Тімоті Снайдер криваві землі



Сторінка22/28
Дата конвертації14.04.2017
Розмір6.49 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   28

Цифри і терміни776

Приблизно 14 мільйонів людей загинуло в результаті цілеспрямованої політики масового вбивства, що провадилася нацистською Німеччиною та Радянським Союзом у Кривавих землях. Я визначаю Криваві землі як території, які в період між 1933 і 1945 роками були під німецьким і радянським поліційним режимом, і там провадилася політика масових убивств. По суті, вони тісно пов'язані між собою: там у 1941–1945 роках німці вбивали євреїв; у самій же Радянській Росії, на її східних територіях, терор, можливо, був не такий сильний, порівняно з німецьким, однак на західних радянських землях його розмах вражає. Хоча я також веду мову про західні землі нинішньої Польщі, які до 1945 року належали Німеччині, однак не включаю їх до Кривавих земель, тому що є різниця між масовими вбивствами й етнічними чистками. Угорщина, ймовірно, може бути включеною, оскільки вона була коротко окупована німцями в кінці війни (хоча перед тим тривалий час була їхнім союзником), а відтак її окупував СРСР. Після польських і радянських євреїв, угорські євреї були третьою за чисельністю групою жертв Голокосту. Румунія теж до певної міри може вважатися приналежною до Кривавих земель, оскільки чимало євреїв тут були вбиті, а країну в кінці війни окупував Радянський Союз. Однак вона також була союзником Німеччини, а не жертвою німецької агресії, і вбивство румунських євреїв було частиною румунської, а не німецької політики — це хоч і взаємопов'язані, але різні історії. Згадано тут і югославських громадян, які постраждали в тому числі й від Голокосту та масових репресій, — але єврейського населення в Югославії було дуже мало, і Югославія не була окупована Радянським Союзом.

Ці питання політичної географії є спірними; в Європі є території, які одночасно постраждали і від радянської, і від німецькі влади, й де було дуже багато жертв обох режимів. Безперечно, існують різні думки стосовно того, що в певних регіонах від центральної Польщі до західної частині Росії, де німці вбивали євреїв, були також території, де німецькі та радянські політики масового винищували місцеве населення; це відбувалось якщо не одночасно, то близько в часі. Штучний голод в Україні був у тій же зоні, що й Голокост. Радянських військовополонених морили голодом у зоні Голокосту. Більшість радянських і німецьких зачисток польської еліти проходило в зоні Голокосту. Більшість німецьких репресій відбулося в межах зони Голокосту. Непропорційно велика кількість зачисток сталінського Великого терору сталася в зоні Голокосту.

Я використовую термін «лінія Молотова-Рібентропа» для позначення важливої прикордонної смуги з півночі на південь через Криваві землі. Ця лінія (яка відображається на деяких картах) є німецько-радянським кордоном, погодженим у вересні 1939 року після спільного вторгнення в Польщу. Це було суттєво для польських громадян, оскільки йшлося про поділ території німецької і радянської окупації. Ця лінія набула іншого сенсу після того, як німці зрадили своїх союзників і напали на Радянський Союз у 1941 році. На заході німці тримали євреїв у гетто, на сході — почали масові їх розстріли. Голокост почався на схід від лінії Молотова-Рібентропа з розстрілів, а потім змістився на захід від неї, де більшість жертв були отруєні газом.

В історичній літературі про Голокост люди, що постраждали на схід від лінії Молотова-Рібентропа, часто йменуються «радянськими євреями», а на захід — «польськими євреями». Це неточне визначення: більше людей, убитих на схід від лінії Молотова-Рібентропа, у 1939 році, коли почалася війна, мали польське, а не радянське громадянство. Називаючи цих людей «радянськими євреями», неодмінно треба брати до уваги війну, в якій радянське вторгнення і окупація західних сусідів маргіналізується або не враховуються вповні. Якби ці люди були «радянськими євреями», то їхньою батьківщиною, мабуть, був би Радянський Союз, відтак війна мала би почалися з вторгнення Німеччини в Радянський Союз. Насправді ж війна почалася з німецько-радянського пакту, який знищив Польщу й увів цих євреїв до розширеного Радянського Союзу. Використання терміну «лінія Молотова-Рібентропа» може здатися незручним, — однак воно дозволяє нам бачити особливу зону Європи, де народи під час Другої світової війни постраждали фактично тричі: спершу від радянської, тоді від німецької, а відтак знову від радянської окупації.

На стіні в'язниці гестапо у Варшаві польський в'язень писав: «Легко говорити про Польщу. Важко працювати для неї. Ще важче — померти. Але найважче — страждати...» За небагатьма винятками, ця студія більше про смерть, ніж про страждання. Її темою є політики, які вбивали, і люди, які були їхніми жертвами. Де масові вбивства, масові смерті є бажаною метою політики. Для когось це самоціль чи засіб, а для когось — це кінець. 14 мільйонів — це далеко не повне число всіх смертей, які німецька та радянська влади принесли в цей регіон. Це оцінка числа загиблих унаслідок політики масового вбивства.

Тому я в цій студії не враховував того, скільки людей померло від тяжкої праці, хвороб, недоїдання в концентраційних таборах, під час депортацій, евакуацій, утечі від армії. Я також виключив людей, які загинули як підневільні працівники. Не враховував і людей, які померли від голоду під час війни, а також цивільних осіб, які загинули під час бомбардувань або в результаті інших військових дій. Я не рахував солдатів, загиблих на полях битв Другої світової війни. У книжці я згадував про табори, депортації та битви і подавав дані про загиблих. Вони, однак, не включені в остаточну цифру — 14 мільйонів. Я також виключив акти насильства з боку третіх осіб, які були наслідком німецької чи радянської окупації, але не німецької чи радянської політики. Іноді наслідком таких дій була дуже велика кількість смертей, як-от убивство румунських євреїв (близько 300 тисяч) або етнічні чистки поляків, проведені українськими націоналістами (принаймні 50 тисяч). Ця книжка — більшою мірою про навмисні масових вбивства, ніж про зловживання. Ця книжка — про цивільних осіб (і військовополонених), а не про солдатів строкової служби. Зважаючи на все це, я не стверджую, що такі люди не були жертвами, прямими або непрямими, нацистської і радянської систем. Я не хочу применшувати жах німецьких і радянських концентраційних таборів, убивчий характер етнічних чисток, репресивний характер примусової праці чи жах загибелі на війні. Я маю на меті розкрити тезу проте, що цілеспрямовані й безпосередні масові вбивства, вчинені цими двома режимами у Кривавих землях, є самостійним явищем, вартим спеціального розгляду — студії, предметом якої є цілеспрямовані вбивства 14 мільйонів людей, здійснені в окремих регіонах Європи двома режимами протягом короткого часу.

14 мільйонів, зрештою, — дуже велика цифра. Вона більш ніж на 10 мільйонів перевищує кількість людей, загиблих у всіх радянських і німецьких концентраційних таборах (на відміну від об'єктів смерті) за всю історію Радянського Союзу і нацистської Німеччини. Якщо нинішні стандартні оцінки військових втрат правильні, то ця цифра перевищує більш ніж на 2 мільйони кількість німецьких і радянських солдатів, разом узятих, що загинули на полі бою під час Другої світової війни (включаючи загиблих від голоду і страчених військовополонених якщо віднести їх до жертв політики масового вбивства, а не до військових втрат). Це перевищує більш ніж на 13 мільйонів цифри американських і британських втрат у Другій світовій війні, разом узятих. Це також перевищує більш ніж на 13 мільйонів усі американські бойові втрати у всіх війнах.

14 мільйонів жертв цілеспрямованої політики вбивства у Кривавих землях — це сума таких орієнтовних даних, означених у тексті й примітках: 3,3 млн. радянських громадян (переважно українців), яких свідомо замордував голодом уряд Радянської України в 1932–1933 роках; 300 тисяч радянських громадян (переважно поляків і українців), розстріляних радянським урядом на західних теренах СРСР — із приблизно 700 тисяч жертв Великого терору 1937–1938 років; 200 тисяч польських громадян (переважно поляків), розстріляних німецькими і радянськими військами в окупованій Польщі в 1939–1941 роках; 4,2 млн. радянських громадян (переважно росіян, білорусів і українців), які загнули під час німецької окупації в 1941–1944 роках; 5,4 млн. євреїв (більшість з них польські або радянські громадяни), яких розстріляли або отруїли газом німці в 1941–1944 роках; і 700 тисяч цивільних осіб (в основному білорусів та поляків), розстріляних німцями в ході репресій, здебільшого в Білорусі та у Варшаві в 1941–1944 рр.

Загалом, ці цифри є сумами розрахунків, зроблених у Німеччині чи в Радянському Союзі, які доповнюються іншими джерелами, — а не статистичні оцінки втрат, базовані на переписі населення. Відтак мої цифри часто нижчі, ніж подані в іншій літературі. Лише в одному випадку, оцінюючи голод в радянській Україні, де даних просто недостатньо, я визначив загальну цифру на основі низки демографічних розрахунків і сучасних оцінок. Знову ж таки, моїми розрахунки вирізняються консерватизмом.


Коли йдеться про такі речі, слід дуже обережно поводитися з термінами і їх визначенням. Є помітна різниця, яка зазвичай не означується, між «остаточним розв’язанням» і Голокостом. Перший термін використовували нацисти у своїх намірах усунути євреїв з Європи. Протягом більшої частини часу, коли його застосовували, він означав один із чотирьох планів депортації, кожен із яких у висліді було відкинуто. У якийсь момент у другій половині 1941 року Гітлер затвердив масове вбивство як метод, згідно з яким євреї повинні були бути видалені з Європи. На цьому етапі під «остаточним розв’язанням» слід було розуміти винищення всіх євреїв. Термін Голокост був запроваджений після війни і від 1990-х років загалом (хоча й далеко не завжди) розуміється як масове вбивство євреїв німцями. У цій книжці термін Голокост означає остаточний варіант «остаточного розв’язання» німецької політики щодо усунення євреїв із Європи — винищення їх. Хоча Гітлерові, звісно, хотілося усунути євреїв з Європи в ході «остаточного розв’язання» раніше, Голокост у прямому сенсі цього слова почався влітку 1941 року з розстрілів єврейських жінок і дітей на окупованих територіях Радянського Союзу. Термін Голокост іноді вживається у двох значеннях: щодо всієї німецької політики винищення під час війни, або для означен­ня будь-якого гноблення євреїв нацистським режимом. У цій книжці термін Голокост означає знищення євреїв в Європі, яке в період між 1941 і 1945 роками здійснювали німці шляхом розстрілів і отруєння газом. Я утримуюся від використання терміну Голодомор на озна­чення штучного голоду в сталінській радянській Україні не тому, що цей термін менш точний, ніж Голокост, а просто тому, що він майже незнайомий англомовному читачеві. Я використовую термін Вели­кий терор на означення масових радянських зачисток і депортації у 1937 і 1938 роках, найбільшими з яких були розкуркулювання і національні зачистки.

Я надаю перевагу терміну «масові вбивства», а не «геноцид» з низки причин. Термін «геноцид» запровадив польсько-єврейський юрист-міжнародник Рафал Лемкін у 1943 році. Завдяки своїй енергії та наполегливості він зумів кодувати його в міжнародному праві. Згідно з Конвенцією про запобігання та покарання злочину геноциду, ухваленою Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй в 1948 році, геноцид означає «дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку». У документі вказані п'ять способів, якими здійснюється геноцид: «убивства членів цієї групи», «заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи», «навмисне створення для певної групи таких життєвих умов, які розраховані на фізичне знищення її повністю або частково», «заходи, спрямовані на унеможливлення дітородіння в середовищі такої групи» та «насильницька передача дітей з цієї групи в іншу». Цей правовий документ передбачає кримінальне переслідування. Однак у контексті історичної та моральної інтерпретації термін «геноцид» має свої обмеження.

Термін геноцид призводить до неминучих і нерозв'язних протиріч. Є два моменти, в яких він окреслює наміри злочинця: «наміри знищити» певну групу «як таку». Можна стверджувати, що політика масового вбивства не була геноцидом, тому що правителі мали й інші «наміри», або тому, що вони мали намір вбити когось, але не зазначену групу «як таку».

Хоча термін «геноцид» насправді має широке застосування, його нерідко відносять тільки до Голокосту. Люди, які асоціюють себе з жертвами, воліють визначити вчинені в минулому злочини як геноцид. Між тим, держави, де це відбувалося, дуже рішуче заперечують використання цього терміну, оскільки вважають, що його прийняття означало б їх участь в Голокості. Так, наприклад, турецький уряд заперечує визначення «геноцид» стосовного масового винищення понад мільйона вірмен під час Першої світової війни.

Остання проблема виникає в контексті політичних нюансів визначення. Радянський Союз був упевнений, що термін геноцид, всупереч намірам Лемкіна, виключає політичні та економічні угруповання. Таким чином голод в радянській Україні можна представити як щось менше від геноциду, тому що винищуваний клас куркулів не був ідентифікований як нація — українці. Сам же Лемкін вважав український голод геноцидом. Але оскільки автори політики голоду редагували його визначення, воно стало спірним. Прикметно, що ми маємо юридичне визначення геноциду, тим не менш, не слід забувати, що до розробки цього закону були причетні й деякі з убивць. Тож обійдемося без моралізаторства: всі закони виникають всередині політичних кіл і є вислідом певної політичної ситуації. Не завжди можна з позицій сьогодення підходити до подій минулого, і навпаки.

Зрештою, історики, які працюють над проблемою геноциду, шукають відповідь на питання, як кваліфікувати цю подію, і радше займаються класифікацією, а не поясненням. Відтак обговорення відбувається в семантичній, юридичній або політичний площині. Стосовно кожного з випадків, розглянутих у цій книзі, на запитання «Чи було це геноцидом?» можна відповісти: так, було. Але такий підхід нас далеко не заведе.



1Переклад з німецької Петра Рихла.

2Переклад з російської Володимира Затуливітра.

3Цитата: Siriol Colley, More Than a Grain, 161.

4Про журналіста Гарета Джоунса див.: Siriol Colley, More Than a Grain, 224–238; Jones, «Will there be soup?»; Conquest, Harvest, 309 [укр. пер.: Роберт Конквест, Жнива скорботи]; і Dalrymple, «Further References», 473. Про Харків див.: Falk, Sowjetische Städte, 140, 172–175, 288; Коваленко, Голод, 557; і Werth, Terreur, 130. Цю картину описав Василій Гроссман.

5Falk, Sowjetische Städte, 284–285, 288, 298–300.

6Цитати: Falk, Sowjetische Städte, 299, див. також 297–301; Kuśnierz, Ukraina, 157, 160. Про школярку і лікарні див.: Davies, Years, 160, 220. Див. також: Kuromiya, Freedom and Terror, 171, 184 [укр. пер.: Гіроакі Куромія, Свобода і терор на Донбасі]. Про використання свідчень вцілілих людей див.: Graziosi, War.

7Цитата: Siriol Colley, More Than a Grain, 233. Про Дніпропетровськ: Kravchenko, I Chose Freedom, 111. Про Сталіно див.: Maksudov, «Victory», 211.

8Про опухлість від голоду див.: Коваленко, Голод, 61; див. також: Siriol Colley, More Than a Grain, 235. Про Харцизьк див.: Kuromiya, Freedom and Terror, 170. Про Гроссмана див.: Todorov, Memoire du mal, 61. Див. також: Koestler, Yogi, 137.

9Цитата: Serbyn, «Ukrainian Famine», 131; див. також: Falk, Sowjetische Städte, 289.

10Прониклива робота про державне планування: Harrison, Soviet Planning, 1–5.

11Цитати: Kuromiya, Stalin, 85; Kuśnierz, Ukraina, 37.

12Цитату і про плакат див.: Viola, War, 177; Viola, Unknown Gulag, 32.

13Цитати: Viola, War, 238; Conquest, Harvest, 121. Докладніше про розстріли і депортації див.: Davies, Years, 20, 46; Werth, Terreur, 463; Viola, Unknown Gulag, 6, 32; Kuśnierz, Ukraina, 51, 56; Khlevniuk, Gulag, 11; Graziosi, War, 48; Davies, Years, 46.

14Про 113 637 осіб, примусово вивезених, див.: Viola, War, 289; див. також Kulczycki, Hołodomor, 158. Докладніше про долю депортованих на місці заслання див.: Kotkin, «Peopling», 70–72.

15Про пісню-голосіння див.: Коваленко, Голод, 259. Про Соловки див.: Applebaum, Gulag, 18–20, 49 [укр. пер.: Енн Епплбом, Історія ГУЛАГу (К., КМ Академія, 2006)]. Про спецпоселенн див.: Viola, Unknown Gulag (число селян, депортованих з України, подано на с. 195 і 32).

16Цитата: Applebaum, Gulag, 48. Оцінки рівня смертності див.: Viola, Unknown Gulag, 3; Applebaum, Gulag, 583. Про систему ГУЛАГа див.: Khlevniuk, Gulag, 1–10; Applebaum, Gulag, XVI–XVII; Viola, Unknown Gulag, 2–7.

17Цитати: Siegelbaum, Stalinism, 45 (перші дві); Viola, Unknown Gulag, 53. Про Біломорканал див.: Khlevniuk, Gulag, 24–35; Applebaum, Gulag, 62–65.

18Applebaum, Gulag, 64–65.

19Цитата: Viola, Unknown Gulag, 35. Див. також в загальному плані: Viola, Best Sons. Про темпи колективізації див.: Kuśnierz, Ukraina, 39.

20Про відсоток орної землі див.: Kuśnierz, Ukraina, 40.

21Цитата: Snyder, Sketches, 93. Про історичне підгрунтя боротьби селян в Україні за землю див.: Beauvois, Bataille; Edehnan, Proletarian Peasants; Hildermeier, Sozialrevolutionäre Partei; Kingston-Mann, Lenin; and Lih, Bread and Authority.

22Цитата: Dzwonkowski, Głód, 84. Про сталінську «першу заповідь» див.: Kulczycki, Hołodomor, 170. Див. також: Kuśnierz, Ukraina, 70.

23Про худобу і жіночі бунти див.: Kuśnierz, Ukraina, 66, 72; і Conquest, Harvest, 158.

24Graziosi, War, 53–57; Viola, War, 320; Kulczycki, Hołodomor, 131; Snyder, Sketches, 92–94.

25Цитата: Morris, «The Polish Terror», 753. Про те, що радянську владу непокоїла нова політика Польщі стосовно української меншини, див.: Report of 13 July 1926, AVPRF, 122/10/34. Див. також в загальному плані: Snyder, Sketches, 83–114.

26Kuromiya, «Spionage», 20–32.

27Cameron, «Hungry Steppe», chap. 6. Про Сіньцзян див.: Millward, Eurasian Crossroads, 191–210.

28Snyder, Sketches, 101–102.

29Kuśnierz, Ukraina, 74; Snyder, Sketches, 103–104.

30Davies, Years, 8–11, 24–37; Kuśnierz, Ukraina, 86–90.

31Цитата: Viola, Unknown Gulag, 75; Kravchenko, I Chose Freedom, 106. Про 32 127 сімей, висланих з УРСР див.: Kulczycki, Hołodomor, 158. Про відсоток колективізованих дворів див.: Kuśnierz, Ukraine, 86.

32Davies, Years, 48–56.

33Про жнива див.: Davies, Years, 57–69, 110–111; Graziosi, «New Interpretation», 1–5; Dronin, Climate Dependence, 118. Про Kociopa і Кагановича див.: Davies, Years, 72, 82, 89, 95.

34Kuśnierz, Ukraina, 102–103; Davies, Years, 112–114.

35Про Червоний Хрест див.: Davies, Years, 112–113. Цитати: Кульчицький, Колективізація, 434; Кульчицький, «Трагічна», 151.

36Стосовно повідомлень про смерть від голоду див.: Kuśnierz, 104–105. Про Сталіна див.: Davies, Kaganovich Correspondence, 138. Стосовно прохань допомоги з продовольством див.: Lih, Letters to Molotov, 230. Про Кагановича (23 червня 1932) див.: Hunchak, Famine, 121.

37Cameron, «Hungry Steppe», chap. 2; Pianciola, «Collectivization Famine», 103–112; Mark, «Hungersnot», 119.

38Цитата: Davies, Kaganovich Correspondence, 138. Про схильність Сталіна персоніфіковувати політику див.: Kulczycki, Hołodomor, 180; і Kuśnierz, Ukraina, 152.

39Про Сталіна див.: Марочко, Голодомор, 21. Стосовно об'єктивних проблем, про які повідомляли місцеві партійні чиновники, див.: Davies, Years, 105–111, 117–122.

40Цит. за: Коваленко, Голод, 110.

41Цит. за: Davies, Years, 146. Див. також: Kuśnierz, Ukraina, 107; and Werth, Terreur, 119.

42Про «нашого батька» [«our father»] див.: Sebag Montefiore, Court, 69. Стосовно розмов про голод як прикриття небажання працювати див.: Šapoval, «Lügen», 136. Про стосунки між Молотовим, Кагановичем і Сталіним див.: Lih, Letters to Molotov; Davies, Kaganovich Correspondence.

43Цит. за: Davies, Kaganovich Correspondence, 175, 183.

44Snyder, Sketches, 83–95; Kuromiya, «Great Terror», 2–4.

45Snyder, Sketches, 102–104; Haslam, East, 31.

46Цит. за: Report of 6 June 1933, CAW 1/303/4/1928. Про польське консульство див.: Марочко, Голодомор, 36. Про обережну дипломатичну позицію Польщі див.: Snyder, Sketches, 102–108; і Папуга, Західна Україна, 80.

47Kuśnierz, Ukraina, 108; Maksudov, «Victory», 204.

48Про радянське правосуддя див.: Solomon, Soviet Criminal Justice, 115–116. Цитата: Kuśnierz, Ukraina, 116.

49Цит. за: Kuśnierz, Ukraina, 139; Коваленко, Голод, 168. Про сторожові вежі і їхню кількість див.: Kuśnierz, Ukraina, 115; див. також: Maksudov, «Victory», 213; і Conquest, Harvest, 223–225.

50Про низькі результати таких методів реквізицій див.: Maksudov, «Victory», 192. Про зловживання з бок партійних активістів див.: Kuśnierz, Ukraina, 144–145, 118–119; Kuromiya, Freedom and Terror, 170–171.

51Порівняно з 57 % в цілому по СРСР; див.: Davies, Years, 183. Про Молотова див.: Davies, Years, 171–172.

52Про Сталіна див.: Sebag Montefiore, Court, 21, 107.

53Цит. за: Коваленко, Голод, 44. Про телеграми див.: Марочко, Голодомор, 152; Davies, Years, 174. Про арешт 1 623 колгоспних керівників див.: Davies, Years, 174. Про 30 400 нових депортацій: Kuśnierz, Ukraina, 59.

54Згадку про «казку» [«fairy tale»] див.: Šapoval, «Lügen», 159; Davies, Years, 199.

55Цит. за: Kuśnierz, Ukraina, 124. Див. також: Васільєв, «Ціна», 60; Kuromiya, Stalin, 110.

56Цит. за: Kuromiya,


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   28

Схожі:

Тімоті Снайдер криваві землі iconВідомі психологи: Ломрозо Чезаре та Лірі Тімоті
Чезаре Ломброзо народився в Італії у місті Верона 6 листопада 1835 р. У молодості Чезаре брав участь у русі за об'єднання країни,...
Тімоті Снайдер криваві землі iconТема. Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій у першій половині ХІХ століття
Позначте назву української землі, де у 1810 – 1815 рр., І в 1831 р були «холерні бунти»
Тімоті Снайдер криваві землі iconУроків історії України клас. Тема Українські землі в XVI ст. Урок Вступ Формування картографічних знань та вмінь
Користуючись картою атласа «Українські землі в XVI — І половині XVII ст.», назвіть
Тімоті Снайдер криваві землі iconАнтропогенез як космологічно обумовлена еволюція життя на землі
Землі на хід еволюції розумного життя на нашій планеті. Обґрунтовується теза про взаємообумовленість космічного й божественного витоків...
Тімоті Снайдер криваві землі iconНаукова думка
Галичині й на Білій Русі. Це була його батьківщина й дідизна. Польський король затвердив за ним І за його родом ще й усю Лубенщину:...
Тімоті Снайдер криваві землі iconВірші Дмитра Павличка для дітей ( шукаємо рими)
Де зелені хмари яворів Заступили неба синій став, На стежині сонце я зустрів, Привітав його І запитав: — Всі народи бачиш ти з висот,...
Тімоті Снайдер криваві землі iconКонспект уроку природознавства в 5 класі Тема. Людина І Всесвіт. Астрономія наука, що вивчає Всесвіт. Мета
Всесвіту, портрети Миколи Коперника, Джордано Бруно, Галілео Галілея; малюнки із зображеннями уявлень давніх людей про форму та розміри...
Тімоті Снайдер криваві землі iconБіосфера — сфера життя, оболонка Землі, населена живими організмами. Біосфера — сфера життя, оболонка Землі, населена живими організмами
Біосфера з одного боку є середовищем життя,а з іншого-результатом життєдіяльності організмів
Тімоті Снайдер криваві землі iconО. П. Знойко Міфи Київської землі та події стародавні

Тімоті Снайдер криваві землі iconУрок позакласного читання. «Тарас Шевченко жити буде, поки на землі житимуть люди …»
Тема уроку: Урок позакласного читання. «Тарас Шевченко жити буде, поки на землі житимуть люди …»


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка