Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5



Сторінка18/28
Дата конвертації09.04.2017
Розмір5.96 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   28

Олена Гринь,

5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.


Наук. керівник: к.філол.н., доц. М. М. Греб

ЕСТЕТИЧНА ФУНКЦІЯ КОЛЬОРУ В РОМАНАХ П. ЗАГРЕБЕЛЬНОГО


Семантику кольору можна розглядати на чотирьох рівнях: міфічному, символічному, знаковому, образному. Не вдаючись до характеристики кожного з них, зауважимо, що ми будемо говорити про колір, як про символ. Цією темою займалися такі вчені як О. Веселовський, І. Гальперін, І. Гете та ін. Естетична функція символу в П. Загребельного має свої особливості. В основі естетичного ідеалу цього терміну лежить загальнонародна оцінка того чи іншого життєвого факту, і відповідно до цього застосовується розуміння поняття “краса”. Естетичне уявлення в символі романіст утілює переважно двома шляхами: 1) прямим атрибутуванням ідеальних якостей персонажа і всього, що його оточує; 2) непрямим втіленням естетичних ідеалів. Це відбувається за допомогою основних художніх засобів: образів-символів, символічних ситуацій і паралелей.

Перший спосіб характеризується тим, що образ-символ повністю заміщує суб’єкт об’єктом зіставлення на основі схожості. Хоч іноді П. Загребельний використовує порівняння, яке виділяє характерну особливість об’єкта і визначає його внутрішній чи зовнішній бік. Найкраще естетичні функції символів розкриваються при застосуванні таких художніх принципів, як уособлення, замкнутість, пластичність. Перший, уособлення, передається через категорії “загальне” й “конкретне”. Якщо символіка узагальнює те чи інше життєве явище, то виражальні засоби конкретизують його і надають більшої емоційності та поетичності. Загалом, послідовні дії у П. Загребельного вдало передають зміни психічного стану героя, а емоційна виразність настає лише тоді, коли зустрічаються синтаксичний і психологічний паралелізм, анафора чи повторення.

Другий принцип, принцип замкнутості, наявний і проявляється у творах романіста за умови повноти вражень. Саме повнота вражень і виступає необхідною умовою остаточного закінчення дії. Проте характер побудови твору, відповідність художнього образу і життєвої ситуації теж відіграють не останню роль. Крім того, принцип замкнутості проявляється і в емоційній завершеності окремих смислових уривків. Так, не раз буває ситуація, коли дія не завершена, але емоційно вичерпана. Як правило, композиційній завершеності творів П. Загребельного передує обрамлення або ступеневе звуження образу-символу. Тоді в тексті відбувається процес накопичення однакових частин за схожими символічними ситуаціями, що надалі викликає емоційний спад розповіді.

Принцип пластичності полягає в доборі таких художніх засобів, завдяки яким естетичні уявлення та ідеали українців отримують життєву схожість. Причому така подібність здебільшого пов’язується зі шкалою ціннісних критеріїв. Зіставляючи переживання і картини дійсності, автор прагне передати відтінки почуттів. Щоправда, найбільшої емоційної виразності П. Загребельний досягає, вживаючи підсилювальну частку як. Естетичний принцип пластичності може розкриватися в протиставленні двох образів або двох дій. Так, у романних текстах наявні опозиції Сивоока і Ярослава (“Диво”), Карналя і Кучмієнка (“Розгін”), Воєводи і Німого (“Первоміст”), Роксолани і Сулеймана (“Роксолана”). Тільки таке зіставлення образів і дій у автора підсилює емоційну направленість закладеної ідеї. Адже протилежні риси персонажів загострюють конфлікт, увиразнюють його.

Таким чином, з певністю можна стверджувати, що найчастіше емоційний вплив створює естетичний ефект, який об’єднує композиційні прийоми і стилістичні фігури. Ілюстрацією, що притаманна манері П. Загребельного, може бути прийом символічного накопичення. Він полягає у послідовному розташуванні символічних ситуацій за ступенем їх наростання: від конкретного до загального. Отже, відбувається узагальнення смислу символічної деталі, події з одночасним підсиленням первинного значення. Аналіз частотності вживань кольороназв показав, що П. Загребельний уживає слова на позначення кольору спершу в мові персонажів, а потім в описах, характеристиках. У художньому творі колір набуває властивості ознаки індивідуального стилю письменника. Зазначимо також, що романіст сприймає дійсність переважно через дві фарби – золоту і чорну, котрі символізують добро і зло.

ЛІТЕРАТУРА

1. Загребельний П. Тисячолітній Миколай / П. Загребельний. – К. : Довіра, 1994. – 636 с.

2. Веселовский А. Н. Историческая поэтика / А. Н. Веселовский. – М. : Высш. шк., 1989. – 406 с.

3. Гете И. В. Избранные работы по естествознанию / И. В. Гете. – М.-Л .: Мысль, 1957.



Nino Gomareli,

the first year MA student of the Faculty of Humanities.

The supervisor of studies: Full Professor Marina Tsertsvadze

(Gori Teaching University)
KONSTANTINE GAMSAKHURDIA ABOUT EXPRESSIONISM AND ITS SIGNS IN THE NOVEL “DIDOSTATIS MARJVENA”

Expressionism became one of the avant-garde courses in the XX century, which was fully denied by the social realism. The greatest Georgian writer Konstantine Gamsakhurdia had to work in such conditions, who in spite of prohibition tries to discuss the expressionism in his essays and literary-critical letters. The aim of the work is to systemize the writer’s letters and essays, in which he discusses the expressionism. We tried to change the stereotype blick about the novel “Didostatis Marjvena”, which has been discussed as a historical novel. We analyzed the author’s texts, critical letters around this issue and used the information gained from the internet. That period, when the social realism was in its peak, Konstantine Gamsakhurdia discusses the expressionism in his essays and critical letters, which are of a program style. It became a basis of his world outline, it determined the literary originality. The synthesis of the national literary traditions and European novelty was realized in his creative works. The positive result of the globalization was – enriching people and society by the spiritual values created by others in the limited space created by the socialistic regime. By discussing the expressionism and by taking into consideration the writer’s point of view, we tried to present the novel “Didostatis Marjvena”, considered as a historical one, in a new manner and underline the novelty in it.




оксана Губрієнко,

3 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.



наук. керівник: к.філол.н., ст. викл. С. С. Журавльова
поема “Горпинида, чи Вхопленая Прозерпина” П. Білецького-нОСЕНКА як явище бурлескно-травестійної літератури

ідеї Івана Котляревського, втілені у поемі “Енеїда”, знайшли відгук і подальший розвиток у творчих доробках Я. Кухаренка, К. Думитрашка, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, Є. Гребінки, С. Руданського та інших. пізніше дослідники окреслять це явище “котляревщиною”, надавши цьому визначенню негативного відтінку. Не мине така доля і Павла Білецького-Носенка, автора бурлескно-травестійної поеми “Горпинида, чи Вхопленая Прозерпина”. Поема, написана у 1818 р., побачила світ лише у 1871 р. Першоджерелом “Горпиниди” вважається поема “Похишение Прозерпины, в трёх песнях наизнанку” російських митців Ю. Люценка і О. Котельницького.

Сучасники П. Білецького-Носенка поставилися до його поеми надзвичайно критично. І. Франко та М. Петров дозволяли собі говорити, що він мав лише поверхові різнорідні знання і писав бездарні твори, які не зміг надрукувати за життя. Пізніше такі дослідники, як М. Зеров, П. Волинський, В. Коряк, наголошували на повній відсутності таланту у П. Білецького-Носенка і зарахували його до представників “котляревщини”. лише наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. поступово змінюють своє ставлення до цього явища в українській літературі з негативного на позитивне (Б. Деркач, Т. Гундорова та ін.). Цим і зумовлено мету нашої розвідки – з’ясувати художні особливості поеми “Горпинида, чи Вхопленая Прозерпина” П. Білецького-Носенка як феномена української бурлескно-травестійної літератури.

П. Білецький-Носенко використав античний міф про викрадення Прозерпини, дочки богині землеробства Церери, богом підземного царства Плутоном. За сюжетом “Горпинида” подібна до “Похищеной Прозерпины”. Складається поема з трьох пісень: у першій з них читач знайомиться з головними персонажами; у другій пісні йдеться про Плутона у підземному царстві, його зустріч з Горпинидою; у третій змальовується горе Церери, у якої Плутон викрав дочку, їхнє примирення і весілля Горпиниди. Б. Деркач зауважив, що “П. Білецький-Носенко тільки відштовхується від російського оригіналу, помітно поширює його до двох строф, в яких викладає власну, так би мовити, естетичну платформу. По-перше, він відзначає, що вже є автором віршованих казок… По-друге, говорить про своє прагнення наслідувати І. Котляревського, його “Енеїду”, яку завжди вважав видатним літературним явищем. І, врешті, поет ще раз в останніх рядках другої строфи наголошує на тому, що буде писати “Горпиниду” “на гарній мові України”” [2, c. 117].

“Горпинида, чи Вхопленая Прозерпина” відрізняється від російського варіанту значно багатшим національним колоритом. Крім того, автор часто відходить від оригіналу, скорочує, або, навпаки, поширює деякі епізоди, змінює описи зовнішності, пейзажні замальовки. Увагу привертає образна система поеми. Персонажі, створені П. Білецьким-Носенком, яскраві і різнобарвні, надзвичайно багатогранні. Так, змальовуючи богиню Цереру, автор створює образ, максимально наближений до ідеалу української жінки-господині, матері-годувальниці, представленого в народних віруваннях. Не наділена красою і молодістю, зате має розум і працелюбність: “Дарма, богиня хоч по плоті, / У неї катмало зуба в роті – / Все мусила кулешик їсть… / Да й господиня ж невсипуща – / Петрівних не заспить ночів! / Тут хлярить дощ, і вже, як хлюща, / Біжить од рал до косарів… / Тютюн і баштани кохала / І наймитам не довіряла” [1, c. 39–40]. На нашу думку, бурлескно-травестійна поема “Горпинида, чи Вхопленая Прозерпина” та її автор заслуговують на більш позитивний ставлення літературознавців, оскільки є яскравим взірцем української бурлескно-травестіної літератури, що що закорінена в традиціях доби Бароко.


Література

1. Білецький-Носенко П. Поезії / Павло Білецький-Носенко ; [упор. текстів, вст. ст. і прим. Б. Деркача]. – К. : Рад. письменник, 1973. – 330 с. – (Бібліотека поета).

2. Деркач Б. А. П. П. Білецький-Носенко : Життя і творчість / Б. А. Деркач. – К. : Наукова думка, 1988. – 280 с.

Александр Демьянов,

5 курс филологического факультета.

Научн. руковод.: д.филол.н., проф. И. А. Каргашин

(Калужский государственный

университет имени К. Э. Циолковского)
О МНИМОМ РИТМИЧЕСКОМ СБОЕ В РУССКОЙ НАРОДНОЙ ЧАСТУШКЕ

Преобладающим стихотворным размером русской частушки является 4-ст. хорей с окончаниями ЖМЖМ. Довольно часто встречаются частушки, в которых, наряду с хореическими строчками, появляются ямбические. В появлении в четырехстрочных частушках ямбов мы усмотрели некоторые закономерности. В процессе исследования размера русской народной частушки мы обратили внимание на то, что, за редким исключением, ямб в частушках появляется только после стихов с мужской или дактилической клаузулой. Примеров масса:

Молотила я овес, – U – U – U –

Овес непромолотистой. U – U – U – U U

Мой-то миленькой толстой, – U – U – U –

Толстой, неповоротистой [3, с. 319]. U – U – U – U U

Гораздо чаще встречаются в частушках именно сочетания ямбических стихов с предшествующими стихами с дактилической клаузулой:

Ты, дороженька, дороженька, – U – U – U – U U

Дороженька дугой, U – U – U –

По тебе, моя дороженька, – U – U – U – U U

Уехал дорогой [3, с. 433]. U – U – U –

Последний пример является в таком виде логаэдом строчным. Для сравнения приведем одну из немногочисленных частушек, в которой на границе двух строчек (1 и 2) встречаются женская клаузула и односложная анакруза:

Будет, милый, погуляли, – U – U – U – U

Пойдем на отдых, полежим; U – U – U – U –

Полежим, потянемся, – U – U – U U

Потом попу покаемся [3, с. 592]. U – U – U – U U

Такие примеры крайне редки. Авторы частушек пытаются избавиться от встречи женской клаузулы и односложной анакрузы на границе двух стихов (1и2 или 3и4), добавляя, например, уменьшительно-ласкательный суффикс, удлиняя тем самым клаузулу до дактилической. Частушки, подобные последнему примеру, считались их создателями, по-видимому, неблагозвучными, и причина этого, по нашему мнению, в тяготении частушки к семантической [1] и, как следствие, ритмической двухчастности. Мы считаем, что в частушке “Будет, милый, погуляли…” (где в первом стихе клаузула женская, а второй стих ямбический) налицо перебой ритма, а в частушке “Ты, дороженька, дороженька…” (где в первом и третьем стихе клаузула дактилическая, а второй и четвертый стихи ямбические) его нет (он как бы мнимый), так как дактилическая клаузула принимает ударение на второй слог и становится очередной, пятой стопой. Таким образом, первая и вторая строчки (как и третья и четвертая) являются одним стихом, а пауза между ними – цезура.

Попытки доказать двухстрочность русской частушки уже предпринимались. А. Квятковский, опираясь на свой тактометрический, справедливо отвергнутый современной стиховедческой наукой подход к стиховедению, считал частушку “русским дистихом” [2, с. 93]. Нам все-таки представляется корректным и правильным говорить именно о тяготении частушки к ритмической двухчастности, что подтверждает рассмотренный нами выше стиховедческий факт. Также нам представляется любопытным факт воздействия семантической двухчастности и устной природы частушки на ее стихотворный ритм. Ведь потому и не популярны частушки, где встречаются два безударных слога на стыке 1и2 или 3и4 строчки, что они неудобны при произношении (пении), в них приходится делать не одну паузу между зачином и итогом, а две (частушки, в которых женская клаузула встречалась бы с односложной анакрузой и между первой и второй, и между третьей и четвертой строчкой нами отмечены не были), что нарушает их динамику.



ЛИТЕРАТУРА

1. В частушках даже при беглом взгляде наблюдается семантическое деление на две части: первая и вторая строчки – зачин, третья и четвертая – итог, соль частушки.

2. Квятковский А. П. Ритмология народной частушки / А. П. Квятковский // Русская литература. – 1962. – № 2.

3. Частушки. – М. : Сов. Россия, 1990. – (Б-ка русского фольклора. Т. 9).



Ольга Єсіпова,

5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: к.філол.н., доц. С. О. Філоненко
ОСОБЛИВОСТІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ПОПУЛЯРНОЇ КУЛЬТУРИ В КОМЕДІЇ М. СТАРИЦЬКОГО “ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ”

Популярну культуру в сучасній науці розглядають як складноструктуроване явище, яке справляє вплив на більшість сфер людської діяльності. На сьогодні відсутнє єдине, загальноприйняте трактування поняття “популярна культура”. Його то розглядають як самостійне явище, то ототожнюють із масовою культурою. Розкриттю феномена популярної культури присвячено численні наукові розвідки дослідників різних поколінь та представників багатьох галузей наукового знання, а саме: Х. Ортеґа-і-Ґассета, Г. Генса, М. Ґайдеґґера, Т. Веблена, Д. Рісмена, М. Фуко, Т. Беннета, Дж. Новел-Сміта, Т.С. Еліота, Ф. і К. Лівіс, Дж. Сторі, О. Захарова, Б. Єрасова, А. Костіної, К. Шапінської, Т. Гундорової та ін. Актуальність обраної теми зумовлена постійним загальним інтересом до популярної культури, необхідністю розглянути її віддзеркалення в літературі.

Під популярною культурою ми розуміємо тип культури, яка прийнятна і зрозуміла більшості населення в будь-яку історико-культурну епоху, яка володіє своїми естетичними особливостями й перебуває в складному комплексі взаємодій з іншими культурними пластами (елітарною, народною) [2]. Проаналізувати особливості репрезентації популярної культури в комедії М. Старицького “За двома зайцями” на основі цих теоретичних засад є метою нашої розвідки. У комедії М. Старицького яскраво репрезентовано світ популярної культури Києва другої половини ХІХ століття. Драматург відобразив такі явища, як дендизм, жіноча мода, масова література, цирк, а також змалював вплив популярної культури на форми поведінки головних героїв – Проні Прокопівни Сєркової та Свирида Петровича Голохвостого. За соціальною природою образи популярної культури ідентифікуються як міщанські та селянські, в п’єсі розкрито їх протиставлення та складна взаємодія. Популярна культура виступає своєрідним “дзеркалом”, у якому відображаються центральні образи твору.

Так, тема одягу в п’єсі виступає як невід’ємна частина портрету персонажа, в тому числі й психологічної характеристики героя. За допомогою вбрання дійові особи демонструють свою приналежність до певного соціального стану. У ставленні до вбрання головні герої подібні: як Голохвостий, котрий демонстративно пишається своєю “хвормою”, “шиком” і “парадом” [1], є пародією на денді, так і Проня, яка не розуміє суті істинного мистецтва “аристократичного вбрання”, є “жертвою моди”. Одяг дозволяє проявити викривлену, спотворену сутність обох персонажів, конфлікт між зовнішнім і внутрішнім. Форми дозвілля та масового мистецтва, які зображені в п’єсі, допомагають розкрити двоєдушність, акторство Голохвостого та обмеженість, неосвіченість і водночас безґрунтовні претензії на аристократизм Проні Прокоповни.

Таким чином, “новомодна” аристократична поведінка головних героїв – це ніщо інше, як просте хизування, ширма. В обох персонажів відсутні справжні добрі манери, що є наслідком виховання й освіти, культурного середовища. Натомість їх відзначає манірність – викривлена, спотворена форма аристократизму, пародія на вищий світ. Це й викликає комічний ефект у творі. Джерелом “манірності” є невірно потрактовані форми популярної культури, наприклад романи-мелодрами, оскільки головні герої вибудовують свою поведінку відповідно до зразків, узятих із цих творів. Можна сказати, що форми популярної культури, репрезентовані у п’єсі “За двома зайцями”, є не просто частиною суспільного тла, “декорацією” для дії. Вони допомагають створити психологічну характеристику кожного персонажа. Сприймаючи певні форми поведінки вищого світу й відкидаючи культуру народну, герої постають маргіналами, які стоять на перепутті, на межі двох культур і двох суспільних світів. Набувши лише поверхових, зовнішніх ознак аристократизму, ані Проня, ані Голохвостий не спроможні осягнути справжню сутність шляхетної поведінки й вишуканих манер. Тому їхні образи постають смішними, навіть гротескними, неначе у “кривому дзеркалі”.

ЛІТЕРАТУРА

1. Старицький М. П. За двома зайцями / М. П. Старицький // Драматичні твори / ред. кол. : М. Д. Бернштейн, М. П. Комишанченко, Н. І. Падалка, І. І. Пільгук / упор. В. Й. Петраківський, І. І. Стешенко. – К. : Дніпро, 1964. – Т. 2. – С. 363–436.

2. Шапинская Е. Н. Очерки популярной культуры / Е. Н. Шапинская. – М. : Академический Проект, 2008. – 191 с. – (Технологии культуры).

Олена Жигула,

5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: ст. викл. О. В. Боговін
КОНТАМІНАЦІЯ “АНТОНІМІЧНОЇ ПАРИ” ТРАДИЦІЙНИХ МОДЕЛЕЙ У ДРАМІ Л. УКРАЇНКИ “КАМІННИЙ ГОСПОДАР” (ДОН ЖУАН–ТРІСТАН)

Дослідженню зв’язків драми української авторки з дискурсом Західноєвропейського Середньовіччя присвячено збірник наукових праць “Камінний господар” Лесі Українки та феномен Середньовіччя” [1]. Кілька статей цього збірника репрезентують прочитання драми з позицій куртуазної літератури, але акцент зроблено в основному на жіночих образах п’єси, зокрема Р. Тхорук у праці “Лицарський культ Прекрасної Дами: від Долорес до Анни” ідентифікує Дон Жуана, підкреслюючи його лицарське становище, і послідовно розгортає думку про роль Долорес та Анни у долі героя, де одна виступає Прекрасною Дамою, а інша – коханою жінкою. Актуальність нашої розвідки полягає у специфічному погляді на образ Дон Жуана як лицаря куртуазної естетики, його зіставлення із “класичним” Трістаном та застосуванні методу “close reding” до тексту твору. Метою нашого дослідження є прочитання тексту драми Л. Українки “Камінний господар”, декодуючи його за допомогою дискурсу Західноєвропейського Середньовіччя, а саме “Роману про Трістана та Ізольду”.

Включення драми у зазначений дискурс стає можливим завдяки: по-перше – генетичному зв’язку творчості Л. Українки з означеним періодом; по-друге – змісту драми, оскільки сюжет твору розгортається у часопросторі означеного періоду та локалізації. Принципову спорідненість драми “Камінний господар” з “Романом про Трістана та Ізольду” виявляє взаємозв’язок традиційних образів Дон Жуана та Трістана, що логічно обумовлюється філософським законом про єдність і боротьбу протилежностей. Ці образи світової літератури є антиподами і формують “антонімічну” пару традиційних семантичних моделей (напр. Ісус Христос та Диявол, Дон Кіхот та Санчо Панса).

Дон Жуан у драмі Лесі Українки “Камінний господар” на наш погляд, представляє собою своєрідну контамінацію антиномій: семантичний комплекс цього образу поєднує в собі, з одного боку, риси, властиві “класичному” Дон Жуанові, а з іншого – характеристики свого антипода, Трістана. Таким чином, внаслідок авторської трансформації відбувається “руйнування” змістовної сфери інваріантів “антонімічної” пари традиційних образів, натомість формується амбівалентна структура, що включає в себе ознаки обох семантичних моделей. У першій дії драми української авторки Дон Жуан постає перед нами у своїй “класичній” версії. З уст іншої головної героїні твору, Долорес, ми дізнаємося про минулі “подвиги” всесвітнього спокусника: “…Тоді одна циганка / покинула свій табір і за море / з ним утекла, та там десь і пропала, / а він вернувся і привіз в Кадікс / якусь мориску, що струїла брата / для Дон Жуана…” [3, с. 75]; “Він, як ще був пажем, / то за інфанту викликав на герць / одного принца крові”; “Любові легкого шляху не треба, / Адже толедська рабинівна віри / Зреклась для нього” [3, с. 76]; “Він, у вигнання їдучі, підмовив / щонайсвятішу абатису, внуку / самого інквізитора” [3, с. 77].

Трансформацію образу Дон Жуана у амбівалентну структуру репрезентує друга дія драми. Тут поряд з традиційними ознаками, характерними для інваріанта “Дон Жуан”, представлено риси інваріанта “Трістан”, через низку традиційних мотивів куртуазної літератури та ремінісценцій на “Роман про Трістана та Ізольду”. Ми бачимо Дон Жуана, який співає серенаду для Донни Анни під час балу-маскараду на честь її заручин з Командором Серенадний мотив вперше з’являється у куртуазній літературі, для якої було характерним “високе” розуміння жінки. Ідейним виразником куртуазного розуміння жінки виступає Трістан, натомість Дон Жуан, традиційних версій, породжений стихійним феодалізмом, де жінка – пасивна, меншовартісна, порівняно із чоловіком, істота, яка слугує для задоволення його потреб: “Перелічимо один по одному ці полюси: жінка-ідеал, чистий символ любови, що відсилає кохання за межі видимих форм; жінка – об’єкт задоволення, більше чи менше приємний інструмент відчуттів, які чоловік у собі замикає…” [2, с. 202–203]. Феодальне розуміння жінки виправдовує ґвалт як спосіб здобуття бажаного: “Тактика Дон Жуана – заволодіння силою, а після отримання перемоги, він кидає завойовану територію і випаровується” [2, с. 202]. Український Дон Жуан не здатен до насилля над жінкою: “Я ж бо силоміць / не посягну на вашу честь, не бійтесь” [3, с. 106]. Отже, шанобливе ставлення до жінки та способи здобуття її прихильності наближають образ головного персонажу драми Лесі Українки “Камінний господар” до куртуазного ідеалу лицаря.

ЛІТЕРАТУРА

1. “Камінний господар” Лесі Українки та феномен Середньовіччя : зб. наук. праць / ред. Я. Поліщук та А. Криловець. – Рівне : Перспектива, 1998. – 103 с.

2. Ружмон Д. Любов і західна культура / Дені де Ружмон ; [пер. з франц. Ярина Тарасюк]. – Львів : Літопис, 2000. – 304 с. – (Науково-популярне видання).

3. Українка Леся. Зібр. творів : у 12 т. / [ред. кол. : Є. С. Шабліовський (голова), М. Д. Бернштейн, Н. О. Вишневська, Б. А. Деркач, С. Д. Зубков, А. А. Каспрук, П. Й. Колесник, В. Л. Микитась, Ф. П. Погребенник]. – К. : Наук. думка, 1977. – Т. 6. – 414 с.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   28

Схожі:

Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка