися до прогностичних можливостей діагностичних вимірювань.

Аналіз наукових досліджень вчених дає змогу виявити структурні типи обдарованості та сформулювати таке розуміння їх сутності.

Обдарованість можна розглядати як високий розвиток здібностей людини, що дає їй змогу досягти особливих успіхів у діяльності.

Загальна обдарованість – високий розвиток інтелектуальних здібностей за умови достатнього обсягу знань.

Творча обдарованість – високий розвиток творчих здібностей, схильностей і прагнень до творчої роботи.

Обдарована дитина – це дитина, яка виділяється серед своїх однолітків яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевершує певний умовний “середній” рівень (за В.О.Моляко).

У процесі аналізу різних підходів до визначення сутності природи обдарованості можна прийти до висновку, що обдарованість дитини проявляється і розвивається насамперед у творчій діяльності і обумовлюється мотивацією навчальної діяльності, характерологічними та індивідуальними особливостями прояву обдарованості.

При підготовці вчителя до роботи з обдарованими дітьми необхідно конкретизувати індивідуально-особистісні риси прояву обдарованості, сукупність яких визначає його творчі можливості, і на розвиток яких вчителю слід звернути увагу у навчально-виховному процесі. В дослідженнях О.М.Матюшкіна, В.О.Моляко виділяються творчі якості особистості, які характеризують спрямованість на творчу діяльність.

Серед них: адекватна Я-концепція, потяг до процесу творчості, сміливість, самостійність, готовність до ризику, ініціативність, цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність, вимогливість до себе, спостережливість, енергійність, самовідданість, емоційна активність, здатність до виявлення протиріч, критичність мислення, розвинута інтуїція та інші (всього понад 60 якостей).

Поділ на всі вищезгадані підходи до визначення обдарованості у сучасній педагогіці та психології досить умовний. Обдарованість – це інтегрована якість особистості, яка формується на основі задатків та здібностей дитини та розвивається при наявності певного соціального середовища (у першу чергу сім'ї та школи), яке в процесі виховання та навчання формує пізнавальну активність дитини.

Структура обдарованості має складну будову та включає підсистеми інтелектуальних та творчих здібностей, мотивації, емоцій, самооцінки. Взаємозв'язки між компонентами обдарованості характеризуються дінамічністю та віковою специфікою при відносній константності її структури на різних етапах навчання.

Комплексна структура обдарованості відображається у наступних сучасних концепціях обдарованості.

«Мюнхенська модель обдарованості» К.Хеллера [15] включає високі інтелектуальні здібності; креативність, під якою розуміють оригінальность, гнучкість, продуктивність мислення; швидке засвоєння та добре розвинену пам'ять; інтелектуальну допитливість та потяг до знань; інтернальний локус контролю та високу особистісну відповідальність, впевненість у власній ефективності та самостійність суджень, позитивну Я-концепцію, що пов'язана з адекватною самооцінкою.

«Робоча концепція обдарованості» Д.Б.Богоявленської та В.Д.Шадрікова [11], згідно якої «обдарованість – це системна якість психіки, яка розвивається протягом життя та визначає можливість досягнення людиною більш високих (незвичайних, оригінальних) результатів у одному або декілької видах діяльності, порівнянно з іншими людьми».

«Триколова модель» Дж.Рензуллі [12]. Обдарованість розглядається як поєднання трьох характеристик: інтелектуальні здібності, що перевищують середній рівень, креативність та наполегливість.

«Мультифакторна модель» Ф.Монкса, в якій модель Рензуллі доповнена факторами мікросередовища (сім'я, школа, однолітки).

«П'ятифакторна модель» А.Таннебаума, яка пояснює обдарованість через поєднання загальних здібностей,спеціальних здібностей у конкретній діяльності, спеціальні характеристики неінтелектуального характеру, які необхідні для конкретної області спеціальних здібностей, стимуююче оточення та випадкові фактори (опинитися у потрібному місці у потрібний час).

Аналіз усіх концепцій вказує на критерії виділення видів обдарованості:



  1. вид діяльності та сфери психіки, що її забезпечують;

  2. ступінь сформованості;

  3. форма прояву;

  4. широта проявлення в різних видах діяльності;

  5. особливості вікового розвитку.

В умовах загальноосвітньої школи важливо правильно організувати роботу учителя з обдарованими дітьми, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самовиховання.

Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних ви­дів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи.

Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готовність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребу працювати безустанно, без відпочинку. Мислення їх відзначається високою оперативністю (продуктивністю). Коло їх пізнавальних інтересів не обмежується однією проблемою, постійно розширюється, що є стимулом розумової активності.

Тому учні повинні мати сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності, виконуючи роботу більшу за обсягом та інтенсивністю.

Модель формування обдарованості в системі освіти включає наступні етапи:

1 – адаптаційний етап. Учень намагається визначити та оцінити власну обдарованість, самостійно аналізуючи та виявляючи власні індивідуальні здібності в конкретній предметній сфері та проявляючи інтерес до визначення рівня власної обдарованості за допомогою діагностичних методик.

2 – диференційний етап. Прояв індивідуальної неповторності: стабільна демонстрація інтелектуальних здібностей, висока продуктивність мисленевої діяльності, інтелектуальної допитливості, потяг до знань.

3 – етап індивідуалізації. Учень демонструє здібність до самостійної постановки задач та створення власних способів вирішення складних завдань, проводить самостійний аналіз досягнутих результатів та, при необхідності, інтенсифікацію власного навчання.

Таким чином, теоретико-методологічними основами формування обдарованості є психологічні концепції особистості, ідеї з розвитку інтелекту та інтелектуальних вмінь, положення теорії розвитку творчості, комплексні теорії обдарованості. Такий підхід дає змогу виокремити критерії та описати рівні сформованості обдарованості конкретної дитини у конкретному напрямку, створити методику формування обдарованості та відібрати системиу необхідних для цього засобів.
ЛІТЕРАТУРА

1. Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті. – К.: „Шкільний світ", 2001.

2. Державна програма „Вчитель" // Освіта України. - №27 (323). – Квітень. – 2002.

3. Гальтон Ф. Наследственность таланта, ее законы и последствия (репринт издания 1875 г.). - М., 1996. - 313 с.

4. Концепція обдарованості // Обдарована дитина. – 2000. – №1 – С.5-9

5. Зазимко О. В. Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості. - Обдарована дитина. – 1998. – № 8. – С.5-12.

6. Лебедев А.Н. Нейронный код // Психология. - 2004. - №3. - С.18-36.

7. Моляко В. О. Актуальні соціально-психологічні аспекти проблеми обдарованості.// Обдарована дитина. – 1998, № 1, с.3 - 5; № 2, с.2 - 6; № 3, с.2 - 5.

8. Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности // Вопросы психологии. - 1989. - №6. - С. 27-34.

9. Небылицин В.Д. Основные свойства нервной системы человека. - М. : Просвещение, 2000. - 270 с.

10. Панов В.И. Одаренные дети: выявление - обучение - развитие // Педагогика. - 2001. - № 4. - С.30-44.

11. Рабочая концепция одаренности / Д.Б.Богоявленская [и др.]. - М. : Магистр, 2003.

12. Рензулли Дж.С., Рис М. Модель обогащающего школьного обучения: практическая программа стимулирования одаренности детей //Основные современные концепции творчества и одаренности /под ред. Д.Б.Богоявленской. - М. : Молодая гвардия, 1997. - 372с.

13. Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека / под ред. И.В.Равич-Щербо. - М. : Педагогика, 1988. - 335с.



14. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПб. : Питер, 2000. - 712с.

15. Хеллер К.А. Диагностика и развитие одаренных детей и подростков //Основные современные концепции творчества и одаренности /под ред. Д.Б.Богоявленской. - М. : Молодая гвардия, 1997. - 372с.

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Теоретико-методологічні основи обдарованості особистості в системі освіти iconРозділ Теоретико-методологічні основи викладання літератури у школі
Розділ Розробка уроків української літератури з використанням проблемних методів навчання (5-6 класи)
Теоретико-методологічні основи обдарованості особистості в системі освіти iconЛекція №1 Тема. Теоретико-методологічні основи соціології. Мета
Мета. Розглянути специфіку соціологічного підходу до суспільства, ознайомитися зі структурними та методологічними особливостями соціологічної...
Теоретико-методологічні основи обдарованості особистості в системі освіти iconТеоретико-методологічні засади глобального громадянського суспільства
«суспільство», котре до націоналізації соціології використовувалося в універсальному значенні
Теоретико-методологічні основи обдарованості особистості в системі освіти iconСтратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки зміст
Стратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки
Теоретико-методологічні основи обдарованості особистості в системі освіти iconСтратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки зміст
Стратегія виховання особистості в системі освіти Чернівецької області на 2016-2025 роки
Теоретико-методологічні основи обдарованості особистості в системі освіти iconЛекції з курсу «основи суспільної географії» Теоретичні та методологічні основи курсу «Основи суспільної географії»”
Як навчальна дисципліна вона дає науково обґрунтоване уявлення про характер взаємодії суспільства й природи, про форми І тенденції...
Теоретико-методологічні основи обдарованості особистості в системі освіти iconЗміст Вступ Компетентнісний підхід як чинник формування особистості
Літературне читання – один із основних предметів у системі початкової освіти
Теоретико-методологічні основи обдарованості особистості в системі освіти iconТеоретико-методологічні засади роботи 7
Крейна І на його сучасників, І на митців наступних поколінь зумовив стійку увагу до нього істориків літератури та літературознавців...
Теоретико-методологічні основи обдарованості особистості в системі освіти iconХристиянські традиції в системі дошкільного виховання
Формування всебічно розвиненої особистості зі стійкими моральними устоями – головна мета як дошкільного виховання, так І освіти загалом....
Теоретико-методологічні основи обдарованості особистості в системі освіти iconМетодичні рекомендації з організації самостійної роботи студентів
Тема Предмет, система І завдання науки криміналістики. Методологічні основи науки криміналістики та тенденції їх розвитку


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка