Тетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб



Сторінка8/10
Дата конвертації11.04.2017
Розмір1.58 Mb.
ТипКнига
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

СВІТЛИНА ДАЛЕКОЇ ЮНОСТІ.

Володимир Сенцовський.

З Василем Чухлібом доля звела мене лише раз. Це сталося далекої юності, коли я робив перші несміливі кроки у дитячій літературі. Пригадую сонячний травень 1976 року. За рекомендацією Станіслава Реп’яха, тодішнього ватажка чернігівських письменників, я вперше приїхав в Ірпінь. З якоюсь побожністю і хвилюванням ступив на доріжку затишного Будинку творчості, який саме потопав у соковитій зелені, озвучений пташиним щебетом. А приїхав я з сільської глибинки не стільки заявити про себе, – власне, мені було мало що показати, – скільки на власні очі побачити чарівників художнього слова (саме такими вони мені уявлялися), щоб потім розповісти своїм сільським друзям, дітворі (збирався перейти працювати в школу). Приїхав на перший семінар молодих авторів, які пишуть для дітей та юнацтва, організований Спілкою письменників України. І справді, разом з іншими семінаристами на вузьких доріжках осонценого письменницького містечка я зустрів і Бориса Комара, і Віктора Каву, і Марію Пригару, і Віктора Близнеця…

То був романтичний тиждень навчання і знайомств. Якось мій товариш Володимир Шкварчук підловив момент, коли я підійшов до Василя Чухліба, про якого знав дуже багато. На той час Василь Васильович яскраво «засвітився» прекрасною книжечкою ліричних мініатюр «Червоні краплини вишень». У нас, на Сіверщині, буквально розмели її з книжкових крамниць. А тут вихід у світ ще й дитячої книжечки «Хто встає раніше», яка виявила ще одну грань Чухлібового таланту. До нас з Василем Васильовичем підійшов Сергій Носань, і мій товариш вчасно націлив свій фотоапарат. Оскільки я згадав про книжечку ліричних мініатюр, то розповім у зв’язку з цим про таку делікатну історію. Не пригадую коли саме, але у одному з номерів чернігівської молодіжки «Комсомольський гарт» я натрапив на добірку прозових творів графоманки з Бобровиці, прочитав і вжахнувся: та це ж ледь не слово в слово Василеві знамениті мініатюри! Як цього не помітили у редакції журналісти? Тоді я вклав у конверт разом з газетною вирізкою обурливого листа (правда, з етичних міркувань без підпису) і відіслав до «Літературної України». Розгромна публікація не забарилась. Гадаю, Василь Васильович не міг її не прочитати і порадіти за свою популярність. 

Збігли роки. Чухліб став помітною постаттю в дитячій літературі. Коли в моєму творчому доробку назбиралося кілька книжечок, виданих у «Веселці», наважився звернутися листом до нього за благословенням для вступу в СПУ. Нагадав про далекий травень, Ірпінь… «Той сонячний травневий ранок в Ірпені таки пам’ятаю. Хоч фотознімка, про який ти мовиш, на жаль, не маю…» – відписав він мені. Як напутнє побажання, аванс на майбутнє досі зігріває душу відгук старшого побратима по перу про мою скромну творчість: « … в дитячу літературу прийшов здібний, сумлінний майстер з досконалим знанням життя, психології своїх маленьких героїв…» До речі, вперше під однією обкладинкою ми зустрілися з Василем Васильовичем як автори оповідок у збірнику «Перші промені», укладеного з творів тодішніх семінаристів. Дуже шкодую, що більше з справжнім кумиром маленьких читачів мені побачитися не судилося. 

Володимир Сенцовський. 

Місто Борзна Чернігівська область.

P. S. Ці спогади – додататок до фото, на якому Ваш батько з Сергієм Носанем і Володимиром Сенцовським.


«КОЖНЕ ЙОГО ОПОВІДАННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ БУЛО ЗАРЯДЖЕНЕ ОЗОНОМ ЖИТТЯ…»


Спогади Ігора Січовика.

Є люди, які прожили життя бурхливо, активно, вони , мов буря, пронеслися над буднями, лишаючи після себе… порожнечу. А були такі, хто плекав цю землю своїми руками, своїм розумом, своєю творчістю. Навіть після відходу таких людей за обрій життя продовжують сходити паростки. Василь Чухліб був саме такий. Правду кажуть, від бурі нічого не вродиться, а тільки настає руїна, а від тихого дощу – все довкола зеленіє.

З Василем я був спершу знайомий заочно. Через його твори. Ми працювали в різних райгазетах на Київщині, а друкувалися в обласній чи в міській пресі – тобто жили на одній хвилі, з тими ж проблемами і очевидно, бажанням вирватися з районного болота, хоча б на якусь вищу літературну орбіту. Василю це вдалося раніше. Він був трохи старший, активніший, у ньому була більша потреба досягти вершини. Потім він на тривалий час пов’язав свою долю з видавництвом «Радянський письменник» (нині «Український письменник»). Це було те середовище, де він почувався на своєму місці.

Робота в райгазеті здається тільки підсилила його літературний потенціал, хоча часто буває навпаки. Це буває лише з тими, хто зумів розділити своє життя на дві частини. Все краще він увібрав з життя. На час його переходу (а він був потрібний у видавництві як тяглова конячка) все поверталося до часів Середньовіччя. Цензура лютувала не на жарт. Людей розділили на своїх і чужих. На тих, хто поводився тихо, і на тих, хто викликав підозру на лояльність до влади.

Пригадую, як перебуваючи на периферії, туди приходив лист з «Радянського письменника» із зверненням до літстудії Кривого Рога дати мені політичну характеристику і рекомендацію на публікацію творів у колективному гумористичному збірнику. Чув: багатьох авторів Василь Чухліб «прикривав своїми грудьми», ризикуючи повернутися до райгазети. Після того, як мені на хвіст сіли гебешники, я вдруге повернувся на Київщину і один з перших моїх походів з Ірпеня був до «Радянського письменника». Там я вперше познайомився з Василем Чухлібом. Ми з ним вже мали дитячі книжечки, видані у «Веселці». І це ще більше поєднало нас як колег. Ми часто зустрічалися. Нам було про що поговорити, бо мали багато спільного. Запам'яталася відвертість Василя. Інші працівники поводилися обережно, намагалися вести розмову на конкретну тему. Василь же вдавався до ліричних відступів. Він жив спогадами, своїми героями і темами наступної книжки. Я зрозумів вся його творчість походить з реального життя, лише переосмислена і вдягнена в художні образи. В центрі художнього твору була оголена дитяча душа, її переживання не в міру літ. Кожне його оповідання для дітей було заряджене озоном життя. Недоля зупинила його ходу… Але й те, що автор створив за життя, залишиться дітям.
МІЛЬЙОН КНИГ ВАСИЛЯ ЧУХЛІБА.

Сергій Павленко.

Минає 75 років з дня народження відомого українського журналіста та письменника Василя Чухліба. Він з’явився на світ 19 липня 1941 р. в селі Гнилуша (з 1961 р. — Лебедівка) Козелецького району. Дитинство минуло в придеснянському селі Соколівці, де закінчив семирічку. Здобуваючи середню освіту в Острі, почав активно писати до районної газети «Правда Остерщини». Це і вирішило його долю.

Василь Чухліб ретельно записував усе почуте від батьків, від людей, з якими спілкувався в поїздках по селах. Так згодом народжувалися дивовижні етюди про життя-буття селян, їхні проблеми. Це були своєрідні поетичні балади, сповнені багатозначущості, метафоричності.

У 1972 році журнал «Дніпро» опублікував низку його ліричних мініатюр, а у 1975 році вийшла перша книжка «Червоні краплини вишень». Відтоді побачило світ майже двадцять видань. Більше сотні новел, етюдів та мініатюр В. Чухліб умістив у книзі «Іду до Десни». Тут — його любов до річки і людей, які живуть на її берегах, про чарівну природу Придесення.

Персонажі його творів — бакенщики Андрій Латун та дядько Назар, сільський староста Охрім, лісник Карпунь, завгосп Сак Грищенко, тітка Ольга, баби Параска та Горпина, бабуся Мокіїха, ветеринар Петро Федорович, шофер дядько Олекса, покрівельник Мусій та коваль Митро, сторож дід Матвій, рибалка дід Степан Дубовий... Письменник мав рідкісний дар  — писати коротко, а показувати багато, умів знайти поезію навіть у речах буденних.

Коли письменнику і журналісту в 1978 році запропонували очолити газету Київського міськкому партії «Прапор комунізму» — відмовився. Став заступником головного редактора видавництва «Радянський письменник». Майже 20 наступних років присвятив видавничій справі, редагував рукописи, писав твори для дітей. За збірки оповідань і казок «Олень на тому березі», «Куди летить рибалочка» та «Колискова для ведмедів» Василь Васильович отримав премію імені Лесі Українки (1996).

Загальний наклад його творів для дітей — мільйон примірників! Такий успіх сьогодні важко уявити переважній більшості літераторів.



Письменник помер у розквіті сил 20 листопада 1997 року. На Чернігівщині пам’ятають талановитого земляка, який багато своїх творів підписував псевдонімом «Чернігівець».

ІV. ВИБРАНА БІБЛІОГРАФІЯ.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА 1961 – 1996 РОКИ.
1961

  1. Друзям (вірш) // Творчість юних. Збірка художніх творів учнів шкіл Української РСР / Редкол.: Н. Забіла та ін. – К.: Державне видавництво дитячої літератури УРСР, 1961. – С.80.

1962

  1. Перша замітка // Ленінський шлях. – 1962. – С.4.

1963

  1. Розповідь про доньку Прометея (про Лесю Українку та її музей в Києві // Ленінський шлях. – 22 лютого 1963. – С.3.

  2. Хто встає раніш від сонця. На Десні // Ленінський шлях. – 11 червня 1966. – С.4.

1964

  1. Слава Тарасові. Слова В. Чухліба, муз. О. Кучера // За педагогічні кадри. – Березень, 1964. – С.4.

1965

  1. Первые строки («Омела», «Встреча», «Георгины») // Учительская газета. – 15 мая 1965 (№58 (5419)). – С.4.

  2. Пісня кличе в дорогу // Радянська освіта. – 1965. – 13 березня.– С.3.

  3. Вірші для дітей («Зірка. Сопілка») // Будівник комунізму. – 21 грудня 1965.

  4. Мініатюри (Струмок, Лелеки, Жар-птиці, Грушка, Палаюча казка) // За педагогічні кадри. – 19 березня 1965. – С.2.

1966

  1. Дві мініатюри («Яблуко», «Відчинені вікна») // За педагогічні кадри. – 4 листопада 1966 (№33 (349)). – С.2.

  2. Зустріч з Каменярем (до 50-річчя з дня смерті І. Я. Франка) / За педагогічні кадри. – 26 травня 1966. – С.1 – 2.

  3. Вишиванка // За педагогічні кадри. – 24 лютого 1966. – С.2.

  4. Дорога // Маяк. – 19 листопада 1966. – С.3.

1967

  1. Дівчина з легенди (огляд книги «Дівчина з легенди – Маруся Чурай», Київ, Дніпро, 1967) // Радянський Донбас. – 16 вересня 1967. – С.3.

  2. Поїхав за Десну. Етюд // Маяк. – 13травня 1967. – С.3.

  3. Хоч затверджено міністерством… // Літературна Україна. – 13 вересня 1967. – С.2.

1968

  1. Зорі не згасають (рец. на книгу І. Логвиненка «Завтра на світанку», Київ, Молодь, 1968) // Колгоспні вісті. – 25 травня 1968.

  2. Пісня про молоду вчительку. Слова В. Чухліба, музика О. Кучера // Зоря Жовтня. – 5 жовтня 1968. – С.3.

  3. Крила // Там само. – 4 квітня 1968.

  4. Врахували та не все // Там само. – 18 квітня 1968.

  5. Цвіт землі (нарис) // Там само. – 1 травня 1968.

  6. Чорноус В. Висока активність // Там само. – 17 травня 1968.

  7. Чернігівець В. Словом полум’яним // Там само. – 17 травня 1968.

  8. Екзамен продовжується // Там само.- 19 травня 1968.

  9. Де синь стоїть над краєм // Там само. – 12 травня 1968.

  10. Де трави шумлять // Там само. – 18 травня 1968.

  11. Пісня іде в люди // Там само. – 23 травня 1968.

  12. Підкова. Вишиванка. Красуня. Ноктюрн. Любов // Там само. – 4 червня 1968.

  13. В єдиному ритмі // Там само. – 6 червня 1968.

  14. Почерк майстрів // Там само. – 8 червня 1968.

  15. Сіно (новела) // Там само. – 22 червня 1968.

  16. Чабани // Там само. – 25 червня 1968.

  17. Говоріть колоски, говоріть // Там само. – 9 липня 1968.

  18. Жнивує Мала Вільшанка Там само. – 11 липня 1968

  19. Хата // Там само. – 6 липня 1968.

  20. Пісня залишається з людиною // Там само. - 4 липня 1968.

  21. Іскри на вітрі // Там само. – 25 липня 1968.

  22. Сопілка. Стеля // Там само. – 17 серпня 1968.

  23. Зелений потік // Там само. – 20 серпня 1968.

  24. Серпневі ритми // Там само. – 24 серпня 1968.

  25. Діла і думи // Там само. – 31 серпня 1968.

  26. Перший дзвоник. Жоржини // Там само. – 31 серпня 1968.

  27. Щедрість несуть люди // Там само. – 14 вересня 1968.

  28. Пісня про вчительку (слова до пісні) // Там само. – 5 жовтня 1968.

  29. Хвала хліборобському племені // Там само. – 12 жовтня 1968.

  30. Хто приходить на зміну // Там само. – 12 жовтня 1968.

  31. Вірність професії // Там само. – 24 жовтня 1968.

  32. Зоотехнік // Там само. – 26 жовтня 1968.

  33. Якщо не подбати зараз… // Там само. – 16 листопада 1968.

  34. Токар // Там само. – 21 листопада 1968.

  35. Чи мерзнуть гуси. Зірочка // Зоря Жовтня. – 21 листопада 1968.

1969

  1. Нові «знахідки» (рец. на книгу «Література учить жити» / Ред. Г. Островська, Київ, 1968) // Літературна Україна. – 28 жовтня 1969.

  2. Ріка його любові (про Олександра Довженка) // Зоря Жовтня. – 11 вересня 1969.

  3. З любов’ю сина // Ленінський шлях. – жовтень, 1969.

  4. Перечитуючи «Зачаровану Десну» (до 70-річчя з дня народження О. П. Довженка) // Деснянська правда. – Вересень, 1969.

  5. Вікно. Мініатюри // Зоря Жовтня. – 17 травня 1969. – С.4

  6. Велика вода. [Вірш. Фотоетюд] // Зоря Жовтня. – 27 травня 1969.

  7. Коли мами немає вдома… [Фотоетюд] // Зоря Жовтня. – 25 вересня 1969.

  8. Її покликання // Там само. – 1 березня 1969.

  9. Тепло його долонь // Там само. – 4 березня 1969.

  10. Мати. Нарис // Там само. – 8 березня 1969.

  11. Слава Тарасові (слова до пісні) // Там само. – 11 березня 1969.

  12. Коли оживає екран // Там само. - 18 березня 1969.

  13. Провесінь // Там само. – 22 березня 1969.

  14. Літаки над ланами // Там само. – 25 березня 1969

  15. Перевірка майстерності // Там само. – 1 квітня 1969.

  16. Твоєю дорогою, батьку // Там само. – 1 травня 1969.

  17. Чернігівець В. Крила // Там само.

  18. Добром нагріте серце // Там само. – 6 травня 1969.

  19. Вікно (мініатюри) // Там само. – 17 травня 1969.

  20. Повернення // Там само. – 20 травня 1969.

  21. Де синь стоїть над краєм // Там само. – 22 травня 1969.

  22. Чарівнішати струнам // Там само. – 31 травня 1969.

  23. Покликання // Там само. – 10 червня 1969.

  24. Ляльковий театр у школі // Там само. – 12 червня 1969

  25. Стрічаючись з сонцем // Там само. – 5 липня 1969.

  26. На висоті // Там само. – 9 серпня 1969.

  27. Оленчина Хитрунка // Там само. – 30 серпня 1969.

  28. Ріка його любові. Перечитуючи «Зачаровану Десну» (Про О. Довженка) // Там само. – 11 вересня 1969.

  29. У славній Полтаві 13 вересня 1969.

  30. Сторінки великої спадщини (до 105-річчя М. Коцюбинського) // Там само. – 13 вересня 1969.

  31. Чорноус В. Ритми осіннього лану // Там само. – 20 вересня 1969.

  32. Чорноус В. Отакий вінець... – // Там само. – 29 вересня 1969.

  33. Місто-пісня // Там само. – 30 вересня 1969.

  34. День за днем // Там само. – 4 жовтня 1969.

  35. Рідний гомін // Там само. – 11 жовтня 1969.

  36. Співець червоної волі (про Г. Косинку) 1 листопада (Продовження) // Там само. – 4 листопада 1969.

  37. Сестри // Там само. – 7 листопада 1969.

  38. Ватажки // Там само. – 18 листопада 1969.

  39. Сліди під вербами (до 70-річчя від дня народження Г. Косинки) // Зоря Жовтня. – 29 листопада 1969.

  40. Зустріч з незабутнім // Там само. – 5 грудня 1969.


1970

  1. Сліди. Останнє. Втома. Білий світ // Зоря Жовтня. – 10 січня 1970

  2. Квіти в одному букеті // Зоря Жовтня. – 17 січня 1970.

  3. Вишнева ручка (присвята Г. Косинці). Кінь. Калиновість. Початок // Зоря Жовтня. – 24 січня 1970.

  4. Вогонь у хаті друга (до 75-річчя з дня народження М. Т. Рильського) // Зоря Жовтня. – 19 березня 1970. – С.3.

  5. У дзвоні літ // Зоря Жовтня. – 3 лютого 1970.

  6. Печаль дороги // Зоря Жовтня. – 12 лютого 1970. – С.3.

  7. Чорноус В. На зміну батькам // Там само. – 24 лютого 1970.

  8. Дорога серед снігів // Там само. – 24 лютого 1970.

  9. Вузлики // Там само. – 28 лютого 1970.

  10. Чекала. Спомини. А світ такий // Там само. – 14 березня 1970.

  11. Брати // Там само. – 18 квітня 1970.

  12. Юності твоєї крила. – 22 квітня 1970

  13. Струни радості. – 21 травня 1970

  14. Перевірка майстерності. – 5 травня 1970.

  15. Чорноус В. Серед пташиного гомону. – 5 травня 1970.

  16. Повернувшись з поля. – 7 травня 1970.

  17. Чорноус В. Головне завдання. – 7 травня 1970.

  18. Чорноус В. Буде що збирати. – 23 травня 1970.

  19. Для книголюбів. – 9 червня 1970.

  20. Зозулині сльози. Під осокором (етюди). – 13 червня 1970.

  21. Серпневий гомін.- 8 серпня 1970.

  22. Щоб молоко пахло літом. – 22 серпня 1970.

  23. Копач. Кидали монети. Перші. Соліст. – 12 вересня 1970.

  24. Дружби ковані мости. – 1 жовтня 1970.

  25. Подих осіннього поля. – 3 жовтня 1970.

  26. На зламі епох (про К. Анищенка). – 20 жовтня 1970.

  27. Друг і порадник хлібороба. – 22 жовтня 1970.

  28. Поезії в прозі (Сірий зайчик. Журавель. Грудка землі. Чарівне коло // Там само. – 24 жовтня 1970.

  29. Розповідь про дочку Прометея (про Лесю Українку). – Там само. – 1 грудня 1970.

  30. Про письменників України (про біобібліографічний довідник «Письменники Радянської України» / Упор. О. Килимник, О. Петровський) // Зоря Жовтня. – 19 грудня 1970.

  31. Мініатюри (Копач, Кидали монети, Перші, Соліст) // Зоря Жовтня. – 12 вересня 1970.

  32. Мініатюри (Сліди, Останнє, Втома, Білий світ) // Зоря Жовтня. – 10 січня 1970.

  33. Зозулині сльози. Під осокором // Зоря Жовтня. – 13 червня 1970.

  34. Спогади про чарівника слова (про Г. Косинку) // Там само. – 6 січня 1970. – С.2.

1971

  1. Чорноус В. Під вітрилами творчості (огляд альманаху «Вітрила – 1970 – 1971», Київ, Молодь, 1971) // Зоря Жовтня. – 25 вересня 1971. – С.3.

  2. Віра в людину (рецензія на книгу В. Забаштанського «Віра в людину», Київ, «Молодь», 1971) // Зоря Жовтня. – 2 листопада 1971. – С.4.

1972

  1. Невісточки, Рушник, Будьонівець, Мости, Втома, Соліст, Подарунок, Голубі орли, Чарівне колесо, Сірий зайчик // Дніпро. - №7. – 1972. - С.76 – 79.


1973

  1. Маленькие рассказы: С чего начинается село. Рассвет. Старая яблоня. Под осокорем. Находка. Аллея ветерана. Окно. Буденовец Радуга. - №7. – 1973. – С.128 – 129.

  2. Хто прокидається найраніше. Мал. Галини Тульчевської // Малятко. - №7. – 1973. – C. 2 -3.

  3. Співець червоної волі Зоря Жовтня. - 1969

1974

  1. Оповідання Калістрата Анищенка // Там само. – 8 червня 1974. – С.4.

  2. Угорка край городу // Світло Жовтня. – 19 жовтня 1974. – С.4.

  3. Білий пароплав // Зірка. – 6 вересня 1974. - С.4.


1975

  1. Червоні краплини вишень. Ліричні мініатюри. – К.: Видавництво «Молодь», 1975. – 64 с.

  2. Тема сучасності – наша тема // Вірність прапору. – К.: Молодь, 1975. – С.102 – 104.

  3. Брилик. Казка // Зоря Жовтня. – 19 серпня 1977. – С.4.

  4. Криничка // Календар – 1975. – 28 січня.

  5. Учитель. Стара яблуня // Баришівські вісті. – 6 вересня 1975. – С.3.

1976

  1. Хто встає раніше. Оповідання / Мал. Я. Левича. – К.: Видавництво дитячої літератури «Веселка», 1976. – 16 с.

  2. Стежинка Україна. – 1976. - №26. – С.19.

  3. Півень Петько (вірш) Україна. – 1976. - №47. – С.19.

  4. Малинова хустинка, Капці для Рудька // Україна. – 1976. - №4. – С.16.

  5. Безкозирка // Перші промені. Вірші, оповідання та казки. – К.: Веселка, 1978. – С.50.

  6. Невісточки. Новела Хлібороб України. – 1975. – №9. – С.43.

  7. Дубки. Півники на віконницях Барвінок. – 1976. - №6. – С.11.

  8. Чорнушка. Золота скрипочка Барвінок. – 1975. – №10. – С.3.

  9. Веселий млинок Барвінок. – 1976. – №10. – С.14.

  10. Туманець Малятко. – 1976. - №5. – С.5.

  11. Коли сонечко пече Малятко. – 1976. - №6. – С.7.

1977

  1. Чебрець. Заспівайте мені. Біля дуба Дніпро. – 1977. - №7. – С.79 – 80.


1978

  1. Бабине літо Малятко. – 1978. - №10. – С.10 – 11.

  2. Тарасикова знахідка Малятко. – 1978. - №5. – С.5.

  3. перші промені. Вірші, оповідання та казки. – К.: Веселка, 1978 (у співав.)

1979

  1. Безкозирка. Оповідання / Худ. Є. Попов. – К.: «Веселка», 1979. – 16 с.

  2. Гарячі пелюстки Прапор. – 1979. - №11. – С.102 – 103.

  3. На току // Малятко. – 1979. - №9. – С.2-3.

  4. Зірки на воротях // Барвінок. – 1979. - №5. – С.11.

  5. Зимове яблуко // Малятко. – 1979. - №2. – С.4-5


1980

  1. Жовтий листок з в’яза. Калинові пломінці // Радянська жінка. – 1980. - №11. – С.23.

  2. У Плютах // Дніпро. – 1980. - №5. – С.127 - 129

  3. Те, що береже Плюти // Зоря Жовтня. – 24 травня 1980. – С.2.

  4. Збірник «Київ» // Зоря Жовтня. – 5 квітня 1980. – С.3.

1981

  1. Куди летить рибалочка. – К., Веселка, 1981. – 55 с.

  2. Чи далеко до осені? Оповідання / Худ. Л. Гармиза. – К.: «Веселка», 1981. – 16 с.

  3. Пізні волошки. Вогники. Вечір з печеною картоплею. Бурчак. У дорогу збиралися. Вишенька на кручі. Вечірні віражі. Маленькі новели // Дніпро. – 1981. - №2. – С.111 – 115.

  4. Червоний патефон // Деснянська правда. – 21 листопада 1981.

  5. Пісня тоненької очеретинки. Казка // Радянська жінка. – 1981. - №10.- С.16.

  6. Брилик // Барвінок. – 1981. - №8. – С.20

  7. Дичка // Малятко. – 1981. -№5. – С.14.

  8. Дударик. Вип.8: Пісні, казки, вірші. – К.: Музична Україна, 1981 (у співав.)

1982

  1. Пілотка ліщинових горіхів. Прилетіли ластівки. Сіяли жито. На коні. Вимушена зупинка. У вирії. Іванове сонце. Вогник при дорозі. Чаїний бакен. Росла верба… Косар: Ліричні етюди // Донбас. - №5. – 1982. – С.83 – 88.

  2. Червоний патефон. Найвище дерево. Кує зозуля. Професор приїхав. Іду до Дніпра: Короткі новели Україна. - №18. – 1982. – С.10 – 11.

  3. Найвище дерево // Деснянська правда. – 16 січня 1982.

  4. Латочки стиглого жита. Прилетіли ластівки // Деснянська правда. – 13 червня 1982.

  5. Малишкова криниця // Літературна Україна. – 29 липня 1982.

  6. З ранкового туману: Етюд // Деснянська правда. – 8 серпня 1982.

  7. Іванове сонце. Косар. Росла верба: Образки. Мал. О. Нечитайла // Сільські вісті. – 10 жовтня 1982.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Тетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб iconТарас Чухліб гетьмани І монархи
Української держави у другій половині XVII — на початку XVIII ст. Зокрема, досліджується проблема українсько-російських міждержавних...
Тетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб iconТетяна Калініна рисунки із збірки федота ткаченка в колекції нмтш
Тарас Шевченко, Федот Ткаченко І кіндрат Єжов наймали спільну квартиру на Васильєвському острові. У 1842 р., здобувши в Академії...
Тетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб iconА. О. Ткаченко, І. В. Ткаченко створення І діяльність банківських установ на території україни: економіко–правовий аспект

Тетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб iconСлаветні люди України Підготувала Михайловська Тетяна Іванівна
Підготувала Михайловська Тетяна Іванівна, вчитель початкових класів спеціалізованої школи №291 м. Києва
Тетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб icon«Тарас Шевченко»
У статті досліджується питання зацікавленості творчістю Т. Г. Шевченка російськими письменниками. Увага зосереджена на повістях В....
Тетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб iconПовідомлення №1. Ім’я Тарас походить із грецького tarasso, що означає бентежу, турбую; отже, Тарас
Одна із найкращих наукових біографій Тараса Шевченка, написана видатним українським літератором І громадським діячем О. Кониським,...
Тетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб iconОльга Олійник Вчитель початкових класів, спеціаліст вищої категорії, вчитель – методист Контактний телефон 0671237367 Тетяна Заставенко
Леонідівна І заставенко Тетяна Олексіївна вже довгий час є шанувальниками Вашого журналу. Щомісяця з нетерпінням чекаємо нового випуску....
Тетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб iconБоровий Василь Іванович
Боровий Василь Іванович народився 27 вересня 1923 р в Харкові у робітничій сім’ї. Освіту отримав середню та спеціально-технічну
Тетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб iconБібліотека я для тебе горів український народе… Василь Симоненко
Бібліографічний покажчик „Лицар нескореного покоління. Василь Симоненко” присвячений лауреату Шевченківської премії, видатному письменнику-шістдесятнику...
Тетяна Ткаченко, Тарас Чухліб василь чухліб iconМ. М. Поплавський доктор педагогічних наук
В. В. Ткаченко – зав лабораторією, викладач кафедри фольклору, народнопісенного та хорового мистецтва


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка